28.08.2025
Четвер. Ясно. Температура: 28оС. Вітер південно-східний помірно сильний.
В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: 19оС. Вітер південний помірний.
П’ятниця. Мінлива хмарність, невеликий дощ. Температура: 30оС. Вітер південний сильний.
В ніч на суботу.  Мінлива хмарність, під ранок – дощ. Температура: 20оС. Вітер південний помірний.
Субота. Мінлива хмарність, дощ, гроза. Температура: 28оС. Вітер південний помірно сильний.
В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: 17оС. Вітер західний помірний.
Неділя. Мінлива хмарність. Температура: 240С. Вітер південний помірно сильний.
В ніч на понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 15оС. Вітер південний слабкий.
Понеділок. Мінлива хмарність.  Температура: 25оС. Вітер південний сильний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 16оС. Вітер західний помірний.
Вівторок. Переважно сонячно.  Температура: 26оС. Вітер західний помірно сильний.   
В ніч на середу.  Ясно.  Температура: 15оС. Вітер південно-східний слабкий.
Середа. Ясно. Температура: 26оС. Вітер південно-східний помірний.

серпень Четвер. Ясно. Температура: 28оС. Вітер південно-східний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: 19оС. Вітер південний помірний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 28
Читати далі
28.08.2025
2 вересня свій день народження відзначатиме авторитетна і шанована на Ковельщині, Волині та в Україні людина – Віктор Теодосійович Козак, керівник ТзОВ "Ідея", депутат Волинської обласної ради.
Він – яскравий зразок того, як сумлінна праця, вірність батьківським традиціям, повага і любов до оточуючих формують непересічну особистість, талановитого організатора, патріота рідної землі, який турботу про земляків, поліпшення умов їх життя, зміцнення економічної та оборонної могутності рідної держави вважає своїм першочерговим обов'язком.
Сьогодні, в час жорстоких випробувань, які випали на долю українського народу у зв'язку з бандитським нападом путінських вбивць на нашу країну, Віктор Теодосійович багато уваги приділяє організації волонтерської допомоги воїнам ЗСУ, часто буває у військових підрозділах, де служать наші земляки. Разом із соратниками та однодумцями забезпечують військових необхідним обладнанням, спорядженням, апаратурою, допомагають у ремонті техніки (на світлині). 
Шановний Вікторе Теодосійовичу!   
З нагоди Вашого дня народження прийміть від нас щирі і теплі вітання! Нехай Ваше подальше життя буде лагідним і погожим, як буває лагідною і погожою вереснева днина, коли народилися, а над Вашою головою завжди голубизною сяє небо, звідки Бог і Сонце посилають Вам свої тепло, благодать і мир! Сімейного Вам благополуччя, добра, спокою, а головне – переможного миру, заради чого Ви разом із колективом, волонтерами Волині наполегливо працюєте.
Многих і благих Вам літ життя!
З повагою – ДРУЗІ. 

Козак 2 вересня свій день народження відзначатиме авторитетна і шанована на Ковельщині, Волині та в Україні людина – Віктор Теодосійович Козак, керівник ТзОВ "Ідея", депутат Волинської обласної ради.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 38
Читати далі
28.08.2025
Як і передбачалось, серпень виявився традиційно "гарячим". І за температурою повітря в багатьох країнах світу, і за політичною напругою, викликаною передовсім російсько-українською війною.
"Спека" на міжнародній арені суттєво підвищилась після зустрічі президента США Дональда Трампа з російським диктатором путіним на Алясці, а також після візиту Володимира Зеленського до США в супроводі лідерів провідних країн Європи, їх переговорів з главою Білого дому.
Не буду забирати час в читача переліком проблем, які нині намагаються розв'язати після згаданих зустрічей в Україні  та інших країнах світу, бо, чесно кажучи, тут більше запитань, аніж відповідей. І головне серед них – КОЛИ ПУТІН ПРИПИНИТЬ ВІЙНУ В УКРАЇНІ І НАСТАНЕ МИР?
З цього приводу можна дискутувати, як-то кажуть, довго і нудно, але моя точка зору така: ПУТІН НІКОЛИ НЕ ЗУПИНИТЬ бойові дії. Це може статися у двох випадках: він помре, хоча досі не відомо, чи його роль впродовж тривалого часу не виконує "двійник" або "трійник", або помре росія (в прямому і переносному значеннях цього слова). 
Однак це абсолютно не означає, що українцям, їх владі треба припинити опір агресору і, склавши руки або піднявши їх догори, чекати отих двох випадків, про які написано вище.  На моє тверде переконання, дуже помиляються ті, що твердять: “московію перемогти не можна – вона озброєна до зубів і має незлічений людський ресурс".    
Все це, ніби, й так, але, як казав один з героїв української класики, трішечки не так. Про це свідчать факти, проти яких не попреш. Опір Збройних Сил України, мужність і героїзм наших воїнів серйозно підірвали оборонну міць агресорки із-за "поребрика", а надмірні самовпевненість і гординя кремлівських імперців сприяють цьому. Ось деякі факти.
l
Бойова виучка українських воїнів, яка значно зросла за роки війни, наявність, хоч і недостатня, сучасного озброєння дозволяє завдавати дошкульних ударів окупантам. Чого тільки вартують проникнення українських дронів різних модифікацій у повітряний простір ворога! Це – уражені аеродроми, склади з боєприпасами, "найкращі" у світі ракети й літаки орків.
Мало того: величезних збитків зазнають авіаційні компанії, які в умовах повітряних тривог скасовують сотні авіарейсів, втрачаючи і прибутки, і престиж професії, сіючи серед пасажирів хаос і розгубленість, страх і відчай. Іноземне слово "колапс" увійшло у лексикон усіх, хто користується послугами повітряних перевізників.
Не менш дошкульними є удари по об'єктах нафтової і газової енергетики, які, до речі, першими почали завдавати москалі. І що? А от що. Як стверджує російська статистика, котра, як правило, безбожно бреше, але нині визнає: в ерефії катастрофічно не вистачає бензину і дизельного пального (експорт котрого взагалі заборонено). Та й, взагалі, внаслідок ударів по нафтопереробних заводах ціна бензину АІ-95 б'є рекорди. Днями повністю припинив роботу 16-й за потужністю Новокуйбишівський НПЗ. А він же не один. 
Можна собі уявити, скільки палива недоотримала "могутня, легендарна і непереможна" армія ерефії, яку чомусь ще донедавна вважали другою в світі (?!).
l
Внаслідок активних зусиль України, підтримки наших союзників різко впав обсяг продажу газу в Європу, де збанкрутілий "Газпром" домінував у радянські часи,  казково поповнюючи державну скарбницю "твердою" валютою.
Нині ж "Газпром" продав поодиноким європейським клієнтам, які ще залишилися, у січні-червні ц. р. всього 10 млрд. м3 газу, хоча ще торік ця цифра становила більше 18 мільярдів. Отож, як підрахували фахівці, цього – річ компанія реалізує всього 17 мільярдів кубів, що буде певним антирекордом, починаючи з 1970-их років. 
Загалом сукупні доходи від нафти і газу склали в ерефії 787,3 млрд. рублів, що на 27 відсотків менше, аніж у 2024 році. Зменшення доходів від цих галузей, які становлять приблизно третину державного бюджету, посилить тиск на фінансову скарбницю, яка й без того спустошена величезними витратами на війну. 
путін та його фаворити нахваляються, що західні санкції, викликані війною, не тільки не нашкодили економіці, а сприяють її зміцненню. Справді, обсяг промислового виробництва в московії за 6 місяців ц. р. виріс на 1,4 відсотка. Але справа у тому, що ріст відбувається головним чином за рахунок ВПК (військово-промислового комплексу). На безперервний "потік" поставлено випуск танків, ракет, гармат, бомб і снарядів, безпілотників тощо. 
В цивільному ж секторі ситуація стає дедалі тривожнішою. З одного боку, дається взнаки висока процентна ставка Центробанку, з другого – "душать" обійми друга і соратника, яким дехто називає Китай.
Швидкими темпами спадає виробництво будівельних матеріалів, що не дозволяє нормально займатися спорудженням житла і виробничих об'єктів. Зменшує обсяг виробництва автомобільна галузь. Спад у травні становив 11,5 відсотка, у червні – 5,3. Особливо "впав" ринок вантажівок і автобусів. Колись славнозвісна "Lada" продала автівок на 30 відсотків менше, аніж торік. Триває скорочення персоналу в компаніях, знижуються заробітні плати. І тут "допомагають" китайські партнери – їх продукція впевнено заволоділа більш як половиною російського ринку.
Не краща ситуація в бізнесі, який масово припиняє свою діяльність. Так, із січня по червень ц. р. зареєструвалося близько 95 тисяч юридичних осіб, а "закрилися” в 1,5 рази більше – майже 141 тисяча. Криза "роз'їдає" залізничний транспорт, вугільну промисловість, інші галузі господарства кацапстану.
l
Над путінською недоімперією дедалі відчутніше нависає привид якщо не голоду, то відчутної нестачі продовольства. Ось як про це інформує "Радіо Свобода".
"На півдні росії очікується  найнижчий за п'ять останніх років урожай. Пропагандистські російські ресурси навіть вигадали термін "компактний урожай", щоб не вживати слова "неврожай" чи "низький урожай". На тлі того, як МВФ та інші міжнародні фінансові інституції виступають із невтішними прогнозами щодо економіки росії, російська влада хоче запровадити регулювання цін на головні продукти харчування.
Російське міністерство сільського господарства, яке, до речі, очолює син "сірого кардинала" кремля Миколи Патрушева Дмитро, вже звернулося до кількох найбільших асоціацій виробників із проханням оцінити підготовлений законопроєкт про регулювання цін на овочі, молочні продукти та товари птахівництва. Не виключено, що "регулювання" в недалекому майбутньому охопить і хлібобулочні вироби. 
Зрештою, дивуватися немає чому: в московії вже були проблеми з картоплею, курячими яйцями, які вдалося розв'язати з великими труднощами. Але яке життя в кацапстані без труднощів? Без них населенню було б сумно і нудно. Про реальні труднощі з продовольством свідчить той факт, що експорт сільгосппродукції в рф впав на 15 відсотків, а імпорт її, навпаки, збільшується з такою ж швидкістю. 
Причин цього, як стверджують експерти, декілька: недоступність банківських кредитів, несприятливі погодні умови, а також наявність у частини населення (переважно зайнятих в галузі оборонно-промислового комплексу і у війську) “великих” грошей. Це призвело до того, що попит перевищує пропозицію.
Безперечно, на ситуацію в економіці загалом і в аграрному секторі зокрема негативно впливають примхи погоди (повені, засухи, заморозки), природні катаклізми (землетруси, виверження вулканів тощо). Сили небесні ніби карають зомбованих путіним людей за кровопролиття, вбивства, руйнування. 
Так, потужний землетрус струсонув нещодавно Камчатку на прилеглі регіони росії і вперше за 300 років "розбудив" сім вулканів, які викидають в атмосферу сотні кубометрів пилу і отруйного газу, заливаючи землю розпеченою магмою. Далі, як кажуть, буде ще гірше, якщо війна не припиниться.
В результаті всіх цих негараздів дефіцит бюджету в ерефії у червні ц. р. виріс до 3,7 трлн. рублів, або 46 млрд. американських доларів. У відсотках від валового внутрішнього продукту дефіцит може перевищити "стелю" на 1,7 відсотка. Але, схоже, путінську зграю бандитів і кровопивць це не надто хвилює. Не зважаючи на тривожні тенденції в економіці, вони дозволили собі розкіш "списати" більше 20 млрд. доларів боргів країнам Африки, які підтримують московію у її військових злочинах. І не тільки в Україні. 
l
Дехто із читачів газети, які знайдуть в собі сили дочитати мою статтю до кінця, можуть запитати: "А для чого мені знати, що робиться в росії?".
Поясню.
Пишучи ці рядки, я хотів підбадьорити моїх земляків, котрі вірять тим панікерам, які галасують: "Все пропало. росію нам не перемогти. Час завершувати бойові дії" і т. д., і т. п.
Іншими словами це означає: "Підіймаймо руки і капітулюймо".
Не буду пояснювати, які наслідки матиме капітуляція для кожного українця. Хочу лишень наголосити, що навіть те, що написав, підтверджує думку: московія – колос на глиняних ногах. Її можна і потрібно перемогти. Героїчними зусиллями наших захисників, західних союзників, участю волонтерів ми довели світу: стояли і будемо стояти. Як вода точить камінь, так стійкість, сталева воля, віра в Бога та Україну поступово, але неухильно підриває міць московії. 
Головне – стиснутися в один кулак владі, громадському суспільству, активно допомагаючи ЗСУ, і ми просто приречені на переможний мир.
Вважаю, що про це варто було нагадати читачам газети у дні відзначення 34-ої річниці проголошення державної Незалежності України.   
Ярема ГОЯН.
P.S. На продовження своїх думок хочу процитувати слова українського генерала Сергія Кривоноса. "Ми не в тому становищі, щоб погоджуватися на те, що нам скажуть по факту, ніби школярику. Орківська економіка сиплеться, а путін хоче перемир'я в повітрі, бо ми системними ударами по критичній інфраструктурі наближаємо його до колапсу. Навіть більше – у росії почалися проблеми з урожаєм. Теоретично  імперії зла може загрожувати голод.
Тому козирі в наших руках. Так, буде складно. Так, росія може збільшити кількість повітряних ударів, але це вже на останньому подиху. Тому незалежно від того, що там буде домовлено, позиція України мусить бути чіткою. Ми маємо спроможність утримувати фронт, руйнувати російську економіку й тил".
Браво, пане Генерале! Радий, що наша точка зору на російсько-українську війну співпала. І переконаний, що подібним чином думають інші українські патріоти.
Ось як пише відомий блогер Джон Сміт в мережі Фейсбук:
"путін не переміг, а програв. Українська армія впевнено тримає фронт. Путінський контрнаступ, який він почав ще в листопаді 2023 році і угробив за 2 мільйони солдат – провалився. Російська армія досягла лише скромних результатів у вигляді зруйнованої Авдіївки, місячного пейзажу Мар'їнки і руїн декількох інших колишніх районних центрів.
Британська розвідка вважає, що путіну для захоплення 100% Луганської, Донецької, Запорізької і Херсонської областей знадобиться ще 4,4 роки і ще 2 млн. вбитих і поранених. Ні часу, ні людей на це в путіна немає.
Тому це росія в тупику. Це для рашки продовження війни невигідне, бо веде до розпаду внаслідок грандіозних економічних проблем.
Це росії треба зупинення війни.
І це ми вирішуємо, коли дати або не дати росії такий мир".
l
Отож, що маємо робити у ці "гарячі" серпнево-вересневі дні? Перефразовуючи  слова Павла Тичини, скажу таке:
Та нехай собі як знають
Божеволіють, конають, –
Нам своє робить:
Москалів до 'дної ями,
Москалів за москалями
Будем, будем бить!
Будем, будем бить!
І не інакше!
Я. Г.

ЗСУ Як і передбачалось, серпень виявився традиційно "гарячим". І за температурою повітря в багатьох країнах світу, і за політичною напругою, викликаною передовсім російсько-українською війною.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 22
Читати далі
28.08.2025
Багато патріотичних заходів з нагоди Дня Державного Прапора і Дня Незалежності України відбулися на Ковельщині. У них взяли участь представники органів влади, духовенства, громадськості, Збройних Сил України, учнівської та студентської молоді.
На світлинах ви бачите окремі епізоди святкування, яке в Україні четвертий раз поспіль відбувалося в умовах воєнного стану.
Текст і фото 
Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ. 

20250824_123105IMG-dd3dbc44f982ee996c3aedace497f04a-V Багато патріотичних заходів з нагоди Дня Державного Прапора і Дня Незалежності України відбулися на Ковельщині. У них взяли участь представники органів влади, духовенства, громадськості, Збройних Сил України, учнівської та студентської молоді.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 23
Читати далі
28.08.2025
Спорт заставляє людину постійно рухатись, розвиватись, покращує здоров'я, самопочуття та настрій. У цьому я переконалась давно, спостерігаючи за тим, яке складне життя у мого сина Олександра, який має інвалідність першої групи з дитинства.
Саме тому виникла ідея створити групу молодих людей, які мають інвалідність, але бажають займатися спортом. Разом з Ольгою Осіпчук ми звернулись до місцевої влади за допомогою, і нам надали місце для тренувань й тренера. І ось уже ми займаємось дев'ять місяців. Спочатку заняття проходили в КДЮСШ імені Євгена Кондратовича, а з настанням літа – на стадіоні "Сільмаш".
Мами теж приходять на тренування зі своїми синами та доньками. І наше життя наповнилось яскравими барвами – всі з нетерпінням чекають наступної зустрічі. Тон завдає наш тренер Альона Ігорівна Трифонова, яка вимушено переселилась із сім'єю з Харкова під час війни. Маючи педагогічну та психологічну освіту, досвід у спорті (учасник Всеукраїнських змагань з Великого тенісу), вона зуміла об'єднати нас в одну команду, до кожного знайти індивідуальний підхід. Тренування проходять на високому професійному рівні, і щоразу ми пізнаємо щось нове для себе.
Альона Ігорівна – це людина з великим серцем. Ми щиро дякуємо їй за терпіння, розуміння, креативність. Її девіз: "Якщо працювати, то тільки з повною віддачею".
Наші заняття починаються з розминки, яку кожен робить у силу своїх можливостей. Потім настають тренування з дартсу, коронхолу, кеглів, фрізбі, петанку.
Граємо у футбол, баскетбол, волейбол. В ході змагань відбуваються конкурси, завдяки чому молоді люди адаптуються до сприйняття досягнутих результатів, вчаться працювати у команді.
Наша мета – це не рекорди чи високі показники. Головне – виховання впевненості в собі, бажання поліпшити якість життя. І зовсім неочікувано наші дорослі діти показали, чого вони зуміли навчитись за цей період. 
Ольга Осіпчук є учасницею змагань серед осіб з інвалідністю і серед здорових з дартсу та шашок, де завжди займає призові місця. Настя Панчук та Олександр Вакульський неодноразово були призерами з бочі для осіб з інвалідністю. Олександр Сітаров брав участь в обласних та Всеукраїнських змаганнях із шахів серед осіб з порушенням зору.
Нашу команду неодноразово запрошували на майстер-клас по гончарству, на "вибійки", на арт-терапію. 29 липня ц. р. для людей з інвалідністю та їхніх родин було організовано захід під назвою "Формула стійкості та відновлення: "Ти як? + "Активні парки" у тісній співпраці з Ковельським МЦ ФЗН "Спорт для всіх".
Було дуже цікаво, чудова атмосфера, всі в захваті. Провели змагання з доступних нам видів спорту: коронхолу, дартсу, фрізбі, футболу, естафету.  Потім підрахували результати, де перемогла дружба.
Хочемо висловити подяку очільнику відділу у справах молоді, фізичної культури та спорту Лису Роману Миколайовичу, Ковельському МЦ ФЗН "Спорт для всіх" за сприяння у розвитку спорту серед осіб з інвалідністю,  придбання спортивного інвентаря.
Учасники команди отримали можливість відчути себе справжніми спортсменами, займаючись у спорткомплексі, а на даний час – в центрі міста на стадіоні "Сільмаш", користуючись гарним сучасним обладнанням. 
Ми завжди відкриті до нових пропозицій, проєктів,  підтримки. Через новий інвентар та нові ігри молоді люди зможуть розвиватись фізично, пізнавати та відкривати у собі нові можливості, добре підготуватись до змагань з інваспорту.
Наші дорослі діти, в яких є різні порушення у здоров'ї які мають інвалідність, своїм прикладом показують, що все можливо в житті – потрібно тільки захотіти і постаратись.
Долучайтесь до нашої команди – ми відкриті для всіх!
Наталія СІТАРОВА.
(контактний телефон 0973963129).

спорт Спорт заставляє людину постійно рухатись, розвиватись, покращує здоров'я, самопочуття та настрій. У цьому я переконалась давно, спостерігаючи за тим, яке складне життя у мого сина Олександра, який має інвалідність першої групи з дитинства.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 24
Читати далі
28.08.2025
Серпень – це час, коли сад і город оживають яскравими барвами врожаю, але водночас нагадують про наближення осені. Сонце ще гріє, але ночі стають прохолоднішими, а рослини потребують особливої уваги, щоб завершити сезон із максимальним результатом. У цій статті ми розкажемо, як доглядати за садом і городом у серпні, щоб зібрати щедрий урожай, підготувати ділянку до зими та закласти міцну основу для наступного сезону.
Збір урожаю: як не втратити плоди літа
Серпень – пік плодоношення для багатьох культур. Помідори, огірки, кабачки, перці, баклажани та ягоди достигають масово, і правильний збір урожаю – запорука його якості та тривалого зберігання.
Овочі: тонкощі збору
Овочеві культури в серпні потребують регулярного збору, щоб стимулювати подальше плодоношення. Наприклад, огірки та кабачки краще зривати кожні 2–3 дні, обираючи плоди середнього розміру – вони соковитіші та не переростають.
Помідори. Збирайте стиглі плоди рано вранці, коли вони прохолодні. Якщо прогнозують заморозки, зберіть зелені помідори та дозрівайте їх у приміщенні.
Перець. Зрізайте плоди разом із плодоніжкою, щоб не пошкодити рослину. Солодкий перець можна збирати на стадії технічної стиглості (зелений), а для пікантного смаку – у біологічній (червоний, жовтий).
Коренеплоди. Моркву, буряк і редьку збирайте вибірково, починаючи з більших екземплярів. Залишайте дрібніші плоди для росту до вересня.
Після збору не залишайте плоди під прямим сонцем – це зменшує їхній термін зберігання. Переробляйте або консервуйте овочі протягом 1–2 днів, щоб зберегти свіжість.
Догляд за рослинами: 
як підтримати сад і город
Серпень – час активного догляду за рослинами, адже вони витрачають багато сил на плодоношення. Правильний полив, підживлення та захист від шкідників допоможуть зберегти здоров’я культур.
Полив. баланс вологи
У спеку серпня полив стає критичним. Рослини потребують регулярного, але не надмірного зволоження. Поливайте рано вранці або ввечері, щоб уникнути випаровування та опіків листя.
Овочеві культури. Огірки та кабачки поливайте 2–3 рази на тиждень, використовуючи 10–15 літрів води на 1 м2. Помідори – раз на 5–7 днів, але рясно.
Плодові дерева. Молоді дерева поливайте раз на 10 днів, вносячи 20–30 літрів води під корінь.
Ягідні кущі. Для малини та смородини достатньо 5–10 літрів води на кущ раз на тиждень.
Якщо регіон зазнає посухи, використовуйте мульчу (солому, тирсу) для збереження вологи. Це особливо актуально для грядок із полуницею чи молодими саджанцями.
Підживлення: 
енергія для рослин
У серпні рослини потребують поживних речовин, щоб завершити плодоношення та підготуватися до зими. Використовуйте органічні та мінеральні добрива, але уникайте надлишку азоту, який стимулює ріст зеленої маси.
Органічні добрива. Компост або розведений гній (1:10) ідеально підходить для овочевих культур. Вносьте під корінь після поливу.
Мінеральні добрива. Використовуйте калійно-фосфорні комплекси (наприклад, 20 г суперфосфату та 15 г калію на 10 л води) для плодових дерев і кущів.
Позакореневе підживлення. Обприскуйте листя розчином мікроелементів (цинк, бор) для підвищення стійкості рослин.
Не забувайте чергувати типи добрив і стежити за реакцією рослин. Надмірне підживлення може призвести до накопичення нітратів у плодах.
Боротьба зі шкідниками та хворобами
Серпень – час активності шкідників, таких як попелиця, павутинний кліщ чи плодожерка. Висока температура та вологість також сприяють розвитку грибкових хвороб, таких як борошниста роса чи фітофтороз.
Профілактика та захист
Регулярний огляд рослин – ключ до раннього виявлення проблем. Використовуйте біологічні методи захисту, щоб мінімізувати хімічний вплив на урожай.
Попелиця. Обприскуйте рослини настоєм часнику (100 г на 5 л води) або мильним розчином (50 г мила на 10 л води).
Фітофтороз. Для профілактики обробляйте помідори та картоплю бордоською рідиною раз на 10–14 днів.
Плодожерка. Встановлюйте пастки з солодким сиропом або використовуйте феромонні пастки для яблуневих дерев.
Після обробки уважно стежте за станом рослин і уникайте збору плодів протягом 7–10 днів після використання хімічних препаратів.
l
Типові помилки садівників у серпні
Типові помилки: як уникнути втрат
Серпень може бути підступним місяцем для садівників-початківців. Ось найпоширеніші помилки та як їх уникнути:
Надмірний полив. Занадто часте поливання призводить до гниття коренів. Перевіряйте вологість ґрунту перед поливом.
Ігнорування шкідників. Несвоєчасна обробка від попелиці чи плодожерки може знищити до 30% урожаю.
Пізнє підживлення азотом. Азотні добрива в серпні стимулюють ріст пагонів, які не встигнуть визріти до зими.
Неправильна обрізка. Видалення молодих пагонів замість старих на ягідних кущах зменшує урожай наступного року.
Уникаючи цих помилок, ви збережете здоров’я рослин і отримаєте кращий урожай. Регулярно оглядайте сад і город, щоб вчасно реагувати на зміни.
Підготовка ґрунту 
до зими
Серпень – ідеальний час для підготовки ґрунту до наступного сезону. Очищення грядок, внесення органічних добрив і перекопування допоможуть зберегти родючість землі.
Очищення грядок. Видаліть бур’яни, залишки рослин і опале листя, щоб уникнути розмноження шкідників.
Внесення добрив. Додайте компост або перегній (5–7 кг на 1 м2) для відновлення поживних речовин.
Перекопування. Глибоко перекопайте ґрунт на грядках, не розбиваючи грудки – це покращить структуру землі.
Для ділянок під плодовими деревами використовуйте сидерати (гірчиця, люпин), які збагатять ґрунт і захистять його від ерозії.
Цікаві факти 
про садівництво в серпні
Серпень – не лише час збору врожаю, але й місяць, сповнений цікавих нюансів для садівників. Ось кілька фактів, які вас здивують:
Серпневе сонце – ключ до смаку. Плоди, зібрані в сонячну погоду, мають вищий вміст цукру порівняно з тими, що достигли в дощ.
Виноград у серпні. У регіонах із теплим кліматом серпень – ідеальний час для збору ранніх сортів винограду, таких як Аркадія чи Кодрянка.
Квіти для бджіл. Посадка пізніх квітів (айстри, хризантеми) у серпні приваблює бджіл, що покращує запилення саду.
Яблука і здоров’я. За даними журналу “Здоров’я”, серпневі яблука містять до 20% більше антиоксидантів, ніж зібрані восени.
Ці факти додають серпню особливого шарму, нагадуючи, що садівництво – це не лише праця, але й мистецтво, сповнене відкриттів.
Підготувала 
Ольга СТЕБЛЕВЕЦЬ.

овочі Серпень – це час, коли сад і город оживають яскравими барвами врожаю, але водночас нагадують про наближення осені. Сонце ще гріє, але ночі стають прохолоднішими, а рослини потребують особливої уваги, щоб завершити сезон із максимальним результатом. У цій статті ми розкажемо, як доглядати за садом і городом у серпні, щоб зібрати щедрий урожай, підготувати ділянку до зими та закласти міцну основу для наступного сезону.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 27
Читати далі
28.08.2025
Сало має те, чого немає в інших жирах. 
Користь сала визначається унікальним поєднанням цінних складників. Перш за все, арахідоновою поліненасиченою кислотою, якої немає в рослинних оліях. У ньому також є ліноленова, пальмітинова, лінолева, олеїнова жирні кислоти, вітаміни А, Е, D й каротин. Усі ці речовини справляють благотворний вплив на всю серцево-судинну систему, а особливо на печінку. Структура жирних кислот, які містяться в салі, максимально підходить людині: вона така ж, як і в оливковій олії.
Звичайно, всі ці властивості поширюються лише на свіже сало, яке не містить токсичних продуктів на відміну від смаженого. Свиняче сало допомагає виводити з організму токсичні, радіоактивні та канцерогенні речовини. Це натуральний, не оброблений хімією продукт. 
Протиінфарктна дивовижна суміш
Жовч потрібна людині для розщеплення жирів, а сало має виражений і тривалий жовчогінний ефект. Часник володіє потужними проти паразитарною, противірусною та протираковою, а також жовчогінною властивостями.
І найголовніше – поєднання часнику й сала  очищає навіть коронарні судини серця.
Це доведений факт: у невеликих кількостях свіже сало і часник працюють як протиінфарктні ліки. Відновлюється інтима (внутрішня оболонка судин), зникають атеросклеротичні бляшки. Відбувається омолодження всього організму.
І ще один парадокс цієї дивовижної суміші: у невеликих кількостях сало з часником є прекрасним засобом для схуднення. Клин клином вибивають – запускається механізм розчинення жирів.
У салі багато арахідонової кислоти, а вона є основою в обміні холестерину.
Із холестерину синтезуються наші гормони, а це означає – бадьорість і довголіття, профілактика болісного клімаксу й імпотенції. 
І в салі, і в часнику багато селену. Він потрібен для відновлення сили людей, що займаються важкою фізичною працею, а також виснажених хворобою.
Готуємо «ліки»
Знадобляться свіже сало – 500 г, часник – півсклянки (100-120 г), корінь петрушки – 200 г. Перекрутити все разом двічі. Перемішати гарненько і зберігати в холодильнику.
Приймати по чайній ложці з чорним хлібом вранці натщесерце. Повільно пережувати і лягти подрімати на правий бік на 20-30 хвилин. Жовч, яка накопичилася за ніч, спокійно піде і простимулює товсту кишку, нормалізуючи випорожнення.
У складних випадках, коли є жовчнокам’яна хвороба, рекомендую приймати суміш двічі на день: уранці й на ніч, за пів години до сну. Перед прийомом випити м’ятний чай або но-шпу, щоб зняти спазм жовчних проток. 
Зовнішньо сало полегшує лікування в разі потертостей, фурункулів, артритів, артрозів, опіків, відморожень, маститу, екземи й ран. Допомагає позбутися п’яткової шпори і зубного болю.
Володимир БОЛСУН,
лікар-невропатолог.

