В’ячеслав Олександрович Лесик народився 1961 року в селі Мала Глуша  Волинської області. Свій трудовий шлях розпочав у місцевому колгоспі. Після закінчення школи працював інструктором Любешівського районного комітету ЛКСМУ.

1987 року закінчив Харківський юридичний інститут. Деякий час працював слідчим Горохівського райвідділу внутрішніх справ. В 1990-2009 р. р. – голова Ратнівського районного суду Волинської області, у 2009-2010  р. р. – суддя Ковельського міськрайонного суду. З лютого 2011 року – його голова.

Одружений, має двох синів, трьох онуків. Сини Олександр та В’ячеслав також здобули вищу юридичну освіту. 

Сьогодні пропонуємо увазі читачів розмову нашого кореспондента з паном В’ячеславом Лесиком.

l

– Ваша честь! Як бачимо з короткої біографічної довідки, наведеної вище, минулого року Ви відзначали три важливих ювілеї – 60-річчя від дня народження і 10-річчя перебування на посаді голови Ковельського міськрайонного суду та 30-річчя на посаді судді. А якщо врахувати Ваш загальний трудовий стаж і пройдений життєвий шлях, можна впевнено сказати: прожито і пережито чимало. Скажіть відверто: Ви задоволені тим, чого досягли?

– Зазвичай посаду судді вважають п’єдесталом юридичної кар’єри. Але за престижем і соціальною значимістю посади стоїть величезна відповідальність, пильна увага суспільства, необхідність контролю за власною поведінкою не тільки в професійному, а й у повсякденному житті.  

Безумовно, суддя має бути висококваліфікованим професіоналом. Але цього замало. Для судді важливим є набір особливих якостей: він має бути життєво мудрим, але відкритим для пізнання нового, рішучим, але поміркованим, співчутливим, але мужнім, справедливим, але милосердним, терплячим і ввічливим. Звичайно, я задоволений досягнутим, адже  робота – це моє життя.

– Я особисто знав багатьох голів суду і суддів Ковельщини. З приємністю, зокрема, згадую співпрацю з Петром Івановичем Лагодою, Іллею Герасимовичем Мирончуком, Володимиром Миколайовичем Стрільцем, Сергієм Миколайовичем Крисюком, Олександром Федоровичем Лапіним, їх колегами-суддями. Вони зробили вагомий внесок у вдосконалення судочинства в нашому краї. На мою думку, Ви гідно продовжуєте традиції своїх попередників, вміло організовуєте  діяльність суддівського корпусу. Що вважаєте тут найголовнішим особисто для себе?

– Більшість людей в судовій системі – високоосвічені професіонали своєї справи та порядні люди. Найголовніше особисто для мене – це людяність та почуття справедливості. В нашому суді працюють хороші спеціалісти, фахівці своєї справи. У нас чудовий  колектив, і саме його підтримка  є  для мене найголовнішим.

Хочеться  відзначити, що у рамках Проєкту Європейського Союзу «Право-Justice» Ковельський міськрайонний суд Волинської області  визначений одним із шести пілотних модельних судів України. Основною метою даного проєкту є розвиток верховенства права в Україні у відповідності до європейських стандартів та кращого порівнювального практичного досвіду. 

Тому  ми стараємося  удосконалювати роботу суду відповідно   до європейських стандартів,  впроваджувати уніфіковані стандарти обслуговування відвідувачів та судового адміністрування. 

Варто зауважити, що в 2020 році за рекомендацією експертів Проєкту ЄС «Право-Justice»,  Ініціативи «Модельні суди» в приміщенні суду спеціально обладнана дитяча кімната, яка виконує подвійну функцію – як місце очікування для найменших відвідувачів суду, так і для допиту, що дозволяє уникнути повторної віктимізації дітей, потерпілих у кримінальних провадженнях. В  суді частково впроваджується  модельне рішення «Інтегрована рецепція суду». Також в межах реалізації Ініціативи «Модельні суди» в нашому суді здійснено ознакування відповідно до стандартної операційної процедури «Ознакування приміщень у суді» та «Візуальної системи навігації для українських судів (Ґайдлайн)» інформаційними табличками зі шрифтом Брайля, які  були надані суду Проєктом. 

 Це  досить позитивно, оскільки полегшує пошук місця проведення судового засідання, підвищує загальний рівень безпеки в будівлі суду та підсилює відчуття довіри до  системи правосуддя серед учасників судового процесу.  Тобто суд змінюється в кращий бік, стає більш клієнтоорієнтованим відповідно до європейських стандартів.

Також слід зазначити, що більше року тому в Ковельському міськрайонному  суді Волинської області забезпечує громадський порядок Служба судової охорони. Це є важливим і необхідним державним органом у системі судової влади країни. Присутність судової охорони в суді спрямована на надійне забезпечення безпеки системи правосуддя. Співробітники Служби охорони   – перші, з ким зустрічаються відвідувачі. Це –професіонали, здатні запобігти виникненню загрози для всіх без винятку учасників судового процесу. Значно зменшилося емоційне напруження учасників процесів  під час розгляду резонансних справ. 

Задля безпеки працівників суду та учасників судового процесу співробітники Служби судової охорони щодня перевіряють у громадян які відвідують суд, наявність заборонених до пронесення предметів й виявляють їх. Протягом  2021 року відвідувачі до приміщення суду намагалися пронести значну кількість  заборонених предметів. 

– Сьогодні тільки лінивий не говорить про необхідність судової реформи в Україні. Як цю реформу бачите Ви – людина, яка більшу частину свого свідомого життя присвятила служінню Феміді?

– Судова реформа у нашій державі триває найдовше з усіх реформ. Із здобуттям Незалежності України  судова система реформується постійно. Прийнята величезна кількість нормативних актів, переважно – для зміни структури суду (мова не про матеріальне і процесуальне право). Чого варті лише зміни назв судів! Важко погодитися з твердженням, що відбулися «значні покращення». Ламати завжди легше, ніж будувати. 

Звичайно, судова система повинна змінюватися і розвиватися відповідно до потреб суспільства. За час реформування відбулися і позитивні зміни. Але, швидше за все, вони відбулися завдяки новітнім інформаційним технологіям – змінилися судові процеси, розширено доступ до суду, створено реєстр судових рішень, впроваджується система «Електронний суд», що дало змогу учасникам судових процесів подавати позови, клопотання, не виходячи з дому. Є можливість проведення засідань за допомогою відеоконференцзв’язку тощо.

