Я не алкоголік… Я такий, як всі. Скажіть, а хто з нас не п'є? Хіба важко хворий чи падлюка. Кожен знає, що келих спиртного зігріває, підіймає настрій та відволікає від дурних думок. Мені часто дорікають: ти – п'яниця. А озирніться  довкола. Ви бачили десь "тверезі" весілля, дні народження чи корпоративи, де б не було оковитої? Дехто дивиться на мене, як на  прибульця із Космосу, який розмовляє незрозумілою мовою. Але ж я – один із вас.

Спілкування за чаркою робить людину розкутішою. Це ефективний засіб для вирішення важко розв'язуваних проблем. Погодьтеся: все наше суспільство знаходиться в стадії залежності від алкоголю. Країна та її влада фактично спонукають до цього. Тільки кілька штрихів. Кожен фільм  формується на сюжетах п'яного застілля. Кожен телеканал рекламує горілку й пиво. Підпільний бізнес безкарно спрямовує в маси ріки фальсифікованого спирту, а самогоноваріння майже "узаконене".

Хвороба прогресує. Здається, хтось цілеспрямовано, невидимою рукою спрямовує довірливих українців в безодню, звідки вороття немає. Забуває тільки той "хтось", що без рабів обітована земля наша благодатна врожаїв не вродить.

П'яні думки? Як би ж то! Погляньте на шлях  "залежного", який падав, вставав й шукає вихід з безвиході.

l

Коли я став вживати спиртне? Давно, ще у третьому класі. На свято Юрія із старшими хлопцями ми пішли в жито. Там мені налили півсклянки самогону. Щоб продемонструвати свою "дорослість", я випив все до дна. Земля захиталася і стала втікати з-під ніг. Синьо-червоні хвилі туману попливли перед очима. Я втратив свідомість і покотився по зеленому житу. Отямився через деякий час. Боліла страшенно голова.

Чому тоді випив? Дитина наслідує приклад дорослих. З іншого боку, вона хоче пізнати, що таке вогонь і вода, солодке і гірке, а також, а що ж то за напій, який змінює поведінку людини.

Батьки? А як встежиш, коли ти вийшов за поріг дому і опинився в обіймах вулиці і примарної свободи? В мою свідомість ніхто навіть не намагався вкласти застереження щодо небезпеки та наслідків від вживання алкоголю.

l

Юні роки теж проходили під знаком хмільних напоїв. Танці-шманці, релігійні свята, празники, зустрічі друзів – скрізь рікою лився алкоголь. Хто з нас не хвалився подвигами після надмірного випитого? Чим дурніші вчинки, тим вищий "п'єдестал" геройства.

Попри все, Боже провидіння вело мене за руку в бік добра. Я здобув престижну технічну професію, яка важлива й потрібна людям. Пішли одна за одною заявки від клієнтів. Я виконував їхні прохання. Найпопулярніша плата – пляшка оковитої.

Пам'ятаєте анекдот:  чоловік бідкається з приводу підвищення цін і малої зарплати. Як вижити?

– А я не переживаю, – каже токар. – Моя деталь що до, що після підвищення однаково буде коштувати пляшку горілки.

Не зчувся, як щоденне вживання спиртного затягло мене в сіті диявола. Зранку тряслися руки, боліла голова. Я йшов до найближчого кафе. Після випитих ста грамів все ставало на свої місця. Вечори були заповнені барами і друзями. Кількість їх збільшувалась, а хвороба прогресувала.

Та раптом у цей затуманений простір  влетіла Птаха. Висока, струнка, довгонога і щебетлива. Вона, немов ангел-спаситель, витягла мене  із тої трясовини і полетіла у простір тверезості. Мої друзі по пляшці залишилися в іншому хмільному світі.

Друже мій! Вслухайся в  пораду: не легковаж. Залежність від алкоголю легко подолати зміною  середовища, в якому друзі, рідні, знайомі ведуть тверезий спосіб життя.

Другий твій ангел-спаситель – жінка. Вона може відвернути від шкідливої звички. Її закоханість у тебе, тверезий спосіб життя та мудрість – це еліксир зцілення. Посилаючи цю Птаху, Бог мене рятував. Він чомусь розраховував на мене. Але…

l

Доля намотувала на сувої свого "полотна" картини радості, за якими я не бачив чорних тіней. У моєму житті з'явилася інша Птаха, і я одружився. Те миле, ніжне  створіння із  бісиками в очах зачарувало мене.

Я готовий був мити щодня її звабливі ніжки, виконувати всі примхи і забаганки, іти за нею, як приручений, дресирований ведмідь. А моя ненаглядна любила розкішне життя, в якому вершиною блаженства був келих солодкого вина і гуляння до ранку.

