10.07.2025
Четвер. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 19оС. Вітер південний помірно сильний.
В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 15оС. Вітер південний слабкий.
П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 20оС. Вітер  південний помірний.
В ніч на суботу.  Мінлива хмарність. Температура: 14оС. Вітер південний слабкий.
Субота. Мінлива хмарність.  Температура: 23оС. Вітер південний помірний.
В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: 15оС. Вітер західний слабкий.
Неділя. Мінлива хмарність, можливий дощ. Температура: 250С. Вітер західний помірний.
В ніч на понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 15оС. Вітер  південно-західний  слабкий.
Понеділок. Мінлива хмарність, можливі дощ, гроза.  Температура: 25оС. Вітер південно-західний сильний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність, можливий дощ. Температура: 18оС. Вітер західний помірний.
Вівторок. Мінлива хмарність.  Температура: 25оС. Вітер західний сильний.   
В ніч на середу.  Ясно.  Температура: 17оС. Вітер північно-західний помірний.
Середа. Мінлива хмарність. Температура: 27оС. Вітер північно-західний помірно сильний.

вишні Четвер. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 19оС. Вітер південний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 15оС. Вітер південний слабкий.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 196
Читати далі
10.07.2025
За бурхливими подіями сьогодення, викликаних кривавою війною з путінськими вбивцями, ми не завжди згадуємо про село.  А проте там – теж важлива ділянка нашої обороноздатності, від якої залежить і ефективність  української економіки, і рівень життя народу, і міць Збройних Сил України. Бо солдату, крім зброї, потрібен щодня хліб насущний.
Чи буде він цьогоріч? Хочеться на це сподіватися, хоча реалії життя насторожують і викликають багато запитань. За даними офіційних джерел, в 2025 році валовий збір озимих зернових культур в країні очікується на рівні 22 мільйонів тонн, що на 9 відсотків менше, аніж у 2024-му. Озимої пшениці мають зібрати близько 19 мільйонів тонн, ячменю – 2, жита – понад 220 тисяч тонн. Урожай озимого ріпаку прогнозується на рівні 3,3 мільйона тонн.
Щоправда, у лютому прогнози науковців були оптимістичнішими. Не останню роль у погіршенні цих прогнозів зіграла погода: засуха восени, недостатнє зволоження і морози навесні. Особливо постраждали посіви зернових на півдні України. Зокрема, ситуація на полях деокупованих регіонів Херсонщини критична, втрати урожаю можуть сягнути більш як на мільярд гривень в грошовому еквіваленті.
І все ж, попри всі труднощі і негаразди, експерти вважають, що прогнозовані обсяги виробництва зернових культур достатні, щоб забезпечити власні потреби й утримувати експортний потенціал на достатньому рівні. Велике значення тут матиме успішне проведення в Україні цьогорічних жнив, їх розпочали в південних областях України ще у червні. Першими зібрані площі під озимою пшеницею, ячменем, горохом та ріпаком. Лідирують аграрії Дніпропетровщини, Одещини, Миколаївщини.
На Волині жнива традиційно в минулі роки розпочиналися у липні. Однак цьогоріч примхи погоди внесли деякі корективи. Як зазначив Владислав Черчель, директор інституту зернових культур, поєднання посухи на півдні та сході з холодною весною на заході й півночі істотно вплинуло на ситуацію в аграрному секторі. Про це в розмові з кореспондентом нашої газети сказала і директор СТзОВ "Вежа",  діловий партнер "Вістей Ковельщини" Тетяна Зінчук. Вона повідомила, що найбільше постраждали від заморозків посіви озимої пшениці. 
І все ж будемо сподіватися, що жнивна пора, врешті-решт, прийде й на Ковельщину. Бажаємо хліборобам стабілізації погоди і щедрого ужинку! 

Війна За бурхливими подіями сьогодення, викликаних кривавою війною з путінськими вбивцями, ми не завжди згадуємо про село.  А проте там – теж важлива ділянка нашої обороноздатності, від якої залежить і ефективність  української економіки, і рівень життя народу, і міць Збройних Сил України. Бо солдату, крім зброї, потрібен щодня хліб насущний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 34
Читати далі
10.07.2025
Жінка, яку Ви бачите на світлині, – корінна ковельчанка, яка в ранньому дитинстві разом із мамою і двома сестричками пережила жахіття концтабору в місті Бреслау (тепер Вроцлав). Це – Раїса Лук'янівна Хом'як (дівоче прізвище Малашевська).  Про ветеранку праці, багаторічну читачку "Вістей Ковельщини" – розповідь на 3-й сторінці сьогоднішнього номера газети.
Незважаючи на свій поважний вік, пані Раїса почувається бадьоро, налаштована позитивно й оптимістично, вірить у Перемогу України. "Сил і впевненості мені додає "міськрайонка", яку передплачую стільки, скільки живу на світі", – каже вона.
Подібної думки і наш дописувач Аркадій Чабанчук із Нового Мосира. Він нещодавно надіслав до редакції вірша, якого назвав: "Газета для всіх і для кожного". Пропонуємо його Вашій увазі.
Газета для всіх 
і для кожного
Газета у Ковелі є!
І Сонце раніше встає –
Читачі з нетерпінням чекають.
І радо, уважно читають.
Читачу! Просто мені повір,
Що скоро настане мир.
Хай буде всім добро і спокій
І буде хай сон глибокий!
І буде хай мир на планеті –
Про це все читайте в газеті.
Редакторка добре знає, 
Що в світ випускає.
Газета миленька,
Наче мати рідненька.
І редакторка мила –
Ростуть в читачів крила.
І директор є в газети –
В цьому всі її секрети.
А газета довговічна, непересічна,
Скажу без прикрас:
Пишаюсь, що є “Вісті Ковельщини” у нас!
l
Користуючись нагодою, повідомляємо, що передплата газети "Вісті Ковельщини" НЕ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ НІКОЛИ. Передплатна ціна не змінилась і разом з послугами зв'язку становить:
1 місяць – 77 грн.; 
5 місяців (до кінця року) – 305 грн. 
Передплату можна оформити і безпосередньо в редакції. 
Вартість її – 55 гривень на місяць.
Читайте і передплачуйте "Вісті Ковельщини" – газету для нас і про Вас!
Фото Аліни Романюк.

20250701_100429 Жінка, яку Ви бачите на світлині, – корінна ковельчанка, яка в ранньому дитинстві разом із мамою і двома сестричками пережила жахіття концтабору в місті Бреслау (тепер Вроцлав). Це – Раїса Лук'янівна Хом'як (дівоче прізвище Малашевська).  Про ветеранку праці, багаторічну читачку "Вістей Ковельщини" – розповідь на 3-й сторінці сьогоднішнього номера газети.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 36
Читати далі
10.07.2025
"Я люблю Голоби". Красується такий стенд при в'їзді в селище. Ці слова говорять багато про що. Приваблюють, запрошують. Але ті, що люблять Голоби, – "маловартісні". До їх думки і потреб мало дослухаються у владних кабінетах, вигадуючи все нові й нові "вдосконалення". Війна, горе, сльози. Але, "що сльози там, де навіть крові мало!", – писала невмируща Леся Українка.
Щомиті, ризикуючи життям, Герої боронять нас. І життя продовжується. Та без болю і сліз не можна читати у "Вістях Ковельщини" лист із фронту: "Сьогодні той день, коли знову просять допомогти. Це наша потреба фізичного виживання в умовах пекельної оборони… Коли дощ не з води, а зі свинцю та пороху, техніка не витримує… Жодної автівки не залишилося. Немає на чому виконувати бойові задачі".
І майже одночасно – стаття в газеті "Бідні, багаті чи які?". Допомогти ближньому у скруті – одна з найголовніших заповідей Христа. Але ось читаю: "В Україні за 2024 рік кількість офіційних мільйонерів зросла на 63%. Понад 17 тисяч осіб задекларували свої доходи більше мільйона гривень. Як вдалося їм за три з лишком років фантастично розбагатіти в той час, коли решта населення волонтерить, донатить, допомагає з останніх сил мужнім воїнам ЗСУ?", – пише Охрім Свитка.
Раніше в Польщі стояли у магазинах корзини збору допомоги Україні. Тепер їх нема, бо поляки побачили, як одні – мільйонери-українці їздять на елітних машинах, купують дорогі речі, квартири, покинули свою скривджену Батьківщину. Для інших життя за кордоном – вимушена евакуація. Сумне життя на чужині. Настрої болю і втрати не покидають їх. Новий уряд Польщі прийняв жорстокий закон, що навіть українські діти з інвалідністю, які не відвідують польську школу, позбавлені матеріальної допомоги. 
Життя триває, і люди хочуть, щоб про них дбали, полегшували побут. А як "полюбили" Голоби ті, що хотіли невідомо чому то поміняти листонош, то закривати аптеку, то "вдосконалюють" роботу лікарні, то підкинули нову проблему – ліквідували двохвилинну зупинку поїзда "Київ-Ковель"? Люди обурені. Довелося звертатися до, як завжди, небайдужого до людських проблем, який дійсно любить Голоби не на словах, а на ділі, – директора ТзОВ "Ідея", депутата Волинської обласної ради, активіста у всьому Віктора Козака.
Він не відмовив допомогти. Написали звернення до дирекції "Укрзалізниці", адже зупинка поїзда необхідна не тільки для голобчан, а й для жителів навколишніх сіл. Альтернативи цьому потягу немає. Виходить, що все не для людей, а від людей. Оці "новації" перетворюють Голоби у забитий хутір чи колонію. В умовах війни складно і непросто вирішувати назрілі проблеми. Залізниця стала збитковою, бо ж скільки безкоштовно здійснено перевезень евакуйованих людей. Але 2 хвилини зупинки поїзда збитку не додадуть, а засвідчать турботу про людей. У Ківерцях цей поїзд стояв і тепер буде стояти 30 хвилин. Чому так?
Радісною подією не тільки для Голоб стало повернення з полону Володимира Голубова. Він ще не в обіймах згорьованої матері, бо проходить реабілітацію в Києві. Лікують, виявили осколки в голові. Одного вийняли, а другого не можна, бо близько сонна артерія. 
Коли мати запитала, чи дуже мучили в полоні, – опустив очі. Очі, які сказали більше, ніж слова. Потім мовив, що знущання не припинялися навіть у дорозі. У москві поставили під стіну і не дозволяли обпертися на щось.
Побратими безсило звалилися на холодний цемент. Він же силою волі змусив себе стояти, щоб не додати ще до виснаженого організму якогось запалення. Полон забрав 25 кг ваги тіла. Сил вистояти додавала любов до рідної землі, до України-матері, яка радо зустріла полонених. Видали одяг, взуття, мобільні телефони, обстежили. 
Щиро бажаємо окріпнути фізично і морально всім поверненим із російського пекла, а нам дочекатися звільнення з полону тих, хто не зрадив, а мужньо вистояв! Василь Симоненко писав: 
"…Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його волячих жилах
Козацька кров пульсує  і гуде!".
Лідія Гарлінська, 
ветеранка педагогічної праці.

голоби "Я люблю Голоби". Красується такий стенд при в'їзді в селище. Ці слова говорять багато про що. Приваблюють, запрошують. Але ті, що люблять Голоби, – "маловартісні". До їх думки і потреб мало дослухаються у владних кабінетах, вигадуючи все нові й нові "вдосконалення". Війна, горе, сльози. Але, "що сльози там, де навіть крові мало!", – писала невмируща Леся Українка.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 35
Читати далі
10.07.2025
Деякий час тому до редакції завітала жіночка з приємною усмішкою на вустах і газетою "Вісті Ковельщини" в руках. Привітавшись, сказала:
– Прочитала замітку "Ветеранам – шана й повага влади". Все добре, але є одне уточнення.
– Яке саме?
– Тут написано, що у Ковелі мешкає двоє людей, які у дитячому віці пережили жахіття нацистських таборів. Хочу зауважити, що таких осіб не двоє, а троє.
– І хто ж третій?
– Я.
З цікавістю подивився на відвідувачку. І раптом зрозумів: я її добре знаю!
– Ви сестра Валентини Лук'янівни Малашевської?
– Так. Раїса Лук'янівна Хом'як, народжена 10 вересня 1944 року у німецькому місті Бреслау, де розташовувався концтабір.
Пані Раїса показала мені документи, які підтверджують сказане нею. Розговорилися. Я знову згадав сестру Валентину Лук'янівну, з сім'єю  якої жили колись по сусідству. На жаль, вона вже померла декілька років тому. Її сини Костянтин та Юрій дружили з моїми хлопцями. А працювала жінка в будівельній організації, яка називалася скорочено "Міжколгоспбуд" і яка займалася спорудженням об'єктів господарського призначення та соціально-культурного призначення, в тому числі й житла, на Волині та Ковельщині. Виконували щороку величезний обсяг будівельно-монтажних робіт.
У свій час її очолювали Василь Фесюк, Микола Потапчук, Олександр Кравченко. Про них не раз писав у газеті, був знайомий особисто, цінував за відповідальне ставлення до праці, турботу про людей, розуміння важливості завдань, які доводилося виконувати. На жаль, все це – у далекому минулому…
Але повернемося до зустрічі з Раїсою Лук'янівною. Цікавлюся:
– А як ви опинилися в концтаборі?
– Наша сім'я  мешкала у Ковелі. Коли почалася радянсько-німецька війна, ми переїхали до Любитова, а звідти нас вивезли до Польщі. Тут сім'ю, як-то кажуть, "розформували". Батька Лук'яна Тимофійовича забрали у табір в Австрії, а маму Зінаїду Михайлівну і нас трьох сестер – мене, Валю, Ніну завезли в Бреслау (нині Вроцлав).
Нагадаю читачам газети, що Бреслау (Вроцлав) – місто з великою, багатою і складною історією. Певний період (з 1871 по 1945 рік) він був частиною Німеччини, а після Другої світової війни став польським. Місто відоме як "бомбосховище гітлерівського рейху". Довелося побувати у Вроцлаві і мені, коли з ковельською делегацією їхали у Бжег Дольни для підписання угоди про співпрацю. 
В місті нацисти створили концтабір в 1940 році, який діяв до закінчення Другої світової війни. Площа табору, де перебувала сім'я Малашевських, становила 15 гектарів. У ньому утримували в'язнів різних національностей, в тому числі українців. Всього їх налічувалося до 12 тисяч. Умови перебування, звичайно ж, були жахливі, як і в усіх нацистських концтаборах. 
Але слухаємо пані Раїсу далі:
– Нас звільнили в 1945 році, а батька у 1946-му, – каже зі смутком і сльозами на очах. – Зупинилися в Ковелі. Оскільки наша хата згоріла, то прихистили знайомі сусіди. Згодом почали будуватися на вулиці Волі, 19. Неподалік – обійстя Микуличів.
Поступово обживалися: вчилися, працювали, займалися господарством. Нині батьків і сестри Валентини вже немає в живих. Я мешкаю із сином у квартирі по вулиці Вербицького. Доглядаю за ним, бо хворіє. Чоловік у 2021 році помер. Доводиться і нелегко, і непросто.
Знаючи, що Раїса Лук'янівна багато років життя віддала роботі в організації, яка називалася "Ресторан станції Ковель", запитую:
– Який же Ваш трудовий стаж?
– На посаді старшого товарознавця відпрацювала 55 років і 6 місяців. Трудилася сумлінно й відповідально, мала подяки і нагороди від керівництва, міської влади.  
І тут я знову трохи відволічуся і нагадаю читачам про те, що ж то за такий "Ресторан станції Ковель". Це був не просто заклад громадського харчування, як дехто може подумати, хоча мав, безперечно, і свій "фірмовий" зал і вважався одним з кращих у місті залізничників разом із ресторанами "Турія", "Зустріч", "Вогник". Але головне завдання трудового колективу, який багато років очолював Павло Іванович Дудік, – це надання послуг пасажирам потягів далекого слідування. В кожному з них функціонували так звані вагон-ресторани, де можна було в дорозі поснідати, пообідати, повечеряти,  посидіти з друзями, випити чарчину-другу. Надавалися й інші послуги – зокрема, торгівля у привокзальних кіосках, кафе продуктами харчування, напоями тощо. Тепер про подібне можна лишень згадувати.
В колективі, який славився висококваліфікованими кухарями, кондитерами, фахівцями торговельного сервісу, працювало досить багато людей. Вони не тільки відзначалися працелюбністю, сумлінням, але й брали активну участь у житті міської громади. Так, надзвичайно талановитою, Богом обдарованою співачкою, чарівною жінкою була Аліна Луцкевич, яку любив і шанував, здається, весь Ковель. Велику громадську роботу вела енергійна і невтомна Раїса Негей. Не була байдужою до справ колективу Раїса Хом'як (Малашевська).
Цікавлюсь у неї:
– Ви тримаєте в руках нашу газету. Давно читаєте її? 
– Скільки живу в Ковелі, стільки й передплачую, – ясніє усмішкою пані Раїса. – Не уявляю свого життя без газети. Вона і порадниця, і помічниця, і співбесідниця. Додає мені сил і натхнення жити, знати про все, що відбувається в країні, на рідній Ковельщині.
На закінчення прошу Раїсу Лук'янівну переглянути домашній фотоархів і принести декілька фотосвітлин, які зацікавлять читачів газети. Ну й, звичайно сфотографуватися на пам’ять.
Микола ВЕЛЬМА.
НА СВІТЛИНАХ: мама Зінаїда Михайлівна з доньками Раїсою і Валентиною. Шкільні роки (в саду школи № 6, де навчалася Раїса Лук'янівна і директором якої був Ігнатій Федорович Ротченков). Раїса Хом'як в молоді роки. З колегами по роботі (крайня ліворуч – Раїса Негей). Подруги (в центрі – Аліна Луцкевич). З автором статті Миколою Вельмою.
Фото 
з домашнього архіву.

Ф2 Деякий час тому до редакції завітала жіночка з приємною усмішкою на вустах і газетою "Вісті Ковельщини" в руках. Привітавшись, сказала:

– Прочитала замітку "Ветеранам – шана й повага влади". Все добре, але є одне уточнення.

– Яке саме?

– Тут написано, що у Ковелі мешкає двоє людей, які у дитячому віці пережили жахіття нацистських таборів. Хочу зауважити, що таких осіб не двоє, а троє.

– І хто ж третій?

– Я.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 44
Читати далі
10.07.2025
Старовижівчанин Петро Сачук – яскравий приклад плідного творчого довголіття. У доробку автора – вірші, пісні, гуморески, картини. Про емоційну наснагу його творів, любов до поетичного слова та мелодійного акорду йшлося на творчому вечорі "Помолюся до тебе піснею", що відбувся у Центрі культури і дозвілля Старовижівської селищної ради. 
"Щоб не вмерти 
з голоду, їли хліб 
з березою"
Він належить до покоління дітей Другої світової війни. Народився 1942-го року в селі Нова Руда на Маневиччині. У березні 1944-го батька забрали воювати з нацистами. Він так і не повернувся з війни: Петро залишився сиротою разом із двома братами та сестрою. 
– Жили дуже бідно, – пригадує Петро Іванович своє дитинство. – Щоб матері, солдатській вдові, було легше прогодувати нас, мене забрав у свою сім'ю дядько. Добре знаю, що таке голод. У 1947-му ми з двоюрідним братом пиляли березові гілки, збирали дрібну тирсу, яку тітка потім підмішувала у тісто. Ось такий був хліб із березою. А білу булку я вперше скуштував, коли мав 12 років.
Його творча вдача проявилася ще у шкільні роки. По закінченні Троянівської середньої школи спробував вступити до Одеського художнього училища, але не вдалося. Рік учителював – викладав малювання, співи, працю, самотужки навчився грати на гармошці, що й підштовхнуло йти навчатися у Луцьке музично-педагогічне училище. Після першого курсу забрали в армію. Там теж не розлучався з творчістю: мама вислала йому баян, який і скрашував солдатські будні.
Одна любов 
на все життя
У 1968-му році після армійської служби продовжив навчання в училищі й одружився. Його судженою стала та, яку знав з раннього дитинства. Як каже Петро Іванович, разом корів пасли, сиділи за однією партою і на грудки бігали. У часі розлуки хлопець і дівчина листувалися, а в селі до красуні Софії ніхто не смів підбивати клинці, бо знали, що вона – Петрова.
– Софія Іванівна уже була директоркою школи, – розповідає Петро Іванович. – Вона весь час повторювала мені: "Учись, учись". Підтримала і тоді, коли я зібрався на стаціонарне навчання до Львівського університету на факультет журналістики. У нас уже був син, тож дружині було нелегко справлятися і на роботі, і вдома.
Журналістська професія привела Петра Сачука на Рівненщину: тут він працював у районній газеті Володимирця, упродовж 25 років пройшов посади від кореспондента до редактора.  А справжній творчий вибух стався на Старовижівщині, де мешкає з 1990 року. Як зізнається сам, на пісенну і поетичну хвилю його налаштувала тутешня природа, а першим слухачем і критиком його творів стала дружина Софія Іванівна. 
Подолав мікроінфаркт 
і став на ноги
– Я пережив мікроінфаркт, а потім у мене відняло ноги, – ділиться пережитим Петро Іванович. – Але піднявся, почав писати гуморески, вірші, пісні. Найкращий час для творчості – ранок. Можуть довго крутитися в голові думки, а вранці відразу лягають на папір. 
Особливо плідними стали роки, відколи вийшов на заслужений відпочинок. За цей час видав збірки "Торкну струну душі", "Є квас і для вас", "Спалахи серця", "Мистецький акорд", "Дзвени, моя пісне", написав понад 60 картин, більш як 160 пісень, серед яких особливо популярна про Старовижівщину на слова місцевого краєзнавця Миколи Шаясюка, що стала своєрідним гімном краю.
Його активному творчому довголіттю можна лише по-доброму позаздрити. Петро Сачук провів п'ять творчих вечорів із місцевими поетами, упродовж багатьох років є активним учасником хору "Надвечір'я", для якого пише пісні, двічі ставав лауреатом Всеукраїнського конкурсу "Українська мова – мова єднання". Понад те, сам склав посібник, як каже "для чайників", як опанувати ноутбук і користуватися інтернетом. Упродовж життя збирав словники – їх має більш як 30. А ще, незважаючи на те, що ходити йому доводиться з ціпком, заготовляє лікарські трави, з яких потім разом із дружиною готують цілющі чаї.
Про різнобічні здібності 83-річного старовижівчанина (а саме таким тепер вважає себе Петро Іванович) говорили на публічному заході учасники хору "Надвечір'я" Валентина Боть, Зоя Маркусь, Олександр Забедюк, Валентина Мороз, Микола Шаясюк та керівник хору В'ячеслав Нідзельський, член літературно-мистецького об'єднання Ковельщини "Творчий світ" Микола Курилюк. Також привітали його членкиня Національної Спілки письменників Світлана Сащук, вірші якої він поклав на музику, та сімейна лікарка Віра Васильєва. Від селищної влади вшанувала автора Антоніна Кулик – директорка-завідувачка відділення соцдопомоги вдома Центру надання соціальних послуг.
А зворушливу емоційну палітру заходу створили пісні, які виконав хор "Надвечір'я", вірші Петра Сачука, які читали учасники заходу, гуморески у виконанні автора та Любові Барановської. Присутні змогли на екрані переглянути його картини, на яких зобразив чудові пейзажі Полісся. 
Насамкінець щире захоплення батьковими здібностями  висловив син Олександр. Промовці бажали Петру Івановичу натхнення для нових творів – сповнених любові до України, рідного краю, волинської природи. І немає сумніву, що вони народяться з-під його пера і пензля, адже він щедро передає свої почуття через пісні, вірші, картини.
Мар'яна ВЕРБІВСЬКА.
На Світлинах: Петро Сачук; учасники хору "Надвечір'я"; подружжя Сачуків із сином Олександром та невісткою Наталією; разом із керівником хору В'ячеславом Нідзельським.   

