Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 15 травня 2025 року №21 (12977)

Благодійність / Надійний тил наближає Перемогу

01.04.2022 Зінчук Вікторія Петрівна

віра6Надійний тил наближає Перемогу

"Сьогодні рівно місяць, як працює наш волонтерський центр. Місяць, який об'єднав людей різних професій, віросповідань, статусу та знань. Усі ми працюємо заради перемоги нашого народу", – написала на своїй сторінці у фейсбуці 26 березня ц. р. координатор центру Віра Федосюк. Сьогодні вона –  депутат Ковельської міської ради, директор КП "Ковельські парки", волонтер – розповідає про роботу волонтерів Ковеля в умовах війни.
– 24 лютого – перший день війни. Віро Іванівно, як Ви відреагували на цю подію?
– Важко було повірити в те, що відбувається.  Це був найжахливіший ранок. Відразу – в Інтернет. Сестра написала, що в Луцьку обстріли з самого ранку…  Тривога, сум'яття, невизначеність…
Але оговтуватися довго не доводилось. Потрібно було діяти. Адже почали забирати хлопців на війну, формувати тероборону. Потрібна була допомога. Саме з цією метою наступного дня ми з працівниками КП "Ковельські парки" прийшли в міську раду. Там вже кипіла робота: плели сітки, укріплювали будівлю, зносили продукти харчування. 
Того дня мала зустріч з секретарем міської ради Оксаною Багновою, яка запропонувала створити волонтерський центр у районі Володимирської-"Сільмаш", а мені – організувати там роботу. Загалом зараз у Ковелі діє три основних центри збору волонтерської допомоги. 
Не можна описати словами почуття, які охоплюють, коли ти бачиш, як організовується, об'єднується наш народ заради Перемоги. Люди почали зносити одяг, засоби гігієни, продукти харчування, матраци, постіль – все. Серед небайдужих і активних не тільки місцеві жителі, але й з сусідніх сіл, районів. І все настільки щиро – це вражає.
З першого дня роботи волонтерського центру організувалися волонтери, які допомагають у всьому до цього часу. Хтось з них втратив роботу, хтось шукав розраду, допомагаючи іншим, відволікався від думок. Разом справді легше сприймати і переживати цю страшну реальність. Сьогодні у нашому центрі працює зо два десятки людей, котрі ось уже місяць, не покладаючи рук, самовіддано і на ентузіазмі присвячують себе перемозі над ворогом. 
– Які види допомоги ви збираєте і куди далі вона направляється? 
– Героїзм Української Армії вражає. Ворог зазнає важких втрат. Ми тут, у тилу, маємо підтримувати Збройні Сили, тероборону. Ми максимально допомагаємо передовій, тому постійно даємо відповідні запити на потреби бійців.
Надалі розгорнувся інший напрям: з'явилася потреба приймати і забезпечувати  необхідним людей, яких війна примусила покинути рідну домівку. Ми приймаємо одяг, взуття, постіль, речі для дому. Звісно несуть люди й інше: продукти, засоби гігієни тощо. Все це підходить. Не збираємо лише гроші. 
Щодня у волонтерському центрі, що на "Сільмаші", людно, адже ми надаємо тимчасово евакуйованим особам усі необхідні речі для проживання у нашій територіальній громаді і не тільки. Також допомагаємо людям, які прихистили у себе переселенців.
Згідно із законодавством усі переміщені особи повинні зареєструватися по прибуттю в органах влади (це житловий відділ в міській раді або звернутись в селищну раду). Чоловіки зобов'язані стати на облік у військкоматі. В нашому центрі усім переселенцям, які звертаються та надають довідку про реєстрацію, надаються продуктові, гігієнічні (для дорослих та дітей) пакунки та весь спектр одягу та взуття, який потребує родина. Також при необхідності надаємо постіль та рушники, візочки та іграшки для дітей. Кожного дня приймаємо до 30 сімей, а це приблизно 100 – 150 людей.
За період діяльності центру нам вдалося одягти більш ніж 1500 переселенців. Відправити вантажі в Київ, Черкаси, Харків, Одесу, Первомайськ, Суми, Смілу, Охтирку, Чернігів, Бучу. Забезпечили усім необхідним наших захисників.
– Між волонтерами і владою існує комунікація?
– Безумовно. Волонтерський центр, який мені доручено координувати, як, власне, й інші, були створені з ініціативи міської влади, яку миттєво підхопили мешканці нашої громади. Це – своєрідний симбіоз влади і людей. Це те, що могли робити люди, і могла дати влада. Ми працюємо офіційно – ведеться прозорий облік вантажів і працюємо з офіційними запитами громад, що знаходяться в зоні бойових дій.
– Ми бачимо, що війна поставила перед людьми критичні виклики. Але у цій винятково складній ситуації самоорганізація людей вражає. Колеги-депутати доєдналися до волонтерської роботи? 
– Зараз не час говорити про те, хто більше робить. Але мені сьогодні приємно відзначити те, що депутати міської ради, усі до одного, долучилися до волонтерської справи. Активними є не лише депутати цієї каденції, але й попередніх. Та всі громадяни, наші земляки живуть сьогодні одними думками, одними діями, одним життям. Хтось має можливість перевозити гуманітарну допомогу – возить вантажі з-за кордону; інші шукають бронежилети і каски – і знаходять; ще хтось може передавати необхідне на передову – їде у гарячі точки. Одні, хто мав змогу, взяли до рук зброю у лавах Збройних Сил, хтось пішов у тероборону. Жінки плетуть сітки, готують їжу, складають гуманітарну допомогу…
– На Ваш погляд, як війна вплинула на суспільство?
– Про це можна багато говорити. Ця спільна біда об'єднала весь український народ. От як, наприклад, мовне питання, воно навіть не виникає, як це було раніше. Всі розуміють, що Україна - це українська мова, українська культура, українська історія. Російськомовні українці, які вимушені були переїхати сюди, переходять на рідну мову. Відчувається, що їм непросто, але вони стараються і спілкуються з нами українською.
– Як вдається вчасно зібрати необхідні речі, кошти?
– У цьому взагалі жодних проблем немає. Лише сьогодні зранку написала пост, в якому повідомила про те, що потрібен посуд. Ось, будь ласка, є – вже до обіду жінки принесли необхідне. І так у всьому. Один сигнал, і реакція миттєва.
– Наші волонтери самовіддано працюють на потреби армії, людей, котрих війна вигнала з рідної домівки. Що сьогодні необхідне, що б вело волонтерів вперед?
– Жага до перемоги. Бажання зробити все, щоб ця перемога прийшла якнайшвидше. Щоби не попросили бійці з передової, повірте, у волонтерів знайдеться і сила, і можливості це зробити. Бо сила волонтерів – надвелика. 
– Ви – депутат міської ради, а ще очолюєте КП "Ковельські парки" – зараз весна, і роботи багато. Чи просто поєднувати волонтерство з  повсякденними справами?
– Попри активну участь у волонтерському русі, з перших днів війни працівники КП "Ковельські парки" стоять на своїх "позиціях". Щоранку всі території прибрані, працівники старалися й стараються, щоб Ковель і в умовах воєнного стану  був чистим та прибраним. Водночас роботи додалося ще й у зв'язку із тим, що в місто прибуло багато людей з окупованих територій. 
У волонтерському центрі я щодня з 10-ї години ранку. А перед цим з очолюваним мною колективом готуємося до весняно-літнього сезону.  У парках та скверах проводимо благоустрій. Працівники підприємства обрізують кущі та дерева, плануємо висаджувати рослини. Робимо все для того, щоб вже у найближчому майбутньому порадувати результатами роботи ковельчан та гостей міста.
Стосовно депутатства – то це робота з населенням. А де, як не у волонтерському центрі її можна здійснювати краще? Тут відбувається постійне спілкування з людьми, тут чую про їхні потреби, що необхідно для того, щоб громадянам краще жилося у місті. Тримається постійний зв'язок з міською владою, є взаєморозуміння.
– Ковельчанами можна пишатися. Своїми добрими справами й відкритими серцями вони просто вражають. Про кого хотіли б сьогодні сказати?
– Сьогодні хочу подякувати нашим жінкам та чоловікам, які за першим покликом допомагають у нашому волонтерському центрі. Усім, хто приносить сюди усі необхідні речі. Ваша віддана робота в тилу допомагає нашим захисникам на передовій, в теробороні, медикам, переселенцям та іншим потребуючим в такий нелегкий для України час.
Особлива дяка – нашим друзям полякам та німцям за гуманітарну допомогу. Дякую кожному, хто долучився до роботи нашого центру, кожному, хто, незважаючи на виклики часу, залишається з нами. Адже самовідданості й працездатності, турботливості й чуйності наших волонтерів можна лише аплодувати. Ми будемо робити все, що треба для наших захисників, аби вони вибороли нам довгождану Перемогу і повернулися додому живими й неушкодженими.
Розмову вела Вікторія ЗІНЧУК.

