Переворот 

у  Московії

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 427

Доброго дня, 

шановна редакціє! 

Надсилаю вам своє оповідання. Розумію, що воно занадто велике за обсягом. Але оскільки опублікувати його в інших виданнях практично неможливо, пропоную Вам. Моя мета – постаратися зберегти мову наших бабів та дідів. Мову, носіїв якої скоро не стане.

Хочу, щоб, прочитавши моє оповідання, люди дізналися про деякі факти історії нашого краю з перших вуст, а дехто сказав: «Так говорила і моя баба».

3 повагою –

Олександр Мінович.

l

Бабі Ярині майже 100 років, точніше – 98. Суха, зморщена, з випаленим на Сонці лицем, вона може цілий день провести на городі, який тримає в ідеальному порядку, незважаючи на свої літа. Кожен камінчик визбирає, кожну бур'янину виполе та вирве, кожну грудочку розіб'є. Не город, а дослідна ділянка. Проте і городом його називати неправильно, скоріше – полем, бо має 25 соток.

Саме  на такому полі її застала комісія з району та сільради. Брали на облік як старожилку, котрій скоро буде 100. 

Поговорити захотіли:

– Доброго дня Вам, бабо, – сказали. — Що Ви самі ще город обробляєте чи помагає хто?

– Та то якраз не мій гурод. Мій – той, шо ондечки правіш. Я свому давно раду дала. А тутечки я плимяннику пумагаю, бу забулів. Ніс нишку збожа – та й спину їму схватило.

Коли я приїжджаю в село – обов'язково іду до баби Ярини поговорити. В неї чудова пам'ять. І мова. Та мова, яку незабаром забудуть і про яку може невдовзі не залишитися і згадки. Мова, якою говорили в наших селах діди і прадіди.

Б.Я. (Баба Ярина): Шо, вже приїхав? Я ж твеї машини ни зубачила. Кудою то ти їхав? Шо, може, пуза гуродами?

Я: Та ні, напевно, кудись Ви відвернулись і не побачили.

Б.Я.: Як то не пубачила? Ти мині такого не гувори. Я ше все бачу і чую. Ундово бачу вже твую машину.

Сьоня хулудно. Ти б вдєгся. Уно вузьми мую маринарку чи станіка, бу твуя журка якась тонка. Замерзниш.

Я: Не замерзну. Краще давайте поговоримо.

Б.Я.: Пру шо? Я вже тубі сто разув пру все русказала.

Я: Ну давайте ще раз, бо мені цікаво. Давайте, коли Ви народилися, які були тоді часи і що Ви з того пам'ятаєте?

Б.Я.: Ни помню я туго, кули нарудилася. Знаю тико, шо якраз наши всеньким силом пувернулися з Росії.

За спогадами моїх односельчан, царський уряд евакуйовував населення нашого та всіх навколишніх сіл під час Першої світової війни на Південь та Схід України. Старі люди в своїх споминах ці місця називали «Росія» з наголосом на першому складі – напевно, тому, що там, в евакуації, місцеві говорили переважно російською.

Б.Я.: Нарудилася чи то у 18-му чи 20-му, сама ни знаю. Метрики я ни маю, ни виробила. Типеричка в паспурті записали, шо з 20-го, али мині здається, шо нє, бу брат мий з 22-го, а я за його старіша біше, чим на 2 роки.

Я: І що Вам розповідали наші про ту Росію?

Б.Я.: Ничого ни помню. Тико в нас в силі на пумидори казали баклажани, нихто генчуї назви ни знав, тико баклажани, а посля вже стали казати пумидори. Баклажани – то так там, в Росії, кажуть.

Я: А дальше що було?

Б.Я.: За Польщі?

Я: За Польщі.

Б.Я.: Ой, туді бідно жили. Рубили багацько, а жили бідно. В жнива в бодні кавалка жовтуго сала ни в кого ни було. Хіба в пуляков чи в Берка, шо жив тамо кулу лісу. Я дівкою худила ду них худобу пасти, пшаниці жєти, то бачила, шо в їх лєпши, чим в наших. Вуни тургували збожем. Накладуть цілу хурманку і визуть ду Ковля.

Я: І що, мирно тоді жили наші з тими людьми?

Б.Я.: А чом нє? Людинучко добра, ни вуни ду нас діла ни мали, ни ми ду них.

Али тутуво в школу польську худили. Штири кляси мали. Я то тико їден худила. Ниграмутна зусталася. Тико русписатися вмію.

А жили мирно. Ниякої тубі бучи ни було. То вже посля, як вуйна пучалася то туді всі як пудуріли. А ду вуйни всьо було ничо, такуво субі. спукойно. То вже як німци прийшли –  то туді пучали бити їден другого і палити.

Я: Як же то так вийшло, що почали воювати між собою?

Б.Я.: А я знаю, думаїш? Хулєра ясна знає, чуго вони схватилися. Хто їх там  пуйме. Тико, знаїш, кажну нич стріляли.

Ни знаю, як то вуно так вийшло. Але Берко, який все знав, навіття знав зараннє кули вуйна пучнеться, мому батьку казав, шу то спициально сувєти наших стравили з пуляками, бу сувєти знали, шо будуть виртатися. Щоб люде пуд німцьом добре ни жили, ни привикали і шоб менши зусталося їх, бу треба буде в ти кулгоспи заганєти. А в сувєтув було багацько агентув і шпійонув, то то вуни все начверили.

Слово «агенти» баба вимовляє з наголосом на перший склад.

l

Вирішив перевірити, чи дійсно було так багато радянських агентів в ті часи  на Волині. Випадково знаходжу книжку «Розвідка Судоплатова», написану за архівними матеріалами трьома дослідниками: Карпакіді, Чортопруд та Вєдєнєєвим.

