Однією з найбільш радісних і хвилюючих подій в житті кожної людини є переїзд у власну нову квартиру або будинок. З давніх-давен із новосіллям пов'язано чимало традицій та звичаїв. Ось деякі з них.

Найпопулярніша традиція – переступити поріг нового будинку першим повинен кіт. Його не можна підганяти. Він повинен йти сам. Бажано, щоб вихованець був з хорошим характером. А вже після кота в будинок можуть зайти й інші мешканці оселі.

Зі старого будинку треба обов'язково забрати з собою домовика – хранителя вашого персонального домашнього вогнища і благополуччя. Для цього достатньо взяти з собою старого віника. Крім цього, залишати совок, швабру або віник чужим людям не можна – вони можуть відібрати благополуччя і достаток.

Заїжджати у новий будинок ліпше вранці, з 9-ї до 11-ї години, найкраще у суботу. Якщо переїхати в цей день, все буде благополучно в родині, а заселення буде легким. Ще кажуть, що переїзд у  четвер принесе благополуччя, у п'ятницю – спокій у родині, в неділю – удачу. Не переселяйтеся в середу. Цього дня не можна починати нову справу. Бо, можливо, скоро зміните цю оселю, або ж прижитися з сусідами буде непросто.

У новому будинку за вхідними дверима треба поставити віник. Це допоможе захистити будинок від поганих людей. А якщо віник буде стояти на ручці, то ще й гроші в новій оселі будуть завжди.

Бажано також повісити підкову в будинку, важливо, щоб кінцями вгору, так вона буде накопичувати  позитивну енергію. Якщо ж її розмістити кінцями донизу, то все добро "спливатиме" з дому. 

І обов'язково переїзд повинен закінчитися новосіллям, на  якому в жодному разі не можна економити. Після того, як будуть перевезені і розставлені по своїх місцях речі, треба накрити стіл. І чим щедрішим буде застілля, тим багатшим очікується життя в новій оселі. 

Гроші на новосілля дарувати не прийнято. В якості подарунка можна піднести те, що допоможе господарям скоріше обжитися на новому місці (посуд, предмети декору, постільну білизну, господарські дрібниці).

Насправді, прикмет, звичаїв та традицій, пов'язаних з переїздом на нове місце, дуже багато. А от вірити у них чи ні, а, тим більше, чи дотримуватися – особиста справа кожного. Головне – увійти в новий етап життя з чистими, світлими думками та добром у серці. Тоді й у домі буде панувати щастя, радість і благополуччя.  

Зоряна ВОЛИНЕЦЬ.

Однією з найбільш радісних і хвилюючих подій в житті кожної людини є переїзд у власну нову квартиру або будинок. З давніх-давен із новосіллям пов'язано чимало традицій та звичаїв. Ось деякі з них.

Найпопулярніша традиція – переступити поріг нового будинку першим повинен кіт. Його не можна підганяти. Він повинен йти сам. Бажано, щоб вихованець був з хорошим характером. А вже після кота в будинок можуть зайти й інші мешканці оселі.

Зі старого будинку треба обов'язково забрати з собою домовика – хранителя вашого персонального домашнього вогнища і благополуччя. Для цього достатньо взяти з собою старого віника. Крім цього, залишати совок, швабру або віник чужим людям не можна – вони можуть відібрати благополуччя і достаток.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 343

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 402

Дана була такою вродливою, що, як мовиться, ні в казці сказати, ні пером описати. Усім Господь наділив дівчину: і личком — хоч води з нього напийся, і косою густою, і станом струнким, і розумом, і вдачею райдужною. Ще зі школи хлопці не давали дівчині проходу. Але ніхто так і не знав, чи подобався їй хтось із сільських залицяльників. Бо батьки дуже пильнували дочку, відганяли від неї хлопців. Усі, на їхню думку, були недостойні красивої і розумної Данусі. Тож ні з ким вона не зустрічалася.