Стережіться, без міри закохані! Тверезійте від кохання і оковитої та оселяйтеся на шлях буття!

Майнуло кілька літ, і моя ненаглядна помахала ручкою. Мовляв, бувай здоровий: "А я іду туди, не знаю, куди. Хочу того, не знаю, кого". Для мене це був удар грому, блискавки серед ясного неба. Казка про Адама і Єву в раю скінчилася. Самотність, образа, пекельні душевні муки – все  сплелося в один пекучий клубок. Життя втрачало сенс. Лихий нагадував про старе болото: "В тебе горе, негаразди, відчай – окунись в криницю з дурман-зіллям. Біля неї немало таких, як ти. З ними потішиш душу!".

О, ця клята слабкодухість! Я знав, що пиятика – це не вихід, але дедалі більше грузнув у болоті  застіль. Затуманений, плакався комусь через свої негаразди. Скиглив, що життя не склалося. Хоч хто мав його складати, крім мене? Непомітно ставав лінивим, інертним, часом неголеним і пом'ятим – справжнім безхатченком.

Моральні, культурні, етичні цінності, поховалися по закутках мого нового буття. Бували зриви і на роботі, але друзі прикривали, виручали, як могли.

П'яний в колективі – це гнила картоплина в бурті. Від неї вірусом гнилизни заражаються інші, тому бульбину викидають на смітник. Так я став безробітним та незайнятим.

Я й тут не взяв  себе в руки. Вранці каявся, клявся, а ввечері знову був одурманений алкоголем. "Покінчу з собою", – не раз блискавкою з'являлась думка і… зникала. Навіть на самогубство не вистачало сили волі. Моє падіння тривало.

l

Якось на мене наїхала машина. Травма важка. Складали лікарі моє тіло до купи довго. Це ще більше вплинуло на загальний стан. Якщо я в алкогольному дурмані був по груди, то тепер – по вуха. Заборона лікарів вживати алкоголь під страхом смерті не діяла. Головною метою кожного прийдешнього дня стало завдання знайти, за що випити. Металобрухт, порожні пляшки, дрібні крадіжки – все ішло в хід. Сатана торжествував. Невдовзі сталося те, що мало статися.

З'явилися напади "білої гарячки" та симптоми епілепсії. Мені про них розказували, а я їх не відчував і не бачив. Страшні картини проходили, як в гіпнотичному сні. Хтось невидимий відчиняв дверцята комірки свідомості, знущався над моїм єством, лякав рідних і знайомих, а потім так само зачиняв.

Коли наставали миті тверезого просвітління, я  вкотре клявся собі і всім: "Все – зав'яжу!". Та це була брехня. Дух зів'яв. Сила волі зникла.

Промайнуло чотири десятки років життя. Я залишив на тому шляху біль рідних, злослів'я ворогів, жалість слабкодухих. Я – руйнівник свого життя.

Час від часу іду в церкву: "Спаси, помилуй, наверни на шлях істини, Боже, якщо Ти є!".

Бог мовчить… А як Він наверне, коли я й кроку не ступаю до Нього? 

Для чого ця публічна сповідь? Не знаю… Можливо, хтось почує і прозріє, візьме себе в руки. А поки що світло далеко…

Петро ШПИЛЮК.

Від редакції: автор, справжнього прізвища якого ми із зрозумілих причин не називаємо, порушив дуже болючу проблему. На превеликий жаль, алкоголізм і пияцтво, як, зрештою, й наркоманія, останнім часом набрали характеру епідемії. Про це свідчать дані, які наводимо нижче.

Так, згідно з Всесвітнім рейтингом здоров'я, Україна – 14-та із 183 країн за кількістю смертей, спричинених вживанням алкогольних напоїв (у середньому 6 смертей – на 100 тисяч населення, з яких дві третіх становлять чоловіки, а третина – жінки). Пересічний мешканець вживає 7,5 літра горілки, 60 літрів пива і 7 літрів вина. Однак треба мати на увазі, що кількість випитого – це, так би мовити, офіційні дані. А ще ж є неофіційна "статистика" – самогон, фальсифіковані напої, спирт та ін., які жодному підрахунку не підлягають...

Я не алкоголік… Я такий, як всі. Скажіть, а хто з нас не п'є? Хіба важко хворий чи падлюка. Кожен знає, що келих спиртного зігріває, підіймає настрій та відволікає від дурних думок. Мені часто дорікають: ти – п'яниця. А озирніться  довкола. Ви бачили десь "тверезі" весілля, дні народження чи корпоративи, де б не було оковитої? Дехто дивиться на мене, як на  прибульця із Космосу, який розмовляє незрозумілою мовою. Але ж я – один із вас.