Що ж відкрилося цим авторам в архівах?

Виявляється, що органи НКВС «внєдрілі» в УПА та ОУН більше однієї тисячі своїх агентів, із яких 125 потрапили  в центральні ланки підпілля, а 3 використовувались в Центральному Проводі ОУН.

За роки війни НКВС УРСР сформував 677 оперативних груп, які вивели за лінію фронту. Тільки з листопада 1941 року по березень 1942 року на Західну Україну було перекинуто 150 таких груп та 148 окремих агентів.

Такі групи та агенти закидалися і в Польщу, в ті формування, які не підтримували Радянський Союз.

В наших краях діяли чисельні партизанські загони, основу яких складали працівники НКВС. В  1944 році загін Ковпака повністю ввійшов до складу нквс.

Радянською спецслужбою було створено 246 груп, кількістю більше тисячі осіб, які перевдягалися та видавали себе за бійців УПА.

З такою армією агентів можна було спровокувати будь-які конфлікти, які були вигідні радянській владі.

Виявляється, що баба Ярина була правою щодо агентів та знала більше, ніж деякі історики.

Я: А совєти, що, були погані?

Б.Я.: За перших сувєтув було ни вельми пугано. Ше можна було жити. Али перед тим, як німци пришли, то сувєти багато людей пубили, забирали в тюрми, а посля – пустріляли.

Манька Гаприщукова худила ду Луцка свуго брата забирати, пустріляного. То казала, шо людей тамечка пубили стико багато, шо нихто пущитати їх ни міг. Таке то, знаїш, твурили.

Баба Ярина розповідає, як почалася війна в 1941-му. Вона запам’ятала, як в небі летіли важкі літаки, і десь далеко щось гриміло. Як з’явилися в селі перші німці - передовий загін, що пересувався на «роверах». Як німецькі солдати попросили кварту води, а потім налили її в «жилізну бутельку, перемутали гунучі в чобутах, і поїхали далі».

Розповідає, що більше німців ніхто не бачив аж до того моменту, коли вони вже відступали, і тоді теж заходили води напитися.

Б.Я.: Німцюв ни було ни в силі, ни в нас на хутурі. Али вуєнних було багацько. І власувци були, і чирвона партизанка, і польські вуєнни заходили, бульбаші, пуліція. Всі з оружиєм худили, ми й ни всіх рузбирали, хто вуни такі. Хіба їх там пуймеш? Найхужі були власувци і чирвона партизанка - то якісь чужи були люди. Забирали все, шо бачили. Власувци застрелили пуд Гулобами муйого брата. Пуїхав ду млина, щось їм там сказав ни так – взяли й застрелили.

Нам з матирою пиридали, шо вже нимає брата. Худили юго хуронити. Там в Гулобах і пухурунили, бу ни було чим привизти дудом. Всі кони позабирали ти всякі вуєнни люди.

А наши бульбаши, то так ни рубили. Все ни забирали, бу свуї. Як їден хтів забирати устанню курку, то мати їму сказала, шо юго батька знає і тьотку. Шо вуна його впузнала, шо він з Вільки, то як буде забирати – то вуна пиридасть юго батькуві, шо він витвурає.

То встидався і теї курки ни взєв.

А чирвона партизанка курову забрала. Як мати плакала і прусила, шоб ни забирали, бу діти мали. Де там. І слухати ни схутіли. Наставили вінтовку і сказали, шо застрелять, як курову ни уддамо.

Так то вуно було туді.

l

Баба Ярина згадує, як німці забирали її на роботу в Німеччину.

Найсильніше осталося в пам’яті, як вона разом з сільськими дівчатами повинна була роздягатися перед німецькими «духтурами». Для дівчат це було гірше самої смерті, бо вони ніколи ні перед ким не роздягалися. Стид, якого вона тоді зазнала, залишився на все життя.

Коли баба Ярина пройшла медичну комісію і була готова до відправки, хтось підказав їй, що можуть її відпустити додому. Тільки нехай скаже німцям, що вона залишилась в сім’ї одна і що брата вже забрали до Німеччини, а батько і матір вже старі та залишились без догляду.

На превеликий подив, коли вона сказала про таке німецькому начальнику, той її відразу ж відпустив. Виявилось, що цього було достатньо.

Проте баба Ярина потім казала, що пожаліла, що не поїхала, бо сусідка Гантося повернулася з Німеччини «гладка і здурова», привезла з собою «кучу плаття, пацьори і кульчики в вуха, такі хуроши, шо таких ніхто не бачив».

Гантося потрапила до добрих господарів, де вела звичне для себе господарство – поралася біля худоби. “Як приїхала в село, то хвалилася, що   їла там кубасу, мнясо любиве і не клусте, пляцки та навчилася пити якесь кафе».

Тоді як баба Ярина майже всю війну прожила на картоплі, хлібові, цибулі та «гурках», бо скотину майже всю позабирали різні вояки або при йшлося зарізати, щоб не дісталася тим зайдам.

Баба Ярина згадує, що коли в 43-му чи то в 44-му до них на хутір прийшли радянські військові, то вирішили там розмістити свій штаб. Потребували, щоб всі хуторяни протягом двох годин покинули свої оселі. Визначили їм місцеперебування в сусідньому селі, до якого було близько 15 кілометрів. З хат виганяли всіх — від малого до великого. Була морозна ніч. Лежав сніг. Людям не дали зібратися гуртом. Кожен йшов зі своєю сім’єю. Де в цей час були сусіди – ніхто не знав. Підвід не дали – треба було йти пішки.

Подорож по снігу в темну морозну ніч з клунками за спиною була більш, ніж важкою. Ледь добралися.

Але по дорозі була пригода.

(Далі буде).

Доброго дня,  шановна редакціє! 