Після школи вступила до інституту далеко від дому. Приїжджала рідко. З часом батьки вже й заговорили про заміжжя, але донька не поспішала радувати їх. Закінчивши інститут, влаштувалася на роботу в тому ж місті, де вчилася. Про своє особисте життя нічого батькам не розповідала, хоч вони й допитувалися. Уже й тридцять Дані стукнуло, вже й сорок… Сивина прокралася в густі русі коси, зморшки почали з’являтися.

Старіли батьки, хворіли. Все частіше вона була змушена навідувати їх. Приїде, поприбирає, город посапає і — гайда додому. Якщо, звісно, можна було назвати домом невеличку кімнатку в гуртожитку. А як їй там жилося — ніхто не знав. Згодом Дана купила квартиру. Однокімнатну, але затишну, майже в центрі міста. Батько з матір’ю їздили на новосілля. Плекали надію, що аж тепер у Дани з’явиться чоловік. Та де там…

Не думали-не гадали батьки, що їхня єдина, виплекана красуня-донечка не заслужить у Бога простого жіночого щастя. Смутку їхньому не було кінця-краю. Виплакали давно всі сльози за нею. Молитися не переставали, вклякаючи зболеними колінами перед образами.

…Першим відійшов у засвіти батько. Помер раптово, від інфаркту. Коли ж Данина матір була вже при смерті, підкликала до себе дочку й попросила пробачення. Може, мовляв, винна в тому, що не склалося в Дани життя. Бо перебирала її кавалерами. Думала, що не народився ще достойний казкової вроди дочки-одиначки. Хотіла, аби було якнайкраще. Але тепер, коли доні п’ятдесят минуло, знайшла б собі бодай якогось чоловіка, щоби самій у чотирьох стінах не старітися.

— Пам’ятаєте, мамо, як колись, у десятому класі, мене провів одного вечора із танців Ігор, — замріяно пригадала Дана, погладжуючи мамину руку. — Ви тоді стояли за криницею, вистежували, з ким я прийду…

— Але я тоді дала йому перцю, — силувано всміхнувшись, згадала мати. — З усіх твоїх проводирів йому найбільше перепало. Такий бахур був… Десь далеко тепер живе. Рідко приїжджає. Але жінку має, дітей великих…

— Мамусю, ви тільки не переживайте дуже, — стиснула мамину кволу руку Дана, — але я мушу вам щось сказати. Бо не прощу собі, як затаю. Ви маєте це знати…

І Дана розповіла, що вже майже тридцять років вони з Ігорем зустрічаються. Таємно. Зрідка. Адже мешкають за чотириста кілометрів одне від одного. Побачилися випадково, коли в нього вже була сім’я, діти. Зізнався, що завжди любив і досі любить її, Дану. Не боровся за неї, бо вважав, що вони не пара. Даночка — красуня, розумниця. А хто він? Простий хлопець.

Саме Ігор купив і подарував Дані квартиру. До речі, його донечка, теж Дана, вже внучку йому подарувала…

— І я, мамо, все життя любила і люблю його одного, — зізналася жінка, ковтаючи непрохані сльози. — Але не хотіла розбивати сім’ю, відбирати від дітей батька. Бо так ви з татом виховали мене…

— Так треба ж було хоч дитинку народити, доню, — з розпачем видихнула мати такі нехарактерні для неї і такі важливі слова. І чому вона не вимовила їх років на двадцять раніше?!

— Якби ж я знала, мамо, що ви не зречетеся мене, не проклянете, — вже майже ридала, ще дужче стискаючи мамину руку, Дана. — А коли це перестало мене хвилювати, було вже пізно думати про дітей…

Матір, схвильована одкровенням доньки, заридала вголос. Звідкіля взялися в жінки сили, невідомо. Лише глибоке й благальне «Прости, доню» зрідка переривало ці відчайдушні ридання.

— Я прощаю вам, мамо! — кричала Дана. — Я ніколи не тримала зла на вас, чуєте?! Це ви простіть мені, що не змогла продовжити наш рід… Чуєте мене, мамо? Мамо!

