Повідомлення в номер / Верховна Рада зблизька

30.11.2017

Верховна Рада зблизька

Розпочата в Україні децентралізація передбачає самостійність місцевих громад: держава стимулює їхнє об'єднання перспективою мати самодостатній бюджет та напряму отримувати субвенції з Києва. Аби краще зрозуміти стратегію реформи, ще минулого року народний депутат України Степан Івахів започаткував прямий діалог між найвищим законодавчим органом країни та місцевими громадами свого виборчого округу. У листопаді на запрошення Степана Івахіва та за сприяння його благодійного фонду "Патріоти Волині" Верховну Раду відвідала делегація представників виконавчої влади та місцевого самоврядування Ковельського району.

В будинку

під скляним куполом

До Верховної Ради йдемо пішки – від стадіону "Динамо" імені Валерія Лобановського вгору, вулицею Грушевського. Довкола будівлі під скляним куполом вкотре “квартирує” наметове містечко: в такий спосіб протестувальники традиційно привертають увагу законодавців до своїх вимог. Чому саме тут, – зрозуміло: історично парламент завжди був найважливішою формою представницької демократії. І його головне призначення – законодавчо регулювати суспільні відносини.

Між тим, потрапити в будівлю по вулиці Грушевського, 5 доволі непросто. А для стороннього – неможливо. Аби вас пропустила охорона на вході, потрібна спеціальна перепустка. Якщо ж ви відвідуєте парламент у складі організованої групи (а в нашій делегації – більше 50-ти людей), потрібно заздалегідь узгодити таке бажання в інформаційному управлінні апарату Верховної Ради. У нашому випадку такі клопоти були зайвими: всі організаційні моменти взяли на себе помічники Степана Івахіва. Тому без проблем долаємо кілька КПП парламентської охорони і опиняємося в просторому холі головного будинку "української архітектурної класики", збудованому ще 1939 року.

Мармур. Цінні породи дерева. Мідь. Бронза. Інкрустація. Палітра інтер'єру – від архітектора Володимира Заболотного (за цей проект автор був удостоєний Державної премії та призначений головним архітектором Києва) дещо "тисне" монументальністю радянської епохи.

– Найбільше людей вражає сама атмосфера цієї будівлі, – ділиться думками наш екскурсовод і старший консультант інформаційного управління апарату ВР Ганна Димитрова. – Мабуть, всі це бачили по телевізору. Але, коли заходиш всередину, в кулуари парламенту, бачиш те, що відбувається в сесійній залі, то все сприймається зовсім по-іншому...

Ганна Олександрівна працює в апараті ВР більше 30-ти років. Вона і екскурсовод, і державний службовець одночасно. Запитує: "А ви з Волині?" І, почувши ствердну відповідь, додає:

– Тоді зверніть, будь ласка, увагу, що ми з вами ступаємо по паркету виробництва Ківерцівського деревообробного комбінату – такий собі "волинський слід" в інтер'єрі Верховної Ради. Паркет поклали вже після реконструкції, адже під час війни будівля горіла. Хоча за все своє “життя” вона так і не зазнала якихось істотних видозмін...

Зупиняємось біля картини "Державотворення" (на знімку внизу у центрі): велике (2 на 5 метрів) полотно Олексія Кулакова відображає історичний момент, коли 24 серпня 1991 року 350 депутатів з 362-х, присутніх в сесійному залі, проголосували за незалежність України. Художнику вдалося вловити урочистість події та тонко поєднати історичне минуле та сьогодення.

– На передньому плані картини ми бачимо Лесю Українку, – акцентує нашу увагу Ганна Димитрова, вочевидь, пам'ятаючи волинське коріння поетеси. – Ось вона, тримає в руках вишитий рушник. Пригадую, коли ми проводили екскурсію для групи з Решетилівки, то хтось із відвідувачів зауважив вголос: так це ж наша техніка вишивки рушників! Так що кожен тут знайде щось своє. Відбувається такий собі взаємообмін: не тільки мою розповідь слухають, а й я собі дещо цікаве зауважую...

Маршрут парламентської екскурсії затверджений заздалегідь. Далі у ньому – відвідини гостьової ложі на балконі парламенту (на знімку вгорі праворуч). Звідти – прекрасна панорама сесійної зали: роботу депутатів видно, як долоні. Зранку 14 листопада парламентарі розглядають питання аграрної політики та медичного обслуговування у сільській місцевості. Депутатів у залі – мало. Ораторів з трибуни не надто слухають. А спікер Андрій Парубій час від часу звертається до колег:

– Панове депутати! Не виходьте із зали! Що ж ви, кілька хвилин попрацювали – і на вихід...

У гостьовій ложі на все це реагують по-своєму:

– Я була кращої думки про депутатів, – ніби дорікає державним мужам бібліотекар з Уховецька Тетяна Климчук. – Подивитися, як вони себе поводять – це шок! Такі важливі питання, а вони снують по залі, наче на базарі...

– Не переживайте ви так, – заспокоює тезку завідувач відділу культури райдержадміністрації Тетяна Матяшук. – Можливо, вони вже все обговорили на фракції і знають, як голосувати?..

– Ну, можливо, можливо... Але навіщо тоді головуючий? Вони ж його зовсім не чують, – все ще не може заспокоїтись Тетяна Вікторівна.

З обіду в залі візьмуться за бюджетні питання. Тому Степан Івахів черех своїх помічників просить перенести зустріч з ковельською делегацією на післяобідню пору: треба ще встигнути узгодити важливі бюджетні питання з урядовцями.

В кулуарах Верховної Ради волиняни встигли поспілкувалися з нардепом Юрієм Березою. А експерт з питань місцевого самоврядування та консультант голови Верховної Ради України Юрій Ганущак дав кілька слушних порад сільським головам щодо земельних питань.

Гостям з Волині запам'яталась і виставка гобеленів художниці Ольги Пілюгіної, представлена на 3-му поверсі будинку парламенту. На згадку зробили групове фото на східцях Верховної Ради.

Обід – по-депутатськи

Екскурсії екскурсіями, а обід – за розкладом. У супроводі помічників Степана Івахіва прямуємо до однієї з депутатських їдалень. По дорозі цікавлюсь в очільника Велицької ОТГ Віктора Ковальчука враженнями від побаченого в будинку під куполом.

– Здивувало, як депутати щойно проголосували – одразу й розбіглися, – зауважує співрозмовник. – І це не тільки одного мене зачепило, повірте... Але, якби в мене сьогодні була можливість звернутися до депутатів з парламентської трибуни, то я б неодмінно попросив би їх прискорити реформу децентралізації. Всі декларують, що вона потрібна. Але, коли справа доходить до конкретики, то складається враження, що процес штучно затягують. Що маю на увазі? Скільки вже говорять, наприклад, що право розпоряджатися землями за межами населених пунктів треба передати місцевим громадам. І сьогодні про це йшлося в парламентській залі. Виступав Сергій Соболєв і правильно казав: спочатку наділити повноваженнями, а потім вести мову про відповідальність! Нам же на місцях видніше. За рахунок цього можна було б інвестицій більше залучати для розвитку громад... Тому, хотілося б, щоб депутати не просто декларували своє бажання здійснювати реформу децентралізації, а робили це на практиці. На мою думку, краще своєчасно прийняти гірший, недопрацьований Закон, а потім удосконалити його, аніж зволікати час і не робити нічого.