Надсилаю вам своє оповідання. Розумію, що воно занадто велике за обсягом. Але оскільки опублікувати його в інших виданнях практично неможливо, пропоную Вам. Моя мета – постаратися зберегти мову наших бабів та дідів. Мову, носіїв якої скоро не стане.

Хочу, щоб, прочитавши моє оповідання, люди дізналися про деякі факти історії нашого краю з перших вуст, а дехто сказав: «Так говорила і моя баба».

3 повагою – Олександр Мінович.

ххх

Бабі Ярині майже 100 років, точніше – 98. Суха, зморщена, з випаленим на Сонці лицем, вона може цілий день провести на городі, який тримає в ідеальному порядку, незважаючи на свої літа. Кожен камінчик визбирає, кожну бур'янину виполе та вирве, кожну грудочку розіб'є. Не город, а дослідна ділянка. Проте і городом його називати неправильно, скоріше – полем, бо має 25 соток.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 539

Москалюків Анатолія і Зінаїду з села Попович знають як хорошу і дружну родину. Це співуче подружжя уже відсвяткувало "золоте" весілля. У далекому 1970 році на травневі свята Зіна з Толею одружилися. Їх поєднала любов до пісні, бо обоє мають гарні голоси і люблять співати. 

– Нас познайомила пісня, – розповідає Зінаїда Москалюк. – Моє село Малий Порськ, звідки я родом, належало до Поповичівської сільської ради – це один колгосп колись був. А колись же з'їжджалася з навколишніх сіл у  Поповичі вся молодь, щоб на свята  давати концерти. Разом із молоддю якось приїхала і я, бо ще зі школи почала співати. 

Ну, і в Поповичах познайомилася з  Анатолієм Москалюком. Він одразу мені сподобався: файно співає, грає на гармошці та й хлопець хороший. Думаю: ще яка дівчина у мене відіб'є його. 

– Ми довго не ходили, – доповнює розмову чоловік Зіни. – А чого тут довго думати? Дівчина хороша, роботяща та ще й співати любить. І через 2-3 місяці після нашого знайомства я заслав сватів, і зіграли весілля.

Зінаїда Москалюк пече смачні короваї, а також робить квіти до них. В минулому закінчила Луцький кооперативний технікум. Працювала 10 років у колгоспній їдальні, а потім, аж до виходу на пенсію, – в шкільному буфеті.

– Пекти смачні короваї навчилася завдяки чоловіку, –  розповідає бабуся Зіна.  – Його часто брали за "дружбу" на весіллях, а я з ним ішла і вже тоді мусила пекти короваї, бо ж з голими руками не підеш. Він у мене всіх хлопців у Поповичах переженив. А рушників з весіль скільки назносив. Бо ж кожна "молодуха" перев'язувала "дружбу" рушником.

Москалюки мають три сини (один загинув), і всі вони теж співають, живуть дружно. Бабуся з дідусем мають 11 внуків і одну правнучку.

 А на великі свята, коли є час і настрій, Зіна і Анатолій виходять на вулицю поспівати. Посідають на лавці, як голубки, і починають співати. Підходять сусіди, приносять закуску і вже вся вулиця співає. 

– Пісня нам додає сили і настрою, – кажуть Москалюки.

І тепер, залишивши свої буденні справи, попоравши господарство, поповичівські співаки щотижня у вихідні збираються разом, щоб розучувати нові пісні і радувати своїм співом односельчан.  У вільну хвилину Москалюки теж спішать до сільського клубу на репетицію, де на них чекають такі ж любителі пісні.

– Це, як друге дихання, – кажуть Москалюки. – А ще коли підростуть 11 внуків і правнуки, то разом  як заспіваємо!..  Буде справжній хор Москалюків!

Галина ОЛІФЕРЧУК.

Москалюків Анатолія і Зінаїду з села Попович знають як хорошу і дружну родину. Це співуче подружжя уже відсвяткувало "золоте" весілля. У далекому 1970 році на травневі свята Зіна з Толею одружилися. Їх поєднала любов до пісні, бо обоє мають гарні голоси і люблять співати. 

– Нас познайомила пісня, – розповідає Зінаїда Москалюк. – Моє село Малий Порськ, звідки я родом, належало до Поповичівської сільської ради – це один колгосп колись був. А колись же з'їжджалася з навколишніх сіл у  Поповичі вся молодь, щоб на свята  давати концерти. Разом із молоддю якось приїхала і я, бо ще зі школи почала співати. 

Ну, і в Поповичах познайомилася з  Анатолієм Москалюком. Він одразу мені сподобався: файно співає, грає на гармошці та й хлопець хороший. Думаю: ще яка дівчина у мене відіб'є його. 

– Ми довго не ходили, – доповнює розмову чоловік Зіни. – А чого тут довго думати? Дівчина хороша, роботяща та ще й співати любить. І через 2-3 місяці після нашого знайомства я заслав сватів, і зіграли весілля.

Зінаїда Москалюк пече смачні короваї, а також робить квіти до них. В минулому закінчила Луцький кооперативний технікум. Працювала 10 років у колгоспній їдальні, а потім, аж до виходу на пенсію, – в шкільному буфеті.

– Пекти смачні короваї навчилася завдяки чоловіку, –  розповідає бабуся Зіна.  – Його часто брали за "дружбу" на весіллях, а я з ним ішла і вже тоді мусила пекти короваї, бо ж з голими руками не підеш. Він у мене всіх хлопців у Поповичах переженив. А рушників з весіль скільки назносив. Бо ж кожна "молодуха" перев'язувала "дружбу" рушником.

Москалюки мають три сини (один загинув), і всі вони теж співають, живуть дружно. Бабуся з дідусем мають 11 внуків і одну правнучку.

  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 530

Ісус 

і малята

Тихіше, мамо, тихіше

 тату!..