2 Старовижівчанин Петро Сачук – яскравий приклад плідного творчого довголіття. У доробку автора – вірші, пісні, гуморески, картини. Про емоційну наснагу його творів, любов до поетичного слова та мелодійного акорду йшлося на творчому вечорі "Помолюся до тебе піснею", що відбувся у Центрі культури і дозвілля Старовижівської селищної ради. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 82
Читати далі
10.07.2025
Ім'я Федора Савлука добре знайоме читачам "Вістей Ковельщини". З "міськрайонкою" його єднають роки творчої співпраці, і газета не один раз  друкувала його поетичні твори.
Однак далеко не всі знають, що пан Федір не тільки поет, а й талановитий художник, автор багатьох картин, церковного розпису,  мозаїчних композицій у православних храмах.
Народився він 22 липня 1957 року  у селі Соколище на Волині. З раннього дитинства й донині мешкає у селі Вербка Дубівської територіальної громади. Свою поетичну творчість,  у якій майстерно відтворено людське життя  у всіх його вимірах, розпочав ще в юнацькі літа.
Значна частина поезій Федора Савлука покладена на музику, а пісні виконують відомі українські співаки. З 2013 року він – член літературно-мистецького товариства "Творчий світ" у Ковелі. 
Отож, приємною несподіванкою для шанувальників творчості пана Федора, його друзів і колег став недавній вихід у світ першої збірки нашого земляка під промовистим заголовком "Обіймаючи небо" (поезія та проза). Книга видана у Харкові за сприяння Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожодуба.
У "Слові  до читача" Андрій Дубнюк, Заслужений працівник освіти України, кандидат технічних наук, доцент Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожодуба написав: "Волинь, де народився, виріс, трудиться Федір Савлук, – особливе місце. Це край лісів, річок, озер, які називають синіми  очима краю. Недарма в одному із розділів автор поетично називає себе пагоном дерева "Волині…".
І ще:
"Федір Савлук – багатогранна людина. Він відомий на Волині як художник-іконописець, що часто звертається до релігії, "бо істина належить Богу, а він  все звершить до пуття" ("Не хочу знати, що й до чого")… 
 Успіх автора у тому, що він співіснує зі Всевишнім”.
Що ж, важко не погодитися з паном Андрієм. Напевно, сам Господь благословив нашого земляка на багатогранну і різножанрову творчість, яка дарує людям велику естетичну насолоду, віру, надію і любов. На мою думку, не завадило б провести у Ковелі публічну презентацію книги Федора Савлука "Обіймаючи небо", бо, на жаль, нині в час війни такі приємні події як вихід книги  з друку та  ще й нашого земляка дуже рідкісні.
Оскільки з поетичними творами пана Федора газета час від часу знайомить своїх читачів, то сьогодні пропонуємо їх увазі декілька прозових творів, які увійшли до збірки.
ЖОРНА ЧАСУ
У жорнах часу перемелюється плоть Усесвіту, тріщать кості матерії творимої, вихор вічної спіралеверті розносить куряву Космосу по дорогах старого, як світ, світу, запорошуючи очі короткозорих політиків, що впевнено крокують до прірви прогресу, звершуючи величні справи епохи в палатах особистих маєтків під охороною самостворених законів, при підтримці й супротиві зомбованого демократією народу.
Історія не повторюється. Життя не вчить нічому. Наукою нічого не доведено. Потенціал накопиченої зброї значно перевищив потенціал Любові.
Самообман щасливого майбутнього, разом із секретом довголіття, ховається у реальних реформаціях по збільшенню пенсійного віку безсмертних жінок. Лінія життя на долоні Землі закінчується в океані братовбивства.
Пасивно-активні спостерігачі спостерігають, остерігаючись, аби самим не потрапити під колеса конфлікту.
А тим часом у заплавах Турії на тонкій стеблині вітер перемін гойдає колиску з дітьми очеретянки під пильним наглядом Всевишнього, без волі Якого і найменша пір'їнка не випаде з їхнього гніздечка.
КУДИ Ж ВИ, МАМО?
Бентежна постать літньої жінки, котра йде дорогою вечоровою, що тягнеться до обрію. Йде поволі, неквапливо переставляючи ноги по висохлій землі, рукою правою тримаючись за палицю, аби полегшити ходу ногам натрудженим.
Куди іде вона? Хто жінка ця? Невідомо. Чому ж надвечір іде від дому? У степ безлюдний, туди, де сонечко заходить? Яким було її життя? Хто знає... Одна вона лиш відає про все.
Нелегкою була її дорога, на яку ногами стала через рік після народження свого.
Найяскравіші дні дитинства промайнули на хуторі, посеред трав, барвистих квітів, у гудінні бджіл і співів птахів. І сонечка ласкавого цілунки голівку пестили біляву, і теплий дощик сміявся дзвінко разом з вітерцем ласкавим, стежиною йдучи із нею поряд.
А потім почалось життя тружденне – з промінчиками радощів крізь сірі хмари буденності й нужди.
І немічна уже допрацювалась до вечора ось цього, коли взяла свій посох подорожній, замкнула двері за собою й пішла урочисто, крок за кроком долаючи дорогу, туди, де сонця західного коло червонясте вже землі торкалось краєм нижнім і руки сутінків обіймами ховали тужливий спокій старенької людини, ходу якої вже не зупинити.
Куди ж ви, мамо?
Федір САВЛУК.

Обложка Ім'я Федора Савлука добре знайоме читачам "Вістей Ковельщини". З "міськрайонкою" його єднають роки творчої співпраці, і газета не один раз  друкувала його поетичні твори.

Однак далеко не всі знають, що пан Федір не тільки поет, а й талановитий художник, автор багатьох картин, церковного розпису,  мозаїчних композицій у православних храмах.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 24
Читати далі
10.07.2025
Що ж, більшість українських господинь сезон консервації вже, напевно, відкрили, адже позаду – духмяні полуниці й соковиті черешні, далі – цілюща малина й червонощокі вишні… Але саме в розпалі пора огірків та кабачків, чорниць. А попереду – томати, перець, баклажани, сливи, алича, яблука, груші, ожина, кизил, гриби, капуста… 
Гострий 
вишневий соус
Яскравий, привабливий колір, чудовий аромат, натуральна кислинка – все це зробить соус ідеальним доповненням до люля-кебабу, шашлику, буженини, смакуватиме він із запеченою качкою або гускою.
Інгредієнти: 1,5 кг вишень, 6-10 ст. л. цукру, 0,5 ч. л. солі, 0,5 ч. л. чорного меленого перцю, 0,5 ч. л. меленого перцю чилі, 2-3 ст. л. бальзамічного оцту, 5 зернят коріандру, 5 горошин духмяного перцю, 1 маленький стручок перцю чилі, 1 лавровий листок, 1 ч. л. меленої кориці, дрібка мускатного горіха, невеличка гілочка розмарину.
Приготування. Вишні промити в проточній воді, видалити кісточки. Міксером перебити ягоди на однорідну масу. Влити пюре в каструлю, поставити на сильний вогонь і довести до кипіння, потому зменшити вогонь до мінімуму, додати лавровий листок, коріандр, духмяний перець та порізаний чилі. Постійно помішуючи, довести майбутній соус до бажаної густоти. 
Коли вишнева маса матиме потрібну консистенцію, додати до неї сіль, цукор, чорний і червоний мелений перець, розмарин, мелену корицю, подрібнений мускатний горіх, все ретельно вимішати і варити ще кілька хвилин. Звісно, краще спробувати соус на смак, додаючи певні інгредієнти за власним уподобанням (іноді вишні бувають кисліші чи солодші, тому варто підкорегувати кількість цукру). 
Далі влити бальзамічний оцет, перемішати, ще хвилинку прокип'ятити, розлити в стерильні баночки і закрити стерильними кришками. Перевернути слоїчки догори дном, а коли вистигнуть, винести в комору чи підвал. Для цього соусу зручно використовувати 250-грамові банки.
Помідори, консервовані 
зі сливами
Урізноманітнити домашні закрутки, щоб вийшло смачно й незвично, зовсім не складно. Знадобляться томати-"сливочки", можна чері, а сливи – тверді, не зовсім стиглі, кислуваті.
Інгредієнти: 250 г помідорів, 250 г слив, 1 лавровий лист, по 3 горошини запашного і чорного перцю, 3 гвоздики, 900 мл води, 0,5 ст. л. солі, 2 ст. л. цукру, 50 мл оцту.
Приготування. На дно банки покласти лавровий лист, заповнити її сливами і томатами. Залити окропом, залишити на 10 хвилин. Злити рідину в каструлю, долити 100 мл води. Всипати сіль, цукор, прокип'ятити 5 хвилин. У слоїк вкинути спеції, влити оцет, залити гарячим маринадом, закатати стерильними кришками.
Баклажани "Пікантні"
Любите гостреньке – тоді цей рецепт саме для вас.
Інгредієнти: 2 кг баклажанів, 100 г часнику, пучок петрушки, 100 мл води, 100 мл оцту, 100 г цукру, 100 мл олії, 1 ст. л. солі.
Приготування. Баклажани помити, порізати великими кубиками, зсипати в каструлю чи миску. З води, оцту, цукру, олії та солі приготувати маринад і залити ним баклажани, проварити 10 хвилин, тоді вимкнути, додати розтертий або пропущений через прес часник та дрібно посічену петрушку, перемішати (рідини не буде, баклажани все вберуть), розкласти в півлітрові банки, накрити кришками і стерилізувати 30 хвилин, після чого закатати, охолодити і винести в комору.
На замітку
Щоб закрутки не бродили і не зривало кришок, використовуйте тільки кам'яну сіль – йодована може зумовити псування консервації.
Коли чистите гіркий перець, працюйте в щільних гумових рукавичках, щоб запобігти опікам рук.
Банки та кришки мають бути чисті й сухі, добре простерилізовані. Обробіть їх парою чи окропом, прожарте в духовці або мікрохвильовці.
Томати у власному соку
Цей рецепт дає змогу отримати відразу дві страви в одній: самі помідорчики, що чудово підійдуть до різних гарнірів і м'ясних наїдків, а також смачний томатний сік, який можна випити або ж використати для приготування борщів чи соусів.
Інгредієнти: 2 кг дрібних помідорів, 2 кг великих соковитих помідорів, по 2 горошинки чорного перцю на банку, 2 ст. ложки цукру, 3 ст. ложки солі.
Приготування. Дрібні помідори наколоти у кількох місцях зубочисткою, щоб при консервації вони не потріскалися, і щільно укласти в підготовлені стерилізовані банки. 
Великі томати, призначені для соку, порізати, скласти в емальовану каструлю, довести до кипіння, але не кип'ятити. Коли трохи схолонуть, протерти через сито, щоб відокремити шкірку і насіння. Додати у томатний сік цукор і сіль, поставити на вогонь, довести до кипіння, трохи проварити і залити ним дрібні помідори в банках. 
Покласти в кожну банку по 2 горошинки чорного перцю. Стерилізувати 20 хвилин, закатати, накрити ковдрою і залишити до охолодження. Зберігати у прохолодному місці.
Помідорчики "Пікантні"
Гостренькі й ароматні томати за оригінальним рецептом нікого не залишать байдужим.
Інгредієнти: помідори, зубочки часнику (за кількістю томатів), селера і петрушка – за смаком, перець болгарський – за бажанням, 1 стручок перцю гіркого. Для маринаду – на 1 л води: 1 ст. л. солі (з гіркою), 4 ст. л. цукру (з гіркою), 1 ч. л. оцтової есенції (або 8 ч. л. оцту 9%).
Приготування. У помідорів акуратно вирізаємо плодоніжки і вставляємо по зубчику часнику. Укладаємо томати в банку, прошаровуючи листочками селери, петрушки, скибочками болгарського перцю. Зверху кладемо невеличкий стручок гіркого перцю, заливаємо окропом на 20 хвилин. 
Потому воду зливаємо, додаємо сіль, цукор, оцет, доводимо до кипіння, заливаємо гарячим маринадом помідори в банках і закручуємо.

косервація Що ж, більшість українських господинь сезон консервації вже, напевно, відкрили, адже позаду – духмяні полуниці й соковиті черешні, далі – цілюща малина й червонощокі вишні… Але саме в розпалі пора огірків та кабачків, чорниць. А попереду – томати, перець, баклажани, сливи, алича, яблука, груші, ожина, кизил, гриби, капуста… 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 624
Читати далі
10.07.2025
ОВЕН. Найкраща тактика – вичiкувальна. Зберiгайте спокiй i душевну рiвновагу. Може зрушитися з місця вирішення багатьох питань. Необхiдно зважено побудувати план дiй, який сприятиме просуванню кар’єрними сходами i полiпшенню матерiального стану.
ТЕЛЕЦЬ. Перш нiж прийняти нову прибливу пропозицiю, стримайте свої емоцiї, дайте зелену вулицю логiцi. Потрiбно проаналiзувати ситуацiю. Ваша працездатнiсть може творити дива, буднi будуть наповненi бурхливою дiяльнiстю. 
БЛИЗНЮКИ. Честолюбнi плани починають реалiзовуватися, варто тiльки повiрити в свої сили. Виникнуть новi, неординарнi шляхи в особистому життi. Вiдпустка дозволить вiдпочити вiд проблем. 
РАК. Заради досягнення мети доведеться пожертвувати вiльним часом i планами. Має тішити те, що все, що робите, може обернутися благополуччям. Продемонструйте  свої таланти, це дозволить просунутися кар’єрними сходами. 
ЛЕВ. Вдалий перiод. Виникнуть новi можливостi, розширятся горизонти, вiдбудеться зростання в професiйнiй сферi. Але ухвалення важливого рiшення вiдкладіть на наступний тиждень. Стримуйте свої емоцiї.
ДIВА. Вам не завадить набути нових професiйних знань i сповна проявити здiбності до творчостi, щоб не ніяковіти через власну некомпетентнiсть в певних питаннях. Не поспiшайте з висновками, ситуацiя i люди можуть розвернутися в протилежну сторону i здивувати вас. 
ТЕРЕЗИ. Виникне можливiсть реалiзувати свої плани, навiть найсміливіші. Тому дiйте, не бiйтеся ризикувати, якщо це необхiдно. Успiхи в роботi порадують, але ще бiльше окрилять змiни в особистому життi. Оригiнальнiсть, жвавiсть дозволять справитися з багатьма проблемами.
СКОРПIОН. Тиждень пiдходящий для вiдпочинку, отож за можливостi вирушайте у вiдпустку. Початок тижня оптимiстичний, хоча деякi з планiв можуть руйнуватися, але це не привід для засмучення. Бiльше часу придiляйте близьким. 
СТРIЛЕЦЬ. Практичнiсть i стриманість – ось риси, якi приведуть до успiху. Можете познайомитися з людиною, яка зiграє важливу роль у кар’єрi. Не переймайтеся з приводу дрiбних неприємностей на роботi, вони скоро минуть. Схильнiсть все робити швидко похвальна, проте на цьому тижнi не варто поспiшати.
КОЗЕРIГ. Втома, що накопичилася, може позначатися на сприйняттi свiту. Трішки потерпiть, вiдпустка майже почалася. Час зайнятися органiзацiйними справами. Плiдна iндивiдуальна творча робота за вiльним графiком. 
ВОДОЛIЙ. Не вiдмовляйтеся вiд допомоги друзiв, але постарайтеся розв’язати проблеми самi. Не варто форсувати подiї. Бажано не пiддавати себе невиправданому ризику, вирiшивши подолати висоту. 
РИБИ. Інформацiя на початку тижня може бути спотвореною, тому будьте уважнiші. Не варто вдаватися до поспiшних або ризикованих дiй. В середу вiд активностi i творчостi залежатиме успiх в справах, вдалі поїздки i вiдрядження. 
Підготував
Степан ЗОРЕПАД.

18f3e9e6f106765c01b7f9a103578468 ОВЕН. Найкраща тактика – вичiкувальна. Зберiгайте спокiй i душевну рiвновагу. Може зрушитися з місця вирішення багатьох питань. Необхiдно зважено побудувати план дiй, який сприятиме просуванню кар’єрними сходами i полiпшенню матерiального стану.

Підготував

Степан ЗОРЕПАД.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 76
Читати далі
03.07.2025
Четвер. Ясно. Температура: 32оС. Вітер північно-західний помірно сильний.
В ніч на п’ятницю. Ясно. Температура: 20оС. Вітер північний  помірний.
П’ятниця. Мінлива хмарність, по обіді –  дощ. Температура: 28оС. Вітер  північний сильний.
В ніч на суботу.  Мінлива хмарність. Температура: 15оС. Вітер північний слабкий.
Субота. Мінлива хмарність.  Температура: 22оС. Вітер північний помірний.
В ніч на неділю. Ясно. Температура: 15оС. Вітер східний слабкий.
Неділя. Мінлива хмарність. Температура: 250С. Вітер східний помірний.
В ніч на понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 17оС. Вітер  південно-східний  слабкий.
Понеділок. Мінлива хмарність.  Температура: 27оС. Вітер південний сильний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 16оС. Вітер західний помірний.
Вівторок. Мінлива хмарність.  Температура: 24оС. Вітер західний сильний.   
В ніч на середу.  Мінлива хмарність.  Температура: 17оС. Вітер західний помірний.
Середа. Мінлива хмарність, можливий дощ. Температура: 21оС. Вітер західний помірно сильний.

чорниця Четвер. Ясно. Температура: 32оС. Вітер північно-західний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Ясно. Температура: 20оС. Вітер північний  помірний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 39
Читати далі
03.07.2025
Шановні читачі!
Дякуємо всім, хто поновив передплату нашої газети на ІІ півріччя 2025 року. Завдяки Вам “Вісті Ковельщини” продовжать свій вихід, тримаючи “вахту” на інформаційному фронті.
Хочемо нагадати тим, хто з якихось причин не зміг чи не встиг оформити підписку: ПЕРЕДПЛАТА ТРИВАЄ. Правда, тепер уже на 5 місяців ц. р., тобто з 1 серпня по 31 грудня.
Передплатна ціна не змінилася і становить: 
1 місяць – 77 грн.  
5 місяців – 305 грн. 
Передплату можна оформити і безпосердньо в редакції. Вартість її – 55 грн. на місяць.
Читайте і передплачуйте “Вісті Ковельщини” – газету для Вас і про Вас!
Редакція.  

газета Шановні читачі!

Дякуємо всім, хто поновив передплату нашої газети на ІІ півріччя 2025 року. Завдяки Вам “Вісті Ковельщини” продовжать свій вихід, тримаючи “вахту” на інформаційному фронті.

Хочемо нагадати тим, хто з якихось причин не зміг чи не встиг оформити підписку: ПЕРЕДПЛАТА ТРИВАЄ. Правда, тепер уже на 5 місяців ц. р., тобто з 1 серпня по 31 грудня.