– Сьогодні в парламентській залі розглядали дуже важливі для села питання, – долучається до розмови Білинський сільський голова Ольга Лисюк. – І от, слухаєш виступи депутатів з трибуни і розумієш, наскільки вони відірвані від реального життя, щоденних сільських буднів. А ще здивувало, що люди, яких народ уповноважив на такий представницький рівень, можуть бути настільки недисциплінованими та безвідповідальними...

Усі розмови екскурсантів стихли за обідом. В меню депутатської їдальні на вибір – кілька сотень страв. За словами директора державного підприємства "Їдальня" управління справами апарату Верховної Ради Миколи Бобренка, найпопулярнішими у відвідувачів депутатського "бістро" є український борщ з пампушками, грибна юшка і котлети з курятини, телятини і змішаного фаршу. В середньому вартість обіду становить до 100 гривень.

Втім, у нашому випадку непокоїтись про фінанси було зайвим: обід по-депутатськи з 5-ти страв для всієї делегації проплатили коштом благодійного фонду "Патріоти Волині".

Степан Івахів:

"Орієнтири

в законодавчій роботі визначають мої виборці... "

Перенасиченість парламентських кулуарів медійними обличчями українських політиків не відбила у нас бажання зустрітися зі своїм представником у Верховній Раді. Як і було домовлено, Степан Івахів під'їхав по обіді. Як завжди – жвавий, у доброму гуморі.

– Сьогодні бюджетний день, тому працювати доводиться і за межами депутатської зали, – зауважує народний депутат. – Радий усіх вас бачити в столиці: на Волині зустрічаємось частіше, а тепер і ви приїхали до мене в гості (посміхається).

Спілкувались недовго (о 16-ій мало розпочатися вечірнє засідання Ради), але по-діловому. Ковельчан цікавила позиція Степана Івахіва щодо пенсійної та медичної реформ. А сільські голови висловили депутату занепокоєння, що на місцеві бюджети поступово перекладуть не лише освітню та медичну субвенції, а й фінансування пільг.

– Я недарма на всіх своїх зустрічах з виборцями завжди питав, якою має бути моя позиція в Раді щодо пенсійної та медичної реформ? – зауважив Степан Петрович. – Для мене важливо, щоб саме ви визначали орієнтири в моїй законодавчій роботі. На початку року в мене було питання: чому уряд пропонує розпочати пенсійну реформу тільки з жовтня, але говорить, що це – термінова потреба? Тоді нам пояснювали, що є процедура, має бути ще суспільна дискусія і т. д. Ми з вами повинні розуміти, що будь-яка реформа не означає, що всім буде добре. Навпаки, можливо, комусь жилося краще і без реформ. Але щодо пенсійної реформи – вона має бути справедливою, щоб не було такого колосального розриву між пенсіями одних й інших. Стратегічно ми з вами повинні розуміти: якщо будуть створюватися робочі місця, зростатиме наша економіка, тоді буде прогрес цієї пенсійної реформи. Якщо ж ні – буде так, як є. Тому вибір був простий: або залишати все, як було, або щось змінювати, створювати вікно можливостей. Я вважаю за краще рухатися вперед, аніж стояти на місці. А Закон завжди можна відкоригувати...

По медицині: "первинку" в перспективі дійсно планують віддати на місцеві бюджети. Але ми наполягали, щоб цей рік був перехідним: місцеві бюджети повинні підготуватись до таких змін, мати під це достатню податкову базу. Що ж до фінансування пільг: поки все залишається по-старому.

Ветеран бібліотечної справи району Валентина Січкар подякувала народному депутату Степану Івахіву за надану можливість відвідати столицю та ознайомитися з роботою Верховної Ради. На згадку про зустріч усі разом сфотографувалися на одній з київськиїх вулиць (на знімку вгорі у центрі).

Межигір'я:

від цитаделі корупції – до Національного парку

Наостанок нашого перебування в столиці організатори запланували відвідини Межигір'я (на знімку внизу). Колись приватна резиденція президента-втікача Віктора Януковича в селі Нові Петрівці, на правому березі Дніпра, нині має статус Національного парку, хоча й не офіційний. 140-гектарний комплекс Межигір'я огороджений п'ятиметровим парканом з довжиною периметра 54 км. На його території розташовано яхтовий причал, кінний клуб, тир, тенісний корт, поле для гольфу та інші розважально-туристичні об'єкти, а також мисливські угіддя.

Ще зовсім недавно про Межигір'я говорили не інакше, як про символ олігархічної влади та цитадель української корупції. А сьогодні тут спокіійно гуляють екскурсанти і милуються навколишніми краєвидами. Одразу за воротами ніби потрапляєш в казку: ландшафтний парк виграє осінніми барвами золота та багрянцю на тлі зелених газонів, штучних водойм та фонтанів.

– Природа тут просто неповторна, – ділиться враженнями секретар Колодяжненської сільської ради Руслана Крочук. – Добре, що знайшлися люди, які все це зберегли і не дали зруйнувати, як палац Пшонки. Для мене особисто така екскурсія – емоційна розрядка посеред одноманітних робочих буднів...

Обійти пішки все це навіть за день, практично, неможливо. Зате можна замовити екскурсію по Межигір'ю на електромобілі: директор Любитівської ЗОШ Віта Чуль з подругами від такої пропозиції не відмовилися.

– Надзвичайні враження, – емоційно зауважує Віта Федорівна. – Такого ми ніде більше не бачили! Скільки ж це праці треба було докласти, щоб таке створити і зберегти! Днем у столиці та екскурсіями більш, ніж задоволена. Звичайно, надвечір відчувається легка втома, але під враженнями від побаченого про неї швидко забуваєш. Я й раніше була і в Києві, і біля Верховної Ради. І не раз. Але то, скоріше, були враження дитини та підлітка. А у зрілому віці на все це дивишся зовсім по-іншому. Весь день чітко спланований. Рада була провести його в такому приємному товаристві. Повеземо додому незабутні враження!

Ігор Чайка.

(Спеціально для

"Вістей Ковельщини").

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 979

Повідомлення в номер / Пенсійна реформа. Чи будуть призначати пенсії за вислугу років

30.11.2017

Пенсійна реформа. Чи будуть

призначати пенсії за вислугу років?

Пенсійна реформа. Чи будуть призначати пенсії за вислугу років?

З 11 жовтня 2017 року чинним законодавством передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств та колективів за наявності стажу творчої діяльності від 20 до 35 років за переліком та в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пенсія за вислугу років призначається та виплачується в разі звільнення з роботи, яка дає право на таку пенсію.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 510

Повідомлення в номер / Грудень в саду і на городі

30.11.2017

Грудень в саду і на городі

Грудень – найтемніший місяць у році, однак у грудні ж настає день сонцестояння: Сонце повертає на весну.

Добре вже на початку грудня повісити в саду годівницю. Синиці, що залишилися на зимівлю, горобці та інші птахи будуть раді гостинцям, і, у свою чергу, навесні подбають про сад.

На присадибній ділянці

Перевірте й відрегулюйте газові або електричні опалювальні системи в зимових садах і теплих теплицях.

Розберіть запаси насіння овочів. З настанням морозної погоди (уночі нижче -10°С) закрийте щілини в укриттях троянд, залишені для провітрювання

Продезінфікуйте садові інструменти. Збудники таких небезпечних захворювань, як фузаріоз, вертицильоз, кила хрестоцвітних, бактеріальний рак та інші живуть у землі. Навіть найдрібніші, непомітні для ока часточки ґрунту можуть містити інфекцію.

