Духовність / Так починалася творча біографія

24.02.2015

Так починалася творча біографія

З 1879 року, відколи родина Косачів у повному складі поселилася в Луцьку, це місто у житті майбутньої письменниці зайняло особливе місце. Її сестра Ольга Косач-Кривинюк писала, що "…там почалися два найвизначніші у Лесиному житті процеси: там почалася її творчість, що піднесла її так високо, там почалася страшна недуга, що занапастила її в розквіті творчості".

Тетяна НЕРОДА,
молодший науковий співробітник музею Лесі Українки.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1507

Духовність / З поетичної пошти

17.02.2015

З поетичного зошита

Прохання до редактора

Друкуй, як хочеш, або не друкуй мого вірша –
Я можу довго ждати й ждати.

Капають сльози

Капають сльози з немічних очей –
Знову когось ховають.
Плачуть рідні, плачуть сусіди,
Діти голосно ридають.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 643

Духовність / З поетичного зошита

13.02.2015

З поетичного зошита

Україні

Кривавіє небо синє,
Смерть сичить зміїно.
Дощ болючі сльози сіє –
Полум'я… Руїна…

Пам'ять матері

Тримаю лист від сина пожовтілий –
Від горя схлипує моя душа.
Я пригадала ранок той тривожний:
Трагічна звістка в хату надійшла…

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 700

Духовність / Тут все для неї рідне й небайдуже

28.01.2015

Тут все для неї рідне й небайдуже

Якби в Голобах започаткували конкурс "Людина року-2014", то наша Антоніна Байда в номінації "Добрі справи", на мою думку, одержала б відзнаку. І це було б справедливо. Бо робити добро для неї стало нормою життя.

Взагалі, ця жіночка наділена багатогранністю талантів. Закінчивши у свій час металургійний інститут та здобувши професію інженера-технолога, вона водночас опанувала самотужки кравецтво. Будь-які креслення їй під силу. Тому й дизайн для неї не проблема. А ще наша голобчанка – талановитий художник. Мистецтвом красу творити – її прагнення понад усе. Не пропустить жодної виставки живопису в Ковелі чи Луцьку.

Маючи Божий дар, почала Антоніна й собі писати картини, перед тим взявши уроки майстер-класу в художників-професіоналів обласного центру. Тепер у неї ціла художня “галерея” в хаті. Мріє організувати виставку в дзвіниці Свято-Георгіївського храму рідного селища.

Багато картин подарувала Антоніна Миколаївна шанувальникам свого таланту. В основному вона малює морські та гірські пейзажі, які бачила, подорожуючи. Є й природа Волинського краю, квіти, натюрморти.

Хоч вільного часу в жінки обмаль, однак вона разом з донькою, яка її "спонсорує", любить подорожувати. Єгипет, Таїланд, Туреччина, Арабські Емірати, Ямайка, Домініканська Республіка, США – країни, де вони відпочивали. Ось і перед Новим роком мама Тоня вкотре відвідала доньку на Маямі. Катя там має сім'ю, працює і учиться у Флоридському міжнародному національному університеті, здобуваючи звання магістра (податковий інспектор).

Антоніна Миколаївна, наскільки дозволяє темп життя, відвідує фітнес-клуб при місцевій школі, бо це – здоров'я. Ще їй потрібно батька провідати, подбати і про його здоров'я, ліки принести. На неї чекає щораз і внучка Сашенька – бабусине сонечко.

Однак ці клопоти не заважають голобчанці брати активну участь у громадському житті. У всіх заходах, що відбуваються в селищі, є її матеріальна допомога. Селищний голова Сергій Гарбарук каже, що Антоніна Байда однією з перших відгукується, коли до неї звертаються за поміччю. Син Михайло теж підтримує і в усьому допомагає.

А оскільки жінка є патріоткою України, то брала участь ще у “помаранчевому” Майдані: возила туди своєю машиною теплі речі, харчі. Вона просто відчуває, що може допомогти, і не стоїть осторонь, старається внести і свою частку у добрі справи.