Але мама вже не чула. Її втомлена душа покидала розбите хворобою і старістю тіло, над яким билася, мов голубка об шибку, її Богом дана Дана…

Лілія КОСТИШИН.

Дана була такою вродливою, що, як мовиться, ні в казці сказати, ні пером описати. Усім Господь наділив дівчину: і личком — хоч води з нього напийся, і косою густою, і станом струнким, і розумом, і вдачею райдужною. Ще зі школи хлопці не давали дівчині проходу. Але ніхто так і не знав, чи подобався їй хтось із сільських залицяльників. Бо батьки дуже пильнували дочку, відганяли від неї хлопців. Усі, на їхню думку, були недостойні красивої і розумної Данусі. Тож ні з ким вона не зустрічалася.

Після школи вступила до інституту далеко від дому. Приїжджала рідко. З часом батьки вже й заговорили про заміжжя, але донька не поспішала радувати їх. Закінчивши інститут, влаштувалася на роботу в тому ж місті, де вчилася. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 883

Ковельчанка зіграла роль 

у серіалі "Школа"

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 665

Гороскоп 

 з  5  по 11 лютого

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 568

Сьогодні — День студентів, або, як його ще називають, "Тетянин день". Адже 25 січня Православна Церква вшановує пам'ять мучениці Тетяни, яка ввійшла в історію як палка поборниця християнства, а також покровителька студентства.

На знімку ви бачите директора Ковельського промислово-економічного коледжу ЛНТУ Тетяну Василівну СЕЛІВОНЧИК із кращими студентами навчального закладу Тетяною ГАРЧУК, Тетяною ПІВНИЦЬКОЮ, Тетяною ШВОРАК, Тетяною ВОЛОШИН. Тож найкращі вітання їм у цей святковий день, а заодно — і всім Тетянам й студентам Ковельщини!

Фото 

Мирослава ДАНИЛЮКА.

Сьогодні — День студентів, або, як його ще називають, "Тетянин день". Адже 25 січня Православна Церква вшановує пам'ять мучениці Тетяни, яка ввійшла в історію як палка поборниця християнства, а також покровителька студентства.

На знімку ви бачите директора Ковельського промислово-економічного коледжу ЛНТУ Тетяну Василівну СЕЛІВОНЧИК із кращими студентами навчального закладу Тетяною ГАРЧУК, Тетяною ПІВНИЦЬКОЮ, Тетяною ШВОРАК, Тетяною ВОЛОШИН. Тож найкращі вітання їм у цей святковий день, а заодно — і всім Тетянам й студентам Ковельщини!

Фото 

Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 375

Газета "Волинь-нова" вже декілька років поспіль веде рубрику "А як Ви думаєте?". Під нею журналісти друкують відгуки своїх земляків на найбільш резонансні події в житті країни. Досить часто колеги з проханням про бліц-інтерв'ю звертаються до мене. Хоч іноді буваю й зайнятим, ніколи не відмовляюся від наданої мені можливості висловити власну точку зору.

Точка ця у мене не завжди приємна для влади. Але я її оприлюдню, наївно сподіваючись, що мій голос, як і голос інших людей, представники цієї влади почують і зроблять певні висновки. Щоправда, у мене такого сподівання тепер  істотно поменшало, бо переконався, що влада й народ живуть ніби у двох паралельних площинах, які не перетинаються…

Декілька днів тому мені зателефонувала одна з найталановитіших і, як тепер кажуть, найкреативніших журналісток "Волині-нової", яку я дуже поважаю і матеріали якої читаю з величезним інтересом, Катерина Зубчук. Вона попросила висловити свою думку про утаємничену відпустку президента України Петра Порошенка і його подорож на екзотичні Мальдіви за власний кошт.

Щоб не переповідати свою відповідь, яку я дав пані Катерині, відсилаю охочих її прочитати до номера згаданої газети за четвер, 18 січня 2018 року. Заодно рекомендую всім, хто цікавиться політикою і кого хвилює доля держави, ознайомитися з точкою зору й інших відомих волинян, об'єднаною у величезну добірку під промовистим заголовком "Коли на Сході хлопці мерзнуть в окопах, то главі держави не дуже випадає грітися на Мальдівах…". (До речі, у тій добірці свої думки висловили так би мовити, й "іногородні" – Ірина Фаріон зі Львова, Дмитро Тарасюк з Рівного, Богдан Буткевич з Києва).