Причина такої тривалої і не завжди результативної реформи, мабуть, у тому, що самі судді, навіть найбільш досвідчені,  не беруть участі у ній. А недовершеність реформування судової системи суспільство несправедливо покладає саме на суд. 

Три гілки влади, а не дві, повинні розбудовувати сильну, незалежну, демократичну державу, у якій панує верховенство права. Кожен державний орган має свої повноваження і свою відповідальність, тому повинен виконувати свою роботу.

Нестача кадрів – це болюче питання сьогодення. За всі роки реформ такого не було. Із судової влади йдуть судді до досягнення граничного віку перебування на посаді. Це, як правило, досвідчені судді, які пройшли кваліфікаційні оцінювання, мають великий творчий потенціал. Але вони йдуть з посад, бо втомилися від цих перипетій, постійної критики з  боку влади, суспільства, зростаючої кількості справ.

Досить суттєва проблема – недостатнє фінансування та  забезпечення працівників апарату суду. 

Як на мене, поспіху в судовій реформі не можна допускати – мають бути обдумані, обмірковані професійно кроки….

– Хотілося б дізнатися про головні підсумки роботи Ковельського міськрайонного  суду за 2021 рік. Які справи доводилося розглядати найчастіше?

— Протягом 2021 року в провадженні суду перебувало 9592 справи.  В середньому у провадженні одного судді Ковельського міськрайонного суду перебувало 1370 справ. Левову частку   їх складають справи в порядку кримінального провадження (найбільше – клопотання з досудового провадження). Щодо видів кримінальних правопорушень, то переважають кримінальні правопорушення проти власності та проти життя і здоров’я особи.

 Значний відсоток справ становлять справи про адміністративні правопорушення. Щодо різновидів правопорушень, то найпоширенішими є справи про порушення ПДР, що спричинили ДТП; керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння; дрібне хуліганство та вчинення насильства в сім’ї. Щодо справ в порядку цивільного судочинства, то переважають позовні заяви до фізичних осіб про стягнення позики, розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей, спадкові справи та інші.

– Як бачимо, справ розглянуто надзвичайно багато. Як вдається суддівському складу Ковельського суду з ними впоратися? Адже працює, коли не помилюся, у вас всього  5 чи 6 суддів. Навантаження величезне! А, враховуючи, що нині громадян, котрі звертаються до суду, значно побільшало, чи не впливає це на якість прийнятих  рішень? Наскільки вони обґрунтовані і бездоганні у правовому відношенні?

—Протягом 2017-2019 років у відставку за власним бажанням звільнилося 7 суддів. На протязі 2019, 2020, першого кварталу 2021 року правосуддя здійснювали 5 суддів. Судове навантаження на одного суддю було в середньому до 1800 справ в рік. У 2021 році наш суддівський корпус поповнився двома відрядженими тимчасово до нашого суду суддями. На сьогоднішній день правосуддя здійснюють 7 суддів, коли штатна чисельність становить 13 суддів. Звичайно, надмірне навантаження  негативно впливає на якість та строки розгляду справ. 

– В Україні гостро стоїть проблема боротьби з корупцією. Яка ситуація у зв’язку з цим на Ковельщині? Чи багато «корупційних» справ розглянуто і які вироки винесені?

– Протягом 2021 року в провадженні суду перебувало 30  кримінальних справ про корупційні злочини. З загальної кількості справ, що перебували в провадженні суду, 18 справ розглянуто, з них 17 – з винесенням вироку. За результатами розгляду вищевказаних справ до різних мір покарання засуджено 19 осіб.

– Успіх  роботи будь-якого суду, великою мірою, залежить від чіткої, злагодженої співпраці з прокуратурою і поліцією. Наскільки задовольняє Вас як голову суду ця співпраця?

– Стараємося злагоджено співпрацювати з прокуратурою і поліцією. Адже готовність кожного з нас до конструктивного діалогу у напрямку вирішення професійних проблем,  бажання почути один одного є пріоритетом у нашій роботі. 

– Чим  любите займатися у вільний час? Чи вдається хоча б зрідка нормально відпочити?

– Завжди має бути баланс між особистим і професійним. Принаймні я до цього прагну. За стільки років я навчився розмежовувати, де робота, а де дім і звичайне життя.

На жаль,  у зв’язку з таким великим судовим навантаженням протягом останніх трьох років вільного часу практично не маю. У святкові дні  проводжу дозвілля в колі сім’ї та друзів.

– Дякую за розмову! Щиро бажаю Вам особисто, всьому колективу суду успіхів у важливій та відповідальній роботі, боротьбі за торжество правосуддя у нашому краї!

– Щиро Вам дякую! Вітаю з Новим роком та Різдвом Христовим всіх читачів газети! Бажаю, щоб Новий рік приніс радість, щастя і зміни тільки на краще,  а  величне Різдво Христове наповнило душу радістю, спокоєм, щастям, позитивною енергією і благословило на нові добрі  справи!

Розмову вів 

Микола ВЕЛЬМА.

  

 

В’ячеслав Олександрович Лесик народився 1961 року в селі Мала Глуша  Волинської області. Свій трудовий шлях розпочав у місцевому колгоспі. Після закінчення школи працював інструктором Любешівського районного комітету ЛКСМУ.

1987 року закінчив Харківський юридичний інститут. Деякий час працював слідчим Горохівського райвідділу внутрішніх справ. В 1990-2009 р. р. – голова Ратнівського районного суду Волинської області, у 2009-2010  р. р. – суддя Ковельського міськрайонного суду. З лютого 2011 року – його голова.

Одружений, має двох синів, трьох онуків. Сини Олександр та В’ячеслав також здобули вищу юридичну освіту. 

Сьогодні пропонуємо увазі читачів розмову нашого кореспондента з паном В’ячеславом Лесиком.

 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 633

Інтереси держави і виборців – наша головна турбота

Звіт фракції ВО "Свобода" про перший рік роботи в Ковельській міській раді VIII скликання

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 375

У 2021 році завершився пілотний проєкт сертифікації вчителів початкових класів. Це частина реформи НУШ. 