Обробіть інструменти міцним розчином марганцевокислого калію, дрібні інструменти можна прокип'ятити протягом півгодини.

Декоративний сад

Продовжуйте доглядати за бульбами, що зберігаються в будинку, і бульбоцибулинами. Якщо коренебульби жоржин почали в'янути, знизьте температуру до оптимальної (5-7°С) і зволожте субстрат.

Якщо ж на них з'явилася гниль, обріжте підгнилі частини, обробіть міцним розчином марганцевокислого калію і замініть субстрат, у якому зберігаються коренебульби, на свіжий і більш сухий.

У гладіолусів вибирайте захворілі бульбоцибулини, а сусідні протягом півгодини обробіть в 0,2%-ому розчині фундазолу, потім просушіть й укладіть в чисту тару.

У другій половині грудня переставте в приміщення з температурою 2-4°С цибулини тих культур і сортів, які ви плануєте до вигонки у квітні. Це затримає ріст і розвиток паростків.

Плодовий сад

Узимку на оголених деревах особливо добре помітно, де влаштувалися зимувати шкідники. Якщо ви побачите в кроні клубок сухого листя, скріплений павутиною, обов'язково зніміть його – там зимують гусениці білану або золотогузки. Навесні вони будуть вигризати бруньки й бутони, позбавляючи вас урожаю.

А молоді гусениці кільчастого шовкопряда на зиму ховаються в оболонки яєць, що розташовані колечками, схожими на бісер, навколо тонких гілочок. Зняти ці кладки практично неможливо, тому доводиться їх зрізати разом з гілкою. І, обов'язково, зніміть всі сухі, муміфіковані плоди – там зимує гриб – збудник плодової гнилі.

Боротьба

з мишами

та зайцями

Обов'язково на початку зими необхідно перевірити захист саду від зайців. Перше, що вони знищують, це молоду поросль кущів, потім річні саджанці й кору більш дорослих дерев, висотою до 1 м.

Тому не варто ризикувати і, якщо це не було зроблено раніше, слід поставити навколо стовбурів дрібну сітку або підв'язати густіше (голками вниз) ялинові гілки, надягнути на стовбури спеціальні (продаються в магазинах) пластикові трубки, що розгинаються, або виставити сенсорні відлякувачі.

Якщо ж сад надійно огороджений, достатньо періодично придивлятися – чи не з'явилися в ньому сліди шкідників.

Але є в сплячого саду й інший шкідник – миші. Якщо вони завелися в саду, то це, швидше за все, полівки. Миші-полівки риють системи ходів і залишають на поверхні невеликі горбки, у яких можна знайти залишки корінців.

У першу чергу вони з'їдають цибулини тюльпанів, а потім беруться й за все інше, не виключаючи корені молодих саджанців.

Тому в пристовбурних колах дерев необхідно регулярно притоптувати землю, руйнуючи їхні ходи, і розкидати зубки часнику, листя волоського горіха, гілочки туї або бузини, які так не любить полівка.

Через підвищення активності гризунів не зайвим буде ще раз заглянути й у сховища. Перевірити, чи всі вентиляційні отвори прикриті сіткою, установити пастки для мишей, розкласти отруту для пацюків або поставити спеціальні ультразвукові відлякувачі.

Переглянути

та перебрати врожай

Обов'язково в грудні необхідно знайти час на те, щоб оглянути і перебрати закладені на зберігання яблука, картоплю, капусту, буряк та інші овочі. Гнилі екземпляри необхідно винести з підвалу, а місце, де вони лежали, засипати піском, змішаним з вапном.

Якщо в ящику з яблуками спостерігається близько 10% ушкоджених плодів – краще весь його відразу зняти зі зберігання.

Якщо зіпсованих яблук незначна кількість – ушкоджені необхідно видалити, а ті, що лежали поруч, протерти дрантям і впакувати в папір. Недовго зберігаються й груші. Тому їх краще переробити, а так само – інші фрукти й овочі, у яких ви не впевнені, що вони можуть ще полежати.

Обов'язково необхідно контролювати показники температури й вологості у сховищі. Для цього гарними помічниками стануть психрометр і термометр. Температура має триматися в районі від +1 до + 5°C, вологість від 85 до 95%.

Якщо повітря сухе, у приміщенні потрібно поставити ящик зі зволоженим піском, якщо зайво вологе – провести провітрювання і встановити ящик з негашеним вапном (воно має високу гігроскопічність). При цьому важливо не допускати різких перепадів температур.

Підготувала

Орися ФІЛІПЧУК.

Грудень – найтемніший місяць у році, однак у грудні ж настає день сонцестояння: Сонце повертає на весну.

На присадибній ділянці

Перевірте й відрегулюйте газові або електричні опалювальні системи в зимових садах і теплих теплицях.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 692

Повідомлення в номер / Вперше у Ковелі — розіграш кубка з БОЧА

30.11.2017

Вперше у Ковелі — розіграш кубка з БОЧА

"ВПЕРШЕ! В КОВЕЛІ! КУБОК КОВЕЛЯ з БОЧА!" — ще рік тому про таке ми й мріяти не могли, а сьогодні це — світла і добра сторінка, вписана в славетну книгу життя міста. Це — ще одна блискітка до гірлянди славних і знакових подій, що відбуваються в нашому краї.

Але все по порядку: створена лише рік тому Громадська організація інвалідів "ДОБРОДІЯ В ДІЇ" за сприяння Ковельської районної ради виграла грант Міжнародної Організації Міграції (МОМ) у вигляді спеціального спортивного інвентаря для розвитку інвалідного спорту — комплекти гри БОЧА. Цей дороговартісний, як для простих людей, інвентар сприяє розробці моторики рук, плечових суглобів та й усього тіла для найтяжчих категорій інвалідів з ураженням опорно-рухового апарату (ДЦП, параліч та ін.).

Завдяки наполегливості активістів ГО "ДОБРОДІЯ В ДІЇ" було досягнуте взаєморозуміння з відділом молоді, фізичної культури та спорту виконкому міської ради та керівництвом Ковельської ЗОШ I-III ст. №7 про проведення в Ковелі змагань на кубок міста зі ще до цих пір маловідомої гри БОЧА. На відкритий розіграш кубка були запрошені громадські організації інвалідів з Волинської області, наші добрі партнери-сусіди з Львівщини (м. Сокаль та м. Червоноград), а також наші ковельські осередки та індивідуальні учасники.

І ось — урочисте відкриття змагань. В спортзалі школи №7, що гостинно відчинила двері для нашого заходу, — майже 50 учасників. Всі радісні, усміхнені, адже зустрілося багато старих друзів, знайомих, щоб у товариській, радісній обстановці взяти участь не тільки у розіграші кубка, а й отримати задоволення від щирого дружнього спілкування, якого буває інколи недостатньо для певного кола людей, що проживають в нашому суспільстві.

В урочистому відкритті взяли участь начальник відділу молоді, фізичної культури та спорту виконкому Ковельської міської ради Ігор Семенюк, директор школи №7, депутат Ковельської міської ради Валерій Кубай, депутати Ковельської міської ради Ігор Пініс та Наталія Сеник, заступник голови Ковельської районної ради Олександр Пасенковський, депутат Ковельської районної ради Володимир Андросюк та голова ГО "ДОБРОДІЯ В ДІЇ" Володимир Кравчук. Було сказано багато щирих теплих слів, привітань та побажань, а ведучі свята — учні цієї школи Максим Клімашевський і Катерина Конанчук прикрасили все це гарною літературно-музичною композицією.

