Волонтери  побували 

на  полігоні

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 566

– Віро Іванівно, Ви вже друге скликання є депутатом Ковельської міської ради, де незмінно представляєте партію «Батьківщина». Що спонукає Вас до активної публічної діяльності? Це для Вас доля, випадковість, мрія чи щось інше?

– Скільки пам’ятаю себе, завжди була небайдужою до громадських справ, напрямків та перспектив розвитку міста. Небайдужість і відвертість – це якраз ті риси характеру, які сформували активну позицію. 

Тому активність у громадській роботі стала невід’ємною частиною мого життя, особливо після подій 2014 року. Ця революція нам показала, що найперш хочуть люди бачити у владі і який вектор спрямування повинен бути у розвитку міста та країни в цілому. Коли на процеси, які відбуваються в країні ми маємо мінімальний вплив, то розвитком міста можна керувати тут, на місцях. Напевно тому уже вдруге мене обрали депутатом в міську раду, а депутати довірили посаду секретаря міської ради.

– В міській раді Ви обіймаєте посаду, яку за військовими термінами можна порівняти із начальником штабу. Адже доводиться координувати роботу депутатських фракцій та постійних комісій, підтримувати зв’язки з усіма обранцями громади, незважаючи на їхню партійну приналежність. Як Вам це вдається?

– До головного самоврядного органу влади міста мене обрали від Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина», але коли на першій сесії міськради відбувалося голосування за секретаря, мою кандидатуру підтримали 29  депутатів з 37. Я з повагою і розумінням ставлюся до позиції кожного обранця громади містян, хоча у них різний досвід депутатської роботи, та й політичні погляди на ту чи іншу проблему різняться. Та у нас є те, що поєднує: поліпшення життя ковельчан, розвиток міста, вирішення питань життєдіяльності громади. І це в роботі депутатського корпусу найважливіше. Інколи доводиться поступатися політичними амбіціями, аби в результаті виграли мешканці міста. 

Хоча, не буду приховувати, трапляється, що на узгодження деяких питань йде багато часу. Розглядаємо усі пропозиції, обговорюємо, знаходимо рішення. Бувають між депутатами і досить палкі суперечки. Але, як-то кажуть, таким чином народжується істина.  

– Які, на Вашу думку, найважливіші рішення вдалося ухвалити обранцям міської громади в цій каденції?

– Звісно, на кожне сесійне засідання готуємо низку проектів рішень, з-поміж яких важко виокремити найважливіші. Як на мене, нинішнього року головними були ті, що стосувалися розв’язання екологічної проблеми, що виникла внаслідок діяльності Ковельської філії ДП “Укрветсанзавод”.  

Адже міська влада, зокрема  рада, стала на захист жителів міста, підтримала їхні законні вимоги зупинити шкідливе виробництво та фінансувала усі необхідні заходи, аби ліквідувати надзвичайну ситуацію, яка виникла. На сесіях Ковельської міської ради постійно заслуховувались звернення міських жителів, приймались звернення в усі інстанції, які мали причетність до ліквідації цього лиха. Крім того, з метою ліквідації наслідків надзвичайної ситуації рішенням Ковельської міської ради затверджена програма запобігання виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та ліквідації її наслідків у 2017 році.  На виконання заходів Програми передбачено обсяг коштів міського бюджету — 1100 тис. грн.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 травня 2017 року, № 465-р “Про виділення коштів для здійснення заходів, пов'язаних з ліквідацією наслідків надзвичайної ситуації на території Волинської області” виділено 17 млн. грн., з яких 5,1 млн. грн. 12 вересня 2017 року надійшли на рахунок виконавчого комітету Ковельської міської ради, а 11,9 млн. грн. надійшли 6 жовтня 2017 року. Також цим розпорядженням визначений перелік невідкладних (першочергових) заходів (робіт) з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації на території Волинської області, пов'язаної з діяльністю Ковельської філії ДП “Укрветсанзавод”.

– І все ж таки, які, на Вашу думку, найважливіші рішення вдалося ухвалити обранцям міської громади в цьому році?

– Відстоюючи інтереси громадян, депутати міської ради неодноразово приймали рішення про звернення до Президента України, Прем'єр-міністра України, до депутатів Верховної ради України, які стосувалися  збільшення оплати праці у сфері охорони здоров’я, збільшення медичної субвенції Державного бюджету на 2017 рік; щодо врегулювання питання погашення заборгованості по субсидіях, на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, що здійснюється за рахунок субвенції з Державного бюджету до місцевих бюджетів, для проведення взаєморозрахунків з комунальними підприємствами;  щодо збереження ефективного та раціонального використання національного надбання – українських земель; щодо скасування рішення НКРЕКП з встановлення щомісячної абонентської плати за підключення до системи газопостачання; щодо недоцільності скасування акцизного податку з роздрібного продажу тютюну; щодо введення санкцій до банків з російським капіталом; щодо дій стосовно учасників економічної блокади тимчасово окупованих територій окремих районів Донецької та Луганської областей України;  щодо внесення змін до чинного законодавства в частині визнання учасниками бойових дій осіб, які  у складі добровольчих формувань та інші.

