У жовтні 2018 року мені довелося поспілкуватися із 85-річною Меланією Калениківною Шавою, яка проживала в селі Кримне. Вона віддавала заміж уже свою правнучку. Стривожена розповіддю цієї старожилки, я не змогла про це не написати. 

l

— Війна 1941–1945 років зачепила і Старовижівщину. Фронт проходив за колією, що вела на Кримне. Там стояли німецькі війська і гатили зі стрілецької зброї. А вздовж річки Вижівки на межі з селом Борзова і далі на північ розташувалися радянські. Там і зараз є ще довжелезний рів. Саме по ньому й проходив тоді фронт. Вся лінія розмежування була випалена. Люди-біженці переселялися далі від воєнних дій. Страшно було. Усе горіло. Було багато випалених хат. Стрілянина майже не припинялася, — згадує Меланія, маленька, худенька бабуся, з добрими голубими очима. Вона аж заплакала. Стишилась. Продовжувала далі:

— У житті, дитино, все доведеться пізнати. Як оте вино: воно може бути і солодким, –  і гірким... Але ми якось жили. Як святкові салюти тепер спалахують і тріщать у небі, так і тоді лякала й зблискувала військова небезпека: зривалися снаряди, бомби... А у нашій хаті, як зараз чую, від цих ударів дрижали шибки на вікні. Отако. Чуєш? — і старенька виделкою стала легенько постукувати по скляному стаканчику.

— Так дзвеніло тоді у нашій хаті. Слухай, дитино, слухай.

Вона припинила постукування і знову стерла зі старечих очей сльозу.

— Нарешті війна скінчилася. Ми жили поблизу Старої Вижівки. Приїжджали туди на базар. Отут в центрі вже зовсім нічого не залишилося. Була тільки стара пошта (зараз там знаходиться приміщення краєзнавчого музею), почорніла від диму, але не згоріла. А тут, де нові приміщення  і обеліск,   нічого не було. Тільки базар. Люди їздили щонеділі. Їздила і я. Базар був тут, на місці, де ліве крило нинішньої старої школи (її тут також ще не було). Просто пустир, огороджений кілками і прибитими до них довгими дерев’яними дрюками.

Чим торгували? То було не так, як зараз. Я привозила яйця, міняла на сіль і мило, бо дуже заводилися воші. Треба було все попрати. Продавали і сало. А одяг? Деколи кожухи з Нової Вижви купували, хто мав копійку. А я тільки знаю, як ми, молоді дівчата, зраділи, як привезли ситцеві спідниці на чотири клини. Такий ситець цяцькатий. Ой, то всі тих спідничок хотіли купити...

І сидів на базарі сліпець. З гармошкою. Грав і вельми-вельми тужно співав. А повз проходили люди. Ставали. Слухали... Біля сліпця стояла, як мара, похилена постать старої жінки. Вона не відходила. Так гірко плакала, що весь її фартушок був мокрий від сліз.

— Як він упізнав мене? Він же сліпий.

А сліпець травив душу і гірко-гірко співав:

— Ти думала, моя мати, що мене не буде.

А я тепер перед Богом, як усенькі люди.

Гріх

…Ганна була дуже гарною дівчиною. Роботяща і швидка, як зайчик. А коси! Дві довгі коси по спині спускалися донизу. А вії! Довжелезні, густі, чорні. За тими віями світилися ясні очі, як голубе погідне небо. Мабуть, це сам Бог подарував дівчині шматок  свого єства.

Ганна має бути щасливою. Вона запам’ятала, як ще баба Секлітка їй колись у дитинстві казала:

— Ти будеш щасливою, бо народилася на початку року, в січні.

—  А чого, бабо? — питала Ганна.

— А того, дитино, що Бог щедро всім роздає щастя. Всім, хто народжується. Гостинців у Бога нелічено. То ще на початку року він щастя роздає пригорщами. А вже хто далі, тому все менше і менше дістається.

