Україну накрила хвиля підліткових суїцидів — з початку 2021 року маємо 18 самогубств та спроб їх вчинення. Вік дітей — від 10 до 16 років.  Причиною зростання кількості самогубств деякі джерела називають активізацію, так званих, "груп смерті", на кшталт "Синього кита"  в соціальних мережах та "челенджі", які там дуже популярні. У поліції з висновками поки не поспішають, а ось друзі і близькі загиблих  вважають, що суїциди могли бути здійснені під чиїмось впливом.

Так, 16 лютого в Боярці Київської області в ліцеї "Гармонія" дві семикласниці в туалеті навчального закладу прийняли відразу по 40 таблеток "Дротаверину" (аналог но-шпи). Одна з дівчаток померла, друга зараз перебуває в реанімації. За словами лікарів, у неї була дуже сильна інтоксикація.

Як повідомили у поліції Київської області, ідею випити таблетки дівчатка почерпнули в мережі TikTok. Там було опубліковано відео челенджу, де пропонувалося прийняти 40 таблеток цього препарату "і подивитися, що буде".

До речі, це не перший подібний небезпечний челендж. У соцмережах пропонували дітям ковтати капсули із засобами для прання, засовувати в рот небезпечні для здоров'я снюси (замінники тютюну). Після цього багатьом стає дуже зле.

Знайомі школярок пишуть, що дівчатка намагалися не просто повторити челендж, а це — суїцид. За їхніми словами, в однієї з учениць були серйозні проблеми в родині, "жахливі стосунки з батьками". І це, за словами знайомих, і стало причиною самогубства. Правда, чому і друга дівчинка пішла на це, – невідомо.

Вже наступного дня, 17 лютого, така ж трагедія сталася в місті Умані — дві восьмикласниці наковтались таблеток "Дротаверина" в приміщені школи та потрапили до лікарні.

Обоє дівчаток випили по 10 таблеток. Що спонукало їх до цього кроку, поки не відомо. Наразі вони у стабільному стані, їхньому життю нічого не загрожує. Зараз ними займаються медики. 

Останнім часом Україною буквально прокотилася хвиля самогубств підлітків.

Так, у Києві 2 лютого в Голосіївському районі сталася трагедія. З балкона 17-го поверху висотки випала 13-річна дівчинка. Школярка загинула.

Її рідні вважають, що покінчити життя самогубством дитину підштовхнули групи смерті в соцмережах. Розповідають, що дівчинка постійно сиділа з телефоном. Вони пробували його відібрати, але було дистанційне навчання, і дитина попросила його повернути, тому що він їй був потрібен для навчання.

Ще одна загадкова смерть сталася в Харкові не так давно. Там зник 15-річний юнак. Приблизно о 19-ій годині 8 лютого він пішов із дому і більше не повернувся. Дві доби його шукали всім містом. Тіло хлопчика знайшли під мостом.

За словами поліції Харківської області, на тілі дитини виявили травми, які свідчать про падіння з висоти. Але чи сам він стрибнув або йому хтось допоміг, це поки з'ясовує слідство. 

15 лютого в Дарницькому районі столиці із балкона 14-го поверху випала 13-річна дівчинка. 

17 лютого в тому ж Дарницькому районі Києва із 16-го поверху висотки випала 15-річна дівчина.

А 28 січня в селищі Чайки під Києвом з балкона 15-го поверху житлового будинку випав 10-річний хлопчик. Перед тим як накласти на себе руки, він зняв із себе куртку, черевики і рюкзак.

За словами правоохоронців постійно здійснюється важлива робота по виявленню небезпечних контентів у соцмережах, вжиття заходів для їх блокування. На їх думку, у протидії цим явищам та негативному впливу на підлітків небезпечного контенту в Інтернеті мають об’єднатися не лише правоохоронні органи, але й батьки та працівники закладів освіти, в яких навчаються діти. І треба діяти вже!

За словами фахівців, багато проблем підлітків пов'язано з їхніми психологічними особливостями і з неможливістю контролювати себе, свої емоції і вчинки.

Психологи пояснюють: підлітки починають вписуватися в доросле життя, яке асоціюється у них із тими, хто задає систему цінностей. TikTok – це такий собі товариський голос ззовні. До того ж, він закликає зробити щось по приколу. А це "по приколу" характерно підлітку. Бо добре вчитися, заробляти, будувати дорослі стосунки – це поки занадто складно, на це у підлітків немає ресурсу. А ось "по приколу" – станцювати під відому музику, наприклад — це доступно. Це на кшталт гри в доросле життя. 

Але у дітей поки не вистачає здатності оцінити інформацію, оскільки у нього просто немає життєвого досвіду. До того ж, психіка їх рухлива. І тому, якщо голос із TikTok каже "роби як я, і все буде добре", то вони роблять. І це основна причина таких бід, запевняють психологи.

Найвідоміша група смерті "Синій кит" з'явилася кілька років тому. Діти в підлітковому віці в наш час мають великий доступ до інформації, але не здатні її обробляти через свої фізіологічні особливості. У цьому віці вони залежні від оцінок оточення, особливо однолітків або трохи старших. І діти  потрапляють у залежність. 

Вони схильні когось ідеалізувати і драматизувати те, що з ними відбувається. Вони також схильні до наслідування. Водночас вони наївні, сугестивні, у них немає досвіду та обережності, пояснюють фахівці.

Цими слабкими сторонами підлітків і користуються люди, які володіють деструктивними психологічними методиками. Вони і штовхають дітей до того, що ті наважуються на такі вчинки.

Психологи радять батькам бути ближчими до своїх дітей, проводити з ними більше часу, розмовляти. Але не бути прокурорами, а стати наставниками і партнерами. Ділитися з ними своїм досвідом.

Також, на думку психологів, необхідно привчити дітей заздалегідь до контролю, що батько може зайти на сторінку своєї дитини і подивитися, з ким вона спілкується. Привчити її до правил безпеки. До того, що якщо не можна спілкуватися з незнайомою людиною на вулиці, то того самого правила потрібно дотримуватися і в мережі.

Василь МАРЧУК.

