Повідомлення в номер / Україна “беззбройна”: хто винен

13.06.2024

Шановний Миколо Григоровичу!

Нещодавно мені до рук потрапила Ваша книга "Життя безкінечне", видана 2018 року. Увагу привернув розділ, в якому вміщена стаття "Яку державу ми збудували і чи спроможні її захистити?". Хоча вона була написана ще у 2016 році, прочитавши її, я подумав: як Ви у ті часи могли так реально передбачити подальший перебіг подій в Україні?

Особливо вразила Ваша категорична фраза: “Боєздатних Збройних Сил в Україні нема". Далі Ви аргументуєте свій висновок конкретними фактами, які заперечити було важко. Є там просто-таки пророчі слова, які не можу не процитувати: "Досі не знятий з порядку денного проєкт "Новоросія", про що дедалі тихіше говорять наші можновладці.

А дарма! Небезпека на Півдні не усунута. Про це свідчить велика кількість військової техніки і живої сили росіян, зосередженої в Ростовській області, Криму та в інших місцях поблизу українсько-російського, як, зрештою, і білорусько-російського кордонів. Російські ЗМІ в останні дні стали дедалі активніше експлуатувати тему нібито запланованого наступу ЗСУ на позиції бойовиків у Донецькій і Луганській областях. Прийом не новий: хто збреше першим, тому повірять більше…".

Є в статті й інші пророчі думки, які у 2022 році збулися із стовідсотковою точністю. Поясніть, будь ласка, як Вам вдалося майже 10 років тому назад так точно спрогнозувати перспективи розвитку (чи точніше занепаду) нашої держави і хто у цьому винен? У статті Ви дорікаєте тодішньому Президенту Петру Порошенку, зазначаючи: "Моя порада Петру Олексійовичу, за якого я голосував, бо вірив йому, хоча навряд, чи він буде читати мої нотатки, така: визначтеся, ким Ви є – Президентом великої Європейської держави чи бізнесменом? якщо Президентом, то будьте зі своїм народом, прислухайся до його голосу, який стає дедалі більш гнівним і вимогливим".

Ви справді вважали тоді і вважаєте нині, що всі біди України почалися "за Порошенка"? А як же тоді його гасло: "Армія. Мова. Віра"?

Чекаю на відповідь.

Наперед дякую!

Василь ТКАЧУК,

ветеран праці.

х х х

Пане Василю!

Відверто кажучи, мені приємно, що Ви – один із небагатьох ковельчан, які так уважно читають мої книги. Як правило, сьогодні читання – не в пріоритеті більшості людей. Тому дякую за увагу до моїх думок.

Так, на жаль, частина моїх передбачень справдилися, хоча, коли стаття з'явилася у "Вістях Ковельщини", дехто з колег-журналістів дорікав мені: "Не можна бути таким песимістом".

У подібних випадках я завжди казав і кажу: "Я не песиміст, а реаліст. І дуже хотів би, щоб мої прогнози не справдилися. Але маємо те, що маємо, і не моя вина у тому”.

Ви знову запитаєте: "А чия?". Скажу так: всіх, хто після проголошення Незалежності України в 1991 році не зміг цю Незалежність захищати і відстоювати, берегти її, як зіницю ока. Кажучи "всіх", маю на увазі і президентів, і так званих "народних" депутатів, і прем'єр-міністрів, і виборців, яких часто-густо купували за "гречку", голослівні обіцянки, казки про молочні ріки і кисільні береги.

Але найбільшим злочином української влади різних каденцій вважаю неувагу до Збройних Сил України. Адже, навіть не читаючи ульянова-лєніна, мусили б затямити: будь-яка революція (помаранчева, фіолетова, синьо-жовта) чогось варта, коли може себе захистити.

Чи мали українці таку можливість? Таки мали. Адже у спадок від радянського союзу нам дісталася одна з найпотужніших армій Європи: і за технічним оснащенням, і за кількісним складом, і за ступенем готовності до бойових дій.

Однак в силу різних причин – як суб'єктивних, так і об'єктивних – питанням обороноздатності тоді практично ніхто не займався, а якщо й займався, то без належного розуміння ані політичної, ані економічної ситуації в країні, ані перспектив розвитку.

Домінувала віра в те, що раз Україну визнав світ як незалежну державу, то ніхто й ніколи не посміє зазіхнути на цю незалежність. А раз так, то роззброєння – наша мета, росія – наш друг. Цю ідею сповідували не тільки політики та урядовці, а й активно пропагували і втілювали в життя вороги України під гаслом: "росіяни і українці – брати довіку", "російська мова – мова міжнаціонального спілкування" і т. д., і т. п.

х х х

Нещодавно мені на очі потрапили реальні цифри про те, скільки Україна втратила зброї у 2004-2017 роках і хто тоді був при владі? Ці дані 1 травня ц. р. оприлюднив портал "Слово і діло". Що ж ми бачимо?

Найбільшу кількість зброї українці втратили за часів президентства Віктора Ющенка – 3879 одиниць різної військової техніки. При цьому максимальна кількість втрат припадає на періоди, коли уряди очолювали Юлія Тимошенко та Юрій Єхануров, а Міністром оборони був Анатолій Гриценко – 1864 одиниці. Цікаво знати, де тепер знаходиться той міністр. Чи не на фронті, бува?..

А ось що і коли було вивезено:

– танки – максимальна кількість 1292 одиниці, або 50 % за часів Віктора Януковича.

– БТР – 1847 одиниць, або 50 %, теж за часів Віктора Януковича.

