На одній із останніх сесій районної ради її депутат, член фракції "ВО Батьківщина"  Володимир Андросюк виголосив звернення на адресу голови ради Вячеслава Шворака і мене як редактора "Вістей Ковельщини".

Володимир Тимофійович сказав наступне (цитую дослівно): "При зустрічах з виборцями часто можна почути, чому ніде не висвітлюється те, з якими депутатськими запитами і зверненнями виступають депутати на сесіях.

Враховуючи думку депутатів і побажання виборців, прошу при висвітленні матеріалів сесії районної ради у фейсбуці і в газеті "Вісті Ковельщини" викладати короткий зміст депутатського запиту, запитання, звернення".

Здавалося б, пан Андросюк порушив питання, яке не потребує якихось коментарів і є цілком обґрунтованим. Справді, багатьом виборцям хотілося б знати, чим займаються обрані ними депутати у районній раді, які проблеми розв'язують і як використовують своє право подавати запити і звернення в повсякденній діяльності. Тим більше, що не в кожного з них є вдома інтернет, де на офіційному сайті ради чи райдержадміністрації можна було б ознайомитися з подібною інформацією. Та й, зрештою, далеко не всі мешканці краю, особливо в поважному віці, вміють інтернетом користуватися.

До недавнього часу (точніше – до 2020 року) функцію "інформатора" виконувала редакція газети "Вісті Ковельщини", яка регулярно публікувала звіти про роботу райради, прийняті нею рішення, їх виконання, а також охоче надавала слово народним обранцям, котрі часто виступали у "міськрайонці", активно послуговуючись рубрикою "Трибуна депутата".

l

І ось все це зникло зі шпальт видання у 2021 році. Постає запитання: чому і хто в цьому винен винен, про що заявив Володимир Андросюк, який, до речі, завжди був активним дописувачем газети, на сесії? Виявляється, що відповісти на ці запитання не так просто, як здається з першого погляду.

Річ у тім, що минулого року в Україні відбулась адміністративно-територіальна реформа. В її результаті Ковельський район розширив свої межі і об'єднав у своєму складі 23 територіальні громади, які ще зовсім недавно належали Турійському, Старовижівському, Ратнівському, Любомльському і Шацькому районам. Увійшла до його складу і Ковельська міська громада, поповнившись  за рахунок населених пунктів колишніх сільських рад.

На жаль, в процесі такого реформування були допущені серйозні прорахунки, про що можна розповідати досить довго і дуже багато. Найголовніший же "мінус" полягає у тому, що законодавець чітко не виписав порядку формування місцевих бюджетів, водночас переклавши на них відповідальність за фінансування чималої кількості видатків. Сталося, як у тій приказці: "Хотіли, як краще – вийшло, як завжди". Коротше кажучи, новоутворені райони в багатьох випадках залишилися з мізерними коштами, адже левова частина   доходів надходить у бюджети сільських і селищних громад.

Виникає запитання: для чого ж тоді було створювати райони, коли вони себе не можуть забезпечити? Та й взагалі: чи потрібні оті райони, якщо стосунки Києва мають будуватися з громадами "напряму"? Наскільки мені відомо, нині в уряді і парламенті готують відповідні зміни до законодавства, які можуть врегулювати ситуацію, але ж майже 1,5 року ситуація залишається складною і непрогнозованою. Про це свідчать навіть дискусії на сесіях районної ради, під час яких майже кожен депутат ставить перед виконавчою і представницькою владою питання, які без належного фінансування вирішити неможливо. 

l

Майже "тупикова" ситуація склалася у стосунках органів влади з редакціями місцевих газет. Згідно із законодавством вони можуть укладати угоди про висвітлення їх діяльності у ЗМІ з відповідною оплатою цих матеріалів. А от коштів для цієї оплати й не вистачає. Досить сказати, що на 2021 рік районна рада і РДА передбачила на це висвітлення по 8 тисяч гривень (!) відповідно. Це означає, що інформації про діяльність органів влади практично немає. Тому редакція й не публікує матеріалів, про що у своєму депутатському зверненні сказав Володимир Андросюк.

Звичайно, коли б київські реформатори дбали про інформаційну безпеку держави, що сьогодні має винятково важливе значення, вони б звернули  увагу на місцеву пресу, яка сьогодні знаходиться найближче до людей. Об'єднуючи райони, слід би було подбати про долю редакцій районних і міськрайонних газет, виділивши на їх підтримку кошти. Так, ці редакції тепер роздержавлені, але в умовах пандемії коронавірусу,  економічної і фінансової кризи журналісти вправі розраховувати на підтримку й допомогу влади, як це роблять, наприклад, в цілому ряді країн Європи.

Дивує, що, розробляючи структуру органів місцевого самоврядування і виконавчої влади, законодавець "забув" про важливість інформування виборців про їх діяльність і таким чином кинув працівників мас-медіа напризволяще. Зрештою, в ході реформи можна було передбачити об'єднання  районних газет, і тоді б не довелося розпорошувати й так мізерні бюджетні кошти на редакції, які ледь-ледь животіють і насилу зводять кінці з кінцями. Пригадую, коли в радянські часи об'єднували Ковельський район з іншими, то створили єдину міжрайонну газету з центром у Ковелі. Місто ж мало своє окреме періодичне видання.

l

Нині, як відомо, в розпалі передплата газет і журналів на 2022 рік. Боюся, що її наслідки можуть бути не дуже втішними ні для журналістів, ні для влади, ні для читачів. І справа навіть не в тому, що інтернет і телебачення для декого є привабливішими, аніж друковане слово, хоч це теж фактор не другорядний. 

Але є ще одна причина, яка може серйозно зашкодити передплатній кампанії. Це – реорганізація служби поштового зв'язку, яка розпочалася в Україні. Деякі її елементи запроваджені і на Ковельщині. Суть новацій полягає в тому, що у ряді сільських населених пунктів ліквідовані стаціонарні поштові відділення (там, де проживає менше 1,2 тисячі чоловік). Натомість їх обслуговують так звані пересувні відділення зв'язку (ПВЗ). На Волині таких – майже 900. Як інформують у Волинській дирекції "Укрпошти", у цих селах працюють 97 "пошт на колесах". Вони сюди приїжджають 1-2 рази на тиждень, залежно від кількості населення. ПВЗ надають широкий спектр послуг, котрий, як запевняють зв'язківці, не тільки не скоротиться, а й розшириться.

А що буде з передплатою на періодичні видання? Про це працівники "Укрпошти" кажуть так: "Оформлення передплати  і доставка періодики – така ж наша послуга, як і решта інших. "Укрпошта" і надалі буде доставляти газети і журнали. Оформити підписку можна буде як у точці обслуговування, так і в листоноші".