Редакція.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 30
Читати далі
03.07.2025
На фронті важко. Пекельно важко. І не тільки тому, що докучає літня спека. Вогнем від бомб, куль, снарядів палає весь «нуль», де наші Герої обороняють державу від озвірілого ворога. Про складну ситуацію інформують щоденні ранкові повідомлення Генштабу.
Ось одне з них. Протягом минулої доби (29 червня) на фронті відбулося 137 зіткнень з російськими військовими. Найгарячішою точкою залишився Покровський напрямок, – там українські захисники відбили 37 (!) атак противника. На Північно-Слобожанському і Курському напрямках відбито 16 атак загарбників. Також ворог завдав 11 авіаційних ударів, застосувавши при цьому 29 КАБів, здійснив 352 обстріли, вісім з  яких – із реактивних систем залпового вогню. 
Складно на Південно-Слобожанському, Куп’янському, Лиманському, Сіверському, Краматорському, Торецькому,    Новопавлівському, Гуляйпільському, Оріхівському, Придніпровському напрямках.
Нам, людям, що перебувають в умовному «тилу», навіть важко уявити те страхіття, яке коїться на фронті, що простягнувся на сотні кілометрів. І кожна його ділянка щоденно піддається обстрілам, бомбардуванням.
Нашим хлопцям – батькам, синам, братам, онукам дуже непросто тримати оборону. Тим більше, що не завжди і не скрізь вистачає озброєння, потрібної техніки, боєприпасів. Соціальні мережі переповнені проханнями воїнів, волонтерів до всіх небайдужих українців. Вони просять одного – донатів. Ситуація вимагає допомоги не завтра чи післязавтра, а негайно – сьогодні, в цю ж мить.
Чи завжди ми чуємо голоси з «нуля»? Чи завжди розуміємо важливість пожертви у 10, 50, 100 або більше гривень? На жаль, не завжди. І це в той час, коли в боях гинуть, зазнаючи важких поранень, Герої, завдяки яким маємо можливість працювати, навчатися, відпочивати, а декому навіть не думати про війну.
Схаменімось! Ворог хай повільно, але неухильно  наступає. Ніхто  не знає, коли і де він зупиниться. Тож пам’ятаймо про майбутнє своєї сім’ї, родини, допомагаймо ЗСУ. Не будьмо байдужими! 
Сьогодні це ще можна зробити. Завтра може бути пізно.  

donat На фронті важко. Пекельно важко. І не тільки тому, що докучає літня спека. Вогнем від бомб, куль, снарядів палає весь «нуль», де наші Герої обороняють державу від озвірілого ворога. Про складну ситуацію інформують щоденні ранкові повідомлення Генштабу.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 29
Читати далі
03.07.2025
На фронті готують борщі, ліплять голубці, печуть сирники, смажать рибу. Бійці 100-ої окремої механізованої бригади 54-го батальйону варять їжу не лише для себе, а й для чотирилапих «гостей» – собак, лисиць, їжаків і навіть ласок. 
   Війна – це не лише бої, вибухи й окопи. Це ще й повсякденне життя, яке триває навіть на фронті. Одним із таких аспектів є приготування їжі. І хоч звучить буденно, насправді в польових умовах кожна страва – це результат винахідливості та злагодженої роботи кухарів. Більшість військових готують на «квартирах», польових кухнях або просто неба. Іноді щось купують, щось привозять волонтери, а дещо «позичають» у покинутих будівлях. 
Раціон наших захисників – це не тільки консерви та сухпайки. Вони стараються приготувати справжню домашню їжу. «Ліпили голубці – спершу величезні, бо не мали досвіду, згодом навчились скручувати майстерніше. А ще – ліпили пельмені, смажили чебуреки. В сезон сушили гриби та спійману рибу. Завжди мав бути суп або борщ, але найбільше любили зелений», – розповідає військовий ЗСУ Володимир з Турійщини. 
«Навіть на передовій намагалися готувати. Брали плиту з невеликим газовим балоном, аби щось зготувати нашвидкуруч. Часто в меню була каша консервована з м’ясом», – додає він.
Свята на війні – теж свята. На Різдво – кутя, на Великдень – фарбовані яйця, а на день народження – справжній торт. «Їжі, яку привозили волонтери, іноді бувало забагато, особливо в святкові дні. Тоді возили стільки продуктів, що ми й не встигали все з’їдати», – зізнається чоловік.
Особливе місце в житті наших воїнів займають тварини, тож і готують там  не лише для себе. Володимир розповів, що часто підгодовували собак, їжаків, лисиць, білок, які навідувались до них.  Курйозний випадок трапився з ласкою – вона крала ковбасу в наших військових. А ще якось, окрім підгодівлі, взялись лікувати голуба.
Після зарплати всі у підрозділі складалися грішми в спільну «касу». За ці кошти купували необхідне. Так формувався не лише запас продуктів, а й дух підтримки та єдності.
Звісно, були й важкі моменти. Інколи доводилося їсти, що трапиться під руками. У Торецьку, наприклад, з побратимами жували сухий, згорілий виноград, бо хотілося їсти, а нічого було.
Все це не просто спогади про кухню. Їжа на фронті – це більше, ніж їжа. Це спогади про затишок дому і щирі розмови на кухні з рідними. Це – підтримка, турбота, згуртованість. Це – про людей, які в найважчих умовах не втратили людяності, гумору і здатності триматися разом.
Дарина Хільчук,
студентка Львівського національного університету 
імені Івана Франка.

IMG_4918 На фронті готують борщі, ліплять голубці, печуть сирники, смажать рибу. Бійці 100-ої окремої механізованої бригади 54-го батальйону варять їжу не лише для себе, а й для чотирилапих «гостей» – собак, лисиць, їжаків і навіть ласок. 

Дарина Хільчук,

студентка Львівського національного університету імені Івана Франка.

 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 36
Читати далі
03.07.2025
Сьогодні боляче і страшно дивитися у передачах всеукраїнських та волинських телеканалів «Аверс», «Конкурент»,  читати у місцевих газетах про те, як нищівно вирізають наші ліси. 
За останні пів століття, особливо двадцятиліття, таким згубним акціям немає ніякого спротиву. Пилорами ростуть, як гриби. Спритники вирізають столітні дуби та сосни, підробляють документи, щоб прикрити самовільну рубку лісових угідь. На жаль, більшості горе-лісорубам усе сходить з рук: хто більше вирізав і вкрав, той отримав більшу вигоду або й вищу посаду.
Пригадую, як у серпні 1969 року я вперше їхав у село Рудню тодішнього Старовижівського району вчителювати після закінчення Луцького педагогічного інституту. Дорогою із села Сьомаки до Рудні по обидва боки дороги росли столітні, а, може, й старші, дуби. Неповторна краса величних цих красенів, а також струнких сосен, вільх, осин зачаровувала душу. Вона також панувала у лісах між Руднею, Новою Вижвою, Галиною Волею, Лісняками, особливо в урочищі Циганка. 
Пройшло небагато часу,  і все це багатство, яке виплекали наші діді і прадіди сто і більше років тому, пустили під сокиру та пилку під надуманим приводом, що дерева нібито хворі, а деревину продали за кордон. Тим, у кого душа, як трухлявий пеньок, байдуже, що нищиться довкілля, руйнується екологічний баланс Полісся, яке поетично називали зеленою перлиною України. 
Але якщо нині їм ще такі злочини проти природи сходять з рук, то настане час,  і кара впаде на їхню долю. Бо природа і Господь Бог не прощають глуму над собою. 

ліс Сьогодні боляче і страшно дивитися у передачах всеукраїнських та волинських телеканалів «Аверс», «Конкурент»,  читати у місцевих газетах про те, як нищівно вирізають наші ліси. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 221
Читати далі
03.07.2025 Семенюк Анатолій Володимирович
Переконався на власному досвіді: чим більше тобі літ, тим більше цікавишся медициною, роботою медзакладів. 
Із тієї цікавості роблю висновок, що Ковельське МТМО – це «Титанік» в океані охорони здоров’я нашого краю, а, може, й усієї України. 
Він  впевнено йде визначеним курсом крізь тумани морські, долає буруни і хвилі сучасних реформ і по праву несе естафету лідера. На «капітанському містку» – досвідчений управлінець Валентин Вітер із командою професіоналів. Вони міцно тримають штурвал корабля медицини. Курс незмінний: лікувальний, діагностичний і профілактичний процеси мають відповідати кращим зразкам передових країн Європи.
В силу різних причин останнім часом мені довелося декілька разів звертатися за допомогою до ковельських цілителів в білих халатах. Скажу відверто: тішить око естетика, дизайн палат та діагностичних кабінетів, які відповідають європейському  рівню. Приємно вражає розмаїття найсучаснішої апаратури, що забезпечує  можливість якісно лікувати та діагностувати всі види хворостей. Більше того, сучасна апаратура дозволяє робити пересадку серця, про що не раз писала наша газета. І найголовніше – медперсонал, цей «золотий» фонд нації і «Титаніка» проходить лікарську практику в кращих клініках Європи. У цих процесах набуває досвіду молоде, творче покоління. 
Не є секретом, що здорова людина згадує лікарів, коли в боку щось заколе і серце заболить. Ось тут і бачиш внутрішній світ лікаря, його людяність, відповідальність. Так сталося, що моїй дружині, яка за свій вік нажила кілька хворостей і відпрацювала в рентгенкабінеті лікарні більше десяти років, довелося звернутися за невідкладною лікарською допомогою у вихідний день. Супроводжуючи хвору, я разом із тим побачив чітку роботу приймального відділення. На мою суб’єктивну думку, тут все продумано і зручно для хворих пацієнтів.
Поруч із реєстратурою розташована палата для обстеження на кілька ліжок. У той день за допомогою звернулося четверо хворих. Приємно було бачити, як біля кожного пацієнта «ворожить» лікар, асистенти та медсестри. Все без затримки, з увагою і повагою. 
У кожного пацієнта – своя проблема. Тому для більш якісного обстеження запрошується лікар з того чи іншого профільного відділення. Через  відносно недовгий період часу біля дружини з’явився невропатолог, а потому – хірург. Тестуючий лікар оперативно вник в історію хвороби, порадив, як діяти  в перші хвилини і години кризи та призначив відповідні ліки. Разом із тим медсестрички взяли на аналіз кров, відправили до лабораторії. 
Через одну-дві години прийняли рішення по кожному пацієнту. Сусіда по ліжку із явними симптомами інсульту направили до реанімаційного відділення, незважаючи на його прохання відпустити додому, щоб… дополоти буряки на власному городі. Дружині дозволили повертатися додому, попередньо полегшивши стан уколом і настановами з підтримки здоров’я в домашніх умовах. Заодно виписали рецепт на придбання необхідних ліків в аптеках, що поруч. Ми щиросердечно подякували за уважність і людяність медперсоналу лікарні.
В автівці згадався  телесеріал «Медики Чикаго». Порівнявши те, що показують у кіно і те, що бачу в МТМО, констатую, що в нас багато спільного з американцями. І це не тільки оснащення лікувального процесу (в нас багато найсучаснішої апаратури), а те, що відрізняє лікаря від представників інших професій: любов до фаху, любов і повага до пацієнта, відповідальність за життя іншої людини.
Ковельська медицина за останні роки зробила вагомий крок вперед. Згадалося, коли у свій час постало питання створення на базі Ковельської міської лікарні МТМО. Тоді, будучи міським головою, попри заперечення окремих чиновників, я рішуче відстоював цю реформу. Практика показала правильність прийнятого тоді рішення.
Час невпинно летить в майбуття. І не треба бути пророком, щоб сказати, що на його крилах будуть і віруси, і пандемії, і різноликі хворості. Беззаперечно одне: добро, милосердя і здоров’я перемагатимуть. 
Чим більше літ, тим більше подорожей  до лікаря, – зазначив я. І скільки б не зверталися до медперсоналу, відчували доброзичливість та увагу до наших болючих проблем. Тож ми з дружиною висловлюємо щиросердечну подяку нашим цілителям і найперше  – очільнику МТМО Валентину Вітру з побажаннями миру, добра, благословення Божого. Прямуйте і далі визначеним курсом в ім’я здоров’я людини!
Анатолій СЕМЕНЮК,
Почесний громадянин 
міста Ковеля, колишній 
міський голова. 

МТМО Переконався на власному досвіді: чим більше тобі літ, тим більше цікавишся медициною, роботою медзакладів. 

Із тієї цікавості роблю висновок, що Ковельське МТМО – це корабель-Титан в океані охорони здоров’я нашого краю, а, може, й усієї України. 

Анатолій СЕМЕНЮК,

Почесний громадянин міста Ковеля, колишній міський голова. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 36
Читати далі
03.07.2025
ОВЕН. Старання на роботi починають приносити плоди, настав час отримання нагороди. Авторитет на високому рiвнi, до вас прислухатимуться, але не зазнавайтеся. Бажано рацiонально витрачати сили i дозувати навантаження. 
ТЕЛЕЦЬ. Варто проявити активнiсть, але не розкривати всi плани i не слухати порад. Власна думка може виявитися кориснiшою. Зiрки нагадують, що близькi чекають вiд вас уваги i теплоти. П’ятниця може стати днем реалiзацiї i втiлення iдей.
БЛИЗНЮКИ. Можете досягти багато  чого, якщо визначите черговiсть справ за їх значимістю для вас. Можливi цiкавi дiловi пропозицiї, на якi варто звернути особливу увагу. 
РАК. Очікуйте багато контактiв, зв’язкiв, спiлкування iз знайомими i новими людьми. Необхiдно обговорити з начальством всi питання, які непокоять. Можливi позитивнi змiни на роботi i кар’єрне зростання. Суперечок краще уникати.
ЛЕВ. Бажано на початку тижня не намагатися щось змiнювати, а оцiнити ситуацію, що склалася. У четвер знадобляться рiшучiсть, упевненiсть у власних силах. Дiловi стосунки з партнерами багато в чому залежатимуть вiд витримки i дипломатичностi. 
ДIВА. Якщо на початку тижня щось не вдаватиметься, не розчаровуйтеся, займiться iншим. Не ухиляйтеся вiд роботи, але i не берiть на себе багато зобов’язань. Майже всi завдання зможете виконати вчасно.
ТЕРЕЗИ. Вас чекатиме багато справ, що вимагають посиленої уваги. В середу ваше везіння може викликати у когось роздратування, але не бiйтеся заздрiсникiв, вони не зможуть перешкодити. Ближче до вихiдних варто завершити всi справи. 
СКОРПIОН. Зможете легко справитися зi всiма справами i одержати солiдний прибуток. Виникне можливiсть переглянути свiй статус i ще раз обговорити це з потрiбними людьми. Можливi цiкавi фiнансовi пропозицiї.
СТРIЛЕЦЬ. Ситуацiя на роботi змiниться до ліпшого, тiльки не перестарайтеся з оригiнальнiстю. Наведiть, нарештi, лад i позбавте будинок вiд непотребу. У вiвторок вдалi поїздки, початок подорожей. В середу краще не планувати нiчого серйозного.
КОЗЕРIГ. Постарайтеся виправити помилки в особистому життi, буде така можливiсть. Успiх на роботi залежатиме вiд вашої активностi i iнiцiативи. Важливо зберiгати внутрiшню рiвновагу i контролювати емоцiї. 
ВОДОЛIЙ. На початку тижня вiрогiднi труднощi в спiлкуваннi з родичами або сусiдами, вас не почують. Просто уникніть конфлiкту.  Грошовi питання можуть опинитися в центрi уваги. Діти потішать досягненнями.
РИБИ. Зустрiч iз старими друзями в першiй половинi тижня вiдкриє новi перспективи. У четвер i п`ятницю краще не робити кардинальних крокiв, все важливе починайте з суботи. Вихідні присвятіть близьким людям.
Степан ЗОРЕПАД.
 

гороскоп ОВЕН. Старання на роботi починають приносити плоди, настав час отримання нагороди. Авторитет на високому рiвнi, до вас прислухатимуться, але не зазнавайтеся. Бажано рацiонально витрачати сили i дозувати навантаження. 