У зв'язку із проведенням антитерористичної операції на Сході країни, а фактично — війни, депутати не були осторонь проблем учасників бойових дій та їх сімей і впродовж року прийняли рішення:  17.08.2017 р., №28/45 “Про затвердження «Регламенту розподілу земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, та сім'ями, члени яких загинули під час участі в АТО, для передачі ділянок безоплатно у власність»; 22.06.2017 р., № 27/31 та 23.03.2017 р., № 21/6 “Про визнання бійців – добровольців, які брали участь у захисті територіальної цілісності та державного суверенітету на Сході України учасниками антитерористичної операції”;  27.04.2017 р., № 24/3 “Про затвердження Програми забезпечення житлом учасників бойових дій, інвалідів війни, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, а також членів сімей загиблих (померлих) військовослужбовців зазначених категорій на 2017 – 2021 роки” та інші.

Але життя міста вирує, і постійно потрібно тримати руку на пульсі, тому, окрім означених вище проблем, депутати прийняли ще низку рішень щодо життєдіяльності міста та громади в цілому: 27.04.2017 р., № 24/2 “Про звернення до Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" про передачу водопровідних та водоканалізаційних мереж на території міста Ковеля на баланс міста”; 27.04.2017 р., № 24/40 “Про участь у конкурсах Програми транскордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства «Польща-Білорусь-Україна 2014-2020»; 27.04.2017 р. ,№ 24/50 “Про затвердження міської програми «Захист і збереження природної та історичної спадщини шляхом вдосконалення каналізаційних очисних систем в містах Хелм та Ковель»; 02.02.2017 р., № 19/22 «Про затвердження міської Програми підтримки розвитку пріоритетних видів спорту на 2017 рік»; 27.04.2017 р., № 24/48 “Про заборону проведення концертів та інших розважальних заходів на території міста Ковеля представниками шоу-бізнесу, котрі здійснювали та здійснюють свою бізнесову діяльність, проводять концерти, гастролі, брали та беруть участь у різних інших розважальних заходах, як на території Російської Федерації під час російсько-української війни, так і на тимчасово окупованих територіях України”; 17.08.2017 р., №28/43 “Про присвоєння Ковельській міській гімназії імені видатного українського діяча Олени Пчілки”; 27.04.2017 р., № 24/49 “Про затвердження міської програми «Спільна спадщина – спільна ідентичність – охорона і розвиток природних ресурсів, культурних та історичних надбань»; 25.05.2017 р., № 26/26 “Про перейменування вулиць міста Ковель”; 23.03.2017 р., № 21/48 “Про затвердження містобудівної документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Ковель» та інші.

– Вас часто бачать серед громадських активістів міста, волонтерів, на благодійних заходах, дитячих конкурсах. Що дає таке спілкування Вам як представнику міської влади?

– Така робота стала потребою душі. Діти, обділені здоров’ям, колишні фронтовики, котрі пройшли через пекло Другої світової війни, члени Українського товариства сліпих, сироти – це далеко не всі, з ким доводиться спілкуватися під час публічних заходів. Найбільша нагорода для мене – їхні щирі посмішки, гарний настрій.  Розмова “з перших вуст”, як завжди надає не спотворену інформацію про ситуацію на Сході, ситуацію в країні, місті. 

З особливою повагою ставлюся до учасників АТО, яким потрібна і матеріальна, і моральна підтримка, родин військовослужбовців. Із перших днів протистояння на Сході разом із небайдужими однопартійцями згуртувалися і надавали допомогу для волонтерського центру, який працював у місті. Коли була обрана працювати секретарем, разом із міським головою, виконавчим комітетом розробили програми для допомоги учасникам бойових дій та їх сімей.  

– Скажіть, чим відрізняються жінки-депутатки від своїх колег-чоловіків? Чи існує у сесійній залі жіноча солідарність?

На відміну від чоловіків, які від природи є сильною статтю, жінка-депутат не має права на слабкість, хоча і є більш емоційною.  Протистояти їм можна тільки сильною волею і характером. У теперішньому скликанні міської ради 9 жінок-депутатів. Вони представляють різні політичні сили, але я як секретар зобов’язана конструктивно співпрацювати з усіма, шукати порозуміння задля спільної справи. І для мене немає різниці стать депутата, коли йдеться про вирішення проблемних питань, прийняття рішень. Ми дотримуємось гендерної рівності, тобто рівних прав і можливостей жінок і чоловіків у раді. І свідченням цього є активність жінок-депутаток на сесіях міської ради. Тож ми — жінки, у роботі нічим не поступаємось чоловікам.

–  А ще у соцмережах Ви активний блогер. 

– Сторінки Facebook використовую для того, аби робота Ковельської міської ради була відкритою та публічною, а також, щоб тримати постійний зв’язок із виборцями, які в коментарях діляться думками про роботу самоврядного органу міста.  

Підказують, критикують, підтримують. Буває по-різному. Але все це досвід, який стимулює до роботи. Хвалять — хочеться працювати ще краще, ганять — знову ж таки думаєш, що і як зробити краще? У сучасному світі, особливо, якщо ти публічна людина та ще й при владі, ніяк не обійтися без соцмереж. Ти мусиш бути відкритим і доступним для виборців. Це досить зручно для спілкування, оперативності отримання інформації та її донесення до читача. 