Ніби все правильно і зрозуміло. Тільки, на жаль, подекуди реальна  ситуація   виглядає не так гарно, як на словах. Про це, зокрема, повідомив постійний читач газети "Вісті Ковельщини", завідувач місцевим фельдшерсько-акушерським пунктом села Козлинич  Василь Олексюк: "З 1 жовтня пресу почали доставляти по суботах. Так, номер "Вістей Ковельщини", який вийшов 28 жовтня ц. р., привезли у село 30 жовтня. Всі люди не задоволені. Повірте, що багато передплатників редакція втратить. Бо кому цікаво читати пресу пів тижневої давності?".

Читачка із Рокитниці поскаржилася на те, що їй газету доставляють аж у вівторок. Така ситуація не лише тут. Звичайно, ми не можемо диктувати працівникам "Укрпошти", як їм організовувати свою роботу. Знаємо лише, що очільник Волинської дирекції Іван Люсак – щирий друг журналістів, який вважає успішну передплату газет і журналів однією з найважливіших турбот своїх підопічних і все робить для того, щоб тиражі періодичних видань не зменшувалися, а обслуговування людей не погіршувалося. 

Хочемо сподіватися, що і він, і його підлеглі прислухаються до скарг наших земляків і зроблять відповідні висновки. Надію на позитивні зміни дає позиція згаданої дирекції, начальник сектора з передплати та газетного роздрібу якої Галина Швабюк нещодавно на шпальтах нашої газети зазначила: "А що робити, якщо вихід номера і графік "пересувок" не співпадають? Коли запускаються пересувні відділення, перші кілька тижнів авто їздить за "плаваючим" графіком, щоб протестувати і створити постійний графік. Як показує досвід "Укрпошти" в інших областях, швидко вдається знайти зручний режим, який дозволятиме вчасно розвозити і пенсії, і періодичні видання, і надавати інші послуги" ("Вісті Ковельщини, 21 жовтня ц. р.). 

Дай, Боже, щоб так сталося якнайшвидше. Знаючи, постійний пошук, енергію й завзяття в роботі,   палке прагнення Івана Люсака вивести волинську пошту на європейський рівень сервісу, надіємося, що результатами будуть задоволені і передплатники, і журналісти, і зв'язківці.

l

Не можу обійти мовчанкою ще одну проблему в передплатній кампанії на 2022 рік: підвищення цін на періодику. Воно – вимушений крок багатьох редакцій, яким доводиться виживати, розраховуючи винятково на свої сили і можливості. Якщо для забезпечених людей таке підвищення суттєвої ролі не грає, то для переважної більшості ветеранів війни і праці, "дітей війни", інвалідів, хворих – це якщо не катастрофа, то факт не дуже приємний. Ми це розуміємо, хоч річна передплата ціна на "Вісті Ковельщини" серед місцевих газет Волині не найвища. Так, у Володимирі-Волинському вона становить 444 гривні, у Ратному – 408, а у Ковелі, як відомо, 390 гривень (без врахування послуг поштового зв’язку), хоч і це сума немала.

Де ж вихід? Він – у можливій підтримці місцевої влади, підприємців, спонсорів і меценатів, до яких із закликом допомогти ветеранам з передплатою звернулася цими днями у статті "Наша газета – ліки для душі" ("Вісті Ковельщини" від 28 жовтня ц. р.) голова районної ветеранської організації Валентина Січкар. Її ініціативу підтримала і голова міської ради ветеранів Марія Батраченко, листа якої публікуємо нижче. Подбати про малозабезпечені категорії населення, при бажанні, могли б і голови територіальних громад, депутати сільських і селищних, міської і районної, а також обласної рад.

…Час летить швидко, і до завершення передплатної кампанії його залишається все менше. Тож давайте спільно зробимо все необхідне, щоб зберегти на Ковельщині єдину громадсько-політичну газету, не дати пересохнути джерелу правдивої й чесної інформації!

Микола ВЕЛЬМА.

На одній із останніх сесій районної ради її депутат, член фракції "ВО Батьківщина"  Володимир Андросюк виголосив звернення на адресу голови ради Вячеслава Шворака і мене як редактора "Вістей Ковельщини".

Володимир Тимофійович сказав наступне (цитую дослівно): "При зустрічах з виборцями часто можна почути, чому ніде не висвітлюється те, з якими депутатськими запитами і зверненнями виступають депутати на сесіях.

Враховуючи думку депутатів і побажання виборців, прошу при висвітленні матеріалів сесії районної ради у фейсбуці і в газеті "Вісті Ковельщини" викладати короткий зміст депутатського запиту, запитання, звернення".

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 276

Шановні читачі!

Сьогодні пропонуємо вашій увазі добірку нових поезій нашого земляка, поета, краєзнавця, громадського дописувача «Вістей Ковельщини» Анатолія Семенюка.

Наступного понеділка, 15 листопада, у нього –  день народження. Тож бажаємо Почесному громадянину Ковеля, члену Національних спілок журналістів і краєзнавців України, енергійному і активному учаснику громадсько-політичного життя краю міцного здоров’я, бадьорості і оптимізму, родинного благополуччя, поваги людей!

Дякуємо за співпрацю з газетою, цікаві, змістовні і повчальні публікації. Нехай не міліє джерело Вашої творчості, а Господь дарує многії і благії літа життя!

Молитва-сповідь

                Дружині присвячую

Мій Боже милий!..Отче добрий!..

Ти дарував мені ясну зорю,

              супутницю життя.

Я дякую Тобі – вона в негоду й холоди теплом душевним зігрівала.

Я дякую Тобі – вона у сутінках життя

       тернистий шлях мій осявала.

Я дякую Тобі – вона у келих кохання 

цілюще щастя наливала.

Молюся й каюся!.. Бо ж безліч помилок гріховних насіяв я перед Тобою, Господи, і нею  на крутих

            стежках буття.

А Ти терпів і все прощав й любов’ю

                її серце наповняв.

О, кохана! Вірна й милосердна,

             добра й терпелива!

Знай: ти янголом була для мене і

                дітей й  сьогодні є.

Ми йшли і йшли…Долали час і кілометри. Сьогодні осінь пеленає

         долю. А що там далі?

Не заглядай в далеке майбуття. Радій прийдешнім дням, в яких є подих закоханого вітру, в яких є спів пташок й онуків щебетання, в яких пульсує сердечна Подяка Тобі, мій Господи за твою безмежну

     Божественну Любов!

Заповіт Долі

Ах, роки  ви, роки – коні гривасті.

Куди Ви сьогодні галопом влетіли?

Скільки мір назбирали примарного

 щастя,

Скільки Бога гріхами 

    своїми гнівили?

А коні летять і летять без

  спочинку…

Не спішіть – хоч на мить

  огляніться назад.

Чуєш: пісня лунає на

  пишних обжинках,

Зустрічає плодами серцем зрощений сад.

Доля всміхнеться: «Не

             час спочивати –

Допоки є сили,

  підганяйте коня.

За працю від Бога не

  чекайте оплати,

Переорюйте ниву до

  останнього дня.