Степан ЗОРЕПАД.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 70
Читати далі
26.06.2025
Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 24оС. Вітер північно-західний помірно сильний.
В ніч на п’ятницю: Мінлива хмарність. Температура: 15оС. Вітер південний слабкий.
П’ятниця. Мінлива хмарність, дощ, гроза. Температура: 21оС. Вітер західний помірно сильний.
В ніч на суботу.  Мінлива хмарність. Температура: 16оС. Вітер західний слабкий.
Субота. Мінлива хмарність.  Температура: 22оС. Вітер північно-західний сильний.
В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: 17оС. Вітер західний помірний.
Неділя. Мінлива хмарність. Температура: 240С. Вітер північно-західний помірно сильний.
В ніч на понеділок. Ясно. Температура: 17оС. Вітер  південно-західний  слабкий.
Понеділок. Мінлива хмарність.   Температура: 25оС. Вітер північно-західний  помірно сильний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 15оС. Вітер північний слабкий.
Вівторок. Переважно сонячно.  Температура: 26оС. Вітер північний помірний.   
В ніч на середу. Ясно.  Температура: 17оС. Вітер південно-східний помірний.
Середа. Мінлива хмарність. Температура: 26оС. Вітер південний помірно сильний.
черешніЧетвер. Мінлива хмарність. Температура: 24оС. Вітер північно-західний помірно сильний.
В ніч на п’ятницю: Мінлива хмарність. Температура: 15оС. Вітер південний слабкий.
П’ятниця. Мінлива хмарність, дощ, гроза. Температура: 21оС. Вітер західний помірно сильний.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 45
Читати далі
26.06.2025 Романюк Аліна Петрівна
«Лекції? В червні? Ти серйозно?» – такими словами розпочиналось промо-відео до курсу лекцій «Молоді від молоді», що відбулись у КЗ “Публічна бібліотека” Ковельської територіальної громади. 
Ініціатором та організатором такого заходу стала Мар’яна Місяць, яка згуртувала чудову команду молодих людей, що створили простір, де можна отримати цінні різнотематичні знання, нові знайомства, а головне – надихнутися історіями людей, які поділилися власним досвідом шляху до успіху. 
Протягом 5 насичених днів відбулось 14 лекцій і зустрічі з десятьма спікерами.  Література, тактична медицина, бізнес, підприємництво та реальні кейси, театр і акторство, гранти й участь у проєктах, міжнародні можливості. Ці та багато інших цікавих тем опрацьовано на курсі   молоддю, яка хоче навчатися, шукає можливості для розвитку та перспективи в майбутньому (на світлині ліворуч).
Відвідавши деякі лекції, я була приємно вражена такою ініціативою, здивована, що в сучасному світі є молодь, яка так натхненно і глибоко говорить, зацікавлено вивчає літературну сторінку «Розстріляне Відродження». Адже так важливо пам’ятати про митців цього періоду, жорстоко знищених радянською владою, а головне, – продовжувати боротьбу за свободу та культурний розвиток України. Що й роблять юні ковельчани, збираючись разом у колі однодумців літературного клубу, учасниками якого вони є.
Ініціаторкою такого осередку в Ковелі, як я зазначила, є Мар’яна Місяць – молода, енергійна, освічена ковельчанка, організатор курсів англійської мови, небайдужа до майбутнього своїх вихованців. «Окрім викладання іноземної мови, ми багато працюємо на загальний розвиток учнів. Проводимо літературні вечори, організовуємо зустрічі з письменниками, різноманітні інтелектуальні ігри. Наші діти дуже розумні, кмітливі та креативні, тож і хочеться їм дати більше», – говорить пані Мар’яна та ділиться радістю від того, що цьогоріч вдалось реалізувати такий масштабний проєкт завдяки співпраці з КЗ “Публічна бібліотека” (директор Ольга Пірожик), з власниками бізнесу, з представниками різних професій і, звісно, завдяки  креативній і талановитій молоді.
l
Щодо бізнес-проєктів, то відбулося знайомство із власницею магазину «Сирний». У нашому місті його добре знають і охоче їдуть на вул. Володимирську, де він знаходиться, з усього міста. Адже тут – завжди свіжа молочна продукція на будь-який смак – як традиційна, так і крафтові сири для справжніх гурманів та різні смаколики до них. 
Цікавий та непростий шлях пройшла 25-ти річна Дана Стасюк, аби відкрити та розвинути власну справу. Перша бізнес-спроба без досвіду, але з великим бажанням та вірою в свою ідею принесла хороший результат завдяки наполегливості дівчини. 
Дана мріяла про такий магазин у нашому місті, і відкрила його. Одного разу дівчина просто побачила рекламу в Інтернеті грантової програми «Власна Справа», що дає можливість отримати від держави від 50 до 250 тис. грн. на розвиток бізнесу. Кошти гранту можна витратити на придбання обладнання, закупівлю сировини та матеріалів, оренду приміщення. 
Як з’ясувалось, отримати мікрогрант може як діючий підприємець, так і людина без досвіду. Тож Дана відразу загорілась справою. Опис проєкту, підрахунки, особливості діяльності ФОП, знайомства з відповідними службами, пошук обладнання, підбір продукції –  було непросто, тож на зустрічі йшлося й про труднощі та шляхи їх подолання. Тут девізом стала фраза: «Не бійтесь помилятись – бійтесь не розвиватись». А ще говорили про те, як «вижити» бізнесу в сучасних умовах, зокрема, йшлося про фінансову грамотність, знання законодавства, вміння прораховувати кроки наперед, щоб убезпечити себе від небажаних втрат. 
Вже рік, як магазин завоював авторитет серед мешканців, радує покупців сирним різноманіттям та великим асортиментом супутніх товарів. У цьому заслуга злагодженої роботи колективу (на світлині ліворуч), вміння працювати з клієнтом та чути його запити, а також, що важливо сьогодні, – активно комунікувати зі споживачем у соцмережах.
По завершенню лекції  на присутніх чекала вікторина (за правильні відповіді переможниця отримала подарунковий сертифікат на 500 гривень у магазині «Сирний») і смачна дегустація сирної продукції.
l
І хто б подумав, що навчання може бути таким цікавим і захопливим? Як приємно бачити креативну та  ініціативну молодь, закохану в свою справу. Бажаю й надалі учням та спікерам жити так натхненно і цілеспрямовано. Безперечно, ви – приклад та мотивація для інших.
Аліна РОМАНЮК.
4b0cb66d-1a76-467d-be9a-22f918b869cb«Лекції? В червні? Ти серйозно?» – такими словами розпочиналось промо-відео до курсу лекцій «Молоді від молоді», що відбулись у КЗ “Публічна бібліотека” Ковельської територіальної громади. 
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 39
Читати далі
26.06.2025
Світ поступово занурюється в багнюку  тоталітаризму. Нагадаю, що тоталітаризм – це політичний режим, при якому держава має абсолютний контроль над усіма сферами життя громадян —  від економіки до культури, релігії та виховання. Цей контроль є цілковитим і не визнає автономії будь-яких сфер діяльності від  держави.
Схоже на те, що слово «демократія», яке означає «влада народу», невдовзі зникне з людського лексикону. Залишки її ще живуть у деяких країнах Західної Європи, хоча і там не все так просто з народовладдям.
Добре це чи погано? Важко відповісти однозначно. Історія вчить, що крах наймогутніших держав та імперій розпочинався тоді, коли починалися свобода слова, право вибору, демократія і гласність. Найяскравіші приклади з минулого – Римська, Австро-Угорська, російська та деякі інші імперії. Сюди з  певними  обмовками можна віднести розпад радянського союзу, хоча процес цей не завершився і загрожує рецидивами.
Що ж свідчить про початок епохи тоталітаризму? Стрімке розширення кола країн, де  до влади прийшли або готові прийти політичні сили, далекі від демократії і захисту прав людини. Не буду називати Китай, де диктатура і однопартійна система ввійшла в плоть і кров суспільства, зробили його слухняними і покірним перед владою, однак досить успішним в питаннях науково-технічного прогресу, зміцнення фінансової системи, оборонної потуги. 
Однак дивує, що тоталітарну систему намагається вибудувати новообраний президент США Дональд Трамп, котрий, здавалося б, має бути взірцем для решти  світу у розбудові та зміцненні  демократії в державі, яка завжди у цих питаннях вела перед,  жорстко втихомирювала диктаторські режими в різних регіонах планети. 
Саме завдяки Штатам безславно закінчилась кар’єра Каддафі, Мілошевича, Чаушеску,  Януковича, багатьох інших одіозних осіб, які уявили себе небожителями і володарями Всесвіту. Та й радянський союз, як  і весь так званий «соцтабір», наказав довго жити не без допомоги  тодішньої адміністрації Білого дому.
То чому ж сьогодні Дональд Трамп так захопився побудовою владної вертикалі, заточеної під нього, коханого, і так  різко змінив антиросійський курс Джо Байдена на відверто пропутінський? Причин на те багато, і не всі вони нам відомі.
Але відомо інше: Трамп та його команда однодумців всерйоз взялась за руйнацію демократичних засад злагодженого  державного механізму однієї з найпотужніших країн світу. Що з того вийде, не знаю. Але гірше стане ТОЧНО. 
Це «гірше» ми бачимо на прикладі  ставлення до України і припинення їй військової допомоги, плазування перед путіним та загравання з ним, порушення  рівноваги у складних міжнародних стосунках, що все частіше призводить до серйозних військових конфліктів. Словом, триває, образно кажучи, гра з вогнем.
Гіршими стали стосунки Білого дому із лідерами європейських (та й не тільки) країн. Чого тільки варта зарозуміла, зверхня поведінка Трампа під час останнього саміту 67 в Канаді, де він шокував усіх заявою про те, що росія напала на Україну, бо не була членом... G8, звідки її виключили після анексії Криму. 
Приклад «старшого брата-ковбоя» намагаються наслідувати угорський лідер Орбан, словацький дивак Фіцо та деякі інші. Ухил «вправо» все помітніший  в настроях і діях європейського електорату. Навіть у сусідній Польщі перемогу на президентських виборах здобув висуванець ПІСу  («Права і справедливості») Навроцький, який сповідує відверто націоналістичні погляди і не приховує свого якщо не ворожого, то далеко не дружнього ставлення до України.   Зокрема, він наголосив, що не бачить Україну в ЄС і НАТО, якщо Україна не  відповість за так звану “Волинську трагедію”.
Таке «поправіння» цілого ряду країн на чолі з США вимагає серйозної корекції зовнішньо-політичного курсу України. Нашій владі і дипломатичному корпусу слід зрозуміти: в нових умовах  вони  мають мислити і працювати по-новому. Час  замилування    Україною та українцями минув, табір безкорисливих їх заступників меншає. Це потрібно враховувати і Офісу президента, і Кабінету Міністрів, і Міністерству закордонних справ, й іншим інституціям.
Війна вимагає мобілізації зусиль не  лише військових, суспільства, бізнесу, а й  тих, в чиїх руках доля держави. Не треба забувати, що політика – це мистецтво можливого, де потрібні не гасла і гучні заяви, а копітка, наполеглива робота, яка вимагає знань, досвіду, готовності йти на компроміси в разі потреби задля порятунку держави.
Світ змінився, демократія, образно кажучи, програє. Отож,  змінитися маємо і ми.
Михайло  КУЗЬМУК.
історіяСвіт поступово занурюється в багнюку  тоталітаризму. Нагадаю, що тоталітаризм – це політичний режим, при якому держава має абсолютний контроль над усіма сферами життя громадян —  від економіки до культури, релігії та виховання. Цей контроль є цілковитим і не визнає автономії будь-яких сфер діяльності від  держави.
Схоже на те, що слово «демократія», яке означає «влада народу», невдовзі зникне з людського лексикону. Залишки її ще живуть у деяких країнах Західної Європи, хоча і там не все так просто з народовладдям.
Добре це чи погано?  
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 35
Читати далі
26.06.2025
Кажуть, що рівень життя людей можна визначити за ситуацією на місцевих ринках.  
Що ж бачимо сьогодні на привокзальному ринку у Ковелі? Незважаючи на війну, постійні повітряні тривоги, інші негаразди, популярне місце традиційної торгівлі переповнене продавцями і покупцями. І як не боролася попередня міська влада із «стихійною» торгівлею тут, вона знову й знову відроджувалася. Це й зрозуміло: багато підприємств  припинили роботу, пенсії у переважної частини населення невисокі, то як вижити без підсобного “промислу”?
Асортимент продуктів харчування у ці червневі дні вражає.   Величезний вибір овочів, фруктів – як місцевих, так і привозних. Давно торгують молодою картоплею, полуницею, черешнею, огірками, помідорами, а  недавно з’явилися  і перші чорниці, гриби, в тому числі лисички.  Молоком, сиром, маслом, сметаною, як і раніше, торгують просто «із землі».
А які ціни? Колись, багато років тому, у так званий «застійний  період» один мій знайомий, котрий  боявся роботи на землі, як чорт ладану, казав: «А для чого мені город або дача? На ринку все є: асортимент широкий і ціни доступні». Не знаю, що б він говорив сьогодні, бо асортимент залишився широким, а от з цінами гірше. 
Скажімо,  вартість черешень «зашкалює» — кілограм нижче  200 гривень не опускається,  хоч ще недавно була навіть за 300. Полуниця впала у ціні, і нині її можна придбати й  за 100   гривень. Літр молодих лисичок коштує 120 гривень, так само – і літр   чорниць.  
Доступнішими стали помідори, огірки, капуста, молода картопля, хоч і вони не всім по кишені.
Що ж буде далі? Ніхто не знає. Найголовніша мрія кожного з нас – довгоочікуваний мир в Україні.  На жаль, його наразі не видно. І   це – найгірше, хоча навіть після  найтемнішої ночі неодмінно настає ранок. Швидше б «розвиднілося» в Україні.
Володимир ПЕТРУК. 
ринокКажуть, що рівень життя людей можна визначити за ситуацією на місцевих ринках.  
Що ж бачимо сьогодні на привокзальному ринку у Ковелі? Незважаючи на війну, постійні повітряні тривоги, інші негаразди, популярне місце традиційної торгівлі переповнене продавцями і покупцями. І як не боролася попередня міська влада із «стихійною» торгівлею тут, вона знову й знову відроджувалася.  
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 40
Читати далі
26.06.2025
(Закінчення. 
Початок у номерах за 
12 і 19 червня).
6(Закінчення.  Початок у номерах за  12 і 19 червня).
Але найжорстокішим і найзапеклішим був закон «Про п’ять колосків». За ним було заборонено збирати навіть один колосок зерна, навіть для тих, хто помирав з голоду. Покарання було суворе: десять років таборів Гулагу, або від трьох до п’яти років ув’язнення. 
Цей закон скасували у 1947 році. За цим законом багато селян, у тому числі неповнолітніх, депортовували до Сибіру. Багато хто так і не повернувся. Робота була виснажливою, клімат – суворим, їжі  було мало, або не було взагалі.
Багато кісток українців залишилося там, вибілені снігом…
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 54
Читати далі
26.06.2025 Романюк Аліна Петрівна
27 червня, п’ятниця
Схід Сонця – 05.07; захід – 21.41. 
Місяць – у Леві. 
Міжнародний день рибальства.
Прп. Мартина Турівського.
28 червня, субота
Схід Сонця – 05.08; захід – 21.40.
Місяць – у Леві. 
День Конституції України. 
Безсрр. і чудотв. Кира та Йоана. Прп. Павла.
29 червня, неділя
Схід Сонця – 05.09; захід – 21.40.
Місяць – у Діві. 
День молодіжних і дитячих громадських організацій України.
Неділя 3 після П’ятд. Первоверховних апп. Петра і Павла.
30 червня, понеділок
Схід Сонця – 05.09; захід – 21.40.
Місяць – у Діві. 
День арбітражного керуючого в Україні.
Собор 12-ти апп. Волинської ікони Богоматері.
1 липня, вівторок
Схід Сонця – 05.10; захід – 21.40.
Місяць – у Терезах. 
День архітектури України.
Прп. Никодима Святогорця.
2 липня, середа
Схід Сонця – 05.11; захід – 21.39.
Місяць – у Терезах. 
День податківця України. 
Міжнародний день спортивного журналіста.
Свт. Фотія Київського.
3 липня, четвер
Схід Сонця – 05.11; захід – 21.39.
Місяць – у Скорпіоні. 
Прпп. Анатолія, печер., Олександра.
Місячні фази у червні-липні
Зростаючий Місяць – до 30 червня; 1-9 липня. 
Підготувала Аліна РОМАНЮК.
полуниця27 червня, п’ятниця
Схід Сонця – 05.07; захід – 21.41. 
Місяць – у Леві. 
Міжнародний день рибальства.
Прп. Мартина Турівського.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 38
Читати далі
26.06.2025
ОВЕН. Певний час доведеться присвятити спiлкуванню з не дуже приємними людьми. Потрiбно вирiшити господарськi справи. Але чекають цiкавi подiї i зустрiчi. Вiрогiдна пропозицiя нової роботи. 
ТЕЛЕЦЬ.  Iнiцiативнiсть i зiбранiсть – ось риси, якi необхiднi, щоб управляти ситуацiєю. Бажано не шукати лазiвок, а дiяти законними шляхами. Доведеться вчитися володіти собою, емоцiями, а це непросто. Творчi почини принесуть успiх i прибуток. 
БЛИЗНЮКИ.  Зберiться з духом i силами, оскiльки попереду – напружений тиждень.  Важливо подолати iнерцiю та апатiю, i результати не примусять себе чекати. Ви рiшучi, повнi сил i оптимiзму.
РАК. На перший план вийде робота. Потрiбно постаратися, щоб справитися зі всіма справами, начальство це оцiнить. У четвер здатнiсть адекватно оцiнювати ситуацiю може знизитися. У п’ятницю легко вдаватимуться справи, пов’язанi з проявом iнiцiативи. 
ЛЕВ. Ситуацiя явно змiнилася на краще. Дiловий настрiй i зiбранiсть дозволять швидко розв’язати проблеми, що накопичилися. Пора будувати новi плани, упевнено дивитися в завтрашнiй день. Подумайте про вiдпустку. 
ДIВА. Доведеться показати довколишнім, на що ви здатнi. Не бiйтеся вiдстоювати свої iнтереси, можливо, навiть iнтереси друзiв, рiдних або дiлових партнерiв. Але не варто поспiшати i займатися декiлькома справами одночасно. 
ТЕРЕЗИ. Всі допускають помилки, i мудрiсть життя в тому, щоб їх не повторювати, а здобувати позитивний досвiд навiть з проблем i труднощiв. Вiдкрийте в собi азарт, не вийшло з першого разу, спробуйте ще, тiльки iншим шляхом. 
СКОРПIОН. Цей тиждень сприятливий для працi, отримання прибутку i зміцнення авторитету. Необхiдно мобiлiзувати свої для рiшучого прориву, але не варто забувати i про вiдпочинок. 
СТРIЛЕЦЬ. Егоцентризм – не ваш стиль. Ви чарiвнi, i гiднi усiляких, але не варто займатися самозакоханістю. Придивіться, раптом комусь з оточення потрiбна допомога, пiдтримка. Але не варто вчити жити інших. Не варто затягувати з розв’язанням проблем.
КОЗЕРIГ. Ви повнi сил, енергiї. Не вiдмовляйтеся вiд вигiдних пропозицiй. Не вступайте у суперечки з дiловими партнерами i колегами – це може пiти на збиток загальнiй справi. 
ВОДОЛIЙ. Не берiть на себе чужих клопотів, нiчого не вiдкладайте на потiм. Знайомтеся з людьми, починайте новi проєкти.  Прихильнiсть начальства може сприяти просуванню кар’єрними сходами. 
РИБИ. Знайдуться оригiнальнi рiшення для старих проблем. Хороший перiод для духовних пошукiв, творчий порив завершиться цiкавими результатами. Вдалий момент, коли можна вплинути на свою долю.
Степан ЗОРЕПАД.
гороОВЕН. Певний час доведеться присвятити спiлкуванню з не дуже приємними людьми. Потрiбно вирiшити господарськi справи. Але чекають цiкавi подiї i зустрiчi. Вiрогiдна пропозицiя нової роботи. 
ТЕЛЕЦЬ.  Iнiцiативнiсть i зiбранiсть – ось риси, якi необхiднi, щоб управляти ситуацiєю. Бажано не шукати лазiвок, а дiяти законними шляхами. Доведеться вчитися володіти собою, емоцiями, а це непросто. Творчi почини принесуть успiх i прибуток. 
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 73
Читати далі
19.06.2025
Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 22оС. Вітер західний сильний.
В ніч на п’ятницю: Ясно. Температура: 12оС. Вітер західний помірний.
П’ятниця. Мінлива хмарність, невеликий дощ. Температура: 17оС. Вітер західний сильний.
В ніч на суботу. Мінлива хмарність. Температура: 12оС. Вітер північно-західний помірний.
Субота. Мінлива хмарність.  Температура: 20оС. Вітер північно-західний  помірно сильний.
В ніч на неділю. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 11оС. Вітер південний слабкий.
Неділя. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 210С. Вітер південно-західний помірний.
В ніч на понеділок. Ясно. Температура: 12оС. Вітер  північний  слабкий.
Понеділок. Ясно. Температура: 23оС. Вітер західний  помірний.
В ніч на вівторок. Ясно. Температура: 15оС. Вітер південний помірний.
Вівторок. Мінлива хмарність, можлива гроза.  Температура: 23оС. Вітер західний сильний.
В ніч на середу. Мінлива хмарність.  Температура: 15оС. Вітер західний слабкий.
Середа. Мінлива хмарність. Температура: 21оС. Вітер північно-західний помірний.
макЧетвер. Мінлива хмарність. Температура: 22оС. Вітер західний сильний.
В ніч на п’ятницю: Ясно. Температура: 12оС. Вітер західний помірний.
П’ятниця. Мінлива хмарність, невеликий дощ. Температура: 17оС. Вітер західний сильний.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 62
Читати далі
19.06.2025

IMG_7782Не відаю, як у вас, а в мене іноді буває таке:  поговорю з людиною, яку мало знаю, але через деякий час мені здається, що знайомі з дитинства.

Саме так чимало років тому сталося після знайомства з Ігорем Пінісом. Особисто його практично не знав, але був знайомий з татом і мамою. Життя у них було непросте, не завжди, як-то кажуть, «з медом», але обоє викликали симпатію своєю щирістю, відкритістю. Відчувалося: знають собі ціну, водночас поважаючи тих, хто з ними спілкується.
Доля сина Ігоря, на перший погляд, була прихильною до нього: на «відмінно» закінчив загальноосвітню школу № 1 у 1981 році, потім успішно здобув вищу освіту в Львівській академії ветеринарної медицини імені С. З.   Гжицького. І теж – з «червоним» дипломом. Батьки раділи успіхам сина, бо розуміли: без знань у наш час важко.
Але і освіта не завжди допомагає, коли живеш в епоху змін. А зміни у кінці 90-их років минулого століття настільки були стрімкими, що встигнути за ними було майже неможливо. Так сталося і в житті молодого фахівця. Попрацювавши два роки на посаді головного лікаря ветеринарної медицини у колись передовому колгоспі «Україна», герой нашої розповіді зрозумів: колективному господарюванню настає кінець, треба обирати інший шлях у житті. В кінцевому підсумку пішов у сферу підприємництва. Тут заробляв на «шматок» хліба  майже 20 років.
За вдачею неспокійний, енергійний, Ігор Олексійович розумів: щоб краще жити, треба активніше боротися з бюрократизмом, захищати свої права, вміти їх відстоювати. В середовищі ковельських підприємців він став людиною відомою, якому довіряли і на яку надіялися у важку хвилину. Особливо зросла активність пана Ігоря у період Помаранчевої революції, Майдану Гідності. Важко перерахувати добрі і потрібні справи, якими займався чоловік разом з однодумцями, особливо після бандитського нападу росії на Україну 24 лютого 2022 року.  
l
Про той період його діяльності нагадує інтерв’ю, яке він дав газеті «Вісті Ковельщини» у 2022 році. Журналіст Світлана Троцюк запитала: «Пане Ігоре, Ви – один з тих ковельчан, хто брав активну участь у революційний подіях 2014-2015 років, стояв біля витоків волонтерського руху на Ковельщині. Чи продовжується ця робота сьогодні?».
Ігор Пініс: «З перших днів російсько-української війни наші активісти включилися у волонтерську роботу. В нашому місті майже кожен долучився до неї. Адже ми взяли за правило і вважаємо своїм обов’язком усі сили максимально спрямувати на фронт для підтримки наших військовослужбовців…
Вже в лютому 2022 р. разом з Миколою Печенюком, Галиною Стасюк поповнили ряди добровільного формування Ковельської територіальної громади. В перші дні війни разом з Миколою Печенюком, колегами-депутатами Сергієм Дружиновичем, Андрієм Миронюком та іншими охороняли залізничний вузол…
Добре, що усю координацію волонтерського руху взяла на себе міська влада, завдяки чому волонтерські центри працюють на високому рівні. Місця їх дислокації – Палац учнівської молоді, Палац культури імені Тараса Шевченка, КЗ «КДЮСШ імені Євгена Кондратовича». У волонтерську діяльність активно включились депутати різних фракцій, серед них – Андрій Мигуля, Віра Федосюк, Світлана Верчук, Тетяна Середюк та інші».
Саме так чимало років тому сталося після знайомства з Ігорем Пінісом. Особисто його практично не знав, але був знайомий з татом і мамою. Життя у них було непросте, не завжди, як-то кажуть, «з медом», але обоє викликали симпатію своєю щирістю, відкритістю. Відчувалося: знають собі ціну, водночас поважаючи тих, хто з ними спілкується.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 58
Читати далі
19.06.2025
Нещодавно до редакції «Вісті Ковельщини» звернувся Заслужений працівник культури України Іван Сидорук. Він попросив електронною поштою переслати його заяву на адресу очільника Турійської територіальної громади такого змісту:
«Повідомляю Вас, що у січні 2025 р. виповнилося 101 рік від дня народження  Галини Січкарук, учительки із с. Новий Двір, що загинула від убивць НКВД у 1945 році.
З метою пошанування життя і подвигу нашої землячки в Україні просимо Вас і сесію Турійської ОТГ підтримати нашу пропозицію і клопотання  до Президента України Володимира Зеленського про присвоєння Галині Січкарук високого звання «Герой України» (посмертно).
Хай це стане нашим низьким поклоном усім, хто загинув за Україну».
Ми виконали прохання пана Івана, одночасно спрямувавши Турійській селищній раді копію нарису відомого волинського журналіста Василя Трофимука, текст якого пропонуємо увазі читачів газети.
original-845143085654328740448352547837744596385792nНещодавно до редакції «Вісті Ковельщини» звернувся Заслужений працівник культури України Іван Сидорук. Він попросив електронною поштою переслати його заяву на адресу очільника Турійської територіальної громади такого змісту:
«Повідомляю Вас, що у січні 2025 р. виповнилося 101 рік від дня народження  Галини Січкарук, учительки із с. Новий Двір, що загинула від убивць НКВД у 1945 році.
З метою пошанування життя і подвигу нашої землячки в Україні просимо Вас і сесію Турійської ОТГ підтримати нашу пропозицію і клопотання  до Президента України Володимира Зеленського про присвоєння Галині Січкарук високого звання «Герой України» (посмертно).
Хай це стане нашим низьким поклоном усім, хто загинув за Україну».
Ми виконали прохання пана Івана, одночасно спрямувавши Турійській селищній раді копію нарису відомого волинського журналіста Василя Трофимука, текст якого пропонуємо увазі читачів газети.

