31.08.2023
Четвер. Дощ, по обіді – ясно. Температура: 22оС. Вітер північно-західний помірний.
В ніч на п’ятницю. Ясно.  Температура: 14оС.  Вітер північний слабкий.
П’ятниця. Ясно. Температура: 23оС. Вітер північний помірний.
В ніч на суботу. Ясно. Температура: 14оС.  Вітер північний слабкий.
Субота. Ясно. Температура:  24оС. Вітер північний помірний.
В ніч на неділю. Ясно. Температура: 14оС.  Вітер північний слабкий.
Неділя. Мінлива хмарність. Температура: 24оС. Вітер північний помірний.
В ніч на понеділок. Мінлива хмарність.  Температура: 16оС. Вітер південний слабкий.
Понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 28оС. Вітер південно-східний помірний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність.  Температура: 17оС.  Вітер південний слабкий.
Вівторок. Мінлива хмарність.  Температура: 30оС. Вітер південно-східний помірний.
В ніч на середу. Мінлива хмарність. Температура:  18оС.  Вітер південно-східний слабкий.
Середа. Мінлива хмарність.  Температура: 30оС. Вітер південно-східний помірний.

кавун

Погода в Ковелі 31 серпня – 6 вересня 

 Четвер. Дощ, по обіді – ясно. Температура: 22оС. Вітер північно-західний помірний.

В ніч на п’ятницю. Ясно.  Температура: 14оС.  Вітер північний слабкий.

П’ятниця. Ясно. Температура: 23оС. Вітер північний помірний.

В ніч на суботу. Ясно. Температура: 14оС.  Вітер північний слабкий.

Субота. Ясно. Температура:  24оС. Вітер північний помірний.

В ніч на неділю. Ясно. Температура: 14оС.  Вітер північний слабкий.

Неділя. Мінлива хмарність. Температура: 24оС. Вітер північний помірний.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 195
Читати далі
31.08.2023

скачанные файлы (1)

Сергій Гарбарук відповідає на запитання читача газети Дмитра Лепського

 

З приводу запитань мешканця Голобської громади Дмитра Лепського, опублікованих в газеті “Вісті Ковельщини” 10 серпня ц. р., повідомляю наступне.
У Ковельському районі стаціонарні ліжка мають багатопрофільні заклади охорони здоров'я (лікарні в "традиційному" розумінні): КНП "Любомльське територіальне медичне об'єднання" Любомльської міської ради, Ратнівська центральна районна лікарня, Турійська  лікарня планового лікування, Старовижівська багатопрофільна лікарня, Шацька лікарня Шацької селищної ради, Центральна районна лікарня КНП “Ковельське МТМО”. 
За інформацією сайту "Децентралізація", Любомльська міська територіальна громада має 15887 жителів, Ратнівська селищна територіальна громада – 22317, у Турійській селищній територіальній громаді проживає 18451 особа. Населення Старовижівської селищної територіальної громади становить 11973 громадян, а Шацької селищної територіальної громади – 16482.
У структурі Центру первинної медико-санітарної допомоги Ковельського МТМО – 17 амбулаторій загальної практики сімейної медицини. Голобська АЗПСМ – єдина амбулаторія, яка має відділення денного стаціонару.  
У Голобській селищній громаді 8078 мешканців. Тому невідомо, про яку громаду, що є меншою за Голобську і має лікарню зі стаціонарними ліжками, йшлося в запитанні пана Дмитра.
Для забезпечення надання медичних послуг мешканцям нашої громади з бюджету селищної ради додатково до коштів Національної служби здоров'я України на сьогодні спрямовано 1 млн. 671,6 тис. грн, на весь поточний рік заплановано 2 млн. 687,7 тис. грн. 
Дійсно, для того, щоб пройти належний медичний огляд у вузькопрофільного спеціаліста, потрібно відвідати багатопрофільну лікарню. Селищна рада, співпрацюючи з Ковельським МТМО, організовувала виїзний прийом окремих спеціалістів у доковідний період, до початку великої війни.
Щодо утримання та ремонту доріг комунальної власності  повідомляю, що в поточному році за кошти місцевого бюджету проведено капітальний ремонт частини вул. Берегова у с. Великий Порськ, поточний ремонт доріг комунальної власності – у с. Байківці, с. Битень. У с. Бруховичі проведено ремонт дороги до філії Голобського ліцею, частково підсипано щебенем вул. Лесі Українки та вул. Світанкова. 
У селищі Голоби відремонтовано частину заїздів у двори багатоповерхівок на вул. Романа Антонюка, проведено ямковий ремонт вулиці Залізнична, Перемоги, Романа Антонюка, Шевченка, вулиця Центральна у селі Дарівка. Для ефективного водовідведення понижено узбіччя доріг на вулицях Романа Антонюка, Вокзальна, Перемоги, Шевченка, Незалежності.
Погоджуюсь з паном Дмитром щодо асфальтування доріг, але цей перелік набагато більший і ці роботи дороговартісні, що ускладнює фінансування у воєнний час.
Тільки розуміння ситуації та взаєморозуміння щодо шляхів вирішення проблем наближає нас усіх до Перемоги.
Сергій ГАРБАРУК,
Голобський 
селищний голова.
P.S. Я та інші працівники селищної ради часто спілкуємося з паном Дмитром особисто та через соціальні мережі. Дякую йому за активну позицію. Його звернення в газету доводить, що "Вісті Ковельщини" є ще одним інструментом комунікації влади та громади. Цілком погоджуюся з державницькою позицією головного редактора щодо необхідності  максимального спрямування коштів на потреби, які диктує війна.