"Сьогодні рівно місяць, як працює наш волонтерський центр. Місяць, який об'єднав людей різних професій, віросповідань, статусу та знань. Усі ми працюємо заради перемоги нашого народу", – написала на своїй сторінці у фейсбуці 26 березня ц. р. координатор центру Віра Федосюк. Сьогодні вона –  депутат Ковельської міської ради, директор КП "Ковельські парки", волонтер – розповідає про роботу волонтерів Ковеля в умовах війни.

Розмову вела Вікторія ЗІНЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 488
Читати далі

Повідомлення в номер / “Літній час”: коли переводити стрілки?

25.03.2022 Зінчук Вікторія Петрівна

час“Літній час”: коли переводити стрілки?

У 2022 році переведення годинників в Україні на літній час буде у ніч з суботи (26 березня) на неділю (27 березня) о 3.00 на 1 годину вперед.
Розподіляти час на літній та зимовий в Україні розпочали у 1981 році, а у 1996 законодавчо регламентували цей процес.
Багато хто вважає, що переведення годинників – пережиток минулого. Однак це допомагає зменшити споживання електроенергії. 
Необхідність переведення годинників на літній і зимовий час зумовлена й іншим. Україна – досить велика країна, а тому географічні відстані між західною та східною її частинами немаленькі. Періодичне переведення годинників є так званим "часовим компромісом". 
Хоча на думку експертів, економія від цієї процедури сьогодні є незначною (1 - 3%). Це пов'язано з більш ефективним розподілом енергії в сучасному світі та більш досконалими технологіями. Зараз переведення годинника скоріше носить номінальний характер. При цьому багато країн від такої практики вже відмовилися.
Більше того, багато експертів вважають, що адаптованим часом для українців вважається постійний зимовий час, а переведення стрілок на літній негативно позначається на здоров'ї. Переведення стрілок годинника на зимовий і літній час збиває графік людей. Це може призвести до тимчасового порушення сну та виникнення стомлюваності.
Перехід на літній час більш негативно впливає на організм, ніж перехід на зимовий час. Так відбувається через те, що стрілки переводять на одну годину вперед, через що люди менше сплять.
Крім того, переведення годинників може викликати проблеми зі здоров'ям у людей, які страждають від серцево-судинних і хронічних хвороб.
Лікарі радять перед переведенням часу максимально вирівняти свій графік сну за тиждень до переведення, зсуваючи час відходу до сну та пробудження на 15 хвилин щодня. Важливі справи і навантаження краще перенести на тиждень вперед. У такий період важливо висипатися, більше гуляти на свіжому повітрі та пити менше кави. 
А вже після переведення годинників варто на кілька днів знизити навантаження на організм на роботі й у повсякденному житті. Деякі фахівці навіть рекомендують у цей час не водити автомобіль.
Підготувала 
Вікторія ЗІНЧУК.

У 2022 році переведення годинників в Україні на літній час буде у ніч з суботи (26 березня) на неділю (27 березня) о 3.00 на 1 годину вперед.

Підготувала Вікторія ЗІНЧУК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 0
Читати далі

Повідомлення в номер / Об’єднані війною: “Ми всі в одному човні”

25.03.2022 Зінчук Вікторія Петрівна
Об’єднані війною: “Ми всі 
в одному човні”

Без названия (1)Об’єднані війною: “Ми всі в одному човні”

Ковель активно приймає переселенців – у нашій територіальній громаді на 22 березня офіційно зареєструвалися 1980 вимушено переміщених наших співвітчизників, які покинули свої домівки, рятуючись від війни. 

З переселенцями працюють волонтери, медики, працівники освіти. Ніхто не залишився на вулиці: знайшли дах над головою, забезпечили речами першої необхідності, харчуванням, надали медичну та психологічну допомогу. 

Вікторія ЗІНЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 362
Читати далі

Повідомлення в номер / Їм вдячні ковельчани

25.03.2022 Зінчук Вікторія Петрівна
20 березня – День 
працівників житлово-комунального господарства

IMG-555920 березня – День працівників житлово-комунального господарства

Їм  вдячні  ковельчани

Напередодні Дня працівників житлово-комунального господарства і побутового обслуговування населення міський голова Ігор Чайка дякує нашим комунальникам за те, що у цей непростий час, пов’язаний із російським вторгненням в Україну, вони продовжують надавати якісні послуги мешканцям міста. Ситуація в місті під контролем. Усі комунальні служби, установи, організації, що підтримують поточну життєдіяльність, працюють. Активно комунальники долучаються до волонтерської діяльності, підтримують сили місцевої тероборони.