Останній постріл

Ще у 1940 році курси вчителів молодших класів закінчили дві подруги: Галя Січкарук із хутора Щаївшина поблизу села Новий Двір і Надійка Кушнір із цього села. До початку війни вчителювали у новодвірській школі, водночас навчались у педучилищі. Щаслива юність закінчилася в червні 1941-го.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 63
Читати далі
19.06.2025
Найогидніше  почуття в кожної людини – це страх. Він, наче підступний удав міцно стискає за горло, розриває серце, затьмарює душу. Вирватися з «обіймів» страху дано не кожному. Перемагають це почуття тільки сильні духом.
Схоже, однак, що таких сильним духом у світі різко поменшало. Причини на те різні. На мою думку, найголовнішою з них є віднова людства (принаймні більшості його) від загальнохристиянських цінностей заповідей Божих на кшталт : «Возлюби ближнього свого, як самого себе», — «Не убий!», «Не вкради!», хоча  жоден  політик чи лідер будь-якої країни вголос вам цього не скаже. 
Навпаки: буде постійно говорити «Господь з нами!», ходити в церкву чи дім молитви і повторювати, як він шанує й любить Бога.
Але, як відомо, слово не завжди збігається з ділом. У наш час це все помітніше. На зміну конкретним справам прийшли гнівні пости в соцмережах, розлогі пресконференції, які нічого не дають ні душі, ні тілу, різного роду заяви, меморандуми, декларації…  
Світ, точніше ті, хто ним керує, стали  схожими на старих, немічних, безсилих дідуганів, які  плямкають  губами замість того, щоб дати по губах ляпаса бандиту або хулігану, який ображає порядну жінку.
Такою жінкою, матір’ю, берегинею роду сьогодні є Україна, яку віддали на поталу диким московитам ті, хто хизується на телеекранах, роблячи  гарну міну за поганої гри. Вони вперто «не бачать» страждань, які переживають громадяни   незалежної, демократичної держави, котрі не хочуть нічого іншого, крім права жити мирно і спокійно.
Постає питання: чому?
Відповідь проста: тому, що ними  опановував отой огидний СТРАХ, про який я згадав вище. З цього приводу не можу не погодитися із блогером, що називає себе Oleg Kiy:
«Європа стала старенькою, м’якою і зручною. Американський політикум – глухим і самозакоханим. Світ, який це вчора вважав себе сторожем демократії, сьогодні безпорадно ховається за черговою пресконференцією.
путін і його орда не читають заяв. Вони читають слабкість. Вони нюхають ваш страх, як дорогі парфуми. Вони бачать, що сучасний гуманізм більше не броня, а м’яке неозброєне черево… Світ або навчиться бити, або знову піде в рабство.
Ми вже б’ємося. Але скільки ще маємо триматися  наодинці?”.
На жаль, боюся, що правильні й відверті слова українського письменника західні політики не прочитають і не зроблять ніяких висновків.
Не зроблять доти, доки не подолають страх. Той страх, який перетворює людину у безвольну  ганчірку, якщо не сказати більше.
   Охрім СВИТКА.
страхНайогидніше  почуття в кожної людини – це страх. Він, наче підступний удав міцно стискає за горло, розриває серце, затьмарює душу. Вирватися з «обіймів» страху дано не кожному. Перемагають це почуття тільки сильні духом.
Схоже, однак, що таких сильним духом у світі різко поменшало.  
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 57
Читати далі
19.06.2025
27-29 травня у ВСП "Ковельський промислово-економічний фаховий коледж ЛНТУ" були проведені чотириденні навчання із вправляння зі зброєю для здобувачів освіти першого курсу у розрізі вивчення освітнього компонента «Захист України".
Студенти першого курсу в перший день проведення цього заходу вишикувалися на лінійку, вшанувавши полеглих Героїв хвилиною мовчання та виконавши Державний гімн України. 
Тетяна Селівончик, директорка коледжу, відкрила навчання, наголосивши  на важливості національно-патріотичних заходів та військового вишколу у важкий для країни воєнний час. 
Майор  Оксана  Бондарчук, начальник відділення призову Ковельського РТЦК та СП, закликала юнаків та дівчат бути   патріотами і свідомими громадянами своєї держави. «Адже тільки пліч-о-пліч ми здолаємо ворога», – сказала Оксана Сергіївна. 
Володимир  Лук’янович, викладач "Захисту України”  та Іван Шеремета, викладач, волонтер, почали практичні заняття.  
Протягом  чотирьох днів в спортивній залі коледжу діти навчалися розбирати та збирати автомат, демонстрували своє вміння у стрільбі, спостерігали за польотами дронів різної потужності. Було цікаво та пізнавально, особливо в такий нелегкий час для країни.
Нагадую, що вже в минулому році  були такі навчання в нашому коледжі, які, по суті справи, стали традиційними.
Разом ми – сила! Слава Україні! Героям Слава!
Олена ШУЛЬГАН,
заступник директора з виховної роботи Ковельського промислово-економічного фахового коледжу ЛНТУ.
НА СВІТЛИНАХ: під час навчань у коледжі.
Фото з архіву автора. 
IMG-82defe18a7925a3d3f71a85ca2fce8f2-V27-29 травня у ВСП "Ковельський промислово-економічний фаховий коледж ЛНТУ" були проведені чотириденні навчання із вправляння зі зброєю для здобувачів освіти першого курсу у розрізі вивчення освітнього компонента «Захист України".
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 66
Читати далі
19.06.2025
На Турійщині вже третій рік поспіль працює швейний цех, де шиють одяг, аптечки, плитоноски та багато інших потрібних речей для українських захисників.
З перших днів повномасштабного вторгнення, коли ледь не кожна українська оселя перетворилась на пункт спротиву, на Турійщині на базі місцевого волонтерського осередку народився швейний цех.
Спочатку всі разом плели маскувальні сітки, а згодом виникла потреба у пов’язках. Когорта місцевих жінок вирішила: потрібно починати шити. Взяли ножиці, тканину, лінійку і розкроїли перші пов’язки просто на тенісному столі. У той момент не мало значення, чи вмієш ти шити – важливим було лише щире бажання допомагати. Жінки об’єдналися і  почали працювати. 
На початках не було ні тканини, ні ниток – кравчині несли все з дому. Потім  зверталися до громади, викладали оголошення,  і люди  оперативно приносили все: матеріали, старі речі, навіть швейні машинки. Із перших пов’язок народився безперервний виробничий процес: виготовляли  торбинки для гуманітарної допомоги, флісові кофти, футболки, рукавиці, плитоноски —  все, що просили. Хлопці приносили то балаклаву, то аптечку, а кравчині з них самостійно робили лекала.
За 3 роки вони не зупинили своєї роботи. До них звертаються  військові, родичі, волонтери. Хтось просить одну футболку для себе, хтось ще для  побратима, а хтось  –  для 30 побратимів. Замовлень – десятки, інколи й «на вчора». Та тут не відмовляють нікому.  Якщо треба – сидять до опівночі, шиють, ремонтують, підшивають усе безкоштовно. 
У них немає складу, нічого не лежить – пошите якнайшвидше  забирають, передають поштою або керівництво громади везе на передову разом з іншими речами. Залишки тканини ріжуть на клаптики і набивають ними  подушки для військових.
Команда постійно змінюється  –  хтось повертається до роботи, хтось їде, та завжди залишаються ті, хто попри особисті справи, приходить і працює. 
З фінансуванням швейного цеху допомагають усі: і селищна рада, і підприємці,  і школи, які організовують ярмарки, благодійні заходи, люди несуть особисті кошти, в магазинах стоять коробки, в які люди кидають гроші.
“Ми не хочемо слави чи піару, –  зізнаються кравчині. –  Мотивує інше – теплі слова від хлопців, просте “дякую”, дзвінок із фронту, фото з окопу. І коли чуємо: “Дякую, нам було тепло”,  хочеться плакати».
Але бувають і болючі моменти. «Коли приходить хлопець 18-19 років, а через кілька днів ми дізнаємося, що його вже немає. Або коли шили партію флісок 44-го розміру – це ж діти…» – кажуть жінки з цеху.
На вивороті плитоносок вони  пишуть: «Боже, бережи!», в кишені вкладають  малюнки, обереги та янголів, яких принесли діти, і вірять, що це врятує життя захисників. Один із хлопців зателефонував і розповів, що після обстрілу, в бліндажі, де все згоріло, вціліла тільки флісова кофта, яку пошили на Турійщині, залишилась без жодної дірки. «Це як оберіг», – сказав він.
 «Ми тут, тому що вважаємо, що потрібні їм і  хочемо хоч краплиночку свого тепла  їм передати», – говорять кравчині.
Це не просто швейний цех. Це  – віра, що тримає! Це великий внесок в нашу Перемогу! 
Дарина ХІЛЬЧУК,
студентка Львівського національного університету імені Івана Франка.
речіНа Турійщині вже третій рік поспіль працює швейний цех, де шиють одяг, аптечки, плитоноски та багато інших потрібних речей для українських захисників.
З перших днів повномасштабного вторгнення, коли ледь не кожна українська оселя перетворилась на пункт спротиву, на Турійщині на базі місцевого волонтерського осередку народився швейний цех.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 58
Читати далі
19.06.2025

5(Продовження. Поч. у номері від 12  червня ц. р.).