Бути байдужою – не в характері моєї героїні. Коли країну сколихнули події Майдану-2014, постраждалим на ньому вона давала кошти на лікування. А коли увірвалася у наше життя війна, і вся Україна живе прагненням, щоб вона якнайшвидше закінчилася, та допомагає армії, Антоніна Байда теж однією з перших почала діяти.

Ще в травні минулого року у селищній раді збирали товари першої необхідності для військових, що охороняли кордон із Кримом. Всі підприємці селища підключилися одразу до цієї акції, голобчани зносили харчі. Дочка Антоніни Миколаївни і собі, коли дізналася, передала мамі 50 доларів, щоб та закупила, що потрібно. Катя, хоч живе далеко, а біду відчула серцем і сприйняла її боляче. Мама виконала її прохання, ще й свої гостинці додала, а також передала лист нашим захисникам.

Голобські волонтери Віктор Максимчук і Валентин Романюк завезли все бійцям. І враження залишилося у них незабутнє, адже коли офіцери читали листа, то плакали, розчулившись від людської доброти і турботи про них.

А нещодавно у супермаркет "Колібріс" (тут збирають допомогу військовим харчами) Антоніна Байда занесла 10 ватних штанів і 20 пар теплих шкарпеток. У кишені вклала записки солдатам, щоб знали, що волиняни переживають за них. Жінка не лише матеріально, а й морально підтримує дух наших захисників, бо їй дуже болить доля України…

Валентина ОСТАПЧУК.

На знімках: Антоніна БАЙДА та окремі її творчі роботи.

Фото

з домашнього архіву.

На знімках: Антоніна БАЙДА та окремі її творчі роботи.

Фото з домашнього архіву.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 940

Духовність / "Золоте коріння" України

27.01.2015

"Золоте коріння" України

Блискавка, яка сяйне поміж вируючих чорно-сірих хмар, живе лиш мить, але в пам'яті залишається назавжди. Вона нагадує, що не сірість життя визначальна, а світло, воля і боротьба.

Василь Симоненко і є тим яскравим спалахом на тлі учорашньої заскорузлої постсовєтської дійсності. Поет і журналіст, який за словами Івана Драча, "син мужицький і золоте коріння", – став передвісником незалежної України і взірцем мужності та патріотизму.

У центральній районній бібліотеці днями відбувся вечір поезії, присвячений 80-річчю від дня народження поета. Здавалося б, це всього-на-всього черговий захід у рамках, окреслених районним відділом культури та бібліотеки. Але Ольга Бичковська зуміла торкнутися тих струн душі, які не тільки заставили захоплено слухати і співпереживати, але й перечитати окремі твори і по-новому глянути на поета-патріота.

Нагадаю читачам, що Василь Симоненко народився в селі Біївці на Полтавщині у 1935 році. Дитинство його обпалене пекельним крилом війни, жорстокою комуно-сталінською дійсністю. І на диво, серед тієї заскорузлості сформувалися листочки, пелюстки і міцне стебло української особистості.

Символічно, що 2015-й оголошено в Україні роком Василя Симоненка. Тому, залишаючи змістовне і душевне дійство, повернемо наш погляд на творчість поета-журналіста.

"16.Х.1962 року. Немає нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини.

Це – з "Окрайців думок" для нас, сьогоднішніх, нагадування про Путіна. І не тільки!

А ось іще слова до нас із середини ХХ століття: "Патріот не той, хто вміє виголошувати пишні фрази, а той, хто своєю клопіткою щоденною працею множить багатства рідної землі, прикрашує, прибудовує свою Батьківщину". Це – з його публіцистичного нарису "Наша рідна Вітчизна".

Все напрочуд просто і водночас актуально!

Та, попри все, хочеться чути чарівні звуки поезії:

– Мерехтять у тумані огні,

Впали роси на заспані трави…

Ти прийди, усміхнися мені,

Ластів'ятко моє кучеряве.