– Кажуть, що Ви, пані Віро, і квіти – це щось нероздільне. Це правда?

– Квіти – моє хобі. Ковель бачу квітучим, ошатним, із впорядкованими парками та скверами, де гарно відпочиватимуть ковельчани. За моєї ініціативи закуплено трояндові кущі, які висаджені на території міста. Хочу і далі сприяти впорядкуванню зелених зон. 

Зокрема, цього року спільно з однодумцями провели акцію «Впізнай свого улюбленця на клумбах міста» – висадили цибулини тюльпанів, якими поділилися ковельчани. Радію, коли бачу, як місто змінює своє обличчя – стає чистішим, затишнішим, адже міська рада багато робить для благоустрою. Єдине обурює, що не всі це оцінили. Одні створюють — інші знищують. І мова навіть не про гроші, які витрачені марно. Це праця людей, їхні старання. А як на мене — то й душа, вкладена у ті квіти. 

– Звідки у Вас стільки енергії і завзяття?

– Їх додають найрідніші люди – чоловік, донька та син. А якщо у круговерті подій підкрадається втома, згадую поетичні рядки Ірини Жиленко, яка писала переважно для дітей. Проте і дорослим її твори є повчальними: «Не лінуйтесь робити добро. Лише зла не бажайте нікому. Бо воно, як велика гора, стане вам на шляхові земному». У цих словах нічого нового, але в них закладена народна мудрість. 

Давайте будемо робити добро: один одному, рідному місту, державі. І головне, разом. Бо у нас є спільна мета — мирна і квітуча Україна. Ну, і звичайно, наш Ковель. 

Розмову вела 

Мар’яна ВЕРБІВСЬКА.

– Віро Іванівно, Ви вже друге скликання є депутатом Ковельської міської ради, де незмінно представляєте партію «Батьківщина». Що спонукає Вас до активної публічної діяльності? Це для Вас доля, випадковість, мрія чи щось інше?

– Скільки пам’ятаю себе, завжди була небайдужою до громадських справ, напрямків та перспектив розвитку міста. Небайдужість і відвертість – це якраз ті риси характеру, які сформували активну позицію. 

Тому активність у громадській роботі стала невід’ємною частиною мого життя, особливо після подій 2014 року. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 636

Як повідомляли засоби масової інформації, нещодавно в Палаці учнівської молоді імені Івана Франка відбулася  презентація нової книги відомого на Волині релігієзнавця, краєзнавця, ветерана педагогічної праці, активіста громадсько-політичного життя Дмитра Корнелюка під заголовком "Росіяни-москалі на чужій землі".

Про цей культурно-просвітницький захід, який зібрав у просторій залі Палацу чималу аудиторію, йдеться в матеріалах, які пропонуємо увазі читачів.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1422

В ухваленому Держбюджеті на наступний рік врахована головна вимога Радикальної партії – підвищити мінімальну зарплату: з другого кварталу 2018 року до 4300 гривень. 

Окрім того, було прийнято за основу історичний законопроект Олега Ляшка і його соратників на підтримку нацвиробника з промовистою назвою "Купуй українське, плати українцям". І ще – враховано низку прогресивних поправок, які дадуть можливість вирвати країну з бідності та енергозалежності.

Цьому успіху передували тривалі переговори з прем'єр-міністром Володимиром Гройсманом, на яких Олег Ляшко до хрипоти в голосі відстоював інтереси простих українців.

"Хтось з депутатів обговорює з прем'єром свердловини, хтось пільги і преференції для власного бізнесу. А я на двох десятках зустрічей протягом останніх півроку обговорював з Володимиром Гройсманом питання підвищення зарплат українцям. Бо все, що я прошу,  стосується простих людей, це зарплата, пенсія, робочі місця", – зазначив Ляшко.

Він розповів, що його команда вимагала підвищити мінімалку не до 3700 грн., як пропонує Уряд, а до 5000 гривень. В результаті тривалих дискусій, виходячи з можливостей бюджету, вийшли на компроміс – з другого кварталу 2018 року встановити мінімалку на рівні 4300 гривень.

"Це гірше, ніж 5000 гривень, але краще, ніж запропоновані Урядом 3700 гривень. Наступне підвищення – з вересня наступного року. Якщо ми щороку хоч на тисячу гривень будемо піднімати зарплату людям – це буде супер! Адже підвищення зарплат тягне за собою підвищення пенсій, а значить, мільйони людей перестануть зводити кінці з кінцями", – переконаний головний радикал.

Окрім того, депутати фракції Радикальної партії зробили електрокари доступними для українців. Завдяки поправці радикалів до Податкового Кодексу електромобілі звільнено від імпортного ПДВ.

Співавтор поправки, радикал Віктор Галасюк зауважив, що електротранспорт – це незалежність від пального, яке імпортується з Росії та Білорусі, а також чисте повітря і інновації – напрямок, яким прямує світ.

Також команда Олега Ляшка добилася ухвалення прогресивних правок про зниження ренти на видобуток газу з 28% до 6% і 12%, а також про розстрочку імпортного ПДВ на виробниче обладнання на 2 роки, щоб провести масштабну модернізацію підприємств в Україні.