Україну накрила хвиля підліткових суїцидів — з початку 2021 року маємо 18 самогубств та спроб їх вчинення. Вік дітей — від 10 до 16 років.  Причиною зростання кількості самогубств деякі джерела називають активізацію, так званих, "груп смерті", на кшталт "Синього кита"  в соціальних мережах та "челенджі", які там дуже популярні. У поліції з висновками поки не поспішають, а ось друзі і близькі загиблих  вважають, що суїциди могли бути здійснені під чиїмось впливом.

Так, 16 лютого в Боярці Київської області в ліцеї "Гармонія" дві семикласниці в туалеті навчального закладу прийняли відразу по 40 таблеток "Дротаверину" (аналог но-шпи). Одна з дівчаток померла, друга зараз перебуває в реанімації. За словами лікарів, у неї була дуже сильна інтоксикація.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 361

Березень зиму закінчує, весну починає. Він то плаче, то сміється, то снігом сяє, то Сонцем гріє. Березень – спадкоємець лютого, він квітню пролітному дорогу-доріжку показує. У березні день із ніччю міряються, рівняються... 

Початок весни – період пробудження природи від довгого зимового сну. І хоча роботи на городі й у саду нині не так багато, як улітку або всередині весни, але відпочивати господарю вже ніколи. Адже саме зараз формуються основи майбутнього врожаю, і саме від вашої вчасної і вмілої роботи в саду й на городі залежатиме майбутній урожай.

Обрізка саду

Якщо ви робите обрізку саду навесні, то відразу, з настанням теплих днів, беріться за неї, адже потрібно обрізати дерева і чагарники,  поки вони знаходяться в стані спокою  і бруньки ще не почали набухати. Так рослина і переживе менший стрес, і головне – не витрачатиме сили на те, що ви потім все одно відріжете. У молодому саду обрізка – це правильне формування крони, а у дорослому – видалення сухих, підмерзлих, уражених хворобами чи шкідниками і, взагалі, зайвих, що ростуть  "не туди",  гілок.

Обрізати дерева потрібно правильно з технічної точки зору – не залишаючи пеньків, але й не зрізаючи занадто близько до стовбура. Після обрізки всі рани потрібно продезінфікувати. Адже і хвороби, і комахи-шкідники часто проникають в стовбури  саме через пошкодження. Замазувати чи ні? Питання суперечливе –  робіть, як вважаєте за потрібне.

Запасаємося живцями

До речі, саме в цей період масових обрізок  можна ще запастися живцями для майбутніх весняних щеплень. Адже головна умова успішного щеплення – підщепи вже повинні прокинутися та почати вегетацію, а щепа (брунька, яка прищеплюється до іншої рослини) ще "спати". Тому такі заготовки до слушного моменту і зберігають у холодному, але яке не промерзає, місці (холодильник) за температури 0…+5 градусів.

Лікування дерев

Раз вже мова зайшла про рани, варто підлікувати і морозобоїни, розломи, місця, погризені зайцями і мишами, взагалі, всі сумні наслідки зими. Для цього рану зачищають гострим ножем до живої тканини, промивають фунгіцидом (мідний купорос 1-3%) і захищають від впливу зовнішнього середовища (дощів і бруду). Періодично обробку фунгіцидом повторюють.

Захист 

від морозобоїн

У деяких регіонах саме в березні виникає небезпека появи на штамбах і гілках так званих, морозобоїн. З'являються вони, коли сонячний день змінюється морозною ніччю. Вдень кора розігрівається, а вночі сильно промерзає. Такі різкі перепади температур корисні для сталі, вона тільки міцніше стає, але не для дерев – їх кора лопається і з'являються глибокі рани, які називають "воротами для інфекцій та шкідників".

Щоб згладити різкі перепади температури, садівники білять штамби і товсті гілки, зменшуючи денний нагрів кори. Хоча  краще користуватися сучасним нетканим матеріалом – агроволокном. Його нарізають на бинти,  і ними обмотують ті частини дерева, які потрапляють в зону ризику.

Підготовка 

кущів  до вегетації

Якщо ви вкривали на зиму кущі, то вже можна їх відкривати і теж обрізати. Адже, скажімо, смородина прокидається дуже рано, і її бажано різати, поки вона "спить". В цей самий час можна її і розмножувати. Наріжте однорічні прирости, розділіть на живці з 2-3 бруньками і просто застроміть в землю, яка розтанула. Вважається, що це найкращий період для вкорінення. Хоча,  якщо чесно, смородина легко вкорінюється в будь-який період року, хіба що крім сильної спеки. 

Якщо ви робите обрізку саду навесні, то відразу, з настанням теплих днів, беріться за неї.

Обприскування 

саду від хвороб 

та шкідників

Коли середньодобова температура повітря досягне +5 °С, настає найбільш сприятливий момент для першого весняного обприскування саду від хвороб та шкідників. Важливо не пропустити цей момент, адже деякі шкідники та хвороби починають активне життя при підвищенні температури вище +5 градусів. Почнуть розповзатися по саду, боротися буде складніше.

Що використовувати? Підійдуть ті ж міцні препарати, що і для осіннього викорінюючого обприскування, адже бруньки ще сплять, а,  отже, великі концентрації їм не зашкодять. Скажімо, перевірена роками 3% бордоська рідина або 5% розчин сечовини. До речі, ранньовесняна обробка сечовиною має приємні "бонуси". Вона трохи гальмує розвиток рослини, а,  отже,  і термін цвітіння зсувається днів на 7-10 (це шанс пережити заморозки).

Роботи на городі 

У березні перевіряють насіння на схожість. Найціннішим вважається те, що проросло в перші дні. Як правило, насіння редису, ріпи, огірків, кабачків, капусти, моркви, салату, буряка, гарбуза, томатів проростає через 7-10 днів, а цибулі, петрушки, кропу – через 12-14 днів. Перед посівом насіння заливають водою. 

Дрібне і погане, як правило, спливає, його варто викинути. Потім у склянку води всипають дві чайні ложки цукрового піску, розчиняють його і поміщають насіння, що залишилося. Насіння, яке спливло, знову видаляють, що залишилося, підсушують і залишають для посіву.

Час весняного рівнодення (22 березня), коли день із ніччю рівняється –  кращий строк посіву багатьох овочевих і гілкових культур на розсаду, у тому числі томатів. 