З великим ентузіазмом та схваленням була підтримана пропозиція начальника відділу молоді, фізичної культури та спорту Ігоря Семенюка про запровадження щорічного розіграшу кубка Ковеля з Боча, щоб іще раз показати приклад підтримки та доступності всім категоріям громадян, що проживають та перебувають на території міста. Також гаряче була підтримана ініціатива голови ГО "ДОБРОДІЯ В ДІЇ" Володимира Кравчука про звернення до департаменту Інваспорту Волинської облдержадміністрації щодо оголошення 2018 року — роком БОЧА на Волині.

Неможливо передати словами атмосферу під час проведення самих змагань. Вже по закінченню глядачі, а головне — працівники школи, в розмові з автором цих рядків зі сльозами на очах захоплювались мужністю, незламною волею та доброзичливим ставленням один до одного учасників таких захоплюючих і водночас відповідальних поєдинків, де по-стійно лунали азартні підбадьорливі вигуки, оплески за вдалий кидок чи зароблений бал.

Суддівська бригада, що складалась з постійних партнерів нашої громадської орга-нізації — студентів Академії рекреаційних технологій та права і волонтерів — учнів ЗОШ №7 Валерії Дмитрук та Вікторії Федорук блискуче та незаангажовано провела всі залікові ігри й визначила переможців. Хоча, правду кажучи, переможцями тут були всі учасники змагань, адже кожен отримав Грамоту від організаторів, а у подарунок — гарний та смачний торт і настінний пам'ятний календар.

Призові медалі та Грамоти розприділились наступним чином: серед категорії групи БЦ-1 перше місце посів Олександр Дудка; друге — Олександр Вакульський; третє — Ольга Яренчук. Серед категорії БЦ-4 та БЦ-5 друге місце зайняла команда "Маневичі-2" (Наталія Шишолік, Дмитро Деркач), третє — збірна команда друзів у складі Сергія Попика (м. Сокаль) та Бориса Паталія (с. Погиньки Ковельського району). Перше місце та кубок Ковеля виборола команда з Любешова у складі Василя Понікарчика та Олександра Савенюка.

За підсумками проведення розіграшу кубка Ковеля з Боча — єдина невеличка прикрість — це те, що жодна з ковельських команд не спромоглася вибороти цей приз. За рішенням суддівської колегії особливими нагородами за волю до перемоги з врученням Грамоти та пам'ятної медалі були відзначені Анна Шот (м. Червоноград), Ксенія Токар (м. Ковель) і Катерина Ринковська (м. Ковель).

Велику вдячність за підтримку та допомогу висловлюємо відділу молоді, фізичної культури та спорту виконкому Ковельської міської ради, колективу ЗОШ №7 на чолі з директором Валерієм Кубаєм, депутатам фракції "Укроп" Ковельської міської ради, спонсорам Олені Місюрі, Миколі Сороці, працівникам територіального центру, депутату Ковельської міської ради Володимиру Бичику, депутату Ковельської районної ради Володимиру Андросюку.

Володимир ЛИСЮК,

заступник голови ГО "Добродія — в дії".

НА ЗНІМКАХ: під час змагань.

Фото з архіву автора.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 658

Повідомлення в номер / ЗАПРОШУЄМО НА ЗУСТРІЧ ІЗ ВІДОМОЮ ВОЛИНЯНКОЮ

29.11.2017

ЗАПРОШУЄМО НА ЗУСТРІЧ ІЗ ВІДОМОЮ ВОЛИНЯНКОЮ

30 листопада о 12 годині в Ковельській wtynhfkmysq районній бібліотеці відбудеться зустріч із заслуженим учителем України, відомою громадською діячкою Олесею Григорівною КОВАЛЬЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 458

Повідомлення в номер / Згадайте про нашу вулицю!

24.11.2017

Згадайте про нашу вулицю!

Ми, жителі вулиці Чехова у Ковелі, вже писали про проблему, яка нас хвилює. А суть її у тому, що після дощів, які дуже часті цьогорічної осені, тут утворюються справжні «плавальні басейни».

А цією ж вулицею батьки водять дітей у садочок, учні йдуть у школу, топлячись в багнюці. Два роки тому ми вже писали про свої поневіряння у міську раду, ходили на прийом до відповідальних осіб, але віз, як-то кажуть, і нині там.

Зверталися ми й до редакції «Вістей Ковельщини», але газета лист не надрукувала. Було це саме перед виборами, і редактор М. Вельма сказав, що вільного місця вже немає.

Так, була у нас комісія. Її члени приїхали, походили, подивилися та й поїхали. Спалили бензин, а толку нема: як люди «плавали», так і «плавають».

Ми знаємо, що незабаром міська рада прийматиме бюджет на 2018 рік. Було б добре, якби її керівництво, депутати згадали про нас і заклали відповідні кошти на благоустрій вулиці Чехова.

З повагою –

мешканці вулиць Чехова та прилеглих до неї.

Від редакції: лист мешканців вулиці Чехова було оприлюднено у 2015 році в огляді редакційної пошти. Не наша вина, що на нього не було належної реакції з боку комунальної служби міста. Сподіваємося, що зміни на краще все-таки невдовзі відбудуться.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 544

Повідомлення в номер / КАФЕ «Рандеву»: смачно, затишно, доступно

24.11.2017 Ляшук Світлана Олександрівна

КАФЕ «Рандеву»: смачно, затишно, доступно

Де відсвяткувати весілля, ювілей чи корпоратив або ж просто смачно повечеряти? Вибір закладів громадського харчування у Ковелі сьогодні досить великий, і у кожного є свої «родзинки».

Завдяки по-справжньому смачній кухні, високим стандартам обслуговування та демократичним цінам у ковельчан та гостей міста завоювало популярність кафе «Рандеву».

Заміське розташування закладу дозволяє відпочити від міської метушні. Підприємець Людмила Омелянюк при зустрічі розповідає, що колишній ресторан «Зустріч» (віднедавна кафе «Рандеву»), який має багатолітню історію, у цьому році зазнав ребрендингу.

Елегантно оздоблений зал у класичному стилі, якісне обслуговування, смачні страви зроблять перебування в «Рандеву» комфортним та незабутнім.

У теплу літню пору тут приємно відпочивати на свіжому повітрі у затишних альтанках. У найбільшій з них можна розмістити півсотні гостей, невелика компанія зручно розташується у меншій альтанці. За бажанням можна особисто посмажити шашлики на мангалі або приготувати страви за власним смаком.

Через Волинь проходять важливі автошляхи державного значення. Розташоване поблизу автодороги «Ковель-Луцьк», кафе добре відоме серед тих, хто за кермом, хоче зупинитись і перепочити від дорожньої одноманітності.

Весілля, ювілеї, дні народження, корпоративні вечірки можна відсвяткувати у просторому основному залі. Провести ділову зустріч, поспілкуватися з друзями або відпочити в тісному сімейному колі зручно у відокремленому банкетному залі, який розрахований до 20 персон.

Гарно пригостити своїх гостей – справа честі кожного закладу громадського харчування. У «Рандеву» дуже смачні страви української та європейської кухонь. Гарячі страви, напої, десерти кваліфіковані кухарі приготують у найкоротший термін. Український борщ чи шурпа, деруни, чебуреки, гарячі м’ясні чи рибні страви, овочеві та м’ясні салати, холодні страви – щедре меню задовольнить вподобання найвибагливіших кулінарних гурманів. У закладі передбачено й пісне меню.