– літаки – 343 одиниці, або 40 %, за часів Віктора Ющенка.

– гвинтокрили – 95 одиниць, або 51 %, за часів Віктора Ющенка.

– ЗРК – 1292 одиниці, або 73%, за часів Леоніда Кучми.

– ПЗРК – 1292 одиниці, або 73 %, за часів Леоніда Кучми.

– "Точка У" – 25 одиниць, або 100% (!), за часів Віктора Ющенка.

– ракети – 252 одиниці, або 38%, за часів Віктора Януковича.

Якщо проаналізувати по роках, то бачимо, що спершу Україна позбулася ПЗРК (переносних зенітно-ракетних комплектів) (Л. Кучма), потім – засобів ППО (протиповітряної оборони), бронетехніки (В. Ющенко). Завершив цей процес В. Янукович, зменшивши до мінімуму кількість наявних танків.

Я не буду коментувати наведених цифр, бо не є фахівцем з військових питань. Але зауважу, що, по-перше, тут не враховано втрати в роки, які безпосередньо передували вторгненню росії в Україну, хоча Петро Порошенко, за всіх його "плюсів" і "мінусів", приділяв армії найсерйознішу увагу (особливо в останні роки свого президентства).

По-друге, величезних збитків завдали пожежі на складах зброї, які навряд чи виникали самі собою. Швидше всього вони були справою рук ворогів держави – чи то "внутрішніх", чи то "зовнішніх". По-третє, обороноздатність країни серйозно постраждала після 2019 року, коли стали постійно скорочувати державні програми підтримки ЗСУ, хоча наші зарубіжні партнери неодноразово попереджали українську владу про реальну загрозу нападу росії.

х х х

Відповідаючи на Ваше запитання, пане Василю, повинен сказати, що руйнування Збройних Сил можна прослідкувати і на прикладі нищення Ковельського військового гарнізону. Був такий у радянські часи, командував ним полковник Ємельянов. До складу гарнізону входили військові частини, які ковельчани називали "Горка" (колишня вул. Ватутіна), "Червоні казарми" (вул. Володимирська), "Купол" (вул. Кутузова), "Черкаси" (поблизу с. Мощеної). Окрім того, діяла комендатура на станції Ковель, військова автоінспекція. Поповнення для армії готували техшкола по вул. Подколоднова та спортивно-технічний клуб ДТСААФ по вул. Театральній.

З багатьма командирами військових частин я був знайомий особисто, знав, як багато сил, вміння і знань віддають вони для підтримання у повній бойовій готовності техніки та особового складу, адже Ковель мав велике значення як стратегічний пункт оборони на західних рубежах колишнього срср. Знав і те, що володіли військовики досить досконалим озброєнням, в т. ч. ракетами різного радіусу дії.

Після проголошення Незалежності поступово військові частини стали “реформувати”, а озброєння і військову техніку чи то знищувати, чи то продавати. Згодом занепав військовий шпиталь по вул. Горького (тепер Тараса Шевченка), де працював висококваліфікований медичний персонал і потрапити куди на лікування вважалося надзвичайно престижно. На високому рівні в госпіталі знаходилися хірургія, терапія, стоматологія, травматологія.

Міська і обласна влада неодноразово порушувала перед Міністерством оборони питання про передачу госпіталя у систему охорони здоров'я волинян, але позитивної відповіді так і не отримала.

Хто винен у занепаді Ковельського військового гарнізону, як і в знищенні воєнного потенціалу всієї України, ми точно сказати не можемо. Але знаємо інше: серйозні помилки у неувазі до оборони країни сьогодні нам дорого обходяться – за них народ платить кров'ю своїх захисників. Просимо Бога, щоб кров Героїв не була даремною.

Микола ВЕЛЬМА.

P.S. На продовження теми – трохи позитиву. Минулої неділі довелося зустрітися із військовослужбовцем ЗСУ, який перебував на Волині у короткотерміновій відпустці. Настрій мав бойовий і оптимістичний. На моє запитання, що буде далі, відповів твердо: "Тільки перемога над росією! Ніякого перемир'я, ніяких перемовин з ворогом, а тільки наступ! Зупинимось, розслабимось – неодмінно програємо".

– Що для цього потрібно?

– Не заважати нам. Мої бойові побратими знають, що і як потрібно робити. Дайте більше зброї, підготовлених бійців, – і ЗСУ не зупинити. Дійдемо до москви!".

Не буду коментувати слова бойового командира. Думаю, він знає, що говорить.

М. В.

На світлині 1992 року: кореспондент ТЦК Оксана ГЕТЬМАН бере інтерв’ю у воїнів військової частини у Ковелі після присяги на вірність Україні.

Шановний Миколо Григоровичу!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 198

Повідомлення в номер / ГОРОСКОП з 17 по 23 червня

13.06.2024

ОВЕН. Можете показати приклад працездатностi. Начальство оцiнить вашi заслуги гiдно. Можливе змiцнення професiйних i дружнiх зв’язкiв.

ТЕЛЕЦЬ. Доведеться справлятися зi справою, яка пiд силу тiльки вам, так що немає анiнайменшого шансу перекинути її на будь-кого iншого. Може надійти цікава пропозиція у сфері бізнесу.

БЛИЗНЮКИ. Багато чого доведеться починати спочатку. Краще розраховувати тiльки на свої сили i можливостi, але при цьому кохана людина несподiвано вирiшить багато ваших проблем.

РАК. На початку тижня до вас можуть пiдступно пiдкрастися тривоги i сумнiви. Роботи буде багато, але вона принесе вам дохiд.