Ганна вірила бабі Секлітці і так ждала того щастя…

Їй справді доля усміхнулася. Вийшла вона заміж за хазяйського хлопця –  за Гриця. Жили вони душа в душу. Підростали двоє діток: Мотря і Савка.

Але Ганна знову при надії. Чекає третю дитину. Гриць не хотів цієї дитини. Казав, що нагуляла...

l

...Жала вона жито в спеку у полі. Раз по раз розгиналася і витирала з чола піт, що краплями, розміром з ягоду, зрошував обличчя і всю її білу хустину.­

— Щось тяжко, — подумала вона. Що розігнеться (а живіт великий), то заколе так унизу, що аж млосно.

— Мабуть, пора, — подумала жінка.

Жати залишилося до кінця загону небагато.

— Треба йти до Марії-повитухи, бо то ще до її хутора кусок дороги, — вирішила Ганна.

Повагом почвалала.

— Якось дойду.

Таки дійшла...

Народився хлопчик. Марія обмила породіллю, зав’язала пуповину дитині. Хлопчик здоровенький, прудкий, зразу й заплакав.

Повитуха засміялася:

— Хороший хлоп! Житиме!

Ганна полегшено зітхнула.

l

Справив Гриць хрестини. Нарекли дитину Мироном.

А що то з Ганною? Якась не своя. Ходить, як у воду опущена...

Кажуть люди, що у житті є і мед солодкий, і гіркий полин. Справді, щастя і горе так міцно між собою сплелися: хлопчик був сліпий.

— Позбудуся, — подумала Ганна, — у мене є ще двоє...

Настала осінь. Холодна сльотава пора тріпоче туманами угорі. Не видно ні неба, ні Сонця. Смуток безпросвітний вужем закрадався у душу Ганни: “Позбудуся”.

— Ой! Ганно! Ганно! 

Чи ти у церкву не

  ходиш?

Чи ти у Бога здоров’я

          не просиш?

Лиху долю ти на себе  

сама накликаєш.

І руками самотою, що 

робиш, — не знаєш.

Ой, піди ти, моя Ганно, 

та й води напийся. 

Та й святою водицею  до схід Сонця вмийся. 

Не пішла вже тая Ганна 

ту водицю пити,

Пішла вона до Смудива 

дитину топити.

На руках вона тримає

   маленьку дитину. 

Замотала свого хлопця 

в червону хустину. 

— Може, його не топити? 

Може, хто побачить? 

От і річка. 

Човни стоять. 

Дитина не плаче.

Причаїлось нещаснеє. 

Мабуть, смерть почуло. 

Напрутила жили Ганна. До

  води нагнулась. 

“Ой! Холодна! Сину! Сину! 

Прощай!” — розмахнулась 

Та й кинула той згорточок. І не оглянулась.

х  х  х

У лепесі, де Пасіки,

  вовчиця ночує. 

Вночі виє-завиває, а

  удень — полює. 

Рано йде шукати здобич.

   Нюха, що поїсти. 

Бродить лісом, що

  довкола, 

бродить смутним лісом.

Насторожилась вовчиця. 

Щось десь ніби плаче. 

Нюха слідом до Смудива. 

За човном неначе 

Щось живеньке

  зачепилось. 

Скочила вовчиця, 

Мокрий клунок потягнула. 

Це дитина. Спить ще?

І вовчиця, ніби мати,

  дитину спасає. 

А хто знає, може, хлопчик

  уже завмирає? 

Чи, може, Бог за пазуху

     його заховає?

х  х  х

На хуторі, на Пасіках, жив

   дід самотою. 

Рано-вранці до криниці

    пішов за водою. 

Біля хати, коло призьби 

знайшов він дитину, 

Замотану в теплесеньку

  червону хустину.

— Що ж то буде? Що ж то 

 буде?  

Що мені робити? 

То ж дитина. Малесенька.

   Треба розігріти. 

Дід руками дбайливими

   дитя замотає 

Та й на печі, на зернові

      грітись укладає.

— Мабуть, доля. 

Треба бігти на хутір

  Устини. 

Вона живе самотою. А в

        мене дитина.