Спілкування за чаркою робить людину розкутішою. Це ефективний засіб для вирішення важко розв'язуваних проблем. Погодьтеся: все наше суспільство знаходиться в стадії залежності від алкоголю. Країна та її влада фактично спонукають до цього. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 938

Поважний вік, на скронях

 сивина, 

Та все ж весна цвіте в моєму

 серці. 

Коханий мій, кохана 

в тебе – я.

І щастям світяться очей

 озерця.

Вітри років пошарпали

 життя, 

І терен переплітав нам

 дорогу, 

Та ми зуміли зберегти

 любов.

За все, що є, я щиро вдячна

 Богу.

Це слова Ніни Федорук, але їх часто повторює  моя героїня Надія Михайлівна Сироватка, в родині якої – "золотий" ювілей.

50 років тому вона закінчила Луцьке медичне училище. Маючи направлення на роботу, спішила поділитись радістю з рідними, але потрапила в обійми до свого Петра, який тільки повернувся з армії додому.  Це була її любов, яка народилася ще в школі. 

Надійка народилася в селі Городищі-2 Луцького району (це останнє село на межі з Горохівським районом).  В їхньому селі була восьмирічка, тож довелось навчатись далі в с. Угринові уже Горохівського району.  Петро у своєму селі якраз закінчував середню школу. Відразу запримітив красуню Надію.  А далі в дівчини було три роки навчання в медучилищі, а в  нього – три роки служби в далекій Німеччині.

І ось – довгоочікувана зустріч.  Не наговорились, не намилувались, не всім поділились. Надії з 1 серпня потрібно було йти на роботу в Ковельський район.  Тож на роздуми закоханим не було часу – в РАЦС. Ще весілля шуміло в батьківській хаті, а молодята з "багажем" мчали назустріч молодому життю. 

"В руках були сітки-авоськи з постіллю, одягом і з весільними харчами,  – згадує Надія Михайлівна.  – Отак і приїхали у Голобську лікарню.  Нас радо і по-батьківськи тепло зустрів на той час головний лікар Л. Ф. Кухтей.  Його ставлення, поради й  турбота запам'ятались на все життя.  Поселив нас в ординаторській.  Там жили, доки не знайшли нам квартиру. 

То був такий час, коли з турботою ставились до молодих спеціалістів. Виплатили нам "підйомні" (зарплату) за місяць, оплачували квартплату, світло, забезпечували паливом.  Отак і почала працювати фельдшером-лаборантом лабораторії.  Колектив був хоч і невеличкий, але дружний". 

Петро Стахович і собі знайшов роботу. Спочатку працював майстром на хлібопекарні, а невдовзі влаштувався до селищної сторожової охорони, яку очолив. 

Так і працювали все життя на одному місці. Стаж  – по 50 років у кожного, а далі – подяки, відзнаки. 

А вдома вони і нині зразкове подружжя й гарна сім'я.  Про них в селищі кажуть: "Все в цій родині народжується з великої любові, злагоди, поваги і взаєморозуміння. Тут свій рецепт щастя".  Вони завжди допомагають одне одному,   бережно цінують  стосунки, порівну ділять радість і тривоги. Тож й не дивно, що такі теплі взаємини між чоловіком і дружиною передаються дітям й онукам.

Сироватки проживають нині в гарному та ошатному будинку, оповитому садом і квітами.  В усьому видно вмілі й працьовиті руки господарів.  Згадуючи прожиті роки, господарка дому розповідає:  

"В чоловіка мого "золоті" руки, все робить сам.  Будинок наш будував, а я в нього була підсобником.  Петро Стахович підлогу кладе, я дранку б'ю.  Не одну спеціальність будівельну опанувала. Батьки далеко, нікому допомогти було.  Тож більше по ночах, вихідних, відпустках будували своє гніздечко, аби місця вистачило  всім.  Доля подарувала родині трійко дітей.  Батьки їх вчили бути добрими, чесними і працьовитими, а ще –поважати людей.  Пролетів час, вони вивчились, отримали вищу освіту й покинули батьківське гніздечко, створивши свої сім'ї.

Тарас в Тернополі – старший фельдшер  станції "швидкої допомоги". Валерій – будівельник у Москві. Але життя є життя. На цьому шляху всього трапляється. Не оминула темна смуга і цієї родини.  

Трагічна втрата доньки Валі (вчительки місцевої школи) стала для рідних людей вічним невгасимим  болем. Та світлим промінчиком, розрадою і втіхою  для дідуся та бабусі є онуки Катя і Мишко, 5 і 2 років, для яких вони назавжди замінили батька й матір. 