ЛЕВ. Ваші активнiсть i заповзятливiсть принесуть удачу. Намагайтеся спокiйно ставитися до змiн, що вiдбуваються у вас в життi. Цей тиждень насичений подiями.

ДIВА. Цього тижня вiрогiдні вiдрядження або екзотична подорож. Поставтесь зi всiєю увагою до нових знайомих i до їхнiх пропозицiй. Середа – хороший день для того, щоб дiзнатися щось нове.

ТЕРЕЗИ. Сприятливий перiод для нових кар’єрних можливостей. З’являться пропозицiї з приводу нової перспективної роботи, яка дозволить вам вийти на новий фiнансовий рiвень.

СКОРПIОН. Ви станете багатшими i впливовiшими. Упевненiсть в своїх силах приведе вас до бажаного успiху.

СТРIЛЕЦЬ. Понедiлок i недiля можуть виявитися найбiльш напруженими днями в тижнi. Робота загрожує поглинути велику частину вашого часу. Тиждень сповнений важливих подiй в професiйнiй сферi.

КОЗЕРIГ. Тиждень обiцяє виявитися надзвичайно активним. Особливо будуть успiшнi проєкти, пов’язанi з мистецтвом, юриспруденцiєю i медициною.

ВОДОЛIЙ. Цього тижня ви ризикуєте надто пiзно пригадати один з життєвих урокiв, який мiг би вам допомогти. Остерiгайтеся необдуманих вчинків.

РИБИ. Ви могли придумати собi дуже грандiознi плани. Можливо, краще їх скоротити до реального об’єму? Вiрогiднi поїздки, якi дозволять вам вiдволiктися вiд проблем.

Степан ЗОРЕПАД.

ОВЕН. Можете показати приклад працездатностi. Начальство оцiнить вашi заслуги гiдно. Можливе змiцнення професiйних i дружнiх зв’язкiв.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 219

Повідомлення в номер / Полуничний рай для дорослих і дітей

13.06.2024

Солодка, соковита, запашна полуниця смакує усій родині. Не менш смачні виходять заготовки з полуниці на зиму.

Густе варення

з цілими ягодами

1 кілограм полуниці, 1,2 кілограма цукру, 2 грами лимонної кислоти.

Полуницю помийте, переберіть, видаліть чашолистки. Засипте ягоди приблизно половиною цукру. Залиште на 3 години. Потім злийте утворений сік, додайте в нього другу половину цукру й поставте на мінімальний вогонь до розчинення цукру.

Залийте полуницю сиропом. Доведіть до кипіння і варіть у сиропі 5 хвилин, постійно знімаючи піну. Відставте з вогню і витримайте 3 години. Знову доведіть до кипіння, варіть 5 хвилин і повторно витримайте 3 години. Робіть так від трьох до шести разів.

За останнім разом додайте лимонну кислоту, розчинену у воді в співвідношенні 1:1. Варіть полуничне варення 15 хвилин. Розлийте гарячим у стерилізовані банки, закатайте, переверніть і залиште охолонути.

Варення рубінове,

з кислинкою

1 кілограм полуниці, 700 грамів цукру, 1 лимон.

Не дрібні, тверді ягоди полуниці помийте, переберіть, помістіть у велику емальовану миску, засипте цукром і залиште на 10–12 годин. Потім вичавте з лимона сік і додайте до ягід. Поставте на середній вогонь, доведіть масу до кипіння. Зменшіть вогонь до слабкого і варіть 5 хвилин.

Зніміть із вогню, злегка остудіть. Потім злийте сироп в окрему посудину й уваріть його на дуже слабкому вогні протягом 40 хвилин. Якщо утворилася пінка, то в кінці варіння її видаліть.

Поверніть ягоди полуниці в сироп і варіть варення на слабкому вогні ще 5 хвилин. Розфасуйте.

Ягоди в сиропі

2 кілограми полуниці (дрібної), 550 мілілітрів води, 700 грамів цукру, лимонна кислота на кінчику ножа.

Підготуйте полуницю, як зазвичай. Наповніть ягодами простерилізовані півлітрові банки. Цукор залийте водою, доведіть до кипіння і уварюйте на слабкому вогні 5 хвилин. У кінці додайте дрібку лимонної кислоти.

Дуже акуратно залийте полуницю в банках киплячим сиропом, але не до самого краю. Залиште трохи місця для соку, який пустить полуниця.

Дно широкої каструлі застеліть старим рушником, наповніть каструлю гарячою водою так, щоб банки з полуницею (прикриті кришками) на три чверті були в неї занурені. Стерилізуйте банки 10 хвилин. Потім дістаньте з каструлі й закатайте кришками. Переверніть догори дном, вкутайте ковдрою і залиште до повного охолодження.

Підготувала

Юлія ЛИТВИНЮК.

Солодка, соковита, запашна полуниця смакує усій родині. Не менш смачні виходять заготовки з полуниці на зиму.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 155

Повідомлення в номер / Тільки живи

13.06.2024

Чудова весняна пора завжди буяє розмаїттям цвіту і зачаровує всіх своїми барвами.

Колись і Марійка дуже любила весну, тільки якось по-своєму. Завжди чекала першоцвітів, раділа кожній весняній квіточці. Бо то була найбільша радість в її сирітському дитинстві. Бувало, сплете віночок, заквітчає своєю біленьку голівку, а ще на ніжках намалює туфельки то соком молочаю, то вишнями.