"Розвиток промисловості, створення нових робочих місць для українців, підвищення доходів громадян та доступність екологічних видів транспорту – пріоритети для нашої команди", – зазначив Ляшко.

Галина Іваненко.

В ухваленому Держбюджеті на наступний рік врахована головна вимога Радикальної партії – підвищити мінімальну зарплату: з другого кварталу 2018 року до 4300 гривень. 

Окрім того, було прийнято за основу історичний законопроект Олега Ляшка і його соратників на підтримку нацвиробника з промовистою назвою "Купуй українське, плати українцям". І ще – враховано низку прогресивних поправок, які дадуть можливість вирвати країну з бідності та енергозалежності.

Цьому успіху передували тривалі переговори з прем'єр-міністром Володимиром Гройсманом, на яких Олег Ляшко до хрипоти в голосі відстоював інтереси простих українців.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 818

Позаминулої середи в читальному залі центральної районної бібліотеки  з нагоди  Дня Збройних Сил України, Міжнародного  дня волонтера, Дня працівників статистики та Дня місцевого самоврядування відбувся святковий захід. 

Тут зібрались  представники органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадських організацій, збройних формувань,  волонтери, учасники АТО, ветерани органів місцевого самоврядування, депутати місцевих рад, громадськість міста та району. Велелюдне зібрання розпочали з молитви  військові капелани Ковельського осередку УПЦ КП, які згодом мали слово.

"Ми з вами повинні бути надійним тилом тут, як наші хлопці – на передовій. Пам'ятаймо, що наша сила – в єдності. Бог з нами, отже перемога теж буде нашою", – наголошували один за одним священики. 

Хвилиною мовчання  та покладанням квітів до Стели пам'яті на честь загиблих земляків вшанували тих, хто віддав життя за мирне сьогодення. 

З вітальними словами до присутніх в залі   звернулись голова Ковельської райдержадміністрації Віктор Козак, голова районної ради Андрій Броїло та   військовий комісар Ковельського  об'єднаного міського  військового комісаріату  Сергій Гладун.  

"Якби не мужність та героїзм наших військовиків, які в 2014 році першими пішли в бій, ми не мали б такого сьогодення, яке є в нас тепер. Перед ними – ми в неоплатному боргу. Вічна пам'ять тим Героям, які віддали життя за рідну Україну! 

На превеликий жаль, втрати справжніх синів своєї держави, які боронили її до кінця,  не оминули і нашої Ковельщини", – зазначали очільники району.

До слова, волинська 14-та  окрема механізована бригада, яка напередодні повернулася на ротацію (м. Володимир-Волинський), стала однією із кращих в Україні.  Тож, як бачимо, нам є ким гордитися. 

Віктор Теодосійович та Андрій Петрович наголосили й на важливості інших професій, представники яких теж сьогодні приймали вітання. Це – волонтери, працівники статистики та органів місцевого самоврядування.  

Нагрудний знак "Учасник АТО"  вручили  військовослужбовцям Ковельщини. Почесною грамотою Ковельської районної державної адміністрації та Ковельської районної ради з нагоди Дня Збройних Сил України та за сумлінну військову службу і високі показники у професійній підготовці  нагородили окремих представників сильної половини. Нагороджених присутні в залі вітали гучними щирими оплесками.

З нагоди Міжнародного дня волонтера, Дня місцевого самоврядування та Дня працівників статистики   теж відзначили кращих. 

Від першого заступника  Ковельського міського голови Михайла Гетьмана, який нагородив військовослужбовців відзнаками, Подяками міського голови та голови ОДА, теж лунали щирі зичення до винуватців торжества. 

"Хочу подякувати особливо тим, хто проявив себе з перших днів так званої окупації. Низький уклін рідним, які втратили своїх найдорожчих – синів, чоловіків й братів", –  зазначив Михайло Олександрович, а також передав  слова вдячності військовослужбовцям від імені міського голови Олега Кіндера. 

До щирих зичень  приєдналися директор Ковельського міськрайонного центру зайнятості Ігор Приймак, ветеран органів місцевого самоврядування Сергій Данилюк,  голова Велицької  об'єднаної територіальної громади  Віктор Ковальчук, голова профкому працівників органів  державної влади  Єва Савич.   

З рук виступаючих   деякі жителі Ковельщини з нагоди професійних свят  теж отримали нагороди.

До низки вітань з музичними дарунками приєдналися  хоровий колектив "Сузір'я" з Голоб, солістка будинку культури с. Козлинич Валерія Жарко, квартет Люблинецької школи мистецтв, солістка клубу с. Вербки Ольга Балюк та інші, які додали присутнім в залі гарного настрою.

Оксана МОРОЗ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 592

Не зовсім традиційно відзначили День місцевого самоврядування і Міжнародний день волонтера у Ковелі. З цієї нагоди у Палаці учнівської молоді імені Івана Франка відбулася урочистість, в якій взяли участь міський голова Олег Кіндер, секретар міської ради Віра Федосюк та її колеги-депутати, заступник голови Ігор Прокопів, працівники апарату міськвиконкому, ветерани місцевого самоврядування, в тому числі колишні голови ради Микола Вельма та Анатолій Семенюк.