Знайомлячись із їх відповідями, бачиш: чим ближче до влади опитані особи, тим "м'якші" і "дипломатичнші" їх оцінки поведінки нашого гаранта. Однак особисто мені найбільше впали в око  два інтерв'ю. Одне з тих дав голова Волинської обласної ради і облвиконкому у 1990-1994 роках, добре знайомий ковельчанам, Володимир Блаженчук. Він сказав наступне: "Хай би що казали про комуністичне минуле, але важко навіть уявити, щоб керівник більш-менш високого рангу міг зробити щось подібне. Реакція була б миттєвою  – звільнити з посади".

Ще різкіше висловився молодий сержант, учасник бойових дій у складі 28-ої окремої механізованої бригади Роман Семенюк з Маневич: "На фронті хлопці в окопах мерзнуть, щодня хтось віддає життя на Сході, матерям привозять загиблих синів, а президент країни, яка воює вже четвертий рік, дозволяє собі закордонні вояжі, щоб погрітися на курорті. Це не просто ненормально – це аморально".

Як на мене, справедливіше не скажеш. Хоч від себе я ще додав би: у діях глави держави прослідковується нахабство, яке межує із злочином. Хай мені пан Порошенко і його прибічники вибачать за ці, можливо, образливі слова, але я їх кажу, бо душа розривається від болю і обурення. Особливо від усвідомлення того, що президент витратив на свій "заслужений" відпочинок 14 мільйонів гривень, або в перерахунку приблизно 500 тисяч американських доларів (!!!), орендуючи для цього якийсь екзотичний острів.

Подумалося: а чому б Петру Олексійовичу не пожертвувати хоча б частину цієї астрономічної (для більшості із нас) суми грошей на допомогу воїнам АТО або оздоровлення їх діток, чимало з яких вже ніколи не побачать своїх батьків живими?  Зробити такий крок – його громадянський обов'язок, адже війна, яку президент обіцяв завершити в короткий строк, триває вже четвертий рік. Хіба глава держави не відчуває своєї вини за смерть чоловіків і батьків, дітей, онуків перед їх рідними? Хіба не мучить його совість за майже щодня вбитих солдатів? Чи подібні почуття взагалі не притаманні українським посадовцям найвищого рангу?

Якщо так, то мені часто по-людськи шкода Петра Олексійовича і його прихильників та прислужників, котрі, очевидно, самі не відають, що творять. Не відали цього і "орли" Януковича, котрі думали, що прийшли до влади навічно. Що з ними сталося і де вони тепер, думаю, всі знають. То невже уроки не такого вже й далекого минулого не вчать теперішніх можновладців?

Соромно, зрештою, пану Порошенку мало б бути і перед тисячами, якщо не мільйонами, нужденних і знедолених громадян України, котрі ледве зводять кінці з кінцями, рахуючи кожну гривню. Гривню, яка "легшає" буквально на очах: сьогодні долар вартує уже майже 29 українських "дерев'яних". Навіть російський рубль, який ще вчора був слабким і немічним, різко пішов угору - його співвідношення практично 2 до 1 (проти 3 до 1 нещодавно). Це означає, що так зване підвищення заробітних плат і пенсій летить в "трубу" – його з'їдає інфляція. Зате стабільно підвищуються в країні ціни  й тарифи буквально на все.

Мені, людині, яка практично жодного року, як і покійний мій друг – головний редактор "Волині-нової" Степан Сачук, не була за все своє життя у повноцінній відпустці, важко уявити суму в 14 мільйонів гривень. Але я не заздрю ані президенту, ані його друзям-олігархам. Вони мають величезні гроші, але  сумніваюсь, що почуваються  щасливими. Не думаю, що сплять спокійно і не бояться за своє життя й багатство. Не дали і не дадуть їм мільйони і мільярди  поваги в суспільстві. Швидше навпаки:  принесуть зневагу і неславу.