Я дуже рада тим, що сьогодні маю можливість презентувати вам книгу, яка мене глибоко вразила. Я також щаслива бачити тут багатьох людей, дорогих мені: моїх друзів, знайомих. Ваша присутність має для мене велике значення.
Ця книга мене особливо вразила не тільки своїм змістом, але і особою Автора. Він був парламентарем, людина, яка зайнята у публічному житті, але для мене він є особливою людиною: він був нашим сусідом і добре знав моїх батьків. Він і досі є людиною, що має багато ідей та ініціатив.
Андрій Іванович запропонував мені перекласти ці дві повісті, що розповідають про трагедії, які відбулися в Україні у 20 столітті: Голодомори, здійснені людиною, що призвели до втрати мільйонів людей.
Ми хочемо розповісти про нашу історію і про наше життя молодим, і всім тим, хто цікавиться нами.
Хочу подякувати моїм помічникам: ДжанкарлоБаббі, який із терпінням та ентузіазмом виправляв мої чернетки, Сара Портолані, моя дорога подруга, яка присвятила багато вечорів для перечитування і систематизувала мапу, і Паоло Менгоцці, який виправив останні недоліки друку.
Разом ми розповіли історію України, її страждання і про її гідність. Для мене це не лише переклад, це – любов до мого коріння, міст між минулим і теперішнім, між моєю землею і тими, хто дійсно має бажання знати її історію, бо пам’ять живе не лише в книжках, але і в серцях людей, які її передають.
l
Мою Батьківщину було знівечено, знекровлено, розтоптано, згвалтовано, бомбардовано, розстріляно. Хроніки війни дуже сумні, і часто я не можу їх слухати, бо серце стискається і мене огортає майже фізичний біль, коли я дізнаюся про бомбардування і про загиблих.
Влітку 2024 року я поїхала в Україну, щоб відвідати  свого сина та його родину. У минулому я працювала вчителькою історії. У нашому місті Ковелі, як і у всіх містах України, є  Алея Пам’яті – завжди на центральній вулиці – де розміщені фотографії наших земляків, які загинули на війні. Тільки б ви знали, скільки моїх колишніх учнів і знайомих я побачила на цих світлинах… Неможливо пройти цією Алеєю і не плакати.
Щодня, о дев’ятій ранку все зупиняється. Звучить Державний гімн, і всі вшановують пам’ять загиблих хвилиною мовчання.
Мені, на жаль, довелося бути присутньою на похоронах чоловіків, загиблих на війні. У нас не кажуть:  «загинув на війні», у нас кажуть, як казали стародавні римляни: «повернувся на щиті».
Люди, якщо опинилися там випадково і бачать похоронну процесію з сиренами та прапорами, зупиняються й стають на коліна, щоб віддати останню шану воїну, бо для нас усі вони – Воїни й Герої. Ніколи б не подумала, що доведеться жити у часи війни, ненависті, руйнування, насилля.
Ніколи б не уявила, що побачу землю, просякнуту кров’ю дітей, зруйновані будинки, театри, лікарні.
Чому стільки ненависті до нашого народу уже тисячу років? Чому нам не дають спокійно жити?
Україна – прекрасна країна в самому серці Європи, багата на все. Земля – родюча, ліси – вікові, є Карпатські гори, величезні річки, як от Дніпро, що перетинає всю країну, а також Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець, Дунай. У нас є все: мінерали, вугілля, газ, бурштин.
Скажіть мені, чого нам бракує?
Саме тому ми завжди були об’єктом війн і вторгнень. Монголи, литовці, угорці, поляки, московити – вони зневажали нашу культуру, казали, що українська – це лише селянський діалект, що у нас немає справжньої культури, а їхня цивілізація є вищою за всі інші.
l
Але зупиніться на хвилинку і подумайте. Ви всі знаєте «Війну і мир» Льва Толстого, правда? Чи помічали ви, що російські дворяни у книзі говорять французькою, не російською? Толстой змушує аристократію розмовляти мовою європейської знаті, а не народу. Для них французька була синонімом вишуканості та культури.
А ми? Ми уже у 1798 році мали «Енеїду» Котляревського – твір, написаний українською, натхненний Вергілієм, але глибоко наш. Поема, яка ознаменувала початок сучасної української літератури, яка змогла описати і розповісти, хто ми є насправді.
Натомість перша книга Олександра Пушкіна, якого вважають засновником сучасної російської літератури, вийшла у 1820 році – більш, ніж через двадцять років після нашої «Енеїди».
І сьогодні, коли ми знову воюємо з Росією, ми не можемо ігнорувати те, що ми бачимо на власні очі. Я слухала розповіді, дивилася репортажі та документальні фільми. На вулицях, названих на честь Пушкіна, Толстого, Достоєвського у Бучі, Ірпені, Маріуполі лежали тіла наших зґвалтованих жінок і дітей, по яких їздили російські танки. 
Ми завжди боролися за нашу свободу та незалежність. Але і зазнавали поразок багато разів, як у 1921 році, коли припинила існування Українська Народна Республіка.
Потім, у 1922 році були приєднані до радянського союзу з леніним при владі, і державою почали керувати люди, неосвічені, часто неграмотні, безжальні та готові на все. Як він казав, що будь- яка кухарка може керувати державою. Вони хотіли знищити минуле, щоб побудувати новий світ на свій лад. ленін підтримував ідеї, які сьогодні звучать моторошно: «Голод має змусити людей по-справжньому усвідомити, що таке радянська влада. Лише справжній голод може навчити селян це зрозуміти». І саме тому, за його словами, всі зусилля мали бути спрямовані на те, щоб цей голод тривав якомога довше.
Таким чином було спричинено голод 1921-1922 років. Забравши усі ресурси  залишили помирати від голоду південь України, прилеглі регіони Поволжя, та південь Росії.
Лише завдяки гуманітарній допомозі Америки та Європи ми змогли звільнитися від цієї трагедії, яка забрала півтора мільйони життів.
Насильство та жорстокість були беззаперечними володарями 20-х і 30-х років ХХ століття.
l
Раніше ми були глибоко релігійним народом, але радянський режим, нав’язуючи атеїзм, зруйнував багато церков, які перетворили на склади, стайні, або залишили в руїнах. Священників висилали до Сибіру або розстрілювали, позбавляючи нас незамінної частини нашої історичної та духовної спадщини.
Лише 10% церков збереглися, захищені як історична спадщина, як, наприклад, чудовий Софіївський собор у Києві.
У 1934 році, за сталінського режиму, у Харкові організували фальшивий з’їзд кобзарів – сліпих співців, які століттями передавали нашу історичну пам’ять. Вони грали на кобзі, співали думи – епічні балади нашого народу. Їм пообіцяли місце у новій радянській культурі. Але ніхто з них так і не повернувся – усiх стратили. Багато українських інтелектуалів, письменників, поетів стали жертвами радянських репресій: їх заарештовували. Висилали до Гулагу  або навіть розстрілювали.
Багато з цих інтелектуалів належали до групи, яку називають «Розстріляне відродження» – цілого покоління українських митців, репресованих у 30-х роках.
Усі знають Юрія Гагаріна – першу людину в космосі, але мало хто знає, що без українського інженера Сергія Корольова, уродженця Житомира, який вижив у ГУЛАГу, той політ ніколи б не відбувся.
А сьогодні? ленін усе ще там – забальзамований у своєму мавзолеї на червоній площі уже понад сто років.
До речі, ви знали, що кремль та червону площу збудували у 15 столітті після завершення монгольського панування за участю італійських архітекторів?
Після смерті леніна до влади прийшов сталін – грузин, який навчався в духовній семінарії, звідки його виключили через революційні ідеї. За пограбування поштових потягів він кілька років провів у Сибіру, залишивши при цьому вагітною дуже молоду дівчину. З початком революції він повернувся до москви. Він був безпринципною, параноїдальною людиною, справжнім демоном.
l
радянська держава, яка в 1929 році все ще залишалася аграрною – вирішила провести індустріалізацію. Використавши кошти національних банків, вона зробила ставку на фінансування плану шляхом продажу зерна за кордон.
Україна виробляла достатньо зерна, щоб прогодувати 400 мільйонів людей, але для фінансування індустріалізації режим конфіскував ресурси в селян і запровадив колгоспи, ліквідувавши приватну власність і встановивши повний контроль.
l
Колективізація зустріла сильний опір: у 1931-1932 роках відбулося близько 4000 повстань.
У 1932 році сталін висловив занепокоєння цією ситуацією, заявивши: «Ситуація в Україні досить серйозна. Якщо ми зараз не візьмемося за українське питання,  можемо втратити Україну».
Це доводить, що йшлося не лише про економіку, а й про політику. сталін боявся, що в Україні може сформуватися національна свідомість і прагнення до незалежності. Колективну ферму називали колгоспом. Протягом століть селяни тяжко працювали, щоб купити шматок землі, худобу, знаряддя праці – і в один день у них забирали все. Земля ставала спільною, як і корови, коні, свині, навіть кури.
Сім’ї були численні, і як вони могли прогодуватися? Вимушені були працювати в колгоспі, але не отримували грошей, лише на папері відмічали відроблений трудодень.
Згори політичні керівники наказували здавати державі зерно. Квоти були нереальними для виконання. Тоді з’явилися бригади: комуністи з фабрик і селяни, яким нічого було втрачати, – вони ходили з хати в хату у пошуках прихованого зерна, останнього, що залишилося, щоб нагодувати дітей або на посів.
З цинічною хитрістю навіть вчителі у школах допитували дітей, які, будучи наївними, розказували, де батьки ховали зерно. Незабаром приходили бригадисти і відбирали все.
Це було великим приниженням для селян, що колись були вільними, а тепер стали безпорадними рабами.
Держава впровадила жорстокі закони, щоб конфіскувати всі ресурси. Наприклад, існував податок на фруктові дерева, податок на безшлюбність, який стосувався чоловіків і жінок, що не були одружені.  
Юлія ЄВТУШИК.
Я дуже рада тим, що сьогодні маю можливість презентувати вам книгу, яка мене глибоко вразила. Я також щаслива бачити тут багатьох людей, дорогих мені: моїх друзів, знайомих. Ваша присутність має для мене велике значення.
Ця книга мене особливо вразила не тільки своїм змістом, але і особою Автора. Він був парламентарем, людина, яка зайнята у публічному житті, але для мене він є особливою людиною: він був нашим сусідом і добре знав моїх батьків. Він і досі є людиною, що має багато ідей та ініціатив.
Андрій Іванович запропонував мені перекласти ці дві повісті, що розповідають про трагедії, які відбулися в Україні у 20 столітті: Голодомори, здійснені людиною, що призвели до втрати мільйонів людей.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 96
Читати далі
19.06.2025
ОВЕН. Варто тричi подумати, чому присвятити час. На все, що вимагає уваги, його не вистачить. На початку тижня можете здивувати начальство простим вирiшенням складного питання. У п’ятницю несподiвано можуть вiдкритися новi професiйнi перспективи. 
ТЕЛЕЦЬ. Схоже, вам захочеться сховатися в тiнь. I в буквальному, i у переносному значенні. Хороше виникатиме непомiтно i раптово: зустрiчi з друзями, новi можливостi на роботi. У четвер проявляйте iнiцiативу в професiйних справах.
БЛИЗНЮКИ. Хто сказав, що чудес не буває? Дозвольте їм увiйти у життя. Попереду вдалий тиждень, вдаватимуться будь-якi справи.  Прислухайтеся до голосу iнтуїцiї, не виключено, що вона пiдкаже, як діяти. 
РАК. Не варто розслаблятися, iнакше не справитеся iз запланованими справами. У кар‘єрi можуть вiдкритися новi можливостi. В середу необхiдно проявити рiшучiсть i тримати руку на пульсi. У п’ятницю можливий небувалий пiдйом працездатностi. 
ЛЕВ. Виникне можливiсть створити мiцну базу для дiлового партнерства.  Вiрогiднi кориснi знайомства.  Будьте обачнi, ставтеся до пропозицiї високооплачуваної роботи обережно.
ДIВА. Четвер – iдеальний день для рiшучих крокiв в будь-якiй сфері. Постарайтеся навiть в дрiбницях бути на висотi. У п’ятницю дiловi переговори проходитимуть легко i вдало. Не займайтеся самокритикою.  
ТЕРЕЗИ. Сприятливий час для реалiзацiї задумiв. Напружений ритм на роботi змiниться відпочинком. Вдалі поїздки i вiдрядження. Не розголошуйте iнформацiю, нею можуть скористатися. 
СКОРПIОН. Переконувати i перетворювати супротивникiв в союзникiв – ось  завдання тижня. У другiй половинi тижня одержите солiдний прибуток i високооплачувану роботу. Не дійте різко у питаннях, що потребують дипломатії.
СТРIЛЕЦЬ. Можете  досягти успiху у сферi бiзнесу, укладайте необхiднi договори i контракти. Будете сповненi оптимiзму i життєво важливих цiлей, iдей i планів. Борiться iз смутком, i зусилля будуть винагородженi. 
КОЗЕРIГ. Будете повнi енергiї i вiри в себе, тому справитеся навiть з найважчим завданням. Проте не всiм колегам буде зрозумілий ваш ентузiазм. У другiй половинi тижня не бiйтеся проявити здоровий скептицизм. 
ВОДОЛIЙ. Тиждень принесе прилив енергiї, особливо тим, хто не любить сидiти на мiсцi. На роботi вiрогiднi змiни до кращого, можливостi для професiйного зростання i змiцнення матерiального благополуччя. 
РИБИ. Робота йтиме легко i цiкаво. Приділіть бiльше уваги дiловим партнерам. Якщо працюєте в одному колективi з активними людьми, то досягти успiху буде легко. Постарайтеся змiнити обстановку, новi враження пiдуть на користь.
Степан ЗОРЕПАД.
горОВЕН. Варто тричi подумати, чому присвятити час. На все, що вимагає уваги, його не вистачить. На початку тижня можете здивувати начальство простим вирiшенням складного питання. У п’ятницю несподiвано можуть вiдкритися новi професiйнi перспективи. 
ТЕЛЕЦЬ. Схоже, вам захочеться сховатися в тiнь. I в буквальному, i у переносному значенні. Хороше виникатиме непомiтно i раптово: зустрiчi з друзями, новi можливостi на роботi. У четвер проявляйте iнiцiативу в професiйних справах.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 106
Читати далі
19.06.2025 Романюк Аліна Петрівна
20 червня, п’ятниця
Схід Сонця – 05.05; захід – 21.40. 
Місяць – в Овні. 
Всесвітній день біженців.
Сщмч. Мефодія Патарського. Мч. Інни.
21 червня, субота
Схід Сонця – 05.05; захід – 21.40.
Місяць – у Тельці. 
Мч. Юліана Тарсійського.
22 червня, неділя
Схід Сонця – 05.06; захід – 21.41.
Місяць – у Тельці. 
День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.
Неділя 2 після П’ятд. Всіх українських святих. Новомучеників і сповв. XX ст. Мчч. Зинона, Юліанїї.
23 червня, понеділок
Схід Сонця – 05.06; захід – 21.41.
Місяць – у Близнюках. 
День державної служби України.
Мц. Агрипини Римлянки.
24 червня, вівторок
Схід Сонця – 05.06; захід – 21.41.
Місяць – у Близнюках. 
Різдво Йоана Хрестителя.
25 червня, середа
Схід Сонця – 05.07; захід – 21.41.
Місяць – у Раці. 
День митника України. 
Міжнародний день моряка. 
26 червня, четвер
Схід Сонця – 05.07; захід – 21.41.
Місяць – у Раці. 
Міжнародний день нa підтримку жертв катувань. 
Міжнародний день боротьби зі зловживанням наркотиками й їхнім незаконним обігом. 
Свт. Дионисія Києво-Печер.
Місячні фази у червні
Спадаючий  Місяць – до 24 червня. 
Новий  Місяць – 25 червня.
Зростаючий Місяць – 26-30 червня.
Підготувала Аліна РОМАНЮК.
горо20 червня, п’ятниця
Схід Сонця – 05.05; захід – 21.40. 
Місяць – в Овні. 
Всесвітній день біженців.
Сщмч. Мефодія Патарського. Мч. Інни.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 53
Читати далі
12.06.2025
14 червня у парку культури і відпочинку імені Лесі Українки відкриється тематичний парк ілюмінацій та масштабних світлових інсталяцій, що вже підкорив серця багатьох українців. Кожна фігура сягає до семи метрів заввишки та переносить глядача у фантастичний світ, де живуть феї, ельфи, дракони та інші міфічні істоти.
Загалом відвідувачі парку зможуть побачити понад 30 ілюмінаційних локацій, серед яких: «Ліс казкових фей та ельфів», «Тунель закоханих», «Магічні коти», «Золотий дракон» та багато інших. Усі фігури створені вручну з 50 000 ліхтариків, натурального шовку та спеціальних LED-ламп.
За словами організаторів, мета виставки — занурити гостей у магічну атмосферу, де трапляються дива і збуваються мрії.
«Ми хочемо подарувати українцям яскраві емоції та щирі враження.
Ми вже побували в багатьох містах України й переконалися: цей простір справді допомагає людям хоча б на мить відволіктися від щоденних турбот і зарядитися позитивом», — каже організатор заходу, керівник компанії Unipark Денис Погорєлко.   
Окрім цього, на гостей чекатимуть зони відпочинку та безліч інтерактивних розваг. У кожен вікенд (з п’ятниці по неділю) та у святкові дні в парку проходитимуть вражаючі світлові та фаєр-шоу.
Варто підкреслити, що ліхтарики є енергоефективними та працюють у режимі енергозбереження. Придбати квитки можна на офіційному сайті  проекту або на касі Центрального міського парку. Подробиці Парк Ліхтарів Луцьк- в Instagram заходу. 
Вхід представникам УБД та людям з інвалідністю I-II групи безкоштовний. 
Дата: з 14 червня до 10 серпня
Адреса: парк культури і відпочинку імені Лесі Українки
Часи роботи: щодня з 20:00 до 22:30
Вартість квитка: будні дорослий-200 грн., дитячий-100 грн (від 3-12 років).
вікенд з п’ятниці по неділю 
а також в святкові дні (з розширеною шоу-програмою): дорослий-300 грн, дитячий-200 грн (від 3-12 років).
ФОТО ЗА ПОСИЛАННЯМ
https://drive.google.com/drive/folders/14dnAzY5ZeYKI7KGTEJYyzHJElXi0MX0H?hl=ru
ФОТО 14 червня у парку культури і відпочинку імені Лесі Українки відкриється тематичний парк ілюмінацій та масштабних світлових інсталяцій, що вже підкорив серця багатьох українців. Кожна фігура сягає до семи метрів заввишки та переносить глядача у фантастичний світ, де живуть феї, ельфи, дракони та інші міфічні істоти.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 65
Читати далі
12.06.2025
Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 18оС. Вітер північно-західний сильний.
В ніч на п’ятницю: Ясно. Температура: 10оС. Вітер північно-західний помірний.
П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 16оС. Вітер північно-західний сильний.
В ніч на суботу. Ясно. Температура: 12оС. Вітер північно-західний слабкий.
Субота. Переважно ясно.  Температура: 20оС. Вітер північний помірно сильний.
В ніч на неділю. Ясно. Температура: 10оС. Вітер північно-західний слабкий.
Неділя. Переважно ясно. Температура: 220С. Вітер північно-західний помірно сильний.
В ніч на понеділок. Ясно. Температура: 14оС. Вітер  північно-західний  слабкий.
Понеділок. Мінлива хмарність.   Температура: 25оС. Вітер західний  помірний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 17оС. Вітер північний слабкий.
Вівторок. Мінлива хмарність.  Температура: 24оС. Вітер північний слабкий.   
В ніч на середу. Мінлива хмарність.  Температура: 14оС. Вітер східний слабкий.
Середа. Мінлива хмарність. Температура: 25оС. Вітер східний помірний.
полуницяЧетвер. Мінлива хмарність. Температура: 18оС. Вітер північно-західний сильний.
В ніч на п’ятницю: Ясно. Температура: 10оС. Вітер північно-західний помірний.
П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 16оС. Вітер північно-західний сильний.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 52
Читати далі
12.06.2025
6 червня в Україні традиційно відзначили День журналіста. І ніби спеціально ворог зробив бійцям інформаційного «фронту», на якому сьогодні  перебуває більшість вітчизняних ЗМІ, своєрідний «подарунок»: масовано вдарив ракетами і безпілотниками по мирних містах і селах нашої країни.
Значно постраждали й західні області держави, які знаходяться в умовному «тилу». В Луцьку і Тернополі зруйновані житлові будинки, об’єкти інфраструктури, є вбиті і поранені. Зрозуміло, що жахлива трагедія викликала шок у людей, ще раз нагадавши: рашисти не заспокояться, доки не знищать «братній» народ. В таких умовах, звичайно, журналістам було не до святкування, хоча з нагоди професійного свята вони почули багато добрих побажань і щирих вітань, що підтвердило істину: Слово – це теж зброя, наші читачі, глядачі, слухачі хочуть його слухати у важкий воєнний час.
Дякуємо всім, хто нас підтримує, шанує, хто не забув привітати з професійним святом. Журналісти і надалі продовжать нести свою трудову вахту, незважаючи на повітряні тривоги, обстріли, робитимуть звичну для них справу: писати, творити, доносити до людей важливу інформацію, гуртувати в потужну силу, яка може завдати путінським вбивцям нищівної поразки.
При всьому тому у працівників медіа є одне прохання до своїх шанувальників: підтримати їх передплатою на друге півріччя 2025-го року. Для них найкращий і найважливіший подарунок – передплачена або куплена уроздріб газета, в тому числі «Вісті Ковельщини».
Нагадаємо, що оформити передплату через «Укрпошту» можна до 25 червня ц. р. включно. Передплатна ціна разом з вартістю поштових послуг така:
1 місяць – 77 грн.;
3 місяці – 191 грн.;
6 місяців (до кінця року)  – 362 грн.
«Вісті Ковельщини» можна передплатити безпосередньо і в редакції (вул. Міцкевича, 3). Вартість місячної передплати – 55 гривень. Щоправда, газету в такому разі доведеться забирати  ОСОБИСТО.
Бажаючі можуть взяти участь у традиційній акції «Передплатіть і виграйте!». На переможців чекають оригінальні призи.         
читач6 червня в Україні традиційно відзначили День журналіста. І ніби спеціально ворог зробив бійцям інформаційного «фронту», на якому сьогодні  перебуває більшість вітчизняних ЗМІ, своєрідний «подарунок»: масовано вдарив ракетами і безпілотниками по мирних містах і селах нашої країни.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 57
Читати далі
12.06.2025
Знову збір. Не хотілося його оголошувати. Не хочеться знову турбувати вас з проханнями. 
Але якщо фізично немає авто, що залишається робити? Мовчати? Робити вигляд, що вже досить? Багато здалися, багато вже не допомагають. Їх зрозуміти можна.
Але якщо захисники не здаються, якщо йдуть в бій, чи мають право на порятунок? На вчасно надану евакуацію та допомогу? Їх іноді треба витягувати з пекла. Немає чим! Попалили нашу техніку. Всю, до останньої машини. 
Але є багато надійних людей, на кого можна покластися прямо зараз. Правда? Відгукніться донатами. Ви – наші Герої, ви рятуєте солдат. Справді, це без перебільшення. Всіх пам’ятаємо, бачимо кожного і обов’язково віддячимо. 
Подякуємо тим, хто не збавляє темп, ми тримаємо лінію оборони, а ви допомагаєте зборами коштів. В цей нелегкий час, це також героїзм. 
Сьогодні той день, коли знову просимо допомогти. Це наша потреба фізичного виживання в умовах пекельної оборони під гарячими вибухами КАБів і тисячами куль.
Коли дощ не з води, а з свинцю та пороху, техніка не витримує. Чи витримає тіло людини? Часто, на жаль, ні. 
Але навіть в таких пекельних  умовах життя перемагає смерть, якщо є авто і вчасно можна евакуювати поранених. 
Задонатьте сюди: https://send. monobank.ua/jar/9LHRbmorjM
Лев БАГЛИК,
військовослужбовець ЗСУ.
l 
допомогаЗнову збір. Не хотілося його оголошувати. Не хочеться знову турбувати вас з проханнями. 
Але якщо фізично немає авто, що залишається робити? Мовчати? Робити вигляд, що вже досить? Багато здалися, багато вже не допомагають. Їх зрозуміти можна.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 62
Читати далі
12.06.2025 Романюк Аліна Петрівна
В третю неділю червня в Україні відзначають День батька. Тато – це  безмежна любов, сила, мудрість, підтримка та опора в житті дитини. У час війни – це приклад мужнього чоловіка, який захищає не лише свою сім’ю, а й велику українську родину.
В останні роки  у зв’язку з повномасштабним вторгненням росіян в Україну це свято  набуло особливого значення, адже багато батьків захищають рідну землю  від російських окупантів, знаходячись у гарячих точках на фронті, несуть важку службу, виявляючи мужність та відвагу, щомиті ризикуючи власним життям. І все – заради світлого майбутнього своїх дітей і майбутніх поколінь.
Через війну і вимушений виїзд за межі країни багато сімей досі залишаються розділеними. Тож, безперечно, нинішній День батька в нашій країні сприймається   по-особливому, з присмаком печалі й гордості за найдорожчих.
На світлині ви бачите Юрія ТЕСЛЮКА  із  донечкою Аріною та сином Павлом. Що таке бути в розлуці,  ця сім’я знає з власного досвіду. Адже  батька мобілізували в зону АТО у квітні 2014 року, коли дітям було 2 і 4 роки. На сім’ю чекали непрості часи випробувань. Чоловік перебував у зоні бойових дій і  влітку того ж року потрапив у ворожий полон. Тоді хвилювались і рідні, і друзі. Радості не було меж, коли побачили його в списках на обмін.
З перших днів  російсько-української війни  відразу пішов у військкомат. Його скерували у роту охорони. У складі окремого батальйону проходив навчання на полігонах Волині  та Житомирщини. Батальйон увійшов  до складу новоствореної 118-ої окремої  механізованої бригади, брав участь у боях  на  Оріхівському, Роботинському напрямках.
Сьогодні молодший сержант Юрій Теслюк продовжує як ветеран військової служби зміцнювати оборонну й економічну могутність Батьківщини, виховує дітей на власному прикладі і прикладі бойових побратимів-Героїв.    
 Текст і фото Аліни РОМАНЮК. 
20250608_172125 (1)В третю неділю червня в Україні відзначають День батька. Тато – це  безмежна любов, сила, мудрість, підтримка та опора в житті дитини. У час війни – це приклад мужнього чоловіка, який захищає не лише свою сім’ю, а й велику українську родину.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 100
Читати далі
12.06.2025
18 червня свій ювілейний день народження відзначатиме очільниця відділу внутрішньої політики і зв’язків з громадськістю виконкому Ковельської міської ради Семерей  Руслана Віталіївна.
З цієї нагоди надсилаємо іменинниці найщиріші вітання. Ми вдячні Вам за багаторічну співпрацю, активну роботу із забезпечення гласності в діяльності органу місцевого самоврядування у Ковелі, допомогу у вирішенні питань, які турбують колектив підприємства. Цим Ви особисто і Ваші колеги, депутатський корпус ради допомагаєте великою мірою місцевій газеті вистояти у час важких випробувань, які випали на долю українського народу у зв’язку з нападом путінської росії в лютому 2022  року, утверджувати свободу слова  у нашому краї, широко інформувати мешканців громади про всі важливі події, які відбуваються у ній.
Журналісти цінують Вас як колегу, що активно працює на інформаційному полі, майстерно володіє пером, по-діловому відгукується на прохання газетярів, реагує на запити і пропозиції читачів, забезпечує виконання Програми висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування, які щороку затверджує Ковельська міська рада.
У цю сонячну літню пору бажаємо Вам, шановна Руслано Віталіївно, нових успіхів у праці, родинного благополуччя, Божої ласки на кожен прийдешній день. Найважливіше – щоб довгожданий переможний мир прийшов на українську землю, щоб повернулися додому живими з фронту наші мужні Герої, а в кожній сім’ї запанували спокій і благодать. В ім’я цього працюємо і будемо працювати разом з Вами й надалі.
З повагою – 
адміністрація,  трудовий колектив 
ТзОВ «Редакція газети 
«Вісті Ковельщини».
ппп18 червня свій ювілейний день народження відзначатиме очільниця відділу внутрішньої політики і зв’язків з громадськістю виконкому Ковельської міської ради Семерей  Руслана Віталіївна.
З цієї нагоди надсилаємо іменинниці найщиріші вітання. Ми вдячні Вам за багаторічну співпрацю, активну роботу із забезпечення гласності в діяльності органу місцевого самоврядування у Ковелі, допомогу у вирішенні питань, які турбують колектив підприємства.  
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 37
Читати далі
12.06.2025
Після школи все молоде птаство розлітається, шукаючи своєї долі. 
Ярослав закінчив у Києві політехніку з «відзнакою». Молодий, здоровий, повний сил та енергії. Як же хотілось послужити Україні, розбудовувати її!
Навідався додому. Розпач опанував хлопця. Бо все поприхватизовувалось спритними  ділками... Роботи не було за його фахом, а торгувати на базарі принизливо – не на те вчився. І при першій нагоді опинився в Америці. Там знайшов те, до чого міг прикласти руки і знання.
Але ностальгія за Україною не давала спокою. «Може, вже там добре, то й не вернуся назад», – не раз   думав, коли збирався додому навідати різних, друзів, мамину могилу. Але чим далі, тим все більше вростав корінням у чужу землю.
На цей раз зупинився у Києві в однокурсника. Ноги самі понесли спочатку до Дніпра, щоб привітатися з ним, зблизька глянути на його води, що течуть  віки, зачерпнути в жменю і притулити до чола, щоб змити втому з далекої дороги. І в душі зринула пісня:
До рідного краю несли
             мене крила,
Де сріблом іскриться
    Дніпра течія.
Моя Україно, ти матінко
   мила,
Ти радість і щастя, веселко
   моя!
Без захоплення не можна споглядати це диво природи. Широкий і вільний, символ чогось могутнього, сильного, всеперемагаючого – таким постав Дніпро перед Ярославом. Скільки пісень про нього складено, скільки легенд! І знову інша пісня заполонила душу:
Пам’ята народ, скільки
           сліз і горя
Знали в минулім твої
  береги,
Та ворожу кров ти носив
          до моря,
Велетню наш дорогий!
А далі “зустрічали” легендарні Кий, Щек, Хорив і сестра Либідь на ковчегу – пам’ятнику засновникам цього  історичного міста.
Щойно зачув хвилі Дніпра, залоскотало під грудьми: згадав рідну хату, калину біля неї, а там «пахне любисток і м’ята, мальви цвітуть край вікна» (ці слова із пісні, яку виконувала Раїса Кириченко, як молитва, врізались у пам’ять назавжди), і матусю, що вічно чекала і зустрічала зі сльозами радості. А біля криниці на лавчині стоїть відерце з водою, де завжди можна було напитися свіжої джерельної води, найсмачнішої в світі.
Згадується інший пейзаж – мамине царство квітів: чорнобривці, майори, айстри, настурції, петунія, кручені паничі, що забирались вище всіх на огорожу  і звисали звідти синіми гірляндами. А ввечері своїм ароматом матіола обзивалась і не пускала до хати. Це все буває літом, бо нині зима. Якась невидима сила покликала його з Америки у цю пору. Але нічого – зими тепер не дуже холодні, не змерзне.
Ці два місця: Київ і село – найрідніші. Тут учився, а там народився. І хоч яка Америка багата і приваблива своїми можливостями знайти себе, ностальгія за Україною не дає забути найдорожче, найсокровенніше – рідну землю, до якої завжди рветься душа.
На завтра Ярослав планував гайнути на малу батьківщину. Уклонитись святим могилам,  пройтися стежками-доріжками, якими бігав до школи, до друзів. Може, вдасться ще побачитись з однокласниками, пройтися біля «альма-матері», яка дала путівку в життя. Згадати вчителів, яким завдячує своїм досягненням у житті, бо вже нікого немає в живих, лише пам’ять. І знову в дорогу, бо звите сімейне гніздечко, там чекають діти, сучасне і майбутнє.
Умить знову став юним, яким рвонув колись до Києва по знання. Мимоволі на очі набігли сльози. З новою силою запекло почуття обов’язку перед рідною Україною. Ніяк не хотілося їхати назад. Цього разу спогади зламали душу, ніби пропустили через м’ясорубку…  
А в цей час у повітрі вже пахло грозою. 
…24 лютого 2022 року. Почалася кровопролитна боротьба з ворожою навалою. Зразу відчув,  як стогне, палає земля, кличе про порятунок. І Ярослав не в Америку подався, а з однокурсником в тероборону.
Згодом він налагодив зв’язок з діаспорою в Лос-Анджелесі. І звідти через деякий час прийшла велика допомога, в першу чергу — бронежилети і медикаменти. Їх привезли моя онучка Ірина, яка там уже давно живе, із напарником. Розвантажили все у Львові, бо вже в Бориспіль не можна було летіти. І не злякались війни, а завітали на Волинь у гості, щоб підтримати духом рідних.
…Це  був лише початок. Коли ж буде кінець?
Валентина Остапчук.
земляПісля школи все молоде птаство розлітається, шукаючи своєї долі. 
Ярослав закінчив у Києві політехніку з «відзнакою». Молодий, здоровий, повний сил та енергії. Як же хотілось послужити Україні, розбудовувати її!
Навідався додому. Розпач опанував хлопця. Бо все поприхватизовувалось спритними  ділками... Роботи не було за його фахом, а торгувати на базарі принизливо – не на те вчився. І при першій нагоді опинився в Америці. Там знайшов те, до чого міг прикласти руки і знання.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 43
Читати далі
12.06.2025
Публікацією працівниці Музею історії Луцького братства з обласного центру Зінаїди Воробей. «Читають про Голодомор в далекому Форлі» редакція газети «Вісті Ковельщини» за підтримки відомого волинського журналіста і письменника, громадського діяча, народного депутата України першого демократичного скликання Андрія Бондарчука розпочинає реалізацію проекту «Ковельчани вдома і за кордоном».
Ідею цього проекту запропонував згаданий вище Андрій Бондарчук, добре знаний на Волині та Ковельщині, в Україні і за її межами. Мета – надрукувати серію матеріалів про наших земляків (не обов’язково тільки з Ковеля, адже Ковельський район тепер великий і охоплює значну територію області), які в умовах жорстокої російсько-української війни четвертий рік поспіль роблять посильний внесок у перемогу над ворогом. Не зажди при цьому залишаючись у рідному краї, але не забуваючи про тих, хто зі зброєю в руках захищає українську землю, турбується про підтримку і поширення української національної ідеї в зарубіжжі. Словом правди завдати нищівної поразки московським прес служникам кривавого путінського режиму.
Багато таких людей на Ковельщині, які, не зважаючи на всі труднощі і негаразди, беруть активну участь у волонтерському русі, піклуються про сім’ї вимушених переселених осіб з окупованих територій, залучаючи їх до громадського життя. Не стоять осторонь важливої справи працівники культурно-освітніх установ, духовенство, студентська і учнівська молодь, керівники підприємств різних форм власності.
Сьогодні українці переконалися у тому, що вони сильні, коли єдині, коли любов до України живе у серці, конкретних справах, а не лише у політичній тріскотні і пустовонстві.
Будемо раді, коли Ви підтримаєте наш спільний з шанованим Андрієм Івановичем Бондарчуком проект і виявили бажання взяти  у ньому участь, надіславши цікаві матеріали на тему: «Ковельчани вдома і за кордоном».
Микола ВЕЛЬМА. 
нове 1 (3)Публікацією працівниці Музею історії Луцького братства з обласного центру Зінаїди Воробей  «Читають про Голодомор в далекому Форлі» редакція газети «Вісті Ковельщини» за підтримки відомого волинського журналіста і письменника, громадського діяча, народного депутата України першого демократичного скликання Андрія Бондарчука розпочинає реалізацію проєкту «Ковельчани вдома і за кордоном».
Ідею цього проєкту запропонував згаданий вище Андрій Бондарчук, добре знаний на Волині та Ковельщині, в Україні і за її межами. Мета – надрукувати серію матеріалів про наших земляків (не обов’язково тільки з Ковеля, адже Ковельський район тепер великий і охоплює значну територію області), які в умовах жорстокої російсько-української війни четвертий рік поспіль роблять посильний внесок у перемогу над ворогом. Не завжди при цьому залишаючись у рідному краї, але не забуваючи про тих, хто зі зброєю в руках захищає українську землю, турбується про підтримку і поширення української національної ідеї в зарубіжжі, словом правди завдає нищівної поразки московським прислужникам кривавого путінського режиму.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 113
Читати далі
12.06.2025
Громадська організація «ВРИТМІ» в березні цього року оголосила грантовий конкурс проєктів. Два банки ініціатив сформулювали тематику грантів у 2025 р. таким чином:
команда FiveTeam – профорієнтація молоді: створення заходів і можливостей, які допоможуть зрозуміти, куди вступати, яка професія підходить, і як спробувати себе в ній;
команда Impulse – доступність: створення заходів,  що допоможуть молодим людям та молоді з особливими освітніми потребами брати участь у заходах разом зі своїми однолітками. 
Саме завдяки підтримці Національної мережі розвитку локальної філантропії та RobertBoschStiftung реалізація даних проєктів стала можливою. 