Як був хлопцем, 

то кохались з нею під

  вербою. 

Не відкажеться. Давно

    вже стала удовою.

— Мабуть, доля. Дитя теє

  будем доглядати. 

От і хата. Довгожданна

    Устинина хата.

Дід Данило:

— Ой, Устино. Ходи,

  подивися.

Біжім скоріш та й до

    мене.

Біжім, не барися!

— Що ти хочеш?

  Данилочку?

Та про що ти просиш?

— Не питайся. Не

  питайся.

Дитиночка просить.

Просить воно,

  бідненькеє,

І їсти, і пити.

Що ж я буду, Устиночко,

  без тебе робити?..

— Збожеволів?

— Ні, Устино. Ти не

  сперечайся.

Я додому. А ти прийди.

Прийди. Не цурайся.

Поєднались. 

Живуть разом Данило й

  Устина.

І зростає у любові

           прийомна дитина.

Прийшло щастя на

  старості.

Так вірно любили. І

  синочка догляділи,

І розуму вчили.

Любив хлопець на

  гармошці

гарно вигравати,

Матір-батька ще з

  дитинства 

умів шанувати.

Заслужили. На старості

  хлопця піднімали. 

Вік не вічний: добрі люди 

          скоро повмирали.

І залишився той хлопчик

  знову сиротою. 

Обнялися міцно-міцно

     вони із бідою.

— Як же жити? Як

  вижити?

Нічого не бачу! Плаче

      бідний сиротина. 

Плаче. Плаче. Плаче.

Взяв торбину і гармошку, 

На палицю сперся. 

На базар він став ходити, 

До людей притерся. Бо

  на світі, на білому, 

Є добрії люди...

— Ой, не плач, моя

  дитино,

Якось воно буде... 

Сліпця знали на базарі.

  Добре подавали. 

Добрі люди є усюди.

  Вони не пропали. 

Добрі люди виживають у

  лиху годину. 

Не залишать добрі люди

  сліпу сиротину...

х  х  х

Плаче мати. Щонеділі на

  базар приходить. 

Із сліпого кобзарика та й

  очей не зводить. 

Плаче Ганна. Подалася,

    як тернова гілка.

Спокутує гріх страшенний утомлена жінка. 

Мокрий від сліз

  фартушечок 

Ніби зараз бачу.

Чую пісню Миронову, як

  сліпець заплаче: 

— Ти думала, моя мати,

  що мене не буде?

А я тепер перед Богом, як

  усенькі люди.

Р.S. На жаль, бабуся Меланія не згадала прізвища­ тієї старовижівської жінки, що плакала на базарі біля зрадженого нею сина — сліпого хлопця.

Любов ЄВТУШИК. 

смт Стара Вижівка. 

У жовтні 2018 року мені довелося поспілкуватися із 85-річною Меланією Калениківною Шавою, яка проживала в селі Кримне. Вона віддавала заміж уже свою правнучку. Стривожена розповіддю цієї старожилки, я не змогла про це не написати. 

ххх

— Війна 1941–1945 років зачепила і Старовижівщину. Фронт проходив за колією, що вела на Кримне. Там стояли німецькі війська і гатили зі стрілецької зброї. А вздовж річки Вижівки на межі з селом Борзова і далі на північ розташувалися радянські. Там і зараз є ще довжелезний рів. Саме по ньому й проходив тоді фронт. Вся лінія розмежування була випалена. Люди-біженці переселялися далі від воєнних дій. Страшно було. Усе горіло. Було багато випалених хат. Стрілянина майже не припинялася, — згадує Меланія, маленька, худенька бабуся, з добрими голубими очима. Вона аж заплакала. Стишилась. Продовжувала далі:

— У житті, дитино, все доведеться пізнати. Як оте вино: воно може бути і солодким, –  і гірким... Але ми якось жили. Як святкові салюти тепер спалахують і тріщать у небі, так і тоді лякала й зблискувала військова небезпека: зривалися снаряди, бомби... А у нашій хаті, як зараз чую, від цих ударів дрижали шибки на вікні. Отако. Чуєш? — і старенька виделкою стала легенько постукувати по скляному стаканчику.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 201

У грудні в Україні відбудеться плановий перерахунок пенсій, який торкнеться непрацюючих пенсіонерів, шахтарів, людей, які втратили годувальника, та ще кількох інших категорій громадян. Сума підвищення складатиме від 66 до 660 гривень, розрахувати її можна самостійно онлайн. Більше деталей  дізнавались експерти Центру громадського моніторингу та контролю.