Для загартовування насіння томатів протравлюють 10-20 хвилин у розчині марганцівки фіолетового кольору, промивають чистою водою і тримають дві доби в мокрій марлі в темному місці. Потім набрякле насіння в поліетиленовому пакеті поміщають на верхню полицю холодильника на 4-5 діб. Як тільки проклюнуться паростки, їх сіють у ящик з приготовленою земляною зволоженою сумішшю, ставлять у тепле місце й накривають поліетиленовою плівкою. Коли сходи з'являться, плівку знімають і ящик переносять у світле, прохолодне місце, щоб рослини не витягалися.

На початку місяця в парник густо сіють на розсаду ранньостиглу білокачанну і цвітну капусту, наприкінці – капусту пізніх сортів. Насіння капусти перед посадкою прогрівають протягом 20 хвилин у воді з температурою 50°С, потім опускають на 2-3 хвилини в холодну воду і після цього просушують. Через 1-3 тижні сіянці пікірують на постійне місце.

За місяць-півтора до посадки (наприкінці березня) підготовляють бульби картоплі. Їх укладають в один ряд у ящики або коробки і ставлять на тиждень у світле, тепле (20-25°С) приміщення. Від яскравих сонячних променів бульби притіняють папером. За місяць до посадки ящики переносять у світле, але більш прохолодне приміщення (8-10°С). Щоб на картоплі пробудилися всі вічка, її щотижня перевертають. Бульби, на яких ростуть нитковидні паростки, видаляють. Те ж варто зробити з усіма іншими зіпсованими і захворілими бульбами.

Підготувала 

Наталія РОМАНОВСЬКА. 

Березень зиму закінчує, весну починає. Він то плаче, то сміється, то снігом сяє, то Сонцем гріє. Березень – спадкоємець лютого, він квітню пролітному дорогу-доріжку показує. У березні день із ніччю міряються, рівняються... 

Початок весни – період пробудження природи від довгого зимового сну. І хоча роботи на городі й у саду нині не так багато, як улітку або всередині весни, але відпочивати господарю вже ніколи. Адже саме зараз формуються основи майбутнього врожаю, і саме від вашої вчасної і вмілої роботи в саду й на городі залежатиме майбутній урожай.

Якщо ви робите обрізку саду навесні, то відразу, з настанням теплих днів, беріться за неї, адже потрібно обрізати дерева і чагарники,  поки вони знаходяться в стані спокою  і бруньки ще не почали набухати.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 355

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 291

Гороскоп

з 1 по 7 березня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 431

Ковельський «Барвінок» здобув найвищу нагороду Всеукраїнського конкурсу «Срібний зорепад».

Ця нагорода поповнила колекцію перемог Народного художнього колективу ансамблю танцю "Барвінок". У Всеукраїнському дистанційному фестивалі-конкурсі "Срібний зорепад - 2020", що проходив у Запорізькій області (смт Комишуваха) в номінації "Хореографія" вони здобули Гран-прі!

 На розгляд журі було представлено понад 500 номерів від учасників з різних куточків України. Перемога "Барвінку" далась непросто, адже всі конкурсанти – чудові, харизматичні та талановиті.

Ми можемо порадіти тому, що наші діти-барвінчата такі молодці та багато чому навчились, а їх керівники продемонстрували достойну підготовку своїх вихованців. Що може бути краще,  коли діти та молодь займаються мистецтвом.

Колектив палацу учнівської 

молоді імені Івана Франка.

Ковельський «Барвінок» здобув найвищу нагороду Всеукраїнського конкурсу «Срібний зорепад».

Ця нагорода поповнила колекцію перемог Народного художнього колективу ансамблю танцю "Барвінок". У Всеукраїнському дистанційному фестивалі-конкурсі "Срібний зорепад - 2020", що проходив у Запорізькій області (смт Комишуваха) в номінації "Хореографія" вони здобули Гран-прі!

На розгляд журі було представлено понад 500 номерів від учасників з різних куточків України. Перемога "Барвінку" далась непросто, адже всі конкурсанти – чудові, харизматичні та талановиті.

Ми можемо порадіти тому, що наші діти-барвінчата такі молодці та багато чому навчились, а їх керівники продемонстрували достойну підготовку своїх вихованців. Що може бути краще,  коли діти та молодь займаються мистецтвом.

Колектив палацу учнівської 

молоді імені Івана Франка.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 420

Погода в Ковелі 

18 – 24  лютого

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 415

Міський голова Ігор Чайка, який одночасно є очільником міської об'єднаної громади, зустрівся з редактором громадсько-політичної газети "Вісті Ковельщини" Миколою Вельмою, відповів на запитання, які цікавили журналістів, поділився планами на майбутнє. В свою чергу окремі пропозиції й побажання висловив Микола Вельма.

l

– Ігоре Леонтійовичу, чим найбільше запам'ятався цей досить складний і відповідальний період Вашого нового життя на посаді міського голови?

– Найбільше запам'яталися ті величезні навантаження, з якими довелося працювати буквально з першого дня. Я розумів, що роботи буде багато,але що стільки – все одно не уявляв. Часто доводиться затримуватися ввечері та працювати у вихідні. Головна проблема в тому, що, як ви знаєте, до міста додалися ще й 14 сіл п'яти сільських рад.

Не всі поки цей факт усвідомили. А він важливий,  бо доволі серйозно впливає на темп і об`єм роботи. Крім того, він ще й досі не до кінця врегульований законодавчо. Адже спочатку усі сільські ради мають ліквідуватися, потім ми маємо вирішити всі процедурні питання, прийняти майно. Це дуже багато документів, які потрібно не просто завізувати, але й розібратися в їх суті. 

Відповідно до трудового законодавства люди, які там працювали, мають два місяці на вивільнення. Нині за сумісництвом я – і міський голова, і голова комісії з припинення діяльності тих 5 сільських рад,які поки в процесі ліквідації. Фактично лише з 15 березня ми можемо запустити нову структуру з урахуванням усіх цих нюансів. Мені це нагадує ремонт локомотива під час руху потяга – все доводиться робити на ходу. 

Окрім того, об'єднання громад було не так добровільним, як добровільно-примусовим,  крім Ружинської сільської ради, звідки люди самі звернулися з проханням приєднатися до міста.  Тепер працюємо з визначенням старостинських округів, непросто дається і призначення старост, тому що  кожне село хоче свого представника. 