За це, звичайно, отримувала "на горіхи" від няні дитячого будинку, в якому виховувалася. Сиротині захисту ніякого, нікому приголубити, пошкодувати, бантиків не зав’язати. Не раз від образ ховалася в закутках великого, непривітного будинку, який не любила.

А виходу ніякого. Ось так і жила, а роки, якими б вони не були, текли своїм руслом, вбираючи в себе будні і свята, розчарування і біль.

У дитбудинку були різні діти: і сміливі, і пустотливі. Їм легше було себе захистити. А вона – маленька зростом, худенька, ще й волоссячко було таким ріденьким, що ніяк купи не трималося.

Про це із сумом згадує моя співбесідниця, ніби соромлячись сама себе. Втіху знаходила в малюванні: ховалась, щоб ніхто не бачив, і потай вирисовувала плаття, вирізала і в уяві одягала їх. Ой, які то були гіркі сирітські бажання!..

Вчилась добре. Вчителі хвалили: уважна, доброзичлива, людяна. Цілий клас у неї списував "домашку".

Настав час закінчення школи, і, як би там не було, треба самостійно вирішувати, що далі. Директорка закладу в бесіді з дівчиною пропонувала вищі навчальні заклади, обіцяла допомогу.

А Марія марила пошиттям одягу, його моделюванням. В училищі, куди вступила, одразу помітили її здібності, своєрідний талант. Дипломна робота стала не просто найкращою, а здивувала комісію своєю неповторністю, оригінальністю. На роботу її взяли у престижне ательє мод, яке користувалось у людей популярністю.

"Думалось: все добре, я щаслива, житло маю своє, держава виділила кімнату в "малосімейці", робота до душі, – вела далі розповідь пані Марія, – На роботі мене хвалили за порядність, вміння сумлінно працювати. На обід не ходила, довше засиджувалась на роботі – хотілося більше зробити.

Любила проєктувати нові моделі. Я ніби розчинилась в праці. До мене прислухались, радились зі мною навіть старші. Так, то було для мене щастя".

Однак справжнє щастя до неї прийшло неждано в особі красивого хлопця Сергія, котрий допоміг дівчині донести крісла до квартири.

"Я знала, що йому не пара, – каже Марія. – Високий, гарний, густе чорне смолянисте волосся – справжній красень, а я мала, сіренька “мишка". На роботі теж відмовляли від дружби. Мовляв, подивись на себе в дзеркало і на нього. Куди тобі, він тебе покине. Мені було дуже шкода себе.

Мишка, то й мишка, а щастя хочу. На зустрічах не раз казала: "Кинь мене, шукай красиву”. А на другий день хотілося усьому світу кричати, як я люблю цього красеня.

Ні, Сергій за мною не бігав, не клявся в коханні, але в кожному його слові, усій поведінці я відчувала тепло, увагу і турботу. Знав, що я сирота, нікого не маю, економлю у всьому, то непомітно щось та й купить, цукерки були завжди. Я раділа, бо життя моє складалося, як у всіх. На жаль, щастя було недовгим.

Сергій запросив мене поїхати до його батьків, щоб познайомитись. Скільки то було радості й хвилювань! Як бути? Що одягнути? З того дня я мало, що пам'ятаю.

Гарний будинок, подвір'я в квітах і, жінка з великими здивованими очима і несамовитий крик: "Геть!"… Як вибігла з того багатого будинку, скільки бігла – не пам'ятаю.

Відтоді чоловіки мене не цікавили, бо зрозуміла, що треба ставити хрест на своєму особистому житті. Розізлилась на весь світ, старалась забути Сергія – своє безталанне кохання.

А він шукав зустрічей, обривав телефон, надсилав десятки "есемесок". Не озивалась, не плакала, хоч серце рвалось на шматки. Змирилась. Казала собі: треба жити далі, хоч життя буває жорстоким, несправедливим, слід цінувати кожну його хвилину.

І хтозна, як би склалась їх подальша доля, якби не війна”.

Марії боліли людські страждання. Дивилась телепередачі, думала, як витримати те, що коїлось в країні. На роботі ще так-сяк, а вдома огортала депресія, тривожна думка, розпач. Приїхали до міста люди, яких погнала жорстока війна. Треба було їм допомагати.

Варила, пекла, плела маскувальні сітки. Не зчулась, як опинилась у волонтерському вирі. Організувала навколо подібних собі жінок – збирали матеріальну допомогу, проводили акції зі збору коштів. І все – для воїнів.

Згодом їй доручили з гуманітарною допомогою поїхати на Схід. Війну побачила впритул. "Господи, – згадує той час Марія. – Що там робилось! Розбиті будинки, руїни на дорогах. Ми плакали, дивлячись на біду, яка сталася з нашою країною, землею, людьми. Ми роздавали допомогу, розкидали завали, виносили поранених, допомагали потерпілим зібратись і доїхати до залізничної станції. Це було справжнє пекло людського болю і горя".

У хвилини відпочинку в спогади приходило її життя, коли на якісь дрібниці звертала увагу, а тут…

Іноді у пам'яті виринав Сергій – такий незабутній, недосяжний, до болю дорогий. В глибині серця зберегла спогади, переглядала його "есемески", де сотні прохань відгукнутись, відповісти, бо без неї не уявляв свого життя. Марії так хотілось хоч краєчком ока побачити свого коханого, розпитати, як він, де, з ким? Але не було в кого запитати – все залишалось без відповіді. Можливо, у нього сім'я, бо ж скільки часу пролетіло, є красуня-дружина, дітки, схожі на татка.