Кому чекати підвищення?

Згідно з держбюджетом на 2022 рік, з 1 грудня в Україні зростає прожитковий мінімум для тих, хто втратив працездатність – з 2027 грн. до 2093 грн. Це є підставою для перерахунку соціальних виплат, які залежать від прожиткового мінімуму. Розмір підвищення у кожного пенсіонера визначається індивідуально та  залежить від різних складових виплат.

Підвищення насамперед торкнеться пенсіонерів, які отримують мінімальну пенсію, максимальну пенсію, надбавку за понаднормовий стаж. Також буде перерахунок пенсій по інвалідності, у зв’язку із втратою годувальника, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і непрацездатним членам їхніх сімей.

У Пенсійному фонді наголошують, що перерахунки проводять автоматично без додаткових звернень пенсіонерів, а виплату проводитимуть із грудня у встановлені дати.

Який розмір доплат і як розрахувати?

Згідно з інформацією Пенсійного фонду,з грудня мінімальна пенсія зросте на 66 гривень – із 2027 до 2093 грн., а максимальна на 660 грн. — з 20 270  до 20930 грн. До мінімальної пенсії шахтарям додадуть 198 грн. – з 6081 до 6279 грн., до пенсії у разі втрати годувальника сім’ям військовослужбовців – 132 грн. – з 4054 до 4186 грн.

Важливо знати, що відповідно до Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсійної виплати не може бути менше 2500 грн., для чоловіків, які мають страховий стаж 35 років, для жінок –30 років.Тож якщо розмір пенсійної виплати не досягає 2500 грн., встановлюється доплата до пенсії в сумі, якої  не вистачає до зазначеного розміру.

Загалом середня пенсія в Україні складає майже 4540 грн. Українці, які   отримують більше за мінімалку, грудневого підвищення на собі не відчують  або збільшення буде незначним. За даними Інституту демографії та соціальних досліджень, мінімальну пенсію отримує близько 1,5 млн. українців, решта має вікові доплати до пенсії. 

«Підвищення зачепить невелику кількість пенсіонерів. Це люди з інвалідністю, пенсіонери внаслідок втрати годувальника, люди з невеликим стажем, які отримували мінімальну зарплату. Це якщо орієнтуватися на цифри, які були до початку війни», – зазначає старша наукова співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень Лідія Ткаченко.

Перевірити право на індексацію і розрахувати суму можна самостійно на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.Для цього потрібно зареєструватись за  допомогою електронного підпису і заповнити актуальні дані. Результати будуть доступні в особистому кабінеті на сайті.

Чого чекати наступного року?

На фінансування пенсій у державному бюджеті на 2023 закладено майже 233 млрд. грн. Попри великий дефіцит бюджету, на наступний рік, соціальна сфера залишається у пріоритеті після сектора безпеки і оборони.

«Бюджет на 2023 рік затверджено. Відповідно 21 млрд. додано Міністерству соціальної політики порівняно з минулим роком. І це дозволить нам говорити про збільшення коштів для пенсіонерів. Ми плануємо провести індексацію так, як   і обіцяли. Відповідно вже потрохи будемо наповнювати цей бюджет, – зауважує міністерка соціальної політики Оксана Жолнович.

Згідно з держбюджетом, наступного року прожитковий мінімум, від якого залежить розмір пенсій, залишиться без змін. Проте у березні обіцяють планову індексацію всім пенсіонерам.

Оксана КОВАЛЬ.