Постійні відвідувачі особливо цінують апетитну болгарську сачі (м’ясна страва в глиняному посуді), запечену рульку, соковиті шашлики. Бар кафе запропонує алкогольні та безалкогольні напої на будь-який смак.

Запашна кава або ароматний чай з десертом стане приємним завершенням трапези.

В широкому асортименті й фірмові банкетні страви. Вони тішать не лише дивовижним смаком, а й гарним оздобленням. Оригінально оформлять в кафе до банкету й фуршетні столи (фруктовий, солодкий чи козацький), які уже давно є невід’ємною частиною свят.

Є потреба організувати виїзний фуршет, відзначення важливої події вдома чи на природі? Одним із напрямків діяльності «Рандеву» – кейтеринг (виїзне ресторанне обслуговування). Така послуга включає приготування і доставку страв та напоїв, сервірування столу та процес обслуговування в обраному замовником місці.

Для зручності клієнтів поруч із закладом облаштовано парковку для автомобілів, найменші відвідувачі можуть побавитися на дитячому майданчику. У «Рандеву» подбають і про безкоштовну доставку гостей кафе у вечірній час в центр міста.

Відмінна кухня, уважний персонал, затишна атмосфера створять чудовий настрій і зроблять ваше торжество вишуканим та незабутнім. «Рандеву» приймає замовлення на передноворічні корпоративи.

Кафе «Рандеву» працює щодня за адресою: м. Ковель, вул. Луцька, 16 з 11-ї до 24-ї год.

Телефони для довідок: 59-8-39, 099-309-95-02, 096-602-30-84.

Світлана ЛЯШУК.

НА ЗНІМКАХ: офіціант кафе “Рандеву” Тетяна ДЯЧУК; заклад ласкаво запрошує гостей.

Фото

Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 3737

Повідомлення в номер / Олександр Титомир: і словом, і ділом

24.11.2017

Олександр Титомир: і словом, і ділом

Олександр Миколайович Титомир належить до тієї категорії людей, з якими не тільки цікаво спілкуватися, а й із не меншим інтересом спостерігати за його практичною роботою в якості депутата районної ради, якому влітку цього року було присвоєно звання "Почесний громадянин Уховецька". Відзнака цілком заслужена.

Адже це село ще не в такому вже й далекому минулому мало якщо не занедбану, то досить слабку інфраструктуру, котра потребувала кардинальних змін й серйозного удосконалення. І такі зміни невдовзі сталися завдяки, зокрема, й Олександру Миколайовичу, котрий, як-то кажуть, і сам не дрімав, й іншим не давав. При цьому зумів заручитися підтримкою районної влади – як виконавчої, так і представницької.

Про те, як йому це вдається, про що може відзвітувати виборцям на фініші 2017-го, наша сьогоднішня розмова із Олександром Титомиром.

– Олександре Миколайовичу, 25 жовтня минуло два роки діяльності районної ради сьомого скликання, депутатом якої Ви є. Що найбільше запам'яталося?

– Пам'ятних подій було багато, про всі не розкажеш. Особисто для мене ці два роки пролетіли дуже швидко. Адже коли людина зайнята конкретними справами, час минає блискавично.

Приємно, що цьогоріч збулася мрія всіх уховчан: у квітні дитячий садок, який більше двадцяти років стояв пусткою, знову відчинив двері перед малечею. Важко передати почуття, які тоді володіли мною, адже головний наказ, який дали виборці, було виконано. Я ще раз переконався: у повсякденній роботі завжди необхідно високо ставити "планку" задумів і планів. Навіть якщо ти до неї одразу не дотягнешся, рано чи пізно задумане здійсниться.

У травні сталася ще одна радісна подія: ми, образно кажучи, перерізали вже другу "стрічку". Це – викладене бруківкою подвір'я Уховецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. 350 квадратних метрів бруківки – і школа ніби оновилася. Чудовий день, посмішки дітей та їх батьків. А що може бути кращого, аніж радісний, щасливий сміх дітвори?

Але це був ще не кінець. У спекотні липневі дні, коли учні відпочивали на канікулах, ми разом із сільськими педагогами встановили водостічні ринви на приміщенні школи й перекрили дах тиру.

– Пригадую, в Уховецьку фактично багато років не було діючого православного храму. Дехто казав: він тут не потрібен, бо місцеві жителі цього не потребують. Сьогодні бачимо, що церковна громада створена, приміщення храму гарнішає на очах. Вірян вміло згуртовує місцевий священик УПЦ КП о. Миколай.

– Так, духовне життя в Уховецьку ожило, і це теж – знаменна прикмета часу. Довелося багато сил докласти до проведення будівельних та ремонтних робіт для відбудови храму, де, зокрема, обладнали так звану "теплу підлогу". Парафіянами придбано житло для настоятеля – людини активної, цілеспрямованої, щирого патріота України.

І от коли про все те думаєш, підсумовуєш зроблене, ще й ще раз переконуєшся: незважаючи на затрачені кошти, сили і здоров'я, бачиш конкретний результат, якого досягнуто не заради піару, реклами, як це дехто практикує, а в ім'я блага сільської громади, простих людей, котрі нині позбавлені підтримки держави.

– Знаю Вас як людину скромну, але дозволю собі поцікавитися, на які цілі витрачали власні кошти, про які згадано вище?

– В центрі уваги перебувають сім'ї воїнів АТО. Зокрема, допомагав їм м'ясопродуктами, транспортом, коштами, будівельними матеріалами. Значні кошти витрачені на придбання матеріалу для виготовлення церковних куполів, бруківки для шкільного подвір'я, благоустрою села, закупівлі медичних препаратів та медичних інструментів для дошкільного навчального закладу тощо.

В міру можливостей, намагаюся допомогти людям, котрі потребують коштів на лікування. Ініціював відкриття в бібліотеці села Уховецька пункту з надання інформаційних, комп'ютерних та копіювальних послуг населенню, для чого мною було придбано багатофункціональний пристрій "Brother" тощо. Доводиться вирішувати й питання соціально-побутового характеру, які хвилюють виборців.

– Ви досить часто виступаєте на сесіях районної ради з депутатськими запитами і зверненнями. Від декого з Ваших колег можна іноді почути скарги на те, що на їх запитання або не реагують, або надсилають формальні відписки. А Ви задоволені реакцією на свої звернення?

– В цілому – так, хоча бувають деякі нюанси, про які сьогодні говорити не буду, бо то несуттєво. Головне, що є результат. Так, на сесії районної ради, що відбулася 20 жовтня ц. р., прийнято рішення про виділення цільової субвенції Колодяжненській сільській раді на потреби закладів соціальної сфери с. Уховецька в сумі 1 мільйон 161 тисяча 992 гривні. Ці кошти будуть використані на утримання місцевої пожежної команди (140648 грн.), дитячого дошкільного закладу (798505 грн.), закладу культури (65119 грн.), на поточний ремонт дитячого садочка (105300 грн.), поточний ремонт шатрової покрівлі лікарської амбулаторії загальної практики сімейної медицини (52420 грн.).

Дуже гострою проблемою для уховчан є аварійний стан сільського клубу. Для її розв'язання потрібні чималі кошти, а тому я у травні звернувся з відповідним проханням до голови Ковельської райдержадміністрації, депутата обласної ради Віктора Козака щодо фінансування цих робіт з Фонду регіонального розвитку чи Фонду соціального розвитку. У відповідь Віктор Теодосійович пообіцяв допомогу у вирішенні цього питання в 2018 році. Знаючи ділові якості голови РДА, в якого слова не розходяться зі справами, вірю, що так воно і буде.