Були вручені Подяки і Почесні грамоти активним учасникам волонтерського руху. Нагородами і бібліотечками відзначені члени депутатських фракцій міської ради. Винуватцям свята подарували пісенні, музичні і танцювальні номери аматори сцени.

Своїми думками з приводу урочистості ділиться колишній голова міської ради та її виконкому, Почесний громадянин Ковеля Анатолій Семенюк.

l

П'ятсот літ тому князь ковельський Василь Сангушко намагався зробити все можливе, щоб селище Ковлє було комфортним для проживання його мешканців і разом з тим захищене від ворогів.

Він зміцнював замок, ремонтував вулиці, мости, прокладав мережі водовідведення. Пріоритетним у житті мешканців селища була духовність. Будували нові православні святині. На засадах демократії  розвивалися стосунки влади, громади та місцевих ремісничих структур.

У 1518 році Ковель став містом на основі Магдебурзького права. Словом, за ці здобутки та досягнення історія поставила позитивну оцінку і князю В. Сангушку, і громаді Ковеля.

І ось я вслухаюся в урочисті слова,  мовлені на зібранні з нагоди Дня місцевого самоврядування, які відбулися у Палаці учнівської молоді цими днями. Мені цікаво знати, як почувається в теперішніх реаліях нинішній "князь ковельський", тобто міський голова Олег Кіндер та його команда. Зрештою, не обов'язково фіксувати кожне слово доповідача. Краще уявою піднятися над містом і об'єктивним поглядом оцінити зроблене за роки останньої каденції очільників міста.

Ми побачимо десятки заасфальтованих вулиць. У центрі міста вкладають екологічно безпечну (порівняно з асфальтобетоном)  бруківку. Милують око новітні покрівлі на діючих школах. Прихорошилася і модернізувалася лікарня, яку дехто порівнює із славнозвісною "Феофанією". Суттєво зменшилася територія підтоплених кварталів. Ремонтують мости і вулиці. Інтенсивно ведуть реконструкцію і автоматизацію систем тепло,-водо- та електропостачання. Кілька років поспіль наше місто виборювало звання найкращого в Україні з питань благоустрою та правопорядку. Зросли фінансові можливості громади.

Перелік здобутків доброчинних справ можна продовжувати, але й цього достатньо, щоб сказати: влада не спить, а діє, і громада бере активну участь у цьому життєдайному дійстві.

Повертаючись до згадуваних історичних паралелей, зазначимо, що успіх влади і громади – результат цивілізованої співпраці. Як відомо, вагомий внесок у становлення демократії і в королівстві, у нашому краї колись зробила королева Бона. Цілком свідомо, упускаючи історію демократичних стосунків у ХVІ столітті, поглянемо зацікавленим поглядом, як діють в умовах Незалежності "королева" ковельської демократії, секретар міської ради Віра Федосюк та її колеги-депутати.

Я аж ніяк не перебільшую, назвавши Віру Іванівну "королевою", адже ці слова не тільки за жіночність та красу, а найперше  – за вагомий внесок у розвиток демократичних засад в діяльності міської громади.

Депутатський корпус, який вона очолює, – це кілька політичних фракцій, серед яких і є опозиційні до міської виконавчої влади. Зважаючи на багатовекторність поглядів, всі доленосні для міста рішення обговорюють з громадою, просвітлюють "рентгеном"  депутатських комісій і приймають більшістю голосів. В цьому і є головна суть самоврядування.

Звідси виникає закономірне питання: "А як змінився соціально-політичний рівень громади Ковеля за останні роки?".

Майдан – став перевіркою на зрілість. Ковельчани були і є активними, а цей рух очолюють Михайло Гетьман, перший заступник міського голови, та Віра Федосюк. Допомога майданівцям не припинялася ні вдень, ні вночі. Навчальні заклади, церковні громади, бізнесові та громадські організації  і мешканці міста масово включилися в гуманітарну допомогу майданівцям столиці,  пізніше – фронту та потерпілим від війни та Сході.

Окремі ковельчани стояли і стоять на барикадах у полум'ї боротьби і під смертельними кулями. Ковельчани – добровольці АТО, ковельчани – волонтери, ковельчани – капелани. Всі вони – це приклад патріотизму та самопожертви і подвигу в ім'я гідності, волі та незалежності. Високий обов'язок і не менш висока ціна.

Це і є новий рівень, вища сходинка самоорганізації, у якій почесним стало захищати нас та Україну. Вагомі зміни відбулися і в ставленні до внутрішніх проблем.

Виникла загроза екологічній безпеці внаслідок злочинних дій керівництва ветсанзаводу, і активісти громади, депутати та очільники влади міста стали стіною на захист і природи, і чистоти води, і здоров'я мешканців – в першу чергу, Ковеля-2.

Вищесказане засвідчує, що громада міста, а з нею самоврядний орган давно виросли із "штанців" авторитарної  системи й піднялись на вищу сходинку європейської демократії.