Нас Бог сотворив не

  для свята – для праці,

Бо і Сам працював над

  творенням Землі…

Ой, доле ти, доле, а де

 ж наше щастя?

Коні промчали – роки

  зникли в імлі…

Зустріч 

з юністю

У лоні осені шукаю дива.

Прошу! О, юносте, прийди,

  прийди!»

І диво сталося – яка ж вона

  вродлива!

Незбагненна!.. І розцвіли в душі

  сади.

Ці кучеряві локони волосся,

Це ніжне личко. Синь неба очі.

Богиня-юність поруч!? Чи мені

  здалася?

Немов із снів явився образ цей

  пророчий.

Коротке платтячко із вітром

  забавлялося,

Хвилювалось біля струнких дівочих

  ніг.

Ні, це не сон! Вона зі мною

  привіталася:

«Я – та далека юність, яку ти не

 вберіг.

Я – та весна, що кликала й співала,

Я – та зоря з небес, твоя ясна.

А ти забув? Я ж тебе цілувала!

Це ж я – твоя закоханість у снах».

Ох, те  дівча – спокуса та невинність

Розбудило  спогади і душу

  зчарувало.

Нагадало  ненароком, що часу

  плинність

Немов вода…Сама ж на іншого

    чекала.

Сумні мотиви

Здається, я вже не воскресну,

Не вознесусь до визначних діянь.

Душа холодна – лід не скресне, 

Заснув і дух знекрилених бажань

Затихли струни скрипки мотивацій,

Мінор-акорд  навіює безсилля,

Сяйне спокусою юна красуня-

 грація,

І зникне за туманом мого надвечір’я.

Оглянешся – терниста квилиться

  дорога.

Всього було: і заметілі, дощ і град.

Помилишся…Усе в руках у Бога,

А жив, як міг, нехай і невпопад

А чи хотів би щось в житті змінити,

По-новому пройти оті десятки літ?

То марнота – в зимі шукати літо,

Посеред гріхів десь є й любові слід.

А плин життя тече рікою в далі,

У тиху заводь… Вже й серденько

  болить.

Та все ж не треба слізної печалі:

Життя ж бо вічне, а смерть – лиш

 мить.

До Європи…

Ох, країно-Україно,

Куди, нене, котишся?

Колісниця поруйнована,

До Європи просишся.

Немов покритка, рабою

За євро мізерні

Продаєшся цвіт-красою.

Де ж ті сходи-зерна,

Що предки насіяли?

Де ж та шабля гостра?

Засідають в граді-Києві

Не гетьмани: політики-монстри.

І ґвалтує долю й волю

Банда коронована

А на Сході Московія –

Плаче земля обітована.

Промайнуло тридцять років, 

А над нами хмари, хмари

Застеляють мій неспокій,

Метушаться, мов примари.

Ох, країно-Україно.

Помолюся всує Богу,

Знаю: Він нас не покинув,

Відведе мої тривоги.

l

Немає у Бога високих і низьких,

Немає у нього багатих і  бідних.

Він не вроду обрав у свої святі

  свідки,

А розум і душу, і  вірою сильних.

Весняна симфонія

Закружлялись хмари у неспокої,

Небо мається, життям не

  задоволене,

Гуркотить, бурчить, а часом охкає:

Щось не так у цім безмежнім

  просторі.

Десь над нами поле інформації,

Людськими стихіями засіяне,

І добром, і  злом. А на Землі –

  акація

Розквітає, у любов святу замріяна.

Хмари… Хмари.. Є у вас вода

  посвячена

Богом, ангелами  і всіма святими.

Освятіте Землю – хай буде

 пробачено

Зло і ненависть – осанна в небо

  лине.

Змиється  неспокій, небо

 заголубиться

В радості веселкою барвистою

  заграє

Новий сенс буття в душі

  пробудиться.

Чуєш: Бог на щастя люд

  благословляє.

Не відлітайте!

Осінь. Сонце. Безмежна неба синь.

Птахам не хочеться у вирій

  відлітати.

Тут гнізда їх. Тут зміна поколінь,

Тут їх душа й природи рідної

  пенати:

Луги й поля і  неповторне диво лісу,

Річки й озера, лілії й жоржини.

Тут їхня солов’їна українська пісня.

Не відлітайте! Тут – ваша родина.

l

Мій рідний краю, називаєм тебе

  раєм,

Та чомусь смутком серце огортає,

Бо з цього «раю» на чужину

  відлітають

Сини, дочки, і кінця цьому немає.

Скажи, мій Боже, повідай правду

  сущу:

Що з нами коїться? Що з нами

  сталося?

Що українець, на своїй землі

  живущий,

Домівку покидає.  Чому так доля

 насміялася?

l

Мовчить Господь – чекає на

  прозріння.

Він виткав нас з добра, любові і

  довіри.

І ми віками у покорі – без сумління…

Тепер в своє відродження не

  віримо.

Незалежність – вона з сльозами на

  очах:

Війна і хаос, корупція, олігархія.

Шукає українець до благодаті шлях,

Та чи знайде? Чужинське Сонце

             теж не гріє.

l

Весна, літо,  осіння неба синь –

Відлітають українці на чужину.

А я молюсь: «Вернись! До берега

  приплинь,

До свого дому,  до родини, в Україну!

Їй так тривожно, сумно, одиноко.

Хто ж захистить її, пригорне,

 привітає?

Курличуть в небі синім журавлі

  неспокій.

Ох, рідний краю! Мій безталанний

  краю…».

Люди-павуки

Люди, немов павуки,

Тчуть з павутиння мережі

На чужого і ближнього залюбки 

Безбожно, без застережень.

Серед них вожді й мільярдери,

Масони й світові політики.

Поглинає Європу й Америку

Сатанинського роду еліта.

Імперії, кризи і війни –

Прямує  цей світ до кінця.

О, Боже, дай руку спасіння,

Витчи з Любові вінця!

Лицар лісу

І він зустрів мене, як лицар лісу:

Навколо – сосни, верес, ягідник.

В гармонії природи його лунала

  пісня,

Осанна осені – цей неповторний

 лик.

Тріпоче серце, цю красу

  сприймаючи,

Акорд емоцій виплескує рікою.

«Привіт!» — до мене мовив,

 споглядаючи.

«Бери мене…» — і вже нема душі

 спокою.

Я забуваю все, шукаю біля нього

 пари.

Ну, де ти, принцесо, подруго гриба?

Признайся, звідки в тебе чудодійні

 чари,

З якого ллються, витікають

 джерела?

Хвилює серце природи дивної

             краса –

Її благословляє Бог і сині небеса.

Анатолій СЕМЕНЮК. 

Шановні читачі!

Сьогодні пропонуємо вашій увазі добірку нових поезій нашого земляка, поета, краєзнавця, громадського дописувача «Вістей Ковельщини» Анатолія Семенюка.