Хоча станом на сьогодні голова може призначити когось на власний розсуд, але це спричинить імовірний конфлікт з громадою. Тому ми пішли іншим шляхом. Ще під час виборчої кампанії я запевняв, що для того, аби призначити старосту, обов'язково приїду на зустріч із громадою, вислухаю пропозиції і побажання стосовно кандидатур на цю посаду і лише тоді прийматиму остаточне рішення. Тож таким шляхом ми й пішли, сподіваючись рухатися швидко.  

Але вніс свої корективи локдаун, бо не можна було масово збирати людей. Та станом на сьогодні ми вже провели збори громад в Тойкуті, Доротищі, Ружині, Городильці та Білині. 

 А на сесії міськради 25 лютого депутати вже голосуватимуть за майбутніх старост. 

– Старостинські округи мають бути на території всіх колишніх сільських рад?

– Незавжди. От, наприклад, було прийнято рішення об'єднати Тойкут і Доротище в один старостинський округ.  Загалом, думаємо, всього буде чотири старостинських округи замість п'яти сільських рад.

– Плюс до того ще й майнові питання непросто вирішувати…

– Звичайно. Доки нам остаточно не передане  майно, ми нічого не маємо права зробити. Ось останнім часом в нас були такі сніги,  а ми навіть не можемо задіяти техніку для очистки територій у селах. 

– До речі, про сніги. Як проживали важкий тиждень завірюх?

– Ми отримали серйозне випробування кількаденними хуртовинами. В нас на ліквідацію негоди на дорогах було задіяно всього 5 одиниць власної техніки і 4   залучені на субпідряді.По дорогах, на розчистці прибудинкових територій та тротуарів працювали всього 8 одиниць – невеличкі трактори й бобкети. Цього дуже мало для того, щоб в одному моменті та в усіх місцях Ковеля все розчистити. А купівля додаткової техніки – це процедура, яка має пройти кілька етапів.  І вона, на жаль, тривала в часі, навіть якби я почав її з перших днів роботи на посаді міського голови. 

Попри все, ми зробили з цієї ситуації висновки: у нас будуть додаткові снігоочисні машини. Ну, а щоб хоч якось підняти в ті дні бойовий дух ковельчан, виходили з колегами з міськради із акцією "Допоможи розчистити своє місто від снігу" й працювали в центральному парку. І щоб сніг був для нас не лише проблемою, але й святом, організували у вихідні будівництво гірки в центральному парку. Такі ось соціальні акції, які додають настрою в ці непрості часи. 

– Які ще нагальні проблеми на часі? 

– Є проблеми у переукладанні договорів на газо- та електропостачання, де все вирішують приватні структури. І так  з усім. На весь цей процес маємо часу до 15 березня. Зараз триває процедура передачі майна. Однією з перших прийняли амбулаторію в Тойкуті, нині готуємо до передачі Білинську амбулаторію, ну і,  відповідно,  клубні установи тощо. Все це має стати комунальною власністю міста. Створено спеціальну комісію, яка займається саме цим питанням. А по селах під час зустрічей люди озвучили стільки проблем, що, як-то кажуть, роботи непочатий край.

– Чи процес підбору кадрів уже завершився?

– Доки підібрали заступників та проголосували за їхні кандидатури на сесії, я місяць працював сам. Скажімо, мій нинішній перший заступник Тарас Володимирович Яковлєв спершу був у мене радником. Це досвідчений управлінець, людина, з якою я в процесі підготовки до виборів тісно співпрацював. Відразу побачив у ньому ініціативність, пошук, бажання щось змінювати.Тож після перемоги й запропонував відповідну посаду. Він займається питанням реформування житлово-комунального комплексу,  де має дуже хороший досвід, співпрацює з міжнародними грантовими організаціями, знає, де можна відшукати додаткові позабюджетні кошти. 

Наталію Дмитрівну Маленицьку, яка сьогодні працює моїм заступником з гуманітарних питань, у Ковелі знають дуже добре. Вона була помічником народного депутата Степана Івахіва,  реалізувала дуже багато програм у школах, дитсадках, працюючи з його фондом "Патріоти Волині"ще з 2012 року. Окрім того, Наталія Маленицька – досвідчений управлінець, менеджер, має величезний досвід роботи в приватних структурах.

Віктор Володимирович Жигаревич – ще один заступник, представник залізниці. Адже Ковель був і залишається містом залізничників. Тому й вирішили, що у міський владі має бути такий представник. Тож зараз на ньому — житлові, екологічні питання й усе, що стосується надзвичайних ситуацій. 

Іван Ростиславович Чуліпа – молодий фахівець, який, незважаючи на свій вік, вже встиг попрацювати керівником обласного управління такої структури, як Державна архітектурно-будівельна інспекція. А оскільки у передвиборчій програмі я обіцяв функції цієї інспекції перенести в Ковель, то така людина нам дуже була потрібна. Адже раніше, наприклад, за дозволами для реконструкції об'єктів ковельчанам доводилося їхати аж у Київ, де чиновник, який зроду не бачив зазначений об'єкт, підписував  дозвіл. Тож хочемо створити відповідну структуру в Ковелі, щоб процедуру спростити. 

Ну, а загалом якоїсь масової кадрової "чистки" немає, люди працюють на своїх місцях, просто змінились деякі вимоги та підходи в роботі. Тим паче, що є дійсно дуже хороші кадри. У перспективі плануємо створити управління культури, молоді і спорту, де будуть об'єднані нинішні відділ культури, відділ молоді і спорту. Головна команда на чолі з Андрієм Мигулею сформована, а далі життя покаже.

– Для кожного голови об'єднаної громади базове питання – це  наповнення бюджету і його збалансованість за доходами і видатками. Чи вдасться цього досягти у Ковелі цьогоріч? Наскільки достатнім буде фінансування потреб сільських населених пунктів, що увійшли до складу громади? Які пріоритети бюджетного процесу, зокрема, його дохідної і видаткової частини Ви визначили для себе і своєї команди на 2021-й рік?

– Так, бюджет – це не просто фінансовий документ, затверджений радою. Це – реальні гроші, від наявності яких залежить успіх реалізації всіх  планів.