Гляньте: зірка в небесах.

То Ісус спішить до хати,

Несе радість й чудеса.

Прийде, словом

 привітає,

Для малечі – вірний друг.

"Гей,  малята,

  заспіваймо,

До ялинки станьмо в

 круг".

Божа Матінка радіє,

Ллється пісня в хороводі.

Бог – як всі. Він – не

 Месія,

Залюбки малятам

 годить.

Зоря ясна в небі сяє,

В Царстві Божім чути

 гомін –

То хвала Христу лунає,

Нова радість в кожнім

 домі.

Миколай – наш  козак

Миколаю, Миколаю, 

Увесь світ тебе чекає.

Італійці, чехи й німці,

А найбільше – українці.

В кожну хату – добра знак:

Миколай – це наш козак.

Дітвора й дорослі дяді

Миколаю завжди раді.

Він несе любов і святість,

Ще й  гостинців в кожну

 хату.

Вчить, як жити у цім світі:

Доброчинність – то є

 світло.

Тож подякуймо Святому,

Що прийшов до нас

 додому!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 547

Господарем 2020 року, що минув, був Щур – він сприяв людям хватким, авантюрним, сміливим. Новий 2021 рік ознаменується приходом Білого Металевого Бика, який недолюблює тих, хто займається пустопорожньою балаканиною, і поважає наполегливих і працьовитих.

При цьому Бик дуже консервативний і буде допомагати тільки тим знакам, які люблять перевірені дороги і правильні шляхи.

Овен (21.03-20.04)

Білий Металевий Бик симпатизує Овнам і постарається, щоб все у них складалося простіше і швидше. Овни виявлять, що використовувати весь потенціал їм не потрібно - все само прийде в руки.

При цьому не можна обіцяти, що 2021 рік буде спокійним для знака: як в особистому житті, так і в роботі на Овна чекає маса несподіванок, впоратися з якими він зможе, якщо зуміє стримувати свій бурхливий характер.

 У рік Бика Овнам важливо зберігати добрі стосунки на роботі, із друзями, у сім'ї.

 Стратегія для знака на 2021 рік – бути сміливим, але не безрозсудним; проявляти ініціативу, але не лізти на рожен; бути наполегливим, але не впертим.

Зірки обіцяють знаку найширші можливості, але головним ворогом на шляху до досягнень є сам Овен. Він може відмовитися від того нового і цікавого, що саме йде до нього в руки через невідповідність високим очікуванням.

 Овнам потрібно пам'ятати, що мрії не завжди справджуються так, як хочеться, проте це не привід відмовлятися від них.

 

Що принесе Овнам успіх у 2021 році:

– Робота у високому темпі.

– Конкурентна боротьба і нові проєкти.

 Чого варто уникати: марного ризику і сумнівних авантюр, бурхливих емоцій.

 

Телець 

(21.04-21.05)

Телець з Биком легко знайдуть спільну мову. Весь рік Тельців буде супроводжувати успіх у справах. Вони зможуть вдало відкрити бізнес, зробити важливі пропозиції, зайнятися самоосвітою чи вирушити на відпочинок.

Крім того, на Тельців чекають доленосні знайомства.

При цьому зірки приготували для знака унікальну можливість: він досягне успіху саме в тій сфері життя, яку висуне на перший план. Те, на чому Телець зосередиться (кар'єра, пошук любові або збагачення), у рік Бика покаже впевнене зростання.

Часом представникам знака буде гостро не вистачати часу на відпочинок, оскільки працьовитий Бик нічого не дає даром. Однак отриманих вражень Тельцям вистачить надовго – 2021 рік сповнений яскравих моментів.

 Сильні духом Тельці спокійно долають будь-які перешкоди, і в умовах кризи люди тягнуться до них, бачачи стабільність і надійність. Завдяки цим якостям знак може спробувати себе в політиці, зміцнити позиції в сім'ї, на роботі.

 У цілому 2021 рік для Тельця – це час великих можливостей і грандіозних планів. Важливо прагнути і мріяти, а про решту подбає Білий Металевий Бик.

Що принесе Тельцям успіх у 2021 році:

– Стабільна робота.

– Участь у перевірених проєктах.

– Уважність до здоров'я і своєчасний відпочинок.

 Чого варто уникати: сумнівних фінансових пропозицій, будь-якого екстриму, особливо в зимові місяці.

 

Близнюки 

(22.05-21.06)

Білий Бик зажадає від Близнюків адаптації і перегляду підходів до досягнення цілей. Звичний сценарій з акцентом на комунікацію перестане приносити результати.

Головний козир для Близнюків на нинішній рік – їхні знання та навички.

Можливо, не всі повороти долі у 2021 році припадуть Близнюкам до душі, але від їхньої реакції на те, що відбувається, багато в чому залежатиме результат справи: подія може перетворитися на перспективну можливість або ж на прикру перешкоду.

Ключ до успіху – готовність Близнюків підлаштовуватися до реалій життя і змінюватися самим. Допитливість і активність знака допоможуть йому в рік змін.

 Навіть мінливість і здатність легко змінювати свою думку послужить Близнюкам хорошу службу, забезпечивши конкурентну перевагу перед більш консервативними знаками.

 Зірки радять Близнюкам менше розраховувати на команду і більше на себе, а також правильно вибирати ціль для докладення зусиль.

 Що принесе Близнюкам успіх у 2021 році:

– Самостійні проєкти, робота на себе.

– Рекламна діяльність.

Чого варто уникати: роботи в багатовекторному режимі і справ, що вимагають підвищеної концентрації уваги.

 

Рак (22.06-22.07)

Бик позбавить Раків небажаних обставин – справи будуть йти планомірно. Раки зможуть зосередитися на приємному для себе, їм належить відмовитися від звичної емоційності.