Відчуваєте, скільки ніжності у тому "ластів'яткові"?

А за тим – неперевершені образи:

– Ніби краплі жовті в темну воду

Стиглі зорі падають вночі.

Ти ідеш крізь синю прохолоду,

Підійнявши Місяць на плечі.

Листаю сторінки збірки "Лебеді материнства", "Берег чекань", "Земне тяжіння", "Поезії" і відчуваю, як з кожного листка злітають мелодії кохання, любові до рідної України, батьківської землі і просто до життя.

З чим порівняти? З Тичиною, Лермонтовим, О. Олесем? Не виходить!

Він загорівся яскраво, злетів високо і на своїй небесній орбіті став зіркою, яка є нам дороговказом і світлом для душі.

І тішуся я тим літературним вечором. Зал бібліотеки переповнений людьми небайдужими. А ведучі Ольга Бичковська та Валентина Балецька, мов чарівниці, вкраплюють у серце чудодійну лірику і пісню поета.

До цього поетично-ліричного дійства долучилися юні і старші шанувальники творчості В. Симоненка. Лунала поезія з вуст Наталії Примачик (ЗОШ №1), Владислава Хлуда (ЗОШ №10), Романа Веремка (промислово-економічний коледж). Неабиякий хист в декламуванні віршів продемонстрували поет Георгій Ідрісов, "союзянка" Алла Полякова і, як завжди, неперевершена Олена Місюра (директор Доротищенського будинку культури).

А ще звучала душевна пісня у виконанні Олени Сметюх та Вікторії Міндер (гімназія). Учениця і учитель музики зуміли заглянути в душу кожного, бо ж "Лебеді Материнства" – це шедевр української поезії і пісні.

Запрограмована година промайнула, як одна хвилина. В залі були присутніми голови районної ради в минулому Микола Гайдучик та Павло Ющик. Подумалося: якби всі політичні діячі, високопоставлені керівники знаходили час для духовного розвитку, можливо, і в Україні посвітлішало б.

Розкрити внутрішню суть поета, який осягає Всесвіт і Батьківщину – Україну, в короткому нарисі не видається можливим. Тому озвучимо повчальні крилаті рядки: "Живе лиш той, хто не живе для себе. Хто для других виборов життя". І як заповіт: "Воскресайте камінні душі, розчиняйте серце і чоло, щоб не сказали про нас грядущі: "Їх на землі не було…". Що тут додаси?..

Анатолій СЕМЕНЮК.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 4000

Духовність / "Багата" вечеря з одинокими прихожанами

22.01.2015

"Багата" вечеря з одинокими прихожанами

Щедрою і багатою була кутя 13 січня у хаті благочинного Голобського благочиння ієромонаха Ніфонта, а запросив він до себе тих голобчан, хто сьогодні живе самотньо або хворіє і фактично довгенько через проблеми із здоров'ям не бачить та не спілкується з однолітками, колишніми колегами.

Щоб ця зустріч відбулася, потурбувалася й Голобська селищна рада. Селищний голова Сергій Гарбарук підвозив тих, хто не зміг самостійно добратися, інші прийшли із соціальними працівниками.

Запросивши всіх за накриті столи, о. Ніфонт привітав гостей із Новорічно-Різдвяними святами, розповів про таїну святої вечері, про Різдво, про народження Сина Божого, якого всі нині славимо. Після тихої молитви кожному з присутніх ветеранів пригадалися роки дитинства, юності, коли вони в родинах відзначали ці незабутні свята…

А на порозі оселі вже –колядники із щирими віншуваннями, невмирущими колядками, щедрівками. Це – гурт колядників церкви Святого Георгія Побідоносця, діти з недільної школи із вертепом у чудових костюмах, учнівський колектив "Дударик" (на знімках). Запрошені на гостину радо сприймали гарні виступи, згадували, як у холодні-голодні повоєнні роки теж ходили від хати до хати з колядками і дуже тішилися, коли хтось давав пирога чи горішків.