З приводу запитань мешканця Голобської громади Дмитра Лепського, опублікованих в газеті “Вісті Ковельщини” 10 серпня ц. р., повідомляю наступне.

У Ковельському районі стаціонарні ліжка мають багатопрофільні заклади охорони здоров'я (лікарні в "традиційному" розумінні): КНП "Любомльське територіальне медичне об'єднання" Любомльської міської ради, Ратнівська центральна районна лікарня, Турійська  лікарня планового лікування, Старовижівська багатопрофільна лікарня, Шацька лікарня Шацької селищної ради, Центральна районна лікарня КНП “Ковельське МТМО”. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 155
Читати далі
31.08.2023

лллллл

Згадуючи минуле, думаю про майбутнє

 

Шановна редакціє, шановні читачі! Те, що я хочу написати в першій частині листа, декому  може здатися не те, що недоречним, а просто небажаним напередодні нового навчального року. Але я особисто так  не вважаю, бо далі мова піде саме про школу, про стосунки між педагогами та учнями, про значення взаєморозуміння між ними.
Своїми думками вголос я не маю ані бажання, ані наміру очорнити  усю освітянську спільноту, абсолютно не сумніваючись в порядності переважної більшості педагогів. Але, як кажуть в народі, в будь-якій отарі може знайтися паршива вівця. Так було і в даному випадку. Не буду називати ані прізвищ, ані імен, бо саме про це просила моя співрозмовниця. 
Зрештою, це ж не скарга в якусь інстанцію, не бажання з кимось поквитатися. Просто невигадана історія - на розсуд читачів.
l
Цей випадок мав місце на початку Української державності, більше 30 років тому. В одній зі шкіл енної області, енного району  вже незалежної України, розмірено і спокійно протікало шкільне життя – навчання, виховні заходи, заняття гуртків, проведення концертів, вечорів.
В одинадцятому (випускному) класі готувалися до обласної олімпіади з української мови та літератури. Адже учениця цього класу, моя співрозмовниця, удостоїлась честі брати у ній участь. Був це кінець зими – початок весни. 
Олімпіада пройшла ніби успішно, дівчина вважала, що виступила вдало. Але час летів, ніхто ніяких результатів не оприлюднював, не говорив про переможців і призерів. А моя теперішня співрозмовниця, через свою вроджену скромність, нікого ні про що не розпитувала. Мовляв, потрібно буде – скажуть.
А між тим настала пора екзаменів, отримання атестатів зрілості і, як годиться, – випускного вечора, вступу до вишу. Вступила, куди задумала, як кажуть, без проблем.
Непомітно настала осінь, розпочався навчальний процес. Новий колектив, нові знайомства, нові предмети. Вирішені всі побутові питання. Мрія збулась.
Але якось на вихідні приїхала додому. І треба ж такому  статися, що раптом зустріла директорку школи. Розпашілу, веселу, бо в однієї з колег був день народження. Зав'язалася розмова про те, про се, про радість і гордість за випускників, які продовжують  навчання тощо. І зненацька – як грім на голову:
– А ти знаєш, що в обласній олімпіаді ти зайняла друге місце? Все якось забувала тобі сказати.
Німа сцена. Можна собі уявити, що в ту мить коїлося в душі дівчини. Горло перехопив спазм, на очах виступили сльози. Таке їй не могло приснитися в найстрашнішому сні. Розвернувшись, хотіла швидше втекти з того місця, але ноги були ніби ватяні. 