Щороку процедура сертифікації змінювалась та удосконалювалась. Цьогоріч сертифікацію успішно пройшли 1025 учителів України. Радію з того, що я – серед них. До участі в проєкті спонукало бажання перевірити свої сили, відчути відмінності між сертифікацією та атестацією, глибше зрозуміти реформи, що відбуваються в освіті. Підсилило це бажання те, що проходження сертифікації зараховується як проходження позачергової атестації педагогів, є підставою для присвоєння відповідної кваліфікаційної категорії та педагогічного звання і надбавки 20% до посадового окладу. Я кинула собі виклик. Не знала, чи вистачить сил, знань, досвіду, професіоналізму пройти всі етапи. 

Загалом моє випробування тривало  з 18 січня по 15 грудня. Перший етап полягав у тому, що потрібно було скласти ЗНО. Я знала особливості процедури, оскільки працюю інструктором ЗНО вже не один рік. Було цікаво опинитися на місці учнів, тому що ще зі школи звикла складати лише екзамени. Переглянула свої інститутські конспекти, опрацювала чимало нормативної документації, стежила за змінами в реформі НУШ, яких було за цей рік немало.   

 Етап самооцінювання виявився продуктивним. Завдяки йому я проаналізувала свою систему роботи, побачила професійні здобутки та недоліки. Це стало поштовхом до самовдосконалення. 

Найскладнішим був третій етап. Вивчення практичного досвіду роботи викликало багато запитань, адже епідемія коронавірусу внесла свої корективи в освітній процес, і не було чіткого уявлення, в якій формі він має проводитись. Я продемонструвала самопрезентацію у вигляді відеоролика, а на платформі Zoom проходило  спостереження за двома уроками поспіль та інтерв'ю з експертами на наступний день. Мій досвід роботи вивчали експерти з Маріуполя Донецької області.  Спілкування з висококваліфікованими колегами, які тебе оцінюють, доводить, що ти чогось вартий (127,5 балів зі 140). 

Я багато працювала, намагалася все зробити правильно, не підвести очікування рідного ліцею, адже колеги вірили в мене та підтримували. Я зібрала волю в кулак, і в мене все вийшло. Це колосальна праця! Сертифікація показала мою роботу з іншого боку, зробила мене сильнішою, упевненішою.

Швидше за все, сертифікація залишиться, і ще багато вчителів зможуть долучитися до спільноти сертифікованих педагогів. Це підвищить статус професії вчителя. Тепер у Ковелі є два сертифіковані вчителі. На мою думку, їх має бути набагато більше, адже потенціал у нас є. Своїм колегам раджу не вагатися, повірити в свої сили та спробувати пройти цей шлях. 

  Ганна Гладишкевич,

вчителька початкових класів 

ліцею №10 м. Ковеля.

 

Довідково

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ

Метою сертифікації є виявлення та стимулювання педагогічних працівників з високим рівнем професійної майстерності, які володіють методиками компетентнісного навчання і новими освітніми технологіями та сприяють їх поширенню.

Сертифікація складається з трьох етапів, що відбуваються послідовно один за одним, а саме із:

1) незалежного тестування учасників сертифікації (проводить Український та регіональні центри оцінювання якості освіти);

2) самооцінювання учасниками сертифікації власної педагогічної майстерності (проводить Державна служба якості освіти та її територіальні органи);

3) вивчення практичного досвіду роботи учасників сертифікації (проводить Державна служба якості освіти та її територіальні органи).

До кожного наступного етапу допускатимуться ті учасники, які успішно пройшли попередній.

Педагогічні працівники беруть участь у сертифікації виключно на добровільних засадах і можуть відмовитися від участі на будь-якому її етапі.

У 2021 році завершився пілотний проєкт сертифікації вчителів початкових класів. Це частина реформи НУШ. 

Щороку процедура сертифікації змінювалась та удосконалювалась. Цьогоріч сертифікацію успішно пройшли 1025 учителів України. Радію з того, що я – серед них. До участі в проєкті спонукало бажання перевірити свої сили, відчути відмінності між сертифікацією та атестацією, глибше зрозуміти реформи, що відбуваються в освіті.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 339

Сезон застуд у розпалі. Та якщо через це ви налягаєте на вітамін С, тоді будьте обережними, бо замість того, щоб зміцнити імунітет, його надлишок може нашкодити. Уникнути застудних захворювань також навряд чи вдасться, натомість, лікарі попереджають: якщо захопитися подібним оздоровленням, можна заробити набагато серйозніші недуги, ніж звичайний нежить. 

Вживання понад норми вітаміну С може збільшити ризик виникнення каменів у нирках. Велика кількість мікроелементів також може призвести до перевантаження крові залізом. Цей стан відомий, як гемохроматоз. Надмірна кількість речовини в організмі може отруювати органи вашого тіла, особливо печінку, серце і підшлункову залозу. Це захворювання може призвести до більш важкого стану – дисфункції органів. Окрім того, у великих дозах вітамін С погіршує структуру кісток і може спровокувати остеопороз.

Мігрень або головні болі часто пов'язані з прийомом високих доз вітаміну С, він також провокує головокружіння і навіть втрату свідомості.

Понад вживання цього вітаміну загрожує запальними процесами в шлунково-кишковому тракті, розвитком виразкової хвороби, патології сечостатевої системи, алергічними реакціями, що зберігаються протягом тривалого часу.

Багато батьків, які турбуються про здоров'я своєї дитини і зміцнення її імунітету, дають їй аскорбінову кислоту. Однак самостійне застосування препарату може призвести до передозування вітаміну С. А воно, в свою чергу, небезпечне розвитком діабету в дитячому віці.

Якщо надлишок вітаміну С в організмі незначний, то, швидше за все, все зайве вийде з організму природним шляхом. Якщо ж людина вирішила "зміцнити" здоров'я жменею аскорбінок і кілограмом апельсинів, неприємні наслідки невдовзі дадуть про себе знати. Щоб позбавитися від дискомфортних відчуттів, потрібно пити більше води і скоротити вживання вітаміну С. У випадку збереження симптомів потрібно звернутися до лікаря. 