сало Сало має те, чого немає в інших жирах. 

Користь сала визначається унікальним поєднанням цінних складників. Перш за все, арахідоновою поліненасиченою кислотою, якої немає в рослинних оліях. У ньому також є ліноленова, пальмітинова, лінолева, олеїнова жирні кислоти, вітаміни А, Е, D й каротин. Усі ці речовини справляють благотворний вплив на всю серцево-судинну систему, а особливо на печінку. Структура жирних кислот, які містяться в салі, максимально підходить людині: вона така ж, як і в оливковій олії.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 21
Читати далі
28.08.2025
ОВЕН. Якщо ви зацiкавленi у кар’єрному зростаннi, начальство це оцiнить. У особистому життi спокiй i миролюбнiсть згладять гострi моменти. У четвер небажано вирiшувати фiнансовi питання. 
ТЕЛЕЦЬ. Тиждень обiцяє бути насиченим подiями, зустрiчами. Сприятливий час, щоб знайти нову роботу. Вiдчуття гумору i особиста чарiвність можуть мати позитивний вплив на успiх в багатьох справах.  
БЛИЗНЮКИ. Зберiться з силами i змирiться з подiями, що вiдбуваються. У найближчий час чекають успiх, любов i радiсть. Спадатимуть на думку різні iдеї. У спiлкуваннi з людьми виникатиме чимало несподiваних ситуацiй з боку спiвбесiдникiв. У суперечки вступати не варто.
РАК. Вiрогiдна рiзка змiна дiяльностi. Не обов`язково роботи, просто виникне iнша тема або навiть напрямок. Приймiть допомогу колег – вона буде доречною. В кiнцi тижня вiдчуєте змiну ритму: замiсть напруги  вiдкриється друге дихання.
ЛЕВ. Деякi погляди на життя з часом “старіють”, зрозумiйте це, не чiпляйтеся за минуле. Навчiться спокійно дивитися на ситуацiю, не панiкуйте i не скаржтеся. Вiрогiднi деякi змiни у власному господарстві. 
ДIВА. На везіння не варто сподiватися, ретельно плануйте справи i зустрiчi. Настає час творчої активностi. У понедiлок вдалi поїздки i початок вiдряджень. У четвер можлива реалiзацiя оригiнальних проєктiв. 
ТЕРЕЗИ. Хороший тиждень для завершення розпочатого. Вам під силу змiнити стосунки з оточуючими до ліпшого. В середу чекайте цiкаву iнформацiю, яка дозволить, використовуючи зв’язки i можливостi, піднятися кар`єрними сходами. 
СКОРПIОН. Про спокiйне життя можете забути: тиждень обiцяє бути жвавим i захоплюючим. Доведеться ухвалювати рiшення, намiтьте програму мiнiмум i приступайте до дiй.  Найскладнiшi питання проясняться лише до середини тижня.
СТРIЛЕЦЬ. Можливі ускладнення з дiловими партнерами – знайдiть компромiс. Дійте за намiченими планами. Будьте обережнi при спiлкуваннi з колегами i начальством. У складнiй ситуацiї можете розраховувати на пiдтримку друзiв.  
КОЗЕРIГ. Може бути обтяжливим iнтерес з боку партнерiв i колег, тому краще пiти в “тiнь”. Не виключено, що недоброзичливцi спробують спровокувати конфлiкт. З вiвторка по суботу успiх супроводитиме вас. У п`ятницю вiдбудеться подiя, яка може вiдкрити новi можливостi. 
ВОДОЛIЙ. Сприятливий час для кар`єрного зростання i важливих справ. У четвер зможете блиснути ерудицiєю, буде багато зустрiчей, переговорiв, поїздок. Друга половина тижня потребуватиме дипломатичності. 
РИБИ. Стежте за тим, що, де і кому говорите.  Варто покликати на поміч свою   iнтуїцiю у прийнятті важливого рішення. Головне – не упустити нічого важливого і бути уважним.  
Підготував
Степан ЗОРЕПАД.

18f3e9e6f106765c01b7f9a103578468 ОВЕН. Якщо ви зацiкавленi у кар’єрному зростаннi, начальство це оцiнить. У особистому життi спокiй i миролюбнiсть згладять гострi моменти. У четвер небажано вирiшувати фiнансовi питання. 

ТЕЛЕЦЬ. Тиждень обiцяє бути насиченим подiями, зустрiчами. Сприятливий час, щоб знайти нову роботу. Вiдчуття гумору i особиста чарiвність можуть мати позитивний вплив на успiх в багатьох справах.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 63
Читати далі
21.08.2025
Четвер. Мінлива хмарність, ввечері дощ. Температура: 23оС. Вітер західний помірний.
В ніч на п’ятницю. Хмарно, дощ. Температура: 16оС. Вітер східний слабкий.
П’ятниця. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 18оС. Вітер північний помірно сильний.
В ніч на суботу.  Мінлива хмарність. Температура: 12оС. Вітер західний слабкий.
Субота. Мінлива хмарність. Температура: 19оС. Вітер західний сильний.
В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: 10оС. Вітер західний слабкий.
Неділя. Мінлива хмарність. Температура: 170С. Вітер західний помірно сильнрий.
В ніч на понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 9оС. Вітер західний слабкий.
Понеділок. Мінлива хмарність.  Температура: 18оС. Вітер західний помірно сильний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 11оС. Вітер західний слабкий.
Вівторок. Мінлива хмарність.  Температура: 20оС. Вітер західний помірний.   
В ніч на середу.  Мінлива хмарність.  Температура: 11оС. Вітер південно-східний слабкий.
Середа. Переважно хмарно. Температура: 21оС. Вітер північно-східний помірний.

серпень Четвер. Мінлива хмарність, ввечері дощ. Температура: 23оС. Вітер західний помірний.

В ніч на п’ятницю. Хмарно, дощ. Температура: 16оС. Вітер східний слабкий.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 38
Читати далі
21.08.2025
У Ковелі та й на Волині багатьом людям знайомий або особисто, або за громадською роботою, або за публікаціями преси (переважно у "Вістях Ковельщини") Заслужений працівник культури Іван Васильович Сидорук.
Сьогодні я хочу ширше розповісти про цю непересічну особистість, яка вписала не одну яскраву сторінку в історію нашого краю. І хоч його громадянська позиція, ініціативи й активність сприймаються не всіма однозначно, а  в декого викликають невдоволення, хочу заявити категорично: якби таких людей було  в країні більше, ми б не мали тієї ситуації, яка є нині. Бо, хто і що б не казав, Україна перебуває в стані величезної загрози, яку викликала широкомасштабна агресія росії, хоча загроза ця існує з 1991 року, відколи наша держава заявила на весь світ про свою Незалежність, котру підтримали на Всеукраїнському референдумі українці майже одноголосно.
Саме в бурхливі революційні часи познайомилися ми з паном Іваном: він як безпосередній активний учасник тих подій, я – як журналіст і порівняно молодий редактор газети. Відверто кажучи, не у всіх питаннях я розділяв його позицію, а він мою. Були спори, були дискусії. Але головне полягало в тому, що нас об'єднували любов до України, бажання бачити її вільною та демократичною. А ще – участь Івана Сидорука у діяльності редакційного колективу, в намаганні утвердити свободу слова, прозорість у діях влади, об'єднати демократичні сили краю.
З тих пір ми постійно в "контакті", разом намагаємося популяризувати "міськрайонку", порушувати гострі проблеми сучасного життя, бити на сполох, коли є в цьому потреба.
l
Хто ж він такий, наш ювіляр, де корені його життєпису?
– Народився я 27 серпня 1955 року в селі Хотешів на Камінь-Каширщині, – розповідає пан Іван. – Батько Василь Оксентійович, 1922 року народження, в час Другої світової війни був мобілізований до сотні УПА в Хотешові, а після приходу "червоних" 1944 року його забрали до армії. Після закінчення бойових дій працював у колгоспі.
Мати Ганна Омелянівна народилася у 1926 році в селі Поступель в сім'ї Омеляна Мицюка. 1938 року на її очах польські поліцаї за любов до України вбили батькового брата Софрона. Про це часто розповідала дітям. Мала добру освіту. По неділях вголос читала твори Тараса Шевченка, Лесі Українки. Довелося їй пережити й страхіття німецького концтабору.
В сім'ї народилося і отримало належне виховання п'ятеро дітей. Чотири сини здобули вищу освіту, дочка – медпрацівниця. Я в дитинстві навчався у школах Хотешова, Боратина, Нововолинська. Професію набував у Ковельському профтехучилищі № 5, Вижницькому училищі прикладного мистецтва Чернівецької області. Закінчив також Рівненський державний університет культури. Моє молоде життя було активне, творче. Брав участь у різноманітних виставках, конкурсах, мистецьких семінарах.
Запитую:
– А з якого року Ви у Ковелі?
– Із 1983-ого. Багато літ працював на фабриці культпобутвиробів "Турія". Саме для цього підприємства виготовив зразки дерев'яних іграшок, які були моєю дипломною роботою у Вижницькому училищі прикладного мистецтва.
– Пам'ятаю, що вже тоді Ви відзначалися наступальною громадянською позицією, відстоювали українську національну ідею. У зв'язку з цим мали проблеми?
– А як же без цього? За мною пильно наглядали спецслужби КДБ (комітету держбезпеки) і у Вижниці, і у Ковелі. Однак вільніше стало "дихати", коли проголосили державну Незалежність України 24 серпня 1991 року. Саме тоді став співголовою Товариства української мови Тараса Шевченка, співголовою міськрайорганізації "Народний Рух України за перебудову", членом клубу творчої інтелігенції "Джерело" у Ковелі.
Мені завжди боліла доля України, її народу, щиро хотілося, щоб вільно розвивалася її культура, зміцнювалися народні традиції, правдиво висвітлювались історія, щоб не повторилися сказані колись Тарасом Шевченком слова: "Погибнеш, згинеш, Україно, не стане знаку на землі!".
З цією метою став ініціатором створення Парку-музею архітектури та побуту Полісся у 1992 році, а також активно підтримував ідею спорудження пам'ятника Тарасу Шевченку. До співпраці запросив скульпторів-ровесників по навчанню у Вижниці Петра Подольця, Володимира Шолудька. Як відомо, проєкт вдалося реалізувати у 2005 році.
l
Безперечно, коли б постаратися розповісти про справи, до яких причетний Іван Сидорук, не вистачило б не тільки сторінки, а цілого номера газети. І то не перебільшення, а чиста правда.
Не буває тижня, щоб він не зателефонував і не повідомив про якусь важливу подію, людину, яка варта уваги журналістів, цікаву ідею на майбутнє. Іноді дивуюся: коли він встигає скрізь побувати, відвідати установи, які потрібні для загальної справи, а ще й підготувати статтю для газети? 
Тільки цього року з його ініціативи у "Вістях Ковельщини" з'явилися обширні публікації про видатну українську поетесу Ліну Костенко, з якою вдалося познайомитися після аварії на Чорнобильській АЕС під час її відвідин "зони", Героя України Володимира Шевка, жінок-мироносиць, українського художника Іллю Рєпіна, життя і творчість якого "приватизували" ідеологи "руського міра" тощо.
В Івана Васильовича є риса, яка властива далеко не всім історикам, краєзнавцям і навіть музейникам. Він досконало знає історію України, Волині, Ковельщини і прагне цими знаннями поділитися з іншими. Поділитися не просто словами, а наполягти на тому, щоб пам'ять про видатних людей минулого  – далекого і не дуже від нас віддаленого – по-належному вшанувати. Саме він був першим, хто запропонував виготовити пам'ятні дошки на будинках, де мешкали учасник національно-демократичного руху 1990-их років Володимир Осіюк, на честь якого тепер названа колишня вулиця Черняховського, підполковника міліції, який загинув, захищаючи мирних громадян, ковельчанина Федора Литвинюка. Сьогодні разом з журналістами "Вістей Ковельщини" намагається донести до громадськості і влади Турійщини велич подвигу Галини Січкарук, пропонуючи розпочати акцію за присвоєння цій мужній учасниці повстанського руху звання Героя України посмертно. Про неї, до речі, "Вісті Ковельщини" розповідали у публікації "Не маємо права забувати" 19 червня 2025 року.
Звичайно, ініціативи пана Івана сприймаються не завжди і не всіма однозначно. Декому зручніше жити без зайвих турбот, декому важливіші особисті проблеми. Однак, як переконався і я на власному прикладі, ювіляр клопочеться не про власні інтереси, а про справи, що мають суспільне значення. Так він діяв і в 90-их роках, коли сміливо підняв синьо-жовтий прапор на флагштоці підприємства, де працював, так і діє сьогодні, коли прагне до того, щоб пам'ять про борців за волю України – колишніх і сучасних – було вшановане на належному рівні.
Сьогодні в живих залишилося небагато людей, з якими активно співпрацював Іван Сидорук на зорі Незалежності. Але він намагається підтримувати дружні стосунки із тими, хто до цих пір в строю. Це – Геннадій Сарапін, Федір Савлук, Василь Козак, Яків Лавренко, Богдан Бачук, Григорій Олійник та інші. Постійні зв'язки у нього з політиками, журналістами, письменниками, громадськими діячами, науковцями Луцька, Києва, Львова, очільниками громад Волині, а особливо – із дорогими серцю земляками Камінь-Каширщини, Любешівщини, Ратнівщини. 
l
Символічно, що пан Іван народився в один день із відомим українським громадсько-політичним діячем, поетом, письменником, публіцистом Іваном Яковичем Франком, якого дуже цінує і яким захоплюється. Не знаю, чи це випадковість, чи, можливо, мама, яка мала досить гарну освіту, врахувала цей фактор, обираючи ім'я синові. В будь-якому разі він має щось спільне з характером Великого Каменяра. Йому теж властиве бунтарство, прагнення революційних змін, відданість українській національній ідеї.
Декілька років тому мене приємно вразив вчинок Івана Сидорука, який здійснив, образно кажучи, паломницьку поїздку разом із дітьми до родинного обійстя Івана Франка в Нагуєвичі на Івано-Франківщині. При цьому добирався коником, запряженим  у змайстрованого друзями-умільцями воза. Скажу відверто: проїхати декілька сотень кілометрів задля того, щоб вклонитися пам'яті Каменяра, – це якщо не подвиг, то справжній патріотичний здвиг.
Мене зворушує турбота пана Івана про дітей. Ось як він про це розповідає: "Двічі одружений. Відчуваю і несу відповідальність за трьох синів: Тараса, Олексу, Маркіяна, доньок Маріанну, Іванну, чим дуже пишаюся, хоча це і непросто, і нелегко. Дякувати Богові і добрим людям, з батьківськими обов'язками вдається справлятись".
Одна з останніх приємних подій в житті ювіляра – успішний вступ доньки Маріанни в Національний університет культури, ректор якого є легендарний Михайло Поплавський. Цікаво, що дівчині задовго до початку навчального року вручили спеціальний Диплом зі словами: "За перемогу у конкурсі "Талановитим вхід без черги" та здобуття Головного призу "4 роки безкоштовного навчання". Не відмовиш юній ковельчанці у сміливості і відвазі, адже зуміла сфотографуватися із самим маестро Михайлом Поплавським (на світлині).
Напевно, значний вплив на Маріанну і решту дітей справляє любов і повага Івана Сидорука до народних свят і традицій, залучення їх з малих літ до колядувань і щедрувань. Недарма свій сімейний самодіяльний гурт вони назвали "Соколята". Це – данина поваги волинському соловейкові, який у свій час виховувався у бабусі в селі Вербка Дубівської громади В'ячеславу Хурсенку, котрий навічно увійшов в історію української пісні завдяки неперевершеному шедевру "Соколята".
Що ж, було б дивно, якби в Заслуженого працівника культури України, яким є Іван Васильович Сидорук, не виросли діти, для яких українська пісня, українське слово були б байдужими.
Тож нехай подальша їх життєва доля буде успішною та щасливою, а ювіляру бажаємо словами його улюбленої поетеси Ліни Костенко:
Не уникай в путі
 круговороту –       
Хай руки загартуються
  твої, 
Бо доведеться плавати
 і проти,
І впоперек стрімкої течії.
Вірю, що не зміліє річка життя, течію якої успішно долає човен долі Івана Сидорука.
Микола ВЕЛЬМА.

Сидорук01  У Ковелі та й на Волині багатьом людям знайомий або особисто, або за громадською роботою, або за публікаціями преси (переважно у "Вістях Ковельщини") Заслужений працівник культури Іван Васильович Сидорук.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 41
Читати далі
21.08.2025
Мабуть, не знайдеться на Ковельщині людини, яка б не знала протоієрея о. Івана Оринчака, настоятеля храму святого Андрія Першозванного Волинської єпархії Православної Церкви України.
Він не просто священник. Він – духовний наставник прихожан церкви, яскравий приклад для наслідування як зразковий сім'янин, організатор волонтерського руху на підтримку ЗСУ, патріот України. А ще – непересічна особистість, яка свої почуття майстерно передає мовою поезії, де головними темами є любов до Бога, рідної землі, українського народу та його культури і традицій.
Отця Івана єднає міцна творча дружба з ковельською інтелігенцією – педагогами, працівниками культури, поетами і письменниками "Творчого світу", журналістами. Він – активний читач і дописувач "Вістей Ковельщини", має особисту сторінку в мережі Фейсбук.
Постійно цікавлюся дописами священнослужителя. У них, крім роздумів про життя, мудрих думок і настанов, власних поезій, – постійна інформація про потреби українських воїнів, участь у волонтерстві наших земляків, підсумки зробленого і плани на подальшу роботу в ім'я Перемоги над ворогом. Чітко прослідковується заклик: "За єдність фронту і тилу! Тільки так порятуємо Україну".
Зворушив днями його ілюстрований портретом Лесі Українки пост: "Щоб не плакать – я донатила". Мудро і влучно, отче. Браво! А ще до глибини душі пронизує повідомлення: "Оголошено черговий збір на придбання русорізів для воїнів 10 ШП "Да Вінчі". Дякую!". А за день перед цим схвилював поширений допис Олени Джумберовни (разом з Валентином Семенюком). Не можу стриматися, щоб не процитувати:
"Сьогодні були під Куп'янськом і в Краматорську. В Дружківку не пускають самі військові, бо там справжнє пекло. До Куп'янська теж щоразу відстань збільшується, бо літають дрони, ракети, каби, а хлопці нас намагаються вберегти...
Щоразу не знаю, куди доїдемо наступного разу, бо фронт все ближче і ближче...
А виїжджаєш за лінію фронту, і ніби в країні нічого не відбувається... Сумно...
Сумно і страшно..."
А далі – текст Ігоря Чернецького: "А хочете правду? Без прикрас…".
Це не просто текст. Це – біль серця і змученої душі. Прочитайте. Обов'язково. В мережі знайдете. Невеликий уривок пропоную до Вашої уваги: "На фронті не "просто важко". На фронті – бій за саме існування… Ворог цілить не лише в наші міста – він цілить у наші артерії. У логістику. У постачання. У маршрути. У залізниці. У склади. І якщо він переріже це все – зламається фронт.
Але головне – він цілить у вашу байдужість. У вашу втомленість. У ваше бажання забути, що йде війна. У те, що ви хочете чути: "Все нормально, тримаємося". 
НІ, НЕ НОРМАЛЬНО. 
У нас кожного тижня – втрати позицій, життя, можливостей. Ми з кожним днем наближаємось  до тієї межі, за якою – тільки прорив або катастрофа".
l
Гірко і боляче читати ці слова. У них – сувора правда війни, яку можновладці не завжди хочуть говорити, про що й пише автор. Ось і сьогодні (12 серпня) читаю: "Ситуація у Донецькій області – критична. Російські війська прорвали оборону ЗСУ в районі Добропілля, внаслідок чого Покровськ і Мирноград перебувають на межі оточення, а Костянтинівка – у напівоточенні". 
Водночас речник оперативно-стратегічного угрупування військ "Дніпро" підполковник Віктор Трегубов спростовує інформацію про прорив. Мовляв, “мова не йде про масове просування російського війська, а про рух вперед груп з кількох осіб".  
Отець Іван, поширюючи вищенаведений пост, розуміє: люди мають знати правду, але водночас вони повинні усвідомлювати, що над Україною нависла СМЕРТЕЛЬНА НЕБЕЗПЕКА, тому ДОНАТИТИ – не тільки велика честь, а й громадянський обов'язок кожної  людини, яка не хоче потрапити в новітнє рабство до москалів.
Прихожани храму, ковельські волонтери щиро вдячні отцю Івану за його чесну громадянську позицію, яку він засвідчує і своїми новими поезіями, які пропонуємо увазі читачів газети. 
Микола ВЕЛЬМА.
Не даймо матір зневажати!
Сини і доньки матері України, будьмо воїнами світла, кожен на своєму  місці, щоб прихилити небо на її святий захист!
Хоч весь світ заходився
 кричати
Про підступність й
 жорстокість Кремля.
Ми все ж будем її
 захищати,
Бо то є найрідніша земля.
Вона нам, як для дуба –
 коріння!
І хоч ворог носій всіх
 розрух,
Землю живить у всі
 покоління
Кров і піт. Славних лицарів
 дух.
То ж нехай зазвучить 
на сторінці,
І почує цей заклик весь
 світ:
“Об’єднаймось в одне,
 українці!
Щоб не було ворожих
 чобіт.
Бо земля для дітей – рідна
 мати,
І для сина й для доньки,
 обох.
Матір слід зо  всіх сил
 захищати –
Так велить із небес
 Святий Бог!”.
Українські янголи
Просимо помочі в небі
 Господнім!
В храмі горять знов
 запалені свічі, 
І моляться діти в святі
 небеса: 
Янголи Божі, полеглі на
 Січі, 
Над вашим народом біда
 нависа. 
Янголи Божі, стрільці
 січовії,
Й ті, що під Крутами йшли
 без страху,
Ви – наче тиша в 
страшнім буревії,
Провідники нам 
на життєвім шляху.
Янголи Божі, світлі
 повстанці,
Що від орди тілом в землю
 лягли.
Будьте щитом нам 
увечері й вранці,
Бо ви нам приклад святий
 зберегли.
Кличемо кров святу, 
в землю пролиту,
Від всякої нечисті, у всі
 часи.
О, почуй, Всесвіте, нашу
 молитву,
Своїх нащадків малі
 голоси!
Станьте із нам разом 
в оборону,
За рідну  землю, 
її майбуття.
Щоб витерла мати сльозу
 цю солону,
Щоб усміхнулось
 маленьке дитя!”.
Іван ОРИНЧАК.
l
Від редакції: нещодавно в житті о. Івана Оринчака сталася непересічна подія – його прийняли у Спілку християнських письменників України. Посвідчення і значок йому вручив керівник Волинського осередку СХПУ Юрій Вавринюк, а привітали колеги по творчому цеху Віктор Гребенюк та Дмитро Богуш (на світлині). 
Журналісти й читачі “Вістей Ковельщини” щиро вітають Вас, отче,  бажають нових творчих злетів. Бог Вам у поміч!

495585200_3900955643549271_1653554056628999661_n Мабуть, не знайдеться на Ковельщині людини, яка б не знала протоієрея о. Івана Оринчака, настоятеля храму святого Андрія Першозванного Волинської єпархії Православної Церкви України.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 53
Читати далі
21.08.2025
“У кожного своя доля і свій шлях широкий", – виправдовує складності і негаразди життя-буття невдаха. Буває ж бо, що й це не так, і те погано. Сум, журба і депресія затискають у лещата грішну душу. Втрачається сенс існування у цьому буденному просторі.
Опонент-оптиміст заперечує: "Тільки слабкі духом плачуться в рукав сірого піджака. Доля – в наших руках: куди направиш, туди й заведе. Часто-густо людина, щастя своє бачить в розвагах, і матеріальному багатстві.
Ця історія засвідчує, що легковажити зі своєю долею не варто. Але не все втрачено – буває, наступає прозріння й людина повертається до моральних Божих засад.
l
Вони зустрілися, сподобалися одне одному й полюбилися. Не раз і не два соловейко був свідком, як у тихому квітучому садочку лилися солодкі, немов мед, слова.
– Галюню, ти мене кохаєш? – витьохкував Роман.
– А ти мене? – випитувала невинно Галина.
– Ох, сонечко моє! Кохаю до безтями. Без тебе життя не миле.
І горнулася Галя до Романа в обійми. Серця вистукували рапсодію любові із вечора й до рання. А їм цілунків тих та обіймів все було мало. Дивись – і клятва дозріла: будемо жити в мирі, злагоді до останнього дня.
– Правда, наша Галюня гарна? І вродлива, як квіточка, шити вміє, і до роботи не лінива, і на кухні господиня вправна – виписували портрет нареченої батьки.
– Ой, сватоньки наші любі, хіба наш Роман не пара? Лицар статний, грамотний – освіта вища. Хист будівельника має, то й хату збудує – лилися меди із вуст Романових батьків.
– Дай, Боже, ще й долю…
– Підуть дітки – буде й щастя.
l
На жаль, не попередили батьки молодят, що доля має, як-то кажуть, два боки "медалі". З одного  – сяє благодатністю, з іншого лиходійством. Злегковажиш, підеш на легкий хліб – не зчуєшся, як лихий у свої сіті спокуси та гріха затягне. Ще весілля не забулось, як почалось у молодих  вервечка застіль та гостин. В одних – день народження, в інших хрестини. Хтось новосілля святкує, хто – з горя шукає розраду в алкоголі і т. д., і т. п. Потирає руки лиходій. Затягує в сіті нерозумного "карася" і довірливу "плотвичку". Не зчулися, як залежність алкогольна підкралася.
А з нею – ревнощі, недовіра, осуд. Колишня солов'їна мова перетворилась на вороняче каркання.
– Де ніч прогуляла, що вдома не ночувала? – роздратовано допитувався Роман.
– Де хотіла, там і спала. Добрі люди постіль застеляли, – підливала оливи у вогонь Галина. 
– Ох, ти ж стерво гуляще! Совісті немає в теба. Геть з моєї хати! Будеш іншому брехати.
– Налякав… Сам такий. Очі б мої тебе не бачили і вуха не чули. Сьогодні не чекай, ночуватиму в подруги.
– Іди… іди… Не забудь валізи спакувати.
А далі – як у тій пісні: "Їхали козаки із дому до Дону. Підманули Галю, забрали з собою…". Пішла Галя кривим шляхом, не схаменулася, не взялася за розум. В гріхах розпусти купалася. Куди доля-лиходійка завела нещасну, ми можемо тільки здогадуватися.
Роман з горя теж пішов "козакувати". Його друзями і побратимами стали подібні йому.
l
Якось в одному з барів міста серед сірого мороку почув:
– Романе, це ти?
– Ну, я. А що тобі?
– Невже не впізнав свою подружку Таїсу? Пам'ятаєш, як на випускному цілувалися? Я й сьогодні відчуваю той солодкий дотик твоїх вуст.
– Що було, те загуло, із вітром розвіялось, – буркнув Роман.
– Ех, Ромчику! Доля готувала стежку до щастя, а ми не пішли нею. Хочеш – зустрінемось, поспілкуємось? – запропонувала Таїса на закінчення розмови.
Минуло трохи часу, і вони знову випадково зустрілись. Вирішили зайти в "кафешку".
– Ну, розказуй, Романе, як живеш. Чула, ти недавно розлучився із Галею.
– Що тут розказувати? Не склалося. Це в тебе новин повен мішок.
– Боюсь, що після моїх новин на душі незатишно стане. Я тільки-но з казенного дому вийшла.
Роман стрепенувся:
– А що сталося? Ти ж такою сумирною завжди була.
Таїса важко зітхнула.
– Спокусилася на красу зовнішню чоловічу. Закохалася. А він деспотом сімейним виявився: з перших днів вдавався до насильства. Не раз за коси тягав, бив руками і ногами. Терпіла… Того страшного вечора прийшов п'яний, став руки простягати. Закипіло щось всередині. Звір в мене дикий вселився. 
Стала опиратися. Він кинувся на мене з криком: "Ах ти, суко! Вб'ю!" – не зчулася, як схопила ножа, що лежав на столі, і вдарила його в живіт. Він впав на підлогу. Кров цівкою лилася з рани.
Схаменулася, але пізно. Зателефонувала в поліцію. А потому – все, немов у сні: ізолятор, слідство, суд і в'язниця.
Тепер спокутую свій страшний гріх. То як, Ромчику, – тобі не страшно зі мною? Ще захочеш зустрітися?  Не бійся. Я не така страшна, як ти думаєш.
– Це ж був самозахист, – невпевнено мовив Роман.
Розмова про пережите тривала довго. Обом було що розповісти одне одному.
– Кафе зачиняється! –  раптом пролунав голос офіціанта.
– Ходімо. Пора. Може, до мене на каву? Побачиш, як я живу.
– Можна і на каву, – погодилася Таїса.
l
Роману було цікаво дізнатися, через які "окуляри" дивиться на життя його однокласниця і "зечка". Ще раз переконався, що світ навколишній розділений навпіл. З одного боку – зло, спокуси, образи, гординя. Від них всі негаразди і хвороби людські.
З другого боку – доброчинність, милосердя, любов до Бога. Вони рухають людство до благодаті, миру та спокою. До цієї філософії буття Таїса навернулась, перебуваючи в неволі. Цю філософію в дії Роман відчув на собі із перших днів спілкування.
Якось він запропонував відзначити день їхньої зустрічі келихом вина. Таїса категорично відмовилась, і жити без алкоголю стало для них нормою. Сенсом нового життя для Романа стала колишня однокласниця. Здавалося, що Птаха щастя накрила пару своїм крилом.
Але ні! Ймовірно, існує закономірність: чим більше гріхів назбирав у минулому, тим більше випробувань людина мусить пройти у майбутньому. Так і тут.
В Романа стався інсульт, який паралізував мозок, мову і тіло. Вирок лікарів суворий: до кінця життя на кріслі колісному, під наглядом і допомогою опікуна. Але хто ним стане?
Таїса навіть не роздумувала. Вона взяла на свої жіночі плечі нелегку ношу: турбуватися, допомагати, лікувати хворого. Усвідомлювала: це – її моральний обов'язок, час спокути за гріхи вольнії і невольнії.
Витримала, не скаржилась на долю. В день коли душа Романа відлітала у засвіти, на небосхилі сяяло Сонце доброчинності та милосердя. Сонце осявало шлях тих, хто веде свою долю під знаком любові до Бога…
Анатолій Семенюк.