Можливі деякі складнощі в професійній сфері, які дадуть стимул для особистого зростання.

Зовнішній успіх знака буде тісно пов'язаний з його внутрішнім самовідчуттям: таємні страхи, як і амбітні мрії, будуть проєктуватися на реальність.

Весь 2021 рік витканий з подій, які сам Рак заверне у своє життя. Наприклад, боячись втратити гроші, він їх втратить, а фантазуючи про знайомство, отримає дивовижну зустріч.

Тому зірки радять Ракам постійно працювати над своїми думками, почуттями й особливо – страхами. Якщо знак досягне гармонії в душі – зможе чарівним чином налагодити життя. Якщо ж піддасться сумнівам і страхам –його очікує плутанина і хаос.

 У 2021 році Рак зможе стати творцем своєї нової долі.

 Що принесе Раку успіх у 2021 році:

– Заняття звичними справами.

– Робота в спокійному, неквапливому режимі.

– Адекватна оцінка можливостей.

Чого варто уникати: негативних думок про себе, нерозсудливості на дорозі.

 

Лев (23.07-21.08)

Бик не любить авантюристів, але Лева він не буде засуджувати за стрімкі дії.

 Багато в чому тон року буде задано поведінкою самого Лева, адже Бик більше, ніж зазвичай, буде схильний до епатажу. Це здатне вивести Лева на новий рівень: у нього з'явиться можливість зробити ривок у кар'єрі, заробити великі гроші або спіткати любов. 

Однак ризик далеко не завжди приводить до виграшу, тому зірки радять Леву навчитися стримувати спонтанні пориви.

Якщо цар звірів хоче благотворного року, йому слід відкинути лінь і бездіяльність, наполегливо працювати і вчасно зменшувати оберти. Лев отримає свободу дій, при цьому Бик не буде йому хоч якось сприяти в досягненні цілей. Усе, чого доб'ється цей знак, винятково його заслуга.

 Що принесе Леву успіх у 2021 році:

– Організаційна робота та створення команди.

– Надійний порадник або консультант у справах.

Чого варто уникати: необдуманих, спонтанних рішень.

 

Діва (22.08-23.09)

Для працьовитих Дів рік Бика стане періодом переосмислення, аналізу і нових знань.

2021 рік принесе їм свіжі ідеї та починання, буде вдалим у фінансовому плані. Однак сильних потрясінь і яскравих подій не очікується.

У Діви настане успішний період, якщо вона візьме цілковиту відповідальність за події, що відбуваються в її житті. Зірки радять представникам знака ставити цілі і досягати їх самостійно, не сподіваючись на допомогу з боку. Бездіяльність і очікування "рятівника" може обійтися надто дорого.

 Фінанси, кар'єра, життєвий комфорт, сім'я, любов – усе це в руках Діви. Бик зажадає від представників знака чималих зусиль, однак він готовий відплатити їм сповна.

 Що принесе Діві 

успіх у 2021 році:

– Спокійна робота.

– Цілеспрямованість і готовність діяти в команді.

– Уважність до здоров'я.

Чого варто уникати: бездіяльності, лінощів, необачності в питаннях подорожей, освіти, релігії.

 

Терези 

(24.09-03.10)

Терезам доведеться спостерігати за тим, що відбувається, і в потрібний момент знаходити ресурс для трудового подвигу. Баланс дозволить їм уникати помилок.

У Терезів є всі шанси зайняти керівні позиції, проте вкрай важливо вчасно виявити найкращі зі своїх якостей. Хороша репутація Терезів – запорука успішної взаємодії з людьми в 2021 році.

Але ключовий орієнтир на рік - вибір пріоритетів і набуття самостійності. Без цього Терези не зможуть досягти поставлених цілей.

Бик постійно вимагатиме від Терезів прийняття рішень і конкретних дій. При цьому важливо вибрати напрямок, інакше сили і час витечуть даремно без результату. 

Господар 2021 року має намір штовхати Терези до самостійності, навіть позбавивши підтримки в якихось побутових або фінансових питаннях. Це змусить багатьох представників знака подорослішати. 

У цілому 2021 рік обіцяє стати для Терезів дуже активним, що змінить їхні інфантильні звички. При цьому навички, набуті в рік Бика, виявляться корисними і в майбутньому.

 Зірки обіцяють Терезам перехід на новий рівень власних сил.

 Що принесе Терезам 

успіх у 2021 році:

– Творчі проєкти та робота з інформацією.

– Відпочинок і турбота про себе.

Чого варто уникати: роботи в режимі жорсткої конкуренції, нестриманості у вчинках.

 

Скорпіон 

(24.10-22.11)

Енергія Бика і тонка інтуїція Скорпіона допоможуть досягти результатів у фінансовій сфері і налагодити особисту сферу, що похитнулася.

На Скорпіонів чекають численні подорожі – як по роботі, так і пов'язані з відпочинком. При цьому їм необхідно пам'ятати про своєчасне розслаблення, щоб витримати в тонусі весь рік.

Самостійність і незалежність – головні якості Скорпіона, які будуть затребувані в рік Бика. Уміння йти своїм шляхом і аналізувати швидко мінливу обстановку зробить його лідером у багатьох питаннях. 

Здатність приймати швидкі, сміливі, але обдумані рішення допоможе Скорпіону досягти успіху в бізнесі, кар'єрі, суспільстві. При цьому небажання створювати сім'ю або відсутність відданості парі можуть виявитися проблемою в рік Бика. 

У цілому зірки обіцяють Скорпіону безліч можливостей, якщо він докладе достатньо зусиль.

 Що принесе Скорпіону успіх у 2021 році:

– Бізнес та інтелектуальна робота.

– Операції з нерухомістю.

– Емоційний самоконтроль.