Нам пощастило, що фінансове управління очолює знаючий, досвідчений фахівець Валентина Олександрівна Романчук. Працюючи з такими, як вона, розумієш: все буде добре. Адже і процес формування бюджету, і контроль за його виконанням – в руках відповідальної людини. 

Стосовно бюджету, то його успішно вдалося затвердити,  попри те, що у нашій раді ніхто не має більшості, вона представлена аж сімома політичними партіями. Поки що співпраця з депутатським корпусом нормальна, нам вдалося знайти порозуміння, адже все-таки люди обирають гідних представників, які з розумінням ставлятьсядо своїх обов'язків. Отож, бюджет громади на 2021 рік становить 665 млн. грн. Якщо говорити про бюджет розвитку, то матимемо приблизно 80 млн. грн. 

Основні пріоритети такі: плануємо  пожвавити роботу житлово-комунального господарства. Йдеться про ремонт прибудинкових територій, дворів, реконструкцію житлового фонду. Перед виборами я обійшов процентів 60 дворів й на власні очі побачив, у якому занедбаному вони стані.Нині вже розроблено і затверджено спільно 5 проєктно-кошторисних документацій. Але для того, щоб упевнитися, що в проєктах враховані всі нюанси, ми зустрічалися з мешканцями будинків, у дворах яких проводитиметься реконструкція. 

Щойно зійде сніг і дозволятимуть погодні умови, тут  відразу ж буде розпочато роботи. А за рік, думаю, зробимо ще більше. Зараз ми формуємо реєстр дворів, які потребують капітального ремонту. Там уже є до півсотні будинків. І це тільки ті, де ми побували. А скільки ще людей пишуть нам у соціальних мережах! Одне слово, дуже багато роботи в цьому напрямку. 

Звичайно, фінансові ресурси міста не безмежні, але ці питання для нас в пріоритеті.  Під час виборів я говорив, що Ковель починається не з міської ради, не зі стадіону "Локомотив", а з нашого з вами під'їзду, подвір'я. Тож працюю за програмою. 

– А як виглядає бюджетне забезпечення сільських громад?

– Вони прийшли до нас, маючи певні залишки коштів, які й будуть спрямовані на їхній розвиток. Але були і будуть непередбачувані ситуації. Як от сталося, наприклад,  в Ружині. Вони передали нам залишків менше, ніж 30 тисяч. А у січні цього року в приміщенні, де розташовані школа й садочок, вийшов з ладу  твердопаливний котел. Якраз у переддень морозів. Рішення про те, щоб виділити з резервного фонду кошти, треба було приймати миттєво. І ми швидко зреагували, придбали два котли за майже 200 тис. грн.Тобто уже затрачено більше, ніж отримано залишків. Серед пріоритетів також – поточний ремонт доріг, на що передбачено 10 млн грн., а загалом на дороги заплановано витратити майже 30 млн грн.

– Чи є якісь резерви для збільшення дохідної частини?

– Найбільший дохід до міського бюджету – це податок з доходів фізичних осіб, це десь 60 %. Тому, власне, чим більше у нас буде робочих місць, тим більше буде доходів до бюджету. Ми потрапили в економічну кризу, все ще тривають карантинні обмеження. Тож на сесії в січні прийняли рішення звільнити від орендної плати наших підприємців на час локдауну і, на мою думку, це правильно.

– Вам вдалося досить швидко сформувати виконавчий комітет. За кількісним складом він чи не найбільший за всю історію місцевого самоврядування в Ковелі — 18 чоловік. Така собі міні-мерія…

— Так, виконком досить представницький. Це тому, що до його складу делегували людей всі політичні сили, які мають фракції у міській раді. Плюс заступник міського голови, секретар ради. "Зарезервовані" ще чотири місця для майбутніх сільських старост.

Відзначу, що виконавчий комітет працює ефективно, приймає важливі рішення, які готуються заздалегідь і з врахуванням пропозицій та зауважень, які надходять в ході підготовки до чергових засідань.

– Багато значить співпраця влади з громадськістю, відкритість і гласність в роботі. Що цікаво з'явилося тут?

– У січні ініціював створення Молодіжної ради, і вже на 7 квітня заплановані установчі збори. Над її формуванням сьогодні активно працюють ініціативні та молоді хлопці і дівчата нашої громади. На часі – оновлення громадської ради при міському голові.  Із кожного сесійного засідання ради ведемо пряму трансляцію в інтернеті,  маю свою сторінку у соціальній мережі Фейсбук. Тобто міська влада відкрита для співпраці. 

– І ще одне. А чи не варто було б створити у Ковелі своєрідну "раду старійин", куди б увійшли колишні міські голови, ветерани державної служби та місцевого самоврядування?  Можливо, у разі потреби вони могли б запропонувати шляхи вирішення того чи іншого питання? 

– Ваші пропозиції з колегами врахуємо, адже один у полі не воїн. Поради, доречні зауваження від досвідчених, умудрених життєвим досвідом людей – неоціненна допомога у роботі.

– І на завершення розмови запитання особистого характеру: як проводите свій вільний час, чи відчуваєте підтримку сім'ї у роботі?

– Скажу відверто: вільного часу в мене обмаль, бо кожен день виникають  питання, які потребують оперативного реагування. Коли працював тележурналістом, то наперед знав, що робитиму завтра, післязавтра. Тепер – своєрідний режим турбулентності, який мусиш витримати, постаратися зробити хоч невеликий, але крок вперед щодня. Ну, а про відпочинок буду думати тоді, коли система управління міським господарством запрацює, як годинниковий механізм.

Сім'я мене, звичайно, підтримує, за що я їй дуже вдячний, особливо дружині Ользі. Вона розуміє мої почуття, настрій, її поради мені дуже потрібні.

– Що ж, Ігоре Леонтійовичу, вдячні Вам за інтерв'ю, яке швидше нагадує відвертий діалог. Зрештою, інакше бути не може, адже і у влади, і в журналістів одна мета – працювати для людей і заради людей. Від імені колег, всіх читачів газету бажаю Вам і Вашій команді вагомих успіхів у праці, здійснення всіх планів і задумів, безумовного виконання обіцяного виборцям!

Хай щастить!

Розмову вів 

Микола ВЕЛЬМА.