Наступного понеділка, 15 листопада, у нього –  день народження. Тож бажаємо Почесному громадянину Ковеля, члену Національних спілок журналістів і краєзнавців України, енергійному і активному учаснику громадсько-політичного життя краю міцного здоров’я, бадьорості і оптимізму, родинного благополуччя, поваги людей!

Дякуємо за співпрацю з газетою, цікаві, змістовні і повчальні публікації. Нехай не міліє джерело Вашої творчості, а Господь дарує многії і благії літа життя!

Дружині присвячую

Мій Боже милий!..Отче добрий!..

Ти дарував мені ясну зорю,  супутницю життя.

Я дякую Тобі – вона в негоду й холоди теплом душевним зігрівала.

Я дякую Тобі – вона у сутінках життя  тернистий шлях мій осявала.

Я дякую Тобі – вона у келих кохання 

цілюще щастя наливала.

Молюся й каюся!.. Бо ж безліч помилок гріховних насіяв я перед Тобою,

Господи, і нею  на крутих  стежках буття.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 306

Міцний імунітет може захистити від багатьох бактерій та вірусів. Навіть якщо ви захворієте, то хвороба має пройти швидше, легше та без ускладнень. 

Причинами зниження імунітету є нездоровий спосіб життя, хронічний стрес, хронічне недосипання, незбалансоване харчування, дефіцит вітамінів та мікроелементів в їжі, відсутність достатнього фізичного навантаження. Слабкий імунітет мають люди літнього віку, із зайвою вагою.

Для зміцнення імунітету варто регулярно споживати велику кількість овочів та фруктів, достатньо спати (намагатися лягати до 11-ї вечора), уникати тривалого стресу, не курити. Якщо вживаєте алкоголь, то, принаймні, дотримуйтеся добового ліміту. Регулярно виконуйте фізичні вправи, підтримуйте вагу тіла в межах норми, намагайтеся уникати інфекції, дотримуйтеся особистої гігієни.

Щоб захисні сили організму працювали на повну потужність, ваш раціон має бути збалансованим. Тобто ключовим тут є не конкретні продукти в щоденному меню, а сама культура прийому їжі. 

По-перше, ніколи не пропускайте основних прийомів їжі: сніданок, обід і вечеря мають бути завжди, а перекуси на ходу мусять відійти в минуле. По-друге, не відмовляйтесь від сезонних і місцевих продуктів. По-третє, сміливо скорочуйте вживання цукру, солі, алкоголю та споживайте лише необхідну кількість калорій.

Серед продуктів, що підвищують імунітет, мають бути кольорові овочі та фрукти, багаті на антиоксиданти - речовини, що захищають організм від дії шкідливих речовин. Клітковина, що міститься в овочах, фруктах, зернових, горіхах і насінні, є запорукою здорового кишківника та життєздатності «дружньої» мікрофлори всередині нього. 

Пийте ягідні та трав’яні чаї. Споживайте сухофрукти, наприклад, курагу чи сушені яблука. Правильно заморожені ягоди – чудове джерело корисних речовин для укріплення імунітету восени та взимку. Риба – джерело омега-3 поліненасичених жирних кислот – також є важливим компонентом здорового харчування. Практикуйте принаймні двічі на тиждень «рибні дні». 

Замініть сир високої жирності на низьку жирність - 5-9% і кисло-молочні продукти на - 1,5-2,5% жирності. Адже жир і жиророзчинні вітаміни захищають ваші легені. 

Саме тому свій імунітет можна підтримати, споживаючи традиційний український продукт —сало. Адже оболонки наших клітин складаються з жирів фосфоліпідів. І сало якраз розкладається у нашому організмі на корисні жири, які роблять наші оболонки зволоженими. Так, зволожена оболонка носово-ротової порожнини буде затримувати віруси. А от якщо слизові пересушені, то вірус буде швидко проникати в організм і розмножуватися, в результаті чого виникатиме запалення. 

Сало – це насичений жир. А вистілка легень (сурфактант) якраз містить тільки насичені жири. Тому людям, які кашляють, мають пневмонію або вже одужують варто їсти сало, яке сприяє синтезу легеневого сурфактанту. 

Цибуля «лідер» за вмістом квертецину – антиоксиданту, який має протизапальні властивості. Цибуля також містить різні фітонциди, які мають антибактеріальний і противірусний ефект.

Часник містить аліцин, який має противірусну, антибактеріальну, протигрибкову дію, поліпшує кровотік. Але часником не варто зловживати (максимум два зубчика у день), щоб не виникло гастриту, ерозії чи язви шлунку.

Дуже гарні «стимулятори» імунних властивостей організму продукти, які містять вітамін С, адже вони підвищують рівень лейкоцитів. Це – різноманітні овочі в сирому вигляді (при термообробці вітамін С руйнується), такі як перець, різних видів капуста, а також зелень (кріп, листя салату, петрушка). Ну й, звісно, фрукти (лимони, апельсини, мандарини, ківі). 

Дуже корисно в осінньо-зимовий період пити чай з шипшини, яка багата на вітамін С. 

Ехінацея і бузина теж значно зміцнюють імунітет. Але при covid-19 їх вживати не варто, бо коронавірусна інфекція при цьому може призвести до зворотної проблеми і спровокувати розвиток сильної запальної відповіді – гіперактивності імунної системи. 

Захисту слизових сприяє яєчний жовток, який містить лецитин, що є одним з найбільш важливих речовин, необхідних для підтримки і зміцнення здоров’я.

Серед корисних для імунітету продуктів – вершкове масло, горіхи, насіння, бобові, м’ясо, риба та морепродукти.

А які засоби для зміцнення здоров’я в холодну пору використовують ковельчани? Дізнаємося.

Тетяна, домогосподарка (37 років):

— Для зміцнення імунітету використовую імбир, лимон і мед. Рецепт мого оздоровчого чаю простий: потерти 150 грамів імбиру, один лимон сполоснути окропом і дрібно порізати. Залити інгредієнти гарячою водою і додати до них 150 грамів меду. Дати настоятися протягом доби. 

Валентина Василівна, пенсіонерка (76 років):

— Маю захворювання дихальних шляхів. У багатьох випадках мені допомагає прополіс, вживаю його й для профілактики, бо, кажуть лікарі, він ефективний проти багатьох бактерій.

Наталія, кухар (24 роки):

— Для профілактики і для лікування використовую природний антибіотик – малину. Заварюю її при застуді, бо це допомагає пропотіти і швидко одужати. Підходить як заморожена, так і у вигляді варення.

Анна, студентка (19 років):

— Десь прочитала про такий спосіб зміцнення імунітету і випробовую його на собі вже кілька років: просто змішайте в пляшці мінеральну воду, лимон і мед. Або ж можна 1 столову ложку меду покласти на язик і запити мінеральною водою, а коли присмак меду перестає відчуватися, з’їжте шматочок лимону. Хворію я мало – може, цей метод допомагає, але тонізує і збадьорює точно.