images “У кожного своя доля і свій шлях широкий", – виправдовує складності і негаразди життя-буття невдаха. Буває ж бо, що й це не так, і те погано. Сум, журба і депресія затискають у лещата грішну душу. Втрачається сенс існування у цьому буденному просторі.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 42
Читати далі
21.08.2025
Серпень – золота пора для кулінарних експериментів із сезонними продуктами. На ринках повно соковитих кабачків, кукурудзи, ягід та фруктів. Ми зібрали кілька смачних і легких у приготуванні рецептів.
Оладки з кабачків із зеленню та фетою
Інгредієнти (на 2–3 порції):
кабачки - 2 середніх (приблизно 500 г); сир фета - 100 г; яйця – 2 шт; пшеничне борошно – 3–4 ст. л. (за потребою); часник – 1–2 зубчики; зелень (петрушка, кріп, зелена цибуля); сіль, мелений чорний перець; олія для смаження.
Приготування: кабачки натерти на великій тертці, посолити (1/2 ч. л.) і залишити на 10–15 хвилин, щоб виділилася рідина. Відіжміть кабачкову масу через марлю або руками, щоб тісто не було водянистим. Додати зелень і натертий сир до кабачків. До суміші додайте яйця, пропущений через прес часник, перець. Всипте 3–4 ст. л. борошна — тісто має бути густим, але не “кам’яним” і ретельно перемішайте. На розігріту пательню викладайте оладки ложкою. Смажте на середньому вогні по 2–3 хвилини з кожного боку до золотистої скоринки.
Подавати краще гарячими зі сметаною, йогуртовим соусом або просто так. Можна додати трохи лимонного соку або подати з міксом салату.
Запечені баклажани 
Інгредієнти (на 2 порції): баклажани – 2 шт. (середнього розміру); натуральний йогурт без добавок – 150–200 мл; часник – 1–2 зубчики (за смаком); оливкова або інша рослинна олія – 1–2 ст. л.; сіль, перець; свіжа м’ята або кріп.
Приготування: баклажани вимити та обсушити, розрізати уздовж навпіл. Зробити неглибокі надрізи на м’якоті у вигляді сіточки (не прорізаючи шкірку) — це допоможе краще просмажитись і увібрати олію. Змастити баклажани олією (за допомогою пензлика або ложки), злегка посолити. Викласти баклажани зрізом догори на деко, застелене пергаментом. Запікати в попередньо розігрітій духовці при 180–200°C протягом 20–25 хвилин. За бажанням – наприкінці можна включити режим “гриль” на 2–3 хвилини для легкого підрум’янення.
У мисці змішати натуральний йогурт, подрібнений часник і зелень. Додати дрібку солі, за бажанням – кілька крапель лимонного соку або оливкової олії. Перемішати й поставити у холодильник настоюватися на 5–10 хвилин. Подавайте теплими, щедро поливши соусом із йогурту та часнику. Додатково прикрасити листочками м’яти або кропу.
Пиріг з персиками 
та лавандою
Інгредієнти: вершкове масло – 120 гр; цукор – 100 гр; 2 яйця; ванільний цукор – 1 ч. л.; розпушувач – 1 ч. л; молоко – 100 мл; борошно – 180 гр; 3-4 стиглих персики.
Приготування: увімкніть духовку на 180 градусів і дайте їй добре розігрітися. У мисці змішайте 120 грамів м’якого вершкового масла з 100 грамами цукру, збиваючи міксером до пишної кремоподібної консистенції. Додайте 2 яйця, продовжуючи збивати, а потім уведіть 1 чайну ложку ванільного цукру. Окремо просійте 180 грамів пшеничного борошна разом із 1 чайною ложкою розпушувача, поступово додавайте цю суміш до масляної основи та додайте 100 мл молока. Тісто має вийти ніжним, не дуже густим, але й не рідким.
Змастіть форму діаметром 22–24 см маслом і застеліть пергаментом. Вилийте тісто у форму й рівномірно розподіліть. Очистьте 3–4 стиглих персики, наріжте їх скибочками й викладіть поверх тіста, втоплюючи їх в масу. Посипте 1 столовою ложкою цукру і приблизно половиною чайної ложки сухих харчових квітів лаванди. Лаванди потрібно зовсім трохи, аби вона не перебила смак персика, а лише тонко його доповнила.
Випікайте пиріг близько 35–45 хвилин. Подавайте теплим або повністю охолодженим, за бажанням присипавши цукровою пудрою або доповнивши кулькою ванільного морозива.
Кукурудза, запечена з пармезаном і часниковим маслом
Інгредієнти (на 2 порції): 2 качани молодої кукурудзи; 2 ст. л. вершкового масла; 1–2 зубчики часнику; 2 ст. л. тертого пармезану; сіль, перець – за смаком, дрібка паприки або чилі (за бажанням); свіжі петрушка або базилік для подачі.
Приготування: кукурудзу очистіть від листя та волокон, відваріть у підсоленій воді 5–7 хвилин до напівготовності. У маленькій сковорідці розтопіть масло, додайте подрібнений часник, трохи обсмажте до аромату (не пересмажте). Перекладіть кукурудзу у форму для запікання. Полийте часниковим маслом, посипте тертим пармезаном, сіллю, перцем та паприкою. Запікайте в розігрітій до 200°C духовці близько 10–15 хвилин до рум’яної скоринки. Подавайте гарячою, посипавши свіжою зеленню. Це чудова закуска або гарнір до м’яса на грилі.
Холодний суп
Інгредієнти (на 2–3 порції): 2 великі свіжі огірки; 400 мл кефіру (1–2,5% жирності); 1 зубчик часнику; 2 ст. л. дрібно нарізаного кропу; 2 ст. л. подрібненої зеленої цибулі; 1 ст. л. лимонного соку; сіль, чорний перець – за смаком; варене яйце, редиска або грінки – для подачі.
Приготування: огірки натріть на тертці або подрібніть у блендері. Додайте до огірків кефір, дрібно натертий часник, зелень, лимонний сік. Посоліть і поперчіть за смаком. Перемішайте все до однорідності, накрийте кришкою і поставте в холодильник мінімум на 30 хвилин. Перед подачею можна додати половинки вареного яйця, кільця редиски або грінки.
Намазка з фети 
й перцю
Інгредієнти: сир фета — 300 г, червоний солодкий перець – 300 г, часник – 1 зубчик, чилі – на смак, оливкова олія – 2 ст. л., винний червоний оцет – 1 ст. л., зелень – для подачі.
Як готувати: перці помити, наколоти виделкою та запекти в духовці при максимальній температурі 10-15 хвилин, поки на шкірці не буде видно підпалин. Готовий перець остудити, почистити від шкірки й насіння.
Фету скласти в блендер або кухонний комбайн, додати запечений перець і шматочок чилі, зубчик часнику, оливкову олію та червоний винний оцет. Перебити все до однорідності.
Перекласти в миску, прикрасити дрібно січеною зеленню, шматочками сиру фета, збризнути оливковою олією та подавати зі свіжим хлібом, хрусткими грінками або крекерами або м’яким лавашем.
Підготувала 
Ольга стеблевець.

оладки Серпень – золота пора для кулінарних експериментів із сезонними продуктами. На ринках повно соковитих кабачків, кукурудзи, ягід та фруктів. Ми зібрали кілька смачних і легких у приготуванні рецептів.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 0
Читати далі
21.08.2025
ОВЕН. Продемонструйте хорошi манери, а не пробивнi здiбностi. Проявляйте мудрiсть i обачнiсть в рiшеннях. Може чекати випробування в особистому життi. Зусиль потребуватимуть фiнансовi справи. Якщо схильнi до ризику, то краще уникати таких ситуацiй. 
ТЕЛЕЦЬ. У вiвторок i середу успiшні зустрiчi i переговори. Необхiдно розiбратися в емоцiйному станi i контролювати дратiвливiсть. Якщо не впадатимете в крайнощi, вiдкриються професiйнi i творчi перспективи. 
БЛИЗНЮКИ. Зросте навантаження iнтелектуального характеру, але робота буде творчою i принесе задоволення. Вiд тижня можна чекати натхнення i нових iдей. Головне – дотримуватися послiдовностi i дипломатичностi. 
РАК. У всьому варто дотримуватися золотої середини, не квапте подiї, i все складеться найкраще. У вiвторок не слід рватися на перший план, краще управляти ситуацiєю, залишаючись в тiнi. В середу добре завершувати старе, час звiльнити мiсце для нового.
ЛЕВ. Перш, нiж дiяти, усвiдомте, якими будуть результати. Вдасться знайти оптимальне рiшення, що викличе повагу. У  четвер краще не затiвати нових справ i не чекати негайного прибутку. Прагнiть критично оцiнювати свою роботу, а не думати, що все робите краще за всiх.
ДIВА. Важливо сконцентрувати свої дiї i не розмінюватися на дрiбницi, тодi справи на роботi пройдуть успiшно. Вiдкриваються новi перспективи i можливостi: у роботi i в особистiй сферi. Продуктивна посередницька дiяльнiсть, робота з людьми. 
ТЕРЕЗИ. Знадобиться уважнiсть i обережнiсть, проте можете досягти успiху.  Важлива iнформацiя вiдкриє новi можливостi. Виникне шанс змiцнити авторитет. Вирiшуйте питання у мiру їх виникнення, не витрачаючи сил на сумнiви.
СКОРПIОН. Зiрки обiцяють, що зiбранiсть i дотепнiсть мобiлiзуюче дiятимуть на інших. Задайте чiткий ритм роботи i дотримуйтеся його.  Захистiть себе вiд нецікавих зустрiчей i порожніх розмов.
СТРIЛЕЦЬ. На початку тижня будьте обережнi, зважуйте сили i можливостi, iнакше може виявитися пiд загрозою дiлова репутацiя. В середу нарештi зможете владнати кiлька рiзноманiтних справ одночасно. Фортуна усмiхається вам, будьте мудрi, не поспiшайте.
КОЗЕРIГ. На роботi, якi б зусилля не прикладали, змiн не передбачається. Зараз взагалi не час щось мiняти. Необхiдно все продумати i об`єктивно оцiнити. Щоб не злякати Фортуну, необхiдно правильно поставити мету.
ВОДОЛIЙ. Час рухатися вперед, можете розширювати бiзнес або починати новий вид дiяльностi. Не бiйтеся вiдступити вiд плану та iмпровiзувати. Бажано не вплутуватися в iнтриги i не перемивати кiстки колегам i знайомим.
РИБИ. Може бути складно зважитися на стрiмкий крок вперед. Треба перебороти цей страх, i вiдчуєте задоволення i упевненiсть у силах. А це означитиме, що ви, як завжди, на висотi. Енергiя почне бити ключем, будете здатнi владнати вiдразу тисячу справ. 
Степан ЗОРЕПАД.

18f3e9e6f106765c01b7f9a103578468 ОВЕН. Продемонструйте хорошi манери, а не пробивнi здiбностi. Проявляйте мудрiсть i обачнiсть в рiшеннях. Може чекати випробування в особистому життi. Зусиль потребуватимуть фiнансовi справи. Якщо схильнi до ризику, то краще уникати таких ситуацiй. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 63
Читати далі
14.08.2025
Четвер. Ясно. Температура: 27оС. Вітер північно-східний помірний.
В ніч на п’ятницю. Ясно. Температура: 15оС. Вітер східний слабкий.
П’ятниця. Ясно. Температура: 28оС. Вітер південно-східний помірний.
В ніч на суботу.  Ясно. Температура: 16оС. Вітер південний слабкий.
Субота. Ясно. Температура: 30оС. Вітер західний помірний.
В ніч на неділю. Мінлива хмарність, невеликий дощ. Температура: 18оС. Вітер північний слабкий.
Неділя. Мінлива хмарність. Температура: 250С. Вітер північний помірний.
В ніч на понеділок. Ясно. Температура: 14оС. Вітер північний  слабкий.
Понеділок. Ясно.  Температура: 25оС. Вітер північний помірний.
В ніч на вівторок. Ясно. Температура: 15оС. Вітер північний слабкий.
Вівторок. Ясно.  Температура: 22оС. Вітер північний помірний.   
В ніч на середу.  Ясно.  Температура: 12оС. Вітер південно-східний слабкий.
Середа. Ясно. Температура: 21оС. Вітер західний помірно сильний.

погода Четвер. Ясно. Температура: 27оС. Вітер північно-східний помірний.

В ніч на п’ятницю. Ясно. Температура: 15оС. Вітер східний слабкий.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 46
Читати далі
14.08.2025
Сьогодні, де б не був, куди б не зайшов, чуєш одне запитання: "Коли закінчиться війна?".
Чесно кажучи, не знаємо. І не знає ніхто. Навіть проклятий Богом і людьми путін. Бо рішення приймає не він, а його господар Люцифер, у якого кремлівський карлик явно в обслузі.
У зв'язку з чим все частіше чується розпачливе: "Все пропало!".
Наважимося заперечити: “Багато пропало, але не все. І думаємо, ВСЕ пропасти не зможе".
Чому? Бо Україна не росія, українці не москалі. Їх сила – в національній пам'яті, козацькому нескоренному духові, прапрабатьківських генах, в яких пульсує кров одвічних борців за волю. Все це яскраво демонструють легендарні Збройні Сили України, рівних яким не має жодна країна світу. Ні в Європі, ні в Америці, ні в Азії. Саме ЗСУ ось уже четвертий рік поспіль тримають оборону, поступаючись і чисельністю, і технічним оснащенням, і матеріальним забезпеченням зграї вбивць, руйнівників, ґвалтівників московії. Жодна армія жодної держави нашої планети такого б не витримала.
Тому  переконані: якщо ми всі гуртом продовжуватимо активно підтримувати армію, орки її перемогти не зможуть. Для цього  потрібне одне – хотіти цього всім і кожному. Починаючи від президента, прем'єр-міністра, голови парламенту і закінчуючи головами громад, адміністрацій, рад, депутатів різного рівня.
І підтримувати не словами, а конкретними діями. Всім – грошима, озброєнням, військовою технікою. А ще – наведенням жорсткої, а, може, навіть жорстокої дисципліни в суспільстві. Не можна вважати нормальним, що в умовах воєнного стану деякі високопосадовці крадуть, брешуть, наживаються на всенародному  горі. Достатньо серйозно покарати деяких корумпованих чиновників, засудити до довготривалих термінів, а не дозволяти відкуповуватися від правосуддя вкраденими в народу грошима, як справи одразу підуть "веселіше", і західні політики перестануть скоса дивитися на Україну.
В країні має стати нормою: Закон – для всіх один, і порушувати його не має права ніхто.
Поборемо корупцію – переможемо у війні.

d208d11079c64bd6a878cbfb33ad6b54  Сьогодні, де б не був, куди б не зайшов, чуєш одне запитання: "Коли закінчиться війна?".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 41
Читати далі
14.08.2025
Шановний Миколо Григоровичу!
Ви практично все своє трудове життя працюєте на ниві журналістики, послуговуючись у своїй повсякденній роботі багатством рідної української мови.
Хотілося б почути Вашу думку з приводу постійних змін у правописі, реформ в царині мови. Чи потрібні такі нововведення у наш неспокійний час, які завдають зайвих турбот учням, студентам, вчителям і викладачам, журналістам і  письменникам? Чи потрібні новації, які іноді не полегшують, а ускладнюють читання?
Мефодій Ковальчук,
мешканець м. Ковеля.
l
Пане Мефодію!
Ваше запитання і просте, і складне водночас. Так, мовну "ниву" я плекаю ще з юних літ. В школі мене навчали вчителі, яких я до цих пір шаную і люблю, хоча майже нікого вже немає в живих. 
Навічно в моїй пам'яті – педагог від Бога, вчитель української мови й літератури Тамара Павлівна Рибачок. Її уроки, зауваження, настанови пам'ятаю до цих пір. У Франковому університеті  мене навчали справжні корифеї україністики Олександра Сербенська, Володимир Кибальчич, Дем'ян Григораш та інші. Все це дає мені підстави говорити, що рідну калинову мову знаю не геть погано. Це в свій час підтвердила відома  українська письменниця і поетеса Ніна Петрівна Горик. В одному із своїх автографів на книзі, яку презентувала, зазначила:  "Кращому редактору Волині…". Розумію, що то трохи перебільшена  оцінка, але, як кажуть, дрібниця, та приємно. 
До речі, в журналістиці я з 1966 року. 1 липня того літа я був прийнятий на посаду літературного працівника, і з того часу (з невеликою перервою) служу його Величності – українському Слову.
Тому, відповідаючи на Ваші запитання, скажу чесно: як журналіста мене іноді дратують новації, які запроваджують науковці. Хоча, з другого боку, як законослухняний громадянин і керівник творчої установи мушу враховувати в роботі рекомендовані зміни. Адже мова – теж живий "організм", який поступово змінюється, вимагає вдосконалення і необхідних новацій.
Однак не можу погодитися із деякими думками мовознавців або тих, хто вважає себе такими. От, скажімо, дуже поширеною нині є практика, узаконена у відповідних документах, писати назви жіночих професій “філологиня”, “метеорологиня”, “педагогиня”, “майстриня” тощо. Якщо слова “працівниця”, “керівниця”, “директорка” ми сприймаємо нормально, то вище наведене вимовити декому дуже важко. Уявляєте собі, щоб директор школи, відкриваючи засідання педагогічної ради, сказав: "Шановні педагоги і педагогині!"? Швидше всього, так не говорять. Є тут ще й інший нюанс, так би мовити, практичного характеру. 
В Україні діє Класифікатор професій і посад, останній раз редагований  2024 року. В ньому вказано назви усіх професій і посад відповідно до діючого законодавства, що буде враховано при обчисленні трудового (соціального) стажу і призначенні розміру пенсії. Так от, читаємо:  "секретар місцевої ради (сільської, селищної, міської і т. ін.) – не секретариня (якщо жінка); керівник (директор)  закладу загальної середньої освіти – не керівниця і не директорка; президент компанії – не президентка; медичний директор, – не медична директорка і т. д., і т. п.
Здавалося б, дрібниця. Як напишемо, так і буде. Аж ні:  чиновники, користуючись згаданим класифікатором, визнають  тільки ті професії і посади, які там вказані. А всі вони – чоловічого роду. То як бути? Адже в ділових паперах має бути вказано і написано так, як є в нормативних документах. З цього  приводу я теж мав "проблему", коли хотів переоформити пенсію. Мені сказали: "Вам "не положено!" – "А чому?" – "Бо якби було написано, що ваша посада називалася "головний редактор", ви могли б претендувати на вищу пенсію. А ви – просто редактор".
Отак, шановні читачі, має значення одне слово, одна буква, чим не слід нехтувати. Раджу звертати на це увагу. А говорити можна і "директорка", і "директор", і "лікарка", і "лікар" тощо. Зрештою, це моя особиста точка зору.
l
Ідемо далі. Чомусь в наші дні дехто боїться слова "останній". От і пишуть в соціальних мережах: "крайня поїздка", "крайня зустріч", "крайнє засідання". Не знаю, хто є автором подібної новації, але в українській мові "останній" – це слово, яке вживають для позначення кінця ряду, послідовності або завершення дії (останній день тижня, останній раз, останній в черзі, останній візит, останнє засідання).
Слово "крайній" вживають для позначення чогось, що знаходиться на краю або на межі. Тому якщо йдеться про завершення чогось, потрібно казати "останній", а не "крайній" (крайня хата у селі; крайня межа втоми). Радимо не вживати слова "крайній" замість "останній" у значенні завершення якоїсь дії чи події, оскільки це калька з російської. 
Чому ж допускають такі помилки у слововживанні? Є пояснення, що "крайній" замість "останній" найчастіше вживають у війську, інакше, на думку деяких військових, “останній” раз може справді стати останнім у житті. Ось такий своєрідний забобон, народжений реальним життям.    
Є "фахівці", котрі стверджують, що сьогодні не можна говорити: "Доброго ранку!" або "Доброго дня!". Звичайно, великого значення це не має. Головне, аби ви чи з вами привіталися. Але, на мою особисту думку, ніхто мені не заборонить казати чи писати "Доброго дня!", бо цим я висловлюю побажання мирного, гарного, доброго дня людині, яку поважаю. Тож не варто робити із вітання якусь проблему.
Непокоїть мене інше: цілковита безграмотність деяких користувачів соціальних мереж, інтернет-сайтів та ін. Іноді читаєш і думаєш: для чого засмічувати Фейсбук чи інші платформи писаниною, де майже в кожному слові помилка? Адже коли чогось не знаєш, подивись у словник або довідник, зрештою скористайся послугами інтернет-пошуку. Але ж ні! Я все знаю, я все вмію. От і народжуються "шедеври", які незручно читати. Іноді ще й з матюками, що взагалі бридко.
Особливо прикро вражає, коли деякі дописувачі (навіть з числа державних службовців) пишуть: "жовто-блакитний прапор", хоча в Конституції чітко вказано: Державний прапор України – синьо-жовтий. Не можу не нервувати, коли зустрічаю фразу: "прийняти участь". Шановні! Участь не приймають, а беруть. Це елементарно. Щоправда, не для всіх. Одна місцева поетеса, яка претендує на привселюдне визнання, якось затіяла з цього приводу зі мною суперечку і вперто доказувала, що участь не беруть, а приймають. Після тієї розмови вона, ображена, більше не дописує до газети. І слава Богу!
l
Ось такий, дещо розлогий, вийшов мій допис-відповідь  на Ваше запитання, пане Мефодію. Може, й забагато написав, але повірте: дуже болить душа, коли дехто зневажає мову, забруднює її русизмами або іноземними словами, порушує елементарні норми правопису, синтаксису або пунктуації.
Тож вчімо рідну мову калинову, підтримуймо і розвиваймо її, а головне – розмовляймо нею і в побуті, і на роботі, і у спілкуванні з рідними та друзями. Завжди пам'ятаймо слова видатного українського поета Максима Рильського: 
Як парость виноградної
 лози,
Плекайте мову. Пильно
 й ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша 
від сльози
Вона хай буде. Вірно 
і слухняно
Нехай вона щоразу
 служить Вам.
Микола ВЕЛЬМА.

конкурс Шановний Миколо Григоровичу!

Ви практично все своє трудове життя працюєте на ниві журналістики, послуговуючись у своїй повсякденній роботі багатством рідної української мови.

Хотілося б почути Вашу думку з приводу постійних змін у правописі, реформ в царині мови. Чи потрібні такі нововведення у наш неспокійний час, які завдають зайвих турбот учням, студентам, вчителям і викладачам, журналістам і  письменникам? Чи потрібні новації, які іноді не полегшують, а ускладнюють читання?

Мефодій Ковальчук,

мешканець м. Ковеля.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 49
Читати далі
14.08.2025
Заглядаючи в глибину свого родоводу, не раз замислююсь, ким би могли стати мої предки – успішними аграріями чи підприємцями, відомими артистами, бо Бог обдарував їх працелюбністю, талантом до ремесел, неймовірної краси голосами, якби не цинічний й жорстокий каток радянщини, який нещадно нівечив людські долі, виривав їх із корінням із батьківської землі. Мені це болить давно. Болить не від болю фізичного чи душевного, а від журливо-тривожних, безнадійно-смутних спогадів моєї бабуні, майже ровесниці бурхливого двадцятого віку.
На місці панського палацу – колгоспні стайні
Така вже непереборна тяга була у радянської влади: "Весь мир насилья мы разрушим до основанья...". І руйнували, перетворювали на згарища, на пустки біленькі хатки з вишневими садочками. Бабуня Меланія пригадувала, як у нашому селі Занфирівці, що на Кіровоградщині, була панська садиба: пишний будинок з колонами, парк з алеями і скульптурами. Коли дика революційна хвиля докотилася у село, у маєтку залишився лише старий пан, бо від брудної хвилі насилля вся його рідня втекла за кордон. Він вийшов зустрічати капезеушників та комнезамівців, які п'яною ватагою на конях увірвалися на панське подвір'я, щоб розгромити садибу: згори-бо суворо питали, скільки маєтків зруйновано, спалено.
Панові шкода було свого добра, але знав, що більше воно йому не належатиме. У найкращому ошатному одязі вийшов він до непроханих гостей. На золотій таці виніс ключі від усіх будинків, господарських споруд, погребів:
– Беріть, хлопці, користуйтесь. Тільки не паліть, не нищіть добро, бо то людська праця. Хай воно вам і вашим дітям послужить, – низько вклонився.
На мить оторопіли плебеї перед цим величним жестом. Але де вже ницим і убогим розумом оцінити благородство такого вчинку. Брудним чоботом по золотій таці – брязь! Пана кулаком у пику – хрясь!
– Бий, пали, таку вашу мать!
Як розповідала бабуня, на місці зруйнованого маєтку згодом збудували колгоспні стайні. Сплюндрували територію, знищили скульптури. Розкішний садок вирубали, екзотичні дерева знищили. Ставок замулився, бо ніхто вже не чистив його. І вже в часи мого дитинства бігали ми ватагою на його берег, щоб побовтатись у теплій калабані, бо води у ставку лишилося, як жабі по коліна.
Три роки йшли пішки з сибіру додому
Звідси, з Кіровоградщини, ведеться наш родовід. Прадід по маминій лінії, батько бабусі Меланії, Кіндрат Чаус мав більше тридцяти десятин землі. Вони дісталися йому у спадок від бездітного подружжя, котре усиновило уже майже дорослого парубка, який не знав ні батька, ні матері, за що й прозивали його Безрідним. Перш ніж узятися за господарку названих батьків, Кіндрат помандрував у Крим, де служив у наймах у німецьких колоністів. Від них навчився розумно ходити коло землі і худоби, використовувати для полегшення ручної праці різні агрегати й механізми.
Та біда, здається, ходила за ним слідом. Коли повертався додому, ненароком потрапив під потяг і залишився без ноги. Але це аж ніяк не стало на заваді його господарській запопадливості. Отримавши у спадок масні чорноземи, узявся до хліборобської праці за тими правилами, які завчив від своїх німецьких господарів.
Його хутір навіть через пів століття односельчани називали Чаусівським. Сіяв прадід Кіндрат не тільки зернові, городину для власних потреб, а й цукрові буряки, урожай яких здавав цукрозаводчикам. Мав великий садок, що займав гектар площі. Вишні з нього продавав євреям-перекупникам. Вони приїжджали підводами, наймали людей, які обривали вишні у Чаусівському садку. У господарстві тримав кілька пар коней, корови, вівці, птаство. Щороку садив баштан. Розжився на власну молотарку і віялку.
Прадід Кіндрат тричі одружувався і мав десятеро дітей. Чи то взимку, чи влітку всіх піднімав вдосвіта. Дівчата сідали прясти, ткати, вишивати. Хлопці йшли до худоби, лаштувалися йти з хурманками: разом із синами батько підряджався возити товар купцям. У жнива до Чаусів охоче наймалися робітники. Господар не скупився на платню і добре харчував за одним столом зі своєю родиною. Усі прибутки знову ж таки вкладав у хазяйство: корови заводив тільки високопродуктивні, свині – найкращої породи, будував добротні стайні, тік, купував новий реманент.
У нашій родині не збереглося жодного портрета цього невгамовного родоначальника: хіба до знімків було одноногому інваліду, який ніколи не давав спочинку своїм рукам. Не тільки свою землицю обробляв, а ще й орендував її у тих, хто не дуже горнувся до годувальниці і ціле літо тягав рядно з одного затінку в інший, аби не дошкуляло сонце. І яка ж насмішка долі: вони й прийшли розкуркулювати Кіндрата Чауса у пору всезагальної колективізації. З цієї ж родини нероб і пішли беззмінні бригадири тутешньої бригади колгоспу імені Енгельса Олександрійського району.
Мабуть, прадідові до кінця не зрозуміти було колгоспну романтику і безжальну машину репресій, які, мов крижаним вітром, віднесли дітей і онуків від родинного гнізда, зруйнувавши його вщент. Коли Чаусів занесли у списки для виселення у Сибір, старші діти уже мали свої сім'ї. Прадіда Кіндрата як куркуля тричі відвозили на залізничну станцію, щоб ешелоном відправити у безкрайні простори росії, але повертали назад: на лісоповалах з одноногого інваліда користі не було б ніякої. Тоді бузувіри, аби виконати "план", забрали його малолітніх синів Феодосія, Миколу і Гаврила: десяти, дванадцяти, чотирнадцяти років. Найстарший, Гаврило, так і згинув, пропав безвісти у холодних снігах тайги. А Феодосій і Микола три роки поверталися додому в Україну. Пішки. Без документів. Під постійним страхом арешту. Наймалися пасти худобу – за їжу і притулок. Бралися за будь-яку роботу, за яку платили гроші. І йшли додому.
Коли жорстка хвиля розкуркулення спала, бо нібито сам сталін визнав перегини колективізації, Микола хотів стати водієм. Пішов записуватися на курси, а йому відмовили: мовляв, синові куркуля – зась до техніки. І лише тоді, коли дід Кіндрат "задобрив" маленького чиновничка, хлопцеві дозволили навчатися. Невдовзі його покликали в армію. Тоді Микола не втримався і відкрито сказав воєнкому: "Я ж куркульський син. Хіба можна мені в армію?".
Колективна реформація села підірвала здоров'я діда Кіндрата. Він довго не вірив, що можна безкарно забрати в людини те, що нажила вона чесною працею, потом і мозолями. Тихо згас і похоронили його на родинному кладовищі, яке і в пору мого дитинства називали Чаусівським.
Від голоду рятувало козяче молоко
Свавілля, безкарність, безправ'я загнали на той світ не одного доброго господаря. Ще багатшими за Чаусів у нашому селі були Ковбаси. Після розкуркулення вони стали жебраками. А в рік голодомору Ковбасиха зварила і з'їла своїх дітей. Чом не впали наші рясні сльози на кривдників, які безжально винищували кращих господарів, тавруючи їх кровопивцями, насправді ж готували міцний зашморг усьому українському селу на багато років наперед?
Тікаючи від розкуркулення, колективізації і висилки в Сибір, господарі за безцінь збували нажите добро і виїжджали хто куди. Як листя з могутнього дуба, полетіли Чаусівські діти, мов безрідні сироти: хто – в Крим, хто – в Таврійські степи, хто – на Донбас. Бабуся Меланія Кіндратівна вийшла заміж у село Омельник за Миколу Марченка – сільського коваля, який мав власну кузню. Рятуючись від розкуркулення, він змушений був віддати її в колгосп. А сам з родиною виїхав на Донбас, який манив заробітками. Тільки там обжилися – вдарив голодомор. Від нього рятувалися в Криму. Тут народилася моя мама. Через недоїдання маленька Рая не могла ходити до трьох років. Її врятувало козяче молоко, а от менший братик помер. Згодом батьки перебралися на Донбас. Батько повернувся до ковальського ремесла, працював на шахті у кузні. 
Життя налагоджувалося, однак невдовзі його зруйнувала війна. Голод погнав родину з окупованого Донбасу на Кіровоградщину, в рідне село, де жили батьки Миколи Марченка. Наприкінці лютого 1942-го з двома дітками – 12-річним сином Олександром і 10-річною Раєю – вони пішки здолали більш як 400 кілометрів.
Як тільки Кіровоградщину звільнили від фашистських окупантів, мого діда Миколу забрали до війська. Довго воювати йому не довелося – неподалік від Олександрії непідготовлених новобранців відразу кинули в атаку. Вона стала останньою для Миколи Марченка, а його діти залишилися сиротами. 
У пісні виливали любов і тугу
Скільки себе пам'ятаю, у нашій родині була незмінна традиція: кожне застілля закінчувати піснями. Невимовної краси були голоси у бабусі Меланії, дядька Олександра, маминого брата, у мами, її молодшого брата Володимира. Коли дядько Олександр закінчував армійську службу, йому пропонували залишитися солістом військового ансамблю. Але відмовився: вдома чекала дружина і маленький син. Так усе життя пропрацював трактористом у колгоспі. 
Якось бабуся, мама і дядько Олександр вирушили в гості до родичів. Як тільки сіли у потяг, відразу заспівали. На їхній спів зійшлися пасажири з усіх вагонів, а розчулена провідниця пропонувала безкоштовно проїхати до кінцевої станції і назад, лишень би вони співали. 
Дядько Володя, молодший мамин брат, пригадує, що коли вдома не заставав матір, бабусю Меланію, то прислухався, на якому кінці села співають жінки, і відразу пізнавав її по голосу. 
Так, попри понівечену долю і тяжку працю село співало. Тепер воно зачаєне мовчить – на Кіровоградщині замість пісень часто лунають сигнали повітряної тривоги. А в колись багатолюдному селі, де у часи мого дитинства до самісіньких підвіконь узимку намітало снігові кучугури, а влітку немилосердно гаряче сонце виціловувало яблука і груші, абрикоси і сливки, дині і кавуни, всяку всячину на городі і не було меж отій земній щедрості, що віддавалася людям на спожиток, тепер залишилося лише сорок мешканців. Тут, звісно, уже не чути пісень, і ніби вони вже пішли за тими, хто знайшов останній спочинок на сільському кладовищі.
Валентина БЛІНОВА.
НА СВІТЛИНАХ: (праворуч) бабуся Меланія та дід Микола з сином Олександром на руках; Меланія Кіндратівна серед дітей, онуків та правнуків. 
Фото з архіву автора.