Із хвилюванням про святкування Різдва розповідали Л. Чабан, О. Ількевич, Н. Павлішина, П. Щесюк. А дещо молодші оповідали, як за часів атеїзму за колядування карали в школі, висміювали у стінгазетах, викликали до директора школи батьків.

Та народні звичаї все одно жили, люди складали нові колядки, співали їх. Марія Коляда заспівала давніх колядок із свого дитинства, учасниця війни Зоя Гнатюк теж підтвердила: не завжди у важкі роки було що поставити на стіл, але колядки не забували.

Щедрий вечір у священика був справді щедрим: прихожани, волонтери приготували чимало домашніх страв, а Марія Мартинюк та Ірина Козел не встигали розкладати голубці, налисники, пиріжки, вареники, ковбасу. До щедрих столів люди додавали своє тепло, увагу, любов.

Селищний голова Сергій Гарбарук подякував священику за чудову ініціативу провести такий благодійний захід. Слова вдячності від ветеранів за піклування й увагу висловила і голова Голобської ветеранської організації Марія Янко.

Задоволені і щасливі розходилися ветерани, але не додому відразу, а до церкви, щоб віддати шану Новонародженому і подякувати Всевишньому за турботу про них.

Нехай же милосердя, добро, щира безкорислива допомога завжди будуть з тими, хто цього потребує!

Валентина СІЧКАР,

голова районної

ветеранської організації.

Фото автора.

Валентина СІЧКАР.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 775

Духовність / Боже, благослови Україну миром!

22.01.2015

До Різдва подвір'я Свято-Георгіївського храму в Голобах набрало ошатного вигляду: двома рядами вишикувалися ялинки, прикрашені електричними гірляндами, збоку – гарно оформлена шопа. У храмі теж світилися яскравими вогнями ялинки.

Починаючи від 7 січня – свята Різдва Христового – в церкві відбувалися різні заходи для дітей та дорослих. Зокрема, запам'ятається надовго чарівний вечір колядок для всіх прихожан 16 січня. Свято було велелюдним.

Після служби Божої колядували два голобські церковні хори, хор ветеранів війни і праці "Червона калина", гості з Попович, Нового Мосира, села Качина Камінь-Каширського району, священики з навколишніх сіл. З ними співали усі присутні.

Продовжилося дійство біля церкви, де палало вогнище. На імпровізованій сцені, над якою світилося гасло "Боже, благослови Україну миром!", виступив Голобський селищний голова Сергій Гарбарук. Він привітав односельчан із святами, побажав миру і благополуччя. Керував заходом настоятель храму отець Ніфонт.

Далі один за одним сценою заволоділи учні недільної школи із виставою "Про скупого Скруча"; дитячі колективи – "Гомін" (керівник Галина Лук'янчук), "Дударик" (Валерій Воробей), гурт найменших учасників “Яворина” (Леся Яковлєва) з колядками. Близько тисячі голобчан милувалися дзвінкими дитячими голосами, які, здається, линули до небес.

Всі на святі отримали гостинці. А спонсором виступив депутат обласної ради, керівник ТзОВ "Ідея" Віктор Козак. Йому теж вручили сувенір.

На завершення свята всі смакували кутею, пловом і запашним чаєм, що приготували дбайливі господині.

Спасибі організаторам за гарний відпочинок!

Валентина ОСТАПЧУК.

На знімках: під час вечора колядок у Голобах.

Фото Валентини ГАРБАРУК.

Боже, благослови Україну миром!

Валентина ОСТАПЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 889

Духовність / І у Вас, і у нас хай все буде гаразд!

20.01.2015

І у Вас, і у нас хай все буде гаразд!

Будь-яке свято – чи то державне, чи то релігійне – є гарною нагодою привітати близьких, рідних, знайомих, висловити їм добрі побажання і щирі вітання.