Підготувала Вікторія ЗІНЧУК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 415
Читати далі

Повідомлення в номер / Якщо на порозі війна…

22.03.2022 Зінчук Вікторія Петрівна

images (1)Якщо на порозі війна…

Черги біля банкоматів і терміналів, банківських відділень та аптек, автозаправок, ажіотаж у супермаркетах… Зачинені садочки та школи, перебої з мобільним зв'язком… Так розпочався ранок 24 лютого для ковельчан на фоні подій, що відбулися в країні: Росія почала наступ на Україну. Володимир Путін виступив з екстреним зверненням до громадян, в якому повідомив про рішення щодо військової “спецоперації” на Донбасі. Російські війська почали атакувати українські кордони.
Ще учора настрої людей особливо не змінювалися. Як налаштовані ковельчани сьогодні й до чого готуються у разі можливої подальшої агресії з боку сусідів? Дізнавалися на вулицях міста.
"Надворі весна. Хочеться жити і радіти. А на душі тривога. Не думала, що доживу до того, що буду так боятися за життя своїх дітей та онуків. Мабуть, за півроку стільки не був ввімкнений телевізор, як за останні дні. Я народилася в останні роки Другої світової війни. Невже доживу ще й до третьої?..", – Неоніла, пенсіонерка.
"Кажуть "нагорі", що паніку люди роблять. А як не панікувати? Потрібно гроші зняти, а банкомат не працює, зв'язку нормального немає. В Луцьку диверсія сталася. Страшно", – Ольга, жителька Люблинця.
"Головне не панікувати. Свою країну захищатиму, скільки сили стане. Звичайно, тривожуся за сина. Він зараз у Львівській області на навчально-тренувальних зборах. Було б спокійніше, якби сім'я трималася гуртом", – Юрій, Люблинець.
"Нормально почуваюся, як завжди. Їду на роботу. Це все навмисне робиться. Я навіть не хочу коментувати", – житель Люблинця.
"У мене син служить у Києві… (плаче – авт.). Зранку, як додзвонилася до нього, казав, що було чути вибухи. Видали їм все: бронежилети, каски… Стоять на постах на посиленому режимі. Більше нічого не знаю", – мешканка Люблинця.
"Тяжка ситуація. Тяжко на душі. Російська Федерація, не зважаючи на міжнародну спільноту та її тиск, все-таки напала на Україну. Щоб не було панічних настроїв, влада має надати людям бачення різних стратегій на ту чи іншу ситуацію", – Микола, пенсіонер.
"Та от стою в черзі в аптеку. Потрібно щось від серця купити, бо, може, ще й, "швидка", як доведеться, не приїде", – Марія.
"…Всі розступилися: їдуть машини з військовими. Люди стоять мовчки і плачуть. "Швидку" щойно викликали: жіночці недобре стало. А тут такі затори…", - написала мені у вайбері моя знайома ковельчанка Тетяна.
"Зберігаймо спокій. Звичайно, занепокоєння є, але паніки не допускаю, бо маю двох дітей. Намагаюся не нагнітати ситуацію, щоб не передавати їм цей весь посил. Зараз вийшла прогулятися, придбати деякі продукти. Щойно була в овочевому кіоску - взагалі ніякої черги. Спокійно взяла все, що мені необхідно, розрахувалася. Ціни поки на рівні. Але чула, що хліба ніде уже немає…", – Анна, ковельчанка.
А от в супермаркетах зранку ажіотаж. Величезні черги, люди із вщент "забитими" кошиками та візочками. Макарони, крупи, борошно, цукор, рулони туалетного паперу… Полиці помітно спустошені. 
Зайшла в один із супермаркетів, що в центрі міста – яблуку ніде впасти. Покупці поговорити погоджувалися неохоче, сприймали запитання навіть дещо агресивно.
"Роблю закупи не тільки для своєї сім'ї, але й для бабусі – їй 80 років. Відчуваю паніку, що тут говорити".
"Я вже кілька днів скуповуюся: крупи, сіль, свічки, цукор, сірники. Все-таки страшно", – ковельчанка Людмила.
"Ні, я стратегічних запасів не готую. Але вдома на мене чекають маленькі діти. І щоб їм купити необхідне, мушу стояти кілометрову чергу…", – Анастасія.
l
Із того чорного "диявольського" четверга минуло три тижні. Українці пережили стільки горя, випробувань, перемог і поразок, що вистачило б не на три трижні, а на три роки.
В кожного мимоволі виникає запитання: чому так сталося? Хто винен у тому, що Путін та його бандитська зграя зважилися на кровопролиття того народу, який кремлівський карлик називав "братським"? Відповідей на ці запитання дуже багато. Як кажуть, у кожного своя правда. Однак, як нам здається, найголовнішою причиною безумства кремлівського фашиста та його оточення стала неадекватна оцінка ситуації в Україні і нестримне прагнення бажане видати за дійсне.
Сьогодні Кремль гарячково шукає винних у тому, що так звана "спецоперація" фактично провалилася, бо влада України, її героїчні Збройні Сили, весь народ сміливо повстали проти однієї з "найсильніших" армій світу, завдаючи їй смертельних ударів у відповідь. Такого кремлівські горе-стратеги не чекали, розпочинаючи криваву бійню 24 лютого ц. р. Так, вони по-звірячому нищать мирне населення, як середньовічні варвари, бомбардують українські міста і села, несуть із собою руїни і жахіття, та не змогли досягти головного – провести блискавичну операцію й захопити Київ, інші великі міста, встановити свій "новий порядок", чого колись прагнув Гітлер.
Проти агресора мужньо повстав український народ. Ворог зазнає величезних втрат у живій силі, танках, ракетах, літаках, гарматах. Світ переконався у тому, що армія РФ не така могутня, як про неї доповідали Путіну генерали-крадії, вона нині деморалізована і на багатьох напрямках фактично зазнає нищівної поразки.
Ніхто сьогодні не знає, як вестиме себе далі політична і військова верхівка Московії, чи не застосує ядерної зброї, адже в агонії окупанти здатні на все. Але в будь-якому разі можна констатувати: Україна перемогла Росію на першому етапі її ілюзорного "бліцкригу". Перемогла ціною величезних жертв і неймовірного героїзму своїх мужніх захисників – воїнів ЗСУ, добровольчих батальйонів, бійців територіальної оборони, волонтерів і всіх небайдужих громадян.

