Повідомлення в номер / Гороскоп (з 25 по 31 серпня)

21.08.2014

Гороскоп

(з 25 по 31 серпня)

Гороскоп (з 25 по 31 серпня)

0ВЕН. Події тижня розвиватимуться довкола любовної сфери. Ви відчуєте себе. потрібним і коханим, а зустрічі дадуть неабияке задоволення...

Підготував Тарас ВОЛОШКО.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 682

Повідомлення в номер / Коротко про важливе

21.08.2014

Коротко

про важливе

Коротко про важливе

У Свято-Успенській Києво-Печерській лаврі у неділю, 17 серпня, відбулася інтронізація Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Онуфрія.

За повідомленнями Інтернет-видань.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 648

Повідомлення в номер / Вдома на нього завжди чекає “перемога

21.08.2014 Романюк Аліна Петрівна

Вдома на нього

завжди чекає “перемога”

Актуальне інтерв’ю

Вдома на нього завжди чекає "пермога"

Завдяки тому, що Верховна Рада врегулювала питання щодо надання військовим відпусток, нарешті, після чотиримісячного перебування у зоні АТО, військовослужбовці мають змогу побувати вдома і обійняти своїх рідних.

Приїхав у таку відпустку й Анатолій Москвічов із села Дрозднів Ковельського району. З ним зустрівся журналіст газети.

Аліна РОМАНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 959

Повідомлення в номер / Демографічний огляд Ковельського району

21.08.2014

Демографічний огляд Ковельського району

На території району на 1 січня 2014 року проживало 40,7 тис. осіб постійного населення. За останні 20 років кількість мешканців скоротилась на 2,3 тис. осіб. Міських жителів налічувалось 8,6 тис. осіб, в тому числі в смт Люблинці – 4,5 тис. і смт Голобах – 4,1 тис. осіб. Селяни, а їх 32,1 тис. осіб мешкають у 91 селі. Частка сільського населення складає майже 80% всього населення району.

У загальній структурі населення району переважають жінки. На кожну тисячу чоловіків припадає в середньому по 1135 представниць "слабкої" статі.

У віковому складі населення району кожний п`ятий мешканець – дитина віком до 15 років, близько 29% – молоді люди у віці 15-34 років, майже 15% – громадяни похилого віку (65 років і старші). Середній вік жителів району – 38 років. У дитячих та молодших вікових групах переважають представники жіночої статі (на 1000 хлопчиків припадає 1021 дівчинка), у вікових групах від 17 до 30 років переважають представники "сильної половини" (на 1000 жінок припадає 1126 чоловіків). Починаючи з 30-річного віку (за винятком 50-54 років), спостерігається "дефіцит" чоловіків. Зокрема, жінок у віці 60 років і старше вдвічі більше, ніж їх однолітків протилежної статі. Це пояснюється, насамперед, більш високою смертністю чоловіків, яка обумовлена важкими та небезпечними умовами праці та схильністю цієї категорії населення до шкідливих звичок.

В районі у працездатному віці нараховується 23 тис. осіб, що становить 57% всього населення. Демографічне навантаження на 1000 осіб працездатного віку в районі складає 771 особу непрацездатних, в тому числі в міських поселеннях – 662, в сільській місцевості – 803 особи.

Управління статистики у Ковельському районі.

Демографічний огляд Ковельського району

Управління статистики у Ковельському районі.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 627

Повідомлення в номер / Податкова реформа скасує подання обтяжливих звітів

21.08.2014

Податкова реформа скасує подання обтяжливих звітів

Скасування податків, обтяжливих в адмініструванні та для звітування, позбавить платників податків потреби подавати до органів Державної фіскальної служби чимало звітів.

Таким чином, в умовах спрощення обліку та звітності, на виконання податкових зобов'язань перед бюджетом, представники бізнесу витрачатимуть значно менше часу.

"Нині представники підприємництва будують свої бізнес-плани з врахуванням того, що вони зобов'язані нарахувати та сплатити 22 обов'язкові платежі. Натомість, урядові ініціативи щодо податкової реформи пропонують залишити тільки 9 податків. При цьому, значна частина податків, скорочується або узагальнюється", – зазначає в. о. начальника ГУ Міндоходів у Волинській області Віталій Чуй.

Отож, кількість податкових звітів, які зараз вимагають додаткової уваги та зусиль від фінансових служб підприємств, суттєво зменшиться. А якщо врахувати, що кількість податкових різниць теж пропонується скоротити з 49 до 3, зокрема скасувати різниці щодо: витрат на навчання, витрат на ремонт, витрат на відрядження тощо, звітування перед органами ДФС повинно стати більш простим та необтяжливим.