Пройшов час. Катя із "золотою" медаллю закінчила школу, а згодом так само успішно  – Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка.  Магістратуру закінчувала в Польщі, володіє трьома мовами. А Михайло закінчив Луцький ліцей з військовою підготовкою, цьогоріч отримав диплом Луцького  національного технічного університету.  Ось тільки, на жаль, нема де працювати.  Тож змушені їхати до сусідньої Польщі заробляти гроші. А вони дуже потрібні, бо з роками стали хворіти Надія Михайлівна та Петро Стахович переніс складну операцію на серці. Господиня дому завжди була щиро  закохана у вишивку. Нині творить полотна бісером. Працює над весільним рушником щастя для Катрусі, котра швидко стане на його із своїм судженим.

І як би важко не було, вся родина старається відвідувати кожну службу в Свято-Георгіївському храмі.

Діти й онуки готуються до "золотого" ювілею спільного життя своїх найрідніших людей. Свято цьогоріч співпало із 70-літтям від дня народження господині дому Надії Михайлівни.  Прийдуть, аби вклонитись рідним людям, поцілувати натруджені руки, заглянути в люблячі очі, сказати найщиріші слова подяки.

"В нас батьки – найкращі, найдорожчі, найлюбиміші", – так говорить Катя.

Тож нехай Господь оберігає цю родину і благословляє її на довге і щасливе життя.

Валентина СІЧКАР, 

голова районної ветеранської організації.

НА ЗНІМКАХ:  родина в різні періоди життя. 

Фото 

з домашнього архіву. 

Це слова Ніни Федорук, але їх часто повторює  моя героїня Надія Михайлівна Сироватка, в родині якої – "золотий" ювілей.

50 років тому вона закінчила Луцьке медичне училище. Маючи направлення на роботу, спішила поділитись радістю з рідними, але потрапила в обійми до свого Петра, який тільки повернувся з армії додому.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 620

28  липня відзначався Всесвітній день боротьби з гепатитами. Ковельський  міськрайонний відділ ДУ «ВОЛЦ МОЗ України»  привертає увагу до загрози поширення різних форм гепатиту. Аналізуючи захворюваність населення нашого району за останні роки, бачимо збільшення реєстрації випадків захворювання на вірусний гепатит В. Так, у 2017 році кількість захворювань зросла вдвічі в порівнянні з 2016 р., а за 6 міс. 2018 р. відповідає річній кількості 2016 року.

Гепатит – це захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусного походження. Гепатит B і C - 2 основних типи з 5 різних інфекцій гепатиту – є причиною 96%  всіх випадків смерті від гепатиту. Шляхи передачі гепатиту В та С:

- при народженні від матері до дитини;

- незахищені статеві контакти;

- небезпечні медичні та інші маніпуляції, пов’язані з контактом з кров’ю (татуювання, пірсинг тощо);

- використання нестерильного ін’єкційного інструментарію при вживанні наркотиків;

- при переливанні крові та її компонентів;

- використання не стерилізованих побутових та професійних приладів після інфікованої людини (зубні щітки, манікюрні ножиці, бритви тощо)

Вірус гепатиту В і С НЕ передається через столові прибори, при годуванні грудьми, через обійми, поцілунки, рукостискання, кашель, чхання, використання громадських басейнів або аналогічних об’єктів.

Найкращий та найбільш ефективний спосіб попередження інфікування ВГВ - це вакцинація, що формує імунітет в середньому на 20-30 років, а іноді – пожиттєво. Вакцини проти гепатиту C не існує, тому профілактика інфекції  залежить від безпечних медичних та інших маніпуляцій, що пов’язані з контактом з кров’ю. 

Крім цього, передачі вірусу гепатиту В і С можна запобігти наступним чином:

• уникайте контактів з кров’ю та рідинами організму інших людей;

• уникайте непотрібних ін’єкцій: вибирайте пероральні ліки замість ін’єкцій там, де це можливо;

• уникайте випадкових статевих контактів, правильно і регулярно використовуйте презервативи;

• ніколи не діліться особистими бритвами чи зубними щітками, манікюрними ножицями та іншими засобами індивідуального користування;

• використовуйте тільки стерилізовані інструменти для тату, пірсингу і манікюру;

• вагітним жінкам, в яких діагностовано гепатит, потрібно порадитися зі своїм лікарем про те, як запобігти передачі гепатиту до вашої дитини.

Ярослава БОНДАРУК,

лікар-епідеміолог відділення організації епідеміологічних досліджень Ковельського  міськрайонного відділу ДУ «ВОЛЦ МОЗ України».