Всесвітня організація охорони здоров'я не рекомендує вживати здоровим людям вітаміни С, D та цинк з метою профілактики COVID-19 чи для лікування коронавірусу. Дослідники стверджують, що ці добавки можуть бути шкідливими, зокрема, через побічні ефекти. Тому аскорбінову кислоту при ковіді краще не вживати. Адже підвищене тромбоутворення, яке при цьому може виникати, спричинятиме більше ускладнень. 

Ще один міф вживати вітамін С, вважаючи, що в організмі його не вистачає. Варто знати, що вітамін С найкраще засвоюється у поєднанні з іншими вітамінами та антиоксидантами. Він міститься у продуктах, що ми зазвичай щодня споживаємо (багато вітаміну С у квашеній капусті, шпинаті, петрушці та  кропі) у складі різних страв.

Додатковий прийом вітаміну С показаний тільки окремим категоріям людей  – тим, які мають шкідливі звички, проходять період реабілітації після хвороби або ж тим, чия робота пов'язана з фізичним навантаженням. Але при цьому навіть невелике перевищення норми вітаміну С в організмі смертельно небезпечне для людей, котрі страждають цукровим діабетом, нирковою недостатністю, гіпертонією.

Що ж робити, щоб отримати від вітаміну С тільки користь? Намагайтеся отримувати цей вітамін лише з продуктів харчування. Пам'ятайте, що для більшості людей здорове харчування забезпечує достатню кількість вітаміну С. Навіть, якщо ви переїсте фруктів та овочів, в яких він міститься, надлишок не затримається у вашому організмі. До того ж вітаміни натурального походження засвоюються значно краще. 

Приймайте аскорбінову кислоту в пігулках тільки у випадку необхідності, а не як цукерки – бо вам подобається її смак. Краще правильно харчуйтеся, дотримуйтеся гігієни і займайтеся спортом – і застудні захворювання вас оминуть.

Валентина Оліщук.

Сезон застуд у розпалі. Та якщо через це ви налягаєте на вітамін С, тоді будьте обережними, бо замість того, щоб зміцнити імунітет, його надлишок може нашкодити. Уникнути застудних захворювань також навряд чи вдасться, натомість, лікарі попереджають: якщо захопитися подібним оздоровленням, можна заробити набагато серйозніші недуги, ніж звичайний нежить. 

Вживання понад норми вітаміну С може збільшити ризик виникнення каменів у нирках. Велика кількість мікроелементів також може призвести до перевантаження крові залізом.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 656

В одному з номерів "Вістей Ковельщини" наш громадський кореспондент Анатолій Семенюк повідомив, що отримав листа від мешканця Харкова, нашого земляка Романа Богдановича. Пан Роман повідомив, що ковельчанин удостоєний Грамоти редакції газети "Время" ("Час"), яка виходить російською і українською мовами, за участь у творчому конкурсі "День поезії –2021".

Окрім цього повідомлення, шанувальник творчості Анатолія Семенюка надіслав коротку розповідь про те, чому саме волинський поет став переможцем конкурсу, а також вирізку із газети "Волинь-нова" від 22 жовтня 2020 року під заголовком "Богдановичі боролися і борються з російським окупантом", а також декілька своїх поетичних рядків. Ось вони:

Заповіт

Як умру, то поховайте

Мене у могилі

Біля лісу шумливого

На Волині милій,

Де Тур'я й Прип'ять

У Дніпро несуть свої води,

Де славна УПА билась 

за свободу.

Поховайте та вставайте,

Візьміть в руки зброю,

Щоби злая Московія

Захлинулась кров’ю.

Батьківська 

хата

Біля річки на горбочку

Стояла хата між дубочків,

Де колись для нас 

Поставив дід Влас.

l

У листі Роман Богданович зазначив:

"Доброго  дня, шановний пане Анатолій!

В січні 2017 р. Ви надіслали мені свою книгу про Ковельщину. Я часто її переглядаю тому, що вона допомагає мені згадувати моє дитинство.

Народився я за два роки до початку Другої світової війни на хуторі біля Несухоїж. На Ковельщині я проживав до осені 1950 року: спочатку в селі Воля Ковельського району, а потім – в селі Любитів (був в дитячому будинку).

В жовтні 2018 року я приїздив на Волинь, і в Ковелі купив збірку Ваших поезій "На крилах вітру". Чудово оформлена книжка, а від поезій я в захваті.

Харківська газета "Время" до Всесвітнього дня поезії щорічно проводить конкурс поезій, в якому можуть брати участь її читачі. Я теж іноді надсилаю свої вірші. А в цьому році я надіслав і Ваш вірш "Пісня ветеранів".

Надсилаю Вам Грамоту за участь в Конкурсі та газету з віршами всіх учасників і публікацію з газети "Волинь" про мою родину.

Вітаю Вас з черговою річницею визволення України від німецьких загарбників, а також з Днем народження! Щиро зичу міцного здоров'я, довголіття та творчих успіхів.

Слава Україні! Героям слова!

До побачення!

м. Харків 05.11.21 р."

l

Цікаві дані про родину Богдановичів містяться у згадуваній вище статті з "Волинь-нова". Ось її зміст:

Богдановичі боролися 

й борються з російським окупантом

Наш читач із Харківщини Роман Богданович з нагоди свята Покрови Божої Матері й Дня захисника України вирішив поділитися історією своєї родини Богдановичів, яка на території нашого краю брала участь у боротьбі за свободу й незалежність України в минулому столітті та не стоїть осторонь тепер:

"Мій дід, Влас Ісакович Богданович, мешкав на хуторі поблизу містечка Несухоїжі Волинської губернії (тепер Ковельський район). Він був справжнім господарником: трудився на землі спочатку разом з батьками, а потім із молодою дружиною Христиною. Ростили вони п'ятеро дітей: доньку Яринку та синів Степана, Данила, Василя і Григорія. Всі вони до 1941 року мали сім'ї та жили окремо.

Після нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз наша родина опинилася на окупованій території. Разом з іншими хуторянами мої предки брали участь у створенні загону Української Повстанської Армії Тарасом Бульбою-Боровцем. З весни 1942-го бульбівці мешкали в хуторян, а потім з їхньою допомогою спорудили в лісі табір. Усі місцеві жителі під час окупації працювали й далі на своїй землі та постійно забезпечували повстанців харчами (також і після звільнення Волинської області від німецько-фашистських загарбників).