1 Заглядаючи в глибину свого родоводу, не раз замислююсь, ким би могли стати мої предки – успішними аграріями чи підприємцями, відомими артистами, бо Бог обдарував їх працелюбністю, талантом до ремесел, неймовірної краси голосами, якби не цинічний й жорстокий каток радянщини, який нещадно нівечив людські долі, виривав їх із корінням із батьківської землі. Мені це болить давно. Болить не від болю фізичного чи душевного, а від журливо-тривожних, безнадійно-смутних спогадів моєї бабуні, майже ровесниці бурхливого двадцятого віку.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 41
Читати далі
14.08.2025
Електросамокати – зручний спосіб пересування містом, але для їх використання є правила. Де можна їздити, яка швидкість дозволена та яка відповідальність загрожує за порушення – роз'яснюють юристи системи надання безоплатної правничої допомоги.
Керувати електросамокатом рекомендується з 14 років. 
Де можна їздити електросамокатом
n велосипедні доріжки
n узбіччя або край дороги
n парки та зони відпочинку.
Де заборонено їздити на електросамокаті
v тротуари
v пішохідні переходи
v проїзна частина (дозволено рухатися по крайньому правому краю дороги за відсутності велодоріжки або узбіччя).
Обмеження швидкості
Максимальна дозволена швидкість у населених пунктах – 25 км/год.
Правила пересування 
на електросамокаті:
Ъ заборонено перевозити пасажирів
Ъ заборонено керувати під дією алкоголю чи наркотичних засобів
Ъ електросамокат має бути справним, зі звуковим сигналом, обладнаним світловідбивачами.
Яка передбачена
Адміністративна відповідальність:
® їзда тротуаром або пішохідною доріжкою з пошкодженням майна – штраф 850 грн. або позбавлення права керування на 6-12 місяців.
® порушення правил дорожнього руху – штраф 340-680 грн.
® керування у стані сп'яніння – штраф 17 000-34 000 грн.
Кримінальна відповідальність
Якщо внаслідок порушення людина отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості:
® штраф 51 000-85 000 грн.
® або виправні роботи до 2 років
® або арешт до 6 місяців
® або обмеження волі до 3 років з позбавленням прав на цей самий строк.
Де отримати безоплатну юридичну підтримку
Кожна людина може отримати безоплатно консультацію юриста від системи надання безоплатної правничої допомоги. Юристи розкажуть, як діяти у вашій ситуації. 
Деякі категорії людей також мають право на безоплатну допомогу зі зверненням до суду. Це ВПО, ветерани війни, члени сімей загиблих захисників та захисниць, діти, люди з низьким доходом (працездатні – з доходом до 6056 грн./міс.; пенсіонери (за віком, вислугою років) – 4722 грн./міс.; з інвалідністю – якщо пенсія чи соцдопомога до 6056 грн.) та інші категорії, наведені у статті 14 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу". Юристи детально вивчать ваші обставини, за потреби складуть та подадуть до суду заяву і представлятимуть ваші інтереси у суді.
Як звернутися до системи надання  БПД:
https://legalaid.gov.ua/kliyentam/yak-otrymaty-bpd/ 
Людмила  КОВРІК,
фахівчиня з комунікації Координаційного центру 
з надання безоплатної 
правничої допомоги.

картинка Електросамокати – зручний спосіб пересування містом, але для їх використання є правила. Де можна їздити, яка швидкість дозволена та яка відповідальність загрожує за порушення – роз'яснюють юристи системи надання безоплатної правничої допомоги.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 38
Читати далі
14.08.2025
Одного літнього дня путін покликав до себе в таємний кабінет "політбюро",  як називають групу особливо наближених осіб до його старечого тіла.
Коли всі вмостилися за довгим столом, кремлівський карлик уважно обвів присутніх залізним чекістським поглядом і запитав: 
– Які ваші пропозиції щодо швидшого закінчення спеціальної військової операції, яка явно затягнулася?
Члени і членкині "політбюро" переглянулися, не зовсім розуміючи, чому шеф ставить таке запитання  сьогодні, на фініші літа-2025? Адже сам запевняв їх три з половиною роки тому, що СВО триватиме не більше трьох днів, максимум трьох місяців. А тепер задає запитання, наче в першому класі вчитель учням. Цікаво, чи це всерйоз, чи жартома? І  чи це не провокація в стилі КДБ-ФСБ?
Першим тишу порушив начальник генштабу герасімов, вигляд якого нагадував завжди нетверезого російського мужика:
– Треба негайно оголошувати мобілізацію. На деяких ділянках фронту не вистачає "гарматного м'яса". Допомога наших бойових побратимів з Кореї, Африки,  Близького Сходу явно недостатня.
Путін заперечливо покрутив головою:
– Не час на мобілізацію. Народ може не зрозуміти. 
Міністр оборони білоусов зауважив:
– Не обов'язково про мобілізацію писати і говорити привселюдно. Все можна зробити шито-крито.
– Ваш попередник шойгу вже обпікся на шито-крито. До цих пір воєнна прокуратура не може розібратися, скільки вкрали його заступники грошей і на що їх витратили. 
Члени і членкині знічено опустили голови і з-під лоба поглядали на путіна. Чого він, врешті-решт, хоче від них? Заварив сам кашу, а тепер змушує їх хлебтати криваве вариво.
Побачивши, що присутні в "ступорі" і не спроможні на якісь конкретні пропозиції, путін голосно сказав:
– Ми повинні різко підняти бойовий дух населення. Для цього  посилити пропаганду національних традицій, відродити в людей віру в Бога й отєчество.
– А що для цього потрібно? – обережно поцікавився голова держдуми володін.
– Навчитися жити, як наші славні предки.
– З чого почнемо? – подав голос на диво тверезий медведєв.
– Зі свого зовнішнього вигляду. Світ має побачити руській мір у всій красі. Треба негайно запровадити дрес-код, який мали росіяни у ХVІІІ-ХІХ століттях або й раніше.
– А, зрозуміла! – радісно верескнула машка захарова, речниця міністерства закордонних справ і коханка коня лаврова. – Я, наприклад, вже ходжу на роботу в сарафанах і без нижньої білизни.
– Цього мало, – знову подав голос путін. – Треба використовувати ширше російський фольклор у дипломатії, не боятися загнути мата якомусь макрону чи мерцу, іноді навіть по морді дати іноземцю. Так Петро І робив.
– Я теж перебудувався, – знову озвався медведєв. – Тепер одягаю фрак-кітель з коміром під  саму шию. Так колись сам Йосип Віссаріонович одягався.
– Молодець, – похвалив шеф свого улюбленця. – Тільки не витирай рукавом кітеля рота, коли жереш ікру і п'єш горілку. Та й на ніч роздягайся, бо іноді схожий вранці на бездомного жебрака.
– Треба б чоботи пошити, – замріяно сказав патрушев, вічний чекіст і непримиренний борець із американським імперіалізмом та китайським ревізіонізмом.
– Чоботи не для нас, – заперечив бастритрикін, очільник слідчого комітету. – Наші предки завжди ходили в постолах.
– І бороди всі бояри носили, – вставила своїх п'ять копійок голова ради федерації матвієнко, відома "валька-склянка". – Дуже гарно. 
Присутні переглянулися. Їм було важко  втямити, як з бородою виглядатиме путін, у котрого на голові давно вже нічого, крім лисини, не росте. Та сперечатися не стали. Кожному згадалося, як путін лаявся, коли у лютому 2022-го року не всі члени "політбюра" схвалили його план  "деокупації" і “демілітаризації” України. Добре, що тільки лайкою обійшлося. А не розстрілом чи концтабором. 
Рішення про повернення до національних традицій і традиційних цінностей прийняли одноголосно. Залишилася "дрібниця" – в кокошниках та постолах перемогти Україну, а потім весь світ...
Охрім Свитка.

минуле Одного літнього дня путін покликав до себе в таємний кабінет "політбюро",  як називають групу особливо наближених осіб до його старечого тіла.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 33
Читати далі
14.08.2025
В останні дні липня на Світязі відбувся етнофестиваль "Культура єднає". Приємно, що наш край став осередком для єднання майстрів з усієї України, які творчістю та вміннями демонстрували духовні багатства своїх регіонів, підкреслюючи спільне українське коріння. Адже культура нас об'єднує – у піснях, танцях, одязі, стравах, ремеслах і спілкуванні. Учасницею дійства була ковельська майстриня соломоплетіння Інна Чонка, яка представила громадськості свої неймовірні вироби та провела майстер-клас з виготовлення ангела. 
В колекції Інни Миколаївни – сотні унікальних плетених виробів. У кожному – душа майстрині, яка живе справою уже більше 20 років. Про неї часто пишуть видання та знімають телесюжети, а її "Соломинка" – вже не просто гурток, а впізнаваний бренд. Її вироби вражають складністю, "ювелірністю" виконання та високо цінуються серед шанувальників народного ремесла не лише в Україні, а й за кордоном. 
Вона – членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Двічі отримувала стипендію Президента України для молодих майстрів. Пані Інна є учасницею різних конкурсів та фестивалів, неодноразово представляла свої роботи на персональних виставках по Україні. 
За красивими виробами – важка і натхненна праця майстрині поєднана зі щоденними клопотами, турботою про близьких, материнськими обов'язками та хвилюваннями за чоловіка Олександра. Адже поки пані Інна підтримує і розвиває одне із найдавніших народних ремесел, її чоловік разом з іншими захисниками мужньо тримають український фронт.
Днями нам вдалось поспілкуватися з майстринею, тож далі пропонуємо невеличке інтерв'ю з Інною Чонкою.
– Пані Інно, розкажіть, як захоплення дитинства стало справою життя?
– Я неодноразово казала, що у цьому –заслуга моєї наставниці Марії Кравчук, Заслуженого майстра народної творчості України. Вона не просто професіонал справи, а й мудрий вчитель. Бо одне діло навчити, а інше прищепити любов до ремесла, що стане улюбленою справою, яка приносить задоволення та допоможе в самореалізації. В цьому майстерність педагога. 
Наше знайомство з нею розпочалось із  творчого гуртка "Житечко" в моєму рідному Купичеві (Турійська громада). До слова, у 2008 році з її ініціативою в сільській школі створили єдиний в Україні музей солом'яного мистецтва "Солом'яне диво". А у 2022 році традицію соломоплетіння у Турійському районі внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Мене захопило це мистецтво, і далі я пішла з ним, як кажуть, по життю. Навчання в Східноєвропейському національному університеті ім. Лесі Українки на старших курсах поєднувала з веденням гуртка "Соломинка" в Палаці учнівської молоді міста Луцька. Після переїзду в Ковель вчителювала за спеціальністю ("Соціальна педагогіка") в Ліцеї №10. В цей період і розпочалась історія моєї "Соломинки", де ми з дітками вчились ремеслу соломоплетіння.
– А як зараз вдається поєднувати основну роботу, творчість, домашні справи?
– Я пішла з вчителювання. Після декрету зрозуміла, що потрібні зміни.  І зараз я роблю те, що добре вмію і люблю. Я довго мріяла про майстерню. І завдяки підтримці близьких вже рік як маю свій простір. Тут гарно зберігаються мої роботи, тут панує спокійна і творча атмосфера, а ще – зручна локація (мікрорайон "Ковельсільмашу") для мене і діток, з якими я працюю, для кого є наставником. 
– Творча ніша потребує натхнення. Де черпаєте його? Чим ще захоплюєтесь в житті? 
– Моє  захоплення живе зі мною, мені не потрібно викроювати час на ідеї, вони з'являються в моїй голові під час щоденних справ. Мені не потрібно їхати чи йти кудись для натхнення. Тому що мене надихає моє життя, моя сім’я. Та найважливіше, що творчість допомагає витримувати складні моменти життя. Зайняті руки відганяють з голови різні тривожні думки.
Чоловік Олександр служив в АТО, а від початку повномасштабного вторгнення росії стоїть на захисті країни, зараз служить на Запорізькому напрямку. У нас двоє діток: Каріна і Дмитро. Усі рідні потребують від мене підтримки і допомоги, як і я від них. Разом справляємось з усіма негараздами. Попри те, що чоловік фізично не має можливості допомогти, завжди підтримує морально, і я йому за це дуже вдячна.
Дякую батькам, які теж є великою підтримкою і дуже допомагають в полі при заготівлі колосків. Без них я б не справилась. Тепер і дітки підросли, тож і вони залучені до справи. От так усім сімейством і трудимось.
– Літо – час жнив. Як Ваш урожай?
– У Купичеві ми засіваємо житом і пшеницею близько десяти сотих поля. Збір починаємо в червні. Тут важливо, щоб і погода була хорошою, і правильно висушити урожай, і зберігати. Від цього залежить, як довго прослужить виріб (може, й більше 10 років).
– Які вироби користуються популярністю? І чи  можливо їх використовувати в повсякденному житті?
– Звісно! Зараз дуже актуальні солом'яні сумки та капелюхи, жіночі прикраси. Часто замовляють віночки. Їх використовують на тематичних фотосесіях, виступах. Серед замовників, наприклад, був танцювальний колектив із Великобританії, якому я виготовила віночки, що служать їм вже більше 6 років. Попри те, що у них дуже динамічні танці, вироби збереглись чудово. 
Популярними є й Різдвяні атрибути: дідухи, ялинкові прикраси. Люди прагнуть відновити традиції. Тож наше завдання – розвивати, популяризувати та осучаснювати те, що підтримує зв'язок з предками.
Що стосується дідуха, то ми вже не збираємо останній обжинковий сніп, бо колоски після дозрівання не мають естетичного вигляду. Після свят не спалюємо його, як це було заведено раніше.
У моїх доробках чимало дідухів. Це – традиційний український оберіг із колосся, зроблений із житніх чи пшеничних колосків, прикрашений сушеними квітами. Низ снопика майстерно перев'язаний соломою у формі ніжок – це характерна деталь ручної роботи в стилі соломоплетіння.
Такий виріб символізує: достаток і урожай, зв'язок із предками та є оберегом дому. А ще це – частина української народної традиції, особливо поширена під час свят, наприклад, Різдва, Зелених свят або на весіллях.
– Нещодавно Ви були учасницею етнофестивалю. Поділіться враженнями.
– Хочу зазначити, що такий фестиваль відбувається вперше на Волині. Раніше, в силу життєвих обставин, я часто відмовлялася від подібних пропозицій. А тут така нагода зустрітись із творчими людьми, майстрами з усієї України, поспілкуватись в живу з колегами, обмінятись досвідом та енергією. 
У програмі були автентичні виступи, майстер-класи з народних ремесел, кулінарна зона з регіональними смаколиками, виставки, перформенси, арт-простори, інтерактиви для дітей та дорослих, жива музика і тепла атмосфера на березі озера. 
Були й відомі артисти. Приємно, що мої роботи помандрували в їх домівки. Наталка Карпа обрала віночок для донечки, а гуморист Володимир Ковцун ("Владзьо") – дідуха. Ми з дітками, які дуже допомагали в підготовці і на заході, отримали чудовий заряд позитивних емоцій.
l
3 серпня Інна Чонка відзначила своє 35-річчя. Молода, енергійна майстриня, кохана дружина, чудова матуся, турботлива донька, надійна подруга має перевірений рецепт щастя: "Вміти ризикувати. Жити кожним днем. Любити те, що ти робиш. А щоб чогось досягти і щось мати, – багато, натхненно і наполегливо працювати".
Тому на завершення кажу:
– Дякую, пані Інно, що підтримуєте та популяризуєте українське ремесло, дякую Вашому чоловіку та Збройним силам, що мужньо тримають оборону та виборюють мирне майбутнє для нащадків. Будьте здорові, ніколи не втрачайте натхнення та оптимізму!
Аліна РОМАНЮК. 
НА СВІТЛИНАХ: Інна ЧОНКА із сім'єю; на етнофестивалі  з Наталкою Карпою; роботи майстрині. 
Фото 
з домашнього архіву.

зображення_viber_2025-07-28_14-16-46-012 В останні дні липня на Світязі відбувся етнофестиваль "Культура єднає". Приємно, що наш край став осередком для єднання майстрів з усієї України, які творчістю та вміннями демонстрували духовні багатства своїх регіонів, підкреслюючи спільне українське коріння. Адже культура нас об'єднує – у піснях, танцях, одязі, стравах, ремеслах і спілкуванні. Учасницею дійства була ковельська майстриня соломоплетіння Інна Чонка, яка представила громадськості свої неймовірні вироби та провела майстер-клас з виготовлення ангела. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 29
Читати далі
14.08.2025
ОВЕН. Начальство буде налаштоване до вас прихильно, варто цим скористатися. Можливо, вам запропонують перспективну посаду iз вищою зарплатою. Проявiть увагу до близьких, по можливостi займiться змiцненням здоров`я. Будьте стриманими з рідними.
ТЕЛЕЦЬ. Пора пiдняти професiйну планку, вам потрiбно бiльше заробляти. Практичність і завзятість – ваші головні союзники. Дiловi зустрiчi з партнерами в першiй половинi тижня будуть успiшними. Знайдіть можливiсть провести максимум часу в спокiйнiй обстановцi.
БЛИЗНЮКИ. У вiвторок може порадувати цiкава iнформацiя, що вiдкриє новi можливостi. Довколишні пiдтримуватимуть у творчих починах. Побачите свiтло в кiнцi тунелю i отримаєте солiдний прибуток. Заповiтнi бажання почнуть збуватися. 
РАК. Настає свiтла i прекрасна смуга у життi, нарештi вдасться благополучно вирішити старi проблеми i зайнятися чимось новим. До речi, саме час позбутися старих звичок, якi додавали клопотів. Навколо виявляться новi цiкавi люди i проєкти.
ЛЕВ. Дотримуючись стратегiї спiвпрацi зi всiма, хто може бути корисним, досягнете успiху. Зустрiчатиметеся з потрiбними людьми, дізнаєтеся багато корисного для себе. Активно справляючись з проблемами інших, не забувайте про розв’язання своїх. 
ДIВА. Варто приготуватися до несподiваних зустрiчей з давнiми друзями або близькими людьми. Майже вдасться закiнчити облаштування будинки або дачi.   Постарайтеся позбутися речей, якими не користуєтеся впродовж багатьох рокiв. 
ТЕРЕЗИ. Перша половина тижня буде майже казковою. Постарайтеся зберегти позитивний настрiй. Вас може мучити бажання бурхливої дiяльностi, що приведе до того, що вже в середу повернетеся до iнтенсивної роботи. 
СКОРПIОН. Будете займатися роботою, сiм’єю i повсякденними турботами. Тиждень обiцяє позитивнi показники в багатьох сферах. Компромiснi рiшення добрі на роботi i абсолютно неприйнятнi удома. Чекайте солiдного прибутку i вигiдних дiлових пропозицiй.
СТРIЛЕЦЬ. Бажано не поспiшати, дотримуватися певних правил i гасити внутрiшнi суперечливi пориви. На початку тижня можливi проблеми з начальством, на роботi може появитися конкурент. Але швидко доведете свою незамiннiсть. 
КОЗЕРIГ. Не соромтеся просувати свої iдеї, але пам’ятаєте про необхiднiсть знайти однодумцiв. Бажано не брати участь у виробничих конфлiктах. Необхiдно проявити неабияке терпiння, iнакше дiловi партнери можуть скористатися вашою емоцiйнiстю. 
ВОДОЛIЙ. Краще звернутися за допомогою до друзiв i колег, наодинцi успiху не досягнете. Ви зараз в центрі уваги і легко притягуєте до себе позитивних людей. Успішними будуть переговори і укладення угод.
РИБИ. Випадковi зустрiчi у п’ятницю або суботу вiдкриють новi перспективи. До кiнця тижня зникнуть всi проблеми, що обтяжували у минулому.  Вам можуть запропонувати керiвну посаду. 
Степан ЗОРЕПАД.

7b7c3ceb7b23218cc24daa15564f00db ОВЕН. Начальство буде налаштоване до вас прихильно, варто цим скористатися. Можливо, вам запропонують перспективну посаду iз вищою зарплатою. Проявiть увагу до близьких, по можливостi займiться змiцненням здоров`я. Будьте стриманими з рідними.

ТЕЛЕЦЬ. Пора пiдняти професiйну планку, вам потрiбно бiльше заробляти. Практичність і завзятість – ваші головні союзники. Дiловi зустрiчi з партнерами в першiй половинi тижня будуть успiшними. Знайдіть можливiсть провести максимум часу в спокiйнiй обстановцi.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 67
Читати далі
07.08.2025
Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 24оС. Вітер західний помірно сильний.
В ніч на п’ятницю. Ясно. Температура: 14оС. Вітер південно-західний слабкий.
П’ятниця. Ясно. Температура: 25оС. Вітер південно-західний помірний.
В ніч на суботу.  Ясно. Температура: 15оС. Вітер південний слабкий.
Субота. Ясно. Температура: 25оС. Вітер південний помірний.
В ніч на неділю. Ясно. Температура: 16оС. Вітер південний слабкий.
Неділя. Мінлива хмарність. Температура: 260С. Вітер південно-західний помірний.
В ніч на понеділок. Ясно, під ранок – туман. Температура: 16оС. Вітер північний  слабкий.
Понеділок. Мінлива хмарність.  Температура: 25оС. Вітер західний помірний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 15оС. Вітер північний слабкий.
Вівторок. Мінлива хмарність.  Температура: 26оС. Вітер північно-західний помірний.   
В ніч на середу.  Мінлива хмарність.  Температура: 15оС. Вітер північний слабкий.
Середа. Мінлива хмарність. Температура: 25оС. Вітер північний помірний.

природа Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 24оС. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Ясно. Температура: 14оС. Вітер південно-західний слабкий.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 48
Читати далі
07.08.2025
Є у нашому місті категорія людей, яких називають старожилами Ковеля. До них, безперечно, можна зарахувати Миколу Євгеновича Мартинюка, головного інженера ремонтного житлово-комунального підприємства, або скорочено РЖКП №1.
І хоч народився у Рожищенському районі, середню спеціальну освіту здобував у Малині, починав трудову діяльність у Любомлі, Ковелю присвятив свої найкращі роки життя. 44 з них віддав роботі у галузі житлово-комунального господарства.
Для мене пан Микола – "обличчя" комуналки, яку не можу уявити без нього, а його – без неї. Така собі своєрідна любов на многії і благії літа. Скажу чесно: не кожен витримає випробування, які випадають на долю працівників цієї галузі. Це – величезна відповідальність перед людьми, недоспані ночі й недогуляні відпустки, вміння орієнтуватися у складних ситуаціях і знаходити вихід з них.
А ще, коли ти – керівник, відповідаєш не лише за себе, а й за своїх підлеглих, то труднощі подвоюються або потроюються, вимагають максимальної мобілізації сил, знань, досвіду. У зв'язку з цим Миколі Євгеновичу, мабуть, неабияк пощастило, що довелося  у різний час працювати з людьми, котрі вписали яскраві сторінки в книгу літопису ковельської "комуналки". В першу чергу, це – Антон Іванович Сарапін, котрий запросив на роботу в житлово-експлуатаційну контору №1, яку очолював. Спочатку – на посаду майстра, а з 1993 року – головного інженера. 
В Антона Івановича вчився професійному підходу до справи, вимогливості до підлеглих, людяності й щирості у спілкуванні, що було властивим цьому справжньому "зубру" житлово-комунального господарства міста. Гарні стосунки підтримував з колишніми очільниками "Ковельводоканалу" Степаном Павловичем Тищуком, "Добробуту" – Петром Григоровичем  Дубіком та іншими. Їх досвід, вміння розв'язувати найскладніші проблеми допомагали у повсякденній діяльності.
Деякий час – з 2006 по 2009 р. р. – довелось очолювати ЖЕК, застосовувати набуті знання на практиці, що було і нелегко, і непросто. Після об'єднання двох РЖКП в одне знову працює на посаді головного інженера. В його підпорядкуванні – весь інженерно-технічний персонал ремонтного житлово-комунального господарства №1, його виробнича діяльність. 
– Сьогодні обов'язків у нас побільшало, – каже пан Микола. – Це й зрозуміло. Адже одне підприємство – це не два, як було колись. Але нічого: справляємось. Багато значить злагоджена робота адміністрації, яку очолює Віктор Степанович Солов’янчук, тісна взаємодія з міською владою. 
У вирішенні виробничих питань нам повсякчас допомагають міський голова Ігор Чайка, його перший заступник Тарас Яковлев, начальник управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства Сергій Дудка. Відчувається їх надійне "плече". Так, завдяки співфінансуванню Програми підтримки житлового фонду з боку міської ради нам вдалося поліпшити стан справ у цій сфері. Стараємось вчасно реагувати на заяви і скарги ковельчан, розширювати види послуг, впроваджувати сучасні технології ремонту. 
– Ваше підприємство є одним з управителів частини міського житлового фонду. Що цікавого з'явилося тут останнім часом? 
– Завдяки впровадженню системи "Вайбер" маємо постійний зв'язок  з уповноваженими особами того чи іншого багатоквартирного будинку, володіємо оперативною інформацією про їх потреби і запити. Відтак – можемо своєчасно реагувати на них, в тому числі й із використанням робочої сили підприємства, необхідної техніки. 
Микола Євгенович – не тільки "ас" житлово-комунального господарства. Він – активний учасник громадсько-політичного життя Ковеля, був депутатом міської ради двох скликань. Добрим словом згадує міського голову Ярослава Шевчука, який багато зробив для розвитку "комуналки" у ті роки, глибоко вникав у проблеми галузі. У свою чергу, пан Микола відповідально ставився до виконання обов'язків депутата, намагався в міру своїх сил сприяти соціально-економічному розвитку рідного Ковеля.
У героя моєї розповіді – гарна сім’я. Дружина Галина Володимирівна  багато років працювала на "Ковельсільмаші", зараз перебуває на заслуженому відпочинку. Син Андрій у відповідальний і нелегкий час для країни несе службу в Збройних Силах. Невістка Оксана – педагог Ліцею №13. Там же навчається онука Влада. Мешкають окремо від батьків.
Не можу втриматися від запитання: 
– Все свідоме життя Ви присвятили роботі. Скільки пам'ятаю, Ви завжди у виробничих клопотах, як-то кажуть, трудовому неспокої. Але ж бувають і вільні хвилини. Яке маєте хобі?
Микола Євгенович усміхається: 
– "Тихе полювання" – гриби. Це моє улюблене заняття. Ще, правда, є "дача". Але там, в основному, господарює дружина, дай її, Боже, здоров'я!
l
Отакий він, Микола Мартинюк. Рухливий, неспокійний, енергійний. Навіть не віриться, що 9 серпня йому виповниться 70. Можливо, секрет його "зрілої" молодості у постійному русі, залюбленості в працю, яка визначила сенс життя. Як би там не було, але можу з повним правом назвати свого тезку почесним старожилом Ковеля, якому вірою і правдою служить майже пів століття. Думаю, владі варто по-належному оцінити його роль і значення в житті міської громади. Як? На те й влада, щоб думати і приймати рішення…
А я бажаю пану Миколі одного, як кажуть причетні до техніки: "До ста літ без капремонту!".
Микола ВЕЛЬМА.
НА СВІТЛИНІ: (зліва направо) головний інженер РЖКП №1 м. Ковеля Микола Мартинюк, начальник аварійної ремонтної служби Петро Коляда, майстер ремонтної служби Андрій Неридько.
Фото 
Аліни Романюк.