Що стосується перекриття шатрової покрівлі лікарської амбулаторії, то частково кошти в сумі 52420 грн. були виділені з районного бюджету. Сподіваюся, що депутатський корпус Колодяжненської сільської ради доведе справу до кінця. Тим більше, що вже на черговій сесії Колодяжненської сільради 17 листопада 2017 р. виділено 200 тисяч гривень для Уховецька.

– На сесії райради, про яку згадували вище, Ви виступили з гострою критикою на адресу службових осіб ПАТ "Волиньгаз" і навіть заявляли про намір пікетувати облдержадміністрацію, якщо проблема не буде розв'язана. В чому її суть?

– Разом із місцевою владою ми поставили собі за мету підвести газ до осель уховчан. Виконуючи свої депутатські обов'язки, я більше десятка разів був у "Волиньгазі", інформував про те, що майже погашена заборгованість перед газовиками і дуже просив у найстисліші строки завершити всі роботи. Мені це пообіцяли і я щиро сподіваюсь, що Уховецьк на зиму буде з "блакитним" паливом. Користуючись нагодою, сердечно дякую за взаєморозуміння і співпрацю голові Ковельської райдержадміністрації, депутату облради Віктору Козаку, голові районної ради Андрію Броїлу і всьому депутатському корпусу ради.

– Перелічені Вами люди, очевидно, не єдині, на кого Ви спираєтеся в депутатській діяльності, хто допомагає Вам у вирішенні назрілих питань.

– Безперечно. У виконанні депутатських обов'язків мені суттєво допомагають в. о. сільського старости Володимир Миколайович Демидюк, директор школи Галина Омелянівна Юрчик, а також Ганна Григорівна Алексійчук, Тетяна Петрівна Бабич, Руслана Павлівна Самолюк, Людмила Михайлівна Качор, Людмила Володимирівна Марчук, Сергій Петрович Алексійчук, Ніна Олексіївна Парат, Сергій Юрійович Ковальчук, Оксана Валеріївна Шевчук, Микола Богданович Качмар, Лариса Миколаївна Калитюк, Костянтин Гордійович Чирук, Роман Володимирович Клімчук, Тетяна Володимирівна Герело та багато інших не байдужих до розбудови села уховчан.

Велике їм "спасибі" за активність, невтомність, ініціативу!

– У свою чергу, ми дякуємо Вам за співпрацю з редакцією нашої газети, її безкоштовну передплату для малоімущих категорій населення, воїнів АТО.

– Ця співпраця дуже потрібна. Адже сьогодні "Вісті Ковельщини" є, по суті, єдиним громадсько-політичним виданням на території міста і району, котре інформує про події, що тут відбуваються, рішення, які приймають органи місцевої влади та хід їх виконання. Маємо можливість виступати у ній і ми, депутати районної, міської, сільських і селищних рад.

На мою думку, з редакцією мають тісніше співпрацювати територіальні об'єднані громади, яких на Ковельщині шість, їх керівники. Люди мають право знати, чим займаються обрані ними депутати, як виконують передвиборні обіцянки, що нового у населених пунктах ОТГ.

Не вважаю правильним, що в газеті деякі депутати виступають по декілька разів на рік, а інші – жодного разу. Потрібно, щоб кошти, які виділяє рада на висвітлення своєї діяльності, використовувалися, як-то кажуть, справедливо, щоб кожному обранцю громади був гарантований доступ до газетних шпальт.

Скажу кілька слів про публікацію в газеті "Вісті Ковельщини" від 26 жовтня ц. р. щодо роботи бібліотечних установ. Авторам публікації "Емоції – роботі не завада" треба ретельніше перечитувати стенограми засідань районної ради. Я ніколи не говорив, що роботу бібліотечних установ вважаю незадовільною та й взагалі питання оцінки діяльності бібліотечної системи на сесії не стояло. Переконаний, що сучасна бібліотека повинна давати мешканцям цілий комплекс послуг: інтернет, літературні вечори, своєрідні он-лайн майданчики для перегляду цікавих фільмів.

Слід налагодити роботу бібліотеки у вечірній час, щоб дітям та людям старшого віку було цікаво заходити в дану установу. Бібліотекар зобов'язаний їх гостинно зустрічати, обслуговувати і проводжати з посмішкою.

– Цілком очевидно, що Ви, як депутат, опікуєтеся не лише справами уховецької громади.

– Безперечно. Як заступник голови бюджетної комісії Ковельської районної ради скажу, що впродовж цих двох років з колегами по раді старалися покращити інфраструктуру сіл району. Відкриті садочки в с. Уховецьку, с. Колодяжному, школа – в с. Білині, на черзі – відкриття шкільних класів у с. Вербці, зроблено багато капітальних та поточних ремонтів. Села Ковельщини змінюються на краще.

Попри всі скептичні висловлювання, можу впевнено сказати: в Ковельській районній раді немає політиканства, депутати своєю роботою виправдовують високе довір'я виборців. Ми всі зобов'язані працювати на благо громади Ковельщини, ставлячи інтереси її понад усе.

Тут, на "місцях", нам ділити і сперечатися нічого – треба активно працювати для наших людей, українців. Шануймося. Ми того варті!

Розмову вів

Микола ВЕЛЬМА.

НА ЗНІМКАХ: Олександр ТИТОМИР під час масових заходів в Уховецьку.

Фото з архіву.

Коментарів до новини: 2
Переглядів новини: 828

Повідомлення в номер / Чи є у нас культура державотворення

24.11.2017

Чи є у нас культура державотворення?

Олег Романчук, наш земляк, добре відомий ковельчанам, які цікавляться політикою, політологією, проблемами державотворення. Він неодноразово бував у нашому місті, де зростав, ходив до школи, де жили його батьки (на жаль, покійні).

Тут зустрічався в читальному залі центральної районної бібліотеки завдяки сприянню її директора, Заслуженого працівника культури України Галини Божик із шанувальниками свого письменницького і журналістського таланту, спілкувався з ними на найбільш болючі теми сьогоднішнього життя.

Пан Олег відомий як автор цілого ряду книг, статей у періодичній пресі, засновник унікального і за змістом, і за тематикою журналу політології, футурології, економіки, науки і культури під назвою "Універсум". Кожен його випуск – це подія в інтелектуальному житті України. Олегу Романчуку вдалося згуртувати довкола свого видання справжніх представників сучасної національної еліти, які друкують захоплюючі аналітичні статті, вірою і правдою відстоюють інтереси держави.

В одному з останніх номерів "Універсуму" мою увагу привернула публікація, автором якої є Олег Романчук, під заголовком "Україна: культура державотворення". На мою думку, нотатки пана Олега б'ють, як-то кажуть, не в брову, а в око – настільки його точка зору об'єктивна і актуальна. Шкода лишень, що наші можновладці не читають не тільки "Універсуму", а й навіть газет.

Пропонуємо увазі читачів уривок із згаданої статті.

Микола ВЕЛЬМА.

Український філософ Богдан Кримський писав: "Культурна політика держави залежить від національної повновартості того чи іншого державного утворення, від національної самовизначеності його керівних кіл... У нашій державі "мультикультурністю" прикривається відсутність чіткої державної культурної політики, чітких національних пріоритетів у цій політиці... Якщо особа визнає і переживає українську культуру, як свою, рідну, вона є українцем, українкою, навіть маючи неукраїнське прізвище і неукраїнських предків. Навпаки, якщо людина українського походження ототожнює себе з російською культурою, то, напевно, вона вже втрачена для української нації...