Команда «Освіта, повага і рівність для всіх», яка сформувалася із активних учнів Ліцею №1, спланувала облаштування простору, який надаватиме індивідуальну підтримку дітям з ООП, ВПО, АТО та дітям, батьки яких віддали життя за мир і свободу, виконуючи свій громадянський обов’язок – захист України від російського агресора. 
Така ідея отримала підтримку в ГО «ВРИТМІ».  В межах її реалізації   проводили  заходи, спрямовані на розвиток та пізнання особистості, навчання технік боротьби зі стресом, покращення дрібної моторики та психоемоційного відновлення, надання домедичної допомоги.
У дітей з особливими освітніми потребами дуже часто страждає загальна і дрібна моторика: рухи не чіткі, наявне недостатнє відчуття ритму, координації та рівноваги. Чим більша рухова активність дитини, тим краще розвивається її мозкова й мовленнєва функція, регулювання та контроль власного тіла, рівновага та пластичність.
Спеціалісти з ІРЦ «Ковельський інклюзивно-ресурсний центр» навчили нас надавати першу домедичну допомогу. В умовах сьогодення це необхідність, яка вимагає діяти виважено і швидко, адже дуже часто під загрозою стає життя людини.
Заняття із асистентом учителя інклюзивного навчання  Юлією Мороз щодо оформлення писанок різними техніками, а саме  «солона карамель» та аплікація крупою, покликані сприянню психоемоційному відновленню дітей, розслабленню та рефлексії, активації та мотивації пізнавальної активності. А робота з балансувальною дошкою Більгоу нагадувала кумедну гру, однак її призначення – допомога в розвитку пам’яті, координації, концентрації уваги.
Практичний психолог Ліцею Людмила Катерна проводила заняття з елементами арттерапії. Метою заняття з психосоматики є розвиток навиків подолання бар’єрів у спілкуванні, створення можливості для самовираження, формування вміння висловлювати власні почуття. А під час заняття «Гіперактивна дитина» ми навчилися допомагати один одному, знаходити сильні сторони особистості та відчувати свою успішність. 
Наталія Прокопів, учитель образотворчого мистецтва, під час проведення арттерапевтичного заняття з елементами майстер-класу з писанкарства  створила  казкову атмосферу Великоднього свята. Писанкарство, як прадавня традиція наших предків, допомогло висловити певні почуття та емоції через символи, які важко передати словами. Адже арттерапія допомагає відновити психоемоційний стан людини, налаштувати її на спокійний ритм, розвивати дрібну моторику, навчити концентруватися на деталях.  
За час реалізації проєкту ми всією ліцейною родиною вчилися допомагати та підтримувати дітей з особливими освітніми потребами, які часто знаходяться у складних життєвих обставинах, або ж стали свідками військових дій. Наше завдання було і є – допомогти їм адаптуватися в соціумі, зрозуміти, що КОЖНА ЛЮДИНА – УНІКАЛЬНА, АЛЕ ВСІ МИ РІВНІ У ПРАВАХ.
Я переконаний, що простір, який був створений командою «Освіта, повага та рівність для всіх!», стане улюбленим місцем спілкування та розвитку особливих діток.
Станіслав ШОСТАЦЬКИЙ, 
учень 6-А класу 
Ліцею №1.
P. S. Хочу висловити вдячність Аліні ДАНИЛЮК, Марії Дунай, засновницям ГО «ВРИТМІ», за підтримку та фінансування нашого проєкту, Оксані МЕЛЬНИК, директорці Ліцею №1 — за підтримку та організацію заходів у ліцеї; Ганні КУХТІ та Наталії СТРЕЧЕНЬ, заступникам директора Ліцею №1  — за ідейну підтримку та допомогу.
С. Ш. 
а1000000865Громадська організація «ВРИТМІ» в березні цього року оголосила грантовий конкурс проєктів. Два банки ініціатив сформулювали тематику грантів у 2025 р. таким чином:
команда FiveTeam – профорієнтація молоді: створення заходів і можливостей, які допоможуть зрозуміти, куди вступати, яка професія підходить, і як спробувати себе в ній;
команда Impulse – доступність: створення заходів,  що допоможуть молодим людям та молоді з особливими освітніми потребами брати участь у заходах разом зі своїми однолітками. 
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 55
Читати далі
12.06.2025 Романюк Аліна Петрівна
13 червня, п’ятниця
Схід Сонця – 05.05; захід – 21.37. 
Місяць – у Козерозі. 
Мц. Антоніни. Прп. Анни, Йоана.
14 червня, субота
Схід Сонця – 05.05; захід – 21.38.
Місяць – у Водолії. 
Всесвітній день донора крові.
Віддання П’ятд. Блгв. Мстислава Хороброго.
15 червня, неділя
Схід Сонця – 05.05; захід – 21.38.
Місяць – у Водолії. 
День батька (День тата).
Неділя 1 після П’ятд. Всіх святих. Свт. Михаїла Київського. 
Заговини на Петрів піст (Петрівку).
16 червня, понеділок
Схід Сонця – 05.05; захід – 21.39.
Місяць – у Рибах. 
Свт. Тихона Амафунтського. 
Початок Петрового посту.
17 червня, вівторок
Схід Сонця – 05.05; захід – 21.39.
Місяць – у Рибах. 
Всесвітній день боротьби з опустеленням і посухою. 
Мч. Мануїла.
18 червня, середа
Схід Сонця – 05.05; захід – 21.40.
Місяць – в Овні. 
День дільничного інспектора поліції України.
Прп. Леонтія Києво-Печер.
19 червня, четвер
Схід Сонця – 05.05; захід – 21.40.
Місяць – в Овні. 
День фермера в Україні.
Ап. Юди, брата Господнього. Прп. Йоана.
Місячні фази у червні
Спадаючий  Місяць – до 24 червня. 
Новий  Місяць – 25 червня.
Зростаючий Місяць – 26-30 червня.
Підготувала Аліна РОМАНЮК.
черешня13 червня, п’ятниця
Схід Сонця – 05.05; захід – 21.37. 
Місяць – у Козерозі. 
Мц. Антоніни. Прп. Анни, Йоана.
14 червня, субота
Схід Сонця – 05.05; захід – 21.38.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 68
Читати далі
12.06.2025
ОВЕН. Варто частiше вiдпочивати i не працювати наднормово. У вихiднi корисний пасивний вiдпочинок, що не вимагає особливих енергетичних витрат. Ситуацiя, яка непокоїла вас, проясниться.
ТЕЛЕЦЬ. Вiтер змiн дутиме у ваш бік і може понести раптовим поривом, помiнявши i мiсце, i спосiб життя. У такі днi добре починати щось з чистого аркуша. Найбезпечнiшим рiшенням буде вiдпустка, подорож.
БЛИЗНЮКИ. У життi настає новий етап. Вiрогiднi цiкавi зустрiчi, романтичнi побачення i пристрасна любов. Без зусиль  отримаєте те, про що давно мрiяли. Не забувайте дякувати тим, хто допомагав. 
РАК. Варто подвоїти ентузiазм на роботi, начальство це оцiнить i пiдвищить вам зарплату. Не нехтуйте перспективами, що вiдкриваються. У п’ятницю можете отримати важливу iнформацiю, вiдповiдi на багато запитань. 
ЛЕВ. Можливi непередбаченi зустрiчi i перевiрки, причому вiдповiдати доведеться не тiльки i не стiльки за себе, як за справи iнших. Втiм, можливо, що така ситуацiя приведе до фiнансового успiху. Тиждень сприятливий для нових справ.
ДIВА. Не варто ухвалювати спонтанних рiшень, уникайте конфлiктiв на роботi i в сiм‘ї. Опирайтеся на перевiрених i надiйних людей та власнi напрацювання.  Бажано не афiшувати намiри, тодi вони швидше здiйсняться. 
ТЕРЕЗИ. Настає вiдповiдальний тиждень, який потребуватиме швидких рiшень. Зате потiм можна подумати про вiдпустку. Вiвторок i субота обiцяють бути вдалими в усiх аспектах. Дiти порадують досягненнями.
СКОРПIОН. Несподiванi звiстки можуть змiнити життя i плани. Не бiйтеся нового, давно пора знайти ліпшу роботу або переїхати в iнше мiсто. Проявiть себе досвiдченим дипломатом. Вас чекає успiх i пiдвищення по службi.
СТРIЛЕЦЬ. Незважаючи на активнiсть i працездатнiсть, може здолати нудьга. Варто понизити темп, зменшити обсяг роботи, вона нiкуди не подiнеться. Добре потішити себе чимось, що пiднiме настрiй. Стежте за мовою, щоб не образити довколишніх.
КОЗЕРIГ. Не соромтеся використовувати кориснi зв’язки, якщо такi є, у справах не зайве високе заступництво. У серединi тижня вдалими i приємними стануть зустрiчi iз старими друзями. Будете здатнi передбачати подiї. 
ВОДОЛIЙ. Робота не повинна займати весь час, не забувайте i про сiм’ю. Успішний та сприятливий час для укладення фiнансових договорiв i операцiй. 
РИБИ. Роботи буде багато, але не старайтеся виконати все i вiдразу. Можуть знадобитися творча iмпровiзацiя, пунктуальнiсть i зiбранiсть, що  гарантуватимуть успiх. 
Степан ЗОРЕПАД.
гороОВЕН. Варто частiше вiдпочивати i не працювати наднормово. У вихiднi корисний пасивний вiдпочинок, що не вимагає особливих енергетичних витрат. Ситуацiя, яка непокоїла вас, проясниться.
ТЕЛЕЦЬ. Вiтер змiн дутиме у ваш бік і може понести раптовим поривом, помiнявши i мiсце, i спосiб життя. У такі днi добре починати щось з чистого аркуша. Найбезпечнiшим рiшенням буде вiдпустка, подорож.
БЛИЗНЮКИ. У життi настає новий етап. Вiрогiднi цiкавi зустрiчi, романтичнi побачення i пристрасна любов. Без зусиль  отримаєте те, про що давно мрiяли. Не забувайте дякувати тим, хто допомагав. 
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 75
Читати далі
05.06.2025
Шановні читачі газети!
Якщо Ви передплатили “Вісті Ковельщини” лише на І півріччя 2025 року, НЕГАЙНО продовжіть передплату. Це можна зробити до 25 червня.
Передплатна ціна така:
1 місяць – 77  грн.;
3 місяці – 197 грн.;
6 місяців (до кінця року)  – 362 грн. 
На бажаючих чекає традиційна акція “Передплатіть і виграйте”.
Взявши у ній участь, зможете стати володарем оригінального приза.
Редакція. 
газета вк Шановні читачі газети!
Якщо Ви передплатили “Вісті Ковельщини” лише на І півріччя 2025 року, НЕГАЙНО продовжіть передплату. Це можна зробити до 25 червня.
Передплатна ціна така:
1 місяць – 77  грн.;
3 місяці – 197 грн.;
6 місяців (до кінця року)  – 362 грн. 
На бажаючих чекає традиційна акція “Передплатіть і виграйте”.
Взявши у ній участь, зможете стати володарем оригінального приза.
Редакція. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 68
05.06.2025
Четвер. Ясно. Температура: 29оС. Вітер  західний  сильний.
В ніч на п’ятницю: Мінлива хмарність. Температура: 18оС. Вітер західний слабкий.
П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 27оС. Вітер західний помірний.
В ніч на суботу. Мінлива хмарність.  Температура: 18оС. Вітер південний слабкий.
Субота. Мінлива хмарність, часом дощ.   Температура: 28оС. Вітер південний помірно сильний.
В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: 19оС. Вітер південний слабкий.
Неділя. Переважно ясно.  Температура: 230С. Вітер південно-західний помірно сильний.
В ніч на понеділок. Мінлива хмарність, часом дощ.  Температура: 14оС. Вітер  північно-західний  помірний.
Понеділок. Мінлива хмарність, можливий дощ.   Температура: 18оС. Вітер західний сильний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність.  Температура: 11оС. Вітер південно-західний  слабкий.
Вівторок. Мінлива хмарність.  Температура: 18оС. Вітер південно-західний помірно сильний.   
В ніч на середу. Хмарно, можливий дощ.  Температура: 12оС. Вітер південно-західний слабкий.
Середа. Мінлива хмарність, часом  дощ. Температура: 19оС. Вітер  західний   помірно сильний.
полЧетвер. Ясно. Температура: 29оС. Вітер  західний  сильний.
В ніч на п’ятницю: Мінлива хмарність. Температура: 18оС. Вітер західний слабкий.
П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 27оС. Вітер західний помірний.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 63
Читати далі
05.06.2025
Завтра, 6 червня, в Україні, за традицією, відзначатимуть День журналіста. Чесно кажучи, не надто веселим буде свято. Російсько-українська війна триває, щодня на фронті гинуть люди, щоночі московити бомблять мирні міста і села.
Ситуація у галузі журналістики критична. Різко впали тиражі друкованих видань, багато редакцій припинили роботу, на окупованих територіях окупанти отруюють свідомість населення своїми брехливими газетками і такими ж радіо- і телепередачами. Держава практично самоусунулася від проблем медіа.
На щастя, журналісти належать до цієї категорії людей, які так просто не здаються, наполегливо продовжують нести українське Слово до читача, глядача, слухача. Багато з них зі зброєю в руках захищають рідну землю від ворога. Чимало подають інформацію безпосередньо з місця подій, знайомлять суспільство з тим, що реально відбувається.
Продовжує нести трудову вахту в умовах воєнного стану і колектив ТзОВ «Редакція газети «Вісті Ковельщини». Як не доводиться важко, вдається продовжувати випуск  «міськрайонки», знайомити мешканців краю з новинами життя в реаліях війни, розповідати про тих, хто наближає перемогу над рашистами і тим, хто допомагає Героям.
Сьогодні хочеться подякувати всім, хто допомагає журналістам вистояти, не впасти духом, продовжувати творити заради нашої спільної справи. В першу чергу – читачам, які передплачують видання або купують його вроздріб, працівникам поштового зв’язку, які організовують передплатні кампанії і доставляють пресу, тернопільським поліграфістам, які забезпечують своєчасний друк газети. 
Наша вдячність – діловим партнерам: рекламодавцям, спонсорам і благодійникам, завдяки яким «Вісті Ковельщини» безкоштовно отримують ветерани війни і праці, малозабезпечені категорії громадян. Шана і повага громадським дописувачам, завдяки яким газета постійно друкує цікаві матеріали на гострі й актуальні теми.
Напередодні свята найщиріші вітання і подяка за роки праці у редакції – ветеранам преси, які нині перебувають на заслуженому відпочинку. Честь Вам і слава! Вічна пам’ять журналістам, які пішли у засвіти.
З нагоди Дня журналіста – наш  традиційний  заклик: «Читайте і передплачуйте «Вісті Ковельщини» – газету для Вас і про Вас!». 
пероЗавтра, 6 червня, в Україні, за традицією, відзначатимуть День журналіста. Чесно кажучи, не надто веселим буде свято. Російсько-українська війна триває, щодня на фронті гинуть люди, щоночі московити бомблять мирні міста і села.
Ситуація у галузі журналістики критична. Різко впали тиражі друкованих видань, багато редакцій припинили роботу, на окупованих територіях окупанти отруюють свідомість населення своїми брехливими газетками і такими ж радіо- і телепередачами. Держава практично самоусунулася від проблем медіа.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 65
Читати далі
05.06.2025
Літо  –  це про дитинство, про безтурботну юність, про емоції, які залишають теплий спогад у серці на все життя. Це пора, коли природа квітне і виграє яскравими барвами, тішить першими стиглими плодами. Смак літа  – це соковиті ягоди і холодне морозиво. 
Ну і, звісно, літо  –  це канікули і відпустки, яких з нетерпінням чекають усі: і дорослі, і малі. Безперечно,  це – улюблена пора року дітвори, адже попереду незабутні пригоди, пізнавальні відпочинково-оздоровчі подорожі.
Радіють літечку і другокласниці, яких ви бачите на світлині (зліва навправо): Софія ВОРОБЕЙ, Анна РОМАНЮК, Валерія САГАЛЬ. Дівчатка старанні в навчанні, активні у позашкільному житті  – співають, танцюють, малюють у різних гуртках нашого міста. Успішно закінчивши навчальний рік, дітки найбільше очікують відпочинку з рідними на мальовничих берегах озер і річок Волинського краю.
Віримо, що так і станеться. Тож, попри тривоги, в яких наші дітки живуть і навчаються через клятого рашистського сусіда, даруймо найріднішим радість, позитивні емоції, організовуймо цікаве дозвілля. Адже дитинство таке ж швидкоплинне, як і тепле літечко.
Текст і  фото Аліни РОМАНЮК.
20250602_094551Літо  –  це про дитинство, про безтурботну юність, про емоції, які залишають теплий спогад у серці на все життя. Це пора, коли природа квітне і виграє яскравими барвами, тішить першими стиглими плодами. Смак літа  – це соковиті ягоди і холодне морозиво. 
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 43
Читати далі
05.06.2025
“Людина, яка створила університет» — так  називається книга, яка нещодавно   вийшла з друку. Ще тепла, як теплий погляд проникливих, доброзичливих очей із лагідною посмішкою героя, що на портреті обкладинки, нашого земляка-голобчанина, випускника Голобської школи, ректора Луцького національного технічного університету, видатного науковця, освітянина, державного та громадського діяча. 
Та всіх звань і нагород, які він одержав за життя,   не перерахувати. Найголовніше, що є гордістю нашої школи, селища і всієї Волині та України. Це, мабуть, найбільше звання.
У книзі вміщено більше 130 відгуків, спогадів, біографічних  есе та світлин. Це людина-легенда, таких вдень з вогнем не знайти сьогодні, як пишуть про нього сучасники. 
У цьому році було б йому 80, але 10 років минуло, як він залишив цей світ у спогадах, справах, послідовниках його діяльності, дітях, онуках під прізвищем  Божидарнік.
Все здоров’я   поклав на вівтар науки. Автор семи навчальних підручників та  посібників, трьох монографій, понад 150 наукових праць, 45 запатентованих  винаходів. 38 років з часу заснування   очолював технічний університет.
«Є люди, як квіти – яскраві, ніжні, вишукані. Є люди, як ріки – повноводні, що течуть поміж берегами, або такі, що  стрімко летять з гір, щедро оббризкуючи прохолоду. Є люди, котрі немов з каменю викладені, — сильні, міцні, надійні. 
Є такі, як сонце, бо хочуть усіх зігріти. А є неначе зорі, які не згасають. А якщо і згасають, то залишається світлий слід на небі й в душах тих, хто їх ніколи не забуде. Є люди —  величні постаті, чий внесок в історію рідного краю вжився яскравими сторінками добрих справ. Таким був і є в наших спогадах і серцях Віктор Володимирович Божидарнік», — згадує про нього Петро Філюк, суддя Конституційного суду України. І продовжує: «Вслухайтеся лише у звучання цих слів: «Божий дар». І зразу стає зрозумілим, що ця людина уже покликана в світ, щоб зробити його кращим».
А Петро Бойчук, ректор Луцького педагогічного коледжу,  сказав про нього, що це — монументальна особистість, людина-титан, людина-епоха… «Віктор Володимирович пройшов усі етапи становлення і розвитку Луцького національного технічного університету – провідного закладу  України та гордості чарівної Волині», — згадує Іван Добрянський, професор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу.
«Він був передусім щирим патріотом України  і свого краю, нащадком давнього козацького роду. За його сприяння в очолюваному ним закладі був організований курінь Українського реєстрового Козацтва, розроблена програма духовного і патріотичного виховання молоді, основу якої складало повернення до духовних витоків українського народу», — згадує Петро Олешко, ректор Волинського інституту післядипломної освіти педагогів. 
Завдяки його невтомній праці у 1997 році  інститут отримав статус технічного університету. А спочатку був лише філіалом від Львівського. Дбайливий був господар, турботливий сім’янин. Його діти, Тарас і Зоряна,  пішли слідами батька і достойно продовжують його наукові традиції.
У нього слово ніколи не розходилось з ділом. Сказав – зробив. І  результат його  праці, його життя – перетворення, розбудова філії Львівського політехнічного інституту в Луцький національний технічний університет.  
«Думаю, що громадськість міста та області підтримала б пропозицію про присвоєння  ЛНТУ імені Віктора Божидарніка. Вірю, що це неодмінно буде», — наголошує Петро Семенюк, колишній директор Волинської філії КБ «ПриватБанк». Серед багатьох теплих слів про цю незвичайну людину є і спогади однокласниці Галини Шалапай, яка підкреслила,  що  він був мудрий  і мав щире та добре серце, аргументуючи думки прикладами із життя.
Кожен, хто поділився спогадами у цій книзі, підтримує пропозицію Петра Семенюка про присвоєння ЛНТУ імені Віктора Божидарніка. А я думаю, що він давно носить це звання, бо народ визнав.
– Де ти вчився?
– У  Божидарніка.
– Куди вступаєш?
– До Божидарніка.
– Де вчишся?
– У Божидарніка.
От вам і результат. Пригадую, хай мене вибачать читачі, коли  моя  учениця, що навчалась  в  Києві, привітала мене з Днем учителя через освітянську газету і назвала Заслуженою. Я,  коли  прочитала, злякалась, бо це ж неправда. Пишу в газету, щоб написали спростування, бо учениця не знала. І ось відповідь: «Шановна В. І. Остапчук, не хвилюйтесь, це ж  краще народне визнання, ніж на папері. І ми спростування не будемо давати».
Отож, раз народ визнав, залишається оформити лише  документально. 
Валентина ОСТАПЧУК.
P. S. Дякую нашій Голобській бібліотеці та бібліотекарям за те, що однією   із перших прочитала книгу. 
В. О. 
Scan1 “Людина, яка створила університет» — так  називається книга, яка нещодавно   вийшла з друку. Ще тепла, як теплий погляд проникливих, доброзичливих очей із лагідною посмішкою героя, що на портреті обкладинки, нашого земляка-голобчанина, випускника Голобської школи, ректора Луцького національного технічного університету, видатного науковця, освітянина, державного та громадського діяча. 
Та всіх звань і нагород, які він одержав за життя,   не перерахувати. Найголовніше, що є гордістю нашої школи, селища і всієї Волині та України. Це, мабуть, найбільше звання.
У книзі вміщено більше 130 відгуків, спогадів, біографічних  есе та світлин. Це людина-легенда, таких вдень з вогнем не знайти сьогодні, як пишуть про нього сучасники. 
У цьому році було б йому 80, але 10 років минуло, як він залишив цей світ у спогадах, справах, послідовниках його діяльності, дітях, онуках під прізвищем  Божидарнік.
Все здоров’я   поклав на вівтар науки. Автор семи навчальних підручників та  посібників, трьох монографій, понад 150 наукових праць, 45 запатентованих  винаходів. 38 років з часу заснування   очолював технічний університет.
«Є люди, як квіти – яскраві, ніжні, вишукані. Є люди, як ріки – повноводні, що течуть поміж берегами, або такі, що  стрімко летять з гір, щедро оббризкуючи прохолоду. Є люди, котрі немов з каменю викладені, — сильні, міцні, надійні. 
Є такі, як сонце, бо хочуть усіх зігріти. А є неначе зорі, які не згасають. А якщо і згасають, то залишається світлий слід на небі й в душах тих, хто їх ніколи не забуде. Є люди —  величні постаті, чий внесок в історію рідного краю вжився яскравими сторінками добрих справ. Таким був і є в наших спогадах і серцях Віктор Володимирович Божидарнік», — згадує про нього Петро Філюк, суддя Конституційного суду України. І продовжує: «Вслухайтеся лише у звучання цих слів: «Божий дар». І зразу стає зрозумілим, що ця людина уже покликана в світ, щоб зробити його кращим».
А Петро Бойчук, ректор Луцького педагогічного коледжу,  сказав про нього, що це — монументальна особистість, людина-титан, людина-епоха… «Віктор Володимирович пройшов усі етапи становлення і розвитку Луцького національного технічного університету – провідного закладу  України та гордості чарівної Волині», — згадує Іван Добрянський, професор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу.
«Він був передусім щирим патріотом України  і свого краю, нащадком давнього козацького роду. За його сприяння в очолюваному ним закладі був організований курінь Українського реєстрового Козацтва, розроблена програма духовного і патріотичного виховання молоді, основу якої складало повернення до духовних витоків українського народу», — згадує Петро Олешко, ректор Волинського інституту післядипломної освіти педагогів. 
Завдяки його невтомній праці у 1997 році  інститут отримав статус технічного університету. А спочатку був лише філіалом від Львівського. Дбайливий був господар, турботливий сім’янин. Його діти, Тарас і Зоряна,  пішли слідами батька і достойно продовжують його наукові традиції.
У нього слово ніколи не розходилось з ділом. Сказав – зробив. І  результат його  праці, його життя – перетворення, розбудова філії Львівського політехнічного інституту в Луцький національний технічний університет.  
«Думаю, що громадськість міста та області підтримала б пропозицію про присвоєння  ЛНТУ імені Віктора Божидарніка. Вірю, що це неодмінно буде», — наголошує Петро Семенюк, колишній директор Волинської філії КБ «ПриватБанк». Серед багатьох теплих слів про цю незвичайну людину є і спогади однокласниці Галини Шалапай, яка підкреслила,  що  він був мудрий  і мав щире та добре серце, аргументуючи думки прикладами із життя.
Кожен, хто поділився спогадами у цій книзі, підтримує пропозицію Петра Семенюка про присвоєння ЛНТУ імені Віктора Божидарніка. А я думаю, що він давно носить це звання, бо народ визнав.
– Де ти вчився?
– У  Божидарніка.
– Куди вступаєш?
– До Божидарніка.
– Де вчишся?
– У Божидарніка.
От вам і результат. Пригадую, хай мене вибачать читачі, коли  моя  учениця, що навчалась  в  Києві, привітала мене з Днем учителя через освітянську газету і назвала Заслуженою. Я,  коли  прочитала, злякалась, бо це ж неправда. Пишу в газету, щоб написали спростування, бо учениця не знала. І ось відповідь: «Шановна В. І. Остапчук, не хвилюйтесь, це ж  краще народне визнання, ніж на папері. І ми спростування не будемо давати».
Отож, раз народ визнав, залишається оформити лише  документально. 
Валентина ОСТАПЧУК.
P. S. Дякую нашій Голобській бібліотеці та бібліотекарям за те, що однією   із перших прочитала книгу. 
В. О. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 65
05.06.2025
Боївка Сидора Антонюка – «Кузьменка» діяла на території Ратнівського району в 1949-1950 роках. Це був час, коли повстанський рух вже пішов на спад і радянські каральні органи досить впевнено контролювали обстановку. Те, що за таких умов молоді поліщуки готові були жертвувати своїм життям тільки, щоб не підкорятися комуністичній владі, показує в першу чергу, наскільки жорстокою та несправедливою була ця влада. 
Сидір Антонюк народився у 1927 році в селі Старостине Прохідської сільради поблизу Ратного, закінчив 5 класів місцевої школи, допомагав батькові по господарству. Після війни працював у Ратнівській заготконторі та створив підпільну групу ОУН. Був арештований органами МГБ восени 1948-го, але зумів утекти з-під варти і через деякий час приєднався до повстанської боївки «Зоренка». Вже 19 березня 1949 року брав участь у пограбуванні кооперації в селі Прохід, де повстанці забрали товарів на суму 13 300 крб. 
«Кузьменко» більшість часу проводив окремо від боївки, поблизу сіл Гірники, Прохід і Комарове. Влітку 1949-го він подружився із жителем с. Гірники Лещуком Адамом Тимофійовичем, який пішов у ліс, щоб уникнути арешту. За свій маленький зріст та міцну статуру отримав псевдо «Горобчик», був озброєний німецькою гвинтівкою. «Кузьменко» і «Горобчик» мали хороші відносини з місцевими жителями, які їх годували та переховували у своїх приміщеннях. На прохання селян хлопці вбили лісничого Бориса Бухаріна, який не дозволяв рубати ліс.
Восени 1949 року боївка «Зоренка» активізує свої дії і на території сусідньої Берестейщини вбила двох радянських активістів. У селі Броди Ратнівського району спалили автомашину з обладнанням, яка належала Малоритському ліспромгоспу, на суму 56 000 крб. У цьому ж селі пограбували фінагента та лісників, які отримали гроші на збір жолудів. 
Ковельський окружний провід ОУН призначив Сидора Антонюка командиром окремої кущової боївки. Основним місцем її базування стає ліс між Кортелісами і Сільцями – Гірницькими, де було збудовано декілька схронів. У цей час повстанці налагоджують зв’язки із жителями багатостраждальних кортеліських хуторів, які були спалені під час німецької окупації. Житель хутора  Рябине Улян Павлючик пізніше розповів, що група «Кузьменка» відвідувала його разів 15-17. При цьому «Кузьменко» читав багато листівок націоналістичного змісту, де були заклики до місцевого населення і особливо до молоді не вступати в колгоспи, не йти на службу в радянську армію, протидіяти всім заходам радянської влади у селах. Павлючик настільки подружився із повстанцями, що допоміг їм скоїти  напад на машину Малоритської кооперації, що їхала з ратнівського базару. Всього товарів і грошей було забрано на суму понад 25 000 крб.
l
У січні 1950-го боївка «Кузьменка» жила в лісі, поблизу хутора Рябине. Були сильні морози і часто йшов сніг, тому повстанці з лісу нікуди не виходили, щоб не робити слідів. Тим часом Ратнівський райвідділ МГБ завів на цю боївку ОУН агентурну справу № 356 під кодовою назвою «Приречені». У чекістів вже було достатньо інформації про вояків, які входили до складу групи. Вони знали, що під командування «Кузьменка», крім «Горобчика», перейшли також «Стьопа» і «Старий» та про їхнє озброєння. 
«Стьопа» – Микола Ганіч, житель с. Видраниця Ратнівського району, заступник командира, у квітні 1949 року разом із ще одним «стрибком»  – Пилипом Романюком за завданням «Коса» убив дільничного уповноваженого міліції і перейшов на нелегальне становище, вік 20-22 роки, зріст середній, міцної статури, озброєний німецькою гвинтівкою і пістолетом «ТТ».  
«Старий» – Михайло Ятчук, псевдо отримав за поважний, як для повстанця, 30-річний вік, житель с. Броди, член ОУН з 1944-го, озброєний російським карабіном та пістолетом.
До боївки приєднався також житель хутора  Рябине Григорій Трофімук (отримав псевдо «Мирон»). 2 лютого він мав іти на службу в радянську армію, але замість цього перейшов на нелегальне становище. 
На початку квітня 1950-го в боївку «Кузьменка» вступив житель хутора  Засвяття Самарівської сільради Петро Тарасюк, який був круглим сиротою. «Кузьменко» розповів новобранцю про мету  та завдання ОУН і присвоїв йому псевдо «Тополя». Хлопці з кортеліського лісу пішли до хутора  Липово Гірниківської сільради. Недалеко від озера їх зустрів господар Данилюк Улян Антонович на псевдо «Розгром». Повстанці кілька днів перебували на острівці біля озера, а Улян приносив їм їсти. Два дні тривало «політичне навчання». «Кузьменко» вголос читав націоналістичні брошури та листівки, розповідав, що незабаром розпочнеться війна між США і СРСР. Американці швидко переможуть завдяки атомній зброї, а потім допоможуть створити самостійну Україну.
l
За два дні до Пасхи боївку вступив чоловік сестри «Кузьменка» – Осіюк Петро Оніпатійович, який жив на хуторі біля Гірник. Він вже давно допомагав повстанцям і змушений був до них приєднатися, щоб уникнути арешту. Петро був озброєний російським карабіном без мушки і отримав псевдо «Хоменко». Увечері в суботу перед Великоднем хлопці назбирали на хуторах у жителів яєць та інших продуктів, пішли в ліс під село Кортеліси, де переховувався «Старий», і три дні святкували. Весною в «Старого» загострився туберкульоз і йому було важко ходити, тому більшість часу перебував сам у лісовій схованці. 
У ніч на 30 квітня повстанці пішли на хутір до батька «Мирона». Але потрапили в засідку. «Горобчик», який заходив у будинок першим, був убитий, а іншим вдалося втекти. Після цього офіцер МГБ Русняк наказав ні в чому не винному батькові «Мирона»  Федору Трофімуку йти в бік лісу та розстріляв його в спину з автомата. 15 травня боївка «Кузьменка» знову потрапила в засідку. Ось як про це згадував Павло Тарасюк: 
«За вказівкою «Кузьменка», ми пішли в с. Старостине до Адама Литвинця, який нібито був сексотом МГБ, щоб його пограбувати, поговорити з ним, побити і, якщо він не відмовиться від роботи на органи МГБ, то його розстріляти… Не доходячи до будинку Литвинця метрів до 30 нас обстріляли і ми розбіглися. Потім ми в болоті наткнулись на «Стьопу», який був поранений у ліву ногу і не міг іти. Ми його донесли на хутір, а потім верхом на коні повезли далі. Під час нічного обстрілу був також убитий Осіюк Петро – «Хоменко». «Стьопу»  Улян – «Розгром» взяв на плечі, приніс до берега озера і човном перевіз на другий берег, де він переховувався в кущах». 
Серед надійних помічників повстанців були жителі с. Конище – Грицюк Григорій Іванович, псевдо «Залізняк», Харлампович Павло Семенович та його небіж  – Терещук Василь. Грицюк і Терещук були кваліфіковані в документах МГБ, як легальні бандити, оскільки мали зброю та брали участь в окремих повстанських акціях. Саме до них зумів втертися в довіру агент МГБ «Литвин». Цим агентом був комсомолець, житель с. Конище, який у квітні 1950 року демобілізувався із радянської армії. Він отримав завдання від органів держбезпеки використати проти повстанців нервово-паралітичний препарат «Нептун-47». Така можливість трапилася 29 травня, під час свята Трійці. 
Агент «Литвин» зустрів у будинку Павла Харламповича – «Кузьменка», «Мирона» і «Тополю». «Кузьменко» попросив його та Грицюка дістати десь самогону, щоб відзначити свято. Самогону дістали півтора літра.Коли Грицюк пішов додому, щоб взяти ще й хліба із салом, «Литвин» влив у його пляшку снодійне. Під час обіду поблизу садиби Павла Харламповича «Залізняк» першим почав розливати свою пляшку, а вже потім «Литвина». При цьому агент МГБ зробив помилку – випив до 200 г горілки, зокрема і 50 г з препаратом. Отрута справила сильний ефект,  і вже через 15 хвилин всі учасники застілля втратили притомність більше,  ніж на добу. «Литвин» залишився при свідомісті, але сильно захмелів,  і його не відпускали з двору господар із сусідом, які не пили. Лише на другу добу агенту вдалося через місцеву вчительку повідомити райвідділ про виконане завдання.
l
Оперативно-військова група прибула в Конище увечері 30 травня, але повстанців уже не застала. Виявилося, що першим прийшов до тями «Кузьменко» і відразу ж кинувся втікати. Через кілька годин проснувся «Мирон». Він забрав свої та «Кузьменкові» речі та зброю і також пішов у ліс. Оперативно-військова група негайно кинулася прочісувати прилегле урочище «Крушина» і затримала там наймолодшого повстанця «Тополю», який перебував у напівпритомному стані. Як розвивалися події далі, описано в документі МГБ:
Акт про знищення боївки «Кузьменка»
«31травня 1950 р.                                                                      м. Ратне.
…30 травня 1950 року в 20:00 в РО МГБ прийшло донесення про те, що в лісовому масиві під селом Конище Комарівської сільради знаходиться банда «Кузьменко» в кількості 3 чол. По цьому сигналу, до місця знаходження банди для її ліквідації був висланий військовий наряд в кількості 8 чол. на чолі з командиром взводу ст. лейтенантом Мєльніковим. Від РО МГБ виїхали офіцери Мінєєв, Блінов і Сімонов. Під час прочісування лісового масиву під с. Конище (урочище Крушино) оперативно-військовою групою був захоплений живим в 22:00 год. учасник банди «Кузьменко» бандит «Тополя» – Тарасюк П.О., який на допиті  повідомив, що 2 бандити – «Кузьменко» і «Мирон» пішли у невідомому напрямку, а два легальних бандити – Грицюк Григорій і Терещук Василь знаходяться в будинку бандпособника Харламповича Павла Семеновича… 
Також бандит «Тополя» повідомив, що в болоті за 200 м від х. Липово Гірниківської сільради переховується поранений бандит «Стьопа» – Ганіч Микола Іванович. На основі цих даних наша група вийшла до місцезнаходження пораненого бандита «Стьопа». В 10 год. ранку 31 травня 1950 р. оперативно-військовою групою було виявлено місцезнаходження «Стьопи». З ним разом виявився бандит «Мирон». На підході бандити обстріляли оперативно-військову групу і під час перестрілки обидва бандити «Стьопа» і «Мирон» були вбиті».
6 червня оперативна група виявила ще одного повстанця – «Старого», який відмовився здаватися і був убитий. У вбитих повстанців було вилучено зброю: три гвинтівки іноземного зразка, автомат, два пістолети, дві гранати і оунівські документи.
11 жовтня 1950 року, в с. Броди агент МГБ «Ільїн» застрелив Сидора Антонюка із пістолета, коли той прийшов до нього за продуктами.
Микола МИХАЛЕВИЧ, завідувач Кортеліського історичного музею.
На світлинах: Сидір Антонюк і Григорій Грицюк.
Фото з архіву автора. 
КузьменкоБоївка Сидора Антонюка – «Кузьменка» діяла на території Ратнівського району в 1949-1950 роках. Це був час, коли повстанський рух вже пішов на спад і радянські каральні органи досить впевнено контролювали обстановку. Те, що за таких умов молоді поліщуки готові були жертвувати своїм життям тільки, щоб не підкорятися комуністичній владі, показує в першу чергу, наскільки жорстокою та несправедливою була ця влада. 
Сидір Антонюк народився у 1927 році в селі Старостине Прохідської сільради поблизу Ратного, закінчив 5 класів місцевої школи, допомагав батькові по господарству. Після війни працював у Ратнівській заготконторі та створив підпільну групу ОУН. Був арештований органами МГБ восени 1948-го, але зумів утекти з-під варти і через деякий час приєднався до повстанської боївки «Зоренка». Вже 19 березня 1949 року брав участь у пограбуванні кооперації в селі Прохід, де повстанці забрали товарів на суму 13 300 крб. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 44
Читати далі
05.06.2025