4e2e95ad466172c9e6f871df90d298ce Є у нашому місті категорія людей, яких називають старожилами Ковеля. До них, безперечно, можна зарахувати Миколу Євгеновича Мартинюка, головного інженера ремонтного житлово-комунального підприємства, або скорочено РЖКП №1.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 191
Читати далі
07.08.2025

01 Етнофестиваль «На гостини до Лесі», присвячений пам’яті геніальної Лесі Українки, її багатогранному таланту та видатній особистості, давно вже став гарною традицією Колодяжненської громади і направду важливою культурно-мистецькою подією, до якої готуються і на яку чекають цілий рік. Уже втретє захід проходить в умовах повномасштабної війни, тож об’єднує всіх іще однією важливою спільною метою – збором коштів на підтримку Збройних Сил України. Тож 3 серпня 2025 року відбувся VII благодійний Етнофестиваль «На гостини до Лесі».

На культурно-мистецький захід завітали: голова Колодяжненської громади Віталій Кашик, перший заступник голови Волинської обласної ради Юрій Поліщук, заступник голови Ковельської районної ради Андрій Броїло, керівник апарату Ковельської райдержадміністрації Степан Топольський, а також наші міжнародні партнери – президент Товариства друзів дітей Сілезького регіонального відділення Республіки Польща Ян Вєсьолек та волонтер Войцех Рихлік.
Зранку гостей зустрічали на центральній садибі громади – в Колодяжному. Біля Алеї пам’яті Героїв хвилиною мовчання вшанували загиблих через російське вороже вторгнення Захисників і Захисниць та поклали до стенда квіти. З нагоди 112-их роковин смерті Лесі Українки відбулося покладання квітів до її погруддя біля Центру культури, дозвілля та спорту і до пам’ятника на території музею-садиби Косачів.
Потому, у музею-садибі Косачів гості та учасники  етнофестивалю мали можливість відвідати виставку етнографічного проєкту «Зустріч у часі». 
Найбільш очікуваною та атмосферною частиною заходу було свято в урочищі “Нечимне”. На вході у заказник звучали народні мелодії, виконані на саксофоні Леонідом Бордеану. Для гостей була проведена оглядова екскурсія «Таємничий світ урочища “Нечимне», у рамках якої присутні мали нагоду побувати у музеї «Лісова пісня», побачити чарівний ліс, Лесин дуб, місце, де стояла хатинка дядька Лева і озеро, яке, на жаль, уже заросло різнотрав’ям, але колись поетеса побачила його таким, як описала у драмі-феєрії.
Згодом на лісовій сцені розпочалася благодійна літературно-мистецька композиція «До тебе, Україно, наша бездольная мати», у рамках якої – виступи запрошених колективів із різних куточків Волині та західного регіону , а також місцевих авторів й аматорів сцени.
На початку присутні хвилиною мовчання вшанували пам'ять полеглих на війні,  поіменно згадавши загиблих Героїв з Колодяжненської громади.
Гостей Етнофестивалю привітав сільський голова Віталій Кашик. Він, перщ за все, подякував Захисникам і Захисницям України, завдяки яким є можливість проводити цей захід. Висловив вдячність усім, хто завітав на захід, побажав змістовного спілкування та закликав підтримати благодійні збори на ЗСУ. Слово мав і Ян Вєсьолек, який розповів, що щиро радий бути сьогодні в Україні, у волинському лісі, і стати частиною натхненного культурно-мистецького дійства, присвяченого постаті Лесі Українки, яка, безперечно, ще за її життя проклала міцний місток до європейської культури. 
За всебічну підтримку та активну волонтерську діяльність, небайдужість, розуміння, особистий внесок в організацію оздоровлення та відпочинку учнівської молоді, за впевненість у збереженні дружніх відносин та подальшій плідній співпраці Яна Вєсьолека було нагороджено подякою голови Колодяжненської сільської ради, а Ян Вєсьолек своєю чергою відзначив голову Колодяжненської громади символічною нагородою – «товариш дітей» – за сприяння у відпочинку дітей на території Польщі і загалом за всебічну підтримки освіти, культури та дитячого спорту. 
Вітання від себе, начальника районної військової адміністрації Ольги Черен, голови районної ради В’ячеслава Шворака, виголосив Степан Топольський.
Колоритна і різноманітна програма виступів нікого не залишила байдужим. 
Захід тематично розпочався мотивами «Лісової пісні» – на сцені постали Мавка і Лукаш у виконанні юних талантів громади Анни Паврозник та Максима Гладищука,
Щиро і натхненно лунало авторське поетичне слово: свою поезію читали волинська поетеса, багаторічна організаторка  заходу «Лісова пісня» Ніна Горик, член Літературно-мистецького товариства «Творчий світ» Роман Марковський, поетеса, авторка гімну Колодяжненської громади Ніна Шугніло. Також прозвучали поетичні рядки від представників духовенства ПЦУ Анатолія Яцківа та Івана Оринчака, поеток  Олени Прадійчук, Валентини Клюнтер, декламації творів Лесі Українки від Олени Місюри, Ангеліни Кравчик, Соломії Узаревич, цікава історія про сім’ю Косачів від професорки Волинського національного університету Світлани Богдан. 
Талановитим виконанням та самобутніми народними обрядами вразили публіку запрошені колективи: «Перевесло» (с. Радехів Вишнівська ТГ); фольклорні народні аматорські колективи «Опалинка» (с. Гуща Рівненська ТГ); «Криниця» (с. Видерта Камінь-Каширська ТГ); «Нуйнівські співухи» (с. Нуйно Сошичненська ТГ); вокально-аматорський колектив «Калинонька» (с. Сераховичі Сереховичівська ТГ); зразковий аматорський фольклорний ансамбль «Веселики» (с. Рокитне Рокитнівська ТГ); народний аматорський родинний вокальний ансамбль «Рідня» Заболоттівського будинку культури; народний аматорський фольклорний ансамбль «Любисток» клубу с. Мульчиці Вараської міської ради, фольклорний гурт «Шавлаєчка» Тойкутського сільського будинку культури (Ковельска ТГ), а також вокалістки Олександра Жук (с. Буцинь Дубівської ТГ) та Ольга Лампіка  (с. Смідин Смідинської ТГ).
Нікого не лишили байдужими місцеві колективи – дитячий фольклорний гурт «Веретенце» (с. Уховецьк, керівник: Руслана Семотюк), аматорський колектив «Волошка» (с. Волошки, керівник: Руслана Дмитрук) та колектив працівників культури Колодяжненської сільської ради «Розмай» (керівник: Юлія Михайлова).
Цього дня неодноразово у своїх виступах, віршах, пісенних композиціях висловлювалася вдячність і шана нашим Захисникам і Захисницям, адже завдяки їм над нами – відносно мирне небо і гарантована можливість жити вільно на своїй українській землі.
По завершенню творчих виступів був проведений благодійний ярмарок «Разом до Перемоги», де всі охочі мали нагоду придбати різноманітні смаколики та сувеніри і цим самим підтримати Збройні Сили України.                
Є у Колодяжненській громаді ще одна традиція: кожен масовий захід завершується спільним виконання Гімну громади, тож і цей раз – не виняток. 
Віталій Кашик подякував організаторам – адміністрації сільської ради, управлінню гуманітарної сфери виконавчого комітету сільської ради, Центрові культури, дозвілля та спорту і всім його працівникам, залученим до підготовки ярмарку старостам, а також усім учасникам та гостям благодійного заходу і побажав зустрітися наступного року під мирним небом та з радістю від Перемоги.
У рамках VIІ благодійного Етнофестивалю «На гостини до Лесі» вдалося зібрати  для Збройних Сил України 76 470 гривень.
Маргарита Шаблевська.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 49
Читати далі
07.08.2025
22 липня – день народження Іллі Рєпіна, всесвітньовідомого художника, родом із м. Чугуїв, що на Харківщині. Доробок цього митця відомий українцям передусім знаковою картиною "Запорожці пишуть листа турецькому султану" ("Запорожці"). 
Початкову художню освіту Ілля Рєпін отримав серед іконописців (по-українськи "богомазів") у рідному Чугуєві.
Згодом як син російського солдата, маючи пільгу, вступив до Петербурзької Академії мистецтв, де навчався Тарас Шевченко. На той час Академія перебувала у творчих змаганнях з молодими художниками з Артілі Івана Крамського, відомого нам за портретом Тараса Шевченка. Великий вплив на Іллю Рєпіна мав земляк, студент Микола Мурашко, згодом засновник 1-ої художньої школи у Києві.
Серед найперших знакових робіт Іллі Рєпіна – полотно "Бурлаки на Волзі", яке купив на виставці "свєтлейший" князь Андрій. Той уздрів у цій ватазі пригнічених "руських богатирей".  
Картина дуже резонує з пізніше написаною роботою "Запорожці", яку викупила царська сім'я за  35000 рублів сріблом. Свідомо чи підсвідомо Ілля Рєпін яскраво порівняв два різні народи, Слава йому!
Знаковою з історії московії є картина "Іван Грозний убиває свого сина Івана". Це – своєрідний символ ненависті і жорстокості кацапів до життя навіть власних дітей. Картина має великий психологічний вимір. На виставках неодноразово її різали на шматки. Сьогодні вона зберігається за ґратами від… кацапів.
Особливістю магії творчості Іллі Рєпіна є те, що здебільшого портретовані ним знаменитості росії згодом помирали. Яскравий приклад: після створення портрета прем'єр-міністра Петра Столипіна його згодом розстріляли у театрі в Києві.
Сімейне життя І. Рєпіна було повне і успіхів, і прикрощів. Маючи трьох дочок і сина, художник прагнув бути добрим батьком. Син Юрій навіть здобув фах художника, але загубився у батьковій славі.
Все своє довге життя художника Іллі Рєпіна – це своєрідний звіт історії інтелектуала суспільству. Він був у тісних і творчих стосунках з Левом Толстим – динозавром ХІХ ст., академіком Дмитром Яворницьким – інтелектуальним явищем України ХХ ст. Усі його твори – це ілюстровані документи імперії у людських долях і подіях.
Пройшовши школу академізму Карла Брюлова, художник зумів залишити глибоку борозну "критичного реалізму" у світовому образотворчому мистецтві. Для України ім'я художника Іллі Рєпіна вагоме тим, що найкраща картина людських цінностей "вольниці" створена за фактами і правдою нашої історії. Це правдивий документ людського життя, а не притчі чи догми, що нам прагнуть нав'язати сповідники чужих і далеких цінностей.
Вічна слава і пам'ять художникові Іллі Юхимовичу Рєпіну, що пошанував у картині "Запорожці" славу та велич українського національного козацького духу.
Слава Україні!
Іван Сидорук, 
Заслужений працівник культури України.
На світлинах: репродукції картин "Запорожці пишуть листа турецькому султану" (1880-1891 р. р.); "Бурлаки на Волзі" (1872-1873 р. р.); "Іван Грозний і син його Іван 16 листопада 1581 року" (1883-1885 р. р.).
Ілюстрації з архіву автора.

2 22 липня – день народження Іллі Рєпіна, всесвітньовідомого художника, родом із м. Чугуїв, що на Харківщині. Доробок цього митця відомий українцям передусім знаковою картиною "Запорожці пишуть листа турецькому султану" ("Запорожці"). 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 39
Читати далі
07.08.2025
Відбулася звітно-виборна конференція міськрайорганізації Товариства Червоного Хреста України. В її роботі взяли участь представники міської та районної влади, соціальної служби, обласного осередку Товариства, представники ветеранських організацій.
Про роботу за звітний період розповіла голова ковельських "червонохрестівців" Людмила Стахорська, яка майже 20 років очолювала Товариство. Вона – знаюча, талановита, авторитетна, з щирим, добрим серцем людина. Вміло організовувала роботу у такий непростий час, як нині. Триває війна, котра несе із собою біль, смерть, кожен день множить горе.  Тому людське життя, як ніколи, потребує захисту, доброти, милосердя і допомоги. Ось чому в останні роки робота Товариства підпорядковувалась одній меті – допомагати  воїнам ЗСУ. Байдужих тут не було.
Для кращої організації роботи, як наголосила доповідач, працювали за чітко визначеними напрямками, і кожен волонтер трудився, не покладаючи рук. Не рахувались з часом, не відчували втоми.
Присутні мали можливість познайомитись з буднями "червонохрестівців" із світлин на стендах. Про нові напрацювання, урізноманітнені форми діяльності не раз розповідали "Вісті Ковельщини". Читачі могли об'єктивно оцінити досягнуті результати.
Про добрі справи членів Товариства говорив міський голова Ігор Чайка. Він, зокрема, зазначив, що ковельський осередок – це згуртована команда волонтерів, яка працює за багатьма напрямками. Мер високо оцінив роботу голови Людмили Стахорської, подякував їй за плідну співпрацю, внесок у розвиток благодійної діяльності, турботу про соціально незахищені верстви населення.
Ігор Чайка та його заступниця Наталія Маленицька за багаторічну сумлінну працю нагородили Людмилу Севастьянівну Почесною Грамотою.
Слова щирої вдячності виголосили перший заступник голови РДА Галина Коляда та заступник голови районної ради Андрій Броїло. Подумалось:  хіба можна коротко перелічити всі ті добрі справи, які повсякденно здійснюють працівники, волонтери Товариства? Тут панує атмосфера доброти і милосердя, любові і турботи, розуміння й допомоги. "Це немає одиниці виміру, – наголосила Галина Степанівна. – Ми дякуємо за співпрацю, за вміння розділити чужий біль, підтримати у важку хвилину".
Галина Коляда разом з Почесною Грамотою передала щирі слова вітання від голови РДА Ольги Черен.
Діяльність Людмили Стахорської, її команди багатогранна і особливо важлива. Нам всім відома емблема ТЧХУ – червоний хрест на білому фоні. Ми не завжди задумуємось, чому? Бо де б не трапилась біда, Червоний Хрест поспішає на допомогу. Цій найстарішій у світі міжнародній організації (більше 100 років) завжди притаманні доброта, милосердя, готовність робити добро всім, здатність відгукнутись на чужий біль.
За співпрацю, злагоджену роботу подякувала начальник управління соцзахисту міськвиконкому Софія Сагаль. Щирі, теплі слова подяки висловив генеральний директор МТМО Валентин Вітер.
За допомогу ветеранам, розуміння їх проблем, тісну співпрацю з ветеранською організацією району Людмила Севастьянівна нагороджена Подякою організації ветеранів України.
В роботі конференції взяла участь голова Волинської організації Товариства Червоного Хреста, віцепрезидент українського Червоного Хреста Гришко Валентина Степанівна, яка відзначила добру роботу ковельських "червонохрестівців", наголосивши на тому, що не мали б ковельчани такого успіху, такої злагодженої, творчої роботи, якби не дружний, знаючий колектив, натхненником якого є мудра, працьовита, з великим досвідом Людмила Стахорська. Саме вона зуміла налагодити тісну співпрацю з органами місцевої влади, громадськими організаціями, тому не дивно, що при оцінці діяльності голови одноголосно проголосували за "відмінно".
Коли справа дійшла до розгляду питання про вибори голови Товариства, Людмила Севастьянівна попросила конференцію звільнити її із займаної посади, мотивуючи це тим, що "молодим у нас дорога". Вона запропонувала кандидатуру на посаду голови – Анну Миколаївну Шуляр.
Жінка – людина не нова в Товаристві. На роботу прийшла волонтером, коли почалась російсько-українська війна, з доброї волі, знала, що потрібна безкорислива допомога. Вміла, знаюча, невтомна, швидко опанувала тонкощі роботи, встигала скрізь. Пізніше отримала посаду фахівця з розвитку організації волонтерства. З її ініціативи було реалізовано  ряд важливих проєктів. Робота Товариства стала більш ефективною. Про це теж писала наша газета. Та й самі жителі міста і району задоволені тими конкретними і такими необхідними формами діяльності Товариства.
Пані Анна щиро подякувала присутнім за довіру і запевнила, що буде все робити для того, аби організація не втратила свого іміджу, стала більш ефективною, відкритою до співпраці, особливо з молоддю, бізнесом і громадськими організаціями. Слід залучити нових партнерів і впроваджувати сучасні підходи в організації допомоги тим, хто цього потребує.
…Сьогодні дзвони б'ють на сполох: війна триває. Спільна біда об'єднує, закликає всіх нас до єдності, адже тільки милосердя робить нас справжніми людьми.
Тож залишилось побажати членам Ковельського осередку ТЧХУ, його штатним працівникам, волонтерам, Анні Миколаївні та Людмилі  Севастьянівні:
Хай душа буде світлою у Вас,
Й промениться завжди
 добротою.
Йдіть робити добро! В добрий
 час!
І живіть в цьому світі з красою.
Валентина СІЧКАР,
голова районної ветеранської організації, громадський кореспондент газети 
"Вісті Ковельщини".

IMG_8825 Відбулася звітно-виборна конференція міськрайорганізації Товариства Червоного Хреста України. В її роботі взяли участь представники міської та районної влади, соціальної служби, обласного осередку Товариства, представники ветеранських організацій.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 41
Читати далі
07.08.2025
ОВЕН. Початок тижня вдалий для вiдпочинку. Середа може виявитися днем високої працездатностi. У четвер отримаєте допомогу вiд колег i партнерiв у здiйсненнi планiв. В недiлю бажано бути збоку вiд бурхливого потоку подiй.
ТЕЛЕЦЬ. Успiшні запланованi поїздки. Хороший момент для ремонту квартири, облаштування дачi, покупки меблiв. Якщо незадоволенi ситуацією, то спробуйте щось змiнити в собi, iнше змiниться саме. У четвер можливi проблеми у дiлових справах, але прихильнiсть начальства дозволить легко їх усунути.
БЛИЗНЮКИ. Продуманiсть в дiях пiде на користь кар’єрi. Творчий пiдхiд допоможе досягти успiху. Сприятливий час для амбiтних планiв, укладання договорiв. З четверга можливi короткi поїздки i приємнi побачення. Заплануйте на вихiднi днi щось оригiнальне. 
РАК. Тиждень сприятливий у сферi професiйної дiяльностi i творчих дослiдженнях. Постарайтеся бути уважними, прислухатися до iнтуїцiї. Випаде нагода налагодити дiловi зв’язки i особистi контакти. Задумайтеся про майбутню вiдпустку. 
ЛЕВ. Зірки дадуть можливiсть проявити найкращi риси. Не варто починати конфронтацiю на роботі. Постарайтеся згладити кути, все вирішиться саме собою. Вихiднi проведiть на природi.
ДIВА. Доля може подарувати приємнi знайомства, якi якщо i не змiнять особисте життя, то допоможуть в справах. Будьте обережнi при ухваленнi рiшень. Сприятливий час для полiпшення стосунків з начальством або переходу на нову роботу.  
ТЕРЕЗИ. Не варто непокоїтися з приводу змiн, що насуваються, вони можуть виявитися до кращого. Будьте уважнi i дбайливi щодо до любимої людини, оскiльки їй бракує вашого душевного тепла. Бажано планувати зустрiчi i завдання на тиждень. 
СКОРПIОН. Слушний момент для оновлення в багатьох життєвих сферах. Зробiть важливий крок, i самопочуття i настрiй поліпшаться. Розвиток подiй багато в чому залежатиме вiд погляду на проблему, уникайте песимiзму.  У четвер i п`ятницю вдасться продемонструвати високий професiоналiзм, можете отримати премiю.
СТРIЛЕЦЬ. Щоб досягти успiху, слід визначитися, чого хочете i на яких умовах. Не варто впадати в крайнощi.  Не зациклюйтеся на дрiбницях, не соромтеся звертатися за допомогою. П’ятниця вдала для конструктивних пропозицiй, кориснi контакти з керiвництвом.
КОЗЕРIГ. Бажано поки не братися за важливi справи. Продумуйте слова i дiї. Можливi перепади настрою. Вiрогiдне надходження несподiваної iнформацiї. Четвер – хороший день для публiчних виступiв.
ВОДОЛIЙ. Зможете розгорнути бурхливу дiяльнiсть, проте дуже наполеглива праця загрожує пiдiрвати здоров`я, робiть те, що потрiбно особисто вам.У п’ятницю можлива зустрiч, яка допоможе змiнити погляд на ситуацiю.
РИБИ. Доведеться проявити гнучкiсть розуму i максимум кмiтливостi. Подивiться фiлософськи на ситуацiю, що склалася.  У вихiднi добре влаштувати пiкнiк на природі з рідними. Вдасться продемонструвати високий професiоналiзм.
Підготував
Степан ЗОРЕПАД.

7b7c3ceb7b23218cc24daa15564f00db ОВЕН. Початок тижня вдалий для вiдпочинку. Середа може виявитися днем високої працездатностi. У четвер отримаєте допомогу вiд колег i партнерiв у здiйсненнi планiв. В недiлю бажано бути збоку вiд бурхливого потоку подiй.

ТЕЛЕЦЬ. Успiшні запланованi поїздки. Хороший момент для ремонту квартири, облаштування дачi, покупки меблiв. Якщо незадоволенi ситуацією, то спробуйте щось змiнити в собi, iнше змiниться саме. У четвер можливi проблеми у дiлових справах, але прихильнiсть начальства дозволить легко їх усунути.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 73
Читати далі
31.07.2025

517903358_23869421009379502_5713365189327236541_n

З 8 по 11 липня у Рівному проходив відкритий Кубок Рівненської області з БОЧА серед спортсменів з ураженнями опорно-рухового апарату.

Змагання були приурочені до Дня Української Державності й об’єднали 52 спортсменів з різних куточків України: Рівного, Києва, Ковеля (Волинська область), Мукачева (Закарпатська область), Золочева та Новояворівська (Львівська область), а також із Сарн (Рівненська область).

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 54
Читати далі
31.07.2025
Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 23оС. Вітер південно-західний помірно сильний.
В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: 15оС. Вітер західний слабкий.
П’ятниця. Мінлива хмарність, дощ, гроза. Температура: 23оС. Вітер західний помірний.
В ніч на суботу.  Ясно. Температура: 15оС. Вітер південно-західний слабкий.
Субота. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 25оС. Вітер західний помірний.
В ніч на неділю. Ясно. Температура: 16оС. Вітер південно-західний слабкий.
Неділя. Мінлива хмарність, по обіді – дощ, гроза. Температура: 260С. Вітер південно-західний помірний.
В ніч на понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 16оС. Вітер північно-західний  помірний.
Понеділок. Мінлива хмарність.  Температура: 25оС. Вітер південно-західний помірно сильний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 17оС. Вітер північно-західний слабкий.
Вівторок. Мінлива хмарність.  Температура: 25оС. Вітер північно-західний помірний.   
В ніч на середу.  Мінлива хмарність.  Температура: 17оС. Вітер східний слабкий.
Середа. Мінлива хмарність. Температура: 23оС. Вітер східний помірний.

гриб Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 23оС. Вітер південно-західний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: 15оС. Вітер західний слабкий.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 88
Читати далі
31.07.2025

Леся Біль єдиної зброї

Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє.
Леся Українка
Півні кричать у мегафони мальв –
аж деренчить полив'яний світанок…
Мій рідний краю,
зроду ти не мав
нейтральних барв, тих прісних пуританок.
Червоне й чорне кредо рукава.
Пшеничний принцип сонячного степу.
Такі густі смарагдові слова
жили в тобі і вибухали з тебе.
Слова росли із ґрунту, мов жита.
Добірним зерном колосилась мова.
Вона як хліб. Вона мені свята.
І кров'ю предків тяжко пурпурова.
А хтось по ній прокопував рови.
Топтав, ганьбив нам поле найдорожче.
І сниться сон: пасуться корови –
сім тучних, але більше тощих.
Скубуть озиме, нищать ярину,
ще й гидять, гудять, ратицями крешуть.
Трагічна мово! Вже тобі труну
не тільки вороги, а й діти власні тешуть.
Безсмертна мово! Ти смієшься гірко.
Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі.
Вони ж дурні, вони ж знімали мірку
з твоїх принижень – не з твоєї величі!
Твій дух не став приниженим і плюсклим,
хоч слала доля чорні килими
то од Вілюйська до Холуйська,
то з Києва до Колими.
З усіх трибун – аж дим над демагогом.
Усі беруть в основу ленінізм.
Адже ніхто так не клянеться богом,
як сам диявол – той же шовінізм.
Як ти зжилася з тугою чаїною!
Як часто лицемірив твій Парнас!..
Шматок землі,
ти звешся Україною.
Ти був до нас. Ти будеш після нас.
Мій предковічний,
мій умитий росами,
космічний,
вічний,
зоряний, барвінковий…
Коли ти навіть звався – Малоросія,
твоя поетеса була Українкою!
Ліна Костенко.

Слово, моя ти єдиная зброє,

Ми не повинні загинуть обоє.