Не виняток і Різдво Христове чи Новий рік. На жаль, нині їх відзначення було дещо затьмарене кривавими подіями на Сході країни, де майже щодень гинуть молоді українські патріоти. Тому правильно буде сказати, що цьогоріч зимові свята мають гіркий і болючий присмак. А кожен із нас висловлював і приймав поздоровлення, образно кажучи, зі сльозами на очах.

Та життя є життя. Як би не було важко, ми не маємо морального права впадати у відчай, комплексувати і депресувати. З нами – Бог і Правда, а тому ми просто приречені на перемогу і на зовнішньому, і на внутрішньому "фронтах". Цей настрій впевненості та оптимізму відчувався у виступах гуртів колядників і щедрувальників, котрі впродовж перших днів січня активно виступали і в трудових колективах, і на міських та сільських сценах, і в лікарнях, і в закладах торгівлі тощо.

Не стали винятком редакція газети "Вісті Ковельщини" і ТОВ "Ковельська міська друкарня", куди теж завітали у дні свят колядники і щедрувальники. Це, зокрема, хор священнослужителів УПЦ Київського патріархату на чолі з протоієреєм Іоаном Бонисом, дитячий гурт храму священномученика Анатолія Ковельського УПЦ (настоятель протоієрей Олександр Кобенко), сім'я Заслуженого працівника культури України Івана Сидорука з Ковеля, народний аматорський хор "Криниця" ПТМ "Ковельтепло" (кер. Олексій Кіпень), народний аматорський колектив працівників культури району "Вишиванка" (кер. Олег Корнелюк).

Зворушливим було поетично-пісенне вітання від активісток ковельського Майдану Гідності Валентини Турчик, Людмили Строкової, Надії Цибуковської і Ніни Ліщук. Кошти, які їм жертвували вдячні слухачі, передані на потреби воїнів АТО.

Гарне враження у журналістів і поліграфістів залишив майстерний виступ фольклорного колективу Ковельської школи мистецтв "Джерельце" (кер. Алла Чапек). В його складі – дітки Богдан і Дмитро Дремлюки, Іван і Максим Бакаї, Марія і Адріан Невірки, Анна Пікута, Віка Міндер, Катя Троцюк, Юлія Капітула, Ірина Мороз, Богдан Романчук, Настя Міщанчук, Марія Чапек. Музичний супровід Віталія Зіньчука, Оксани Баласанян, Тетяни Мороз. Побажаємо ж юним виконавцям та їх наставникам нових творчих успіхів!

Ми щиро вдячні усім, хто нас привітав, і за давньою українською традицією зичимо: "І у Вас, і у нас хай все буде гаразд!".

Володимир ПЕТРУК.

НА ЗНІМКАХ: журналістів і поліграфістів вітають гурти колядників і щедрувальників Ковельщини.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА

і Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.

Володимир ПЕТРУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1003

Духовність / Зворушливі слова вітань

20.01.2015

Зворушливі слова вітань

З нагоди Новорічно-Різдвяних свят колектив редакції газети "Вісті Ковельщини" привітали колеги-журналісти, керівники ряду підприємств та установ, громадських організацій, представники духовенства.

Як завжди, щире й зворушливе поздоровлення від імені Ковельської міської філії "Союзу Українок" надіслала Алла Полякова. У ньому, зокрема, наголошено:

"Хай тихо і велично почнеться Ваш Святий Вечір. Хай маленьким новорічним колядником ступить до Вас спокій, і з ним чекайте народження Божого Сина, бо тільки ласкою і радістю можна вітати Його прихід.

Любов – той найкращий дарунок, котрий ми несемо у Його яскиню, – зробить чудо, і запанують на нашій Землі мир і злагода. Молімося, щоб Господь почув нас. Аби у Новому році відступила від нас біда – "нехай Мати усміхнеться, заплакана Мати".

А всім Вам доброго здоров'я, творчих здобутків і перемог!