Міський голова Ігор Чайка, який одночасно є очільником міської об'єднаної громади, зустрівся з редактором громадсько-політичної газети "Вісті Ковельщини" Миколою Вельмою, відповів на запитання, які цікавили журналістів, поділився планами на майбутнє. В свою чергу окремі пропозиції й побажання висловив Микола Вельма.

ххх

– Найбільше запам'яталися ті величезні навантаження, з якими довелося працювати буквально з першого дня.  

Коментарів до новини: 3
Переглядів новини: 864

ЗНО-2021: ключові 

етапи і дати

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 416

Сенс життя…   В  чому він? Животіти, об’їдатися солодощами? Накопичувати долари і євро? Купатися в алкогольному чи наркотичному кайфі? 

А, може, просто працювати  і боротися в ім’я визначеної ідеї чи віддавати сили та енергію заради досягнення поставленої мети?

Часто-густо пересічна людина не заморочується цими філософськими роздумами. Шекспірівська невизначеність «бути чи не бути?» вітром пролітає поза свідомістю. Але хочемо чи ні, в критичні моменти життя людина стає перед Вищим Суддею і має відповісти на запитання: «Як бути? З ким бути? Для чого бути?».

l

Гряде 150-та річниця від дня народження Лесі Українки (Лариси Косач). Її життя і творчість просвічені, немов на найдосконалішому томографі, науковцями, істориками, літературними критиками, краєзнавцями, мовниками, шанувальниками поетичного слова.

Проте мало хто занурюється у внутрішній психологічний світ юної Лариси. Спробуймо, шановний читачу, зробити цей крок і осмислити ті критичні хвилини, коли через переохолодження, вона важко захворіла.

Вдумаймося у трагічний факт: юна дівчина із великими творчими амбіціями раптом відчуває, що не може грати на фортепіано, тенер: «Прощай, мій друже».  Мріяла стати «художником як, Шевченко» — не судилося.  Завжди, саме на межі втрачених можливостей, і постає питання сенсу буття. 

У свої молоді роки, я часто занурювався в рожеві мрії про краще, відмінне від колгоспного, життя. Скажімо, хотів купити спортивний велосипед, бути добре одягненим, мати на столі хліб і до хліба. Та раптом доля безжально і боляче  вдарила в   обличчя.

Так сталося, що я втратив роботу, опинився без грошей, без житла, не склав іспит в інституті, переживав зраду в коханні – словом, безвихідь! 

Лихий нашіптував: «Не журись! Он трамваї, автівки рухаються поруч тебе – ступи крок, і всі негаразди в одну мить зникнуть. Хочеш – торкнися електродротів, спалахнеш свічкою.  Твоє нікчемне життя нікому не потрібне». Я був готовий у сірому, захмареному Львові, перебуваючи в самотності і відчаї, ступити цей фатальний крок.

Але сталось диво: перед мої очі з’явилася моя старенька мати. Вона ніби дорікнула мені: «А як же я буду жити без тебе, сину?».

І я відсахнувся від слабкодухого, фатального кроку, як колись Ісус Христос відступився від спокус сатани. У моїй свідомості сяйнуло прозріння: я маю жити заради матері, опікуватися нею і робити все,  що з цим пов’язане. Тимчасова безвихідь, негаразди перевтілилися в іншу сутність: «Шукати,  боротися і знайти». Песимізм, зневіра зникли,  і  ріка життя ввійшла у своє нормальне русло.

Сенс буття… Загляньмо за огорожу колючого дроту совєцьких концтаборів. Ті в’язні, які втрачали мету життя, швидко відходили у Вічність. В  1946 році греко-католицьких священників за непослух служити московській церкві запроторили на довгі роки в жорстокі умови неволі, холоду, голоду і каторжної праці. Маючи високу мету – навертати місійно до віри в’язнів – святі отці вистояли, перемогли неволю.  Для них змінилися умови, але не сенс життя – служити Богу.

l

Ми достеменно це знаємо, які внутрішні страждання, тривоги, переживання  мучили  юну Лесю. Сказано, що поезія – це дзеркало душі. Саме через  свічадо поезії, маємо можливість заглянути і відчути стан зраненої  душі. В поезії «Сафо» читаємо: «Надія і розпач». Ці поетичні рядки не випадкові. 

Сафо – древньогрецька поетеса (VІ ст. до н. е.). За легендою, вона кинулася зі скелі в море через зраду  в коханні.

Лариса Косач – вище фатальних кроків. Вона починає  боротьбу за повноцінне життя і невдовзі робить виклик своїй трагічній долі:

Так! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись.

Буду жити! Геть думи сумні!

Поруч Лесі – вірна, тверда,  як кремінь,  і мудра наставниця – її мати  Ольга Петрівна Косач. Сенс життя якої визначений ідеєю боротьби за українство, рідну мову і, як похідна від неї функція, — «в дітей перелить свою душу і думку». І їй це вдалося!

Аналітичний розум Лариси Косач швидко знаходить відповідь: попри все, бути і  творити, тому  що «хто хиливсь найнижче, того найбільше топтали люди й коні» («Грішниця», 1896 р.).

Без сенсу життя немає самого життя. Леся Українка доходить такого висновку не спонтанно, а через тілесні і душевні болі. Вона залишає в серці надію, приборкує розпач. Не просто піднятися на вершину християнського розуміння буття, а, підкоривши її, сказати: «Путь на Голгофу величний тоді, коли знає людина, на що і куди вона йде, не прагнучи інших тріумфів».

Бо справді:  хитка  основа палацу. Коли будівничий промовляє: «Я з ласки Божої цар, бо, гляньте, сиджу на престолі».

О, як ці пророчі слова легко лягають, мов ноти на папір, на наше сьогодення!

Вершителі світу цього і моєї країни! Вслухайтеся і наверніться на шлях не власного царського озолочення, а праці заради благодатної України – нехай і через терни.

Прометеїв вогонь тоді чогось вартий, коли служить людям, їхньому благу, і, воістину так було завжди «і так воно буде довіку, поки житимуть люди».

Невизначеність, фанфаронство та слабкодухість – це крок назад, який веде до занепаду і до руїни особистого життя та країни в цілому. 

l

В драматичній поемі «На руїнах» Леся Українка відтворює  трагічний стан зруйнованого  Єрусалиму, який багато в чому нагадує нам Україну – і минулу, і сучасну. Окремі люди з руїн беруть каміння і будують курені. Та більшість зневірена, деморалізована і розгублена.

