У статті Алли Полякової йдеться про роль Ковельської філії "Союзу Українок" у відродженні гарної патріотичної традиції – вшанування пам'яті видатного українського поета, письменника і громадського діяча Тараса Шевченка в селі Колодниці.

До написаного Аллою Поляковою додаємо декілька світлин, які вміщуємо окремо. 

На фото № 1 ви бачите учасників першої акції з вшанування Великого Кобзаря (22 травня 2001 р.). На фото №2 – під час відправи поблизу символічної могили Тараса Шевченка 22 травня 2002 року (відправу звершують о. Ігор із села Городища та о. Микола із Білина) в супроводі хористів Олександри Кузьмич ("СУ" м. Ковеля) і Тетяни Відник (с. Білин).

На фото № 3 – акція в Колодниці 22 травня 2005 року. Ведуча – наша землячка, відома волинська поетеса Ніні Горик. На фото № 4 – відзначення 20-річчя відродження символічної могили Тараса Шевченка у Колодниці (1991 р.) і 10-річчя початку щорічних заходів, ініційованих Ковельською філією "Союзу Українок" 22 травня 2011 року. В останньому ряду у центрі о. Василь Фурман (с. Білин), праворуч від нього – голова районної ради Петро Якубук, ліворуч – начальник відділу культури РДА Тетяна Матяшук. Тут же – Народний аматорський фольклорний колектив “Родина”  (с. Білин), а також активні "союзянки" (зліва направо) М. Дригуля, В. Ткачук, К. Бортнюк, М. Хотинська, Г. Голубович, О. Юрченкович, М. Шепелевич, С. Рудь, А. Полякова. Сидять: праворуч – О. Мулярчук, В. Осіюк, ліворуч – Ю. Грицюк; стоїть юний співак Сашко Шевчук.

 Фото з архіву 

Ковельської філії "Союзу Українок".

У статті Алли Полякової йдеться про роль Ковельської філії "Союзу Українок" у відродженні гарної патріотичної традиції – вшанування пам'яті видатного українського поета, письменника і громадського діяча Тараса Шевченка в селі Колодниці.

До написаного Аллою Поляковою додаємо декілька світлин, які вміщуємо окремо. 

На фото № 1 ви бачите учасників першої акції з вшанування Великого Кобзаря (22 травня 2001 р.). На фото №2 – під час відправи поблизу символічної могили Тараса Шевченка 22 травня 2002 року (відправу звершують о. Ігор із села Городища та о. Микола із Білина) в супроводі хористів Олександри Кузьмич ("СУ" м. Ковеля) і Тетяни Відник (с. Білин).

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 672

(Продовження. 

Поч. в номерах "Вістей Ковельщини" за 25 січня та 1 лютого ц. р.).

"А наш символ – червона

 калина,

Наш порив – рух сміливих

 ідей,

Наша мрія – нова Україна,

Що розквітне для щастя

 людей".

(Гімн "Союзу Українок" Ковеля, слова і музика Оксани Мулярчук).

l

Пройшло майже 50 років забуття. Україна, нарешті, стала вільною. Дух свободи активізував жіночий рух в Україні: в грудні 1991 р. відновив свою діяльність "Союз Українок" України на чолі з великою Українкою –  Атеною Пашко.

Того ж року створена обласна організація "Союзу Українок". Голова її пані Любов Ганейчук активно працювала над поширенням організації на теренах області. 26 вересня 2000 року її стараннями і наполегливою працею автора цих рядків, Ганни Гнатюк і Марії Хотинської в одній з кімнат Палацу учнівської молоді ім. І. Франка  відбулись установчі збори за участю небайдужих, національно свідомих жінок Ковеля, які вирішили відродити діяльність Ковельської міської філії "Союзу Українок".

Ось вони, перші: Єлизавета Бондюк, Оксана Мулярчук, Муза Філічкіна, Ніна Сомська, Олена Юрченкович, Марія Юзефович, Інна Шворак, Іраїда Чорна, Валентина Шепшелей, Мирослава Пришляк, Галина Омельчук, Євгенія Ковальчук, Анна Ісюк, Олександра Кузьмич, Мирослава Гудим, Марія Ковальська, Лідія Оксененко, Анна Мадараш.

На зборах були присутні голова обласної організації п. Любов Ганейчук з посестрою п. Серафимою Симонович.