28  липня відзначався Всесвітній день боротьби з гепатитами. Ковельський  міськрайонний відділ ДУ «ВОЛЦ МОЗ України»  привертає увагу до загрози поширення різних форм гепатиту. Аналізуючи захворюваність населення нашого району за останні роки, бачимо збільшення реєстрації випадків захворювання на вірусний гепатит В. Так, у 2017 році кількість захворювань зросла вдвічі в порівнянні з 2016 р., а за 6 міс. 2018 р. відповідає річній кількості 2016 року.

Гепатит – це захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусного походження. Гепатит B і C - 2 основних типи з 5 різних інфекцій гепатиту – є причиною 96%  всіх випадків смерті від гепатиту. Шляхи передачі гепатиту В та С:

- при народженні від матері до дитини;

- незахищені статеві контакти;

- небезпечні медичні та інші маніпуляції, пов’язані з контактом з кров’ю (татуювання, пірсинг тощо);

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 487

Літнє меню – це, перш за все, достаток кольорів і неповторних ароматів свіжих овочів та фруктів. Коли ще, як не влітку, ми можемо харчуватися смачною, здоровою і мінімально обробленою їжею? Коли ще можемо насолоджуватися їжею і при цьому не переживати про свою талію? Пропонуємо вашій увазі кілька смачних, легких у приготуванні і недорогих страв літнього меню. Якщо ж якісь літні страви  вам не знайомі, обов’язково приготуйте, і ви не пошкодуєте.

Грецький салат – додай «родзинку» до звичного салату

Інгредієнти: помідори, огірки, перець болгарський, цибуля ріпчаста, маслини, сир бринза, базилік або суміш італійських трав, олія оливкова.

Приготування: все, крім цибулі, ріжемо великими кубиками. Цибульку – тоненькими кільцями. Додаємо маслини, акуратно перемішуємо, солимо, поливаємо оливковою олією, викладаємо на широку тарілку. Бринзу за бажанням ріжемо дрібними кубиками і перемішуємо з іншими інгредієнтами, або нарізаємо невеликими прямокутниками і викладаємо зверху на салат уздовж облямівки тарілки. Прикрашаємо маленькими листочками базиліка або посипаємо італійськими травами.

Капустяний салат 

з чорносливом

Для цієї страви потрібно: капуста – 300 г, чорнослив – 1 стакан, морква – 1 шт., вичавлений сік лимона, цукор, кмин, рослинна олія.

Дрібно нашатковану капусту заливають гарячою водою і проціджують. У салатнику вона змішується з натертою морквою і приправами. Туди ж додається порізаний чорнослив. Компоненти ретельно перемішати, покласти кмин, налити олію і капнути соком лимона. Викладати в салатницю, декоруючи цілими чорносливами.

Баклажанний салат 

з часничком

Для приготування страви на 2 порції необхідно: баклажан – 1, волоські горіхи – 2 ложки столові, часник – 1 зубчик, по 4 гілочки петрушки і кінзи, сметана – 3 столові ложки, сіль, приправи за смаком.

Баклажан позбавити від шкірочки, подрібнити у вигляді кубиків і підв’ялити у духовій шафі при 190 градусах протягом 15 хвилин. Укласти на блюдо, посипати подрібненими горіхами та іншими інгредієнтами. 

Залити сметаною, присмачити приправами за смаком.

Салат сирний з

літніми овочами

Інгредієнти: сир – 150 г, перчик – 100 г, томати – 100 г, сметанка або майонез – 1 ложечка столова, приправи.

Перчик з томатами нарізають невеликими шматочками, змішують з сиром. Додати сіль за необхідності, а також кріп або петрушечку. Заправити за потреби соусом. Любителі часничку можуть його сміливо додавати також в цю страву.

Тушковані овочі

Для приготування цієї страви знадобиться: кабачок – 2 шт., томат – 3 шт., олія рослинна – 2 ложки столові, шпинат, приправу на свій розсуд.

Кабачки в вигляді нарізаних кружалець підсмажити на олії, залишити в сковорідці і притрусити подрібненою гвоздикою. Томати також в нарізаному вигляді покласти в сковорідку. Все присмачити приправами і протушкувати разом 5-8 хвилин. Страву потрібно посипати зеленню.

Літня паста

Приготування цієї страви вимагає наступних компонентів: макарони – 1 пачка, селера – 2 стебла, цибуля – 1 шт., морква – 1 шт., тунець – 1 банка, соус майонезний легкий – 200 г, йогурт без цукру – 100 г, яблучний оцет, приправи.