фішингЩо таке фішинг і як він діє?

Інтернет-торгівля в Україні невпинно набирає обертів, а маркетплейси поступово стають ключовими платформами для здійснення покупок. Разом із зростанням популярності онлайн-шопінгу зростає і кількість кіберзагроз, серед яких особливо поширеними є шахрайські методи, спрямовані на викрадення особистих даних та фінансів користувачів. Найчастіше зловмисники застосовують фішингові посилання, які візуально повторюють оформлення відомих торговельних майданчиків.
Фішинг — це різновид шахрайства, коли зловмисники під виглядом справжніх сервісів намагаються виманити конфіденційні дані: логіни, паролі, реквізити банківських карток тощо. Вони створюють підроблені сайти, що імітують зовнішній вигляд відомих платформ. Користувач, нічого не підозрюючи, може перейти за таким посиланням і ввести особисту інформацію або навіть здійснити платіж, передавши дані шахраям.
Як розпізнати фішинг?
n Перевірте URL-адресу. Офіційні сайти маркетплейсів мають правильні та безпечні доменні імена (наприклад, "rozetka. ua" або "olx.ua"). Якщо ж у посиланні присутні сумнівні символи, додаткові цифри чи літери, або якщо адреса виглядає трохи зміненою, наприклад, "roz3tka.ua" або "olx.com.ua", це може бути ознакою фішингу.
n Перевірте дизайн сайту. Фальшиві сайти часто виглядають схоже на оригінальні, але зазвичай мають низьку якість графіки, помилки у тексті або незвичну структуру. Якщо ви помітили подібні недоліки, краще покинути сайт.
n Звертайте увагу на розсилки. Легітимні маркетплейси зазвичай не просять вводити особисту інформацію через електронну пошту або месенджери. Якщо ви отримали таку вимогу, будьте обережні.
 Остерігайтеся підозрілих повідомлень. Якщо ви отримали листи або повідомлення через соцмережі з посиланнями на "подарунки" чи "знижки", це може бути спробою заманити вас на фальшивий сайт. Часто такі повідомлення містять заклики терміново ввести дані або здійснити оплату.
l
Як захистити себе від фішингу? – розповідає оперуповноважена ВПК у Волинській області Департаменту кіберполіції НПУ, лейтенант поліції Ірина Цесар.
Використовуйте двофакторну автентифікацію. Більшість сучасних маркетплейсів пропонують додаткові засоби безпеки, такі як SMS-коди або підтвердження через додаток. Це знижує ризик несанкціонованого доступу до вашого акаунту.
Перевіряйте покупку через додаток чи офіційний сайт. Не вводьте платіжні дані на сторонніх сайтах. Завжди використовуйте лише перевірені ресурси.
Не довіряйте занадто гарним пропозиціям. Якщо якась пропозиція здається надто вигідною, щоб бути правдою, швидше за все, це пастка.
Нагадуємо про соціальний проєкт «БРАМА» (https://chatovi.online/), головною метою якого є очищення інформаційного простору від російської пропаганди та сервісів поширення дезінформації.
Повідомити про шахрайство: https://ticket. cyber police.gov.ua/
Інтернет-торгівля в Україні невпинно набирає обертів, а маркетплейси поступово стають ключовими платформами для здійснення покупок. Разом із зростанням популярності онлайн-шопінгу зростає і кількість кіберзагроз, серед яких особливо поширеними є шахрайські методи, спрямовані на викрадення особистих даних та фінансів користувачів. Найчастіше зловмисники застосовують фішингові посилання, які візуально повторюють оформлення відомих торговельних майданчиків.
Фішинг — це різновид шахрайства, коли зловмисники під виглядом справжніх сервісів намагаються виманити конфіденційні дані: логіни, паролі, реквізити банківських карток тощо. Вони створюють підроблені сайти, що імітують зовнішній вигляд відомих платформ. Користувач, нічого не підозрюючи, може перейти за таким посиланням і ввести особисту інформацію або навіть здійснити платіж, передавши дані шахраям.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 86
Читати далі