Навесні 1944 року мого батька і його братів мобілізували в Червону армію і зразу направили на передову, хоча вони були не навчені військовій справі й не мали обмундирування... В січні 1945-го на території Польщі мій батько та його брат Василь загинули, там їх і поховали у братській могилі. Двоє інших братів, Степан та Данило, повернулися додому влітку того ж року.

Уже в наш час один з онуків дядька Степана брав участь в антитерористичній операції проти російських загарбників... Пішов захищати Україну добровольцем!

Слава Україні! Героям Слава!"

l

Як бачимо, Роман Богданович – походить з родини українських патріотів, які мужньо боролися проти нацистських і радянських окупантів в роки Другої світової війни. Він гідно продовжує традиції старших поколінь Богдановичів, словом відстоює і захищає державну Незалежність України.

А про що ж вірш, за який Анатолій Семенюк удостоєний високої нагороди харківської газети? Називається він "Пісня ветеранів". Пропонуємо його вашій увазі:

 

Пісня ветеранів

Весни проходять. Літа минають.

Летять в далекий вирій журавлі,

Над рідним краєм пісні лунають,

Крокують ветерани по землі.

Приспів: 

Ветерани, мої ветерани,

Ви в строю і ваш дух, наче птах,

Хоч ятрять уночі старі рани,

Серце кличе до нових звитяг.

Сікли морози. Гриміли грози.

Свинець впивався в груди

 молоді…

І марш прощальний. І дрібні

 сльози…

А скільки не вернулося тоді…

Приспів.

Ви хліб збирали. Ви будували,

І потом пахли тверді мозолі.

Як ви любили! Ви захищали

Життя і щастя на землі.

Приспів. 

Приємно, що на Харківщині цінують поетичне слово, шанують тих, хто його творить. Інакше й бути не може, адже Україна – єдина, вона дорога й близька як слобожанам, так і волинянам. І в цьому – запорука нашої сили і незламності, які так потрібні сьогодні.

Михайло Кузьмук.

В одному з номерів "Вістей Ковельщини" наш громадський кореспондент Анатолій Семенюк повідомив, що отримав листа від мешканця Харкова, нашого земляка Романа Богдановича. Пан Роман повідомив, що ковельчанин удостоєний Грамоти редакції газети "Время" ("Час"), яка виходить російською і українською мовами, за участь у творчому конкурсі "День поезії –2021".

Окрім цього повідомлення, шанувальник творчості Анатолія Семенюка надіслав коротку розповідь про те, чому саме волинський поет став переможцем конкурсу, а також вирізку із газети "Волинь-нова" від 22 жовтня 2020 року під заголовком "Богдановичі боролися і борються з російським окупантом", а також декілька своїх поетичних рядків.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 320

Першим народився хлопчик

Першим у Ковельському пологовому будинку о 4-й годині самісінького ранку 1 січня 2022 року з'явився на світ хлопчик.

Пологи приймала медичний директор пологового будинку, лікар вищої категорії Світлана Гаврилюк.

Молоду маму і наймолодшого мешканця нашої громади у пологовому будинку, як і годиться, з подарунками відвідали міський голова Ігор Чайка та секретар міської ради Оксана Багнова. Подарували квіти і постільний комплект для дитячого ліжечка.

Вони разом із заступником медичного директора пологового будинку Василем Сеником та лікарем акушер-гінекологом Оленою Михальчук привітали маму Ольгу Хомічук з народженням хлопчика.

Як повідомили на офіційній сторінці Ковельського МТМО, 1 січня у пологовому будинку народилося  троє немовлят – два хлопчики і дівчинка. Торік в пологовому будинку Ковельського МТМО  народилося 1158 немовлят. На світ з'явилося 582 дівчинки та 576 хлопчиків. Вісім родин поповнились двійнями.

На Закарпатті зацвіли підсніжники

У місті Свалява, що у Мукачівському районі на Закарпатті, зацвіли перші квіти. Це трапилось буквально за декілька днів після Нового року. 

Допис місцевий мешканець розмістив 3 січня. Весняними квітами користувач привітав людей з Новим роком. 

Двійнята народились 

у різні роки

У Каліфорнії (США) двійнята народились у різні дні, місяці та роки.

Про це повідомляє People.

Фатіма Мадрігал народила сина Альфредо напередодні нового року, 31 грудня 2021 року о 23.45 год. за місцевим часом. А вже через 15 хвилин у новому році, опівночі 1 січня 2022 року, народилася його сестра Ейлін. 

У пологовому центрі поділилися цим випадком у Twitter і зазначили, що такі трапляються "раз на два мільйони".

"Для мене божевільно, що вони двійнята, але мають різні дні народження. Я здивована, але щаслива, що вона (донька – ред.) народилась опівночі", – сказала мати.

Лікарка з пологового центру назвала це народження двійнят "одними із найбільш пам'ятних пологів у кар'єрі".

"Подарунок" 

на ялинці

В Інгулецькому районі Кривого Рогу Дніпропетровської області у ніч з 31 грудня на 1 січня місцевий мешканець виліз на новорічну ялинку.

Курйозний випадок у Кривому Розі трапився на проспекті Перемоги, біля будинку №11, пише  "Перший міський" з посиланням на дані рятувальників Криворізького району.

За відомостями видання, рятувальникам о 01.40 год. повідомили, що чоловік заліз на новорічну ялинку, не може спуститися, і йому необхідна допомога.

Коли рятувальники приїхали, чоловік не захотів, щоб йому допомагали. Місцевий мешканець сам зліз зі святкового дерева.

Зібрала 

Світлана ЛЯШУК.

Першим у Ковельському пологовому будинку о 4-й годині самісінького ранку 1 січня 2022 року з'явився на світ хлопчик.

Пологи приймала медичний директор пологового будинку, лікар вищої категорії Світлана Гаврилюк.

Молоду маму і наймолодшого мешканця нашої громади у пологовому будинку, як і годиться, з подарунками відвідали міський голова Ігор Чайка та секретар міської ради Оксана Багнова. Подарували квіти і постільний комплект для дитячого ліжечка.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 343

Пенсія-2022: кому 

і наскільки піднімуть

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 370

На запитання читачів газети "Вісті Ковельщини" відповідає головний юрист Ковельського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Анна КАПІТАН.