На зборах обраний керівний склад організації. Головою Ковельської міської філії "Союзу Українок" стала автор цих рядків, заступником голови – п. Ганна Гнатюк, членами управи – п. Єлизавета Бондюк і п. Оксана Мулярчук, скарбником – п. Марія Хотинська, секретарем – п. Лідія Оксененко.

Спершу "союзянок" було 22 особи, поступово приходили нові жінки, освоювались додаткові напрямки діяльності. До кінця 2001 р. організація зросла до 29 осіб, її поповнили: Галина Микуліч, Ніна Байчук, Любов Ткачук, Галина Білінська, Зінаїда Ткаченко.

Зросла кількість членів управи, відбувся розподіл обов'язків: Є. Бондюк – голова комісії по роботі з малозабезпеченими дітьми; Г. Голубович – директор "Школи шляхетних українок"; Л. Ткачук – голова комісії по роботі з репресованими жінками; О. Мулярчук  опікувалась культурою (фото 4).

До отримання власного приміщення збори, засідання управи, заняття "Школи шляхетних українок" (2001-2003 р.р.) проходили в Палаці учнівської молоді ім. Івана Франка, за що ми донині вдячні його керівнику п. Тетяні Середюк.

l

"Союз Українок" – жіноча громадська просвітницька організація, що спрямовує свою діяльність на відродження національних традицій і звичаїв, виховання молоді в дусі патріотизму, відродження історичної пам'яті української нації, на благодійні справи.

Беремо активну участь в громадському житті міста і району, у відзначенні пам'ятних дат, у виборах до рад різних рівнів тощо.

В останні роки, коли з'явилась загроза існуванню держави, наші жінки стали активними волонтерами.

Ентузіазм, з яким жінки взялись до роботи, був вражаючим. Г. Гнатюк опублікувала в газеті "Вісті Ковельщини" статтю про історію "Союзу Українок", завдання і напрямки діяльності відновленої організації.

Разом з М. Хотинською вони побували в школах міста, де провели зустрічі із педагогами з метою залучити освічених жінок до лав організації.

6 грудня 2000 року "союзянки" привітали військовослужбовців частини, що дислокувалась по вул. Володимирській з їх професійним святом. О. Мулярчук з вихованцями школи с. Зеленого підготували літературно-музичну композицію. З привітаннями від "Союзу Українок" виступила автор цих рядків. Керівництвом військової частини організація була нагороджена "Почесною грамотою".

В незалежній Україні поступово почали відновлюватись свята, традиційні для нашого народу. В дитячих садочках стали відзначати День Святого Миколая. Ми вирішили долучитись до цієї справи і подарувати дітям, що перебували на стаціонарному лікуванні, таке свято.

19 грудня 2000 року активістки "Союзу Українок" І. Чорна, М. Хотинська, І. Шворак, автор цих рядків, Є. Бондюк відвідали хворих малят в дитячому відділенні залізничної лікарні і в міській дитячій лікарні. О. Мулярчук і учні школи с. Зеленого піснями і віршами славили Бога, Божу Матінку, розповідали про добрі вчинки Святого Миколая, колядували. На завершення всіх дітей обдарували скромними гостинцями.

Наступного року "союзянки" Г. Микуліч і М. Шепшелей долучили до цього заходу театралізоване дійство, підготовлене ними в Благовіщенській церкві. Чотири роки поспіль ми власним коштом організовували свято для дітей міської дитячої лікарні.

2004 року звернулись до міського голови Я. Шевчука з пропозицією провести захід разом. 19 січня в дитячій міській лікарні були присутні міський голова Я. Шевчук із заступником Б. Зінчуком, завідувач і члени колективу дитячої лікарні, "союзянки". О. Мулярчук зі своїми вихованцями підготувала нову програму святкування (фото 1).

Гарні подарунки від міського голови дітям дарував "Святий Миколай". Надалі ця традиція святкування продовжилась на рівні міської влади.

l

29 січня 2001 року – День пам'яті Героїв Крут. Про подвиг юнаків тоді мало хто знав. Відчуваємо обов'язок відновлювати історичну пам'ять. Їдемо у військову частину уже по вул. Ватутіна (тепер В. Кияна). М. Хотинська і  автор цих рядків зачитують підготовлені реферати, їхні виступи підсилюють патріотичні вірші і пісні, які з своїми вихованцями підготувала О. Мулярчук.

Через рік до нашого складу додається хор хлопчиків школи № 3 під керівництвом Жанни Будкової. Черговий офіцер вражений – досі він навіть не чув про цю героїчну сторінку нашої історії.