Щасливими є ті, хто робить добро людям: волонтери, меценати, благодійники, військові капелани. Вони допомагають українській армії, бідним і знедоленим, дітям-сиротам, інвалідам і хворим. Вони не їдуть на Мальдіви і Канари, а регулярно, піддаючи ризику своє життя, з благодійною місією відвідують хлопців у зоні АТО, зустрічаються з місцевим населенням, несуть слово правди і молитву до Бога тим, хто перебуває у відчаї і розпачі, на межі життя і смерті.

Таких яскравих особистостей багато в Україні, на Волині і Ковельщині. Про них постійно пише і буде писати наша газета, інші засоби масової інформації, бо за такими людьми – майбутнє. Гарне, красиве, заможне, якого гідна наша багатостраждальна українська земля, її народ.

А олігархи, мільярдери, злодії в законі – це порох, пилинка, нікчемність у Всесвіті, який створив Бог. І той же всемогутній Бог воздасть їм по заслугах. Принаймні я у це вірю.

Микола ВЕЛЬМА.

Газета "Волинь-нова" вже декілька років поспіль веде рубрику "А як Ви думаєте?". Під нею журналісти друкують відгуки своїх земляків на найбільш резонансні події в житті країни. Досить часто колеги з проханням про бліц-інтерв'ю звертаються до мене. Хоч іноді буваю й зайнятим, ніколи не відмовляюся від наданої мені можливості висловити власну точку зору.

Точка ця у мене не завжди приємна для влади. Але я її оприлюдню, наївно сподіваючись, що мій голос, як і голос інших людей, представники цієї влади почують і зроблять певні висновки. Щоправда, у мене такого сподівання тепер  істотно поменшало, бо переконався, що влада й народ живуть ніби у двох паралельних площинах, які не перетинаються…

Коментарів до новини: 3
Переглядів новини: 602

Погода 

і самопочуття

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 640

З настанням холодів, на жаль, як правило, настає і час епідемій застудних захворювань. А один з найважливіших засобів, який допомагає нам боротися із застудою – це теплі напої. Рідина сприяє виведенню токсинів і мікробів з організму, запобігає появі сухості в горлі та носі, допомагає слизовим оболонкам залишатися відкритими. Крім того, існують певні відвари та настої, які мають протизапальну і жарознижуючу дію, прискорюючи процес одужання. Для того, щоб поліпшити самопочуття під час застуди, підтримати організм і одужати швидше рекомендуємо вам вітамінні чаї і коктейлі, які стимулюють імунну систему. 

Теплий чай з медом і лимоном

При перших ознаках застуди дайте вашому організму гарненьку порцію вітаміну С. Для цього приготуйте теплий зелений або чорний чай, не міцний, і додайте до нього мед та лимон. В окріп ці інгредієнти класти не варто: вони не тільки втрачають свої лікувальні властивості, але й замість користі можуть принести шкоду. Такий напій краще пити теплим, оскільки окріп руйнує всі корисні вітаміни. Як відомо, лимон багатий вітаміном С, мед крім вітамінів містить величезну кількість мікроелементів. Він також має  протизапальну і бактерицидну дію.

Малиновий чай 

Чай з малиною – найкращі ліки від застуди. Він посилює потовиділення, тим самим виводячи з організму мікроби і токсини. Пити його потрібно гарячим і бажано перед сном. Готувати такий чай можна з варення або із свіжоморожених ягід малини. Ягоди потрібно розтерти з цукром і залити окропом, а малинове варення просто розмішати в гарячій воді. Головне тут – не жалкувати малини. Випивши чашечку чаю, накрийтеся теплою ковдрою. Чим сильніше ви пропотієте після цього, тим швидше настане одужання.

Чай із шипшини

Шипшина – це найкраще джерело вітаміну С, більш корисного продукту для підтримки імунітету та його відновлення просто не існує.