Ой, скільки дівочих сліз пролила через те, що обійшло її кохання! Якось безглуздо розійшлись їх дороги, хоч завжди, по-своєму, відчувала його присутність, ніби Сергій був поряд. Могла розповідати йому про своє життя, іноді просто говорити про побачене і пережите.

Одного разу їх, волонтерів, запросили до госпіталю допомогти, бо дуже багато було поранених.

"Що там робилось – жах! – зі сльозами на очах згадує жінка. – Переповнені палати, стогін, кров, біль – все змішалось. Ми не думали, що голодні, яка пора доби, не відчували втоми. Будь-що намагались допомогти хлопцям”.

Якось увечері присіла Марія на сходинках госпіталю, аби хоч хвилинку відпочити. Коли раптом привезли поранених. Бійці корчилися від болю. Марія, як могла, допомагала. Аж несподівано почула знайомий голос: "Я тебе знайшов!".

Цей голос вона могла впізнати серед тисячі інших. Так, це був Сергій – весь в бинтах, з яких повиступала кров. Але вона не дивилась ні на що, просила про одне: "Тільки живи!".

"Можливо, – плаче сьогодні щаслива жінка, – моє розпачливе прохання допомогло, бо кричала так, що чути було на небесах…".

Валентина Січкар.

Чудова весняна пора завжди буяє розмаїттям цвіту і зачаровує всіх своїми барвами.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 156

Повідомлення в номер / Кібербезпека – потреба дня

13.06.2024

Наш співрозмовник – начальник відділу кібербезпеки у Волинській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України, полковник поліції Василь Поштак

– Які стратегії та заходи вживає кіберполіція для протидії шахрайствам у кіберпросторі?

– На тлі збройної агресії рф у державі з'явилося безліч нових шахрайських схем. У 2023 році Нацполіцією зареєстровано понад 80 тисяч випадків шахрайств. Наразі найбільш поширений спосіб інтернет-обману стосується онлайн-покупок. Товар замовляють у невідомих продавців через популярні соціальні мережі, сплачують частково або повністю вартість замовлення, але, в результаті, посилку не отримують.

Поширене також зараз використання фішингових посилань. Продовжують "працювати" шахраї, які під виглядом працівників банків, отримують аутентифікаційні дані банківських карток. Також досі фіксуємо так зване телефонне шахрайство, коли нібито правоохоронці або медики повідомляють про необхідність надати допомогу близькому родичу: "ваш син в біді", "ваші родичі стали учасниками ДТП", й таким чином "виманюють" кошти.

На жаль, часто серед жертв злочинців – військовослужбовці та волонтери, родини загиблих захисників і внутрішньо переміщені особи.

Нині ми активно працюємо над розкриттям шахрайських схем. Це завжди послідовна робота всіх служб, зокрема, карного розшуку, слідства, кіберполіції, підрозділів кримінального аналізу. Кримінальна поліція розробила стратегію щодо протидії шахрайствам на 2024 рік. Вона передбачає розвиток системи документування таких злочинів і впровадження нових інструментів боротьби з шахраями. Серед пріоритетів – боротьба з організованими групами та злочинними організаціями, оперативне виявлення та блокування фішингових сайтів, виявлення телефонних та інтернет-шахраїв.

– Які проблеми виникають в результаті необізнаності у галузі кібербезпеки серед населення?

– Необізнаність у галузі кібербезпеки серед населення призводить до низки серйозних проблем. Інтернет-користувачі, які не розуміють основних принципів кібербезпеки, частіше стають жертвами фішингових атак. Так, вони можуть передавати особисті дані через підроблені веб-сайти або електронні листи.

Незнання основ кібербезпеки також підвищує ризик встановлення шкідливих програм на власних гаджетах. Через різноманітні віруси, трояни та програми-вимагачі, злочинці можуть легко отримати доступ до особистих даних користувачів, викрадати їх, також використовувати для фінансового шахрайства.

Грошові втрати – один із вагомих наслідків кіберзагроз. Не потрібно забувати, що кіберграмотність особливо важлива під час війни – не поширювати фейкові новини, дезінформацію (за що, до речі, можна понести відповідальність), – це те, про що треба завжди пам'ятати, це те, що може мати негативні наслідки не лише для окремої особи, а й для суспільства загалом.

– Чому важливо, щоб кіберполіція тісно співпрацювала з органами влади?

– Тісна співпраця кіберполіції з органами влади є надзвичайно важливою. Тісна координація дій – важлива умова запобігання, розслідування та розкриття кіберзлочинів. Співпраця дозволяє пришвидшити обмін інформацією, ефективно розподіляти ресурси, необхідні для боротьби з кіберзлочинністю – такі, як фінанси, технології, кадровий потенціал.

Крім того, співпраця із органами влади допомагає у створенні нових законів та вдосконаленні існуючих нормативно-правових актів, що регулюють кіберпростір та встановлюють покарання для кіберзлочинців.

– Як ця співпраця сприяє у боротьбі з кіберзлочинністю?

– Спільні зусилля забезпечують всебічний підхід до вирішення проблеми кіберзлочинності, включаючи превентивні заходи, розслідування та правове переслідування. Співпраця також сприяє обміну інформацією між різними структурами, що допомагає виявляти та попереджувати кіберзлочини більш ефективно.

Завдяки взаємодії з державними органами влади, кіберполіція може співпрацювати з міжнародними партнерами для боротьби з глобальними кіберзлочинами. Нарешті, спільні заходи – освітні програми та тренінги – підвищують загальний рівень кібербезпеки в суспільстві.

– Як освіченість населення може допомогти у запобіганні кіберзлочинам?