"1.24 червня 2020 року набрало законної сили рішення Верховного Суду України від 17 грудня 2019 року у зразковій справі № 160/8324/19 щодо перерахунку пенсій військовим пенсіонерам згідно з сучасним розміром грошового забезпечення військовослужбовців.

Хотілося б прочитати це рішення Верховного Суду України в частині, яка стосується цього питання, у газеті з коментарем фахівця щодо механізму його реалізації і втілення в життя", – просить Віталій Лихобицький.

– Постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 року у справі № 160/8324/19   залишено без змін рішення Касаційного адміністративного суду у складі ВС у зразковій справі № 160/8324/19 щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцям, – коментує юрист.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, із висновком якого погодилася Велика Палата Верхового Суду, визнав протиправною відмову територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України у підготовці та наданні до ГУ Пенсійного фонду України оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача (пенсіонер Міністерства оборони України)  із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) і премії для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру його пенсії.

У зазначеному рішенні Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вказав, що 5 березня 2019 року набрало законної сили судове рішення у справі № 826/3858/18, яким визнано протиправними і нечинними норми постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45), якими для обрахунку розміру пенсій не враховано щомісячних додаткових видів грошового забезпечення діючих військовослужбовців.               

Таким чином, з 5 березня 2019 року виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення. 

Відмови ж територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України в наданні оновленої довідки та, як наслідок, відмови управлінь Пенсійного фонду України у проведенні перерахунку пенсій є протиправними та такими, що порушують гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Щодо механізму реалізації і втілення в життя: 

крок 1: звертаємось до Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (знаходиться за адресою: вул. Теремнівська, 85 а, м.Луцьк) з заявою про підготовку та надання до ГУ ПФУ у Волинській області нової довідки про розмір грошового забезпечення із зазначенням у ній відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищення) та премії.

Скоріш за все в оформленні нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії вам відмовлять.

крок 2: оскаржуємо відмову Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в оформленні нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії до Волинського окружного адміністративного суду. 

крок 3: звертаємось з рішенням суду, копією довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії та з заявою про перерахунок пенсії до Головного управління ПФУ у Волинській області (знаходиться за адресою: вул. Кравчука, 22 в, м. Луцьк).

Ймовірно, що тут вам знову відмовлять в проведенні перерахунку пенсії. 

крок 4: оскаржуємо відмову Головного управління ПФУ у Волинській області до Волинського окружного адміністративного суду. 

крок 5: після набрання рішенням суду законної сили управління ПФУ буде зобов'язане провести для вас перерахунок пенсії. 

l

Читач Віталій Лихобицький також цікавиться: "Як таке можливе на практиці, коли в квартирі роками людина не проживала (померла), квартира зачинена, а кошти за доставку (розподіл) газу потрібно платити щомісяця? Адже газ поза краном в помешкання не поступає. Про це всі знають, але мовчать. Поясніть, будь ласка, ситуацію".

– Тариф на розподіл (доставку) природного газу – це вартість гарантованої доставки кубічного метру газу до споживача. 

Коли ми говоримо "плата за доставку", то насправді йдеться про підтримку безперебійного газопостачання для всіх споживачів, – пояснює Анна Капітан. – Навіть коли газ не споживається, фахівці постійно тримають його в системі під певним тиском, щоб він був доступним споживачам у будь-яку мить. Саме на ці роботи і йде плата за доставку газу, рівень якої визначається тарифом на розподіл.

Для споживачів з "нулевим" споживанням запроваджено мінімальний платіж за доставку газу. 

Якщо газове обладнання не використовується взагалі і його використання не планується в майбутньому, то спадкоємцям варто розглянути можливість від'єднання від газових мереж та розірвати типовий договір на розподіл газу. Для чого необхідно звернутися до газорозподільної компанії. 

На запитання читачів газети "Вісті Ковельщини" відповідає головний юрист Ковельського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Анна КАПІТАН.

"1.24 червня 2020 року набрало законної сили рішення Верховного Суду України від 17 грудня 2019 року у зразковій справі № 160/8324/19 щодо перерахунку пенсій військовим пенсіонерам згідно з сучасним розміром грошового забезпечення військовослужбовців.

Хотілося б прочитати це рішення Верховного Суду України в частині, яка стосується цього питання, у газеті з коментарем фахівця щодо механізму його реалізації і втілення в життя", – просить Віталій Лихобицький.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 320

Наказ Міністра оборони № 313 від 11.10.2021 р., який викликав стільки дискусій, спонукав мене взятися за перо.

Отже, шановний читачу, хочу поділитися з цього приводу думками, спостереженнями, враховуючи "бойовий" досвід щодо військової служби "амазонок", тобто жінок і дівчат.

Це було давно, ще при "совєтах". Після переводу по службі в іншу військову частину мене призначили на посаду старшини роти.

В моїх обов'язках згідно із статутом нічого не змінилося, адже я на попередньому місці служби займав таку ж посаду. Та в цій роті була одна особливість. Один із взводів був сформований з бійців особливого призначення –телефоністів, радіотелеграфістів, писарів служб, кухарів та інших спеціальностей, і ці посади займали дівчата. Їх у нас називали "амазонками". Проживали вони в окремому гуртожитку під назвою "Берізка". Ото в мене з ними було мороки…

Уявіть собі: приходжу на "підйом", стараюсь так делікатненько: "Червоноармієчки, ластівочки, підйомчик! Вставайте, будь ласка, пора Батьківщині послужити".

Заворушились, а одна гостренька на язичок: "А, може, в постельці послужимо? Як, товаришу старшина? Яка у вас думка?" І потягується, потягується, постогнуючи…

– Думка, – кажу, – яка у мене є, то вона при мені, а розпорядок порушувати не  дозволено і не положено. А вона: "А коли положено порушувати згідно з розпорядком?".

На ранковому огляді – скарги, претензії щодо речового забезпечення. Бачите, їм видали ліфчики всі одного розміру, а об'єм у кожної різний.

"А ви, товаришу старшина, не вникаєте і взагалі мишей не ловите".