У грудні в Україні відбудеться плановий перерахунок пенсій, який торкнеться непрацюючих пенсіонерів, шахтарів, людей, які втратили годувальника, та ще кількох інших категорій громадян. Сума підвищення складатиме від 66 до 660 гривень, розрахувати її можна самостійно онлайн. Більше деталей  дізнавались експерти Центру громадського моніторингу та контролю.

Згідно з держбюджетом на 2022 рік, з 1 грудня в Україні зростає прожитковий мінімум для тих, хто втратив працездатність – з 2027 грн. до 2093 грн. Це є підставою для перерахунку соціальних виплат, які залежать від прожиткового мінімуму.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 337

Талановитий Янко – колумбієць 

з українським корінням 

Коментарів до новини: 3
Переглядів новини: 3776

Відкритий Міжнародний онлайн-форум:

12 листопада 2022 року 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 357

26-27 листопада в спортивному залі КДЮСШ ім. Євгена Кондратовича відбувся традиційний турнір з футзалу на честь Юрія Тимофєєва серед дівчаток 2013 р.н. і молодших. 

На запрошення оргкомітету на змагання прибули команди з міст Буська, Червонограда (Львівська обл.), Ковеля, Маневич та Луцька.

На урочистому відкритті з вітальними словами до присутніх звернулися головний спеціаліст відділу фізичної культури та спорту Ігор Семенюк, директор Ковельської ДЮСШ №1 ім. Петра Стуса Віталій Волосюк та головний суддя змагань Володимир Олексюк.

У першому півфіналі змагань перемогу здобули спортсменки Буської команди. З рахунком 3:0 вони обійшли дівчат Червоноградської спортивної школи. Другу півфінальну пару склали футболістки Ковельської та Маневицької ДЮСШ. При рахунку 1:1 в основному часі, спортсменки нашого міста забили переможне пенальті.

В результаті змагань третє місце посіли вихованки Маневицької ДЮСШ, друге — Буської спортивної школи, а перемогу святкували ковельчанки.

Всі учасники турніру нагороджені медалями, а переможці — кубком. Також суддівська колегія визначила кращих гравців змагань. Ними стали — Каміла Логунова та Ольга Дячук (м. Ковель), Марія Августовська (м. Червоноград), Вероніка Журавель (м. Буськ) та Христина Хоміч (м. Маневичі).

Ковельських спортсменів-переможців готували до змагань тренери Сергій Логінов та Володимир Олексюк.

 Володимир Олексюк,

головний суддя змагань.

НА СВІТЛИНІ: переможці змагань – команда Ковельської ДЮСШ № 1 ім. Петра Стуса.

26-27 листопада в спортивному залі КДЮСШ ім. Євгена Кондратовича відбувся традиційний турнір з футзалу на честь Юрія Тимофєєва серед дівчаток 2013 р.н. і молодших. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 206

9 грудня, п’ятниця

Схід Сонця – 08.13; захід – 16.14.

Місяць – у Раці.

Міжнародний день боротьби проти корупції.

Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду, вшанування їхньої людської гідності і попередження цих злочинів.

Прпп. Аліпія. Якова.

Іменини: Миколи, Петра, Тихона, Якова.

10 грудня, субота

Схід Сонця – 08.14; захід – 16.13.

Місяць – у Раці.

День прав людини.

Всесвітній день футболу.

Блгв. Всеволода. Прп. Романа.

Іменини: Всеволода, Гаврила, Романа, Бориса, Олексія.

11 грудня, неділя

Схід Сонця – 08.15; захід – 16.13.

Місяць – у Леві.

Міжнародний день гір.

Всесвітній день хворого на бронхіальну астму.

День благодійності.

Неділя 26 після П’ятд. 

Мчч. Василія, Григорія, Іоанна. 

Іменини: Василя, Григорія, Данила, Степана,Олексія.

12 грудня, понеділок

Схід Сонця – 08.16; захід – 16.13.

Місяць – у Леві.

День сухопутних військ Збройниx Сил  України.

Прп. Нектарія.