Черги біля банкоматів і терміналів, банківських відділень та аптек, автозаправок, ажіотаж у супермаркетах… Зачинені садочки та школи, перебої з мобільним зв'язком… Так розпочався ранок 24 лютого для ковельчан на фоні подій, що відбулися в країні: Росія почала наступ на Україну. Володимир Путін виступив з екстреним зверненням до громадян, в якому повідомив про рішення щодо військової “спецоперації” на Донбасі. Російські війська почали атакувати українські кордони.

Вікторія ЗІНЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 409
Читати далі

Повідомлення в номер / Тільки Перемога!

22.03.2022 Зінчук Вікторія Петрівна

ukraineТільки Перемога!

Згідно з опитуванням, проведеним Соціологічною групою Рейтинг упродовж 8-9 березня, 92% опитаних вірять, що Україна відіб'є напад окупантів (з кожним днем цей показник підвищується). Тільки 6% не такі впевнені.
Віра у перемогу України домінує у всіх регіонах країни.
При цьому  близько 91% опитаних у всіх регіонах відчувають надію, думаючи про ситуацію в країні. І лише 6% відчувають безвихідь. 57% українців вважають, що Україна переможе вже найближчим часом. Майже всі опитані (97%) планують залишатись в Україні.
Понад 80% розповіли, що допомагають захищати країну: 39% займаються волонтерством, 37% допомагають фінансово, 18% займаються інформаційним супротивом, 12% працюють в критичній інфраструктурі, 10% входять до територіальної оборони. Тільки 19% пояснили, що не мають зараз можливості допомогти (чимало з них – літні люди, але й серед них більшість усіляко підтримує супротив).
Згідно з опитуванням, проведеним 1 березня 98%  українців підтримують діяльність Збройних сил України, 93% підтримують діяльність Президента України Володимира Зеленського, 84% підтримують дії місцевої влади.
80% опитаних наголосили, що готові захищати цілісність України зі зброєю в руках. Порівняно з довоєнними часами цей показник значно зріс (2020 року було 59%). Найвищий рівень готовності спостерігається на заході та в центрі країни, менш високий рівень готовності – на півдні та сході.
Соціологи зазначають, що навіть у південно-східних регіонах є надзвичайно високий рівень готовності воювати за Україну (на Півдні – майже 80%, на Сході – майже 60%). У ґендерному розрізі готовність воювати зі зброєю в руках за Україну висловили 90% чоловіків та 70% жінок.
Опитування проводилося 1 березня. Було опитано 1200 осіб методом телефонного інтерв'ю у всіх регіонах України, за винятком окупованих територій Донбасу та Криму. 
l
А чи вірять ковельчани у крах російського окупанта на війні з Україною? Поцікавилися у перехожих.
Сергій (34 роки), працівник комунальної сфери:
– Перемога буде за нами. У будь-якому випадку. Головне не панікувати, жити, працювати… Маю двох маленьких доньок, тому спочатку планував їх з дружиною відправити десь у безпечне місце за кордон. Але в нас спокійно, тому передумали. 
Микола (47 років), водій:
– Без сумніву, ми переможемо. Наші люди великі молодці - об'єдналися, допомагають армії, теробороні, один одному. У цьому наша найбільша сила… Я думаю, вони (окупанти) сюди не поткнуться, бо добре знають, що тут навіть жінки і діти дадуть їм раду.
Галина (52 роки), соцпрацівник:
– З першого дня вторгнення ніхто з нас, українців, не сумнівається на чиєму боці перемога. Невимовно шкода наших співвітчизників, яких ненависний ворог вогнем вигнав з рідної домівки. Якщо потрібна якась допомога, нехай їдуть до нас, в Західну Україну. Ми будемо допомагати і об'єднуватися задля цього.
Анна (26 років), домогосподарка:
– Я вірю в перемогу і в те, що це жахіття незабаром закінчиться. В перші дні нападу було дуже страшно: зібрали валізку з усім необхідним, облаштували місце для сховища. Зараз, за можливістю, ходжу допомагати плести сітки. Маю двох маленьких дітей, то з ними допомагає бабуся. Чоловік - в теробороні, каже, щоб спали спокійно…
Тетяна (49 років):
– Україна вистоїть. Інакше й бути не може. Ми вже не зможемо жити під чиїмось диктаторським режимом. Від цього ми відвикли і не зможемо, як росіяни, ховатися, мовчати і десь там потайки існувати.
Євгенія Талеймонівна (83 роки), пенсіонерка:
– Обов'язково перемога буде за нами. Я – “дитина війни”, 1939-го року народження. Мені було лише два роки, як на нашу землю прийшов загарбник. І всі тодішні страшні спогади, все моє тяжке дитинство, як ніколи згадалося. Але сьогоднішнє жахіття, здається, ще страшніше. Плачу за нашими синами та онуками… Але ми вистоїмо. Україна ніколи не здасться.
Тетяна (25 років), перебуває в декретній відпустці:
– Переможуть Бог і Україна! Якщо ми звернемося до Бога, то Він допоможе, і Україна переможе в цій борні. Чула про випадки, коли наступали росіяни, і наші солдати зверталися до Бога, то Він давав їм мудрість, як розставити війська. Наші воїни кажуть, що самі тоді дуже дивувалися.
Олексій (16 років), переселенець з Києва:
– Звичайно, віримо і налаштовані лише на перемогу. Хоча 24 лютого навряд, чи коли вдасться забути… Я живу на Борщагівці. Собі спокійно спали… Я прокинувся від вибухів, які лунали з Бориспільського аеропорту. Тут мама забігає у кімнату і каже, що почалася війна. Ми почали швидко збиратися, хоч і не вірили в це… Просиділи у бомбосховищі кілька днів і 2 березня вже були в Ковелі. Нашій Борщагівці дісталося, стріляли в житлові будинки, у самому Києві теж, ходили терористи, якісь незрозумілі люди… Зараз там страшно жити.
– Як вам у Ковелі?
– Важко. Нічого не знаємо.  Але друзі-волонтери дуже допомагають та підтримують (показує на дівчину, яка сиділа поряд).
Богдана, волонтер:
– Я сама ковельчанка, мама живе у Ковелі. Навчалася в Києві, потім вийшла заміж і залишилася в столиці. Працювала до цього моменту. 
Зранку 24 лютого прокинулася, було так страшно в нас… Було дуже чути, як Гостомель бомблять. Здавалося, будинок тремтить. Спочатку не повірили: яка війна у ХХІ столітті? А потім – реально війна. Не знали, куди бігти. Мама телефонувала, просила їхати у Ковель, бо тут спокійно. Я мамі: куди їхати? Кругом на дорогах стоять блокпости, нікуди вже не виїхати, скрізь поліція, стріляють… Чотири ночі ночували у підземних паркінгах, а потім після перших переговорів вдалося виїхати з Києва. І ось ми тут. Дуже сподіваємо і безумовно віримо, що це все швидко закінчиться, і Україна переможе.
Тетяна Федорівна, багатодітна мама, пенсіонерка:
– Молюся за перемогу щоночі і вірю у неї. Ми вже й без того настраждалися. А тепер ще й убивають наших хлопців. Убивають жінок і дітей, літніх людей. Ні в чому невинних. Треба гнати цю навалу з нашої землі. Низький уклін нашим солдатам, я руки їм цілую… Що вони так стійко тримаються, наші діти. Я за вас молюся…
Руслана, офісний працівник:
– Тільки – Перемога! Не інакше. Це – жах, це – сюрреалізм. Це треба зупинити, і ми зупинимо. І після того, як ми переможемо, в нас буде зовсім інша держава, на яку ми заслуговуємо.
Вікторія ЗІНЧУК.

