Іноді кажуть: «Для того, щоб розпізнати людину, треба із нею пуд солі з’їсти». Не знаю. Особисто для мене вистачить побачити цю людину в дії, вирішенні конкретних питань, щоб скласти про неї певну уяву.
Володимира Івановича Догойду знаю не один десяток літ. Ціную як професіонала-медика, вмілого організатора і вихователя колективу ковельських стоматологів, про що розповім дещо нижче. Але найбільшою симпатією до нього пройнявся того разу, коли довелося звернутися за допомогою – не собі, а колезі.
Суть проблеми була у тому, що колезі вкрай важливо було потрапити на консультацію з маленькою донечкою до відомого волинського фахівця стоматологічної служби, прізвища якого називати не буду, але до якого «достукатися» дуже й дуже не просто. Володимир Іванович, на щастя, з ним добре знайомий.
Почувши моє прохання, довго не роздумував. Сказав коротко.
– Нехай прийде. Подивимось. Зможу – допоможу.
Слова дотримав: допоміг. Але не просто зателефонував до фахівця, а на власному автомобілі маму з донькою завіз до Луцька. По дорозі детально розпитав про недугу, висловив свої поради й рекомендації. Коли повернулися в Ковель постійно цікавився станом здоров’я юної пацієнтки, та й, мабуть, і зараз цікавиться.
Згодом я подякував Володимиру Івановичу за турботу, на що той відповів:
– Не бачу в цьому нічого надзвичайного. Це – мій обов’язок.
Не став сперечатись із паном Володимиром. Лише подумав: «Обов’язок в кожного свій. В одного – професійний, який не дасть схибити і змушує вірою і правдою служити людям. В другого – чисто матеріальний, в основі якого – особисте збагачення за будь-яку ціну. В третього – працювати за принципом: «Аби день до вечора».
l
Володимир Догойда належить до категорії тих, хто не уявляє свого життя без улюбленої роботи, постійного пошуку й ініціативи. Пам’ятаю його відтоді, як ковельська міська стоматполіклініка «переселилася» у приміщення на теперішній вулиці Олени Пчілки, 2, в якому до цього розташовувалася редакція міськрайонної газети, і куди мене прийняли на роботу в липні 1966 року. Пізніше ми перейшли у новозбудовану споруду по вулиці Грушевського, 2, а поліклініка ще довго залишалася у тому приміщенні.
В колективі стоматологів тоді трудилося чимало висококласних фахівців, серед яких молодий та завзятий Догойда відзначався креативністю, неабиякою енергією і професійним вмінням. Сюди на роботу він прийшов 1976 року після закінчення стоматологічного факультету Львівського медінституту імені Данила Галицького. Швидко встиг завоювати довіру пацієнтів, повагу в адміністрації лікарні. Невипадково згодом йому запропонували посаду головного лікаря стоматологічної поліклініки.
Він погодився, хоч розумів: для того, щоб поліпшити якість стоматологічної допомоги ковельчанам і мешканцям району, потрібно зміцнити матеріально-технічну базу. Задум керівника підтримали в органах міської і районної влади, адміністрації центральної райлікарні. Реалізації цього амбітного плану допомогло спорудження у Ковелі в центрі міста п’ятиповерхового житлового будинку управління магістральних газопроводів. Очолював його Станіслав Кирилович Ткачук, за участю якого в місті споруджено надзвичайно багато об’єктів соціально-культурного призначення. Шкода, що занадто рано пішов із життя, бо це була Людина із великої літери, гідна звання Почесного громадянина Ковеля.
Отож, за обопільною згодою всіх зацікавлених, як кажуть, сторін, перший поверх того будинку виділили для стоматологічної поліклініки. Обладнувати її розпочали в 1990 році, а відкрили 1992 року, коли Україна вже стала незалежною державою. Розрахована ця медична установа була на 500 відвідувачів у зміну.
Ось як про ті часи писав у газеті «Вісті Ковельщини» 24 листопада 2009 року ветеран журналістики Гнат Ольхович (на жаль, нині покійний): «Молодий душею і по-справжньому амбітний Володимир Догойда доклав немалих старань, щоб новозбудовані приміщення мали необхідні зручності для роботи лікарів та прийому пацієнтів. Для того, щоб вони набрали ошатного вигляду, головний лікар за потрібним інструментом виїжджав у найвіддаленіші регіони країни.
Ковельська міська стоматполіклініка по праву вважається однією з кращих у Волинській області, відповідає високим європейським стандартам. Зайняті у ній фахівці надають населенню міста і району весь спектр стоматологічних послуг. І не лише ковельчанам. За допомогою звертаються мешканці з багатьох міст і сіл області.