– Обізнаність із азами кібербезпеки може суттєво допомогти у запобіганні кіберзлочинам. На наших інформаційних ресурсах ми пояснюємо, як розпізнавати та уникати такі потенційні загрози, як фішингові атаки, шкідливе програмне забезпечення. Досвідчений користувач знає, що свої особисті дані треба захищати, використовуючи складні паролі та багатофакторну аутентифікацію.

Важливо використовувати надійне антивірусне програмне забезпечення та регулярно його оновлювати. Це дійсно допомагає запобігати шкідливим атакам.

Знання основ кібербезпеки навчає користувачів бути більш уважними та обережними під час використання Інтернету, зокрема, завантаження файлів та відвідування незнайомих сайтів, як правильно налаштовувати конфіденційність у соціальних мережах та уникати небезпечних контактів.

– Профілактичні заходи кіберполіції в закладах освіти та на різних форумах потрібні?

– Кіберполіція активно займається профілактичними заходами для підвищення обізнаності про кібербезпеку в закладах освіти та на різних форумах.

У школах, університетах та інших навчальних закладах ми проводимо освітні лекції та семінари для учнів, студентів та викладачів. Ці заходи включають в себе пояснення основних принципів кібербезпеки. Важливим аспектом є також навчання правильному використанню соціальних мереж і месенджерів, щоб запобігти можливим ризикам та шахрайствам.

Крім того, кіберполіція організовує спеціалізовані тренінги для освітян, допомагаючи їм інтегрувати теми кібербезпеки у навчальні програми. Це сприяє формуванню культури безпеки серед молоді, що є важливим кроком у довгостроковій перспективі. Вони також розробляють інформаційні матеріали, такі як брошури, плакати та відеоролики, які допомагають зрозуміти основи кібербезпеки.

На різних форумах та конференціях кіберполіція виступає з доповідями та презентаціями, які спрямовані на широку аудиторію, включаючи професіоналів у галузі IT, підприємців, громадських діячів та звичайних користувачів Інтернету. Ці заходи дозволяють поширювати важливу інформацію про сучасні кіберзагрози та способи їх запобігання. Кіберполіція також бере участь у дискусійних панелях, де обговорюються нові тенденції у кібербезпеці та діляться найкращими практиками.

Для залучення більшої кількості людей до обговорення питань кібербезпеки кіберполіція організовує різноманітні акції та конкурси, спрямовані на підвищення обізнаності про безпеку в Інтернеті. Наприклад, це можуть бути конкурси на кращі проєкти з кібербезпеки серед школярів та студентів, які стимулюють молодь до активного вивчення цієї галузі.

Таким чином, профілактичні заходи кіберполіції в закладах освіти та на різних форумах є важливим елементом у боротьбі з кіберзлочинністю. Вони допомагають підвищити рівень обізнаності населення, запобігти можливим загрозам та сформувати культуру кібербезпеки в суспільстві.

Розмову вів

Максим Кривоніс.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 155

Повідомлення в номер / Дякуємо, друзі

06.06.2024

Сьогодні – День журналіста. Професійне свято людей, яких хтось шанує, хтось недолюблює. Хтось взагалі каже: "А кому вони нині потрібні?".

Але тим не менше українські журналісти ще не перевелися, створюють, як тепер модно казати, інформаційний продукт і завзято боронять державу силою Слова від заклятих ворогів.

Звичайно, і серед журналістів є посередні "писарчуки", продажні заробітчани, а то й відверті чи замасковані колаборанти, котрим нема різниці, кому служити – аби лишень платили.

Але мова не про них. Шани заслуговують чесні трудівники пера, мікрофона, телекамери, котрі життя присвятили небезпечній, іноді невдячній, але дуже потрібній людям професії. Ті, кого не зламали політичні бурі і надумані реформи, хто мужньо стоїть на передовій інформаційного фронту, воює за правду і справедливість, як кажуть, до останнього патрона.

Щоправда, найталановитіший журналіст не вартий нічого без підтримки. Ні, не влади – вона давно "відхрестилась" від медіа, особливо місцевих видань. Комфортно почуваються в сучасних умовах лишень ті, хто наближений до "телемарафонівської" спільноти або прикуплений олігархами.

Сила журналістів – в опорі на читача, глядача, радіослухача. Тих, заради кого вони працюють, отримуючи з їх боку розуміння і довіру. Саме цю довіру відчуваємо ми, журналісти "Вістей Ковельщини", не припиняючи ні на мить свою роботу в умовах воєнного стану. Як не доводиться часом важко, але ми не падаємо у відчай, намагаємося вистояти в умовах ринкової стихії.

Велика для нас підмога – активність громадських дописувачів, число яких не тільки не зменшується, а, навпаки, зростає. І хоч редакція позбавлена можливості платити позаштатним авторам гонорар, бажаючих дописувати до газети щораз більшає. Пліч-о-пліч з нами працюють поштові зв'язківці, тернопільські поліграфісти, окремі керівники підприємств та установ.

Вистояти економічно й фінансово допомагають спонсори і меценати, яким теж нелегко, адже постійну увагу і турботу приділяють Збройним Силам України. Про них детальніше – на 5-й сторінці сьогоднішнього номера газети у статті "Не так тії гроші, як люди хороші".

Разом ми – сила. Тож нехай так буде і надалі. Дякуємо Вам, друзі!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 275

Повідомлення в номер / Погода в Ковелі 6–12 червня

06.06.2024

Четвер. Мінлива хмарність, невеликий дощ. Температура: 24оС. Вітер західний помірний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: 16оС. Вітер східний слабкий.