Згідно з опитуванням, проведеним Соціологічною групою Рейтинг упродовж 8-9 березня, 92% опитаних вірять, що Україна відіб'є напад окупантів (з кожним днем цей показник підвищується). Тільки 6% не такі впевнені.

Віра у перемогу України домінує у всіх регіонах країни.

Вікторія ЗІНЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 422
Читати далі

Повідомлення в номер / Якщо на порозі війна…

24.02.2022 Зінчук Вікторія Петрівна

війннннЯкщо на порозі війна…

Черги біля банкоматів та заправок, банківських відділень та аптек, автозаправок, ажіотаж у супермаркетах… Зачинені садочки та школи, перебої з мобільним зв’зком… Так розпочався ранок 24 лютого для ковельчан на фоні подій, що відбулися в Україні: Росія почала наступ на Україну. Володимир Путін виступив з екстреним зверненням до громадян, в якому повідомив про рішення щодо військової операції на Донбасі. Російські війська почали атакувати українські кордони.

Тільки Перемога!

Згідно з опитуванням, проведеним Соціологічною групою Рейтинг упродовж 8-9 березня, 92% опитаних вірять, що Україна відіб'є напад окупантів (з кожним днем цей показник підвищується). Тільки 6% не такі впевнені.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 456
Читати далі

Повідомлення в номер / На що вистачає “мінімалки”

17.02.2022 Зінчук Вікторія Петрівна

грнНа що вистачає “мінімалки”?

Рахувати кожну гривню і шукати акційні товари. Забути про дозвілля та відпочинок, оновлення гардеробу і часто навіть про лікування. Це наша реальність – тих, хто сьогодні отримує мінімальну зарплату.
З 1 грудня розмір мінімальної зарплати зріс на 500 гривень. Тепер вона становить 6500 грн. За 2021 рік це друге підвищення. Наступне заплановане у жовтні 2022 року, і “мінімалка” становитиме 6700 гривень.
Але ми про сьогодні. Чи можна вижити на державний соціальний стандарт у вигляді шести з половиною тисяч гривень, який має задовольнити мінімальні потреби працівника? Цей показник встановлює Уряд, зважаючи на фінансові можливості Держбюджету. Щоправда ця цифра – без відрахування податків (податок на доходи фізичних осіб — 18%, військовий збір – 1,5%), тому  на руки людина отримує приблизно 5200 гривень. 
Беремо цю суму, ділимо її на чотири тижні місяця. Виходить, тиждень прожити треба десь у межах 1300 гривень. Вважатимемо, що маємо своє власне житло, основну побутову техніку і одяг теж ще не зносили.
А тепер — вперед за покупками. Прямуємо в супермаркет за продуктами. Адже згідно зі статистикою більшу частину коштів ми витрачаємо на харчування – близько відсотків.
Скуповуємося на тиждень. Стараємося шукати товари з мінімальною ціною. Беремо по кілограму: борошно (15 грн.), макарони (18 грн.), цукор (24 грн.). Крупів  “вівсянка” (17 грн.), бо, наприклад, моя улюблена гречка нині дорога – 44 гривні за кілограм.
М’ясо: беремо курячі стегенця — 58 гривень (на кілограм виходить десь три – чотири штуки). Хек заморожений (беремо рибину на півкілограма – 40 гривень). Ще чай – за 500 грамів чорного дрібнолисткового платимо 53 гривні. Далі: олія (літрова пляшка – 45 грн.), вершкове масло (200 грамів – 40 грн.), десяток яєць – 29 гривень. Борщовий набір — все по кілограму: картопля (8 грн.), цибуля (15 грн.), морква (19 грн.), буряк (19 грн.), капуста (20 гривень). З фруктів обираємо яблука – 8 грн./кг. Ще візьмемо літр  молока – 24 гривні. І наостанок грамів з триста печива – 25 гривень. А, ледве не забула – хліб (беремо три буханці – 45 гривень).
Усе. Рахуємо. Виходить: 522 гривні. Тобто в цілому на цей доволі аскетичний продуктовий набір доведеться витратити 2088 гривень у місяць. Але, як кажуть, не хлібом єдиним…
Згідно із статистичними даними друге місце у списку витрат після продуктів харчування займають комунальні послуги. Беру себе за приклад і йду платити «комуналку». У мене вийшло 1700 гривень. І це ще небагато порівняно з платіжками інших, адже користуюся індивідуальним опаленням. На руках лишилося 1412 гривень.
До базових послуг віднесли користування громадським транспортом. Я живу у передмісті, тому, аби добратися на роботу чи в інших справах, щодня маю витратити 24 гривні. На місяць за винятком вихідних виходить 480 гривень. Отже, на руках на все про все у мене лишилося 932 гривні.
А Інтернет – 200 гривень, мобільний зв’язок – 150 гривень. Хоча телекомунікаційних послуг не передбачає мінімальний пакет від Уряду. 
Іще ж, як на те, у мене цього місяця сталася оказія: непередбачувані витрати на лікування зуба склали 1300 гривень. У свій місячний ліміт я не вклалася.
А якщо зимові черевики, наприклад, зносилися і треба купувати інші? Але в Кабміні вирішили, що пара черевиків повинна служити щонайменше три роки. Відкладаємо покупку нових, ідемо у ремонт. Про зачіску чи манікюр годі й мріяти. Відпочинок, саморозвиток, дозвілля – теж нам не по кишені. А діти – їх куди подіти?..
Треба вчитись економити. Наприклад, у наших депутатів-мільйонерів: упродовж 2021 року 90 народних обранців з мільйонними статками (серед них і мультимільйонери) скористалися правом на отримання бюджетних коштів для компенсації вартості орендованого житла.
Вікторія ЗІНЧУК.
Рахувати кожну гривню і шукати акційні товари. Забути про дозвілля та відпочинок, оновлення гардеробу і часто навіть про лікування. Це наша реальність – тих, хто сьогодні отримує мінімальну зарплату.
З 1 грудня розмір мінімальної зарплати зріс на 500 гривень. Тепер вона становить 6500 грн. За 2021 рік це друге підвищення. Наступне заплановане у жовтні 2022 року, і “мінімалка” становитиме 6700 гривень.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 340
Читати далі