Поволі побрела, тамуючи душевний біль, додому. Адже призове місце, про яке їй ніхто нічого не сказав, дало б можливість  вступити на філологічний факультет без іспитів…І невідомо, як би склалася подальша доля юної обдарованої дівчини, коли б не "забудькуватість" педагогів. А хіба б недодало бій настрою й натхнення, якби  те повідомлення озвучили на випускному вечорі, щиро привітали?
Не буду детально розповідати подробиці нашої подальшої розмови, де основними були запитання без відповідей: "Чому? Навіщо? А що було б?..."  і т.д., і т. п. І головне: "Що це – підлість, помста, халатність чи професійний злочин?".
Сьогодні винуватців, причетних так чи інакше до того інциденту, вже немає на цім світі. "І зла на них я не тримаю, – зізнається співрозмовниця. – Але образа в душі залишилась на все життя".
Цієї розповіді, можливо, й не було б, якби моя землячка не захотіла  вилити душу, бо забути свою моральну  травму не може до цих пір. Звичайно, говорили не тільки про це, бо часу для спілкування  мали вдосталь. Найперше болить наша спільна біда – війна, яку путін по-бандитськи розв'язав проти українців. Говорили  і про сімейні справи, і  про роботу. На закінчення я попросив послухати й об'єктивно оцінити мого нового вірша. Вона погодилася, уважно вислухала, і  тут я побачив в її очах…сльози. Знову німа тиша.
У ту мить співрозмовниці згадалися, мабуть, шкільні роки, коли сама писала хороші вірші, оповідання. Через деякий час, вгамувавши біль у серці,  похвалила мої поетичні рядки, хоча я відчував, що думає про своє минуле і оте "якби?..".
l
Зустріч, про яку розповів, викликала у мене бажання поділитися спогадами про своє шкільне життя. Воно було в мене непересічне, адже довелося навчатися в чотирьох школах. У результаті реорганізації  восьмирічки в рідному селі Заприп'ять  у початкову школу, я вдома встиг  закінчити  лише п'ять класів. Шостий закінчив у Щедрогірській середній школі, сьомий – восьмий – у Залухівській восьмирічці, а дев'ятий – десятий – у Межиситівській середній  школі Ратнівського району.
Так от, починаючи з "азів" мого шкільного життя, з моєї першої вчительки Ніни Ничипорівни, молоденької випускниці педагогічного училища, яка вкладала в нас всю свою душу і все своє педагогічне вміння, за що ми її просто обожнювали, я зберіг високу повагу до вмілих і знаючих педагогів, які працювали у той час. 
Тільки  хороше  можу сказати і про педагогічний колектив Щедрогірської десятирічки на чолі з директоркою Вірою Іллівною Середюк, і педагогічний колектив Залухівської восьмирічки на чолі з директором Антоном Антоновичем Медведчуком, а також і педагогічний колектив. Межиситівської  середньої школи на чолі з директором  Максимом Петровичем Приймачуком.
Про один епізод, пов'язаний з Максимом Петровичем, хочу згадати, аби ви краще зрозуміли, які люди нас вчили. Директор викладав історію. Як і годиться, розповідав  про  "загниваючий капіталізм", який ось-ось відкине копита, про експлуатацію трудящих  при капіталізмі, про світову  пролетарську революцію, а також про те, що ми, семикласники, впевнено крокуємо до світового майбутнього – комунізму, що радянські діти – найщасливіші у світі тощо. Зрештою, про це говорили  на кожному кроці, в кожній газеті, кожній теле- і радіопередачі. Не знаю, чи всі вірили у ті "казки", але так було.