Іменини:  Дениса, Івана, Сергія.

13 грудня, вівторок

Схід Сонця – 08.17; захід – 16.13.

Місяць – у Леві.

Ап. Андрія Первозваного.

Іменини: Андрія, Івана, Яна.

14 грудня, середа

Схід Сонця – 08.18; захід – 16.13.

Місяць – у Діві.

День вшановування учасників ліквідації наслідків аварії нa Чорнобильській АЕС (День ліквідатора).

Прав. Філарета Милостивого. 

Іменини: Антона, Дмитра.

15 грудня, четвер

Схід Сонця – 08.19; захід – 16.13. 

Місяць – у Діві.

День працівників суду України.

Прпп. Афанасія, Йоана, Андрія.

Іменини: Івана, Андрія, Матвія, Степана, Тамари, Маргарити.

Народні прикмети

u Починають плакати вікна – знизиться тиск і потеплішає.

u Якщо до 13 грудня не випаде сніг, зима буде тепла й малосніжна, якщо випаде – холодна й сніжна.

u Якщо на Андрія (13 грудня) вода на річці тиха – на рівну зиму, шумовита – на завірюху.

u Червоний вогонь в печі –  на холоднечу,  білий – на відлигу.

Місячні фази у грудні.

Спадаючий  Місяць – 9-22 грудня.

Третя чверть Місяця – 16 грудня.

Молодий Місяць –  23 грудня.

Зростаючий Місяць – 24-31 грудня.

Перша чверть Місяця – 30 грудня.

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

Схід Сонця – 08.13; захід – 16.14.

Місяць – у Раці.

Міжнародний день боротьби проти корупції.

Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду, вшанування їхньої людської гідності і попередження цих злочинів.

Прпп. Аліпія. Якова.

Іменини: Миколи, Петра, Тихона, Якова.

Схід Сонця – 08.14; захід – 16.13.

Місяць – у Раці.

День прав людини.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 263

ГОРОСКОП

з 12 по 18 грудня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 291

Погода в Ковелі  

1–7 грудня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 301

Як відомо, в Україні й на Ковельщині зокрема,  відкрили «Пункти Незламності». Діють вони цілодобово. Там можна підзарядити телефони, гаджети, ліхтарі, випити теплого чаю, а головне – зігрітися.

На кожному з них завжди чергують працівники ДСНС, які слідкують за порядком, безпекою та комфортом людей.

Ми побували в одному з таких, що на «Сільмаші». Спочатку завітали вранці. На місці якраз був начальник пожежної частини ДПРЧ №19 майор Олександр Шмідт, а на зміну заступив Володимир Степанюк, командир відділення 19 ДПРЧ 2 ДПРЗ. Вони відзначили важливість таких місць у цей складний час, адже зігрітись, бути на зв’язку з близькими, знати головні новини країни зараз дуже важливо. 

Володимир Степанюк відзначив, що, незважаючи на перебої з електропостачанням, люди налаштовані дуже оптимістично та дружелюбно. «Ввечері тут стільки людей, що у наметі нема місця, щоб відкрити дверцята топки і дров підкинути. І хоч, в основному, це молодь – усі дуже порядно та культурно себе поводять. Мимоволі слухаючи їх розмови я ще раз переконуюсь, які сильні та незламні наші люди. Україна переможе! Але зараз важливо, щоб наші жінки та діти, люди літнього віку почували себе у безпеці, наскільки це можливо», – каже Володимир Володимирович.

Тож надвечір ми знов навідались сюди. І правда, всередині – ніде яблуку впасти. Лунає сміх і гам. Зовні, узявши чай, стоять сім’ї з візочками та маленькими дітками.

Знову зустрічаю Володимира Степанюка, командира відділення 19 ДПРЧ 2 ДПРЗ. А він захопливо розповідає мені про хлопчину, який з власної ініціативи від ранку допомагає заварювати чай людям. Це юний волонтер – Богдан Дуднік. Йому лише 13 років. І, відбувши онлайн навчання в ліцеї №11 міста Ковеля, взяв удома цукор і прийшов сюди допомагати. Пізніше до нього долучився й 14-річний Олександр Савчук. Турботливі бабусі хлопців випровадили онуків не з пустими руками, а зі смачним печивом, аби ті пригостили відвідувачів пункту.