У цій безвиході  пророчиця Тірца пропонує жінці з дитиною:

«Паліть багаття, поки встане

 день,

Щоб вам було видніше при

 роботі».

Але чує відповідь:

«Робота наша марна».

Чоловіку, у якого загоїлась рана, пророчиця каже:

«Коли загоїлась на грудях рана,

То встань і йди до праці».

На що чоловік заявляє:

«До якої?

Що маю я робити? Чим? Над

 чим?

Ні знаряду, ні знадобу не маю».

Далі – гірше. Коли Тірца (Леся) закликає:

«Устань, Ізраїлю (Україно – А. С.), роби намети!». 

Старий протирічить:

«Проклятий той, хто будить

 подоланих. 

Проклятий той, хто краде сон 

в раба.

Для чого? Нащо маю 

я вставати?».

Погодься,  мій читачу: це – трагедія не тільки окремої особистості, але й народу.

В своє  оправдання Старий запитує: 

«А ти що робиш? Ти?».

Тірца  відповідає: «Людей

 буджу».

Пророчиця Леся, як легендарна Тірца, не просто словом будить, а власним вистражданим досвідом. Влітку 1913 року, ледве рухома,  з високою температурою, незважаючи на нестерпні болі, вона пише. З її немічного тілесного стану, немов із кратера вулкана, виплескує життєтворча магма невмирущої драми-феєрії «Лісова  пісня». Леся нагадує, що життя тоді чогось варте, коли у своїй багатогранній  суті наповнене жертовною працею і любов’ю, тоді людина «має в серці те, що не вмирає».

l

Торкнемося ще раз тонких струн  дитячих літ Лариси Косач. В просторі Волинського Полісся Леся рухалась серед чарівної природи, колодяжненських дітей та доброзичливих людей. Звідси пульсує енергія її творчості. Не зважаючи, що хворі ліва рука і ліва нога, вона творить, працює, вчиться у  своєму милому  душі «білому домику».

 І коли батько Петро Косач вночі провідує доньку і з тривогою запитує: «Навіщо здоров’я своє марнуєш? Нащо стільки працюєш?», Леся, його мила Леся, по-дорослому відповідає: «Працюю, татусю, бо хочу, щоб життя моє було  корисним для народу». І це не пафосні слова заради слави, а усвідомлений, виважений і визначений сенс життя із юних років до останнього подиху.

Яка б то була благодатна країна, якби так думав і діяв кожен із нас!

l

Феномен Лесі Українки не тільки у тому, що є прикладом для наслідування у пошуках сенсу життя, а насамперед – в  народності. Вона возвеличується над різноликими  політичними уподобаннями та амбіціями, веде нас до невмирущого джерела українства, словом гартуючи наш дух і долю, підіймаючи на крилах пісень славу. 

Цей животворящий, незгасимий пломінь душі  Княгині української поезії є культурологічним, духовним, патріотичним надбанням нації і народу нарівні з Тарасом Шевченком, Іваном Франком, а сьогодні – Ліною Костенко та іншими світочами нації.

В недалекому  від нас часі за сприяння Волинського краєзнавчого музею було видано збірник патріотичних поезій Лесі Українки. Цей невеликий за форматом кишеньковий «Кобзарик» став цінним подарунком  для воїнів, які захищають нашу Незалежність на Сході країни. І цим все сказано!  

Барвистий вінок заходів запрограмовано на державному і регіональному рівнях до ювілею нашої славної землячки. Не згасає дух прийдешніх  поколінь. В контексті цієї програми доречним було б оголосити на Ковельщині і  Волині 2021-й – роком Лесі Українки. Її духовний п’єдестал є незрівнянно вищим, аніж китайського металевого Бика, якого ми, сліпо копіюючи далекі від нас традиції, зробили  символом нинішнього  року.

Анатолій СЕМЕНЮК,

голова міськрайонної організації Національної спілки 

краєзнавців України.

Сенс життя…   В  чому він? Животіти, об’їдатися солодощами? Накопичувати долари і євро? Купатися в алкогольному чи наркотичному кайфі? 

А, може, просто працювати  і боротися в ім’я визначеної ідеї чи віддавати сили та енергію заради досягнення поставленої мети?

Часто-густо пересічна людина не заморочується цими філософськими роздумами. Шекспірівська невизначеність «бути чи не бути?» вітром пролітає поза свідомістю. Але хочемо чи ні, в критичні моменти життя людина стає перед Вищим Суддею і має відповісти на запитання: «Як бути? З ким бути? Для чого бути?».

ххх

Гряде 150-та річниця від дня народження Лесі Українки (Лариси Косач). Її життя і творчість просвічені, немов на найдосконалішому томографі, науковцями, істориками, літературними критиками, краєзнавцями, мовниками, шанувальниками поетичного слова.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1345

Відомо, що правильне харчування впливає на самопочуття, запобігає захворюванням, подовжує тривалість життя тощо. Спираючись на наукові дослідження, пропоную детальну інформацію про найкорисніші продукти для здорового повноцінного життя.

Гаранти гармонії

Здатність відчувати, думати й діяти, залишатися в гармонії із самим собою залежить від нормальної роботи мозку і нейромедіаторів, зокрема мелатоніну та серотоніну. Коли їхнє вироблення надмірне, дефіцитне або нульове, може виникнути тривожність, депресія, суттєво погіршитись якість сну.

Мелатонін – це потужний антиоксидант, який бореться з вільними радикалами, старінням і запобігає розвитку онкологічних недуг. Він також модулює імунну систему, допомагаючи нашому організмові впоратися з деякими інфекціями. Надмірна кількість світла під час сну може пригнічувати вироблення гормону мелатонін. Науковці зазначають, що сині світлові хвилі мають найсильнішу дію. Тому не варто дивитись телевізор чи гортати новини на ґаджеті безпосередньо перед сном.

Мелатонін і серотонін синтезуються з триптофану — незамінної амінокислоти, наявної в багатьох харчових продуктах, які працюють як природні антидепресанти. Для того, щоб полегшити триптофану доступ до мозку, потрібно споживати їжу, яка містить вуглеводи, магній, калій та фолієву кислоту. Коли ми вживаємо багаті на триптофан продукти, в організмі виробляється серотонін. До таких продуктів належать горіхи, насіння соняшнику та гарбузів, вишні, полуниці, чорниці, а також банани, ананаси, апельсини, овес, цільні зерна й бобові.