15 квітня, на Великдень, "союзянки" церков Св. Дмитра Солунського і Св. Андрія Первозванного  організували збір пасок і крашанок. О  6.00 год. священики Анатолій Александрук, Дмитро Кекляк і Михайло Цвинкелевич урочисто відслужили молебень в колонії для неповнолітніх. В руках її вихованців горіли свічки, які їм роздали Г. Гнатюк, Л. Ткачук, автор цих рядків. Після  молебню малолітні в'язні розговілись писанками і пасками, які їм привезли "союзянки".

Травень 2001 року. День Матері. Активістки "СУ" Ніна Байчук із студентами машинобудівного технікуму, тріо "Райдуга" у складі Оксани Мулярчук, Світлани Осокіної і Жанни Будкової, заступника голови "СУ" Ганни Гнатюк завітали до виховно-трудової колонії, щоб словом і піснею нагадати засудженим про найсвятіше – любов до матері.

l

Об'єднавшись в організацію, ми відчули відповідальність за все, що відбувається навколо нас. 22 травня після невдалих перемовин з представниками РУХу, які відновили в с. Колодниці символічну могилу Т. Шевченка в 1990 р., "союзянки" невеличким складом (Л. Ткачук, І. Чорна, автор цих рядків, І. Шворак, О. Бондарук), о. Ігор Кузьмич, син і чоловік  автора цих рядків прибули в с. Колодницю. Помолились, поклали квіти, читали твори Т. Шевченка, співали пісні на його слова. 

Відтоді ми щороку звертались до владних структур міста і району з проханням надати транспорт, подбати про благоустрій території, впорядкування могили, організовували захід спершу своїми силами, а далі почали залучати інших ведучих, виконавців.

В 2005 році ведучою була Ніна  Горик.  З 2006 року вшанування пам'яті Кобзаря організовує відділ культури району (керівники Андрій Мигуля і Тетяна Матяшук). 

Алла ПОЛЯКОВА.

На ФОТО 2 – “союзянки” під час свята книги (2005 р.); на фото 3 – у новій світлиці у дитсадку № 3 (2001 р.).

(Далі буде).

(Продовження. 

ххх

Пройшло майже 50 років забуття. Україна, нарешті, стала вільною. Дух свободи активізував жіночий рух в Україні: в грудні 1991 р. відновив свою діяльність "Союз Українок" України на чолі з великою Українкою –  Атеною Пашко.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 806

Сказав мудрець: "Краса

 врятує світ.

Вона в Господніх істинах

 пророчих,

У ній весни буяє Сонця цвіт,

В коханні чистому – краса

 жіноча".

l

Красуня ненаглядна:  очі – дві

 криниці,

Глибокі, лагідні, закохані 

в весну.

Тону у них – спаси мене, 

царице –

Сьогодні знов до опівночі 

не засну.

В твоїй красі купатимусь, як 

в морі,

Згадаю дотик губ твоїх

 медових,

Присплю в вечірній тиші сум 

і горе,

І вкотре осягатиму закоханості

 мову.

Я буду мріяти. Чекати

 нетерпляче,

Щоб хоч би поглядом

 торкнутися душі.

Я щасливію, коли тебе 

побачу –

Тоді на крилах юності

 являються вірші.

Жадана, мила, зірко найясніша!

Зійди з небес, чаруй  

і спокушай.

Кохання чисте – воно дано нам

 ізвище,

І лиш закохані пізнають

 справжній рай.

l

Ти закохана в ніч,

Ти закохана в зорі,

Ти закохана в подих весни.

Ти летиш вітровієм,

І хвилюється море –

Ти приходиш принцесою 

в сни.

Ти – чарівна й вродлива,

З серцем чистим, відкритим.

Диво-квітка в медових лугах.

Ти – казкова царівна.

Усміхнешся привітно,

І осанну виспівує птах.

Летять мрії у вирій,

Смуток в серце приносять.

Не летіть! Поверніться назад.

О, богине чарівна!

Чуєш: серце голосить?

Запроси в свій закоханий сад.

l

Туман осінній сивиною

Упав на скроні вже давно.

Та, мов у казці, переді мною –

Красуня: ігристе, молоде вино.

І серце пеленають пристрасті,

Закоханості келих ллється

 через край.

Дарма, що вже ступив 

на пристань,

Де Сонце котиться за небокрай,

То знов весна у душу

 проситься.

Явилась юність, мов 

той дивний сон.