"Водночас зменшення витрат ресурсів держави та бізнесу на адміністрування податків внаслідок пропонованої Урядом податкової реформи – це той момент, який разом із детінізацією зарплат, стане однією з визначальних передумов економічного зростання", – підсумував Віталій Чуй.

Прес-служба ГУ Міндоходів

у Волинській області.

Податкова реформа скасує подання обтяжливих звітів

Прес-служба ГУ Міндоходів у Волинській області.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 641

Повідомлення в номер / Багатих медозборів на радість людям

21.08.2014

Багатих медозборів на радість людям!

День пасічника України – професійне свято бджолярів – відзначають 19 серпня (на Спаса). Традиційно – це своєрідне свято-ярмарок, найприємніший момент якого, звісно ж, – дегустація меду.

У цей день у Поворську згадують свого односельчанина, видатного бджоляра Володимира Йосиповича Оксенюка (на жаль, уже покійного). Загалом у селі більше 20 пасічників, проте усі вони з добротою і повагою згадують саме Володимира Йосиповича і називають його "головним".

Він був одним із перших, хто започаткував бджолярське ремесло у Поворську. У 70-ті роки Володимир Йосипович служив у Поворській військовій частині прапорщиком. Мав медичну освіту – фельдшера. А пасіка – це була мрія, хобі. Щоб більше дізнатися про тонкощі цієї справи, заочно пройшов спеціальні курси для пасічників.

"Ще з дитинства у тата була любов до бджіл, – згадує донька Володимира Йосиповича Інна Кухарук. – Проте йому забороняли допомагати у догляді за вуликами (усім же відомо, що бджоли бувають агресивними). Але це не перешкоджало його цікавості: він вилазив на дерева, аби розгледіти устрій вуликів та поспостерігати за роботою бджіл".

Згодом Володимир Оксенюк облаштував велику пасіку в лісі – до 40 вуликів. У турботу про крилатих трудівниць вкладав усю душу. І не покидав ніколи "навчання": завжди передплачував журнал "Пчеловодство", купував новинки на книжковому ринку.

Поступово, завойовуючи повагу серед односельців, знайшов і друзів по справі, і вже сам став справжнім учителем для багатьох початківців як з Поворська, так і з навколишніх сіл.

"Тато дуже любив бджіл. Це було не просто хобі чи бізнес, а справжнє захоплення. Він навіть коли хворів, просив відвезти його на пасіку, – згадує Інна Володимирівна. – А ще батько казав, що бджоли наділені емоціями та почуттями. Завжди говорив: "бджола померла" (як про людину) і дуже засмучувався, коли таке траплялося. Ніколи не було у нього бажання нажитися за рахунок бджільництва, щедрості його не було меж".

Згодом пасіка перейшла "у спадок" зятю – Володимиру Сергійовичу Кухаруку. Він, вдячно згадуючи тестеву науку, старається з любов'ю та відповідальністю дбати про вулики і їх жителів.

Бджільництво, як сімейна справа, закріпилася й у родині поворчанина Олександра Івановича Сінчука. Його дід мав пасіку, а коли настав час – роздарував її як придане для своїх дочок. Батько Олександра Івановича, Іван Артемович Сінчук, отримав тоді два вулики, які з допомогою близьких, друзів, сусідів розбудував до 10, а тепер у родинному господарстві їх 15.

Кілька знаходяться поблизу дому, решта – в лісі, де облаштований будиночок для потрібного кожному пасічнику інвентаря. У лісі бджолам для медозбору – роздолля: першим з'являється цвіт ліщини, потім ваблять цвітом інші дерева, квіти, трави…

Хоч бджільництво для членів цієї родини хобі, але ця справа потребує багато зусиль і терпіння: для оновлення і утеплення вуликів, підгодовування і лікування бджіл тощо. Особливо багато турбот у пасічників весною і восени.

"Бджоли – це завжди велика злагоджена сім'я: поодинці крилаті трудівниці ніколи не живуть! Вони, як досвідчені архітектори, підтримують ідеальність своїх творінь у вуликах та порядок у них, – розповідає Олександр Іванович. – Як і у людей, серед бджіл є господарі й ті, що трудяться на благо колективу. Але й без ледарів-трутнів не обходиться. З ними бджоли чинять за своїми "законами". Різняться бджоли й характером: бувають доволі вередливі щодо вибору домівок – можуть оселитися у старому вулику, а нового, свіжопофарбованого, і зовсім оминути увагою. Водночас бджоли дуже справедливі щодо своїх крилатих родичів".