Відвар з плодів шипшини має загальнозміцнюючу і оздоровчу дію на організм. Його корисно вживати після перенесених захворювань, а також у боротьбі з авітамінозом. У холодну пору року трав'яний напій заповнить нестачу вітамінів в організмі. Його застосовують в якості профілактики багатьох захворювань, а також у процесі лікування.

М'ятний чай

М'ята добре втамовує спрагу і зменшує подразнення в горлі, також діє як м'який заспокійливий засіб. Може використовуватися свіжа і сушена м'ята, окремо або у вигляді суміші трав, з медом або без нього. 

Найкраще, випивши напій проти застуди, лягти під ковдру і гарненько прогрітися.

Морс журавлинний 

При появі ознак застуди не поспішайте ковтати жарознижуючі пігулки, тим більше, що шкоди для організму вони можуть заподіяти більшої, ніж користі. Полегшити стан можна за допомогою звичайного журавлиного морсу. У ягодах журавлини міститься речовина, що має жарознижувальну і бактерицидну дію.

Гаряче молоко з мінеральною водою

Кожна людина знає про те, скільки корисних властивостей має мінеральна вода. На сьогоднішній день існує безліч різновидів напою, які добувають з цілющих джерел.

Молоко і "Боржомі" від кашлю – це перевірений і ефективний лікувальний засіб, відомий протягом століть. Молоко, особливо в гарячому вигляді, в народній медицині завжди прийнято використовувати при різних видах кашлю. Особливо продукт допомагає при сухому кашлі, оскільки зменшуються больові відчуття в горлі.

Якщо почався кашель, приготуйте домашній айран: змішайте гаряче молоко з лужною мінеральною водою. Такий коктейль сприяє відходженню мокротиння і пом'якшення кашлю. 

Молоко з часником

Часник і молоко – це продукти, які людство вживає з давніх часів. У сезон застуди та грипу важко переоцінити корисні властивості часнику: леткі сполуки сірки, які були виявлені в ньому, є дуже ефективним засобом для лікування застуди та інфекцій дихальних шляхів, а його ефірні олії мають сильні антибактеріальні властивості. У гаряче молоко потрібно додати сік часнику: 10 крапель на 1 склянку. 

Молоко з інжиром

З давніх часів інжир зарекомендував себе не тільки як дуже смачна і солодка, але і корисна ягода.

Інжир можна використовувати в їжу як в натуральному, так і сушеному вигляді. У другому випадку він сушиться на сонці як родзинки, має після висушування світлий колоподібний вигляд. Купити сушений інжир можна майже в кожному продовольчому магазині.

Інжир має різноманітні цілющі можливості: це відхаркувальний і жарознижувальний продукт, який володіє здатністю лікування кашлю, нежитю, болю в горлі та інших проявів застудних захворювань.

Імбирний чай

Корінь імбиру допомагає підвищити імунітет і зміцнити організм в цілому. Також він має антиоксидантну, протизапальну, заспокійливу та спазмолітичну дію. Імбир взимку краще купувати не сухий, в пакетах, а свіжий. Нарізати тонкими пластинками, залити окропом. Можна додавати імбир в трав'яний, чорний або зелений чай. У імбирний чай також добре додати мед і корицю. 

Ромашковий чай

Ромашка має м'який протизапальний ефект. Ромашковий чай можна використовувати як основу для імбирного чаю, додавати в нього лимон і мед, змішувати з іншими трав'яними настоями.

З настанням холодів, на жаль, як правило, настає і час епідемій застудних захворювань. А один з найважливіших засобів, який допомагає нам боротися із застудою – це теплі напої. Рідина сприяє виведенню токсинів і мікробів з організму, запобігає появі сухості в горлі та носі, допомагає слизовим оболонкам залишатися відкритими. Крім того, існують певні відвари та настої, які мають протизапальну і жарознижуючу дію, прискорюючи процес одужання. Для того, щоб поліпшити самопочуття під час застуди, підтримати організм і одужати швидше рекомендуємо вам вітамінні чаї і коктейлі, які стимулюють імунну систему. 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 1584

У холодну пору року після прогулянок на свіжому повітрі у багатьох з'являється не зовсім здоровий рум'янець, що є ознакою алергії на холод. При цьому такий вид алергії може стати причиною інших захворювань, починаючи від вірусних і хронічних і закінчуючи паразитарними.