Їжа має бути насичена здоровими природними жирами. У цьому допоможуть авокадо, кокосова олія, горіхи, оливки, насіння овочів та фруктів, а також риба та морепродукти.

Неправильне харчування може стати причиною поганого настрою, роздратування. Дефіцит в організмі певних вітамінів, мінералів, жирних та амінокислот негативно впливає на мозок. Потрібно зовсім небагато споживати білків тваринного походження, оскільки м’ясо погіршує емоційний стан і в разі частого вживання чинить негативний вплив на настрій. Тож м’ясні продукти варто їсти максимум один-два рази на тиждень, надаючи при цьому перевагу білому м’ясу. Щодня можна з’їдати яйце.

Необхідно зменшити споживання цукрів і вуглеводів швидкого засвоєння, які містяться в рафінованому борошні та цукрі. Варто замінити їх клітковиною овочів, фруктів і бобових.

Речовини, які значно піднімають настрій, є в зеленому чаї, каві, какао, червоних фруктах і чорному винограді, ананасах, бананах, чорному шоколаді.

Протипух

линний раціон

Не існує магічної дієти, щоб вилікувати рак, але можна йому певною мірою запобігти, якщо дотримуватися здорових харчових звичок. Вони мають базуватися на збалансованому споживанні продуктів, корисних для нашого організму.

Протипухлинний раціон є в основному рослинним, хоча й допускає рибу та яйця. Можна в невеликій кількості споживати біле м’ясо та молочні продукти: йогурт, козячий сир. У раціоні бажані всі овочі, однак картоплю слід обмежувати. Настійно рекомендую зернові, насіння, горіхи, а також бобові, гриби, водорості. Уникайте промислової випічки, перероблених жирів: ковбас, червоного м’яса. Неодмінною є відмова від тютюну та алкоголю.

Продукти, багаті на клітковину, стануть найбільшим союзником у збереженні здоров’я. Гриби, водорості, яблука або червоні фрукти не дають пухлинним клітинам розвиватися.

Дуже корисно споживати сочевицю, яка є джерелом клітковини й магнію. Пропоную рецепт супу з цієї бобової культури. Основні продукти: сочевиця – 150 г, вода – 700-800 мл, цибулина, морквина, помідор, часник – 2 зубки, олія оливкова, зелень петрушки – 3 ст. ложки, м’ята свіжа – 1 ст. ложка, кмин – 1 ч. ложка, сіль за смаком.

Промити сочевицю, залити її в каструлі водою та залишити на 30 хвилин. Тим часом подрібнити овочі: цибулю, моркву, помідор порізати на кубики. М’яту, петрушку й часник дрібно нарізати. Цибулю й моркву тушкувати 2-3 хвилини на сковорідці під кришкою, додавши олії та 2-3 ст. ложки води. Потім до них додати порізаний помідор, кмин, часник, тушкувати впродовж однієї хвилини, щоб прянощі розкрили свій аромат.

Каструлю із сочевицею поставити на середній вогонь і варити 15-20 хвилин. Додати тушковані овочі, посолити за смаком, довести до кипіння, покласти подрібнені м’яту, зелень петрушки, дати супу перекипіти ще раз і зняти з вогню. Настояти 10-15 хвилин. У тарілку можна покласти сметану.

Також дуже раджу час від часу готувати такий гарбузовий салат. Складники: скибка гарбуза, авокадо, 2 помідори, огірок, по жмені горіхів і кунжуту, щіпка куркуми; для соусу: мед, лимон, соєвий соус, оливкова олія.

Гарбуз дрібно натерти, помідори, авокадо й огірок нарізати невеликими кубиками, додати подрібнені горіхи. Соєвий соус змішати з лимонним соком, медом (по одній частині) та оливковою олією (дві частини), посолити. Овочі й горіхи перемішати, заправити соусом, посипати зверху кунжутом, прикрасити горішками.

Щоб поліпшити всмоктування куркуми в кишківнику, її попередньо слід перемішати з дрібкою чорного перцю й оливковою олією.

Усі компоненти цього салату мають протипухлинні властивості. Гарбуз містить бета-каротин, який зміцнює імунну систему, антиоксиданти. Томат багатий на лікопен, який є антиоксидантом, знижує ризик розвитку раку (простати зокрема). Авокадо має мононенасичені та поліненасичені жири, які підвищують імунітет та зменшують запалення. Горіхи – це джерело омега-3 жирних кислот (які також є в насінні льону та чіа, жирній рибі), гамма-токоферолів, вітаміну Е, поліфенолів і антиоксидантів. Вони дуже важливі для профілактики й лікування злоякісних новоутворень.

Щодо кунжуту, то його можна вважати суперпродуктом, оскільки він багатий на дев’ять найважливіших мінералів для боротьби із раком, стимулює імунну систему, діє як антиоксидант, регулює нейроендо-кринну активність, активізує ліпідний і вуглеводний обміни.

Оксана СКИТАЛІНСЬКА,

дієтолог.

Відомо, що правильне харчування впливає на самопочуття, запобігає захворюванням, подовжує тривалість життя тощо. Спираючись на наукові дослідження, пропоную детальну інформацію про найкорисніші продукти для здорового повноцінного життя.

Здатність відчувати, думати й діяти, залишатися в гармонії із самим собою залежить від нормальної роботи мозку і нейромедіаторів, зокрема мелатоніну та серотоніну. Коли їхнє вироблення надмірне, дефіцитне або нульове, може виникнути тривожність, депресія, суттєво погіршитись якість сну.

Мелатонін – це потужний антиоксидант, який бореться з вільними радикалами, старінням і запобігає розвитку онкологічних недуг. Він також модулює імунну систему, допомагаючи нашому організмові впоратися з деякими інфекціями. Надмірна кількість світла під час сну може пригнічувати вироблення гормону мелатонін. Науковці зазначають, що сині світлові хвилі мають найсильнішу дію. Тому не варто дивитись телевізор чи гортати новини на ґаджеті безпосередньо перед сном.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 413