Помічниками у Олександра Івановича – сини Юрій та Ігор, дружина Наталія. "Урожай" з їхньої лісової "медової плантації" часто стає приємним гостинцем друзям, колегам.

Розповіді Олександра Івановича про бджіл можна слухати годинами. Він говорить із захопленням, піднесенням, непідробною любов'ю до неповторного бджолиного світу. Йшла мова і про те, що, крім основного продукту бджільництва – меду, з пасіки одержують бджолиний віск, стільники, прополіс, пергу та пилок, маточне молочко і навіть бджолину отруту та підмор – все дуже корисне для здоров'я людини.

Олександр Іванович теж згадав свого односельчанина В. Й. Оксенюка як зачинателя традиції колективного відзначення у Поворську Дня пасічника: "Володимир Йосипович для цього навіть змайстрував альтанку, збирав усіх бджолярів, аби ті могли не лише скуштувати мед, а й поділитися досвідом, розповісти свої смішні історії".

Початківцям-пасічникам Олександр Іванович радить читати не лише спеціальну літературу, а й вивчити біологію цих комах, аби досконало розуміти їх спосіб життя.

Лілія Бусел,

студентка Східноєвропейського національного університету

ім. Лесі Українки.

НА ЗНІМКУ: Володимир ОКСЕНЮК.

Фото з домашнього архіву.

Лілія Бусел.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1087

Повідомлення в номер / Аби лиш не було війни

21.08.2014 Зінчук Вікторія Петрівна

Аби лиш не було війни...

Приємний, вихований, щирий – таке враження склалося після кількох хвилин знайомства з ковельчанином Олександром Оліферчуком. А якщо запитати у нього, що в його житті найдорожче і найважливіше, – без вагань відповість: "Діти, сім'я". А потім, на мить задумавшись, додасть: "І щоб не гинули люди, не було війни…".

Народився Олександр Оліферчук у 1944 році в с. Голубне, що на Рівненщині. Його батько загинув під час Великої Вітчизняної війни. Пригадує, що з фронту встиг надіслати два листи, проте скільки б згодом не шукав, не зміг знайти безцінних аркушів.

Матір одна виростила трьох синів. Нелегко доводилось простій доярці без чоловічого плеча. Тому й маленькому Сашкові було не до дитячих ігор та забав, бо і за господарством потрібно було доглядати, і не відставати у школі. Тим часом старші брати вже працювали у колгоспі.

Закінчивши вісім класів у місцевій школі, продовжив навчання в дитячому будинку в сусідньому селі. Про проведені там два роки любить пригадувати чоловік. Адже саме в цьому закладі привчився до порядку й дисципліни і, водночас, відчував турботу й тепло, здавалося б, від зовсім сторонніх людей. Та й сам не сидів без діла: дбав про молодших дітей, допомагав вихователям.

А ще йому часто приходить на пам'ять, як маленьким хлопчиною захоплювався людьми у військовій формі, адже вони подарували всім нам мирне небо, звільнили рідну землю від загарбників. Саме таким героєм був і його батько…

У післявоєнні роки в селі було чимало військових, адже поряд знаходився військовий полігон. Тож дітлахи зграйками бігали за солдатами, зустрічали їх, проводжали, віддавали честь. Тому й вирішив Сашко, що, подорослішавши, стане військовим, щоб, як вони, захищати свою Батьківщину від ворогів. І його дитяча мрія здійснилася.

Закінчивши у 1962 році Здолбунівське залізничне училище, отримав направлення у Ковель, де працював на залізниці. А після трьох років армії вступив у Хмельницьке артилерійське училище. Вивчившись, служив у Ковелі, де від звання лейтенанта "доріс" до підполковника, був командиром дивізіону.

Служба для Олександра Петровича була завжди радістю. Але найбільше пригадуються свята. Особливо – паради з нагоди Дня Перемоги, Дня визволення Ковеля, інших дат, які ніколи не обходились без участі військових. Тому й настрій завжди був піднесений, святковий.

…Минали дні за днями. Робочі будні, служба, свята. І ось Олександр Петрович вийшов на пенсію, а людина він за натурою дуже діяльна – сидіти без діла не може. Працював на льонозаводі, згодом на фірмах "ОлШе", "Двері Білорусі". Нині очолює міську первинну організацію артилеристів, співає у хорі ветеранів війни та праці Ковеля.

З дружиною Ольгою Михайлівною виростили двох дітей – сина і доньку. Син пішов стежкою батька: теж військовий. Донька живе і працює у Ковелі.