– Завдяки діяльності створеної при поліклініці благодійної каси, – розповів нам Володимир Іванович, – ми змогли впродовж тривалого часу зібрати значну суму благодійних надходжень, найсучасніші матеріали.
За характером «трудоголік», Володимир Догойда понад усе цінує в людях працелюбність. Активно впроваджувати в клінічну практику сучасні досягнення науки і техніки допомагає головному лікарю В. Догойді та його колегам тісна співпраця з науковцями стоматологічного факультету Київського медуніверситету імені О. Богомольця. Володимир Іванович та його колеги постійно беруть участь у наукових симпозіумах, конференціях, вивчають досвід інших».
Про масштаби, без перебільшення, титанічної праці, якої довелося докласти керівнику до спорудження нового приміщення поліклініки, організації її роботи, свідчать вітання пану Володимиру з нагоди 30-річчя його перебування на посаді головного лікаря, опубліковане 26 травня 2012 року в тій же газеті:
«Хочеться подякувати Володимиру Івановичу за те, що в нелегкі часи зумів відстояти право на будівництво нової стоматологічної поліклініки у Ковелі, забезпечити лікарів новим сучасним устаткуванням, зберегти і згуртувати дружний колектив, де всі за одного, а один – за всіх.
Недаремно ж Ковельську стоматологічну поліклініку визнано однією з кращих у нашій області. І не тільки. Ми горді, що маємо змогу працювати в такому колективі, з таким керівником».
Вітання підписали всі члени трудового колективу, яких Володимир Догойда зумів об’єднати спільною метою – працювати заради людей і для людей.
l
Життя не стоїть на місці. Сьогодні колишня стоматологічна поліклініка реформована, на її базі функціонує стоматологічний кабінет. Окрім того, працюють приватні медики. А їх у Ковелі багато. Достатньо зазирнути в інтернет або соціальні мережі, щоб переконатися у цьому.
І все ж на прийом у стоматкабінет прагнуть потрапити чимало людей. Очолює його стоматолог-терапевт першої категорії Наталія Богачевська. Тут постійно приймають хворих за визначеним графіком, є черговий кабінет, де надають невідкладну стоматологічну допомогу. Прийом веде і лікар-стоматолог-хірург вищої категорії Володимир Догойда. Його колеги Ярослава Наконечна, Раїса Новічевська, Світлана Лисюк, Сніжана Віднік, Станіслав Віднік завжди готові прийти на поміч хворим.
У Володимира Догойди – широке коло знайомих і друзів, адже він –людина комунікабельна, товариська, щира. Із жалем і болем у душі згадує тих, хто пішов у Вічність – Ростислава Хільчука, Ярослава Шкандрія, Олександра Сенюка, добрим словом відгукується нині сущих Юхима Коца, Гервасія Собчака, шанує свого земляка Анатолія Семенюка, який нещодавно відзначив 80-річчя від дня народження. До речі, живуть вони по сусідству, тож є можливість час від часу зустрітися, згадати минуле, поділитися наболілим.
В пана Володимира гарна сім’я. Пишається сином Юрієм, який пішов слідами батька, з гордістю розповідає про успіхи онуків – Анастасії та Михайла. Своє місце у самостійному житті знайшла донька Наталія, за спеціальністю юрист. Багато років життя віддала роботі у закладах освіти і дошкільного виховання дружина Валентина Іванівна. Батьки можуть пишатися дітьми й онуками, які гідно продовжують сімейні традиції родини Догойд.
l
Пишучи цю статтю, я не міг не поспілкуватися з людьми, які добре знають пана Володимира і про декого з яких я згадав вище.
Першим в терапевтичному відділенні лікарні розшукав ветерана охорони здоров’я Юхима Павловича Коца. Він – у гарній фізичній формі, бадьорий і невгамовний. Продовжує лікувати людей.
Побачивши мене і привітавшись, одразу заявив:
– А я і зараз передплачую «Вісті Ковельщини». І на 2025-й рік виписав.
– Дякую, Юхиме Павловичу! Отож у мене запитання до Вас як і до читача газети, і як до ветерана ковельської медицини: «Що б хотіли побажати своєму давньому другу і колезі Володимиру Івановичу Догойді?”.
– Нехай і надалі залишається таким, яким він є! Доброго йому здоров’я, родинного благополуччя, активного довголіття! Такі люди потрібні і сім’ї і людям, і нашій українській медицині. Многая літа!