Підготувала 

Вікторія ЗІНЧУК.

Міцний імунітет може захистити від багатьох бактерій та вірусів. Навіть якщо ви захворієте, то хвороба має пройти швидше, легше та без ускладнень. 

Причинами зниження імунітету є нездоровий спосіб життя, хронічний стрес, хронічне недосипання, незбалансоване харчування, дефіцит вітамінів та мікроелементів в їжі, відсутність достатнього фізичного навантаження. Слабкий імунітет мають люди літнього віку, із зайвою вагою.

Для зміцнення імунітету варто регулярно споживати велику кількість овочів та фруктів, достатньо спати (намагатися лягати до 11-ї вечора), уникати тривалого стресу, не курити. Якщо вживаєте алкоголь, то, принаймні, дотримуйтеся добового ліміту. Регулярно виконуйте фізичні вправи, підтримуйте вагу тіла в межах норми, намагайтеся уникати інфекції, дотримуйтеся особистої гігієни.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 281

У листопаді наявність документа про вакцинацію від COVID-19 стала гострою необхідністю. У більшості областей України користуватися транспортом і відвідувати громадські заклади можна лише за наявності свідоцтва або сертифіката про вакцинацію. Утім, багато хто не знає, як отримати ці документи, або стикається із труднощами. Що ж треба знати?

Свідоцтво про вакцинацію та жовтий 

і зелений COVID-сертифікати 

Кожен, хто щепився від коронавірусу, може отримати на підтвердження міжнародне свідоцтво про вакцинацію і профілактику та за бажанням згенерувати електронний COVID-сертифікат. Міжнародне свідоцтво про вакцинацію і профілактику – це паперовий документ, який засвідчує повну вакцинацію проти коронавірусу. Він двомовний і містить дані закордонного паспорта пацієнта. Цей документ можна отримати у лікаря, який проводив щеплення, або у сімейного лікаря. 

Варто наголосити, що міжнародне свідоцтво не можна отримати після першої дози, лише після завершення повної вакцинації. У разі щеплення однодозною вакциною (наприклад, Johnson&Johnson) документ можна оформити на 14-й день після вакцинації. Свідоцтво слід підписати у лікаря та засвідчити печаткою медичного закладу. Отримати його в електронному вигляді неможливо.Термін дії міжнародного свідоцтва про вакцинацію – 365 днів.

Цифровий COVID-сертифікат – це електронний документ на підтвердження вакцинації від ковіду. Його можна отримати у мобільному застосунку «Дія» або на однойменному сайті. COVID-сертифікат може бути жовтий і зелений. Жовтий сертифікат можна згенерувати після першої дози вакцини, він чинний 120 днів. А зелений – після другої, і він діє 365 днів.

З 8 листопада також з’явилася можливість отримати електронний сертифікат на підтвердження одужання від коронавірусу чи негативного результату ПЛР-тесту. 

Як отримати сертифікат на мобільному телефоні?

Щоб отримати COVID-сертифікат у мобільному застосунку «Дія», необхідно мати біометричний документ: ID-картку або біометричний закордонний паспорт. Далі слід виконати кілька нескладних кроків. 

По-перше, необхідно завантажити додаток «Дія» у сервісі GooglePlay (для андроїдів) або AppStore (для користувачів iPhone). Після встановлення додатка на телефон потрібно відкрити «Дію» і зареєструватися там. Для цього слід дотримуватися вказівок програми. 

Найпростіший спосіб зареєструватися – підтвердити особу за допомогою Bank-ID. Для цього потрібно бути користувачем онлайн-сервісів конкретного банку. Наприклад, «Приват24» чи «Ощад 24/7». Просто мати картку певного банку недостатньо. Після підтвердження особи за допомогою Bank-ID можна увійти у додаток.

Щоб згенерувати COVID-сертифікат, необхідно вибрати вкладку «Послуги» та «COVID-сертифікати». Слід обов’язково поставити галочку, щоб дати згоду на доступ до медичних даних. Після цього у «Дії» з’явиться внутрішній (жовтий або зелений) і зовнішній (лише після двох доз вакцини) COVID-сертифікати. Внутрішні COVID-сертифікати відображаються українською мовою, а зовнішній – англійською. Саме останній необхідно пред’являти за кордоном.

Варто зауважити, що раніше для отримання сертифікату потрібно було пройти верифікацію через «Дія.Підпис». У новій версії додатка такої потреби вже немає. 

Як отримати сертифікат на сайті «Дія»?

Ті, хто не мають біометричних документів або смартфонів, можуть отримати COVID-сертифікат на порталі «Дія». Для цього потрібно зайти на сайт https://diia.gov.ua і натиснути у правому верхньому кутку «Зареєструватися».

Далі необхідно обрати спосіб реєстрації: за допомогою електронного цифрового підпису (ЕЦП) або Bank-ID. У разі авторизації через онлайн-систему банку слід спочатку вибрати функцію «Авторизуватися з ID.gov.ua», а далі – «Bank ID НБУ». Після цього потрібно увійти у систему відповідного банку.

Зареєструвавшись на порталі, слід перейти у розділ «Послуги» й обрати там «COVID-сертифікат». Далі потрібно перевірити персональні дані та підтвердити згоду на їхню передачу. Після цього на електронну пошту надійде сповіщення про згенерований сертифікат. Завантажити сертифікат можна на порталі у вкладці «Замовлені послуги». За потреби файл можна роздрукувати. 

Важливо пам’ятати, що документи, які були оформлені раніше строком на пів року, можна подовжити. Щоб зробити це в застосунку «Дія», необхідно видалити старий COVID-сертифікат протягом місяця до завершення терміну його придатності, а потім згенерувати новий. Подовжити міжнародне свідоцтво про вакцинацію можна у сімейного лікаря, отримавши новий документ на наступні пів року. 

Нагадуємо, що щепитися проти коронавірусу можна у центрах масової вакцинації або кабінетах щеплень. Детальніше на сайті vaccination.covid19.gov.ua/list чи за номером безкоштовної гарячої лінії 0 800 60 20 19.

Вл. інф.

У листопаді наявність документа про вакцинацію від COVID-19 стала гострою необхідністю. У більшості областей України користуватися транспортом і відвідувати громадські заклади можна лише за наявності свідоцтва або сертифіката про вакцинацію. Утім, багато хто не знає, як отримати ці документи, або стикається із труднощами. Що ж треба знати?

Кожен, хто щепився від коронавірусу, може отримати на підтвердження міжнародне свідоцтво про вакцинацію і профілактику та за бажанням згенерувати електронний COVID-сертифікат. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 237

У цьому матеріалі розглянемо особливості підзимового посіву, а також рекомендації до ряду основних культур.