Під час розмови не могли обминути теми останніх подій на Сході України, адже це неабияк турбує нашого земляка. Мій співрозмовник вважає, що вихід зі складної ситуації слід шукати за столом переговорів.

Важко ці події сприймати, адже син служив і нині мешкає з сім'єю в далекому Уссурійську. Щороку навідується в гості. На жаль, через війну на Сході нашої держави цьогоріч, мабуть, не приїде. Та все ж батьки сподіваються побачити сина невдовзі.

Зараз Олександр Петрович радіє своїм нащадкам, адже має чотирьох чудових онуків.

Завтра Олександр Оліферчук святкуватиме 70-річчя. Тож щиро вітаємо його з ювілеєм та бажаємо щасливого, довгого життя, миру і злагоди в домі. Нехай людська вдячність, шана та повага стануть постійними супутниками Вам, шановний, у житті. Міцного Вам здоров’я, добра і благополуччя!

Вікторія ЗІНЧУК.

НА ЗНІМКУ: Олександр ОЛІФЕРЧУК.

Фото

Ольги Стеблевець.

Вікторія ЗІНЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 922

Повідомлення в номер / Юні ковельчанки

14.08.2014

Юні ковельчанки Анастасія ДУДКА, Катерина КОЛЯДА та Марта НАКОНЕЧНА, яких ви бачите на знімку, навчаються в ЗОШ № 12. Учениць одинадцятого класу чекає особливий та важливий період у житті — останній рік у школі.

Однокласниці серйозно готуються до навчання, вибору майбутньої професії, а зараз ще насолоджуються погожими літніми днями шкільних канікул.

Фото Світлани ЛЯШУК.

Юні ковельчанки

Анастасія ДУДКА, Катерина КОЛЯДА та Марта НАКОНЕЧНА,

яких ви бачите на знімку, навчаються в ЗОШ № 12. Учениць одинадцятого класу чекає особливий та важливий період у житті — останній рік у школі.

Фото Світлани ЛЯШУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 651

Повідомлення в номер / Коротко про важливе

14.08.2014

Коротко про важливе

Митрополит Чернівецький і Буковинський Онуфрій обраний новим предстоятелем Української Православної Церкви.

Таке рішення прийнято за результатами голосування церковних ієрархів, що відбулося вчора в ході засідання Собору єпископів УПЦ.

За нового предстоятеля Української Православної Церкви митрополита Чернівецького і Буковинського Онуфрія проголосували 48 із 74 ієрархів, що взяли участь у виборах. Про це журналістам повідомив речник УПЦ отець Георгій Коваленко.

За його словами, в першому турі митрополита Онуфрія підтримали 36, митрополита Бориспільського і Броварського Антонія — 25, а митрополита Вінницького і Барського Симеона — 9 ієрархів.

Нагадаємо: попередній предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший митрополит Володимир помер 5 липня. Серед його імовірних наступників називалися митрополит Донецький та Маріупольський Іларіон, митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, митрополит Вінницький і Барський Симеон та намісник Києво-Печерської Лаври, митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел.

Парламентські перевибори в Україні можуть відбутися 5, 12, 19 чи 26 жовтня цього року. Про це на брифінгу сказав голова фракції "УДАР" Віталій Ковальчук.

"Дата виборів залежить від двох умов: від того, коли Порошенко скористається своїм правом призначення дострокових парламентських виборів. Інша умова — будуть або не будуть внесені зміни про скорочення строків проведення виборчої кампанії. Серед дат, які зараз розглядаються, — 5, 12, 19 або 26 жовтня 2014 року", — заявив Ковальчук.

Раніше заступник голови ЦВК Андрій Магера заявляв, що відповідно до чинного законодавства Президент зможе прийняти рішення щодо проведення дострокових виборів до Верховної Ради не раніше 27 серпня.

За повідомленнями

Інтернет-видань.

Митрополит Чернівецький і Буковинський Онуфрій обраний новим предстоятелем Української Православної Церкви...

За повідомленнями Інтернет-видань.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 711

Повідомлення в номер / Разом – ми сила

14.08.2014

Разом – ми сила!

Хочу осягнути глибокий зміст слова “Мати”. Пишу з великої букви. Ніяким правописом не визначиш значення цього величного і святого слова.

Непросто народити. Не легше виростити, виховати і в час випробувань заради рідної землі, волі і свободи народу, відпущення гріхів людства іти із сином або дочкою на Голгофу. Так, як це зробила Мати Божа. Цим вона виконала свою місію перед Богом.

Сьогодні знову настав час вибору – наслідувати Пресвяту Богородицю Марію чи покірно скоритися зухвалим російським бойовикам, терористам і диверсантам.