Макарони відварити і обов’язково потримати під струменем холодної води, дати стекти. Овочі потрібно ретельно порубати, змішати з тунцем, з якого попередньо зливається рідина. Підготовлені інгредієнти додати до холодних макаронів. Окремо збити майонез, оцет і йогурт. Отриманим соусом заправити макарони з тунцем, потім присмачити приправами. За півгодини до подачі помістити на холод.

Кефірно–абрикосовий десерт з м’ятою

У цьому випадку буде потрібно: кефір – 400 мл, абрикоси – 280 г, цукор – 4 ложки столові, пучок м’яти.

Цукор покласти в кефір, ретельно збити, потім помістити туди подрібнені листки м’яти. Абрикоси злегка наколоти, покласти в келихи і влити туди підготовлений солодкий кефір. Витримати близько двох годин поза холодильником. Перед подачею помістити десерт в морозильну камеру на 10 хвилин.

Підготувала 

Світлана колосок.

 

Літнє меню – це, перш за все, достаток кольорів і неповторних ароматів свіжих овочів та фруктів. Коли ще, як не влітку, ми можемо харчуватися смачною, здоровою і мінімально обробленою їжею? Коли ще можемо насолоджуватися їжею і при цьому не переживати про свою талію? Пропонуємо вашій увазі кілька смачних, легких у приготуванні і недорогих страв літнього меню. Якщо ж якісь літні страви  вам не знайомі, обов’язково приготуйте, і ви не пошкодуєте.

Інгредієнти: помідори, огірки, перець болгарський, цибуля ріпчаста, маслини, сир бринза, базилік або суміш італійських трав, олія оливкова.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1484

На початку місяця продовжують збирати яблука і груші літніх сортів, а в кінці місяця приступають до збирання врожаю осінніх. Треба пам'ятати, що збирають не за один раз весь врожай, а двічі і навіть тричі: спочатку зривають найбільші плоди, а через тиждень – решту, причому приблизно за 2 тижні до їх повної стиглості.

Досвідчені садівники знають, що слід зривати плоди спочатку з нижніх гілок, а потім з верхніх, так їх менше звалюють додолу. Не можна класти на зберігання цілі яблука з побитими, завдяки чому зменшуються втрати.

Якщо яблука і груші збираються покласти на довготермінове зберігання, то навіть рвуть їх дуже обережно, не тягнуть плід, а обхопивши його  долонею, трохи піднявши вгору, вказівним пальцем натискують на плодоніжку в місці її зростання з плодовою гілочкою і обережно кладуть у відро чи кошик. 

У серпні плоди щедро додають у вазі, трапляється, що під тягарем врожаю навіть ламаються гілки. Ось чому у перевантажених дерев яблуками, грушами і сливами гілки підпирають жердинами.

Інколи за турботами на городі забувають виполоти бур'ян у саду, що виснажує ґрунт і стає причиною майбутнього засмічення ділянки.

Всі опалі плоди не можна тримати під деревами. Їх слід почистити і використати в компоти, посушити, а рештки закопати на півметра в землю.

У серпні збирають сливи деяких сортів (Ренклод, Персикову, Ранню Угорку). Починається збирання винограду.

l

Достигають сорти капусти середньої стиглості, а в кінці місяця –  і пізньостиглі. Звичайно, збирають капусту не всю підряд, а залежно від щільності головки. Дехто вважає, що капусту слід збирати пізніше, глибокої осені. 

Дійсно, вона тримається до перших приморозків, але тільки та, що пізно висаджена у ґрунт, а рання перестигає, головка її тріскається і значно швидше псується.

В серпні починають збирати спаржеву капусту (брокколі).

До середини місяця можна висаджувати у ґрунт розсаду листової, а також пекінської (китайської) капусти.

Посіяну в кінці травня чи на початку червня моркву можна підживити перемішаною із землею сумішшю добрив. Якщо головки моркви виступають з землі, її підгортають. Сіють скорцонеру, яку мають зібрати наступного року.

Посіявши редиску, можна збирати її врожай у вересні чи жовтні. В кінці серпня, коли листя починає полягати, починають збирати цибулю. 

Приблизно на початку третьої декади серпня прищіпують рослини високорослих сортів помідорів, зрізаючи їх верхівки і залишаючи два листки над квітковим гроном. Поступово приступають до збирання динь.

На початку серпня сіють шпинат, який збирають восени.

У серпні можна поласувати кукурудзою, особливо цукрових сортів. Зварені качани смачні тільки ті, що не перезріли. 

До середини місяця сіють кріп, хоч доспілі рослини вже готові до збирання і використання для засолювання огірків. Збирають парасольки тмину, висушують їх і лущать насіння для зберігання.