Христос народився!

Прославмо Його!".

Голова обласної організації Національної спілки журналістів Михайло Савчак написав:

"У цей доленосний для України час бажаю Вам, Вашим рідним, друзям, колегам по роботі міцного здоров'я, благополуччя, миру і процвітання.

Нехай Вифлеємський вогонь зігріває у наших душах християнську любов, злагоду, вселяє оптимізм і надію у щасливий завтрашній день.

Нехай у Новому році збудуться всі найзаповітніші мрії і сподівання!".

Колеги із "Волині-нової", головний редактор Олександр Згоранець приємно здивували поштовою листівкою "Мирного Вам року!". Вона оздоблена вишуканим малюнком відомої волинської художниці Валентини Михальської і глибоко філософськими словами геніальної української поетеси Ліни Костенко:

"Вже рік старий за обрії

пливе,

Уже й новий стоїть на

виднокрузі.

Хай у Новому буде все

нове, –

Cтарі лиш вина, істини

і друзі!".

Наші ділові партнери й гарні друзі з ТОВ "Ковельська міська друкарня" зазначили:

"Ми щиро вдячні Вам за співпрацю з нами у 2014 році. Бажаємо у новому 2015 році творчої наснаги і завзяття в роботі, миру і благополуччя в родинах, здоров'я, оптимізму, мудрості у житті, віри, надії і любові в серці! Хай Новий рік принесе з собою радісні сподівання та віру в те, що наступний рік буде кращий, аніж попередній. Сподіваємось, Новий рік стане для Вас успішним і плідним, щедрим на здобутки та добрі справи".

Не менш хвилюючими є вітання ще одних наших давніх партнерів – працівників Центру поштового зв'язку № 4 УДППЗ "Укрпошта" та їх начальника Людмили Лябук:

"Прийміть найщиріші вітання з Новим роком та Різдвом Христовим!

Нехай ці свята – вісники оновлення, мрій і сподівань – принесуть Вам мир, спокій, добро, достаток та процвітання. Хай гарний святковий настрій панує у Ваших серцях упродовж всього 2015 року, а щедра доля наділить Вас і Ваші родини міцним здоров'ям, щастям, взаєморозумінням та оптимізмом".

Отець Матвій із Люблинецького Свято-Пантелеймонівського храму висловився коротко, але дуже мудро: "Миру та Божого благословення у Вашу родину на многії і благії літа!". Органічним доповненням сказаного стали слова: "Свята родина! Як мило звучать слова ті – мов спів Херувима. Родина свята! Як у тому бринить Любові глибінь незмірна!".

Настоятель храму священномученика Анатолія Ковельського протоієрей Олександр Кобенко зазначив: "Сьогодні всі ми один одному бажаємо миру, тому, зустрічаючи свято Різдва, бажаю, передусім, бути в мирі з Богом, що дає можливість бути в мирі один з одним і жити в мирній квітучій країні в радості, злагоді і щасті!".

Привітали нас також працівники редакції районної газети "Горохівський вісник", директор ПТМ "Ковельтепло" Володимир Бойко, керівник управління водопровідно-каналізаційного господарства Юрій Рибачок, директор ЗОШ І-ІІІ ст. № 10 Світлана Шворак і колектив школи, адміністрація та трудовий колектив ТзОВ "К.П. "Верес", а також колектив Ковельської організації Товариства Червоного Хреста України та багато інших добрих людей.

Щиро вдячні за теплі вітання і щирі зичення, які адресуємо й Вам, дорогі друзі!

Колектив редакції газети "Вісті Ковельщини".

Колектив редакції газети "Вісті Ковельщини".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2383

Духовність / Благодійний

20.01.2015 Троцюк Світлана Дмитрівна

Благодійний "Різдвяний двір"

Потроху сутеніло... Рожево-біле небо ставало попелястим, а згодом перетворилося на суцільне темно-синє полотно. На вулицях замерехтіли ліхтарі. Пронизливий зимовий вітерець розгулював на привокзальній площі нашого міста. Але, попри це, у неділю православні віруючі згуртувалися, аби разом взяти участь у благодійних святках "Різдвяний двір".

