Шануймо працю хліборобську
Почну з критичного зауваження на адресу редакції нашої газети "Вісті Ковельщини". На мою думку, зовсім мало – лише одна сторінка присвячена нашим хліборобам у номері від 18 листопада ц. р., напередодні Дня працівників сільського господарства.
А хотілося б більше, аби не цуралось землі-матінки, яка нас годує і зодягає, молоде підростаюче покоління, читаючи в "міськрайонці" про людей, що присвятили себе цій благородній професії.
Приємно було бачити світлини з мужніми обличчями хлібодарів із СТзОВ "Зоря" і "Вежа", читати про них і їх очільників – Володимира Юхимовича Потапчука і Тетяну Василівну Зінчук. Вони з року в рік трудяться на славу. Тільки подумати: 1,5 тисячі голів худоби на утриманні у "Зорі"! Це ж який великий труд!
А могло б бути подібно і в інших колективах. Але ж ні: розвалили, а такі, як мужні жінки-керівниці Тетяна Василівна Зінчук, Валерія Адамівна Яромчук нарівні з чоловіками вистояли. І їхні господарства процвітають. Хвала і честь таким людям! А їх на Ковельщині багато.
Щодня їмо хліб, і не завжди задумуємось над тим, який шлях пройшла та хлібина до нашого столу. Не місяць і не два, а цілий рік, умовно кажучи. Посіяти восени, доглянути посіви, в пору підживити, коли є потреба, зібрати урожай аж на другий рік, змолоти, напекти і привезти в магазин. Гай-гай, скільки працівників задіяно! А те зерно, що сіяли, ще раніше було вирощене в попередньому році.
Отож, роками земля потребує людських рук і розуму. Ну, рук вистачає, бо ще й за кордон їх везуть, ті руки “золоті”, аби там, поневіряючись і принижуючись, заробити більше, ніж тут.
Прогрес великий є і в розумних сучасних технологіях. Бо колись виконували трудомісткі роботи вручну, а тепер техніка замінює – скрізь. Раніше косили і підбирали збіжжя, жали серпами, в'язали, складали в копи або згодом чекали комбайна (а ще раніше ціпами молотили), щоб змолотив, а для цього треба було кожен сніп розв'язати і в бункер вкинути. Тепер комбайн все за один раз зробить.
Так, в колгоспі було важко працювати, особливо після війни, бо вона все знищила, але поступово життя налагоджувалось… І коли дійшли до того, що всі мали роботу, зарплату, а не трудодень, – і доярки, і свинарки, і телятниці, і доглядачі худоби, і підвожчики кормів, і водії, і механізатори, і обліковці, і бригадири, і агрономи, і бухгалтери, і зоотехніки, й інженери, і механіки (і за кордон ніхто не заглядав) – все враз десь поділось. Люди без роботи, ферм, худоби, тракторні бригади – без техніки. Кажуть, розпаювали. Може, комусь і трактор попав… А в основному – земля. І нові господарі спочатку розгубились, бо деякий час на полях бур'яни володарювали. І боляче було на те дивитись. Тепер цього немає: земля відчула дбайливі руки.
Пригадую, кілька років до кладовища в Жмудчому не було можливості проїхати через бездоріжжя. Переважно машини ставили на узбіччі і пішки добирались. Або шукали на полях проїзд і ризикували, аби не загрузнути. І от новий господар проклав дорогу до вічного спочинку людей і поле зорав – там ростуть тепер різні культури. Спасибі за це велике, бо десятки літ було дуже незручно!
А ще хочу подякувати від імені всіх пайовиків (не думаю, що хтось заперечить) за оте зерно, що давали раніше на паї, а тепер – за гроші, які заробили наші колгоспники в минулому. А до свят працівників сільського господарства і до Великодня маємо ще й подарунки – борошно або цукор. Отже, колгоспники своїм належним трудом це заробили і для себе, і для своїх нащадків. Тим, хто вже за межею, – Царство Небесне, а хто живий – дай, Боже, здоров'я, щастя, радості на многії літа! Хай усе збувається те, що забажається!
Ось які думки навіяла мені стаття в нашій газеті за 18 листопада. Тож з минулими святами Вас ще раз, шановні працівники сільського господарства! Хай Новоріччя, яке наближається, принесе Вам вагомі здобутки у праці, міцне здоров'я і мир!
З повагою –
Валентина ОСТАПЧУК,
громадський дописувач
"Вістей Ковельщини".
P.S. Хоч я – ветеран педагогічної праці, але не раз із учнями доводилося і в Облапах, де працювала раніше, і в Голобах допомагати колгоспникам і працівниками радгоспу льон піднімати, буряки кормові полоти і збирати урожай моркви й столових буряків, перебирати картоплю.
І працювали на совість. Якось в Жмудчому кагат картоплі перебрали за пів дня. Ланкова сказала, дякуючи, про ціну праці, бо трішки і заробили на морозиво, в кіно.
Навіть змагання між класами було, хто краще виконує ту чи іншу роботу. Працювали важко, але досягнутими результатами щиро тішилися.
В. О.
Почну з критичного зауваження на адресу редакції нашої газети "Вісті Ковельщини". На мою думку, зовсім мало – лише одна сторінка присвячена нашим хліборобам у номері від 18 листопада ц. р., напередодні Дня працівників сільського господарства.
А хотілося б більше, аби не цуралось землі-матінки, яка нас годує і зодягає, молоде підростаюче покоління, читаючи в "міськрайонці" про людей, що присвятили себе цій благородній професії.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 340