Одного разу Максим Петрович сказав на уроці  таке, у що я не повірив (та й не тільки я). Мова йшла про підкорення  Космосу, найсучасніші відкриття в галузі науки і техніки,  передові  технології.
І ось директор, звертаючись  до нас, раптом мовить: "Ви, шановні учні (з наголосом на останній  букві), обов'язково доживете до того часу, коли будете бачити один одного в телефонах".
Всі ми так і завмерли. Адже в той час  (1975 р.) і дротових телефонів було обмаль, а тут – такі фантазії. Про що він говорить?
Виявилося, однак, що Максим Петрович мав цілковиту рацію, і ми в цьому тепер переконалися. Ось що  значить, коли тебе навчала розумна, мудра, далекоглядна Людина, а до того – ще й високоморальна, яка ніколи не вчинила б так, як  вчинила  директорка, про яку написав вище. Хочеться  вірити, що подібного сьогодні немає, бо вчительська спільнота у нас – справжні сівачі розумного, доброго, вічного. Їм  в умовах воєнного стану працювати і нелегко, і непросто. Тим більше  потрібна турбота  про них з боку держави, а з їх боку – увага й терпіння у ставленні до учнів.
Тож просімо Бога допомогти Україні швидше перемогти ворога для того, щоб навчання в закладах освіти проходило під мирним небом, у чистих, світлих приміщеннях – де відбудованих після деокупації, а де – в оновлених і належно облаштованих.  Бажаю усім школярам і студентам   успіхів у навчанні, здійснення найзаповітніших мрій і задумів!
А на завершення адресую і шкільній молоді, і  педагогам, і батькам слова геніального Тараса Шевченка:
…Учітеся, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь...
Василь КОВЧ.
с. Гута.
Ковельського району.
l
Від редакції: прагнучи повідомити читачам газети більше інформації про  події, згадані нашим громадським дописувачем Василем Ковчем з Ратнівщини, поцікавилися, що ж пишуть про героїв його розповіді інші ЗМІ. Ось які дані розшукали.
"Їх праця стала династичною" – це заголовок нарису із газети "Ратнівщини", де сказано, зокрема, таке:
"Доброю традицією у Межиситі стало наслідування  праці педагогів. Більшість теперішніх вчителів закладу – випускники цієї ж школи, а частково вони діти й  онуки вчителів. Безперечними корифеями на цій ниві є члени сім'ї колишнього директора школи Максима Приймачука. Розпочавши свою діяльність у далеких 40-х роках, він майже пів століття  сіяв в дитячих душах розумне, добре, вічне. Дивлячись  на батька, переживаючи з ним усі шкільні радощі й негаразди, шлях вчителя обрали й  дочки – Ольга  та Галина. Ольга свою долю поєднала з молодим вчителем фізики  Миколою Солдатенком, а їхні діти – В'ячеслав та Наталія – стали вчителями фізкультури й історії".
До речі, Максима Приймачука на посаду директора школи призначили у 1954 році. На цій посаді він працював до 1977 року. Нині тут працює Межиситівський ліцей Самарівської сільської ради Ковельського району. (на архівних світлинах бачите його приміщення і членів педколективу).