На урочистостях слово мав голова ради лідерів старшоласників міста, учень закладу загальної середньої освіти №7 Максим Ризванюк. Тішить, що росте гідна зміна. Пісні і танці на концерті засвідчили, що є в нас таланти Всеукраїнського рівня. Що ж, працюймо  далі, у здоров'ї,  шановні працівники самоврядування. Щасти Вам!

Анатолій СЕМЕНЮК.

Не зовсім традиційно відзначили День місцевого самоврядування і Міжнародний день волонтера у Ковелі. З цієї нагоди у Палаці учнівської молоді імені Івана Франка відбулася урочистість, в якій взяли участь міський голова Олег Кіндер, секретар міської ради Віра Федосюк та її колеги-депутати, заступник голови Ігор Прокопів, працівники апарату міськвиконкому, ветерани місцевого самоврядування, в тому числі колишні голови ради Микола Вельма та Анатолій Семенюк.

Були вручені Подяки і Почесні грамоти активним учасникам волонтерського руху. Нагородами і бібліотечками відзначені члени депутатських фракцій міської ради. Винуватцям свята подарували пісенні, музичні і танцювальні номери аматори сцени.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 602

Нещодавно завітали до Ковеля Олеся Ковальчук, а з нею Ніна Горик (наша гордість). Пішли вони, звичайно ж, до бібліотеки. Тут на них радо чекали, ще й шанувальників поезії понаскликали повен зал.

Необізнаний читач запитає: а хто ця поважна особистість Олеся Ковальчук?

Скажу, що то  – шанована, творча, талановита ще й педагог від Бога!

Вона – свідок тих  шістдесятих, коли НКВС-КДБ за прихильність до українства таврувало кожного, а за активне слово відправляло на Соловки і навіть розстрілювало.

Леся ще студенткою пережила ті допити, вимоги покаятися (в чому?), а ще бути донощиком на своїх знайомих та друзів. Вистояла, не зламалась квітка-ружа – міцне стебло!

Олеся Григорівна представила на суд ковельчан збірку поезій "Барвінок у снігу".

Назва відкриває патріотичну сутність єства поетеси. Барвінок не в'яне, а зеленіє під снігом, чекає весни. Так і Україна довго була під чужинським снігом, що й до сьогодні не може вибратись на волю з-під того імперського тиску.

Пані Олеся промовляє:

– Сьогодні не просто презентація – це зустріч споріднених душ. Бачу, очі випромінюють прихильність, а це значить, що я потрібна у цьому світі. Жити не в ім'я ілюзорної слави, а задля справи – української справи. Наша зустріч потрібна, щоб нейтралізувати розчарування.

Адже кровоточить Україна молодою кров'ю, оповита чорною смужкою і земля, і синьо-жовтий прапор, і голова матері. Ми, вічно сущі, на нашій Богом даній Землі, покликані служити Україні…

Живе слово від чистого серця легко влітає у душу і селиться там.

І все ж погляньмо на  Олесю Ковальчук через призму поетичного слова.

Ось вона лірична:

Люблю у рідному селі

Іти лугами розімлілими

І відчувати рух землі

Під золотими Сонця зливами.

Але ця лірична душа дитиною торкнулася страхіть комуністичного режиму. Могла й загинути. На Різдво ішла з Вертепом, і дорослі полишили її в якійсь хатині. А через деякий час кедебісти учасників вертепу розстріляли. Бог оберігав Лесю:

Я бачила, як ангел умирав,

у кров спливали золотисті 

хвилі.

-…-

Увесь вертеп розстріляний 

лежав –

Лиш смерть з косою плакала 

над ними.

Ось так формувалася лірична душа, де над селом і лугом – страшні "упирі".  Та, попри страх, безвихідь, відчай, слово Правди клалось на папір. Слово гірке. Воно запитує, чому у нас не так:

У волинських лісах стільки 

крові і слави,

Що нам час раювать серед 

Божих щедрот.

Чому й досі немає такої 

держави,

Де б господарем чувся 

український народ?

І раптом – мов сяйво веселки:

Немає нашій мові берегів:

Вона розлита музикою в 

слові.

Впродовж далеких і 

близьких віків

Дніпром-Славутичем

народної любові.

Зустріч була скрашена патріотичними піснями, кінофільмом, читанням поезій поетеси учнями шкіл м. Ковеля. Мудрим і філософським був виступ нашої землячки, поетеси від Бога Ніни Горик.

Коротким штрихом – про життєвий шлях Олесі Григорівни Ковальчук.

Народилася в селі Томахів, що на Рівненщині. Закінчила Луцький державний педінститут ім. Лесі Українки. Викладала українську мову та літературу у сільських школах Волині. Віршувати розпочала у юні роки під впливом повстанських пісень та героїки УПА.

Заслужений вчитель України, лауреат літературно-мистецьких премій  ім. Агатангела Кримського, ім. Бориса Грінченка та ім. Полікарпа Шафети. Удостоєна ордена княгині Ольги.

Мешкає і працює в селі Жидичин Ківерцівського району. Постійно друкується у всеукраїнських та обласних виданнях. Активна громадська діячка національно-патріотичного спрямування.

Згадувана нами Ніна Горик про пані Олесю сказала: "В Україні з'явилися професійні патріоти, які на цьому заробляють дивіденди. Леся Григорівна чує істину серця і знаходить формулу для застереження, бо переконана,  що патріотизм не слова, а діло в ім'я України”.