П’ятниця. Мінлива хмарність, дощ, гроза. Температура: 24оС. Вітер західний помірний.

В ніч на суботу. Мінлива хмарність. Температура: 16оС. Вітер південий слабкий.

Субота. Мінлива хмарність. Температура: 25оС. Вітер південний помірний.

В ніч на неділю. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 17оС. Вітер південний слабкий.

Неділя. Мінлива хмарність, дощ, гроза. Температура: 24оС. Вітер південний помірний.

В ніч на понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 14оС. Вітер північно-західний слабкий.

Понеділок. Мінлива хмарність, можливий дощ. Температура: 210С. Вітер західний помірний.

В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 10оС. Вітер західний слабкий.

Вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 22оС. Вітер західний з переходом на південний помірний.

В ніч на середу. Мінлива хмарність. Температура: 13оС. Вітер південно-західний слабкий.

Середа. Мінлива хмарність, можливий дощ. Температура: 21оС. Вітер західний сильний.

Четвер. Мінлива хмарність, невеликий дощ. Температура: 24оС. Вітер західний помірний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: 16оС. Вітер східний слабкий.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 223

Повідомлення в номер / “Рейнджери” запрошують відважних

06.06.2024

У Ковелі 1 червня відбувся інформаційно-рекрутинговий захід на площі Героїв Майдану.

Його організував окремий полк ССО "Рейнджер" за підтримки Ковельської районної військової адміністрації та міської ради, особисто їх очільників Ольги Черен та Ігоря Чайки. Із самого ранку тут розгорнули своєрідний інформаційно-пропагандистський центр, де можна було ознайомитися з деякими зразками сучасної військової техніки та зброї, безпілотних літальних апаратів, відвідати майстер-клас із надання домедичної допомоги у бойових умовах.

А найголовніше, звичайно, – довідатися про умови служби в силах спеціальних операцій, в цьому числі у новому бойовому полку "Рейнджер", дізнатися про форми і види заохочення до проходження військової служби. Невипадково сюди одразу почали сходитися мешканці Ковеля та гості міста, серед яких бачимо і молодих хлопців та дівчат, і батьків з дітками, і представників старших поколінь. Вручення повісток, яке дехто з "провидців" передбачав, не відбулося, бо субота була названа "Днем без повісток".

Найбільш враженими залишилися дітлахи – майбутні захисники країни. Вони прискіпливо розглядали військову техніку і безпілотники, сміливо сідали за кермо всюдиходів, брали до рук стрілецьку зброю. Більш розважливо поводилася молодь, яка роздивлялася автомати і кулемети, розмовляла з представниками окремого полку ССО "Рейнджер". Будемо сподіватися, що знайдуться бажаючі поповнити ряди наших захисників.

В організаторів акції ми поцікавилися, які завдання стоять перед "рейнджерами"?

– Це спеціальні операції на лінії бойових зіткнень з ворогом, – поінформували нас. – Вони передбачають автономну роботу у складі підрозділу на тимчасово окупованих територіях із залученням роботизованих систем та БПЛА, ураження критично важливих об'єктів ворога, вогневе прикриття мобільних диверсійних груп, ліквідацію усіх можливих цілей і живої сили окупантів.

– А які гарантії надаєте тим, хто вирішить долучитися до вас?

– По-перше, своєчасну ротацію після тримісячного перебування в зоні бойових дій, по-друге, супровід і медичну допомогу в разі потреби, по-третє, повне забезпечення речовим майном та засобами індивідуального захисту.

– Що пропонуєте?

– Повагу і гідне ставлення до воїнів з боку командування, проходження служби за чітко визначеним фаховим напрямком, бойову підготовку за стандартами НАТО.

Окрім того, гарантуємо своєчасне грошове забезпечення на рівні підрозділів ССО, допомогу в мобілізації або переведенні до нас з інших підрозділів ЗСУ.

– Куди можна звернутися бажаючим за додатковою інформацією?

– Контактний номер: +380938107567. Сторінка в інтернеті: rng.army. Наше гасло: "Спеціальний полк шукає побратимів та посестер, які закарбують своє ім'я в історії незалежної України!".

– Що ж, дякуємо Вам за інформацію і бажаємо успіху в рекрутингу молодих, мотивованих, патріотично налаштованих українців і українок. Разом – до Перемоги!

Від себе додамо, що "рейнджери" – це спеціально тренований особовий склад сил спеціальних операцій США, у якого є чому повчитися, діючи за правилом: "Знаємо і перемагаємо!".

Михайло КУЗЬМУК.

На світлинах: під час інформаційно-рекрутингового заходу в Ковелі.

Фото автора.

У Ковелі 1 червня відбувся інформаційно-рекрутинговий захід на площі Героїв Майдану.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 208

Повідомлення в номер / Подолала коронавірус і до 80-річчя видала 36-ту книгу

06.06.2024

Літературною творчістю досвідчена журналістка волинянка Олена Чабан плідно почала займатися лише тоді, коли вийшла на заслужений відпочинок.

Вона наважилася круто змінити своє життя уже в зрілому віці. Залишивши вчительську роботу, у 33 роки прийшла працювати у редакцію Старовижівської районної газети «Сільські новини»: спершу працювала завідувачкою відділом листів, а потім упродовж довгого часу до виходу на заслужений відпочинок – заступником редактора.