"В коханні не буває осені", –

Амур шепоче в унісон.

l

Коли кохання чисте, як вода,

Коли кохання тепле, немов

 Сонце,

Коли кохання світле, 

мов зоря, –

Відкрий душі твоє віконце.

І ти пізнаєш істину пророчу,

Весни відчуєш неповторний

 цвіт

І зрозумієш, що краса жіноча

Рятує цей жорстокий світ.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Сказав мудрець: "Краса  врятує світ.

Вона в Господніх істинах пророчих,

У ній весни буяє Сонця цвіт,

В коханні чистому – краса  жіноча".

ххх

Красуня ненаглядна:  очі – дві криниці,

Глибокі, лагідні, закохані в весну.

Тону у них – спаси мене,  царице –

Сьогодні знов до опівночі  не засну.

В твоїй красі купатимусь, як  в морі,

Згадаю дотик губ твоїх  медових,

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 583

Найвище творіння на землі – людина.  І найблагородніша і найвідповідальніша її місія – бути потрібною іншим. Бо нічого на світі немає вищого, ніж людське вміння робити добре, майстерно, досконало.  А тим більше на землі, яку обманути не вдається, бо кожен розуміє, що життя триває завдяки зусиллям  хлібороба.

Цю святу істину  добре знає шанований голобчанин Віктор Михайлович Банжа.   Усе своє свідоме життя він працював механізатором.   Землю любить синівською любов'ю і переконаний,  що з нею жартувати не можна. Треба чесно і вчасно виорати, інколи недоспати і недоїсти. Щоб від неї взяти, потрібно і їй дати.  Вірність землі і праці на ній цей трудівник зберіг назавжди. 

Народившись у сім'ї, яка складалася із семи дітей,  до праці призвичаївся змалку, особливо після смерті батька  у 1951 році.

За свою самовіддану працю був удостоєний ордена Трудового Червоного Прапора.  Такий він і в сім'ї:  уважний і добрий чоловік, турботливий і люблячий батько й дідусь.  Взаємністю йому відповідає  дружина  Віра Миронівна,  на долю якої випало нелегке життя. Народилася у 1944 році, а батько загинув  у 1945-му. 

У сім'ї  було п'ятеро дітей, із них четверо – дівчат.  Мати працювала дояркою – все вручну.  А ще ж домашнє господарство!

Допомагали діти. Дві сестри працювали трактористками.  Віра після закінчення десятирічки  у рідному селі  Семиреньки Локачинського району трудилась обліковцем молока.  У 1963 році  поїхала в гості до сестри в Казахстан.  

Попрацювала продавцем, але дуже хотілося здобути якусь професію. Тоді дівчина поступила у Павлоградський технікум молочної промисловості.  Переживала, чи справиться, бо викладання велося російською мовою, проте завдяки наполегливості закінчила  з "відзнакою".  Жаль було матері,  і попросилася на практику в Луцьк.  На щастя, в Ковелі відкрився маслозавод, тому після практики у 1966 році працювала там майстром. 

У 1967 році доля подарувала їй чудового чоловіка.  У 1969 році переїхали в Голоби.  Працювала продавцем, завскладом, обліковцем.  І скрізь – успішно. Коли перейшли у свою новозбудовану хату, радості не було меж.  Думалось, тут поселилося щастя назавжди. Мали землю, яку обробляли своїми силами, вирощували зернові, цукрові буряки, городину, доки вистачало здоров'я. 

Подружжя наділив Бог чудовими голосами, особливо Віктора.  Співають обоє у церковному хорі УПЦ КП і в "Червоній калині".  Доводиться, як і в кожній сім'ї,   переживати і хвороби, і негаразди, які посилає життя. Але навчилися підтримувати одне одного, виручати.

Будучи на пенсії, мають більше вільного часу на роздуми, осмислення прожитого і пережитого.  І ось обоє прийшли до думки, що треба подружню вірність і усі чесноти спільного життя закріпити вперше і востаннє вінчанням. Діти таке рішення підтримали.

 Нарешті довгоочікуваний день настав. Дбайливі донечки підготували і передбачили все.  Коли "молоді" підходили до церкви св. Петра і Павла, то зупинилися, здивовані.  Вони не сподівались, що буде така красива оздоблена доріжка, арка.

А всередині все потопало у квітах і білих стрічках.  "Хотілося плакати від такої несподіваної уваги", – говорить "молода". Обоє – у красивих вишиванках.