Повідомлення в номер / Одна надія – на весну

10.02.2022 Зінчук Вікторія Петрівна

підприємці 2Одна надія – на весну

Останніми тижнями український бізнес відчутно «штормило» – протести підприємців проти посилення фіскальної політики держави помітно сколихнули настрої суспільства.
«Намагаюся щось робити, — якось під час  розмови сказав один мій знайомий підприємець  (більше десяти років чоловік займається встановленням дверей). – Замовлень немає. Сподіваюся, з наближенням весни ситуація зміниться на краще. Зараз сиджу в «мінусах», бо прибутку немає, а заробітну плату працівникам платити треба. А ще оренда, кредит… І касовий апарат став – а це ще одне навантаження на підприємців.  Головне протриматися цей складний період».
А складний період не тільки у нього. Ще одні мої знайомі, подружжя підприємців, які торгують у магазинчику побутової хімії, намагаються триматись на плаву, хоч за останні роки не раз думали закриватися.
«Пандемія заледве не «потопила» — якось витримали. Кілька разів думали закриватися. Тепер десять тисяч на касовий апарат дали. А ще скільки доведеться по ходу справи заплатити… Страшно подумати, що ще такого для нас вигадають. Самі не вміють працювати й іншим не дають», — обурюється жінка.  
Власниця іграшкового магазину Надія (ім’я з етичних міркувань змінено) скаржиться на те, що момент для встановлення касових апаратів зараз непідходящий. 
«Торгівлі немає. Сидимо у «мінусах». А тут оренду підняли на 30 відсотків. Касові апарати встановлювати, то «плюс» додаткова техніка – ноутбук, принтер. А це немалі зайві витрати. Живеш одним днем. Сподіваєшся, що завтра буде краще», — говорить жінка.
«За п’ять років існування магазину, зараз – найважче. У людей грошей немає. Усе йде на їжу й «комуналку». Хто має кошти, вдягається у Луцьку, Києві чи за кордоном, а хто немає – на секонд хенді. Раніше торг був значно кращий», — розповідає продавець одного з бутиків одягу, що у центрі міста.
«На квіти нині, як раніше, попиту немає. Ну, комусь на день народження квіточку купують, комусь на похорон. От і усе. Ближче до свята (14 лютого – День закоханих), зросли закупівельні ціни на квіти. Щоб щось заробити, мусили й ми дещо підняти ціни. А ще нині на місцевому ринку квітів конкуренція значно зросла. Важко втриматися», — зізнається власниця квіткової крамниці в Ковелі.
«По продажу, м’яко кажучи, зараз повний «нуль», — розповідає власниця магазину дитячого одягу Світлана. – За три останні дні продала носочки за 27 гривень. Я хоча б приміщення не орендую, опалення відрізане. Продавця не наймаю, бо не витягну. Але у магазині, доводиться «пропадати» — не бачу ні сім’ї, ні відпочинку. Як викручуються, наприклад, у торговельних центрах, — важко навіть уявити.
 До кінця березня потрібно встановити касовий апарат, — продовжує жінка. – Готуй немалі кошти: техніка, встановлення, консультація фахівця… Підрахувала, десь порядку 20 тисяч гривень виходить. За вісім років так важко ще не було, як зараз. Трохи вдалося вторгувати у вересні – перед початком навчального року. Навіть перед Новим роком ажіотажу не було».
До речі, тим, хто займається власною справою на місцевих ринках, теж не солодко доводиться.
«Озирніться навкруги, і ви зрозумієте, як у нас сьогодні справи, — намагалася покепкувати Тетяна, котра має торгову точку на привокзальному ринку. Продає спортивні костюми. – Якщо за день продаси якісь брюки чи кофту – то це вже удача. Подивіться, кіоски зачинені – хтось з моїх сусідів по ринку продав, хтось здав в оренду, а ще хтось в очікуванні дива…».
«Зараз не сезон для торгівлі, — каже продавець кіоску зі взуттям. – У січні-лютому повне затишшя. Навесні зазвичай торгівля жвавішає».
«А яка ж тоді у вас зарплата?» — цікавлюся.
«Від виторгу. Буває навіть трьох тисяч немає…».
«Куртки і штучні шуби замовляю у Польщі, Туреччині. Зазвичай їх добре купують. Але цієї зими продажі сильно впали, — розповідає власник кіоску верхнього одягу Олег.— Торгую багато років. Починав із побутової хімії. Років десять торгую одягом. Не раз були на межі закриття. Сподіваюся, весною справи підуть краще».
Вікторія ЗІНЧУК.
Останніми тижнями український бізнес відчутно «штормило» – протести підприємців проти посилення фіскальної політики держави помітно сколихнули настрої суспільства.
«Намагаюся щось робити, — якось під час  розмови сказав один мій знайомий підприємець  (більше десяти років чоловік займається встановленням дверей). – Замовлень немає. Сподіваюся, з наближенням весни ситуація зміниться на краще. Зараз сиджу в «мінусах», бо прибутку немає, а заробітну плату працівникам платити треба. А ще оренда, кредит… І касовий апарат став – а це ще одне навантаження на підприємців.  Головне протриматися цей складний період».
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 329
Читати далі