Осіння пора – час збору врожаю і підготовки до нового сезону. Від того, як город піде в зиму, залежатиме обсяг весняних клопотів. Саме з цієї причини досвідчені городники ніколи не втрачають можливості провести з осені якомога більше робіт: підготувати грядки, внести добрива. А ще – висадити частину культур, інформує Ukr.Media.

Що можна посадити на зиму?

І цибульні, і зелені, і коренеплоди. Плюсів у такого підходу багато: сходи з’являються раніше, ростуть більш міцними, частина культур встигає віддати урожай до активізації їх основних шкідників, вихід продукції виходить на два тижні раніше, є можливість повторних посадок.

Загальні правила підзимових посівів

Для підзимових посівів не обов’язково виділяти велику ділянку землі. Якщо продукція не на продаж, а для свого столу, грядка загальною площею 5-6 кв. м повноцінно забезпечить сім’ю з 4-5 осіб і вітамінною зеленню, і ранніми коренеплодами.

Місце для підзимових культур краще вибрати доступне, сонячне, без схилу.   Слід внести добрива, перекопати грунт, розрівняти, а перед морозами (поки верхній шар ще не замерз) – зробити борозенки.

Існує правило і для норм висіву. Так як неминучий ризик випаду (втрати) частини насіння, норму потрібно збільшити на 25-50%. Сіяти насіннєвий матеріал необхідно сухим: після посіву та  ні в якому разі не поливати.

Деякі городники практикують не підзимовий, а зимовий посів. Таке теж можливе – в січні, лютому. Виправдовує себе цей метод там, де нестійкі осінні температури можуть спровокувати раннє проростання насіння. Однак у такому випадку необхідно мати запас землі, щоб присипати промерзлі борозенки. У південних регіонах цей метод замінюється посівами в січневі або лютневі «вікна», коли грунт відтає, але ще не встигає прогрітися настільки, щоб дати насінню зростання.

Після посіву, з метою кращого зчеплення поверхні насіння з грунтом, землю над борозенками рекомендується ущільнити. А для утеплення – замульчувати. Взимку потрібно постаратися накидати на пасма снігу. Рано по весні накрити їх плівкою, натягнутою на дуги – це дозволить землі раніше прогрітися, прискорить проростання і зростання посіяних культур, захистить сходи у разі поворотних заморозків.

У цьому матеріалі розглянемо особливості підзимового посіву, а також рекомендації до ряду основних культур.

Осіння пора – час збору врожаю і підготовки до нового сезону. Від того, як город піде в зиму, залежатиме обсяг весняних клопотів. Саме з цієї причини досвідчені городники ніколи не втрачають можливості провести з осені якомога більше робіт: підготувати грядки, внести добрива. А ще – висадити частину культур, інформує Ukr.Media.

Що можна посадити на зиму?

І цибульні, і зелені, і коренеплоди. Плюсів у такого підходу багато: сходи з’являються раніше, ростуть більш міцними, частина культур встигає віддати урожай до активізації їх основних шкідників, вихід продукції виходить на два тижні раніше, є можливість повторних посадок.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 265

Листопад – останній місяць осені, який відкриває дорогу зимі. Дощі, перший сніг, хуртовини, морози... Дні стають все коротшими і холоднішими. Вечорами в пониззі стеляться густі хмари: листопад є найбільш  туманним місяцем року. 

Тим не менше, сад в цю пору світлий і прекрасний. Листопад в саду – чудовий. Незважаючи на те, що дерева давно оголилися, тут панує особливий спокій. Але разом із спокоєм ми знаходимо  собі роботу в саду і на городі. 

Що  потрібно зробити 

в саду?

Обрізка дерев

Деякі плодові дерева слід обрізати тільки навесні, іншу групу фруктових дерев обрізають навесні і восени, третю групу залишають такою, коли  обрізку не буде потрібно робити  кілька років.

Варто зазначити, що санітарну обрізку плодових необхідно проводити в міру необхідності, щоб попередити розвиток хвороб на ранових поверхнях деревини, тому восени можна видалити сухі та зламані гілки. Місце зрізу обробляють садовим варом.

До  обрізки садових культур варто приступати тільки після того, як закінчиться листопад. Листопад для цієї роботи найкращий місяць – більшість дерев вже втратили своє листя.

У молодих яблунь класичних сортів гострим секатором видаляють до чверті довжини  прирости  цього року. У яблуневих дерев, які досягли п'ятирічного віку, потрібно провести обрізку гілок приблизно на третину. Якщо крони дерев сильно загущені, обрізку проводять інтенсивніше, видаляючи гілки, що ростуть вглиб крони   під 90 градусів до скелетних гілок. Старі яблуні омолоджують поетапно, проводячи  обрізку три роки поспіль. Старі сучки видаляють за допомогою пилки, не забуваючи дезінфікувати інструменти і обробляти рани.

Дуже важливо правильно обрізати колоноподібні яблуні  –  у таких сортів не можна видаляти центральний стовбур, що може викликати надмірне розгалуження. Решту гілок  слід обрізати кардинально, наступної весни приріст нової крони буде   залежати від кількості обрізаних гілок. Дозволяється видаляти до 50% крони.

Грушеві дерева восени варто піддавати тільки необхідній санітарній обрізці, при цьому не можна проводити роботи при зниженні температури до мінусових позначок. Формування крони груш найкраще перенести на весну.

Обрізка сливи восени проводиться після опадання листя. Основний стовбур коротшає до 2,5 метра. Гілки крони сливи можна вкоротити на 1/3, вирізати повністю   тільки хворі і зламані. Всі гілки, що ростуть усередину крони, слід безжально видалити.   

Вишневі дерева восени слід обрізати тільки в разі крайньої необхідності (санітарна обрізка).

Персикові дерева і абрикоси  так само,  як і вишню, піддають тільки санітарній  обрізці, стежачи за ретельною обробкою кожної рани на тілі дерева.

Побілка стовбурів

Штамби дерев можна побілити, якщо ці роботи не були виконані в жовтні. Така осіння побілка захистить стовбури плодових від впливу морозу взимку і весняних сонячних опіків.

Заготівля живців

У листопаді можна приступати до заготівлі живців культурних рослин для весняних щеплень. Слід зазначити, що ці роботи потрібно завершити до заморозків. Найпродуктивніші живці виходять з доспілих пагонів цього року, що виросли з південного боку дерева.

Нарізані живці зв'язують  в пучки по сортах, маркують етикетками і закладають на зимівлю в льох або холодильник.

Захист від гризунів

Садові дерева необхідно захистити від навали мишей і зайців, які можуть обгризти кору взимку. Стовбури дерев захищають руберойдом, товстим поліетиленом, клейонкою та іншими матеріалами, намотуючи їх знизу дерева на висоту до 1 метра. Нижній край ізоляційних матеріалів можна прикопати в садову землю, притиснувши важкими каменями.

Що робити 

на городі?