Вінці над головами тримали зять Володимир Яковлев і Анатолій Кліпінський. Ікони – дочки Світлана і Леся.  Обручки купив "молодий", зять зробив світлину  колишнього одруження, який стоїть у кімнаті на почесному місці.

Не забули і про свідків. Ними стали племінниця Галина Лєвощенко з чоловіком Миколою.  Замість фати на "молодій" – біла ажурна  хустинка.  Присутні в церкві затамували дихання, коли слухали слова присяги:  "До кінця життя – разом!". 

Наостанок звучить пісня: 

Де злагода в сімействі, 

Де мир, де тишина.

Щасливі там люди, 

Блаженна сторона.

Подружнє життя уже склало 50 щасливих літ.  У цю мить вклонилися діти і онуки, подякували за безцінні скарби на землі: любов і ласку, рідну хату, яка потопає у трояндах.  А для них – найбільше щастя бути потрібними для дітей, у які вклали душу.  Світлана живе з батьками. Леся – учитель музики у школі і музичний керівник у дитсадку. Вона – мама трьох дітей. 

Із теплими зиченнями щастя і довголіття звернувся до "молодих" отець Андрій.

Хочеться щиро побажати, щоб спокій і мир панували в родині при доброму здоров'ї.  Довгих Вам років, радості й добра!

За Ваш рішучий крок – шана і хвала, бо краще пізно, ніж ніколи.

Лідія ГАРЛІНСЬКА. 

смт Голоби.

НА ЗНІМКУ:  вінчання "молодят".

Фото з домашнього архіву. 

Найвище творіння на землі – людина.  І найблагородніша і найвідповідальніша її місія – бути потрібною іншим. Бо нічого на світі немає вищого, ніж людське вміння робити добре, майстерно, досконало.  А тим більше на землі, яку обманути не вдається, бо кожен розуміє, що життя триває завдяки зусиллям  хлібороба.

Цю святу істину  добре знає шанований голобчанин Віктор Михайлович Банжа.   Усе своє свідоме життя він працював механізатором.   Землю любить синівською любов'ю і переконаний,  що з нею жартувати не можна. Треба чесно і вчасно виорати, інколи недоспати і недоїсти. Щоб від неї взяти, потрібно і їй дати.  Вірність землі і праці на ній цей трудівник зберіг назавжди. 

Народившись у сім'ї, яка складалася із семи дітей,  до праці призвичаївся змалку, особливо після смерті батька  у 1951 році.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 613

Масляна –  чудове  свято, що передвіщає настання  весни.  Цьогоріч вона триватиме з 12 по 18 лютого. З часів київської Русі наші предки просто обожнювали це свято. Воно бере свої витоки ще з часів язичництва. Бог Сонця Ярило – один з головних богів давньоруського пантеона – шанувався нашими предками особливо колоритно. 

Саме завдяки цьому божеству, покровителю Сонця, вкоренилася традиція пекти на Масляну млинці  круглі, як сонячний диск. Досі саме млинці вважаються головною стравою на Масляну. 

Спекти млинці на Масляну – справа честі  будь-якої домогосподарки. 

Сьогодні млинці на Масляну роблять з різними начинками: грибами, картоплею, цибулею, ікрою, яйцями, сиром, копченостями, ковбасами, м'ясом. 

Тому, зважаючи на наближення свята, ми хочемо поділитися з читачами кількома рецептами млинців. Млинці печуть з різних видів борошна.  Крім стандартних млинців,  на Масляну також можна спекти оладки. Тісто для млинців готується на молоці або кефірі, може бути дріжджовим або звичайним.

l

Рецептів млинців на Масляну існує досить багато, але слід дотримуватися певних правил, щоб млинці вийшли смачними, апетитними, в міру підсмаженими  і при цьому "тримали" свою форму. 

Дуже важливо перед приготуванням тіста просіяти борошно, воно вбере в себе повітря, злегка розпушиться,  і тісто в результаті вийде пишним та м'яким. Використовуйте для приготування млинців  тільки свіжі продукти, в першу чергу це стосується начинки і яєць. Не забувайте добре збити яйця, бажано білок і жовток збивати окремо. Спочатку у тісто додаємо жовток, потім білок. 

Щоб сіль і цукор не зіпсували тісто крупинками, їх слід заздалегідь розчинити у невеликій кількості рідини. 

Щоб приготувати смачні млинці, не всипайте борошно в рідкі інгредієнти –  навпаки, рідину поступово вливайте в борошно, не забуваючи при цьому безперервно і ретельно помішувати. 