Чого варто уникати: конфліктів, суперечок, проявів гніву.

 

Стрілець 

(23.11-22.12)

Стрілець буде активно переглядати життєві пріоритети. Прекрасні представниці знака згадають про те, що особисті стосунки важливіші за роботу, а чоловіки зосередяться на головній справі в їхньому житті.

У рік Білого Металевого Бика на перший план для Стрільців вийдуть міжособистісні взаємини. При цьому справи у них будуть йти добре, оскільки зникне зайва суєта.

При цьому у 2021 році волелюбному Стрільцеві не вистачатиме розмаху: він може відчути себе скутим жорсткими рамками в спілкуванні, пересуванні, любовних стосунках.

 Тенденція Бика до замкнутості і вирішення проблем самотужки не властива знаку, тому йому складно буде звикати до ситуації. З іншого боку, 2021 рік надасть Стрільцеві масу можливостей проявити себе і досягти успіху.

Мобільність, гнучкість, здатність до навчання Стрільця зіграють йому на руку в період змін.

Зірки обіцяють представникам знака підтримку в будь-яких честолюбних прагненнях, якщо Стрільці зуміють подолати свої тривоги.

Що принесе Стрільцю успіх у 2021 році:

– Творча діяльність.

– Спокійний ритм роботи без надриву.

– Проєкти у сфері ІТ.

Чого варто уникати: безмежної довіри до ділових партнерів, ревнощів.

 Козеріг 

(23.12-20.01)

Білий Бик підтримає Козерога своєю енергією, і він зможе досить легко рухатися до поставлених цілей.

2021 рік для Козерогів – це професійна, творча і особиста боротьба за успіх зі своїми слабкостями. Адже вони готові зрушити будь-яку гору, але тільки якщо на це не потрібно багато часу.

Весь 2021 рік Козеріг намагатиметься обігнати самого себе і зіткнеться з необхідністю працювати і планувати більше, ніж зазвичай. Секрет його успіху в рік Бика – стрімкість і рішучість у поєднанні із завзятістю.

Однак слід пам'ятати, що надмірні зусилля в підсумку призводять до збоїв. Козероги зіткнуться з підвищеною стомлюваністю, періодами апатії, стрибками настрою.

У цілому зірки обіцяють знаку яскраві емоції і важливі зміни в житті, незважаючи на напругу і загострення пристрастей. Під впливом Бика Козеріг зможе змінити погляд на багато речей.

 Що принесе Козерогу успіх у 2021 році:

–  Розумна економія.

– Спокійна, наполеглива праця з акцентом на власні сили.

– Увага до здоров'я і своєчасний відпочинок.

Чого варто уникати: командної роботи, перевтоми, емоційних витрат.

  

Водолій 

(21.01-19.02)

Під заступництвом Білого Металевого Бика Водолій наважиться на серйозні зміни в особистому житті, в роботі і в побуті.

При цьому важливо не поспішати і приділяти достатньо часу підготовці та плануванню. Найкращий час для рішучих кроків – початок весни 2021 року.

У цілому рік сприятливий для Водолія: він буде здоровий, фінансово забезпечений, майже завжди в гарному настрої.

Крім цього, у рік Бика Водолій зуміє знайти застосування талантам, які раніше були не надто затребувані. Креативність і вміння приймати блискавичні рішення допоможуть досягти успіху в бізнесі та особистому житті.

Єдине, що може затьмарити життя волелюбного Водолія, – це рамки і обмеження, які у 2021 році торкнуться практично всіх. Зірки радять представникам знака не зациклюватися на тому, чого він не в силах змінити.

 Що принесе Водолію успіх у 2021 році:

– Роль консультанта, помічника керівника, кризового менеджера.

– Участь у нових проєктах.

– Налагодження корисних контактів і зв'язків.

Чого варто уникати: консервативних методів і рішень, роботи в жорстких рамках.

 

Риби (20.02-20.03)

Риби пережили непростий 2020 рік, в якому вони змогли накопичити досвід і знайти мудрість. І з приходом Білого Бика настає період, коли їм вдасться застосувати всі накопичені знання собі на користь.

У цілому 2021 рік пройде для Риб відносно тихо. Він обіцяє їм приємні подорожі, нові знайомства і моменти щастя.

Відсутність поспіху допоможе глибше оцінювати ситуацію і знаходити оптимальні шляхи до здобуття щастя. Запорука успіху Риб – спокій і неквапливість.

Протягом усього року Бика багато проблем Риб вирішаться самі собою, і це помітять оточуючі.

Що принесе рибам успіх у 2021 році:

– Наполегливість у досягненні мети.

– Працьовитість.

Чого варто уникати: надмірної довірливості до інших.

Господарем 2020 року, що минув, був Щур – він сприяв людям хватким, авантюрним, сміливим. Новий 2021 рік ознаменується приходом Білого Металевого Бика, який недолюблює тих, хто займається пустопорожньою балаканиною, і поважає наполегливих і працьовитих.

При цьому Бик дуже консервативний і буде допомагати тільки тим знакам, які люблять перевірені дороги і правильні шляхи.

Білий Металевий Бик симпатизує Овнам і постарається, щоб все у них складалося простіше і швидше. Овни виявлять, що використовувати весь потенціал їм не потрібно - все само прийде в руки.

При цьому не можна обіцяти, що 2021 рік буде спокійним для знака: як в особистому житті, так і в роботі на Овна чекає маса несподіванок, впоратися з якими він зможе, якщо зуміє стримувати свій бурхливий характер.

  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 482

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 402

Гороскоп

з 18 по 24 січня 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 484

Погода в Ковелі 

7 – 13 січня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 461

Кожному перехожому, що йде чи їде вулицею Сагайдачного, впадає в око новобудова у стилі  "спортивний модерн", яка розташована по правий бік річки Турії. За всіма ознаками, ця спортивна арена легко вписується у матрицю всеукраїнського "великого" будівництва.