Нещодавно від поважної, інтелігентної пані почув: "Я свого сина під мобілізацію і в зону АТО на війну не пущу. Тільки через мій труп!". Виправдання і звинувачення влади, олігархів сипались камінним градом.

Не виню цю пані, бо не маю права судити.

Вона ж – мати. Але так гірко стало на душі: "Невже пропадає Україна, зникає з карти земної велична, тисячолітня держава?" – подумалось.

Через кілька днів заспокоююсь, побувавши в Любитові.

Біля гарного квітучого обійстя нас зустрічає миловида господиня. Це — Людмила Варчин, син якої Олександр служить в зоні АТО і щодня, щохвилини перебуває під обстрілом кулеметів, "градів", мінометів і снайперів.

– Заходьте до хати, а то собаки так гавкотять, що й порозмовляти не дадуть, — запрошує жінка.

Смуток в очах, тривога — на обличчі і в голосі.

– Переживаєте за сина?

– День і ніч. Двічі на добу виходимо на зв'язок. Поговориш — серцю легше. А буває, коли обірветься та тонка ниточка, то місця собі не знаходжу. Так було, коли Сашин батальйон доходив до Волновахи. Тривожно на душі. Але мій Саша каже: "Мамо, якщо не ми, — то хто?".

Слухаю Маму Людмилу і намагаюся зрозуміти, чим заповнений любитівський духовний простір.

— Важко всім. З нашого села 7 юнаків у зоні АТО. Ми, матері, молимось за них всіх. Спілкуємося щодня між собою. Заспокоюємо одна одну. А сусіди як ставляться гарно: і співчувають, і заспокоюють, і чим можуть, допомагають.

Сільський голова у нас добрий. Старається вникати в наші проблеми житейські. З обмолотом зернових допомагав, щоб дешевше було. Тепер вся техніка на селі приватна і дорога. Він і до зими питання з дровами вирішить.

Хочеться відволікти співбесідницю від сумного.

– А взагалі, як живете? Господарка велика?

– Є хліб і до хліба. Утримуємо корову, годуємо свиней, є гуси, качки, кури. Поля свого із пайовими ділянками, що дісталися нам по заповіту, маємо майже 5 гектарів. Сіємо пшеницю, овес, ячмінь. Садимо картоплю. Чоловік працює водієм, то ще й копійка в хаті ведеться для виживання.

Надіюсь, що і син Микола скоро влаштується на роботу – він же і водій, і тракторист. Для радості доня виростає – третьокласниця-розумниця.

Все в нас добре, аби тільки Саша швидше живий та здоровий повернувся. Він в армії з 8 квітня, а мені здається, що то — ціла Вічність.

І я перейнявся цими переживаннями. Колись, в минулому, мій рід був майже винищений. Хто війною, хто боротьбою за нашу неньку-Україну. І в мене та жарина болю не затухає. Тому й беру близько до серця переживання земляків і слово "Мама" виписую з великої букви.

На сесії районної ради прозвучало депутатське звернення від голови райпарторганізації ВО "Батьківщина" Володимира Андросюка про допомогу сім'ям, чоловіки яких воюють в зоні АТО. Тому цікавлюся, як з цим у Любитівській сільраді.

На столі у сільського голови Віктора Павлова на видному місці – список тих, хто воює і хто мобілізований. У нього постійний телефонний зв'язок із тими хлопцями та їх сім'ями. З активною участю голови зібрали всім селом кошти і закупили бронежилети.

Село співчуває. Село діє. Село теж живе війною і долею України. Віктор Іванович знає, як і з чого будуються бліндажі, котрі захищають хлопців від смертоносних ударів "градів". Знає і сімейні проблеми тих, хто служить. Але найголовніше було почути із вуст Мами Саші: "У нас голова добрий". До речі, він вже пообіцяв посприяти із влаштуванням на роботу Миколу, сина Людмили Варчин.

Ось такі вони, реалії життя. Добрі і відповідальні люди, добрий голова, а значить — буде у нас омріяна благополучна Україна.

Анатолій СЕМЕНЮК.

НА ЗНІМКУ: Людмила ВАРЧИН.

Фото Світлани ЛЯШУК.

Уже понад три місяці на Сході України триває антитерористична операція. Понад три місяці наші солдати стоять на обороні Української державності, суверенітету та територіальної цілісності. Щоденно крок за кроком відвойовують захоплені сепаратистами території сіл та містечок, відновлюючи мирне життя.

Виконавчий апарат Ковельської міської ради.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 1060