Щоб млинці вийшли ароматними, додайте на останньому етапі приготування тіста розтоплене вершкове або рослинне масло.

В тоненькі млинці з тіста без дріжджів додають соду, проте важливо не забувати її гасити оцтом або лимонним соком. При приготуванні млинців на молоці або кефірі соду слід гасити окремо і додавати в рідкі інгредієнти перед додаванням борошна. Млинці на такому тісті мають дуже привабливу структуру – їх поверхня нагадує мереживний візерунок. 

Якщо ви готуєте млинці на Масляну з дріжджового тіста, не забувайте дати йому підійти два-три рази, в іншому випадку млинці вийдуть занадто щільними.

Варто також додати,  що готувати млинці  найкраще в антипригарній або чавунній сковорідці з товстим дном. Дуже важливо, щоб перед випіканням вона була добряче розпечена. При цьому самі млинці потрібно випікати на середньому вогні. 

Тісто на сковорідку виливають з допомогою ополоника, потім нахиляють сковорідку у різні боки, щоб тісто розподілилося по всій поверхні. Найкраще подавати млинці  відразу зі сковорідки. Якщо ж робите млинці з начинкою, то підігріти їх можна або на сковорідці або в мікрохвильовій печі.

l

Для приготування класичних млинців на молоці, нам знадобиться 250 грамів борошна, чверть чайної ложки солі, 1 столова ложка розтопленого вершкового масла або маргарину, дві з половиною склянки молока, половина чайної  ложки цукру, 3 курячих яйця.

Яйця збиваємо і змішуємо з цукром і сіллю, додаємо молоко і гарненько перемішуємо. В окремий посуд висипаємо борошно і вливаємо молочно-яєчну суміш тонким струменем, не забуваючи помішувати. Вимішуємо тісто таким чином, щоб не залишилося грудочок. 

Сковорідку добре нагріваємо і додаємо маргарин або масло. Виливаємо тісто ополонником і розподіляємо по всій поверхні. Чекаємо, коли вони підрум'яняться і складаємо їх стопкою у велике кругле блюдо.

l

Візьміть 200 грамів гречки, 200 грамів борошна вищого сорту, 2 яйця, молоко 0,5-0,7 л, половину чайної ложки соди, цукор, 1 ст. л рослинного масла. 

Перемеліть гречану крупу до стану борошна з допомогою кавомолки, додайте пшеничне борошно, молоко, сіль і цукор. Соду погасіть оцтом і також додайте в тісто. Все перемішайте блендером або міксером. Яйця збийте в окремій мисці і додайте до борошна, додайте ложку рослинного масла і відставте на чверть години, накривши рушником. 

Виливайте гречане тісто на добре розігріту сковорідку з рослинним маслом. Для начинки найкраще підійдуть гриби.

l

Для тіста візьміть половину літра молока, 2 склянки борошна, яйця – 3 штуки, столову ложку цукру, 0,5 чайної ложки соди, сіль за смаком, рослинна олія 2 ст. л. Для начинки знадобляться варені яйця – 4 штуки, сосиски – 4 штуки, сир 100-150 грамів, часник – 2-3 зубчики, цибуля зелена, майонез. 

Яйця збийте, додайте сіль, цукор, молоко, рослинну олію. З'єднайте суміш з борошном, гарненько перемішайте і спечіть млинці за аналогією з класичним рецептом млинців.

Яйця і сир натріть на тертці. Сосиски дрібно наріжте, а часник подрібніть через прес. Змішайте, додайте майонез, підсоліть або поперчіть за смаком. Викладіть начинку на середину млинця і закрийте її в мішечок, закріпіть його зеленою цибулею.  До речі, начинку можна використовувати будь-яку. Ідеально підійдуть гриби, м'ясо, овочі.

l

Беремо півлітра  молока, 3 чайні ложки цукру, 3 яйця, 100 грамів вершкового масла, 10 столових ложок борошна, сіль, 25 грамів дріжджів, червону ікру приблизно 150-200 грамів. 

Підігріваємо молоко і наливаємо в миску, додаємо цукор, розмішуємо, щоб він розчинився. Додаємо дріжджі і відставляємо на півгодини в тепле місце, можна біля батареї. 

Яйця збиваємо, додаємо цукор і м'яке масло. Перемішуємо з допомогою міксера. 