Холодова алергія – це алергічна реакція на дію низьких температур. Озноб, відчуття дискомфорту, нездатність зігріти руки або ноги, відчуття, що мерзне голова, довгопалаючі щоки – все це говорить про те, що організм адаптуватися до холоду не бажає. Зіткнувшись з такими проявами, багато хто з нас бачить єдине рішення проблеми в тому, щоб привчити себе до холоду, що, як відомо, досягається шляхом інтенсивного загартовування, але отримують лише зворотний результат. Справа в тому, що від алергії можна позбутися лише  на відстані  від алергену.

Симптоми 

і форми проявів недуги

Що стосується самих симптомів холодової алергії, то ними можуть бути будь-які з стандартного "алергічного списку".

Висипання

При холодовій алергії висип локалізується на щоках, губах (губи розпухають, і в куточках утворюються хворобливі ранки), кистях рук (у противників рукавиць та рукавичок). Висип може бути у формі кропив'янки (дрібних прищиків) і великого дерматиту (почервоніння чешуться і злущуються), а може перетворитися й у пухирі.

Нежить і чхання

Варто людині вийти на холод, як тут же на тлі повного благополуччя у нього з носа починає литися струмок. Та й чхання – вірний супутник подібного стану – може не залишати свою жертву до самого повернення в тепло.

Кон'юнктивіт і форма проявів

Алергічний кон'юнктивіт проявляється сильною різзю в очах, що підсилюється від Сонця в ясні зимові дні, сльозотечею, набряками і синіми колами під очима, а також вираженим почервонінням білків очей.

Холодова мігрень і форма проявів

Вона наздоганяє хворого вже хвилин через 5 після виходу на холод, проявляється спочатку запамороченням, потім темними плямами перед очима, відчуттям стиснення і  найсильнішої стріляючої болі, що проходить хвилин через 5 після повернення в тепло. Теплий одяг та взуття, захисний крем для рук та обличчя, а також прийом антигістамінних препаратів перед виходом на вулицю – ось вірні помічники тим, кому холод протипоказаний "за станом здоров'я".

Лікування 

холодової алергії

Боротьба з алергією на холод проходить досить складно. А головною причиною цьому служить відсутність можливості усунути алерген – холод в наших географічних широтах. Помилковою є  думка, що до холоду можна звикнути і почати загартовування. Це лише погіршить стан хворого.

Якщо факт холодової алергії встановлений, то, в першу чергу, треба приймати виписані лікарем в необхідних дозах антигістамінні препарати.

Перед виходом на холод на відкриті ділянки шкіри необхідно нанести спеціальний крем, а на губи – бальзам або помаду.

Одяг повинен відповідати погоді – головний убір, капюшон, шарф, рукавички і т. д.

Про загартовування, а тим більше "моржування", доведеться забути, інакше це може призвести до непередбачуваних наслідків.

По можливості час перебування на холоді треба обмежити.

У холодну пору року після прогулянок на свіжому повітрі у багатьох з'являється не зовсім здоровий рум'янець, що є ознакою алергії на холод. При цьому такий вид алергії може стати причиною інших захворювань, починаючи від вірусних і хронічних і закінчуючи паразитарними.

Холодова алергія – це алергічна реакція на дію низьких температур. Озноб, відчуття дискомфорту, нездатність зігріти руки або ноги, відчуття, що мерзне голова, довгопалаючі щоки – все це говорить про те, що організм адаптуватися до холоду не бажає. Зіткнувшись з такими проявами, багато хто з нас бачить єдине рішення проблеми в тому, щоб привчити себе до холоду, що, як відомо, досягається шляхом інтенсивного загартовування, але отримують лише зворотний результат. Справа в тому, що від алергії можна позбутися лише  на відстані  від алергену.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 684