Шановна редакціє, шановні читачі! Те, що я хочу написати в першій частині листа, декому  може здатися не те, що недоречним, а просто небажаним напередодні нового навчального року. Але я особисто так  не вважаю, бо далі мова піде саме про школу, про стосунки між педагогами та учнями, про значення взаєморозуміння між ними.

Своїми думками вголос я не маю ані бажання, ані наміру очорнити  усю освітянську спільноту, абсолютно не сумніваючись в порядності переважної більшості педагогів. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 258
Читати далі

Повідомлення в номер / Розкажу про свої "секрети"...

31.08.2023

пппп Розкажу  про свої "секрети"...

Нещодавно до мене звернувся ковельчанин, з яким знайомий давно.
– А чому б вам не написати в газеті про свої хобі, про які колись розповідали в інтерв'ю "Газеті "Волинь"? – мовив він.
– Що маєте на увазі?
– Ви казали, що захоплюєтеся городніми справами, вмієте робити добре вино…
– Так, казав. Від своїх слів не відмовляюсь. Над вашою пропозицією подумаю.
Подумавши, я вирішив: напишу. Не тільки ж політичними проблемами живе людина. Читачу цікаво знати й про інші "нюанси" нашого повсякденного буття. В умовах війни це має особливе значення. Кожному хочеться  поповнити запас харчів на зиму, потішити рідних якимись смаколиками, шоб відігнати погані думки, налаштуватися  на позитив
Але з чого почати? "Секретів" знаю чимало. Які ж  "розкрити"  в  першу чергу?  Поміркував  і…написав дещо. Це  "дещо" пропоную й читачам газети. Враховуючи, що нині літо, ділюся рецептами деяких страв і  заготовок на зиму.
Літнє рагу нашвидкоруч
Нині непогано вродили овочі. На ринку – роздолля. Були б гроші. Але гроші майже не потрібні, коли маємо своє, вирощене власними руками.
Пропоную   рецепт літнього овочевого рагу, яке зможе легко приготувати навіть кулінар-початківець. Що потрібно? Олія, кабачок, цибуля, помідори, морква, картопля, часник, капуста, овочева приправа. Ваги  і кількості не вказую – все залежить від того, скільки осіб буде за столом.
Починаємо з того, що на добре нагріту сковорідку ллємо олію і закидаємо у неї дрібно порізану цибулю. Коли підрум'янилася, додаємо картоплю і  моркву (теж порізані на кубики). Їх потрібно починати готувати першими, бо тверді.
Далі шинкуємо трохи капусти, нарізаємо шматочками помідори  (одного чи два), а також порізаного кабачка  (можна  половину). Для смаку додаємо часник (теж подрібнений). Рагу слід тушкувати доти, доки картопля і морква не стануть м'якими. На завершення посипати приправою, посолити і поперчити. За бажанням, можна додати трохи  шампіньйонів. Тушкувати  слід поволі, при потребі – додати трохи води.
Смачного!
Салат із молодої  капусти
Цей салат дуже смачний, але бажано капусту брати молоду, не тверду. Для початку  її  шинкуємо, тоді додаємо дрібно нарізану цибулю, натерті моркву і яблуко (небагато!). Все перемішуємо руками – так, щоб капуста пустила сік.
Додаємо олії, солимо (в міру). Оцет (небагато) наливаємо в чашку або склянку, старанно розтираємо з невеликою кількістю цукру, вливаємо в миску із салатом. Можна трохи поперчити.
Ще раз все старанно перемішуємо і ставимо в холодне місце хвилин на 30-40.
Салатом можна смакувати як окремо, так і з гарніром, який  ви любите.
Квашені помідори 
з морквою 
і яблуками
Помідорів цьогоріч вдосталь – як завізних із Одещини й Закарпаття, так і вирощених у домогосподарствах. Отож, зимовий запас може вийти солідний.
Звичайно, рецептів квашення томатів є багато. Але я поділюся тим, якого "позичив" у ковельчанина Богдана Дяківа – тямущого і умілого господарника, кухаря, як кажуть, від Бога.
Для заквашування потрібні помідори (бажано не перезрілі), яблука (різних сортів, але найкраще – пізніх, наприклад, антонівки), морква (терта). Квасити слід або в дерев'яній бочці, або в емальованій каструлі, або в поліетиленовій ємності. Розсіл робимо за смаком – сіль, трохи цукру (небагато!), прянощі (листя вишні, хрону, смородини, кріп та ін.).
Прянощі вкладаємо на дно, на них – шар яблук, потім – шар моркви і шар помідорів. І так пошарово, аж доки не заповните ємність. Зверху знову кладемо прянощі, накриваєте чистою полотниною, кладемо кришку від каструлі  або бочкову дерев'яну кришку і притискаємо камінчиком або банкою (відром) з водою – залежно, яка у вас ємність.