Завітав одного разу у "Берізку" начальник штабу полку. І треба ж було такому трапитись… Збіг обставин – начальник в гуртожитку, а у вікні дірка, розбита шиба. Ну, звісно: "Старшину ко мнє". Прибув, доповів. І він у присутності "амазонок" почав мене "виховувати", демонструючи свою турботу про підлеглих.

"Нема шиби – є протяг. А це не виключає хвороб. А їм ще доведеться колись народжувати, а ти не проявляєш турботи. Ти для них – як батько, як мама, і повинен дбати про всіх і про кожну окремо взяту".

Звичайно, влетіло й за ліфчики. А в армії виправдовуватись не прийнято і не положено. Там  панує принцип: "Ти начальник – я дурень".

"Винуватий, – кажу, – виправлюсь. Буду дбати про всіх і про кожну окремо взяту".

І треба було мені таке ляпнути при всіх, але слово не горобець, а "язик твій – ворог твій".

І ось у банний день: "Товаришу старшина, а начальник штабу казав, що ви для нас і тато, і мама. А мама мені завше мила спинку, а ви обіцяли дбати про нас усіх. То як? А про кожну окремо взяту, то кого ви маєте на увазі?".

"Ну, – думаю, – аукнулось мені".

– Коли б ти, – кажу їй, – була одна, окремо взята, а то вас он скільки. Скільки-то потрібно часу, щоб усіх обслужити. А час у нас нормований. Це по-перше, а, по-друге, яку то треба мати мочалку, щоб з усіма впоратись? Так що вишукуйтеся в колону по одній замкнутим колом, і будете обслуговувати одна одну".

Це я вів мову про побутові справи, а є ще бойова підготовка.

На заняття з військової підготовки вправа виконується з трьох положень: стоячи, з коліна і лежачи. Так їм можна стріляти тільки стоячи і то більше очима, ніж автоматом.

По команді: "З коліна!" вони, мабуть, щоб мати рівновагу, стають на обидва коліна і стараються при цьому  обома руками для кращої стійкості за землю ухопитися. А чим же тримати зброю?

По команді: "Лежачи, заряджай!". Лягають, мабуть, по інстинкту, на землю і в такий спосіб, що стріляти можна не по мішенях, які попереду на горизонті, а по повітряних цілях, які у небі.

У моїх спогадах йшла мова про недоліки в службі жінок, але є й позитивні моменти.

От, скажемо, на випадок бойових дій – особливо у ближньому рукопашному бою. Жоден супротивник, якщо він вихований і вважає себе справжнім чоловіком, не підніме рук на жінку. А якщо якийсь недотепа знайдеться і все-таки підніме руки, то у нього в той момент залишиться незахищеним… пах, і  тоді його не врятує ніяка кольчуга, ніякий шолом. Опустить не тільки руки, а й голову в шоломі.

Можливо, враховуючи ці аргументи, і видали згаданий вище наказ?..

Віталій ЛИХОБИЦЬКИЙ. 

Наказ Міністра оборони № 313 від 11.10.2021 р., який викликав стільки дискусій, спонукав мене взятися за перо.

Отже, шановний читачу, хочу поділитися з цього приводу думками, спостереженнями, враховуючи "бойовий" досвід щодо військової служби "амазонок", тобто жінок і дівчат.

Це було давно, ще при "совєтах". Після переводу по службі в іншу військову частину мене призначили на посаду старшини роти.

В моїх обов'язках згідно із статутом нічого не змінилося, адже я на попередньому місці служби займав таку ж посаду.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 279

Запис жінок до обліку на військову службу спрямований на здійснення гендерної рівності, а ще це дозволить збільшити кількість особового складу за спеціальностями, в яких жінки можуть бути придатні для військової служби. Саме тому, за словами головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, "назріла необхідність створити документ, що дозволить військовим бачити жінок, яких можна задіяти під час захисту нашої держави".

Міністерство оборони України розширило перелік професій, який зобов'язує жінок стати на військовий облік. Згідно з наказом Міноборони жінок мають поставити на облік до кінця 2022 року. Крім того, їх будуть призивати для несення військової служби у разі введення воєнного стану або в особливий період під час мобілізації, але тільки за згодою. У мирний – можуть долучатися до війська лише добровільно за контрактом.

Перелік був розроблений на виконання Закону України. Він набув чинності ще у квітні 2021 року. Раніше перелік споріднених спеціальностей теж існував. Він затверджувався постановою Кабінету міністрів, проте зараз цим Законом відповідальність за ведення цього переліку переклали на Міністерство оборони і своїм наказом, який був опублікований у офіційних друкованих виданнях 17 грудня, цей перелік було розширено. 

Стати на облік мають жінки 35 професій. Загалом у наказі представлені спеціальності від сфери громадського харчування до видавництва та поліграфії. У переліку є такі професії, як програмісти, лікарі, юристи, журналісти, музиканти, соціальні працівники, бухгалтери, співробітники ресторанів і готелів. Ідеться про придатних за станом здоров'я і віком жінок – від 18 до 60 років. 

Роботодавці повинні проконтролювати, щоб жінки, які працюють на підприємстві, стали на облік. Якщо до 2023- го їхні підлеглі не стануть на облік, заплатять до 8,5 тисячі гривень штрафу. Із самих жінок стягнуть до 1,5 тисячі.

Водночас головнокомандувач української армії Валерій Залужний поспішив заспокоїти жінок: "Не треба бігти у військкомат уже завтра. Займати чергу, шукати когось, хто допоможе це все зробити. Ми це реалізуємо планово й поступово", – запевнив він.

Отже, що потрібно буде робити? Жінкам треба прийти в центр комплектування з паспортом, ідентифікаційним кодом, фотокарткою, дипломом, довідкою з місця роботи та свідоцтвами про одруження й народження дітей. Там вирішать, чи підлягають обліку. Якщо так, направлять на медкомісію.

А от чи готові наші військкомати до "напливу" жінок, поки не зрозуміло. У Ковельському об'єднаному міському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки про це повідомлять щойно буде визначений алгоритм дій. 

l

У ЗСУ запевняють, що зміни до Закону, якими жінок деяких професій зобов'язують ставати на військовий облік, не пов'язані із можливою агресією Росії щодо України. І додають, що жінки-спеціалісти будуть використані лише у разі крайньої потреби під час мобілізації.