І на пенсії продовжувала підтримувати районне видання цікавими публікаціями. Але основну енергію спрямувала на літературну творчість. Її мала батьківщина – хутір Підкриниця поблизу села Рокитниці на Ковельщині. Нестатки, тяжка праця в домашньому господарстві й на колгоспному полі, сімейні негаразди і попри все прагнення до знань – таким було її життя, як і всього повоєнного покоління. Усе це Олена Іванівна показала у своїх перших художньо-біографічних повістях.

А ліричне світобачення відобразила у низці поетичних збірок: «Одкровення», «Сонячні краплини», «Світ радості й журби». У співпраці з місцевим композитором Петром Сачуком подарувала чимало пісень хору «Надвечір’я», учасницею якого була упродовж довгого часу. Упорядкувала два літературно-мистецькі збірники «На берегах Вижівки», куди увійшли твори місцевих авторів. Особливе місце у її творчості останніх років займають духовні книги: «Помоліться за мене…», «Світильник віри», «Горить свіча», «Розмова з Богом», «Віра, Надія, Любов», «Пам’ять любові».

За трохи більш як двадцять років моя колега видала 36 книг. Остання – «На все, Господи, воля Твоя» вийшла до її 80-річчя.Такий подарунок зробила собі торік до своєї поважної дати, хоча невблаганні роки, болючі втрати, хвороби невмолимо забирають сили і здоров’я.

– Навіть уже прощалася з білим світом, коли захворіла на коронавірус, – зізнається Олена Іванівна. – Більш як два тижні з дихальним апаратом та крапельницями, здавалося, забирали останні краплини життя.

Вона пригадує безсонні ночі у лікарняній палаті, коли ниточка буття витоншувалася так, що, здавалося, ось-ось обірветься. За цей час схудла на 17 кілограмів, адже організм не приймав ніякої їжі.

– А потім мені дуже захотілося печеної капусти, – пригадує моя співрозмовниця. – Коли знайомі приготували її за моїм рецептом і передали, з’їла з апетитом стільки, скільки ніколи собі не дозволяла. Відтоді й почалося одужання.

Сила волі цієї мужньої жінки перемогла хворобу, хоча повернулась додому настільки слабкою, що не могла навіть обчистити собі картоплину на обід. Училася ходити заново: починала з десяти кроків у кімнаті, щодень збільшувала їх кількість, поки не дійшла до тисячі. А коли надворі потеплішало, стала влаштовувати собі прогулянки вулицями селища.

Лише через два з половиною місяці після хвороби відновила записи у своєму щоденнику, незважаючи на те, що ручку важко було тримати і букви часто скакали. Це було 21 лютого 2022 року.

– Раніше не могла, не було сили. А тут наче хтось мене підштовхнув: «Сідай і пиши, бо невідомо, що далі буде… Написала. А через три дні вжахнулася: війна! росія, «матінка росія»… Господи, як же вони посміли, ті братовбивці із кремля?! – написала Олена Іванівна у передмові до нової книги «На все, Господи, воля Твоя», куди увійшли записи щоденних думок, есе, вірші.

Нова книга старовижівської авторки відкривається віршем-молитвою «Зупини, мій Господи, війну». Майже відразу після того, як був надрукований у «Вістях Ковельщини», його поклала на музику викладачка Ковельської музичної школи Людмила Лимар.

– Вірш мене настільки зворушив, що я розплакалася. Відразу схотілося покласти його на музику, адже у той час всі ми переживали однакові почуття, викликані збройним нападом, – розповіла Людмила Іванівна. – Уперше цю пісню виконали мої вихованці Надія й Анна Федосюки з Білина. Вони презентували її влітку 2022-го під час концерту однієї вокальної групи. Потім запропонувала заспівати її своїй учениці Марійці Дятел.

Відтоді пісня-молитва увійшла до репертуару обдарованої дівчини, яка зізнається, що твір викликає особливі почуття, а тому вона часто його виконує на різних заходах. Це ще раз підтверджує, що вірш поважної старовижівської поетки об’єднує різні покоління у прагненні до миру і Перемоги над свавіллям країни-агресорки.

Про те, які почуття викликають вірші Олени Чабан, говорили шанувальники її творчості на презентації книги «На все, Господи, воля Твоя», що відбулася нещодавно у Старовижівському краєзнавчому музеї з ініціативи директорки Наталії Ковальчук.

Зворушливими відгуками про творчість авторки поділилися з присутніми Ольга Гаврилюк, Марія Семенюк, Євгенія Кудацька, Алла Пашкевичюс, знана поетеса Світлана Сащук, а також Марина Бесараб, Зоя Маркусь, Софія Страшевська, Любов Барановська та інші. У творчій зустрічі взяли участь також учні Дубечненського ліцею, а музичним дарунком для авторки стали пісні на її слова, які виконали учасниці хору «Надвечір’я» Галина Романчук, Світлана Кушнірук та Ганна Сачик.

...Так склалося життя Олени Іванівни, що в поважному віці вона залишилася одна, але, на щастя, не самотня: допомагає по господарству соціальна працівниця, навідують друзі, сусіди, знайомі, телефонують племінники. Хоча зір погіршав і читати може лише текст з великими літерами, але від улюбленого заняття – творчості не відмовляється. І сподівається видати ще одну книгу.

Валентина БЛІНОВА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 186

Повідомлення в номер / Здоровим бути модно

06.06.2024

Перший міський фестиваль-конкурс “Здоровим бути модно”

відбувся під егідою Ковельського фахового медичного коледжу

Перший міський фестиваль-конкурс “Здоровим бути модно” відбувся під егідою Ковельського фахового медичного коледжу

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 184