Що ж, творчих успіхів на многі літа, шановна Олесю Григорівно!

Любомир ФІАЛКО.

Нещодавно завітали до Ковеля Олеся Ковальчук, а з нею Ніна Горик (наша гордість). Пішли вони, звичайно ж, до бібліотеки. Тут на них радо чекали, ще й шанувальників поезії понаскликали повен зал.

Необізнаний читач запитає: а хто ця поважна особистість Олеся Ковальчук?

Скажу, що то  – шанована, творча, талановита ще й педагог від Бога!

Вона – свідок тих  шістдесятих, коли НКВС-КДБ за прихильність до українства таврувало кожного, а за активне слово відправляло на Соловки і навіть розстрілювало.

Леся ще студенткою пережила ті допити, вимоги покаятися (в чому?), а ще бути донощиком на своїх знайомих та друзів. Вистояла, не зламалась квітка-ружа – міцне стебло!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 645

"Зорепад" та "Барвінок" здобули перемогу 

на міжнародному фестивалі "Зірковий парад – 2017"

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 560

Хоч нині редакціям  майже всіх періодичних видань   доводиться   нелегко,    вони все-таки живуть з надією на те, що держава стане,   нарешті,  на  підтримку  четвертої гілки влади, яка є своєрідним «вікном у світ». 

Ми, журналісти, віримо в краще, а головне, не забуваємо про наш  девіз: «Газета була, є і ПОВИННА БУТИ!». Бо як же інакше?

Тож позаминулого вівторка в рамках передплатної кампанії на 2018-й  рік працівники редакції газети «Вісті Ковельщини»  разом із начальником  Центру поштового зв’язку  №4 ПАТ «Укрпошти»  Ларисою Філіпчук побували на традиційному Дні передплатника в Голобах. 

На наш приїзд з нетерпінням вже чекали перші передплатники, які, незважаючи ні на що, прийшли на пошту (начальник – Галина Стецюк),  аби поновити передплату на улюблене видання  знову.  

Так,  щирий друг  газети, постійна дописувачка  Валентина Остапчук першою оформила квитанцію. Виписати газету Валентину Іванівну для себе попросила також  Валентина Січкар. 

Весь наступний рік будуть  з «міськрайонкою» місцева активістка, в минулому – педагог  Лідія Гарлінська,  пенсіонерка Євгенія Чирук, колишній  військовий Володимир Зіменков.

 Їх приклад наслідували  Леонід Антонюк, листоноша Наталія Вознюк, Галина Оніжук, Валентин Шпак  та інші.  Голобчанка Наталія Невірко виписала «Вісті Ковельщини» не тільки  собі, а ще й  своїй сусідці. 

Передплатники – люди різних професій, різних життєвих доль. Це – вчителі, медики, водії тощо. Та спільним у всіх є те, що кожен із них знайшов для себе цікаве й корисне в газеті, зробивши на користь улюбленого видання уже вкотре  свій вибір.

Радувало й те, що виписати газету прийшли не тільки місцеві жителі, а й мешканці сусідніх Дарівки та Погіньок. 

«Якби «Вісті Ковельщини» вартували  і 300 гривень, я все одно б передплатив газету», – зауважив постійний передплатник  Дмитро Лепський. 

Слід додати, що своєрідним сюрпризом  для тих, хто передплатив  газету на наступний рік або ж півроку,  стали подарунки – продукти харчування, солодощі та ін. 

“Все ж приємно, що додому прийду не з порожніми руками, а з печивом  для онуків”, – сказала  в розмові із журналістами  багатодітна бабуся.

Варто зазначити, що педагоги того дня оформили передплату на понад  два десятки примірників газети, за що їм – щире «спасибі». Добре, що освітяни розуміють: з їх професією  без місцевої газети ніяк. Тож сподіваємось на подальшу тісну співпрацю. 

«Живе» спілкування із читачами ще раз підтвердило незаперечну істину: жодне інтернет-видання не замінить  газети, до якої звикла переважна більшість із нас.   І як би важко не було нам, тим, хто  з дня у день творить  це друковане видання, ми обов’язково повинні виправдати довіру наших читачів, які нас підтримали або ще підтримають.

Знаймо, що тільки разом ми зможемо зробити більше заради спільного блага!

Оксана МОРОЗ.

НА ЗНІМКАХ: День передплатника в Голобах.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Хоч нині редакціям  майже всіх періодичних видань   доводиться   нелегко,    вони все-таки живуть з надією на те, що держава стане,   нарешті,  на  підтримку  четвертої гілки влади, яка є своєрідним «вікном у світ». 

Ми, журналісти, віримо в краще, а головне, не забуваємо про наш  девіз: «Газета була, є і ПОВИННА БУТИ!». Бо як же інакше?

Тож позаминулого вівторка в рамках передплатної кампанії на 2018-й  рік працівники редакції газети «Вісті Ковельщини»  разом із начальником  Центру поштового зв’язку  №4 ПАТ «Укрпошти»  Ларисою Філіпчук побували на традиційному Дні передплатника в Голобах. 