На початку місяця продовжують збирати яблука і груші літніх сортів, а в кінці місяця приступають до збирання врожаю осінніх. Треба пам'ятати, що збирають не за один раз весь врожай, а двічі і навіть тричі: спочатку зривають найбільші плоди, а через тиждень – решту, причому приблизно за 2 тижні до їх повної стиглості.

Досвідчені садівники знають, що слід зривати плоди спочатку з нижніх гілок, а потім з верхніх, так їх менше звалюють додолу. Не можна класти на зберігання цілі яблука з побитими, завдяки чому зменшуються втрати.

Якщо яблука і груші збираються покласти на довготермінове зберігання, то навіть рвуть їх дуже обережно, не тягнуть плід, а обхопивши його  долонею, трохи піднявши вгору, вказівним пальцем натискують на плодоніжку в місці її зростання з плодовою гілочкою і обережно кладуть у відро чи кошик. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 531

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 525

Гороскоп

з 6 по 12 серпня

Коментарів до новини: 40
Переглядів новини: 556

Великою популярністю у ковельчан та гостей нашого міста користується магазин "Салют", розташований на привокзальній площі. Тут широкий вибір продовольчих товарів,   висока їх якість, належний рівень обслуговування.

НА ЗНІМКУ: керуюча магазином "Салют" Ольга ПАНАСЮК (третя ліворуч) з членами трудового колективу.

Фото Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ. 

Великою популярністю у ковельчан та гостей нашого міста користується магазин"Салют", розташований на привокзальній площі. Тут широкий вибір продовольчих товарів,   висока їх якість, належний рівень обслуговування.

НА ЗНІМКУ: керуюча магазином "Салют" Ольга ПАНАСЮК (третя ліворуч) з членами трудового колективу.

Фото Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.
 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 678

Погода у Ковелі  

26 липня – 2 серпня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 539

Споконвіку українці ставилися до хліба з великою шаною,  поважали тих, хто  засівав ниву, вирощував щедрий урожай збіжжя,  молов у млинах його на борошно,  з якого згодом випікали й випікають духмяні, схожі на Сонце, паляниці.   І хоч дощі майже щодня вносять корективи у цьогорічну жнивну кампанію, хліба дозріли й "покликали" хліборобів на збирання врожаю. 

…Ми – на полях ТзОВ "В. Прометей",  просторі  лани якого розкинулись у Великому Порську. У повітрі витає запах золотої ниви, спекотного сонця, хоч цього дня й випав короткочасний дощ. В останні роки з приємністю спостерігаємо за стрімким розвитком господарства, молодою, енергійною його "командою", новою й сучасною сільгосптехнікою, потужність якої не може не вражати. 

Нині ТзОВ "В. Прометей" входить у групу компанії "Волинь Зерно Продукт" торгової марки "Вілія". Про перспективи підприємства, про те, які завдання сьогодні стоять перед хліборобським колективом, розповідає його директор Віктор САВЕНЮК:

– Наше сільськогосподарське підприємство орієнтоване на вирощування зернових і бобових культур, виробництво насіння олійних культур. У період жнив  усі сили й техніку спрямовуємо на поля. Кожен день, кожна хвилинка - на вагу "золота".  Свої корективи,звичайно, вносять погодні умови, однак кожен день використовуємо з максимальною віддачею, адже достиглий колос треба зібрати в оптимальні строки.

– Вікторе Володимировичу, скільки хліба плануєте зібрати?

– Днями завершили  обмолот  озимих ріпаків на площі 2900 гектарів. Приступили до обмолоту озимої пшениці, площа якої складає 2600 гектарів. Цьогоріч врожайність культур трохи нижча, ніж торік. На це вплинуло чимало факторів. Хоча з осені усе виглядало досить оптимістично. На сьогоднішній день обмолочено 800 гектарів пшениці. ЇЇ врожайність складає в середньому 50-55 центнерів з гектара.  Є господарства, які мають ще вищі показники врожайності. Так, в Горохівському районі Волинської області та Млинівському районі Рівненської, де знаходяться   посіви пшениці, середня врожайність культури складає 80-85 центнерів з гектара. 

– Куди реалізовуєте вироблену продукцію?

– Наше господарство, як уже згадувалось, входить в групу компанії "Волинь Зерно  Продукт" торгової марки "Вілія". Маємо власних зернотрейдерів – висококваліфікованих спеціалістів, які займаються продажем продукції на зовнішніх ринках. Пшеницю спрямовуємо на виробництво борошна і круп. Частину зерна реалізовуємо на експорт, інша – "осідає" в Україні. Продукцію торгової марки “Вілія” можна побачити на полицях магазинів не тільки в нашій області, а й далеко за її межами.