Тим часом на сайті Верховної Ради оприлюднено текст законопроєкту №6482 "Про внесення змін до статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Так, проєктом Закону пропонується визначити, що жінки, на яких поширюється наказ Міністерства оборони України щодо постановки на військовий облік як військовозобов'язаних, можуть бути взяті на нього за власним бажанням. Щоправда за винятком жінок, які мають спеціальність та професію, споріднену з медичною діяльністю. У тексті документу зазначається, що такі жінки беруться на військовий облік військовозобов'язаних.

Автори законопроєкту стверджують, що взяття на військовий облік жінок на виконання Наказу Міноборони від  11.10.2021 № 313 у 2022 році не є можливим з огляду, зокрема, на кадрове забезпечення територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Це спричинить накладання штрафів на жінок, що не змогли вчасно стати на військовий облік, та, відповідно, виникнення зайвої соціальної напруги й формування негативного ставлення до військового обов'язку. Також у разі зміни професії жінкам  потрібно буде інформувати про це територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, що призведе до додаткового навантаження на них.

l

Жінки, з якими я спілкувалася, сприйняли указ, м'яко кажучи, скептично.

Оксана, бухгалтер:

– Можливо, це і добре, але я до армії не хочу. Як на мене, жінки повинні дбати про сімейне вогнище, а не займатися питанням захисту Батьківщини. Хоча, хто бажає цього, знайдуть місце у лавах ЗСУ. Моя думка, що жінкам в армії не місце, це не жіноча справа.

Наталія, кухар:

– Я негативно до цього ставлюся. Я вважаю, є чоловічі обов'язки, є жіночі, тож треба це якось розподіляти.

Марина, військовозобов'язана:

– Це має бути за бажанням. Якщо комусь хочеться пов'язати своє життя з цією професією, то будь-ласка. Проте ситуація зараз напружена як всередині, так і зовні. В інших країнах до цього нормально ставляться. Це ж не призов.

Анна, медсестра:

– Я розумію, коли це медики. Тобто на війні вони будуть виконувати ту роботу, яку знають. Але мені незрозуміло, навіщо деякі професії на випадок війни. Чим буде корисний армії бухгалтер?

Олена, юрист:

– Вони порівнюють Ізраїль. Але ж там жінки проходять строкову службу, знають як зброю тримати в руках, якусь тактику відпрацьовують тощо. Але хвилюватися нашим жінкам не варто, бо облік – це ж не введення обов'язкової військової повинності. Це просто облік.

Надія, вчитель:

– Вважаю, що це має бути добровільно. Хоча в Радянському Союзі так було. Моя мама працювала на пошті і була військовозобов'язаною. 

l

Ця новація викликала чималі обговорення в суспільстві. Багато хто її сприйняв як призов і відправлення жінок на фронт. Тож, зважаючи на це, представницям слабкої статі буде цікаво дізнатися відповіді на деякі питання. Зокрема:

Чи візьмуть жінку на військовий облік, якщо в неї є діти?

Нові норми щодо військового обліку жінок стосуються вагітних, а також матерів з малолітніми дітьми. Про це йдеться в опублікованому роз'ясненні Міністерства оборони у Facebook. Зазначається: як і у випадку чоловіків, для жінок враховуватиметься стан здоров'я та сімейні обставини.

Відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", жінки, які перебувають на військовому обліку, можуть бути призвані на військову службу чи залучені для виконання робіт із забезпечення оборони держави у воєнний час.

Проте навіть у випадку призову у воєнний час все одно певні люди мають відстрочку від виконання такого обов'язку. Це, наприклад, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває троє і більше неповнолітніх дітей, або якщо вони самостійно виховують дитину, або якщо на утриманні перебуває дитина з інвалідністю, то такі особи не можуть бути призвані на військову службу.

Окремою є категорія людей, які виховують дитину як батьки-вихователі або є опікунами чи усиновителями. Вони можуть бути призвані на військову службу, але лише в разі їхньої згоди і тільки за місцем проживання або не підлягають призову взагалі.

Чим відрізняється військовий облік від призову?

Між призовом на військову службу і військовим обліком є дуже велика різниця. Військовий облік не означає, що жінку покличуть виконувати військовий обов'язок. Відповідно процедура обліку та процедура призову – це різні механізми.

 Що робити, якщо жінка живе не за місцем реєстрації?

Щодо фактичного місця проживання, то наразі такої можливості не передбачено. Проте якщо людина на офіційній підставі, наприклад, за договором оренди, проживає в іншому місці, ніж зареєстрована, є варіант змінити місце реєстрації і вже потім ставати на військовий облік. І рік – це достатній строк, щоб виконати свій обов'язок.

Якщо жінка ніде не працює?

Перелік, затверджений наказом Міноборони, передбачає два варіанти: або наявність відповідної освітньої спеціальності, або наявність професії. Чогось одного достатньо для того, щоб виник обов'язок постановки на військовий облік. Тому якщо наразі роботи немає або жінка працює як фізична особа-підприємець чи домогосподарка з відповідною спеціальністю, яка є в переліку, все одно вона має ставати на облік.

Чи будуть військовозобов'язані жінки проходити військові збори?

Міноборони повідомило, що обов'язок проходження зборів буде поширюватися і на жінок за відсутності підстав для надання відстрочки, зокрема за станом здоров'я, наявності неповнолітніх дітей на утриманні чи іншої особи, яка потребує постійного піклування тощо. Це може бути підставою для непроходження зборів, проте практика щодо цього ще не сформувалася.

Підготувала 

Вікторія ЗІНЧУК.

Запис жінок до обліку на військову службу спрямований на здійснення гендерної рівності, а ще це дозволить збільшити кількість особового складу за спеціальностями, в яких жінки можуть бути придатні для військової служби. Саме тому, за словами головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, "назріла необхідність створити документ, що дозволить військовим бачити жінок, яких можна задіяти під час захисту нашої держави".

Міністерство оборони України розширило перелік професій, який зобов'язує жінок стати на військовий облік. Згідно з наказом Міноборони жінок мають поставити на облік до кінця 2022 року. Крім того, їх будуть призивати для несення військової служби у разі введення воєнного стану або в особливий період під час мобілізації, але тільки за згодою. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 401