Леся Українка

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 63
Читати далі
31.07.2025
Іван Карпович Кобець народився у 1912 році в селі Річиця Ратнівського району. На початку німецької окупації, у липні 1941-го, пішов на службу в допоміжну поліцію, і був призначений комендантом річицької дільниці. Але пізніше чимось не вгодив окупантам і був понижений до рядового. Влітку 1942 року річицьких поліцейських перевели на службу в ратнівський гарнізон. Відомо, що в цей час Іван Кобець брав участь у кількох сутичках із червоними партизанами та встановив зв'язок із ОУН. 
На початку квітня 1943-го він разом із кортелісцем Михайлом Горніком переконав більшість ратнівських поліцейських перейти в УПА. Вже в лісі товариші обрали його командиром сотні. Використовував псевда "Мазепа" та "Максим". Спочатку сотня “Мазепи” базувалася в його рідних місцях, біля сіл Річиця і Хотешово. Командир наполегливо проводив навчання бійців та поповнював сотню добровольцями. Впевненості в своїх силах та віри в командира додали воякам перші перемоги.  Один із цих боїв описаний   в нарисі "Месники" іншого відомого повстанця – “Верховинця”.
"До Хотишева приїхали німці. Вони ловили людей та забирали худобу. "Погосподарювавши" в селі два дні, німці наразі вдовольнились награбованим селянським майном та наловленими людьми, призначеними в німецьку каторгу. Тепер вони збиралися відправити свою здобич у район. Був понурий ранок 15 квітня 1943 р. До загону Української Повстанчої Армії, яким керував “Мазепа”, розвідка донесла, що німці з наловленими людьми, таборами і худобою ідуть до Ратна. Командир вирішив стати в обороні народу. Інакше і бути не могло. Зібравши загін, він повів його до хутора Шершень. В дорозі “Мазепа” роздумував над місцем, у якому було б найкраще зробити засідку. Вибір впав на гору, що є в лісі між селом Якушів і хутором Шершень. Прибувши на місце, командир розділив загін на дві частини. Першій частині повстанців наказав залягти вздовж гори, перетинаючи дорогу, а другу частину розташував на краю лісу поблизу поляни".
Чекати ворога довелося довго. Вже сонце повертало з півдня, а німці не надходили. Дехто з повстанців уже почав сумніватися, чи не поїхали вони на Поступель. Але, нарешті, з хутора прибіг спостерігач  і повідомив, що наближається обоз. Підігріті селянським самогоном, гітлерівці сиділи на возах та весело розмовляли. Чоло колони порівнялося з повстанчою лінією. 
"Вогонь! – скомандував у цю хвилину к-р “Мазепа”, натиснувши одночасно клапани  станкового кулемета. Кулемет сипнув олов'яним вогнем. У цей мент заговорила і вся зброя повстанців. Фіри, на яких їхали німці, змотались. З деяких навіть ніхто не вспів зіскочити. Вози, коні, німці змішались в одну масу. Лівобічне крило повстанчої засідки вдарило по поліцаях, які були в тиловому забезпеченні ворога. Деякі з них піднесли руки вгору. Тих, що ставили опір, скоро ліквідовано. На цьому відтинку бій затихав, і чути було тільки поодинокі вистріли. В центральній частині колони німцям удалося вскочити в окопи, що були біля дороги. Кулеметним та автоматним вогнем вони намагалися не допустити наших до фір. Німці-кіннотчики і четверо поліцаїв долучили до них. Бій затягався. Ворог за всяку ціну старався вдержати становище, сподіваючись помочі. Вона могла надійти кожної хвилини, бо до Ратна було не далеко". 
“Мазепа” дав наказ кільком воякам обійти ворога з тилу та закидати його гранатами з кущів. Завдяки цьому гітлерівців вдалося перебити, і бій закінчився. У повстанців втрат не було, але серед арештованих німцями селян були поранені дві жінки і один вбитий юнак. Повстанці здобули: один кулемет, по кільканадцять крісів, автоматів і пістолів. Вісім поліцаїв здалися в полон. Худобу і пограбоване майно повстанці передали селянам. 
Улітку 1943-го сотня Кобця увійшла до складу куреня "Назара" (Павла Климука) і почала діяти за вказівками оперативного штабу. В цей час на Полісся насувала з півночі навала червоних партизанів, які грабували селян і своїми диверсіями на залізницях провокували німців на каральні акції проти мирних жителів. Особливо небезпечним було партизанське з'єднання Олексія Федорова, яке прибуло на Волинь із Чернігівщини. Його командир дослужився пізніше до генерала і двічі героя Радянського Союзу. Центром базування "федоровці" обрали Любешівщину, але їх загони діяли в багатьох районах аж до Ковеля. 
Провідник ОУН Любешівського району 29 липня 1943 року доповідав: "По всьому терені розташовані "червоні". У деяких селах знаходяться стало, а в решті сіл переїжджають ділянку їх та ще дуже мстяться несвідомому населенню – забирають у ліс і дуже мордують, аж до смерті".
l
Командир партизанської роти Федір Ткаченко у щоденнику з лютою ненавистю описує бої свого загону з повстанцями. Одна із таких сутичок відбулася у вересні біля села Фаринки Камінь-Каширського району. 
"Бій тривав близько 3 годин. Націоналістів звідси вигнали, спалили Пнівне і Фаринки, де майже все населення було в націоналістах. Спалили їхні склади, вбили майже 30 чоловік…".
Боротися проти червоних було набагато складніше, ніж проти німців. Микола Гордієнко в книзі "З рейдів УПА" розповідає про бій біля села Березичі. “Мазепа” з двома стрільцями вирушив у розвідку. У сутінках вони втрьох підійшли до невеликих кущів, які були недалеко села. 
"Нараз із корчів заклацали замки кулемета, крісів і фінок. І пролунав голос:
– Стой, кто ідьот ?..
– Своі, отряд Дяді Пєті, – сказав “Мазепа”.
– Пароль?..
– Да чторастаку твою… українскіє націоналісти подготовляют переправу через реку Стоход, а ти спрашіваєш пароль!
“Мазепа” спокійно підходить до становищ. Перелякані стрільці ідуть за ним. Большевики повірили і вся застава – дев'ять осіб – вилізла з корчів. “Мазепа” підійшов, привітався і почав закурювати. Всі большевики стояли півколом. У “Мазепи” фінка (автомат ППД) на шиї, навіть замок відтягнутий. Він робить невеликий півоборот так, що цівка ППД сягає крайнього большевика. Залунала довга серія стрілів. Сім трупів на місці.  Двоє ранених починають втікати. “Мазепа” хапає большевицького кулемета і навздогін утікаючим посилає декілька серій. Обидва "червоні" загинули одразу… 
У большевицькому таборі паніка. Партизани в кальсонах тікають, хто куди може. Десятки розсідланих коней втікають у болота. Большевики не чинили жодного опору, а стараються вирватися чимскоріш із табору. Та ось розвинулась сотня і ураганом, разом із “Мазепою”, кинулась навздогін за ворогом. “Мазепа” забирає увесь трофей і вертається назад до командира куреня. Після цього випадку стрільці ще більше любили свого командира. Вони були готові віддати своє життя за “Мазепу".
Ще одну блискучу перемогу повстанці здобули в ніч з 19 на 20 серпня 1943 року під час нападу на Камінь-Каширський. Командир групи УПА "Турів" Рудий залучив до операції курінь "Назара" у повному складі та деякі менші підрозділи. Завдяки ретельно продуманому плану повстанці несподіваним ударом розгромили гарнізон міста й захопили багаті трофеї: сотні центнерів солі, борошна, цукру та велику кількість зброї і військової амуніції. Ворог втратив більше сотні вбитими, а з нашого боку було лише два легко ранених. Кількох полонених німців, які призналися, що брали участь у знищенні села Кортеліси, розстріляли.
l
Наприкінці вересня у ставці Головного командира УПА Клима Савура було розроблено план ліквідації партизанського з'єднання Олексія Федорова. Тисяча вояків групи "Турів" мала наступати на партизанський район із заходу та півдня. Зі сходу мав виступити з двома тисячами козаків командир групи "Заграва" Дубовий. 3-го жовтня зразу на кількох напрямках розгорнулися запеклі бої. Найбільш успішно діяла сотня Мазепи, яка першою увірвалася в містечко Любешів і розбила партизанський загін імені Котовського, який там оборонявся. Але на допомогу "котовцям" прийшли інші загони Федорова, і повстанцям довелося відступати. Мазепа безпосередньо керував боєм на лінії вогню і був поранений двома кулями. Майже півтора місяці лікувався у шпиталі. Тим часом "Рудий" перегрупував свої сили і 15 жовтня розпочав новий наступ. У триденних боях біля Червищ, Лишнівки і Любешова обидві сторони зазнали значних втрат, але вибити партизанів із українського Полісся не вдалося. Противник мав велику перевагу в чисельності та озброєнні. Перемогти такого ворога лише завдяки героїзму було неможливо.
14 січня 1944 року до сотні “Мазепи” приєднався станичний господарчий Хотешова Адам Антонюк (“Роман”). Його призначили у "почот" командира сотні. "Роман" згадує про засідку на "червоних" біля села Черче. Внаслідок успішного бою знищено 12 партизанів і захоплено три фіри з награбованим майном – продуктами й одягом і чимало зброї. 
У лютому 1944-го, в зв'язку з переходом фронту, тиск червоних посилився. Для кращого маскування сотня “Мазепи” була розділена на три групи – чоти. Наприкінці березня повстанська розвідка виявила, що в селі Гута Боровенська знаходиться партизанський склад із боєприпасами. Несподіваним нальотом "червоних" було розбито і захоплено частину амуніції. Тим часом, більшовики отримали допомогу і змусили повстанців відступати. Під час відступу від ворожих куль загинули командир сотні "Мазепа" і ройовий "Гонта". Це сталося 29 березня 1944 року біля села Малі Голоби Камінь-Каширського району.
Івана Кобця посмертно нагороджено найвищою відзнакою УПА – Золотим Хрестом Заслуги першого класу. Нині ця нагорода зберігається у Волинському краєзнавчому музеї.
Микола МИХАЛЕВИЧ, завідувач Кортеліського історичного музею.
На світлині: Золотий Хрест Бойової Заслуги УПА.

Золотий Хрест Бойової Заслуги УПА Іван Карпович Кобець народився у 1912 році в селі Річиця Ратнівського району. На початку німецької окупації, у липні 1941-го, пішов на службу в допоміжну поліцію, і був призначений комендантом річицької дільниці. Але пізніше чимось не вгодив окупантам і був понижений до рядового. Влітку 1942 року річицьких поліцейських перевели на службу в ратнівський гарнізон. Відомо, що в цей час Іван Кобець брав участь у кількох сутичках із червоними партизанами та встановив зв'язок із ОУН. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 60
Читати далі
31.07.2025
У минулі часи Ковель мав неабияке стратегічне значення, знаходячись майже на кордоні з Польщею. Невипадково радянська влада розташувала тут декілька військових частин, в тому числі артилерійську, танкову, ракетну, протиповітряної оборони.
У зв'язку з цим на базі Ковельського військового гарнізону командування Прикарпатського військового округу часто проводило навчання із залученням авіаційної, танкової та іншої техніки. Мешканці міста до цього звикли і не надто дивувалися, коли зранку до вечора лунали постріли, вибухи, артилерійські залпи, а в небі кружляли літаки, з яких іноді вистрибували парашутисти.
Наша сім'я в ті роки мешкала на вулиці Луговій, розташування якої повністю відповідало своїй назві. Відразу внизу за людськими городами несла свої води тихоплинна Турія, береги якої потопали в різнотрав'ї, пахучих квітах. Таке роздолля тішило око аж до самого села Вільки (так тоді називали Волю-Ковельську), оскільки "варшавської траси" ще не існувало.
Розлогі луки, теплі річкові води вабили не лише відпочивальників, а й… військових. Їм (точніше командуванню) було зручно проводити тут різного роду маневри, про що я вище сказав. Значимості цій місцевості додавав той факт, що у боях за Ковель в 1944-му році тут точилися жорстокі й кровопролитні бої між нацистами і "червоними" солдатами. Про них нагадували траншеї, зарослі бур'янами, де місцеві жителі після закінчення воєнних дій обладнували землянки, в яких жили. 
Будучи дитиною, я з цікавістю спостерігав за їх побутом, а після виїзду із землянок разом із сусідськими ровесниками бавилися там "у війну".
І ось одного дня розпочалися чергові навчання. На цей раз – з використанням авіації. Небо, здавалося, розколювалося від гуркоту реактивних літаків, спалахів  вибухів, що імітували залпи артилерії. Я був на подвір'ї будинку разом із батьками. Раптом, подивившись у небо і помітивши там літак, що різко знижувався, закричав: "Втікаймо! Літак падає на нас!".
Батьки не встигли й злякатися, бо винищувач на максимально низькій висоті промчав над нашою хатиною, і згодом десь недалеко пролунав оглушливий вибух. Отямившись від переляку, ми із сусідом Славком чимдуж помчали до місця падіння. Це сталося на лузі неподалік Вільки.
Доки ми бігли, місце оточили військові, які брали участь у навчаннях, і нікого близько не підпускали. Із розмов людей, які теж прийшли сюди, стало відомо, що впав військовий реактивний літак. Пілот загинув, бо катапультувався надто пізно. Згодом нам пояснили, що запізнення, мабуть, було пов'язане з тим, що льотчик до останніх хвилин тримався за штурвал, намагаючись відвести свою машину подалі від людських осель, в тому числі й нашої оселі.
Вже пізніше, коли охорону зняли, провівши необхідні експертні дослідження, ми часто з друзями відвідували те місце. Там утворилась величезна яма, наповнена водою, адже поблизу протікала Турія, котра широко розливалася весною. Довкола валялися шматки дюралюмінію – це все, що лишилося від літака. Тіло пілота, наскільки я пам'ятаю, так і не знайшли. Очевидно, крісло із ним  вгрузло так глибоко у землю, що його неможливо було відкопати.
Тепер на місці падіння винищувача – штучна водойма. Ніщо не нагадує про подвиг невідомого льотчика, який ціною свого життя врятував життя багатьох ковельчан. Можливо, і моє…
Микола ВЕЛЬМА.
P. S.  Подібна авіакатастрофа нещодавно сталася неподалік Луцька: тут впав український винищувач Mirage-2000 французького виробництва. Командування Повітряних сил ЗСУ повідомило, що під час польоту в літаку відмовило електронне обладнання. Пілоту теж вдалося спрямувати несправний винищувач у безпечне місце, а тому з людей ніхто не постраждав. Сам льотчик зумів вчасно катапультуватися.
Цікаво, що недавня авіакатастрофа повторилася через 70 років після тієї, про яку я розповів вище.
М. В.

міраж У минулі часи Ковель мав неабияке стратегічне значення, знаходячись майже на кордоні з Польщею. Невипадково радянська влада розташувала тут декілька військових частин, в тому числі артилерійську, танкову, ракетну, протиповітряної оборони.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 45
Читати далі
31.07.2025
З вежі свого многоліття вдивляюся в цей світ нерозгаданих, неоднозначних і неповторних таємниць.  Пресую час і привідкриваю ворота пам'яті. Звідти, мов малі пташата,  вилітають забуті визначні і незначні  події.
l
…Кінець 80-х років ХІХ століття. З Колодяжного до Ковеля котиться панська бричка. Час від часу коливається на вибоїнах. Петро Антонович Косач цих незручностей не відчуває і не переймається поточними справами голови з'їзду мирових посередників. Його думка сизокрилою чайкою витає біля найрідніших – Лариси, Михайла, Оленьки і дружини Ольги Петрівни, які через ліси скулинські їдуть  на гостини до дядька Лева в урочище "Нечимне".
"Як вони там? Чи все добре? Чи не дай, Боже,  щось сталося, адже дорога небезпечна, малопрохідна?". 
Ні, Петре Антоновичу, все у них добре. На три дні затримаються, смаколиків скулинських скуштують. З озером Нечимним та лісом древнім познайомляться. А скільки почують від дядька Лева всякої всячини про Мавку та Русалок, про мудрого Лісовика і Водяного, про Лукаша із сопілкою! Цікаво, і спати не хочеться. Слухають милі діти і складають почуте в комірку пам'яті. Горить кострище, і не згасає казка, щоб колись відродитися в новій іпостасі.
Ох, Петре Антоновичу, чи не закрадалася у голову Вам тоді думка, що із світлячка маленької гостини через якихось три десятиліття запромениться незбагненне сяйво драми-фейєрії "Лісової пісні", яка відкриє людству  неповторну красу та чарівність Волинського краю, цих мудрих, самобутніх, працьовитих людей, образи яких  втілились в містичних народних героїв? Звичайно, що ні.
Але  так вже влаштований цей світ. В ньому провидіння долі має свій план і своє призначення, яке веде кожного з нас до поставленої мети. Веде через колючі терни випробувань та  болю, щоб на порозі вічності цю естафету перейняв невмирущий дух і доніс те, "що не вмирає", нащадкам нашим. 
l
Час від часу мусимо повертати свій погляд у минуле, щоб осмислити суть теперішнього, пройнятись душею і оцінити значимість сотвореного.
Відомий український письменник, дослідник історії Віктор Лазарук у нарисі "Нечімле" зазначає: "Дві війни пронеслося над його чистими плесами, не одне дерево було зрубане жорстокою сокирою часу, натомість багато виросло". Та,  попри все, невмирущий дух "Лісової пісні" і Нечимного проникав у свідомість корифеїв культури і закликав до  дії.
Завідувачка меморіального музею "Лісової пісні" Ольга Бойко засвідчувала: "В середині травня 1963 року на Ковельщині відбувся семінар, приурочений до 50-річчя від часу смерті Лесі Українки. В урочище "Нечимне" польовим  та лісовим бездоріжжям через Скулин зійшлися сотні жителів сіл  не лише Ковельщини, щоб віддати шану і данину пам'яті славетній землячці. 
Тоді ж учасники семінару, серед яких були поет Максим Рильський, композитор Анатолій Кос-Анатольський, запропонували збудувати в "Нечимному"  музей. Запит часу почули, і будівництво музею розпочали  вже у 1964 році. Активну участь у будівництві брав поет, тодішній завідувач музею Лесі Українки, Йосип Струцюк. Звеселилось урочище "Нечимне". Воно, мов магніт, притягувало небайдужих. Відбувались різноманітні культурологічні заходи, семінари, конкурси читців поезій.
Та відомо ж бо, що поруч добрих намірів і вчинків блукає зло, яке чатує, щоб так чи інакше нашкодити людям. Пам'ять не загоїла опіки душ від пожарища будинку-музею. Зла сила святе місце перетворила на зону гульбищ та пиятики. Черстві, бездушні чиновники обнялися з сатаною, спопелили і будинок, і експонати. Стали заростати стежки-дороги. Обезлюдніла Лесина обитель на довгі роки. Прикро, що ця ганебна пожежа сталася у 1992 році, на другий рік проголошення  Незалежності України.
l
Як згадувалось  вище, не спить животворчий дух. Він щоразу постає із попелу  і запалює душі істинних українців. Відгукнувся він і в серці волинських поетів Василя Гея, Ніни Горик та їх однодумців.
Спочатку вирішили засвідчити себе на святому місці, щоб відчути його магію у 2001 році. Дорога від села малопрохідна – вибоїни, ями, а поруч стежина змійкою в'ється. Ідуть поважні гості з Києва, Луцька,  Ковеля. Їдуть, спотикаються об пеньки та коренища,   але вперто долають шлях до мети. Трісне гілка – злякано оглянуться і прямують далі. Туди й назад – декілька кілометрів. 
Та, як відомо, дорогу підкорює той, що йде. Радість охопила "паломників". Читали вірші, ділилися наболілим і одностайно вирішили: "Бити у дзвони, щоб спонукати владу до будівництва дороги  і нового музею "Лісової пісні". Підкреслювали значимість цього місця з по–гляду на древню історію і нагадували про звичаї та традиції Полісся, якими так  переймалася Олена Пчілка.
В драматичній поемі "На руїнах" Леся Українка малює трагічну картину зруйнованого Єрусалиму. Сум і безвихідь панують у  місті: "Подруги плетуть кошики, щоб носити землю на могили над трунами батьків…". На що пророчиця Тірца мудро говорить: "А ти будуй нову для себе хату, не про могилу, а про оселю дбай".
І проникся цією філософією буття тодішній голова Ковельської райдержадміністрації  Віталій Карпюк, активно взявся до роботи. Організував будівництво дороги, будинку музею і кладки до озера. Сьогодні гостей зустрічають Лукаш і Мавка. Мудро споглядає дядько Лев, таємниче усміхаються Водяник і Русалка. Скульптури майстерно виготовили  умільці колишнього  ПТУ-5, яке очолював Євген Кобченко. 
Біля віковічного крислатого Лесиного дуба – сцена для артистів-аматорів і глядацька зала під відкритим небом. Поруч літні будиночки – захисток від дощу і негоди.
Про події тих днів на своїй сторінці в мережі у Фейсбук писала  згадувана вище директорка Колодяжненського музею-садиби Лесі Українки Ольга Бойко, уродженка Скулина, батько якої Петро Рудень очолював сільську раду: “Організатором будівництва музею став Віталій Карпюк. Можна уявити скільки було виконано роботи, щоб звести приміщення музею, облаштувати територію, збудувати альтанки та сцену посеред лісу.
Крім голови сільської ради, на об’єкті працювали Ковельський держлісгосп та СЛАТ “Тур”. Серед тих, хто доклав максимум зусиль для зведення музею, був і лісничий Скулинського лісництва Леонід Лисюк. Роботи на території заказника продовжились встановленням інформаційних табличок, дерев’яних скульптур героїв “Лісова пісня”, прокладенням дороги від Скулина до музею”.
l
Свято тоді має сенс, коли його приймає народне серце. На празник у "Нечимному"  в 2004 році прибули письменники, поети і голови письменницьких організацій України, Заслужені артисти і аматори сцени з усіх куточків країни: Києва, Дніпра, Вінниці, Бреста, Любліна (Польща), Рівного, Львова, Ужгорода і сотні шанувальників з міст і сіл Волині. А ще  – діти, учасники конкурсу читців поезії.
Гей,  Петре Антоновичу! Із висоти Царства Небесного ти  бачиш і радієш, як із невеликої гостини від духу маленької, але сильної Косачівни розлився весняною повінню всеукраїнський фестиваль, і,  вийшовши  з берегів, став міжнародним. 
"Сьогодні центр культури з Києва перемістився в "Нечимне", – коментує хтось подію. Присутні щиро усміхаються, засвідчуючи цю правду. Після довготривалого затишшя та негараздів знову звеселилося "Нечимне". І нехай заросло озеро очеретом-осокою, дух українства, за який боролись Олена Пчілка та Леся Українка, відродився і набув нового патріотичного змісту.
Відомо, що добро всепереможне, бо на сторожі біля нього Леся поставила невмирущий животворний дух. З легкої руки Колодяжненської громади, а найперше стараннями її очільника Віталія Кашика знову людська повінь щороку у серпні переповнює "Нечимне". Дійство відродилось під статусом етнофестивалю, і стало ще більше масовим та народним. Газета "Вісті Ковельщини" від 15 серпня 2024 року свідчила: "Із року в рік, а нині вже вшосте,  етнофестиваль  "На гостини до Лесі" збирає на колодяжненській землі поціновувачів творчості Лесі Українки, її багатогранного таланту та видатної особистості.         
Уже другий захід проходить в умовах повномасштабної війни. Тож культурно-мистецька подія об'єднує всіх ще однією спільною метою – збором коштів на підтримку ЗСУ. Цьогоріч етнофестиваль – знову благодійний".
l
"І будуть приходити люди…" – пророчо писала колись  Леся, і була права. Бо культурна європейська нація потребує духовного еліксиру, щоб втамувати спрагу душі і  серця кожного із нас.
…Котиться по шосе бричка Петра Антоновича Косача. Ії обганяють "Мерседеси", "Форди", "Рено", адже технічний прогрес не зупинити.   Та навіть штучний інтелект не взмозі відмінити просту істину: незламний, животворчий дух окрилює нас в боротьбі за утвердження Незалежності,   становлення українства на нашій "оновленій землі".
Анатолій СЕМЕНЮК.
l
НА СВІТЛИНАХ: вгорі – Ніна Горик та Василь Гей разом із тодішніми головою районної ради Ігорем Верчуком, директоркою Колодяжненського музею-садиби Вірою Комзюк та учасниками літературно-мистецького свята “Лісова пісня”; в центрі – Василь Гей виступає на сцені в урочищі “Нечимне”; внизу – музей “Лісова пісня” і дерев’яні скульптури героїв драми- феєрії на лісовій галявині.
Архівні фото різних років.

izobrazhenie_271 З вежі свого многоліття вдивляюся в цей світ нерозгаданих, неоднозначних і неповторних таємниць.  Пресую час і привідкриваю ворота пам'яті. Звідти, мов малі пташата,  вилітають забуті визначні і незначні  події..

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 71
Читати далі
31.07.2025
"Краса вірності" – так називається тридцять сьома книжка Олени Іванівни Чабан,  добре знайомої  читачам газети. Шкода, що видання за тиражем невелике – всього 50 примірників, бо сьогодні ціни видавничі надзвичайно високі.
Але як би там не було, книга вийшла, і вона вже в мене. Тож з радістю прочитала все від першої до останньої сторінки – як-то кажуть,  не відриваючись.
Книга, як і попередні, – в блакитному і синьому кольорах. На фоні неба –  жовто-золотисті хмарки, наче провісниці віри й перемоги та  Ангел – символ спасіння.
Молимо Святого Бога, 
Щоб пропала вся "тривога",
Повернулися з війни.
Всіх нас, Боже, бережи,
Свою милість покажи.
Рядки, в яких тема війни, болю проходить через усю книгу, яка стала продовженням попереднього видання "На все, Господи, воля Твоя".
Олена Іванівна пам'ятає події Другої світової війни, тяжке повоєнне життя. До болю хвилює вірш "Мамі". Це – спогад, біль за пережитим. І як продовження спогадів про ті далекі, але незабутні часи – вірш "З вірою святою":
"…Виживали в трудах
Там, за хатнім порогом,
Вибирались на шлях".
Поезія Олени Чабан – це щира молитва, своєрідний аналіз прожитого і пережитого. Це – її душа, котра, як і колись, болить за рідну землю, людей. Знає ціну життя, миру, тому кожен вірш сприймається легко, бо написаний з душею, любов'ю. Поезія така близька, хвилююча, що читати без хвилювання неможливо, "бо сатанинським кривавим мечем, обірвалася синова доля, залилась материнським плачем"…
Але вірить поетеса:  "І зійде Перемоги зоря!  І кровопивцю втопити пора у його власні крові… І станеться диво – зійде зоря Перемоги”.
Авторка – щиро віруюча людина, і кожен вірш – це молитва за наше життя, за мир, за дітей, що гинуть, захищаючи Україну.
"Врятуй нас, Господи, від горя і біди,
Ми жити в мирі хочемо завжди".
Кожен вірш, прозові рядки неповторні, викликають повагу до самої авторки.  Приваблюють читачів багатою, але водночас простою мовою, доступно розкривають духовні скарби людського життя. Як у вірші "Просимо миру":
"Мій Боже милий, зупини війну,
Прости нам всі гріхи, усі провини
На всі віки, во славу України
Прощаємось з тими, хто загинув
Ридаємо, стаємо на коліна
І просимо, щоб Ти нас не покинув".
Здається, де в Олени Іванівни, людини, до якої постукала осінь у життя, таке глибоке розуміння сьогоднішніх подій. Давно хворіє жінка.  Хвороба забрала в неї зір, практично не бачить. Тож Олена Іванівна диктує свої вірші, а помічники їх записують. Має добру пам'ять, все через деякий час перевіряє. Практично так і з'явилась ця книга – книга любові і болю, книга віри і надії, книга вічної поваги до Бога.
"…бо війна нам юний цвіт вбиває, 
кров і сльози змішані зі злом. 
Рідну землю нашу поливають,
Сіють гради, біль і смерть кругом".
Але авторка багато прожила і пережила, вона вірить, що "Україна буде жити. Всі сили злі і ті, що на нас напали, – зникнуть. Чому я в цьому впевнена? Бо наші захисники віддають своє життя за свою країну, свою землю. У кожного з них – хрест на грудях з розіп'ятим Христом, який їх не залишає. Вони – захисники, і цим все сказано.
l
Ми побували в оселі Олени Іванівни Чабан на презентації книги. Із задоволенням читали вірші, ділились, обговорювали прочитане. Приємно, що вона має таку чудову пам'ять, адже багато віршів авторка просто декламувала.
Завдяки розмові ми ніби опинились в полоні її спогадів. Вона – вчитель, працювала довго в школі, а коли переїхала до Старої Вижівки,  працювала у редакції тодішньої районної газети "Сільські новини". Ось так стала журналістом. Довгий час писала  "для себе" – то якусь "невигадану історію", то життєву ситуацію на "літературний лад" опише, то вірш, і все – в папку. Якось тодішній редактор Віталій Павлов, узявши до рук написане, запропонував видати книжку. Дякуючи Тетяні Заболотній – тодішній директорці Ковельської друкарні, в 2001 році вийшла в світ перша книга Олени Чабан "Одкровення". Як кажуть в народі, – "з легкої руки", бо за 34 роки вийшло 37 книжок. Кожна з них надзвичайно цікава, і швидко знаходила своїх читачів, хоча тиражі їх були великими.
Олена Іванівна проживає одна, чоловік, з яким ділили і радість, і горе, давно покинув цей світ. Але в її домівці ніколи не буває одиноко. В жінки багато друзів, однодумців. В минулому Олена Іванівна – активна у ветеранському колі, учасниця ветеранського хору, його солістка (до речі, багато віршів поетеси покладені на музику і виконують їх не тільки в селищі). 
Та й нині на вечори зустрічі ветеранів Олену Іванівну не забувають запросити, бо знають, що сама поетеса не прийде, а підготує цікавий художній номер, пісню, вірш. Хоча вона про себе каже: "Я сама не буваю, бо завжди зі мною Бог. І все, що я роблю, то Його воля. І щиро вдячна, бо в житті, як на широкій ниві, всього було. Я завжди відчуваю Господню підтримку, і це допомагає долати труднощі й негаразди. І навіть в написанні поезії відчуваю, що хтось їх ніби підказує, заставляє думати".
Авторка – життєлюб. Не дивлячись на вік, з Оленою Іванівною цікаво спілкуватись. І я щиро вдячна долі, що на якомусь відрізку життєвого шляху перетнулись наші дороги, і моя домашня бібліотека поповнюється чудовими книгами.
Нове видання Олени Чабан – це ще одна – 37 сходинка у творчому житті вчителя, журналіста, поетеси. Книга дуже цікава, потрібна, бо це книга сьогоднішнього дня – війни, миру і Божого захисту.
Я вітаю Олену Іванівну з таким прекрасним творінням, бажаю довголіття і нових творчих задумів!
Як голова ветеранської організації району, щиро вдячна голові Старовижівської громади Василю Федоровичу Камінському за розуміння і таку потрібну допомогу своїм ветеранам! Розумію: сьогодні важко всім, але наше старше покоління страждає, опинившись за межею бідності. Підтримка, як ніколи, потрібна. Навіть належна робота із обслуговування соціальними працівниками одиноких – це також велика робота громади.
Валентина СІЧКАР.
На СВІТЛИНАХ: обкладинка нової книги “Краса вірності”; під час презентації.
Фото з архіву автора.