Повідомлення в номер / Їсти чи не їсти: шкільне меню по-новому

03.02.2022 Зінчук Вікторія Петрівна

dsc_0461Їсти чи не їсти: шкільне меню по-новому

В Україні завершився перехідний період з впровадження нових стандартів шкільного харчування, і вже з 1 січня школи перейшли на нове меню для учнів.
Нововведення у шкільному харчуванні започаткували відповідно до постанови Кабінету Міністрів, №305. Ще у травні представили оновлене меню для шкільних їдалень. Його розрахували на чотири тижні. Включили 160 страв.
У МОЗ зазначають, що реформа шкільного харчування розпочалася з  ініціативи першої леді країни Олени Зеленської. Технологічні карти для оновленого шкільного меню розробляв кулінарний експерт Євген Клопотенко з командою.
Відтепер у стравах обмежують кількість солі та цукру, жирів рослинного і тваринного походження, зменшено кількість соків та норми споживання хліба й картоплі. Збільшена кількість споживання молока та кисломолочних продуктів, м’яса, риби, круп та бобових.
Крім того, тепер у дитячій їдальні не буде ковбас, сосисок, рибних, м’ясних та плодоовочевих консервів, а також кондитерських  виробів. Як підкреслюють у МОЗ, ці продукти мають високий вміст солі, цукру, а деякі з них — консервантів і трансжирних  кислот, що суперечить принципам здорового харчування.
l
Меню за новими стандартами вводять в навчальних закладах Ковельської громади.  
— З 1 січня запроваджуються  нові норми шкільного харчування. Цей процес має відбуватися поетапно, — говорить начальник управління освіти міськвиконкому Віктор Бичковський. – Але наразі мене більше цікавить якість продуктів. Я не прихильник тендерів на дитяче харчування. Адже закупівля продуктів харчування для навчальних закладів – справа дуже серйозна, бо від якості придбаних продуктів залежить не тільки якість  страви, а, головне, здоров’я дітей. А тендер, на жаль, не завжди асоціюється з якістю. Сьогодні ковельське управління освіти має забезпечити якісним харчуванням майже 13 тисяч дітей віком від 2 до 17 років. 
А щодо реформи шкільного харчування, то в цілому її сприймаю позитивно. Звісно, в ході роботи питання будуть виникати:  потрібно проводити перепідготовку кухарів, змінювати штатний розпис, адже на 700 – 800 дітей в наших школах працює по два – три кухарі. На додаток – неприємні сюрпризи у вигляді постійного зростання цін на продукти харчування. 
В плані інформаційної підготовки працювали ще з серпня минулого року. Про нові стандарти харчування в навчальних закладах були повідомлені батьки, освітянські колективи. Проведені відповідні заходи: в школах були організовані дні та тижні харчування за рецептами від Євгена Клопотенка. 
Сьогодні Держпродспоживслужбою затверджено загальне чотиритижневе сезонне меню, якого намагаємося дотримуватись.  
Водночас міське управління освіти буде контролювати впровадження нового меню, збирати думки дітей, вчителів і батьків та, за необхідності,   направлятиме свої пропозиції щодо покращення харчування, — резюмував Віктор Васильович. 
Аби полегшити роботу кухарів, міська влада планує придбати нове сучасне обладнання, зокрема, пароконвектомати. Цьогоріч їх мають купити для найбільших шкіл, кількох садків. За словами Віктора Бичковського, буде проведено капітальний ремонт харчоблоків ліцею № 1 та ЗДО № 6.
l
Для того, щоб  запитати про враження щодо нововведення у шкільному харчуванні в дітей та батьків, я відправилася до місцевих шкіл. Загалом думки поки розходяться: частині дітей подобається нове харчування, а батьки задоволені тим, що тепер не буде напівфабрикатів — їм на заміну прийшли молочні та кисломолочні продукти, м’ясо, риба, свіжі овочі та фрукти.
Водночас інші батьки приймають рішення забезпечувати дітей їжею з дому. Є учні, які поки  не все запропоноване їдять, адже мають різні харчові звички.
«Завжди їм у нашій шкільній їдальні. Все подобається. Вчорашній плов, наприклад», — каже учень Люблинецького ліцею п’ятикласник Андрій.
«А мені сьогоднішні гречка і смажена риба сподобалися»,— підхопив його однокласник Богдан.
«Я харчуюся в їдальні. Мені смачно, але раніше було смачніше», — говорить 6-класниця Марина.
«Нові страви такі собі. Улюбленої поки немає. Старі більше подобалися»,  — зізнається її подруга Настя.
 «Я в шкільній їдальні не харчуюся, — каже учениця ліцею № 2 Ангеліна, — А от моя молодша сестричка-другокласниця – так. На сніданок дають пластівці. Якось хвалилася оладками із якимось дуже смачним соусом. Їй подобається».
«Я дуже задоволена новим меню. І мої однокласники теж. От, наприклад, вчора на обід давали курятину зі смачним соусом. А рожеве картопляне пюре – взагалі «клас». Смачне і на вигляд прикольне. Салат з гречки та буряка спочатку думали не «піде», а виявилося ще й як «пішов». Дуже смачний!», — розповідає дев’ятикласниця Аня, учениця ліцею № 7.
«Дітки в першу чергу їдять очима. П’ятдесят відсотків успіху страви залежить від її подачі. Особливо якщо це стосується дітей. Я рада, що у школі, в якій навчається моя донька, і до вигляду, і до смакових якостей страви кухарі підходять з професіоналізмом. І спокійна за свою дитину, бо їй подобається нове шкільне меню, при тому, що воно  ще й корисне», — говорить мама Ані Галина.
Мама доньки-першокласниці Олена, яка за освітою – кухар, розповіла: здорове харчування оцінює позитивно, адже набагато краще їсти страви за новим меню, ніж смажені котлети.
«Моя дитина не їсть вдома багато з тих продуктів, які запропоновані в меню, але в школі вона усе їсть. В такому віці дітям просто необхідно правильно харчуватися, тому я тільки «за», щоб у школі дітям прищеплювали здорові звички», – сказала вона.
«Зміни, звичайно, мають піти на користь. Однак, вважаю, що всюди повинен бути вибір. Моя онука має свої вподобання у харчуванні, тому вона не харчується в школі. Даємо їй з собою», — відповіла одна з бабусь, що забирала ученицю зі школи.
А от моїй маленькій донечці Сашуні в дитячому садочку теж страви до вподоби. Так каже вона, її вихователі. Мафіни з овочевою начинкою та сиром, фішболи, печеня по-домашньому, паста з соусом болоньєзе тощо – таке зараз пропонують дошкільнятам у меню. Як на мене, дорослої, звучить смачно.
«Наші маленькі вихованці як і раніше, так і зараз із задоволенням йдуть до столу,   — ділиться робочими моментами Тетяна, няня моєї дворічної доні, яка працює в Люблинецькому ЗДО «Калинонька». — Приємно, що їхні тарілочки після сніданку, обіду чи полуденка майже завжди порожні». 
До речі, зі слів Євгена Клопотенка, меню у дитячих садочках на 95% залишилося таким, як у школах. «Малим дітям треба давати 5 разів на день молоко, тому додали більше молочки і різних варіацій страв із молоком. Ідея така: діти їдять здорову їжу в садочку, потім у школі, а потім і самі будуть готувати здорову їжу собі, а потім своїм дітям, а далі внукам”, — каже розробник нового шкільного меню.