Коли в суміші з дріжджів і молока з'являться бульбашки, її можна вважати готовою. З'єднуємо обидві суміші і поступово додаємо борошно, не забуваючи перемішувати. Консистенція тіста повинна нагадувати  густу сметану. Відставляємо тісто в тепле місце на 60 хвилин. 

Випікаємо млинці на сковороді, змазаній рослинною олією або вершковим маслом до золотистого кольору. Чекаємо, щоб млинці охололи, змащуємо їх червоною ікрою, загортаємо в трубочки, прикрашаємо зеленню і подаємо до столу.

Підготувала 

Оксана МОРОЗ. 

Масляна –  чудове  свято, що передвіщає настання  весни.  Цьогоріч вона триватиме з 12 по 18 лютого. З часів київської Русі наші предки просто обожнювали це свято. Воно бере свої витоки ще з часів язичництва. Бог Сонця Ярило – один з головних богів давньоруського пантеона – шанувався нашими предками особливо колоритно. 

Саме завдяки цьому божеству, покровителю Сонця, вкоренилася традиція пекти на Масляну млинці  круглі, як сонячний диск. Досі саме млинці вважаються головною стравою на Масляну. 

Спекти млинці на Масляну – справа честі  будь-якої домогосподарки. 

Сьогодні млинці на Масляну роблять з різними начинками: грибами, картоплею, цибулею, ікрою, яйцями, сиром, копченостями, ковбасами, м'ясом. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 412

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 437

Пропонуємо увазі читачів першу пробу пера учениці 9-го класу ЗОШ І-ІІ ступенів с. Доротища Юлії Луцюк.

Дівчина дуже шанує свою сім’ю, родину та село, де народилася та зростає. А ще вона дуже любить тварин, а тому в майбутньому мріє працювати ветеринарним лікарем, чого ми їй щиро й бажаємо!

Моєму татусеві

Настала ніч...

А мама у подушку плаче,

Бо знов забрали тата на війну.

Той плач і стогін крізь двері чути у кімнаті,

Він серце моє крає на шматки.

Колись питала: “Що таке війна?

Чому всі люди кажуть, 

Що страшне це слово?”.

А мама з татом мені відповідали:

“Краще, доню, тобі цього не знати”.

Тепер я знаю, що таке війна.

Це — страх і голод, смерть і сльози,

Це — горе, біль і ріки крові,

Це — морок і темнота...

Минув вже рік, як татуся нема, —

Ми думали, що вже загинув,

Бо звісточки нема й нема...

Невже, татусю, нас покинув?

Невже не побачу тебе я?

Невже не візьмеш ти мене на руки,

Не приголубиш, як завжди було?

О, скільки в серці моїм муки!

О, як же боляче мені було!

І линув час, йшли дні за днями,

А мама сльози все лила.

Та віра в серці все жевріла,

Що він живий, й побачу його я!

І мить настала: чути кроки у кімнату,

І мій татусь до нас прийшов.

“Не плачте, любі ви мої, я — живий!”.

Ми всі одразу кинулись до тата

І обіймати його почали.

“Як довго ми тебе чекали!

Та, слава Богу, з нами ти!”.

Мій любий, добрий, ніжний тату,

Я дякую, що ти у мене є!

Я дякую 

тобі, солдате!

Я дякую тобі, солдате,

За те, що Україну бережеш,

За те, що можеш ти життя своє віддати,

Рятуючи всіх нас від ворогів.

Хай ворог знає,

Як на Україну нападати,

Що тут залишить може і життя.

А ти, солдате, не здумай помирати,

Бо ми за тебе молимось щодня.

Ти в нас в серцях завжди відважний —

Завжди попереду в боях.

Я вірю, що зумієш все здолати — 

Крізь біль і сльози, горе і печаль

Ти з гідністю дійдеш до перемоги,

Живий і здоровий повернешся 

До рідної оселі, до рідного села.

Я вірю, що ви героями вернетесь,

І наша Україна знову оживе.

Дебальцеве

І знов Дебальцеве горить...

Земля в вогні і люди плачуть.

Це москалі війну ведуть,

Щоб нашу землю розірвати.

Свистять снаряди, бушують “гради” —

В злобі своїй вони не знають меж.

Для них ніщо, що стогнуть, гинуть люди

І кров’ю омивається земля.

О, зупиніться, бузовіри!

Чи вам сиріт отих не жаль?

Чи плач дітей сердець не ранить?

Чи сліз пролито мало вам?

Зупиніться! Досить Україну шматувати!