1000000557 "Краса вірності" – так називається тридцять сьома книжка Олени Іванівни Чабан,  добре знайомої  читачам газети. Шкода, що видання за тиражем невелике – всього 50 примірників, бо сьогодні ціни видавничі надзвичайно високі.

Але як би там не було, книга вийшла, і вона вже в мене. Тож з радістю прочитала все від першої до останньої сторінки – як-то кажуть,  не відриваючись.

Книга, як і попередні, – в блакитному і синьому кольорах. На фоні неба –  жовто-золотисті хмарки, наче провісниці віри й перемоги та  Ангел – символ спасіння.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 40
Читати далі
31.07.2025
Волинь моя
Активно я люблю відпочивати:
Пройтись стежками, де ще не 
була,
Люблю ходити, плавати, пірнати,
У гори, в ліс, у поле я б ішла.
Бо скрізь цікаво, хочеться пізнати
Усе навколо, що в природі є.
Дивин усіх не перерахувати,
І кожна щось для нас несе своє.
А кажуть море — це найбільше 
диво…
Не знаю, може… Та для мене — ні.
Бо на Волині — дуже вже красиво,
Тут рідне все і дороге мені.
Озера в нас найкращі в цілім світі,
Річки неквапно тут пливуть усі.
Ліси дощами щедро перемиті,
А на світанку — трави у росі…
А квітів стільки, що й не розказати!
В повітрі аромат від них пливе.
А небо синє — хочеться літати,
В куточку кожнім казочка живе…
Заходиш в ліс, а там повітря — 
диво!
У поле йдеш, а там усе в цвіту.
Краса, що й передати неможливо,
І жайворон співає на льоту.
Чудові просто є у нас місцини,
Не поскупилася природа на красу.
Усе тут є, що треба для людини.
Й до свого краю я любов несу
В своєму серці. І душа співає
Від того, що живу у цім краю.
А хто цього не бачив, той не знає,
Що на Волині нашій – як в раю.
Надія Красоткіна.

Пісочне Волинь моя

Активно я люблю відпочивати:

Пройтись стежками, де ще не була,

Люблю ходити, плавати, пірнати,

У гори, в ліс, у поле я б ішла.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 38
Читати далі
31.07.2025
ОВЕН. Якщо ви мрієте про нову роботу, то міняйте не колектив, а професію. Час робити те, що вам дійсно по душі. На цьому тижні вас чекає несподіваний фінансовий сюрприз. Він може значно покращити ваш бюджет.
ТЕЛЕЦЬ. Новий тиждень надихне на нові мрії. Не бійтеся іти вперед і міняти своє життя. Вас чекає щасливе майбутнє. Вірте у свою здатність досягти фінансової незалежності. Ваша внутрішня сила та наполегливість є головними активами.
БЛИЗНЮКИ. На цьому тижні обов'язково знайдіть час для улюблених занять, які приносять спокій і втіху. Вони допоможуть відновити вашу енергію та ментальне здоров'я. Новий тиждень покаже, наскільки вас цінують колеги. Вмійте вчасно розставляти особисті кордони.
РАК. Успіх приходить до тих, хто вірить в себе і діє. Не бійтеся мріяти про велике, адже візуалізація притягує здійснення всіх бажань. Уникайте надмірного споживання солодкого та жирного, адже це може вплинути на ваші енергію та настрій. 
ЛЕВ. На цьому тижні почніть заощаджувати заради великої інвестиції. Пам’ятайте, що навіть маленькі збереження коштів здатні з часом перетворитися на значну суму. Цей тиждень принесе чимало завдань, тому вчасно зупиняйтеся на відпочинок. 
ДIВА. Якщо у вас є мрія, візуалізуйте, що ви її отримали. Це стане вашим потужним мотиватором. Розбийте велику ціль на менші, досяжні етапи, щоб бачити прогрес і не втрачати натхнення.
Новий тиждень принесе нову сферу діяльності. Придивіться до цієї роботи — вона може здійснити ваші мрії.
ТЕРЕЗИ. На роботі буде все стабільно та спокійно. Вчасно лягайте спати, аби не запізнитися зранку і мати свіжий вигляд.  На цьому тижні зосередьтеся на регулярному відпочинку та достатньому сні. Фізична активність допоможе зняти стрес.
СКОРПIОН.  Новий тиждень буде насичений перспективними можливостями. Вірте в себе — і ваші мрії збудуться. Кар’єрний ріст — це реальність, яка у ваших руках.  На цьому тижні зверніть увагу на харчування та уникайте їжі, що викликає дискомфорт. Пийте більше свіжої чистої води. 
СТРIЛЕЦЬ.  Навчіться використовувати свої таланти на роботі. Вас високо оцінить керівництво і можливо запропонує підвищення. Кожна помилка у фінансових рішеннях дає цінний досвід. Для психологічного благополуччя важливо обмежувати інформаційний потік і знаходити час для тиші. 
КОЗЕРIГ.  Час подумати про власний бізнес. Ваше хобі — ключ до успіху та багатства. Сміливо дійте і не сумнівайтеся в собі. Новий тиждень — бездоганний час, аби прибрати на своєму робочому столі або ж у кабінеті. Викиньте все старе і поставте собі талісман на удачу. 
ВОДОЛIЙ. Роботи буде багато, але вам сподобається усе, що треба виконати. Цей тиждень буде натхненним та успішним. Активуйте свої фінансові портали. Приберіть вдома, вимийте дзеркала і пересадіть вазони.
РИБИ. Новий тиждень вдалий для витрат. Сміливо купуйте одяг, меблі, текстиль і подарунки. Розмови з друзями допоможуть впоратися з емоційним навантаженням.  Не бійтеся проявляти ініціативу – це принесе плоди.
Підготував
Степан ЗОРЕПАД.

7b7c3ceb7b23218cc24daa15564f00db ОВЕН. Якщо ви мрієте про нову роботу, то міняйте не колектив, а професію. Час робити те, що вам дійсно по душі. На цьому тижні вас чекає несподіваний фінансовий сюрприз. Він може значно покращити ваш бюджет.

ТЕЛЕЦЬ. Новий тиждень надихне на нові мрії. Не бійтеся іти вперед і міняти своє життя. Вас чекає щасливе майбутнє. Вірте у свою здатність досягти фінансової незалежності. Ваша внутрішня сила та наполегливість є головними активами.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 7003
Читати далі
24.07.2025
Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 26оС. Вітер західний помірно сильний.
В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: 17оС. Вітер західний слабкий.
П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 27оС. Вітер західний помірний.
В ніч на суботу.  Мінлива хмарність. Температура: 20оС. Вітер південний слабкий.
Субота. Мінлива хмарність, невеликий дощ. Температура: 25оС. Вітер східний помірний.
В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: 19оС. Вітер східний слабкий.
Неділя. Мінлива хмарність, по обіді дощ. Температура: 240С. Вітер східний помірний.
В ніч на понеділок. Хмарно, можливий дощ. Температура: 18оС. Вітер  східний  помірний.
Понеділок. Хмарно, можливий дощ із грозою.  Температура: 21оС. Вітер південний помірно сильний.
В ніч на вівторок. Хмарно, можливий дощ. Температура: 16оС. Вітер західний слабкий.
Вівторок. Мінлива хмарність, можливий дощ.  Температура: 22оС. Вітер західний помірно сильний.   
В ніч на середу.  Мінлива хмарність.  Температура: 15оС. Вітер західний слабкий.
Середа. Мінлива хмарність. Температура: 23оС. Вітер західний помірний.

літо Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 26оС. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: 17оС. Вітер західний слабкий.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 119
Читати далі
24.07.2025
Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну мільйони українців були змушені покинути рідні домівки й знайти новий дім. За статистичними оцінками UNHCR, у 2025 році близько 6,9 млн. українців перебувають за кордоном, з них понад 4,2 млн. українців мають тимчасовий захист у межах ЄС. 
Німеччина, Польща та Чехія лідирують серед країн, де зосереджена найбільша частина українських громадян в ЄС. Багато з них приїхали у стресі, без знання місцевої мови та законів. Але незалежно від обставин, життя в ЄС – це не тільки про нові можливості, але й нові правила. Навіть незначне порушення може мати серйозні наслідки – як мінімум штраф, як максимум втрата легального статусу. 
Тому в короткому огляді пропоную поради, які допоможуть уникнути типових помилок та дозволять перебувати в Європі спокійно і безпечно.
1. Легальний статус – основа всього
Перше, що варто пам’ятати, – це дозвіл на перебування. Тимчасовий захист, довгострокова віза, дозвіл на постійне проживання тощо – важливо знати права та обов’язки, які виникають відповідно до конкретного правового статусу. 
Також пам’ятайте, що українці можуть вільно перебувати у країнах ЄС в межах безвізового режиму до 90 днів, проте це перебування прирівнюється до туристичного і, наприклад, не дає права на роботу. 
2. Право 
на роботу та зарахування стажу
Офіційне працевлаштування – це не лише про правила, але і про впевненість у завтрашньому дні. Українці з тимчасовим захистом мають вільний доступ до ринку роботи в більшості країн ЄС. Проте варто працювати офіційно та мати трудовий договір. Контроль – на самій особі. 
Тому важливо перевіряти самостійно, чи роботодавець справді вас оформив та сплачує необхідні внески і податки, чи не обмежує ваші базові права як працівника, чи не застосовуються неправомірні штрафи. Все це повинно бути зазначено в робочому договорі. 
Захист є завжди, і у випадку потреби можна звернутися до відповідних інспекцій, які контролюють та фіксують правопорушення у сфері трудового права. Більше того, нещодавно Кабмін України повідомив про зарахування стажу, набутого за кордоном, українцям.
3. Незнання Закону 
не звільняє 
від відповідальності
Досить часто зустрічаються випадки, коли особа отримує штраф за правопорушення, не підозрюючи, що вона щось порушила. “Золоте правило” юриспруденції звучить так: "Незнання Закону не звільняє від відповідальності". І тренд на знання своїх прав та обов’язків набирає все більшої популярності, адже це не тільки про спокій, а й про "правову" репутацію. 
З найпоширеніших правопорушень – несвоєчасне повідомлення про зміни, зазначення неправдивої інформації, надання фіктивних документів. В Європі суворий нагляд та не менш суворі покарання. Інколи доходить до втрати дозволу на перебування та депортації. Тому, якщо ви маєте сумніви – запитайте і проконсультуйтеся, адже краще запобігти помилці, ніж її потім виправляти.
Життя в ЄС дає українцям нові перспективи, але вимагає відповідальності. Дотримання Закону – це не про складні незрозумілі речі. Це про безпеку, повагу до країни, яка вас прийняла, і добру репутацію нашої спільноти за кордоном. 
Кожен із нас – "обличчя" України, за яким дають оцінку державі в цілому. І те, як будуть відгукуватися про нас, залежить від нас самих. 
Оля Вельма,
юристка, випускниця юридичного факультету університету Масарика 
м. Брно (Чехія).

Українці Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну мільйони українців були змушені покинути рідні домівки й знайти новий дім. За статистичними оцінками UNHCR, у 2025 році близько 6,9 млн. українців перебувають за кордоном, з них понад 4,2 млн. українців мають тимчасовий захист у межах ЄС. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 77
Читати далі
24.07.2025
Понад 60 років свого життя на варті здоров'я людей перебуває лікар-терапевт терапевтичного відділення центральної райлікарні Ковельського МТМО Юхим Коц. Юхим Павлович уже давно на заслуженому відпочинку, але його лікарська практика триває і нині.
Народився Юхим Коц у невеличкому селі Перекірка (згодом – с. Борова), яке розкинулося серед розкішних лісів колишнього Любомльського району. Змалку не цурався жодної роботи, допомагав батькам по господарству, а ще хлопчина любив вчитися, отримувати нові знання.  Перші три класи початкової школи закінчив у рідному селі, далі вчився у сусідньому. А от щоб здобути середню освіту, йому довелося щодня долати 5-6 кілометрів пішки через ліс до школи у селі Гуща Любомльського району. Всього в сім'ї було четверо синів, але лише наймолодший Юхим здобув вищу освіту. 
На той час для вступу у вищий навчальний заклад велике значення мав виробничий стаж. Тож після закінчення школи юнак разом із односельчанином вирушив за комсомольською путівкою на шахти Донбасу.  Спершу хлопці працювали на будівництві, а після досягнення 18-річного віку їх було допущено до підземних робіт. Згодом, закінчивши шестимісячні курси машиніста-механіка вугільного комбайна, ще певний час працювали за спеціальністю.
Повернувшись із Донбасу, Юхим  став студентом Івано-Франківського медичного інституту. Вчитися подобалося, медицина все більше і більше захоплювала його, охоче опановував тонкощі професії, якими ділилися видатні викладачі-професори. У 1964 році отримав омріяний диплом лікаря. 
Медичну діяльність Юхим Павлович розпочав у Ковелі, де працював викладачем у медичному училищі та паралельно трудився лікарем-терапевтом у центральній райлікарні. Він ніколи не переставав черпати нові знання, завжди є учасником різних медичних конференцій та курсів, вміло застосовував найсучасніші методи лікування. 
Відповідальне ставлення молодого лікаря до роботи, його організаторські здібності не залишилися поза увагою керівництва лікарні, тож Юхиму Коцу запропонували остаточно перейти працювати у терапевтичне відділення, яке згодом і очолив, попрацювавши завідуючим понад тридцять років. 
Юхим Павлович із вдячністю згадує керівників лікарні різних років – Генріха Адамовича Бєляка, Володимира Івановича Ісюка, Євгена Володимировича Рудя, Олега Максимовича Самчука, Олега Олеговича Самчука, які доклали багато зусиль для розвитку медицини в Ковелі. Нині Ковельське МТМО очолює  генеральний директор Валентин Степанович Вітер, ділові, професійні якості якого теж високо оцінює ветеран. 
– Медицина стрімко розвивається і удосконалюється. Зараз у Ковелі проводять пересадки серця, нирок! А я пам'ятаю, як на початку своєї лікарської кар'єри для встановлення точного діагнозу аналізи багатьох пацієнтів ми направляли в Київ. Я й сам неодноразово супроводжував хворих санітарним автомобілем в столицю. Впровадження нових технологій у діагностику, сучасне обладнання дозволяє швидко виявляти захворювання на ранніх стадіях, коли лікування є найбільш ефективним. Я дуже задоволений і втішений, що ковельська лікарня має такий високий поступ вперед і неабиякі досягнення.
Юхим Павлович є мудрим наставником для багатьох молодших колег. Його цінний досвід та приклад – дороговказ для наступних поколінь медиків. А ще він переконаний: "Вміння уважно вислухати, зрозуміти та підтримати людину – важлива складова професії лікаря і запорука успішного лікування".
Ветеран має чимало нагород місцевого і державного значення, зокрема, нагороджений орденом "Знак Пошани", нагрудним знаком "Відмінник охорони здоров'я". Дуже любить рідне місто, вболіває за його розвиток і процвітання,  обирався депутатом міської ради. 
– А що порекомендуєте нашим читачам з висоти власного лікарського досвіду, аби якомога довше зберегти міцне здоров'я?  
– Хворобу завжди легше попередити, ніж лікувати. Тож я усім раджу щорічно проходити профілактичні огляди, це дуже важливо, –  каже він. – Своєчасне виявлення недуги дає високі результати для її ефективного подолання.  Щодо підтримки організму – варто дотримуватися норм здорового способу життя. Це включає в себе збалансоване харчування, регулярну фізичну активність, відмову від шкідливих звичок, достатній сон та позитивне мислення. Звичайно, серйозний негативний відбиток на самопочуття людей накладає нинішня важка ситуація в країні, люди живуть в постійному стресі, тож, попри все, треба намагатися залишатися оптимістом, отримувати якнайбільше позитивних емоцій. 
– Про що Ви мрієте, Юхиме Павловичу?
– Головна мрія – щоб нарешті закінчилася війна, наші воїни якнайшвидше повернулися додому, настав мир і спокій. Щоб українці мали добре здоров'я і були щасливими! 
l
Ми ще довго спілкуємося з Юхимом Павловичем, адже він дуже цікавий співрозмовник, активно цікавиться політикою, аспектами соціально-економічного розвитку краю, завжди в курсі новин як Ковельщини, так і держави й світу. Любить читати художню літературу, шістдесят років передплачує газети "Вісті Ковельщини" та “Волинь”, інші періодичні видання. 
Розповідає про особисте, згадує прожите і пережите, тішиться трьома онуками і чотирма правнуками. Чоловік досі господарює на невеликій городній діляночці, цінує зустрічі та спілкування з друзями.
Світлана ЛЯШУК.
НА СВІТЛИНІ ВНИЗУ:  Юхим КОЦ (в центрі) разом із колегами під час урочистості з нагоди Дня медичного працівника в НД “Просвіта”.
Фото з архіву.

Коц Понад 60 років свого життя на варті здоров'я людей перебуває лікар-терапевт терапевтичного відділення центральної райлікарні Ковельського МТМО Юхим Коц. Юхим Павлович уже давно на заслуженому відпочинку, але його лікарська практика триває і нині.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 94
Читати далі
24.07.2025
Російсько-українська війна, яка триває четвертий рік поспіль, принесла багато горя на нашу землю.  Її відлуння  – чи не в кожній родині.
Щасливим і безхмарним було дитинство у Тасічки, як називали її батьки. Одиначка. Все було для донечки: і увага, і любов, і турбота. Дитячий садок, школа, інститут, як у всіх. З роботою теж "пощастило", бо жили вони поблизу міста, де робочих місць вистачало. Мешкала в батьків у селі.
Собою дівчина гарна, розумна, тож відбою від хлопців не було. Доля звела з місцевим Іваном. Юнак гарний, вища освіта, житло є. І тут – "пощастило". Невдовзі сім'я поповнилась синочком. У родинах щастю не було меж. Особливо в сім'ї Таїсії, бо Іван мав ще два брати. 
І все складалось добре, але тут в країні почалися бурхливі події. Спочатку – Майдан. Багато молоді поїхали до Києва відстоювати нашу незалежність. Не стояв осторонь й Іван. В числі перших впродовж всього періоду робив все, аби Україна вийшла на шлях свободи і справедливості.
Ще не закінчились події на Майдані, як Іван із побратимами поїхав на Схід, де почалася АТО. Правда, доля подарувала сім'ї ще одного синочка. Батько тішився ними. Іноді, коли запитували, як ростуть, то він з гордістю казав: "Мої сини – мої орли". 
Непомітно пройшло чотири роки.  Згодом дзвінки припинилися. Похоронка… Сьогодні молода дружина пам'ятає ті події. Квіти, плач, військові.
l
А життя тривало. Діти росли, вимагали уваги, турботи. Вже й Тарасика треба було збирати до школи. Боліло серце, коли прийшли 1 вересня на лінійку. Інші діти з батьками, а тато Тарасика – у квітах на стенді "Гордість нашої школи". Йому назавжди 30…
Якось на річницю пам'яті Івана заїхали його побратими. Тася запросила їх додому, щоб почути про чоловіка, його перебування на Сході. Хотілося якнайбільше знати, щоб розповісти потім дітям про батька.
Поїхали побратими її Івана. Але якимось неспокійним стало серце вдови. Боялася собі признатись, що дуже сподобався Микола. Гнала від себе ці думки, бо ж вдова, двох синів має. Якраз такий вік у них, що уваги і турботи потребують. Добре, що мама допомагає.
Не раз плакала ночами. Вдень у роботі так-сяк, а вночі у спомини приходив її Іван, все частіше думала про Миколу.  Щось спільне було в них. Миколині очі ніби пронизували її зболене серце. Можливо, з часом і забулись би ті погляди побратима її чоловіка, але один дзвінок від нього зворушив серце молодої вдови. Жінка ніби ожила. Включилась у волонтерський рух, у вільний час допомагала воїнам. Життя ніби розділилось навпіл: тут сім'я, діти, там – нові почуття.
l
Так тривало пів року. Якось увечері в двері її постукали. Відчинив старший син та вигукнув: "Тато прийшов". Таїсія, почувши ці слова, стояла і плакала. Микола ж обіймав хлопців, роздавав подарунки.
Ось так героїня моєї розповіді вийшла другий раз заміж. Музики не грали. Шлюб  зареєстрували в місцевій сільській раді, а вінчались на Рівненщині в рідному селі Миколи. Так розпорядився сам жених, бо часу було обмаль – відпустка всього 12 діб. Для Миколи теж це був другий шлюб, адже перша його дружина ще раніше знайшла заміну чоловіку, забравши з собою доньку. Миколі нічого не залишалось, як піти добровільно на війну. Думав заспокоїтись, забути все. Але, коли зустрів Таїсію, ніби ожив, до життя повернувся.
Швидко пролетіла відпустка Миколи. І ось вже Таїсія, молода дружина, із синами проводжала "тата Миколу" на Схід, бажаючи швидшого повернення додому. Жінка знову жила новинами зі Сходу, уважно дивилася телепередачі, інформацію  у смартфоні, і кожен дзвінок  був довгоочікуваний, тривожний і такий бажаний.
l
Але так тривало недовго. Раптово дзвінки припинились, а Таїсії повідомили, що її чоловік пропав безвісти. Скільки було сліз, звертань в різні інстанції, а результатів ніяких. Вдруге Таїсія стала вдовою, а хлопці тихо плакали за "татом Миколою", який дуже любив синів-соколів. 
Вони теж прив'язались до Миколи, цілими днями він проводив час з ними, перебуваючи у відпустці: то річка, то м'яч. Не раз Таїсія з дітьми їздила на Рівненщину до матері Миколи, котра тепло ставилася до другої дружини сина й дітей. Але загибель сина не змогла пережити. Час ішов, а вісточок від її кровинки не було. Через пів року померла, не дочекалась Миколи  додому.
"Микола був дуже добрим товаришем, – згадують його побратими. – Старший, з досвідом, він якось швидко налагодив дружні стосунки між нами".
"Коли їхній підрозділ вів нелегкий бій з рашистами, сили були не рівні. Багато було поранених наших хлопців, – згадує боєць Григорій. – Я бачив, як упав Микола. Коли підповз до його, він уже не дихав. Але бій важкий, мене поранили, втратив свідомість, а як опинився в госпіталі, не пам'ятаю. Наші дороги розійшлися…".
Єдине, що пам'ятає – смерть побратима. Проте йому самому довелося довго лікуватись в госпіталях, перенести багато операцій. Минуло більше, як пів року, але весь час йому хотілось поїхати до дружини Миколи, розповісти, яким був її чоловік, як любив синів.
І ось настав час, коли Григорій міг вже ходити. Він приїхав до Таїсії, де йому зраділи і показали повідомлення, що Микола пропав безвісти. Та, попри все, сім'я надіялась, що станеться диво, і прийде Микола з фронту. Григорій не сказав нічого. Нехай живе надія в цій родині.
Пройшов ще час, і за результатами ДНК розшукали тіло Миколи. Поховання відбулося на Рівненщині – такою була воля матері. Все говорила: “Якщо буде живий, то нічого по чужих хатах жити, треба у своїй бути. А коли, не дай, Боже, щось станеться, то нехай на своєму кладовищі упокоїться".
От і поїхала вдруге вдова хоронити чоловіка на Рівненщину. Але коли повідомили Григорію, що буде похорон, той зі Сходу приїхав, щоб попрощатися з побратимом.
l
Цих молодих людей, убитих горем, я зустріла у нас на вокзалі. Серце вдови знову крається від болю. Така її доля жіноча – важка, непередбачувана. Її заспокоював  Григорій: "Таю, я тебе не покину".
Їм дозволили шлюб зареєструвати на другий день. І розбите серце жінки знову ніби збиралось до купочки. Треба жити, ростити дітей.
Ось така невигадана історія про трагічне кохання, яку "написала" війна. І щиро хочеться, щоб все закінчилось швидше, і Таїсія та всі були щасливі.
Це – життя. Воно ставить свої перепони, створює труднощі. Але Бог дав людині розум, терпіння, аби їх долати і не нарікати на долю.
Валентина СІЧКАР.

o_1goqqu8gju7l19apu2b5h01blh35 Російсько-українська війна, яка триває четвертий рік поспіль, принесла багато горя на нашу землю.  Її відлуння  – чи не в кожній родині.

Щасливим і безхмарним було дитинство у Тасічки, як називали її батьки. Одиначка. Все було для донечки: і увага, і любов, і турбота. Дитячий садок, школа, інститут, як у всіх. З роботою теж "пощастило", бо жили вони поблизу міста, де робочих місць вистачало. Мешкала в батьків у селі.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 57
Читати далі
24.07.2025
Іван Васильович фіц – один з провідних спеціалістів Ковельського МТМО. За професіоналізм, відданість професії, уважність та чуйність до кожного його називають "лікарем від Бога".  Він – лікар-хірург хірургічного відділення, лікар-ендоскопіст діагностичного відділення, лікар-проктолог та онкохірург.
Про таких людей кажуть: "Де народився, там згодився", адже родом Іван Васильович із Сошичного, що на Камінь-Каширщині. "Лікувальну справу" освоював у Дніпропетровській державній медичній академії. А інтернатуру на базі Київського національного університету післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика проходив за спеціальністю "Хірургія". 
Раніше передбачалося трирічне відпрацювання після навчання. На Волині йому в цьому відмовили, тож поїхав у Черкаську область, в Тальнівську ЦРЛ, де працював лікарем-хірургом. Цей період Іван Васильович згадує з особливим теплом, адже тут відбулося його становлення як лікаря, якому довіряють, до порад якого прислухаються. 
А перемогою в онлайн-конкурсі "Кращий лікар МТМО-2019", в якому переміг Іван Фіц, завдячує як ковельчанам, так і тальнівчанам, які теж долучились до голосування, бо й до тепер підтримують зв'язок із "своїм" лікарем.
– Іване Васильовичу, що привело Вас в медицину? 
– Мабуть, так було задумано зверху. За промислом Божим я потрапляю у течію, яка веде мене певним шляхом, хоча спочатку я не завжди розумію його намір. Мрії з дитинства стати лікарем не було. Після 9-го класу була спроба вступити у  медколедж, але не вдалось. Тож після 11-го вступив у медичну академію в Дніпрі. Спочатку навчання давалося важко,  але до 4 курсу все змінилося. Організація навчального процесу вплинула на велике бажання бути лікарем.
– Як склалася Ваша подальша доля? 
– Після інтернатури одружився. До речі, "вилетівши" з дому, ніколи не думав, що своє кохання знайду в рідному селі. Дружина Тетяна теж медик, навчалася у Ковельському медколеджі на акушера. Тож спільним рішенням стало повернення на Волинь. 
Мене призначили лікарем-хірургом у Голобській районній лікарні. Я робив все, що міг в тих умовах. На місці почали оперувати пахові грижі, усі знання та вміння, що мав, старався використати для блага і здоров'я пацієнтів. За дев'ять місяців до мене потягнулося багато людей. А вже з 2015 року я – лікар у Ковельському МТМО.
– Як вдалось досягти високих результатів в роботі та отримати прихильність і любов пацієнтів?
– На моє професійне становлення вплинули і люди, з якими працював в медзакладах, і пацієнти. Та все ж першою, хто повірив у мене, навчив не боятися бути собою і до сьогодні підтримує у всьому, є дружина Танюшка. Це – надійна людина, яка розуміє моє покликання. Вона і окриляє, і "приземляє", коли потрібно. У нас дві донечки, тож мої дівчата мене й надихають. 
А взагалі я вважаю, що поштовхом працювати і розвиватися є сила людяності. Якось так склалося, що на моєму шляху зустрічаються тільки хороші люди, мудрі наставники. Серед таких – Сергій Мазурок, який понад 10 років очолює хірургічне відділення ЦРЛ Ковельського МТМО. Він вміє чути кожного, вміє організувати злагоджену роботу, дає можливість розвиватися, думаючи про благо і хірурга, і пацієнта. Якщо ти молодий і подаєш якусь ідею, варіанти її реалізації, що допоможуть пацієнту, він завжди це схвалить. Так виникає довіра, так виникає здорова конкуренція. Він – патріот свої роботи й лікарні, і бути відданими своїй справі вчить нас.
– Ковельське МТМО особливе місце відводить хірургії, що не поступається світовим стандартам. У цьому є і Ваша заслуга та вагомий професійний внесок. У чому секрет успіху?
– Перш за все, варто зауважити, що успіх закладу – це командна робота професіоналів, де панує довіра та розуміння. Ну, а в роботі хірурга важливими є і вчасний та правильний діагноз, вдало виконана операція та догляд за хворим. Новітнє обладнання, великий досвід роботи, постійне навчання – все це допомагає надавати якісну і вчасну допомогу нашим пацієнтам.
– Ви – лікар-хірург, лікар-ендоскопіст, лікар-проктолог та лікар онкохірург. Який напрямок для Вас особисто є пріоритетним? 
– Хірургія – це основа, база. Діагностика –  запорука правильного діагнозу, а значить і лікування. Лише освоївши всі напрямки, я зрозумів, як вони пов'язані між собою і наскільки важливими є для повноцінного життя людини. Якби прийшлось, я б не зумів обрати один напрямок. 
Цьому завдячую Олегу Самчуку, який націлював мене освоювати та розвивати вузькі напрямки медицини. До того ми вже працювали лапароскопічно. Проводили чимало проктологічних втручань і шукали шляхи надавати допомогу менш травматично. Згодом я подав різні ідеї по використанню лазера та інших мініінвазивних методик в хірургії та проктології.
Саме в цьому напрямку я й розпочав навчання. Хоча, відверто кажучи, це був розділ, який я найбільше не любив під час навчання. Та доля вирішила по-своєму. А коли переді мною ставлять завдання, я розумію, що це – зона моєї відповідальності й все, що я роблю, маю робити якісно. 
Після курсів розумів, наскільки ця спеціальність цікава і потрібна. Як легко, за 15 хвилин, можна покращити життя людини, яка мучилась 15 років із невеличкою патологією. Якщо раніше таких операцій було 5 на рік, то сьогодні – близько 5 на тиждень. Проктологія – це спеціальність співчуття. Половину роботи робимо руками, а інше – психологічний аспект (треба вміти і підбадьорити, і заспокоїти).
Пізніше Олег Самчук направив мене на ендоскопію. Знову ж таки, я не дуже хотів, бо й без того було чимало роботи. Але вже на курсах мені знову відкрилося нове, цікаве та важливе в плані ургентної ендоскопії (планової, діагностично-лікувальної). Для мене це було новим викликом і початком нового. 
Ми вийшли на новий рівень діагностики, підвищили якість обстеження. Почали із зупинок кровотеч ендоскопічно. Все частіше діставали камінці з жовчних протоків, видаляли поліпи, проводили ендоскопічні резекції.
А навички з проктології дали базу, щоб легко працювати в напрямку ендоскопії, зокрема колоноскопії. Це дало можливість самому виявляти, оперувати і спостерігати в післяопераційний період хворого. 60 колоноскопій було до мого приходу, потім збільшилось до 300, а ще згодом – 500.
Останнім моїм важливим надбанням стало навчання з онкохірургії (виключно для онкопроктологічних операцій). Це загальний внесок для універсальності лікаря та офіційна можливість робити мінімальну планову онкохірургію  в нашому закладі. До 40 операцій із раком кишечника за рік – це, вважаю, дуже хороший результат для районної лікарні.
Приємно, що нинішнє керівництво МТМО всіляко підтримує нас. Завдяки зусиллям генерального директора Валентина Вітра планується розширення ендоскопічної служби з метою покращення діагностики та збільшення обсягів високотехнологічних ендоскопічних втручань.
– Ви працюєте в таких прогресивних напрямках, що постійно розвиваються. Як ставитесь до нових підходів в роботі?
– Так, дійсно, для вдосконалення моя робота потребує постійного вивчення та нових знань. Та практика показує, що не все нове є ефективним. Коли відсоток одужання більший за старою методикою, то я буду удосконалювати саме її. Також враховуємо, щоб і ціна/якість були комфортними для пацієнта.
– У цьому році Ви стали депутатом Ковельської міської ради восьмого скликання від політичної сили "За майбутнє", є членом постійної комісії з питань планування, бюджету та фінансів. Як вдається все поєднувати?
– Треба розуміти,  що депутатство – це більше про громадянський обов'язок. Основну роботу проводять профільні комітети, що вивчають певне питання. Для мене це новий позитивний досвід, який розширює кругозір, тож поки що я вникаю в депутатську роботу. 
– Як відпочиваєте, яке хобі маєте?
– На жаль, абстрагуватися від роботи не вмію. Моя робота – моє хобі. А ще, – спілкування з близькими серцю і душі людьми. О так,  спілкуватись і дискутувати я люблю, особливо з питань медицини (посміхається – авт.).
– Дякую за розмову, відданість професії та важливу щоденну роботу для здоров'я людей! 
Розмову вела 
Аліна РОМАНЮК.
На світлинІ: Іван Фіц з медичною сестрою ендоскопічного кабінету Валентиною Стасюк та лікарем-ендоскопістом Віталієм Курцебою.
Фото з архіву МТМО.