Для ковельчан цей об'єкт давно став легендарним. Тут успішно розвивався спорт у 30-ті роки ХХ століття. На ньому кувалася спортивна слава Ковеля у 60-80-их роках. Ця спортивна споруда "причетна" до  всеперемагаючого руху у героїчних дев'яностих в політичній боротьбі за Незалежність: саме на стадіоні "Локомотив" відбувся  перший демократичний мітинг у Ковелі. І ось "Локомотив" постає у новій іпостасі. Скажу, що мрія про його відродження визрівала давно. Звично чути крилате: "Мрії збуваються!". Я б доповнив: "Мрії збуваються в тих, хто працює, творить і вірить".

Першим кроком до втілення заповітної мрії  в життя стало створення Транскордонного центру  діалогу культур в рамках Програми міжнародного співробітництва сусідніх країн Польщі, Білорусі, України ще у 2014 році.

Сьогодні із впевненістю можна сказати, що перший крок в реалізації масштабного проєкту зроблено. 

Я не буду зупинятися на "дивідендах", які мають отримати міста Щучин (Республіка Польща) та Щучинський район (Республіка Білорусь) – про це у свій час газета "Вісті Ковельщини" детально  розповідала. На старті нового 2021-ого року ковельчан цікавить, що зроблено в рамках проєкту і що Ковель отримає в кінцевому підсумку?

Насамперед, слід відзначити створення Ковельською міською радою унікальної структури  комунального некомерційного господарського об'єднання "Транскордонний центр діалогу культур" імені гетьманів Ружинських", до складу яких входять установи та громадські організації.

Це – заклад позашкільної освіти "Ковельська станція юних туристів"; ковельський міський центр фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх"; комунальний заклад "Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа імені Євгена Кондратовича"; заклад позашкільної освіти "Ковельський палац учнівської молоді імені Івана Франка"; комунальний заклад "Ковельський історичний музей"; громадська організація "Волинська агенція із залучення інвестицій"; громадська організація "Футбольний центр Ковель-Волинь"; громадська організація "Волинський обласний центр  національно-патріотичного виховання "Волинська Січ".

Як бачимо, діяльність об'єднання носить широкоформатний характер. Головні її напрямки – розвиток туристичної галузі із залученням інвестицій та послуг на основі використання культурної, духовної та історичної спадщини регіону та її популяризації: визначення перспектив  розвитку культури, включаючи мистецтво, фольклор, науку, літературу, живопис, театр, народні ремесла, а разом із тим – освіти та спорту.

Не менш важливі завдання – це формування діючого цілісного інформаційного простору в царині туризму, краєзнавства, освіти, культури та спорту, популяризація національної та історичної спадщини на основі дієвих творчих культурологічних заходів, створення просвітницького гуманітарного середовища, яке буде сприяти розвитку талантів, особливо творчо обдарованої молоді.

Вищесказане для генерального директора об'єднання Юрія Конащука –тільки узагальнений вказівник, який визначає напрями діяльності. Простір, в якому відбуватиметься становлення об'єднання, має бути наповнений гармонійним національно-патріотичним продуктом. Зазначимо, що відповідальність теж велика, адже Центр діалогу культур передбачає дієве співробітництво між Європейським Союзом та країнами-партнерами, учасниками міжнародного проєкту. Більше того, від успішної діяльності об'єднання, міської ради великою мірою залежить фінансування заходів програми, джерела якої витікають із відповідних структур ЄС та із скарбниці міста Ковеля.

Будівництво об'єкта "Транскордонний центр діалогу культур", враховуючи неоднорідність джерел фінансування, розділено на чотири етапи. Перший передбачає реконструкцію приміщень стадіону "Локомотив" під розміщення Центру і його структур.

Сьогодні будівельні роботи – на стадії завершення, і це радує.

Другим етапом передбачено будівництво мереж електропостачання, водопостачання, каналізації та водовідведення. Будівельні й монтажні роботи тривають.

Третій етап має на меті проведення капремонту спортивних та фізкультурно-оздоровчих споруд, нове футбольне поле, бігові доріжки, електронне табло, освітлення, легкоатлетичні сектори (метання диска, молота, списа), благоустрій території тощо. Роботи не проводилися. Проєкт подано до плану заходів з реалізації стратегії регіонального розвитку.

На четвертому етапі планується здійснити капітальний ремонт русла р. Турії в районі розташування Центру.

Мусимо зазначити, що тут існує невизначеність. Головною причиною є те, що наразі відсутній дозвіл на початок будівельних робіт.

Аналізуючи та оцінюючи наш рух до європейської співпраці, маємо зазначити, що владою минулої каденції на чолі з міським головою Олегом Кіндером зроблено чимало, і за це ковельчани дякують.

На мою думку, новому очільнику міської громади Ігорю Чайці, його заступникам та відповідним управлінням варто взяти під особливий контроль будівництва об'єкта і діяльність об'єднання.

Маємо розуміти, що транскордонне об'єднання – це частинка  народної дипломатії, яка надзвичайно важлива на шляху до європейського благополуччя і  є дієвим засобом, який допоможе переконати Європу, світ, що ми – унікальний народ, котрий має древню традиційну культуру, анітрохи не гіршу, аніж у країнах європейської спільноти.

Тож, провівши 2020 рік в історію, мусимо подякувати всім, хто брав участь у розбудові важливого об'єкта, особливо – будівельники, побажати нової успішної праці, вагомих здобутків і здоров'я у Новому році!

Анатолій СЕМЕНЮК.