Ось чому Російська Федерація докладає надзусиль для культурної експансії в Україні, адже культурне панування то є ментальна основа для всіх інших видів панування і тому засилля російського шоу-бізнесу, російської книжки, російських радіостанцій і т. д. в Україні – це не прояв некорисливої любові до чистого мистецтва, а спланована, цілеспрямована, свідома і добре організована політика Росії проти України, що має за мету повернення України до статусу, що існував до 24 серпня 1991 року, або принаймні вилучення зі складу України низки територій, що становлять інтерес для Росії".

Головна проблема катастрофічного стану української культури – брак національної владної еліти, котра б мислила категоріями української культури, як органічної та рідної.

Українці повинні мати власну культурну програму, і як чехи, котрі свого часу відкинули теорію поглинання чеської культури німецькою, повинні все зробити, аби перемогти "русскій мір" в Україні. Бо коли "нема культури – нема держави" (Іван Марчук, український художник).

Культура невіддільна від моралі. Чи є моральною наша так звана політична еліта? Так отож. "Коли першими людьми в країні стають останні, все робиться криво, фальшиво і жахливо" (Фрідріх Ніцше). Мав рацію знаменитий філософ. Бо навіть обличчя багатьох українських комерсантів від політики позначені тавром ломброзіанської дегенеративності.

Серед політиканів, які гордо іменують себе народними обранцями, можна зустріти й таких, чий зовнішній вигляд дивовижним чином нагадує сумнозвісного Євно Фішелевича Азефа, одного з лідерів партії есерів й водночас секретного агента-провокатора царської охранки, про якого Алєксандр Спиридович, генерал-майор Окремого корпусу жандармів, у своїх мемуарах писав: "Азеф – це безпринципний і корисливий егоїст, який працював на користь іноді уряду, а іноді революції, зраджуючи то одній, то іншій стороні, залежно від моменту та особистої користі".

До Верховної Ради потрапляють не найкращі. Треба визнати, що таке стало можливим і завдяки безвідповідальності виборців, які не усвідомлюють причинно-наслідкового зв'язку між власними вчинками (приміром, голосуванням) і тим, до чого це може призвести.

Корупція – це брак соціальної та політичної культури. На це звернув увагу в ефірі програми "Vох рорuli. Голос народу" на телеканалі ZІК Степан Хмара, політв'язень совєтських концтаборів, правозахисник, український політик, Герой України: "Президент Порошенко – джерело корупції. Ніхто ніколи не прибере корупцію, якщо не захоче це робити Порошенко. Порошенко та його оточення цього не хоче".

Для успішної боротьби з цієї недугою в державі кричуще бракує патріотичної еліти, моральних авторитетів... Хто на вершечку корупційної піраміди? "Порошенко і його поплічники-корупціонери консервують свій режим, ховають награбоване в офшорах. Тому й перелякані!", – переконаний Валентин Наливайченко.

Напевно, не з добра-дива російський опозиціонер і політичний експерт Костянтин Боровой у коментарі виданню "ГОРДОН" зрезюмував: "Найбільше мене засмучують ознаки кремлівського сценарію в діях Порошенка. Якщо йому це зійде з рук, далі Україна вступить в альянс з Росією".

Альфред Кох, екс-віце-прем'єр Росії, один із найяскравіших противників Владіміра Путіна, відомий політолог, який зараз вимушений мешкати в Німеччині, вважає, що теперішній режим розтоптав усі ідеали Майдану. Відомий український журналіст Дмитро Гордон запитував вельми критичного листа, отриманого від Альфреда Коха (подаємо переклад українською. – О. Р.), на телеканалі "NEWS ONE":

"За рік останні ілюзії щодо України у мене розвіялись... Я в Європі живу, куди ви так довго і шумно збираєтесь. І можу сказати, якби ви знали, як усіх дістали. Своїм скиглінням вічним, проблемами невилі-ковними, своїм неугавним "дай" на реформи, яких немає, на армію, яка завдяки волонтерам як і раніше виживає; на підтримування економіки, в якій нічого не змінюється, також: "дай". Всі співчувати вам повинні. Мало того, всі лише про вас повинні думати, а самі ви де і що? Адже ви нічого самі за ці три з половиною роки не робите. Все, що від Америки і Європи отримали, – це великий аванс, кредит довіри, котру благополучно прос…єте. За звичкою, як Крим прос…ли, який могли захищати, але навіть не спробували поворухнутись в цьому напрямку. Так, його у вас вкрали, але де в цей час ви були, на що чекали? На американський десант, щоби американські парубки з Оклахоми замість вас під російські кулі лізли? Грошей набрали, а де реформи? Чому у вас економічне законодавство гірше, ніж навіть у Росії? Де іноземні інвестиції?..

Ви і Майдан на клоунаду, на атракціон для туристів уже перетворили. Всі його пресловуті ідеали, якими досі чванитесь, розтоптали, на-плювавши на них. Адже досі справжні вбивці Небесної сотні не знайдені. Ви навіщо на Майдан виходили? Щоби до влади замість старих злодіїв і дебілів прийшли нові? Чим, скажіть, вони ліпші за Януковича? Тим, що англійською вільно розмовляють?...

Показати вам справжній прапор свободи? Це – Естонія, і аж ніяк не Україна. Там демократичні інститути працюють, економіка розвивається, багаті є, а олігархів, тобто змички влади і грошей, немає. І люди живуть, як люди, а у вас, даруйте, як крали у власного народу, так і крадуть. Як дозволяв народ це робити, так і дозволяє...

Вам ці потвори потрібні (донецькі бандити – О. Р.)? Ви справді з ними в одній державі хочете бути? Забудьте про них і заспокойтесь. Нехай у своєму лайні самі сидять...

Ця війна тільки вашій владі вигідна, котра збагачуватись прийшла. І навіть Путіну вже не потрібна. Все, чого він хотів, уже від неї отримав і тепер йому якось її згорнути треба, аби стосунки із Заходом налагодити. У нього, врешті-решт, вибори незабаром...

Чому у вас нічого з місця не зрушилось? Війна, мовляв. А закінчиться війна і владу почнуть запитувати.

Той же Захід ввічливо поцікавиться, де наші гроші і що ви на них зробили? "Євробачення" провели? Та кому воно, "Євробачення", цікаве. У вас корупція, жахлива неефективність держави. У вас військо, крім бюджету, волонтери утримують. Медицина на нулі і пенсія – 50 доларів. "Безвіз" підписали? Ну, вітаю. Тільки це не ви підписали, а вам. Це Європа вам ще один аванс надала. До речі, як у Європу підете? Пішки? Своїми чудесними дорогами?..

Я не зловтішаюсь. Ні, я просто злюся. У вас був шанс, і ви його втратили. Що далі? А далі до вас Путін прийде і йому будуть радіти. Коли ви осточортієте Європі і США настільки, що у них для вас аванси закінчаться, тоді Україна під крильце Путіну і пірне...

Отже парадокс: 46 мільйонів в Україні, вільні вибори є, свобода політичної діяльності, вільна преса, на відміну від Росії, а президентом вибрати нема кого...".

Дуже сумно чути таке. Висновок однозначний: українцям бракує культури державотворення – соціальної, побутової, політичної, економічної, наукової. Конче треба зробити щеплення проти цих хвороб. Але насамперед мають вилікуватись "лікарі" – державний і політичний провід. Самостійно вони цього не зроблять. Бо неспроможні. За визначенням. Треба кликати на допомогу кваліфікованих, високопрофесійних "варягів". Проукраїнськи налаштованих. НЕ ЗАРОБІТЧАН! І на те нема ради...