 1. У листопаді продовжують перекопувати городні грядки, залишаючи на зиму землю у великих грудках. У них за зиму накопичиться достатньо вологи, що сприятливо позначиться при весняному посіві розсади або насіння.

2. На городі не можна залишати ніякого бадилля, слід ретельно компостувати  усе сміття.

3. Зібране  насіння слід ретельно просушити, стежачи за тим, щоб на ньому не з'явилася гниль і цвіль.

4. Якщо   в листопаді   морози ще не настали, можна продовжувати посів   холодостійких культур насінням.  

5. Триває підготовка добрив до нового сезону – в компост додають гнойову рідину, поливають його водою. 

Турботи у квітнику  

У   листопаді  проводять обрізку квіткових кущів, залишаючи до 15 см у висоту; закривають клематиси, проводячи необхідну обрізку; захищають від морозу  кущі.

Відмерлі і обрізані частини рослин потрібно прибрати з території квітника і закомпостувати.

Зібране насіння квітів ретельно просушують і   закладають на зберігання, не забувши вказати назву сорту.

Листопад – останній місяць осені, який відкриває дорогу зимі. Дощі, перший сніг, хуртовини, морози... Дні стають все коротшими і холоднішими. Вечорами в пониззі стеляться густі хмари: листопад є найбільш  туманним місяцем року. 

Тим не менше, сад в цю пору світлий і прекрасний. Листопад в саду – чудовий. Незважаючи на те, що дерева давно оголилися, тут панує особливий спокій. Але разом із спокоєм ми знаходимо  собі роботу в саду і на городі. 

Деякі плодові дерева слід обрізати тільки навесні, іншу групу фруктових дерев обрізають навесні і восени, третю групу залишають такою, коли  обрізку не буде потрібно робити  кілька років.

Варто зазначити, що санітарну обрізку плодових необхідно проводити в міру необхідності, щоб попередити розвиток хвороб на ранових поверхнях деревини, тому восени можна видалити сухі та зламані гілки. Місце зрізу обробляють садовим варом.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 294

За час пандемії від ускладнень коронавірусу померло вже понад 72 тисячі українців. Майже всі вони були невакциновані. Як і 98% тих, хто потрапив до лікарень. Лікарі наполягають, що лише щеплення проти COVID-19 гарантує захист від госпіталізації і смерті від коронавірусу. Вже понад 11 мільйонів українців щепилися проти коронавірусу. Втім, частина людей відмовляється вакцинуватися через страх побічних реакцій. Як працюють вакцини, які використовує Україна, та які можуть бути реакції на них, нагадує Центр громадського моніторингу та контролю

AstraZeneca (Vaxzevria, CoviShield та SKBio)

Препарат AstraZeneca, який залежно від місця виробництва має назву Vaxzevria (ЄС), CoviShield (Індія) та SKBio (Південна Корея), є векторною вакциною. Її розробила шведсько-британська компанія AstraZeneca разом з Оксфордським університетом. Препарат схвалений Всесвітньою організацією охорони здоров'я, ЄС, Канадою, Індією та іншими країнами. 

Діюча речовина вакцини — модифікований аденовірус, що містить специфічний білок коронавірусу. Тобто коронавірусу у вакцині немає. Вектор лише переносить спеціальну "інструкцію" для створення білків коронавірусу у клітинах. Коли вакцина потрапляє в організм людини, то клітини починають виробляти шип-білок коронавірусу. Імунна система розпізнає чужорідний білок і виробляє антитіла і Т-клітини проти нього. Так організм вчиться захищатися від коронавірусу.

Технологія векторних вакцин добре вивчена і повністю безпечна, наголошують лікарі. За таким принципом працює вакцина проти лихоманки Ебола. 

Для повної імунізації потрібно дві дози вакцини, які вводяться з інтервалом 4-12 тижнів. Після введення вакцини можуть виникнути типові реакції, які є нормальними і минають за кілька днів. Це — почервоніння, біль і набряк у місці ін'єкції, лихоманка чи озноб, головний біль, біль у м'язах чи суглобах, збільшені лімфатичні вузли, нудота, втома і безсоння. 

Найновіші дослідження свідчать, що дві дози AstraZeneca захищають від зараження коронавірусом на 80%. Також препарат удвічі зменшує імовірність інфікувати невакцинованих людей поруч. AstraZeneca захищає від важкого перебігу хвороби і госпіталізації на 92% для штаму "Дельта" і на 86% для штаму "Альфа". 

CoronaVac/Sinovac Biotech

CoronaVac — це назва китайської вакцини, яку виробляє біофармацевтична компанія Sinovac Biotech. Вона містить у своєму складі неактивний, "вбитий" вірус SARS-CoV-2. Саме він викликає імунну відповідь в організмі. Препарат схвалений ВООЗ для екстреного застосування і використовується у 40 країнах, зокрема Китаї, Туреччині, Аргентині, Бразилії, Мексиці, Грузії тощо.

Використання неактивного вірусу для щеплень є однією із найдавніших технологій виготовлення вакцин, яка довела свою безпечність. Першу інактивовану вакцину — від поліомієліту — науковці розробили 1955 року. 

Для отримання імунітету від COVID-19 потрібно дві дози CoronaVac. Друге щеплення роблять через 14-28  днів. Клінічні дослідження зафіксували такі можливі реакції на вакцину: почервоніння, біль, набряк у місці ін'єкції, лихоманка чи озноб, головний біль і біль у м'язах чи суглобах, біль у животі чи горлі, нудота, діарея, втома і сонливість, набряки повік чи їхнє почервоніння. Ці симптоми нормальні і швидко минають. 

Відповідно до наукових досліджень, вакцина також добре захищає від тяжкого перебігу COVID-19. Для штаму "Дельта" серед людей віком 18-59 років — на 100%, для штаму "Альфа" та "Гамма" — на 87,5%. Спостереження показали, що ефективність вакцини проти штаму "Гамма" знижується з віком. Для людей 70+ років вона становить 55,5%.

Comirnaty/Pfizer-BioNTech

Вакцина Comirnaty більше відома в Україні за назвою її виробника — американського концерну Pfizer. Препарат розробила німецька біотехнологічна компанія BioNTech. Вакцину схвалена ВООЗ для екстреного використання і дозволена у США, Великій Британії, Канаді, ЄС та інших країнах. 

Як і Moderna, Comirnaty є мРНК-вакциною, тобто містить молекули матричної рибонуклеїнової кислоти. Коли ця мРНК потрапляє до організму людини, то надає "інструкцію", як створити шипоподібний білок коронавірусу. Імунітет людини розпізнає чужий білок і починає виробляти антитіла до нього. Якщо людина підхопить COVID-19, то її імунна система вже знатиме, як побороти вірус. 