Все ділите поміж собою ласі ті шматки!

Бо за те зло вам звіт доведеться всім давати

Перед Богом — не тільки перед людьми!

Юлія ЛУЦЮК.   

Пропонуємо увазі читачів першу пробу пера учениці 9-го класу ЗОШ І-ІІ ступенів с. Доротища Юлії Луцюк.

Дівчина дуже шанує свою сім’ю, родину та село, де народилася та зростає. А ще вона дуже любить тварин, а тому в майбутньому мріє працювати ветеринарним лікарем, чого ми їй щиро й бажаємо!

Настала ніч...

А мама у подушку плаче,

Бо знов забрали тата на війну.

Той плач і стогін крізь двері чути у кімнаті,

Він серце моє крає на шматки.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 521

Майбутнє нашої української культури — саме в дітях. Чим більше ми будемо залучати молодь, наше підростаюче покоління до участі в змістовних патріотичних заходах, різних яскравих конкурсах, тим більше вони будуть збагачуватись духовно, цінувати історичне минуле нашої держави та популяризувати традиції  нашого народу.

В обласному конкурсі «Срібні дзвіночки», який проходив 27 січня в місті Ковелі, почесне третє місце у своїх вікових категоріях здобули: 17-річний Володимир Сущ із Голоб; 14-річна Анастасія Карпук-Сугак з Люблинця і 10-річна Маріанна Лазарчук з с. Любитова (на знімках).

Володимир та Настя є постійними учасниками районних тематичних заходів, урочистих концертів. Вони беруть активну участь в житті об'єднаних територіальних громад, де проживають. Володимир, Настя та Маріанна — неодноразові учасники конкурсу «Срібні дзвіночки», де займали призові місця.

Анастасія у 2017 році брала участь в обласному конкурсі дитячої творчості «Яскраві діти України», де виграла спеціальний приз — поїздку в дитячий табір “Артек”.

Володимир в 2016 році — учасник обласного Всеукраїнського фестивалю творчості дітей села «Золоте зернятко», в якому посів почесне друге місце.

Юна солістка Маріанна тільки починає впевнено підкорювати сцену.

Володимир та Анастасія під час виступів постійно вражають глядачів майстерним виконанням українських пісень, щирими, душевними емоціями, яскравими костюмами. Ці діти також є чудовими декламаторами віршів.

Тож щиро зичимо юним аматорам сцени нових творчих звершень. Віримо, що саме вони є майбутнім української естради!

Наш кор.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Майбутнє нашої української культури — саме в дітях. Чим більше ми будемо залучати молодь, наше підростаюче покоління до участі в змістовних патріотичних заходах, різних яскравих конкурсах, тим більше вони будуть збагачуватись духовно, цінувати історичне минуле нашої держави та популяризувати традиції  нашого народу.

В обласному конкурсі «Срібні дзвіночки», який проходив 27 січня в місті Ковелі, почесне третє місце у своїх вікових категоріях здобули: 17-річний Володимир Сущ із Голоб; 14-річна Анастасія Карпук-Сугак з Люблинця і 10-річна Маріанна Лазарчук з с. Любитова (на знімках).

Володимир та Настя є постійними учасниками районних тематичних заходів, урочистих концертів. Вони беруть активну участь в житті об'єднаних територіальних громад, де проживають. Володимир, Настя та Маріанна — неодноразові учасники конкурсу «Срібні дзвіночки», де займали призові місця.

Анастасія у 2017 році брала участь в обласному конкурсі дитячої творчості «Яскраві діти України», де виграла спеціальний приз — поїздку в дитячий табір “Артек”.

Володимир в 2016 році — учасник обласного Всеукраїнського фестивалю творчості дітей села «Золоте зернятко», в якому посів почесне друге місце.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 826

Гороскоп 

 з  12  по 18 лютого

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 566

Активними читачами газети “Вісті Ковельщини” є Сергій і Вікторія Добиші з Волі-Ковельської. “Міськрайонку” сім’я передплачує кожен рік.

НА ЗНІМКУ: мама Вікторія Добиш з донечками Анастасією і Маргаритою. Миру й добра їм на многії і благії літа!

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Активними читачами газети “Вісті Ковельщини” є Сергій і Вікторія Добиші з Волі-Ковельської. “Міськрайонку” сім’я передплачує кожен рік.

НА ЗНІМКУ: мама Вікторія Добиш з донечками Анастасією і Маргаритою. Миру й добра їм на многії і благії літа!

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 608