– Вікторе Володимировичу, скільки працівників трудиться в товаристві?

–   ТзОВ "В. Прометей" обробляє майже 7000 гектарів землі. Для виконання технологічних процесів маємо в штаті 54 працівники. Пишаємося тим, що у хліборобському колективі трудиться багато молодих людей. Хлопці досить досвідчені, на них можна в усьому покластися, довірити відповідальні ділянки роботи.  Великий обсяг робіт щодня виконують механізатори  Руслан Гребенюк, Юрій Павлович, Валентин Пасичник, комбайнери Олег Дмитрук, Сергій Корецький, Степан Баранкевич, Віктор Калитка, Олег Кравчук, Олександр Голобюк, Валентин Майко, Олександр Макарук, Сергій Демчук. Відповідально, із знанням справи, ставиться до роботи мій колега, мудрий і досвідчений порадник у трудових буднях, головний агроном господарства Сергій Балачук.

Щиро відданий хліборобській професії завгосп Петро Біліч, який багато років присвятив непростій, але такій потрібній роботі. 

– Бачимо в господарстві нову техніку…

– Так, маємо в наявності сучасну техніку європейських та українських виробників.  Обробіток землі повністю забезпечує потужний машинно-тракторний парк. Часом працюємо в цілодобовому режимі. 

Маємо сучасні причепи, які на період жнив забезпечують швидкий рух техніки.  Маємо в наявності новий ковчег, виготовлений на заводі "Кобзаренка", і причепи, що забезпечують перевантаження зерна від комбайнів. Враховуючи наші об'єми,  на період жнив необхідно від 12 до 15 комбайнів. Тому при потребі винаймаємо додаткову техніку.

– Бачимо багато змін у господарстві.

– Так. Ще чотири роки тому працювали  в інших умовах. Нині маємо фактично потужний машинно-тракторний парк, який щорічно оновлюється, техніка закуповується у провідних європейських виробників. Протягом останніх декількох років  "Волинь Зерно Продукт" збільшила чисельність зерновозів, які забезпечують наші потреби на період жнив. Цьогоріч вдається обходитися власним транспортом.

Тривалість робочого дня наших механізаторів повинна складати не більше 8 годин, тому при цілодобовій роботі на одному тракторі працює три людини.  Великий "плюс", що в господарстві трудяться не тільки  жителі Великого Порська, а й з ближніх сіл –Жмудчого, Борщівки, Мельниці, Попович. Працівники забезпечені не тільки роботою, а й пристойною заробітною платою. У нас дбають про кожного з них, кращих механізаторів преміюємо,  безкоштовно харчуємо. Ми з оптимізмом дивимось у майбутнє, бо бачимо реальний результат діяльності господарства, котре, як-то кажуть, набирає обертів і працює на перспективу.

l

…Вечірнє повітря наповнюється гуркотом потужних двигунів комбайнів, що повертаються до центральної садиби. Завтра вони знову вийдуть у поле, щоб швидко і без втрат зібрати хліб, вирощений нелегкою працею багатьох трударів. Хай щастить Вам, невтомні працелюби! Сонячної Вам погоди та щедрих ужинків!

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКАХ: директор ТзОВ "В. Прометей" Віктор САВЕНЮК з головним агрономом господарства Сергієм БАЛАЧУКОМ; добре справляється із зернозбиральним процесом механізатор Руслан ГРЕБЕНЮК; механізатори працюють у дружному трудовому ритмі; нова сучасна техніка забезпечує успіх справи.

Фото 

Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.

Споконвіку українці ставилися до хліба з великою шаною,  поважали тих, хто  засівав ниву, вирощував щедрий урожай збіжжя,  молов у млинах його на борошно,  з якого згодом випікали й випікають духмяні, схожі на Сонце, паляниці.   І хоч дощі майже щодня вносять корективи у цьогорічну жнивну кампанію, хліба дозріли й "покликали" хліборобів на збирання врожаю. 

…Ми – на полях ТзОВ "В. Прометей",  просторі  лани якого розкинулись у Великому Порську. У повітрі витає запах золотої ниви, спекотного сонця, хоч цього дня й випав короткочасний дощ. В останні роки з приємністю спостерігаємо за стрімким розвитком господарства, молодою, енергійною його "командою", новою й сучасною сільгосптехнікою, потужність якої не може не вражати. 

Нині ТзОВ "В. Прометей" входить у групу компанії "Волинь Зерно Продукт" торгової марки "Вілія". Про перспективи підприємства, про те, які завдання сьогодні стоять перед хліборобським колективом, розповідає його директор Віктор САВЕНЮК:

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1138