Матричні РНК-вакцини є розробкою нового покоління і мають великий науковий потенціал. Вакцини Comirnaty та Moderna — це перші вакцини на основі мРНК. Втім сам метод розроблявся з початку 90-х років. За останні 25 років було здійснено понад 500 досліджень цієї технології. Вони безпечні для людини, оскільки не містять самого вірусу. Для формування імунітету необхідно отримати дві дози вакцини з інтервалом у 21 день. Відповідно до клінічних випробувань, після введення вакцини можуть бути такі реакції, як біль у місці ін'єкції, втома, головний біль і біль у м'язах та суглобах, лихоманка і почервоніння у місці уколу.

Згідно з результатами британського дослідження, опублікованими в авторитетному науковому виданні "The New England Journal of Medicine" в серпні 2021 року, вакцина Comirnaty/Pfizer має ефективність 93, 7% проти симптоматичного захворювання, викликаного штамом "Альфа", та 88% для штаму "Дельта".

Лікарі наголошують, що щепитися потрібно навіть тим, хто вже перехворів на COVID-19. Адже зараз невідомо, наскільки довго тримається природний імунітет після хвороби. Деякі дані свідчать, що люди, які перехворіли, мають удвічі вищий ризик захворіти знову, ніж вакциновані. 

Перелік центрів масової вакцинації та пунктів щеплень можна знайти на сайті  list.covid19.gov.ua або за номером безкоштовного телефону  0 800 60 20 19.

Оксана КОВАль.

За час пандемії від ускладнень коронавірусу померло вже понад 72 тисячі українців. Майже всі вони були невакциновані. Як і 98% тих, хто потрапив до лікарень. Лікарі наполягають, що лише щеплення проти COVID-19 гарантує захист від госпіталізації і смерті від коронавірусу. Вже понад 11 мільйонів українців щепилися проти коронавірусу. Втім, частина людей відмовляється вакцинуватися через страх побічних реакцій. Як працюють вакцини, які використовує Україна, та які можуть бути реакції на них, нагадує Центр громадського моніторингу та контролю

Препарат AstraZeneca, який залежно від місця виробництва має назву Vaxzevria (ЄС), CoviShield (Індія) та SKBio (Південна Корея), є векторною вакциною. Її розробила шведсько-британська компанія AstraZeneca разом з Оксфордським університетом. Препарат схвалений Всесвітньою організацією охорони здоров'я, ЄС, Канадою, Індією та іншими країнами. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 244

 Люди в білих халатах  рятують нам життя. Вони стоять на сторожі нашого здоров'я. І саме таку професію обрав  Валерій Валерійович  Куявович (на знімку). Він працює у Ковельській ЦРЛ. Це — молодий хірург, який зовсім недавно влився у трудовий колектив зарекомендував себе хорошим спеціалістом у своїй професії. 

  Народився  Валерій Куявович в с. Невір Любешівського району. На запитання " Чому вирішив стати лікарем?" Валерій Валерійович відповів : 

— В дитинстві у мене була вроджена вада серця. Потрібно було лікуватися, щоб бути здоровим. Мене вилікували ( за що я дуже вдячний лікарям) і я вирішив теж допомагати людям — лікувати їхні болячки. 

Після закінчення школи Валерій Куявович вступив вчитися на лікаря у  Національний медичний університет імені Богомольця у Києві. Проблем у навчанні не було, за оцінками хлопець не ганявся — головне, щоб були знання. Вчився 6 років плюс 3 роки інтернатури. Після закінчення навчання Валерія направили в Ковельську лікарню проходити інтернатуру. За три роки праці молодий хірург здобув повагу серед колег.

— Такого хорошого і дружного хірургічного колективу, як у Ковельській ЦРЛ, я не зустрічав ніде, де проходив навчання, — каже  Валерій Куявович. — Я дуже задоволений, що потрапив працювати саме в цю лікарню. Моя мрія здійснилася! 

— Чи страшно було робити  щось вперше, що було пов'язане з операцією, чи ще щось, що потрібно, не вагаючись, працювати зі скальпелем? 

— В морзі, коли робив розтин шкіри — то було якось не по собі. Але мусив, бо така методика навчання. Треба було себе налаштувати, щоб перебороти психологічний бар'єр. Адже, я себе уявляю на місці пацієнта, і теж переживаю, — каже Валерій Валерійович.

А коли майбутній хірург проходив 5 місяців інтернатуру в Луцьку, то мусив без під-готовки складати " екзамен" , де його пацієнтом був сам наставник лікар-куратор. Він ліг на операційний стіл і наказав студенту:  “Видали мені ліпому!". Валерій переживав, щоб усе було добре і правильно зроблено, адже він не очікував, що " екзамен" застане його зненацька. Але завдяки правильним діям і вмінню майбутнього хірурга операція пройшла успішно. 

Валерій Куявович одружений, має синочка Олеся (9 місяців) і дружину Альбіну , яка за професією медсестра. 

— Я коли був на пологах у дружини — дуже хвилювався, — розповідає Валерій. — І в той момент я не відчував себе лікарем — був, як звичайна людина. 

Не раз доводиться виходити в нічну зміну, коли потрібно допомогти колегам у складній операції. 

Як тільки Валерій Куявович приїжджає у село до батьків, то односельці одразу тут, як тут. Зі своїми болячками йдуть до " свого" лікаря за порадою, консультацією. Валерій задоволений, що односельці довіряють йому своє життя. І він нікому не відмовить, завжди вислухає і дасть слушну пораду. 

 Валерій Куявович — молодий лікар, але відповідальний. Лікує не тільки руками, а й словом. Адже добре і лагідне слово, сказане пацієнту вчасно, теж багато чого значить. 

Тож хай щастить  молодому лікарю у його нелегкій праці! Хай Бог дарує мудрість і вміння його рукам рятувати людські життя і бути вірним клятві  Гіппократа!

Галина ОЛІФЕРЧУК.

 Люди в білих халатах  рятують нам життя. Вони стоять на сторожі нашого здоров'я. І саме таку професію обрав  Валерій Валерійович  Куявович (на знімку). Він працює у Ковельській ЦРЛ. Це — молодий хірург, який зовсім недавно влився у трудовий колектив зарекомендував себе хорошим спеціалістом у своїй професії. 

  Народився  Валерій Куявович в с. Невір Любешівського району. На запитання " Чому вирішив стати лікарем?" Валерій Валерійович відповів : 

— В дитинстві у мене була вроджена вада серця. Потрібно було лікуватися, щоб бути здоровим. Мене вилікували ( за що я дуже вдячний лікарям) і я вирішив теж допомагати людям — лікувати їхні болячки. 

Після закінчення школи Валерій Куявович вступив вчитися на лікаря у  Національний медичний університет імені Богомольця у Києві. Проблем у навчанні не було, за оцінками хлопець не ганявся — головне, щоб були знання. Вчився 6 років плюс 3 роки інтернатури. Після закінчення навчання Валерія направили в Ковельську лікарню проходити інтернатуру. За три роки праці молодий хірург здобув повагу серед колег.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 591

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 193

Гороскоп

з 15 по 21 листопада

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 304