P.S. В бюджеті міської територіальної громади на 2021 рік передбачено на умовах співфінансування 7,5 мільйона гривень  використати на будівництво спортивного ядра колишнього "Локомотива". Отож, є надія на те, що роботи на важливому об'єкті  успішно триватимуть.

Дай, Боже!

А. С.

На світлинІ: Генеральний директор некомерційного об’єднання “Транскордонний центр  діалогу культур імені гетьманів Ружинських” Юрій КОНАЩУК.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Кожному перехожому, що йде чи їде вулицею Сагайдачного, впадає в око новобудова у стилі  "спортивний модерн", яка розташована по правий бік річки Турії. За всіма ознаками, ця спортивна арена легко вписується у матрицю всеукраїнського "великого" будівництва.

Для ковельчан цей об'єкт давно став легендарним. Тут успішно розвивався спорт у 30-ті роки ХХ століття. На ньому кувалася спортивна слава Ковеля у 60-80-их роках. Ця спортивна споруда "причетна" до  всеперемагаючого руху у героїчних дев'яностих в політичній боротьбі за Незалежність: саме на стадіоні "Локомотив" відбувся  перший демократичний мітинг у Ковелі. І ось "Локомотив" постає у новій іпостасі. Скажу, що мрія про його відродження визрівала давно. Звично чути крилате: "Мрії збуваються!". Я б доповнив: "Мрії збуваються в тих, хто працює, творить і вірить".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 875

Анастасія Іванівна  Гнатюк могла би бути американською панею, але їй судилося народитися і жити в Україні. Її бабуся і дідусь шукали щастя в далекій Канаді, але їхні тіла знайшли спочинок на рідній землі.

– Моя бабця Катерина, що була родом із Львівщини, у 1919 році разом зі своєю сестрою виїхала в Канаду, – розповідає семидесятидворічна Гнатюк Настя з села Ружин Турійського району. – Там вона зустріла свою половинку – Томчука Клима з села Заболоття Любомльського району, який також приїхав туди шукати кращої долі. Катерина одразу сподобалася Климові – тож молоді люди, не вагаючись, одружилися і потроху стали обживатися на чужих землях Канади. Клим із дружиною відкрили свою кав'ярню. Згодом у них народилася дочка Настя (певне, мій батько назвав мене на честь своєї сестри). 

Побувавши деякий час далеко від рідної Батьківщини, Томчуки вирішили приїхати в гості до родини в Україну. Катерина важко переносила далеку дорогу, бо була вагітна другою дитиною. 

– Бабусю сильно закачувало, – веде далі розповідь Анастасія Гнатюк. – Певне, взнаки далася вагітність і довготривале плавання в океані. Куди не глянь – кругом одна вода. А так хотілося швидше дістатися берега.

Приїхали в Заболоття і там народився син Іван (мій батько). А Настя, якій тоді було два роки, захворіла і померла.

– Куди ти мене привіз?– питала Катерина в чоловіка. – Я там була панею, ходила в капелюсі з п'юром і була хазяйкою кав'ярні. А що ж я тут буду робити? 

Клим мав намір повернутися назад у Канаду, але Катерина не захотіла, бо "на пароході дуже закачує", та й могилка донечки буде не доглянута.  

– Хто буде за мею дитиною дивитися, як я звідси поїду? – не раз приказувала Катерина. 

І залишилися Томчуки назавжди у селі Заболоття. А згодом один за одним посипалися діти: Адам, Федір, дві дівчинки померли в дитинстві, а перед самою війною у 1940 році народилася Валя. Хазяйкою Катерининої кав'ярні, що залишилася у Канаді, стала її сестра. А Клим із дружиною стали скуповувати землю за долари, що привезли з собою із Канади. Хотіли, щоб їхні діти мали де хазяйнувати. 

Адам, Іван і Федір одружилися і побудували великі хати поряд на одній вулиці.

Катерина з Климом жили в любові, шанували одне одного. Та згодом Клим захворів на сухоти (туберкульоз) і помер. Найменшій доньці Валі було тоді всього чотири роки. Катерина назавжди залишилась молодою вдовою, заміж ніколи не виходила, бо дуже любила свого Клима.

– Моя бабуся була хорошою господинею, – завершує розмову Настя Гнатюк. – Вона дуже смачно готувала, її кликали на весілля, хрестини. Була чистюля, охайна – справжня американська пані. Її ніхто ніколи не бачив брудною, діти теж були завжди чисті. 

Найменша дочка Томчуків Валентина, якій уже за 80, проживає у Луцьку, а внучка Настя свято береже в пам'яті розповіді про дідуся і бабусю та їхнє весільне фото.

Галина ОЛІФЕРЧУК.

На світлинах: весільне фото Катерини і Клима ТОМЧУКІВ; Анастасія Гнатюк сьогодні.

Фото з архіву автора.

Анастасія Іванівна  Гнатюк могла би бути американською панею, але їй судилося народитися і жити в Україні. Її бабуся і дідусь шукали щастя в далекій Канаді, але їхні тіла знайшли спочинок на рідній землі.

– Моя бабця Катерина, що була родом із Львівщини, у 1919 році разом зі своєю сестрою виїхала в Канаду, – розповідає семидесятидворічна Гнатюк Настя з села Ружин Турійського району. – Там вона зустріла свою половинку – Томчука Клима з села Заболоття Любомльського району, який також приїхав туди шукати кращої долі. Катерина одразу сподобалася Климові – тож молоді люди, не вагаючись, одружилися і потроху стали обживатися на чужих землях Канади. Клим із дружиною відкрили свою кав'ярню. Згодом у них народилася дочка Настя (певне, мій батько назвав мене на честь своєї сестри). 

Побувавши деякий час далеко від рідної Батьківщини, Томчуки вирішили приїхати в гості до родини в Україну. Катерина важко переносила далеку дорогу, бо була вагітна другою дитиною. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 442