Заходимо на простору територію храмового комплексу, спорудженого у Ковелі на честь Почаївської ікони Божої Матері. На подвір'ї аж дух перехоплює від побаченого: це ж справжнісіньке Різдвяне диво!

Велично звучать церковні дзвони, переливаються грайливо вогники, зустрічає красуня-ялинка, чути веселий гомін дітвори, люди вітають один одного із святами, а головне – відчувається мир і спокій, чого нам так не вистачає сьогодні. Але Господь милостивий. Він, впевнена, чує наші молитви.

Піднесено заспівав колядку церковний хор дорослих.

– Христос рождається! Славімо Його! – врочисто промовляли ведучі дійства Андрій Мигуля та Оксана Мизовець.

Немов різдвяні дзвіночки, звучали колядки у виконанні дитячого церковного хору (керівник Віра Артемук), гурту колядників сестриць храмів Сергія Радонезького та Почаївської ікони Божої Матері (керівник Людмила Сосновська), учасників фольклорного гурту "Полісяни", дітей середньої групи недільної школи (керівник Галина Фіщук) та ін.

Відбувся цього зимового вечора і розіграш Різдвяної благодійної лотереї. Ті, кому пощастило, отримали як приз великі дитячі сани, національну сорочку-вишиванку, гарну ікону, набір духовної літератури.

Під час благодійного заходу ведучі не оминули найболючішу тему – тему війни на Сході України. Найдраматичніше те, що наш народ приносить у жертву кращих із кращих синів і дочок, що стали на захист своєї Землі.

Пролив свою кров, віддав життя за святу Українську землю і наш земляк, ковельчанин Олександр Ярмолюк, залишивши вдовою дружину Юлію і двох синів – Максима та Нікіту.

29 серпня 2014 року, виходячи з оточення під Іловайськом, на 32-му році життя, Герой і щирий патріот України загинув. Ця трагічна звістка не залишила байдужим нікого. Невимовним болем відгукнулася вона і в серцях вірян храмового комплексу.

Спільними зусиллями було організовано благодійну лотерею, зібрані кошти з якої передано сім'ї загиблого. На жаль, Олександра рідним і близьким не повернути, але подібні жести доброї волі, милосердя і співчуття додають сили жити далі.

З вітанням до громади, словами підтримки до тих, кому зараз найважче, звернувся головний організатор заходу – настоятель храмового комплексу на честь Почаївської ікони Божої Матері, старший благочинний Ковельської округи УПЦ отець Володимир Ровінський.

Потім знову і дорослі, і малеча водили хороводи навколо ялинки, брали активну участь в цікавих конкурсах та спортивних змаганнях. І все це супроводжувалося колядками та піснеспівами. А для того, щоб зігрітися, кожен міг скуштувати смачного сала та ковбаски з палаючого вогнища, попити гарячого трав'яного чаю.

А тим часом наймолодші учасники дійства змагалися у конкурсі колядників та віншувальників "З Різдвом Христовим!". Насолодитись дитячим співом можна було у храмі Сергія Радонезького. Оцінювало виступи конкурсантів журі, до складу якого увійшли священики міста.

Подібні заходи роблять головне, що тепер необхідно кожному з нас – зближають людей, спонукають бути ми-лосерднішими. Тож із добрим почином Вас, православні ковельчани! Будьте здорові, щасливі! Нехай береже Вас Господь!

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКУ: учасники благодійних святок "Різдвяний двір".

Фото з архіву храмового комплексу.

Потроху сутеніло... Рожево-біле небо ставало попелястим, а згодом перетворилося на суцільне темно-синє полотно. На вулицях замерехтіли ліхтарі.

Світлана ТРОЦЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 922