3аb86f3ed-6017-42d4-88da-1c752612b52b Іван Васильович Фіц – один з провідних спеціалістів Ковельського МТМО. За професіоналізм, відданість професії, уважність та чуйність до кожного його називають "лікарем від Бога".  Він – лікар-хірург хірургічного відділення, лікар-ендоскопіст діагностичного відділення, лікар-проктолог та онкохірург.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 75
Читати далі
24.07.2025
«Вухо, горло, ніс» – часто чуємо, коли мова йде про отоларингологію. Це надзвичайно важливі органи людського організму, і порушення їх діяльності приносить не лише дискомфорт, а й сильний, часом нестерпний, біль. На варті здоров’я пацієнтів в цій галузі медицини у нашому місті стоїть команда професіоналів Центру отоларингології центральної районної лікарні Ковельського МТМО. 
Центром отоларингології надається в повному обсязі висококваліфікована планова та ургентна допомога пацієнтам із захворюваннями вуха, горла, носа. Відділення укомплектовано усім необхідним інструментарієм та апаратурою для надання сучасної та якісної ЛОР допомоги.
Широко впроваджено в практику ендоскопічні втручання при хронічних запальних та алергічних захворюваннях приносових пазух (поліпотомія), планові тонзилектомія та аденотомія, септопластика, лазерна вазотомія (при закладеності носа від постійного використання крапель), корекція ранніх травм ЛОР-органів (перелом кісток носа, перфорація барабанної перетинки). 
Також в Центрі виконується широкий спектр пластичних операцій з приводу вроджених та набутих дефектів зовнішнього носа та вушної раковини – ринопластика та отопластика. 
Пріоритетним напрямком діяльності Центру отоларингології є застосування малоінвазивного  втручання, високотехнологічних  методів терапії. Це дозволяє надавати пацієнтам весь необхідний спектр послуг для ефективного лікування з мінімальними хірургічними втручаннями.
l
Більше 10 років Центром завідує лікар-хірург, отоларинголог вищої категорії з 20-річним стажем Володимир Богачевський. Разом з висококваліфікованими спеціалістами, серед яких – Сергій Білоус, Андрій Григола, Людмила Костюк, та медичними сестрами центру вони роблять усе, аби їх пацієнти були і здоровими, і красивими. Їм не потрібна реклама. Кожен з них, завдяки досвіду та професіоналізму, завоював авторитет, довіру та прихильність людей, які знають точно – тут їм обов’язково допоможуть. 
Так, за даними медзакладу, у 2024 році в Центрі отоларингології проліковано більше 1100 хворих (з них понад 650 – діти). Виконано більше 1300 оперативних втручань (майже 500 прооперованих – маленькі пацієнти). Володимир Володимирович зазначає, що успіхи Центру та швидке одужання пацієнтів – це заслуга злагодженої роботи лікарів і всього персоналу відділення.
l
Напередодні професійного свята ми поспілкувались з Володимиром БОГАЧЕВСЬКИМ, тож далі пропонуємо невеличке інтерв’ю з лікарем, для якого робота стала справою всього життя.
– Володимире Володимировичу, Вас вважають провідним спеціалістом Ковельського МТМО. Колеги шанують як висококваліфікованого фахівця, а люди дякують за професіоналізм, «золоті» руки, мудрість, щиру душу та вважають найкращим у своїй галузі. Розкажіть, як знайшли своє покликання?
– Ще з дитинства бачив себе медиком. Пам’ятаю, що вже в сьомому класі знав, що стану хірургом. Підсвідомо, мабуть рівнявся на батьків, які теж є медиками. Тато Володимир Вікторович – загальний хірург, Заслужений лікар України, головний хірург м. Чернігова більше 20 років, а мама Ірина Євгенівна лікар-лаборант. 
Закінчив Національний медичний університет ім. О. Богомольця у Києві. Інтернатуру проходив у Львівському  національному медичному університеті імені Данила Галицького та у Луцькій обласній лікарні. Ну, а в Ковель вже доля привела, хоч родом із Чернігова. 
– Чи справдились Ваші очікування щодо обраної професії?
– Я завжди хотів бути лікарем, і ніколи про цей вибір не пошкодував. Пам’ятаю, що була можливість вступати в Харківську юридичну академію, але я радий, що обрав медицину.
Люблю свою роботу. Незважаючи ні на що, завжди намагаюся працювати совісно і відповідально, щоб не соромно було перед людьми.
– Успіх – це завжди розвиток, навчання. Як Вам вдається ефективно поєднувати практичну роботу із підвищенням професійної кваліфікації?
– Близько 10  років я працював у дитячій та дорослій поліклініках. Тож практичного досвіду маю чимало. Попри це, неодноразово свій фаховий рівень підвищував в провідних клініках Києва, Львова. Брав участь в міжнародних конференціях в Німеччині, Польщі. Проходив стажування-навчання в клініках Польщі.
До того ж, я є членом Всеукраїнської асоціації пластичних, реконструктивних і естетичних хірургів. Пройшов велику школу пластичної хірургії, навчаючись у визнаних українських і зарубіжних фахівців. І зараз проходжу навчання, які в майбутньому стануть потрібні для операцій естетичної хірургії. 
Вважаю, що операції – це, перш за все, вирішення проблем зі здоров’ям, тож лікування ЛОР-органів є пріоритетним у нашій професії.
Цікавим досвідом у роботі стало навчання інтернів. Приємно ділитись досвідом, особливо з тими, хто готовий вчитися.
– Розкажіть, а які ЛОР-захворювання загострюються влітку? З якими скаргами до Вас зараз звертаються найчастіше?
– Так, літом свої особливості, бо почалось морозиво і холодна водичка, кондиціонери, відпочинок у водоймах, багато інфекцій та природних алергенів. Тож, як наслідок, – гострі запальні хвороби горла та гортані, тонзилярні абсцеси, запальні захворювання вуха, гайморити, алергічні риніти.
І все ж порівняно з іншими сезонами літо для отоларингологів є певним  періодом затишшя. Багато людей у відпустках, на відпочинку, багато працюють в полі. Але кількість планових операцій не зменшується. Так, за тиждень їх може бути близько 20. 
– А які корективи внесла війна у роботу Центру отоларингології? 
– Зрозуміло, що збільшилось число військових серед пацієнтів, які звертаються за  спеціалізованою допомогою. Чимало проходять лікування після отриманих поранень, контузій, травм. Це дуже відповідальна справа, адже є специфіка і в спілкуванні, і в лікуванні. Проводиться велика  психологічна робота, але набутий особистий досвід допомагає робити все якнайкраще для наших захисників.
l
Володимир Богачевський про війну говорить неохоче, адже провів там 26 місяців свого життя як військовий лікар, є учасником АТО. Попри свій досвід, скромно замовчує про нагороди, які зберігає просто в шухляді. Володимир  Володимирович нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», відзнакою «За мужність та милосердя», Грамотою Міністерства охорони здоров’я України, має грамоти і подяки від військової бригади, обласної і районної рад.
– Хтось любить грамоти, ордени і медалі, а я люблю свою роботу, і найважливіше для мене, щоб пацієнт був здоровим, – каже на завершення Володимир Володимирович, для якого отоларингологія – не просто робота, а  спосіб життя.
Розмову вела 
Аліна РОМАНЮК.

475924269_965576025681864_703942812973118406_n «Вухо, горло, ніс» – часто чуємо, коли мова йде про отоларингологію. Це надзвичайно важливі органи людського організму, і порушення їх діяльності приносить не лише дискомфорт, а й сильний, часом нестерпний, біль. На варті здоров’я пацієнтів в цій галузі медицини у нашому місті стоїть команда професіоналів Центру отоларингології центральної районної лікарні Ковельського МТМО. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 72
Читати далі
24.07.2025
Вишневе варення 
з шоколадом
Любителям шоколаду варто спробувати рецепт вишневого варення з какао і, власне, самим шоколадом.
Інгредієнти:
вишня - 0,5 кг;
цукор - 0,3 кг;
чорний шоколад - 50 г;
какао-порошок - 50 г.
Приготування:
Ягоди перебрати, помити, почистити від кісточок. Пересипати цукром і залишити на 5-6 годин при кімнатній температурі, щоб вишні пустили сік.
Після закипання варити на слабкому вогні протягом 10 хвилин. Дати охолонути.
Коли охолоне – знову поставити на плиту, після закипання варити 10 хвилин на слабкому вогні. Знову вимкнути і дати охолонути.
Повторити попередній крок ще 2-3 рази. На останньому "колі" варіння додати: какао порошок і потертий на тертці шоколад. Добре перемішати.
Коли шоколад розтане – варимо ще 5 хвилин і вимикаємо. Вишневе варення з шоколадом готове, можна розлити його по стерилізованих банках і закрити на зиму.
Варення із смородини та вишні 
Інгредієнти:
вишня - 500 г;
цукор - 1 кг;
чорна, червона або біла смородина - 500 г.
Видаляємо з вишень кісточки і засипаємо ягоди 250 грамами цукру. Смородину з'єднуємо  із 250 г цукру і подрібнюємо ягоди блендером. Викладаємо смородинове пюре в каструлю, доводимо до кипіння на слабкому вогні. Додаємо вишню і варимо ще 10-15 хвилин. Закатати і поставити  в прохолодне місце. 
Варення із бананів
1. Готувати варення рекомендується в емальованій каструлі або термостійкій ємності з антипригарним покриттям. Посудину краще брати з товстим дном, це забезпечить рівномірне нагрівання. Помішувати заготівлю потрібно дерев'яною лопаткою.
2. Пропорції солодкого інгредієнта, зазначені в рецепті, знижувати не варто, бо ласощі можуть швидко зіпсуватися. Однак якщо в хід йдуть переспілі плоди, кількість цукру зменшується, адже такі банани більш солодкі.
3. Банки для варення промити з содою, потім простерилізувати в духовці, мультиварці або на паровій бані. Кришки п'ять-десять хвилин прокип'ятити або обшпарити окропом.
4. Гаряче варення розподіляється по банках і герметично закривається кришками.
Вам знадобиться:
очищені банани - 1 кг;
цукор - 2 склянки;
вода - 1 склянка;
2 щіпки лимонної кислоти або 3 ч. л. свіжого лимонного соку.
Приготування:
Банани, очищені від шкірки, розрізати на невеликі шматочки і гарненько пом'яти. Помістити отриману кашку в каструлю з цукровим сиропом. Варити банани протягом однієї години, а за 5 хвилин до готовності додати лимонну кислоту або свіжий сік лимона.  
Готове варення розкладіть в попередньо простерилізованих маленьких баночках і закатайте. Зберігайте в прохолодному місці.
Варення із винограду
Інгредієнти: 
1 кг темного винограду із кісточками;
0,5-1 кг цукру; 
0,5 склянки води.
Приготування:
Виноград перебираємо, видаляємо зіпсовані та м'які ягоди. Ті, що залишилися, відокремлюємо від гілочок, ретельно миємо під проточною водою і відкидаємо на друшляк.
Перекладаємо ягоди в каструлю і засипаємо цукром. Залишаємо на ніч (10-12 годин), щоб вони пустили сік. Доливаємо пів склянки води та доводимо до кипіння.
Після кипіння варення охолоджуємо і перетираємо через сито, кісточки та шкірку викидаємо. Виноградне пюре переливаємо назад у каструлю, ще раз доводимо до кипіння та варимо протягом 15 хвилин. Якщо утворюється пінка, видаляємо її шумівкою.
Після 15 хвилин варіння вимикаємо вогонь і залишаємо   на 5-7 годин, після чого знову кип'ятимо і варимо близько 10 хвилин. Залишаємо виноградне пюре до остигання. Якщо вас не влаштовує його густота, поваріть його до бажаної густоти на повільному вогні.
Готове варення після   розливаємо в банки та закручуємо. Банки та кришки при цьому мають бути стерилізованими. Перевертаємо їх догори дном і залишаємо до остигання. Зберігайте варення в  прохолодному місці.
апельсиновий джем з лимоном
Інгредієнти:
Лимони – 1 шт.
Апельсини – 6 шт.
Цукор – приблизно 500 г.
З цитрусів зняти шкірку і нарізати невеликими шматочками. Обов'язково видалити всі кісточки. Блендером подрібнити апельсини і лимони до однорідності. Зважити отриману суміш і взяти у два рази менше цукру. Якщо апельсини дуже солодкі, цукру можна взяти трохи менше. Перемішати суміш з цукром і всипати в посуд з антипригарним покриттям. Поставити на сильний вогонь на 40 хвилин, іноді помішуючи. Піну знімати не потрібно. Готовий джем розлити по банках. Джем буде ставати все рідшим під час варіння, але після охолодження загусне. 
Для того, щоб варення вийшло більш густим, збільшуємо час приготування до 30 хвилин. 
Джем-мармелад
Яблучний джем за цим рецептом виходить дуже густий і ніколи не пригорає, а все тому, що готують його в духовці.  
Інгредієнти:
2 кг яблук;
800 г цукру; 
3 ст. ложки оцту.
Яблука почистити, порізати дольками, пересипати цукром, додати оцту, залишити на ніч. Зранку поставити у добре розігріту духовку. Коли закиплять, пом'яти товкачем або блендером, зняти кришку і залишити мліти на 2 години при найменшій температурі. Розкласти у стерильні банки, закрутити. Виходить 1,5-1,7 л густого джему.
Повидло зі слив
Інгредієнти:
кілограм слив;
кілограм цукру;
пів склянки води.
Сливи промити теплою водою, розрізати навпіл, дістати кісточки, викласти фрукти в ємність. Приготувати сироп – у каструлі або сотейнику змішати воду і цукор, довести до кипіння, плавно помішуючи, кип'ятити 2-3 хвилини.
Залити сиропом сливи, залишити на 3-4 години (сливи мають пустити сік). Потім поставити на вогонь, довести до кипіння. Зняти з плити і залишити при кімнатній температурі на ніч (це необхідно, щоб сливи, як слід, просочилися цукровим сиропом).
Щоб було густим, вам потрібно спочатку поставити ємність із плодами на вогонь знову, довести до кипіння, варити 2-3 хвилини. Потім зняти з плити, остудити й повторити процедуру ще 2 рази, але востаннє варити масу потрібно 10-15 хвилин.

tripbreakfast09 Вишневе варення з шоколадом

Любителям шоколаду варто спробувати рецепт вишневого варення з какао і, власне, самим шоколадом.

Інгредієнти:

вишня - 0,5 кг;

цукор - 0,3 кг;

чорний шоколад - 50 г;

какао-порошок - 50 г.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 63
Читати далі
24.07.2025
ОВЕН. Ваша бурхлива енергiя може завести вас дуже далеко. У вiвторок не дозволяйте колегам втягнути себе в конфлiктну ситуацiю. В середу надійде iнформацiя, що цiкавить вас. 
ТЕЛЕЦЬ. Спробуйте дещо змiнити стиль спiлкування, вiдновiть прiоритети, розширте аудиторiю. Задумайтеся про те, що для того, щоб стати прекрасним спiвбесiдником, не конче потрiбно багато говорити, набагато важливішу вмiти слухати. 
БЛИЗНЮКИ. Час вiдпочинку i розслаблення. Отримаєте прибуток вiд проєктiв, якi завершили ранiше. Особливо успiшні творчi iдеї i починання. Виникнуть можливостi для рiшучого ривка в кар’єрi. Довколишні прихильно ставитимуться до ваших iдей. 
РАК. Варто звернути увагу на своє оточення. Можете одержати дiлову пораду i дiєву допомогу. Сприймайте дрiбницi, що вiдбуваються з вами, як сигнали, що вказують, в якому напрямi скорегувати свою поведiнку. Сприятливий час для вирiшення фiнансових питань.
ЛЕВ. Тримайте себе в руках, не демонструйте іншим роздратування або сумнiви. Варто укрiпити внутрiшнiй стержень. У п’ятницю виникне шанс нестандартного розв’язання старих проблем. Сприятливий час для пошуку шляхів i підбиття пiдсумкiв. 
ДIВА. Постарайтеся позбутися всього непотрiбного, дрiбного, що заважає як в професiйнiй дiяльностi, так i в особистому життi. Хороший час для пошуку нової роботи. Уникайте суєти i не соромтеся смiятися над собою. 
ТЕРЕЗИ. Не напускайте серйозний вигляд, розслабтеся, краще ставитися до того, що вiдбувається, з гумором. Подiї в особистому життi дозволять позбутися iлюзорних уявлень i iдеалiв, хоча процес протiкатиме не завжди так, як вам би хотiлося. 
СКОРПIОН. Робота не вимагатиме великої напруги, виникне можливiсть частiше бувати удома i бiльше вiдпочивати. У понедiлок плани можуть змiнитися пiд впливом зовнiшнiх обставин. В кiнцi тижня складеться сприятлива ситуацiя, щоб розв’язати старi проблеми i зробити кар’єру.
СТРIЛЕЦЬ. Вдалі поїздки i контакти. Зміцниться авторитет i пiдвищиться самооцiнка. Слiд розраховувати тiльки на себе i умiння спокійно домовлятися з опонентами. Подiї, що вiдбуваються, варто розглядати як знаки долi.
КОЗЕРIГ. Можете вiдчути прилив енергiї, є шанс багато чого досягти, але уникайте порожніх розмов i хвальби. Чекає успiх, якщо працюватимете в колективi однодумцiв. Робота може потребувати максимальної вiддачі. Швидкiсть реакцiї, злагодженiсть у дiях принесуть добрi результати.
ВОДОЛIЙ. Ви нi перед ким не зобов’язанi звiтувати. Якщо ж хтось думає, що володiє ситуацiєю краще за вас, не варто його переконувати, краще використовувати цю помилку в своїх iнтересах. У другiй половинi тижня зосередьтеся на реалiзацiї мети, до якої давно прагнули.
РИБИ. Ваш погляд спрямований вперед, до нових змiн, не озирайтеся, iнакше потрапите у тенета спогадiв про минулi помилки. Постарайтеся бути гранично розумними, знаходьте золоту середину мiж бажаннями i можливiстю. 
Підготував
Степан ЗОРЕПАД.

18f3e9e6f106765c01b7f9a103578468 ОВЕН. Ваша бурхлива енергiя може завести вас дуже далеко. У вiвторок не дозволяйте колегам втягнути себе в конфлiктну ситуацiю. В середу надійде iнформацiя, що цiкавить вас. 

ТЕЛЕЦЬ. Спробуйте дещо змiнити стиль спiлкування, вiдновiть прiоритети, розширте аудиторiю. Задумайтеся про те, що для того, щоб стати прекрасним спiвбесiдником, не конче потрiбно багато говорити, набагато важливішу вмiти слухати. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 95
Читати далі
17.07.2025
Четвер. Мінлива хмарність, дощ, гроза. Температура: 21оС. Вітер західний помірно сильний.
В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: 16оС. Вітер південно-західний помірний.
П’ятниця. Мінлива хмарність, по обіді дощ. Температура: 20оС. Вітер  південно-західний сильний.
В ніч на суботу.  Мінлива хмарність. Температура: 15оС. Вітер південний слабкий.
Субота. Мінлива хмарність, зранку – дощ.  Температура: 21оС. Вітер західний помірно сильний.
В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: 15оС. Вітер південно-західний слабкий.
Неділя. Мінлива хмарність, по обіді дощ. Температура: 220С. Вітер західний помірний.
В ніч на понеділок. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 16оС. Вітер  західний  слабкий.
Понеділок. Мінлива хмарність, дощ.  Температура: 23оС. Вітер південно-західний помірний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 17оС. Вітер південно-східний помірний.
Вівторок. Мінлива хмарність, можливий дощ.  Температура: 25оС. Вітер західний сильний.   
В ніч на середу.  Мінлива хмарність.  Температура: 16оС. Вітер південно-західний слабкий.
Середа. Мінлива хмарність. Температура: 24оС. Вітер західний помірно сильний.

Ромашки Четвер. Мінлива хмарність, дощ, гроза. Температура: 21оС. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: 16оС. Вітер південно-західний помірний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 78
Читати далі
17.07.2025
Схоже на те,  що московити остаточно з'їхали з глузду й твердо стали на шлях міжнародного тероризму. Про це свідчить їх зросла активність в обстрілах України, від яких потерпають, в першу чергу, мирні люди. Не зважаючи на будь-які норми права і моралі, путінські вбивці майже кожної ночі піддають "братній" народ атакам безпілотниками, ракетами, КАБами та іншими видами зброї.
При цьому кремлівські розбійники та бандити брешуть, викручуються, лицемірять, звинувачуючи у всьому Україну. Їх підлість і дворушництво розпізнав уже й президент США Дональд Трамп, який довгий час вірив обіцянкам біснуватого московського фюрера путіна. Він, ображений і зневажений терористами, врешті-решт пообіцяв і далі надавати допомогу ЗСУ, запровадити жорстокі санкції проти ерефії.
Все рішучішими і войовничішими стають наші західноєвропейські союзники, зрозумівши, що дипломатичними розмовами путінську агресію зупинити неможливо. Це підтвердила й недавня зустріч в Римі "коаліції рішучих", в якій участь взяв український Президент Володимир Зеленський.
Але чи достатньо цього, щоб зупинити міжнародних терористів? На жаль, ні. путін та його соратники розуміють тільки силу, адже самі вони таку силу мають в особі відвертих і замаскованих ворогів України (КНДР, Угорщина, Словаччина, Китай та ін.). І допоки цивілізований світ єдиним фронтом не виступить проти москви, включаючи військову допомогу нашій країні, терор триватиме. Щоправда, такого бажання у того світу немає.
Що ж робити нам? Мобілізуватися, єднатися й активно підтримувати армію – усім, чим можемо. ЗСУ – єдина реально сила, яка тримає на своїх "плечах"  оборону держави. Окрім того, самим вчитися жити і виживати в умовах терору, який не закінчиться ні завтра, ні післязавтра. Особливо важливо турбуватися про безпеку дітей та онуків як владі, так і батькам, педагогам, громадським організаціям.
Так, українцям сьогодні важко. Але ЗАВЖДИ ТАК НЕ БУДЕ. московія приречена на поразку, як і будь-який інший агресор.  Історія людства підтверджує цю істину. Тож віримо, і збудеться!

до Охріма Схоже на те,  що московити остаточно з'їхали з глузду й твердо стали на шлях міжнародного тероризму. Про це свідчить їх зросла активність в обстрілах України, від яких потерпають, в першу чергу, мирні люди. Не зважаючи на будь-які норми права і моралі, путінські вбивці майже кожної ночі піддають "братній" народ атакам безпілотниками, ракетами, КАБами та іншими видами зброї.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 57
Читати далі
17.07.2025
На Волині розпочалась жнивна кампанія. Через весняні приморозки її старт дещо змістився у часі, тож перші роботи стартували 7 липня. 
У перші дні жнив заступник голови облдержадміністрації Роман Романюк та директор Департаменту агропромислового розвитку Волинської ОДА Юрій Юрченко, в рамках робочої поїздки у Ковельський район, оглянули польові роботи на ланах фермерського господарства "Перлина Турії" (с. Задиби). Про це повідомила пресслужба адміністрації.
Керівник господарства Володимир Яренчук розповів, що жнива стартували пізніше, ніж зазвичай, а рясні дощі, які тривають, теж відтермінують збір озимого ріпаку та пшениці ще на 1-2 тижні. Хоча обмолот цих культур розпочинається відразу після озимого ячменю.
До слова, цьогоріч ФГ "Перлина Турії" збирає урожай із понад 300 гектарів озимого ячменю. Врожайність дещо нижча, ніж торік, утім стабільна – 5,2 т/га. Велику роль у якості збору відіграє сучасна техніка. Власне тому підприємство оновило технічну базу, придбавши три нових комбайни за державною програмою "Доступні кредити 5-7-9%".
"Ці машини дозволяють зібрати зерно з мінімальними втратами", – поділився спостереженнями Володимир Яренчук.
Крім рослинництва, "Перлина Турії" активно розвиває молочне скотарство. Підприємство – друге в області за кількістю утримуваного поголів'я ВРХ і планує збільшення молочного стада корів. Наразі тут триває будівництво нового тваринницького комплексу, який планують запустити вже до кінця 2025 року.
 Вл. інф.
НА СВІТЛИНАХ: на полях "Перлини Турії".
Фото з архіву ВОДА.

517429846_1038403928497614_7978916667266000905_n На Волині розпочалась жнивна кампанія. Через весняні приморозки її старт дещо змістився у часі, тож перші роботи стартували 7 липня. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 88
Читати далі
17.07.2025
“Вісті Ковельщини” постійно інформують своїх читачів про добрі справи учасників волонтерського руху, які з самого початку повномасштабного вторгнення росії в Україну надають постійну допомогу ЗСУ. Допомагали вони і воїнам АТО/ООС. За це наші захисники щиро вдячні волонтерам, які недавно провели зустріч, світлину з якої розмістив на своїй сторінці у мережі Фейсбук Анатолій Ясашний і з дозволу якого ми її друкуємо.
Під фото короткий, але промовистий текст: “Люди, які давно вже на грані, але які не перестають працювати заради нашого спільного майбутнього під мирним українським небом”.
Дякуємо Вам, мужні і відважні! Божої ласки на кожен день, невтомності та моральних і фізичних сил! Ви – приклад того, як потрібно любити Україну, вірити в неї, невтомно допомагати ЗСУ.

Волонтери “Вісті Ковельщини” постійно інформують своїх читачів про добрі справи учасників волонтерського руху, які з самого початку повномасштабного вторгнення росії в Україну надають постійну допомогу ЗСУ. Допомагали вони і воїнам АТО/ООС. За це наші захисники щиро вдячні волонтерам, які недавно провели зустріч, світлину з якої розмістив на своїй сторінці у мережі Фейсбук Анатолій Ясашний і з дозволу якого ми її друкуємо.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 66
Читати далі
17.07.2025

Учасники_Літньої_школи_лідерства_2024 З 30 липня по 1 серпня у Ковелі відбудеться Літня школа лідерства — триденна освітня програма для учнівства 9–11 класів, яка щороку відкриває нові можливості, знайомства і надихає на сміливі кроки у майбутнє. Вже вдесяте школу організовують Олена Абрамович — журналістка і кореспондентка українського телебачення в Брюсселі, Анна Лисюк — артменеджерка у Нью-Йорку, та Тамара Марценюк — доцентка кафедри соціології Києво-Могилянської академії.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 167
Читати далі