l
А от що думають про оновлене меню вчителі? Теж дізнавалися.
Директор ОНЗ «Люблинецький ліцей» Руслана Хвиць погоджується з тим, що нові норми харчування є корисними для дітей. Утім, має кілька зауважень, адже, як виявилося, не всі діти готові до кардинальних змін у харчуванні. І хоча перед впровадженням нового меню з’ясували, які страви більш привабливі для дітей, врахували їхні вподобання, поки є ще над чим працювати.
— Якщо раніше у їдальні нашого навчального закладу харчувалося дуже багато дітей, то зараз, за підрахунками, 18 відсотків учнів 5-11-их  класів відмовляється від харчування, — розповідає Руслана Петрівна. – В першу чергу, це тому, що вдома вони звикли харчуватися по-іншому. Навіть напої без цукру діти не сприймають. Ми обговорювали ці деталі. Нині одні учні вже звикли до несолодкого чаю. Ті ж, хто не може пити без цукру, беруть його з собою. Частина дітей ходить на обід додому. 
Стосовно страв, то ситуація подібна. Для прикладу, якщо раніше плов був зі свининою, то він виходив ситніший і більш розсипчастий. Дітям він подобався. Зараз плов готується на курятині з додаванням карі. Старші діти цей плов сприйняли позитивно, а молодші – не дуже. Дітей поменшало в їдальні ще й у зв’язку з тим, що зменшилося страв із картоплі, адже серед популярних страв наших вихованців – звичайне картопляне пюре з котлетою. Хоча деякі страви смакують усім. Наприклад, омлет, який дітям нагадує їхню улюблену піцу. Навіть хліб, виявляється, «робить погоду»: якщо молодші учні цільнозерновий хліб не дуже сприймають, то старшокласники – навпаки.
— Добре, що пройшли тендери, тож продуктами забезпечені, – продовжує Руслана Хвиць. – Але ціни на продукти згідно з тендерними пропозиціями, відверто кажучи, не радують. Наприклад, за розрахунками,    шматочок хліба коштує 2.30 грн., пів банана – майже 3 гривні. Цей фрукт обійшовся у 40 гривень за кілограм. А за тендером ціна залишається сталою цілий рік.
— Чи залежить меню від технічних можливостей шкільного харчоблоку?
— Безперечно. Без спеціального кухонного обладнання навіть запіканку добре не приготуєш. Хоча у цьому плані робота постійно триває. З 2017 року у нашому закладі відбувається оновлення харчоблоку: за кошти громади придбали нові плити, жарову шафу, столи, марміт та інше кухонне начиння. Надавалася у цьому плані й спонсорська допомога.
— Як змінилася робота кухарів?
— Вони в нас молодці, до справи підійшли з відповідальністю. Маємо двох кухарів, які намагаються смачно і корисно нагодувати 600 наших учнів. Щоправда в нових умовах догодити кулінарним смакам дітей нелегко, адже такий різкий і категоричний перехід на кардинально нове меню школярам дається також непросто. Правила здорового харчування маємо прищеплювати  ще з дитячого садочка. Отож, на це потрібен час.
l
Про технологічний процес приготування їжі в ОНЗ «Люблинецький ліцей» та готовність до роботи в нових умовах розповіла шкільний кухар Ольга Чавлюк:
—  Щодо навантаження, то його, швидше, побільшало у медичної сестри. Бо тут є певні складнощі. Наприклад, якщо раз на тиждень в шкільному меню є смажена риба, то смажені котлети ми вже на цьому тижні подати не можемо. А тарілки з тією ж котлетою, приготованою на пару, діти відсовують. 
Запитую якось в учня: «Чому не їси?», і чую у відповідь: «Я таке вперше бачу». Тоді кажу: «Відкривай Америку. Куштуй». Вчора у нас була паелья з куркумою. Дітям зовсім вона «не зайшла». Тому будемо її виключати з перспективного меню. Адже згідно з постановою, якщо дітям страва не підходить, її можна замінити іншою.
Улюблена страва, яку завжди чекають діти,— курячі нагетси. А ще люблять печеню  по-домашньому, — розказала про кулінарні уподобання учнів ліцею Ольга Чавлюк.
До речі, як згодом виявилося, далеко не всі вихованці цього навчального закладу – прихильники поїсти вдома чи з лотків. Окремі діти, з якими випало мені поспілкуватися, з нетерпінням чекали обіду, бо їм «усе подобається». А того дня дітей частували відвареною гречкою, рибою смаженою в сухарях, салатом зі свіжої капусти і какао з молоком. Сподіваюся, діткам добре смакувало.
А от вчителям Люблинецького ліцею «здорові» страви прийшлися до смаку. 
— Діти сприймають нове харчування по-різному. Часто так, як сприймають це батьки, — ділиться думками вчителька української мови та літератури Тетяна Яцук. – Скажімо, несолодкий чай. Ну, що це вже така велика катастрофа? Я ще страви з нового меню не куштувала. Але вчора, наприклад, моїм колегам-вчителям обід сподобався. Був плов, а рецепт салату з буряка навіть запитували в кухарів. 
l
Оптимістично налаштовані стосовно харчування по-новому в ліцеї № 11.
– Жодних проблем з приготування страв за рецептами Клопотенка немає, –  говорить директор ЗЗСО “Ліцей №11 м. Ковеля” Галина Сидорук. – У нашому закладі працюють хороші професійні кухарі. Але поки немає всіх  необхідних за рецептурою продуктів, адже тендер на їх закупівлю ще триває. Обсяг продуктів не відповідає кількості дітей (харчується майже 900 учнів). Однак завдяки кухарям, заступнику з господарських питань виходимо із ситуації.
А чи всім дітям підходить нове меню? Залежить від особистих уподобань. Хтось любить рибу, а хтось м’ясо, комусь не до вподоби макарони, а комусь навпаки. Зараз саме перехідний період, і це треба нормально сприймати.
Звісно, я, як керівник навчального закладу, спостерігаю за процесом приготування їжі, куштую страви, то, як на мене, і порції достатньо великі, й на вигляд та смак страви хороші. Кількість дітей у їдальні не зменшилася: хто там харчувався, той і харчується. Впевнена, що з часом реформа системи шкільного харчування себе виправдає. Аби вчасно постачалися продукти, то на місцях ми справимося.
Вікторія ЗІНЧУК.
В Україні завершився перехідний період з впровадження нових стандартів шкільного харчування, і вже з 1 січня школи перейшли на нове меню для учнів.
Нововведення у шкільному харчуванні започаткували відповідно до постанови Кабінету Міністрів, №305. Ще у травні представили оновлене меню для шкільних їдалень. Його розрахували на чотири тижні. Включили 160 страв.
У МОЗ зазначають, що реформа шкільного харчування розпочалася з  ініціативи першої леді країни Олени Зеленської. Технологічні карти для оновленого шкільного меню розробляв кулінарний експерт Євген Клопотенко з командою.
Відтепер у стравах обмежують кількість солі та цукру, жирів рослинного і тваринного походження, зменшено кількість соків та норми споживання хліба й картоплі. Збільшена кількість споживання молока та кисломолочних продуктів, м’яса, риби, круп та бобових.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 471
Читати далі
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
  • 11

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2025