Пощастило сконтактувати із ще одним відомим ветераном медицини на Ковельщині, колишнім завідувачем відділу охорони здоров’я міськвиконкому, лікарем-хірургом Анатолієм Миколайовичем Джигуном. Бадьорим голосом, який свідчить, що пану Анатолію вік не перепона, промовив:
– Володимир Догойда – один з ветеранів-патріархів медичної служби, який і досі зберігає активний спосіб життя, не втомлюється допомагати людям, працюючи на одній з найскладніших ділянок охорони здоров’я. Він стояв біля витоків стоматологічної служби Ковельщини, віддав їй багато років життя, сил і знань. Енергія молодості зберігається у нього й досі, а улюблена робота стимулює і надихає.
Знаю його як активну, небайдужу людину. Співали разом у хоровій капелі лікарів, якою керував Володимир Заворотинський. А Володимиру Івановичу побажаю здоров’я, здоров’я і ще раз здоров’я, яке нам усім дуже потрібне і яке потрібно берегти й шанувати.
Разом із дружиною виховали гарних дітей, гордяться онуками, тож нехай Господь посилає і ювіляру, і сім’ї своє благословення на многії і благії літа! Найголовніше – дожити до того часу, коли в Україні настане мир і спокій.
l
Добрі слова про Володимира Івановича Догойду мажуть сказати багато мешканців нашого краю. На жаль, обсяг газети не дозволяє «розтікатися мислію по древу». І хоч високих нагород пан Володимир багато не має, але пишається званням «Заслужений лікар України», яке йому присвоїли у свій час. Я б тільки додав: «Заслужений НАРОДНИЙ лікар».
Вийшовши з народу, він залишився вірним йому на все своє трудове життя. А це – найвища відзнака, якої вартий справжній Лікар. Його народність – у самобутній говірці, вірності батьківським традиціям, почутті справжнього народного гумору, неприязні до хапуг, чинуш і казнокрадів.
Тож нехай ота «народність» допомагає йому і надалі впевнено крокувати по життю, мужньо долати труднощі й негаразди, не втомлюватися робити людям добро.
З ювілеєм, Друже!
Микола ВЕЛЬМА.
Іноді кажуть: «Для того, щоб розпізнати людину, треба із нею пуд солі з’їсти». Не знаю. Особисто для мене вистачить побачити цю людину в дії, вирішенні конкретних питань, щоб скласти про неї певну уяву.
Володимира Івановича Догойду знаю не один десяток літ. Ціную як професіонала-медика, вмілого організатора і вихователя колективу ковельських стоматологів, про що розповім дещо нижче. Але найбільшою симпатією до нього пройнявся того разу, коли довелося звернутися за допомогою – не собі, а колезі.
Суть проблеми була у тому, що колезі вкрай важливо було потрапити на консультацію з маленькою донечкою до відомого волинського фахівця стоматологічної служби, прізвища якого називати не буду, але до якого «достукатися» дуже й дуже не просто. Володимир Іванович, на щастя, з ним добре знайомий.
Почувши моє прохання, довго не роздумував. Сказав коротко.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 129
Є така цікава гра, коли ведучий якогось заходу закликає присутніх стати в “коло”, щоб разом заспівати, продекламувати вірша, позмагатися у спорті.
29 листопада, п’ятниця
ОВЕН. Будьте обережні з інформацією, особливо якщо вона стосується особисто вас. Займіть вичікувальну позицію і дійте максимально вдумливо й розумно. Бажано відмовитися від ризикованих занять.
Відділення поштового зв’язку Ковель-8 АТ «Укрпошта», яке знаходилося за адресою: м. Ковель, вул. Незалежності, 84 (центральна пошта) віднедавна працює за адресою: м. Ковель, вул. 1 Грудня, 5 (двоповерхова будівля в дворі за магазином АТБ, салон краси «Нефертіті»). 
Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 2оС. Вітер західний помірно сильний поривчастий.
Недільний ранок 17 листопада був тривожним для ковельчан та мешканців сусідніх населених пунктів: їх спокій порушив гучний вибух. Згодом зникли світло й вода.
По-різному відбуваються реформування на селі. В одних перехід з колективної форми господарювання відбувся боляче, не приніс бажаного результату. В інших навпаки: справи пішли на лад, успіхи не забарилися.
Іноді кажуть: «Для того, щоб розпізнати людину, треба із нею пуд солі з’їсти». Не знаю. Особисто для мене вистачить побачити цю людину в дії, вирішенні конкретних питань, щоб скласти про неї певну уяву.
У САДУ
Друге пришестя Дональда Трампа в Білий дім, яке ще не відбулося, але обов'язково відбудеться, викликало таку реакцію світової спільноти, яку можна порівняти з другим пришестям Христа.