Тож в ці темні часи зігріваймо один одного турботою й теплом наших гарячих сердець. 

А ось перелік всіх «Пунктів Незламності», які ЦІЛОДОБОВО діють в Ковелі: 

вул. Незалежності, 73 (перший поверх міської ради); 

вул. Міцкевича, 23 а, (Пожежна частина); 

вул. Відродження, 1 (Пожежна частина); 

вул. О. Пчілки – навпроти центральної лікарні (біля літнього майданчика); 

Залізнична станція Ковель (з/вокзал, 2-й поверх);

вул. Володимирська, 85; 

Район – «Сільмаш», вул. Боровця, 2 (неподалік 11 садочка).

А в суботу облаштували 8-й пункт у Ковельському районному управлінні поліції, що у Ковелі по вул. Незалежності, 119-А (тел. 050-484-53-49). Його особливістю є можливість доступу до інтернету за допомогою Starlink.

Також, як повідомляє міський голова Ігор Чайка в Telegram, у центрі міста розпочали роботу Пункти допомоги, тепла, можливості зарядити телефони і випити гарячого чаю, відвідати санвузол. Вас чекають в:

Публічній бібліотеці, вул. Степана Бандери (з 9 до 18 год.);

Приміщенні КДЮСШ ім. Кондратовича, бульвар Лесі Українки (з 8 до 18 год.).

Аліна Романюк.

Фото автора. 

Як відомо, в Україні й на Ковельщині зокрема,  відкрили «Пункти Незламності». Діють вони цілодобово. Там можна підзарядити телефони, гаджети, ліхтарі, випити теплого чаю, а головне – зігрітися.

На кожному з них завжди чергують працівники ДСНС, які слідкують за порядком, безпекою та комфортом людей.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 370

Це — дієтичний продукт, він містить лише 80 ккал на 100 г. Корисний для системи травлення: допомагає їжі легше засвоюватися, нормалізує виділення шлункового соку. 

Має протизапальні властивості, зміцнюючи імунну систему, сприяє зміцненню й очищенню судин, знижує вміст холестерину в крові. За регулярного вживання в їжу допомагає запобігти утворенню тромбів. За жіночих хвороб помічний у лікуванні безпліддя, полегшить стан під час токсикозу та біль під час менструації. Допомагає зняти суглобовий та м'язовий біль. Є профілактикою ракових захворювань. Можна використовувати  в складі салату: один середній корінь селери дрібно посікти, одну середню чорну  редьку натерти на тертці, 1 ст. ложку натертого імбиру (середні вічка), 1 - 2 ст. л. меду. Усі інгредієнти добре перемішати і поставити в холодильник на 10-12 год. Приймати зранку по 1 ст. л., розсмоктуючи.

Наш кор.

Це — дієтичний продукт, він містить лише 80 ккал на 100 г. Корисний для системи травлення: допомагає їжі легше засвоюватися, нормалізує виділення шлункового соку. 

Має протизапальні властивості, зміцнюючи імунну систему, сприяє зміцненню й очищенню судин, знижує вміст холестерину в крові. За регулярного вживання в їжу допомагає запобігти утворенню тромбів. За жіночих хвороб помічний у лікуванні безпліддя, полегшить стан під час токсикозу та біль під час менструації. Допомагає зняти суглобовий та м'язовий біль. Є профілактикою ракових захворювань. Можна використовувати  в складі салату: один середній корінь селери дрібно посікти, одну середню чорну  редьку натерти на тертці, 1 ст. ложку натертого імбиру (середні вічка), 1 - 2 ст. л. меду. Усі інгредієнти добре перемішати і поставити в холодильник на 10-12 год. Приймати зранку по 1 ст. л., розсмоктуючи.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 247