Олег К. РОМАНЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 793

Повідомлення в номер / Королева Бона в історії Ковеля

24.11.2017 Семенюк Анатолій Володимирович

Королева Бона в історії Ковеля

До 500-річчя надання Магдебурзького права

"Все можуть королі…".

(З популярної пісні).

Епіграф до цього нарису невипадковий. Королева Бона відіграла помітну сольну партію в бурхливій історичній симфонії міста Ковеля. Так само ці мелодійні звуки залишили слід на теренах Волині, Польщі та Литви.

У зв'язку з тим, що нещодавно минуло 460 років із дня смерті королеви, а також з нагоди 500-ліття Магдебурзького права, яке наступного року відзначатимуть ковельчани, очевидно, варто проаналізувати життєвий шлях цієї непересічної особи, довкола якої до цих пір точаться спори і дискусії. Спробуємо розібратися, де правда, а де брехня. Перегорнемо ж сторінки історії.

Італія. Епоха Відродження

Кінець ХV – початок ХVІ століття – це "золотий час" творчого, культурного, духовного та економічного піднесення країни. Бог посилає людству таких неперевершених геніїв, як Леонардо да Вінчі, Мікеланджело Буанаротті, Рембрант, Рафаель та інших.

Саме в такому мистецькому просторі 2 лютого 1494 року в Італії у родині міланського аристократа, герцога Сфорца, народилася майбутня королева Польщі.

Звідки витоки королівської "блакитної" крові, такого неймовірного успіху в майбутньому? Відповідь одна: у вихованні та освіті. Вчителями і наставниками юної принцеси були такі відомі корифеї науки, як Крістомо Колонна, член Академії Понтана та Антоніо Галатео, великий італійський гуманіст того часу.

Дівчина штудіювала праці Вергілія, Цицерона, отців Церкви Августина, Амвросія Медіоланського та інших. Досконало оволоділа знаннями у галузі історії, права, геології, риторики, мистецтва управління. І, як кожна принцеса, була цікавою в розмові, у витончених правилах поведінки, моди, танцю та верхової їзди тощо.

Казкарі нам переповідають, як простий Іван, скупавшись в молоці, ставав згодом царевичем. Принцеса Бона купалась у такому чудотворному "молоці" всі роки дитинства та юності.

Тільки один цікавий штрих до цієї теми. В той час знаменитий Леонардо да Вінчі переїжджає із Флоренції до Мілана. Тут він творить свої відомі шедеври: "Тайна вечеря", "Мадонна серед скель", "Поклоніння волхвів". Родина Сфорців запрошує Леонардо до себе, і він творить фамільний пам'ятник "Колос", "щоб увічнити пам'ять славного і знаменитого роду Сфорца" (А. М. Ефрос. "Майстри різних Епох").

Історики стверджують, що завдяки підтримці відомих і впливових у Європі Габсбургів вдалося укласти вигідний шлюб доньки Сфорців Бони із польським королем (вдівцем) Сигізмундом І. Так 24-літня принцеса опинилася на королівському троні і на вістрі європейської політики.

Віват, місто Ковель!

1518 рік для аристократки Бони і міста Ковеля став доленосним: юна принцеса стає королевою, а селище Ковлє отримує статус міста.

Про це свідчать відповідні історичні джерела і легенди, які дійшли до нашого часу. Спробуємо давню легенду максимально наблизити до реальної дійсності.

Ощасливлений король Сигізмунд І дарує своїй ненаглядній дружині в Литві та Польщі маєтки і землі, які мали давати неабиякий дохід королеві. Так, у володінні Бони опинився маєток і місто Кременець. Зацікавлена володарка мала побувати на тих закріплених за нею землях, оцінити методи правління і форми господарювання, взяти під свій особистий контроль сплату податків. Цілком ймовірно, що саме з цих мотивів королева вирушила невідомими і небезпечними шляхами-дорогами до Кременця. Цю подорож неможливо розповісти без ліричного відступу.

Отож, божественно-чарівний, в красу одягнений, багатством обдарований Волинський край. Он – поле золотим колоссям шелестить пісню про Полісся. Поряд - луг квітучий бджолиними струнами, мов на бандурі, срібні ноти розсипає. А там, за лугами та полями – ліс на спочинок зупинився і вслухається в звучні "ораторії" птахів співучих.

Посеред цієї панорами вічної краси і музики природи звивистим, нерівним трактом кортеж королівський рухається. Вишколені баскі коні то риссю витанцьовують копитами стокатто об землю, а то повільно, мов хвилею, пропливають.

Колишеться на вибоїнах королівська карета, а в ній – пані поважна, італійська аристократка і польська королева Бона де Сфорца.

Шлях далекий – в сотні кілометрів, то є час помріяти, поміркувати і природою дивною помилуватися. В Італії теж гарні краєвиди, а тут своя, первозданна, мов із раю, краса. І що не верства, то дивина. Там річка блакитною стрічкою землю оперізує. А он ліс березовий, в білосніжні одежі вбраний, листям вітання королеві шелестить.

Мрії і думки королеви раптом розбурхали якісь дивні звуки. Невідомо звідки, на королівський кортеж із голосним ґвалтом грабіжники, мов шуліки, напали. Накинулися на "здобич" – на шматки готові розірвати. Коней розпрягають, карету трощать, гроші від королеви вимагають. Відбивається, як тільки може, від нападників охорона, та сили нерівні…

Жах охопив юну аристократку. Але знаходилася королева під захистом ангелів-охоронців. Помолилася – і Бог почув. Неподалік на полях місцеві жителі працювали. Почувши передзвін шабель, зойки і крики, поспішили на допомогу. Хто з вилами, хто з косою, кинулися на розбійників і відбили їх напад.

Вийшла королева із карети й жахнулася: збруя кінська шаблями порубана, а карета на трьох колесах ледь купи тримається.

Та добрі люди в біді подорожніх не залишили. Доправили транспорт до кузні, а поважну гостю – до старости, князя Василя Сангушка. Доки високоповажна гостя із князем Сангушком розмовляли і місцевими смаколиками та напоями пригощалися, ковалі карету відремонтували – як новенька стала. Очам своїм не повірила Бона, за роботу гречно подякувала, ще й дукатами майстрам заплатила.

По приїзді до Варшави про свої пригоди королю розповіла і попросила особисто надати ковельчанам Магдебурзьке право, а селищу – статус міста. Король Сигізмунд, який до нестями кохав свою ненаглядну італійку, негайно наказав писарю готувати відповідну королівську грамоту.

Так 24 грудня 1518 року, із легкої руки королеви Бони князь Василь Сангушко в Бересті отримав королівську грамоту, в якій значилося, що Ковлє стало містом. Віват, славне місто, квітка Волині, України!

Не будемо аналізувати, де історична правда у цій легенді, а де реальна дійсність, яка підтверджена архівними документами. Просто зазначимо: це було доленосне рішення, і роль королеви у ньому беззаперечна.

Анатолій СЕМЕНЮК,

голова міськрайорганізації Національної спілки краєзнавців України.

(Закінчення буде).

"Все можуть королі…".

(З популярної пісні).

Італія. Епоха Відродження

Звідки витоки королівської "блакитної" крові, такого неймовірного успіху в майбутньому?

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1574