На наш приїзд з нетерпінням вже чекали перші передплатники, які, незважаючи ні на що, прийшли на пошту (начальник – Галина Стецюк),  аби поновити передплату на улюблене видання  знову.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 635

Святий Миколай – один із найшанованіших святих, чудотворець, заступник бідних, захисник дітей, а також покровитель мандрівників. За легендами, він зробив багато добрих справ для людей, які, незважаючи на негаразди та біди, усім серцем вірили в диво. 

Чудотворець таємно приносив у будинки бідняків одяг, їжу, іграшки для дітей, ліки для хворих. За допомогою до Святого Миколая люди звертаються за найважчих обставин у житті, просячи  допомоги та захисту. Якщо вірити у Святого Миколая – чудеса обов’язково збуваються.

За традицією, на День Святого Миколая дітям дарують подарунки. Добрий дідусь приносить їх до діток  із 18 на 19-те. Солодощі, ляльки, автомобілі, а іноді й різочки кладе Святий під дитячі подушки або в чобітки, щоб вранці малюки раділи довгоочікуваним сюрпризам. 

Чим потішить Святий Миколай? 

Незадовго до  свята кореспонденти «Вістей Ковельщини»  вирішили поцікавитися в батьків, чим вони порадують своїх хлопчиків й дівчаток. А головне – в скільки ж їм обійдуться «миколайчики»?

Розвиваючі іграшки – хороші помічники для батьків, щоб навчити малюка найнеобхіднішому, наприклад, зав’язати шнурівки або навчитися рахувати. Асортимент розвиваючих іграшок досить широкий: кубики, конструктори, паровозики, будиночки, музичні інструменти, розмальовки та інше. 

Середня вартість такого подарунка: 150-300 грн. 

Так, мама 3-річної Ангеліни  покладе їй під подушечку саме такий подарунок. «Напевне, мій вибір зупиниться на кубиках або ж розмальовці, чим особливо полюбляє бавитися донька. Ціна на це «стартуватиме» від 150 гривень», – зазначає жінка.

А для Назарчика, якому 4 роки, батьки вже придбали книгу – невеличку енциклопедію з тваринами. За покупку для сина віддали 240 гривень. Сюрприз для малого обов’язково доповнять традиційним набором із солодощів та фруктів, що «потягне» ще на сотню.

До подарункового марафону приєдналася і бабуся, купивши онуку літака, про якого малеча так мріяла. 

Півторарічний Матвійко на свято отримає шапку Діда Мороза. Мама натрапила на цю цікаву знахідку  ще задовго до свята, тож і ціна на покупку була більш-менш пристойною – 135 гривень. 

«Докуплю ще теплі махрові шкарпетки (правда, теж з якимось  новорічним малюнком) – і все готово», – каже Вікторія.

Сюрпризи для більш старших дітей вартуватимуть, звичайно, дорожче.

13-літній Максим вже в такому віці, що й сам не знає, що хотів би отримати від Святого Миколая? Тому батьки, аби не «ламати» собі голову,  вирішили йому під подушку покласти банальний дарунок – гроші.

Його  ж 10-річна сестра Інна  через декілька днів тішитиметься модним сучасним рюкзаком із двоколірними паєтками-хамелеонами, який зараз особливо актуальний серед дітей молодшого шкільного віку.

«Миколайчик» для улюбленої доні обійшовся в 400 гривень. Батьки сподіваються, що обов’язково догодять дитині.

Слід додати, що 3-Д подушки, одяг, що змінюють колір, надзвичайно актуальні та модні тепер трендові речі. Тож й не дивно, що користуються великою популярністю.

Як обрати подарунок? Поради психолога 

Спеціалісти кажуть: подарунок повинен приносити радість дитині, а не бути практичним, надійним і мати інші «дорослі» якості. 

Святковий подарунок для дитини не має бути «прикриттям» для дорослих у придбанні речей першої необхідності. Наприклад, куплю малюкові светр, зимову курточку, чобітки і подарую на День Святого Миколая.

Головне, враховуйте вік дитини, бажання – і тоді ви зробите правильний вибір. Сумно те, що не завжди мрії малюка співпадають із фінансовими можливостями батьків. У такому разі гарним подарунком можуть стати солодощі й  фрукти. Такому презенту зрадіє кожна дитина.

Підготувала Орися ФІЛІПЧУК.

Святий Миколай – один із найшанованіших святих, чудотворець, заступник бідних, захисник дітей, а також покровитель мандрівників. За легендами, він зробив багато добрих справ для людей, які, незважаючи на негаразди та біди, усім серцем вірили в диво. 

Чудотворець таємно приносив у будинки бідняків одяг, їжу, іграшки для дітей, ліки для хворих. За допомогою до Святого Миколая люди звертаються за найважчих обставин у житті, просячи  допомоги та захисту. Якщо вірити у Святого Миколая – чудеса обов’язково збуваються.

За традицією, на День Святого Миколая дітям дарують подарунки. Добрий дідусь приносить їх до діток  із 18 на 19-те. Солодощі, ляльки, автомобілі, а іноді й різочки кладе Святий під дитячі подушки або в чобітки, щоб вранці малюки раділи довгоочікуваним сюрпризам. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 456