Результат ваших трудів буде пречудовий: отримаєте квашені яблука неповторного смаку і пресмачнющі помідори. Морква додасть приємного запаху, кольору й смакового "шарму". Це воістину кулінарний шедевр, який потрібно обов'язково вживати. Адже ніякі мариновані овочі такого задоволення  вам не подарують.
До речі, дієтологи настійливо  радять в холодну пору року вживати саме квашені помідори, огірки, яблука, капусту, які попереджають  онкологічні захворювання. Недарма ж наші предки, котрі на зиму солили і квасили різну смакоту,  хворіли рідше, довше жили – згадайте  своїх прабабусь і прадідусів.
Солені гриби
Такі гриби я вперше покуштував  у пана Рабенка, який колись  працював в агропромисловому комплексі району. Смакота неперевершена!
Що  потрібно? Найперше – гриби: рижики  (найкраще!), грузді, опеньки, хоча можна й білі, лисички, маслюки. Їх слід старанно помити, очистити від бруду,  в разі потреби розрізати, видаливши корінці.
Вище я написав, що найкраще солити рижики. Річ у тім, що їх не потрібно попередньо відварювати, а можна солити сирими. Для цього підберіть посудину, залежно від кількості грибів (тільки не металеву!), хоча можна й емальовану каструлю. На дно покладіть трохи прянощів, але небагато, додайте кілька горошин чорного перцю, лавровий листок.
Далі вкладайте щільно рижики в ряд, соліть їх в міру, потім – знову ряд грибів, знову соліть, і так – до верху ємності. Води не потрібно  –  рижики  самі пустять сік. Зверху накрийте  полотниною і чимось притисніть. За 2 - 3 тижні гриби готові. З них можна робити окрему закуску або подавати на стіл з картоплею.
Можна гриби ще солити, попередньо відваривши, але я цього не практикую. Зберігати соління потрібно в холодному місці.
Юшка (уха) без "прибамбасів"
Знову ж таки, рецептів рибної  юшки, або ухи, дуже багато. Мій простий і, як кажуть друзі та родичі, не найгірший, а, може, й найкращий.
Риба може бути будь-яка, але тільки не щука! Її слід акуратно почистити, порізати на шматки. Ще потрібні картопля, морква, цибуля, лавровий  листок, приправа (як правило використовую готову, придбану або в супермаркетах, або на ринку).
Рибу,  нарізану на невеличкі шматочки, картоплю і моркву, цілу цибулину, поділену на 4 частини і не до кінця розрізану, кидаю в казан (найкраще на свіжому повітрі розвести вогнище, якщо є така можливість). Додаю лаврові листочки і доводжу до кипіння, акуратно знімаючи шумівкою все зайве. За хвилин 15 до завершення варіння всипаю приправу, додаю трохи перцю, солю і вливаю грамів 100 доброї домашньої горілки.
Про готовність ухи суджу по картоплі і моркві - якщо вони м'які, то можна знімати з вогню. Безперечно, найкраще вживати з чорним хлібом і  "ста грамами", якщо дозволяє здоров'я.
ВДВ, або вельми добре вино
Ну й, нарешті, останній на сьогодні мій "фірмовий" рецепт вельми доброго вина (ВДВ). Повинен сказати, що вино можна робити з будь-яких ягід або фруктів. "Методика" його виробництва  універсальна. Які ж складові успіху?
По-перше, сировина (ожина, виноград, смородина, порічки, яблука, груші, сливи і т.д., і т.п.). Одразу  попереджаю: в жодному разі їх мити не можна!
По-друге, перероблена маса (відтиснути  руками, пресом, м'ясорубкою тощо).
По-третє, тепла вода, засолоджена цукром. Пропорцій не даю, бо є різний цукор і різні ягоди та фрукти. Керуйтесь своїм смаком!
По-четверте, посуд для вина – в жодному разі не металевий! Це може бути  емальована каструля, пластикова або дерев'яна бочка,  бідон і т. д.
Коли ви все це підготували, перероблену масу, або сусло, вливаєте в ємність, додаєте засолоджену воду (приблизно стільки, скільки є сусла), накриваєте кришкою і ставите бродити на 3-4 дні в тепле місце.
Після первинного бродіння сусло проціджуєте  (в зручний для вас спосіб), пробуєте на смак, додаєте в разі потреби цукор, а очищене  вино переливаєте в бутлі, закриваєте їх спеціальними кришками і розміщуєте знову в теплому місці. Це  вже буде друге бродіння, яке може тривати до  6 місяців. Найшвидше, до речі, "достигає" ожинове вино. Якщо у бутлях вино "грає" погано, додайте трохи родзинок.
Готовність  напою відзначають за його кольором: якщо воно повністю очистилося, а сусло осіло на дно, вино готове. Акуратно, за допомогою гумових шлангиків  перелийте його у пляшки або банки, закоркуйте  й поставте на дозрівання.
Вельми добрим вино буде тоді, коли милуватиме око прозорістю, гарним кольором, приємним смаком   (не надто солодким і не надто кислим).
Вино, звичайно, не горілка. Люблять його головним чином жінки, які розуміються  в цих вишуканих і пікантних напоях. Тож нехай у кожного з вас вино вдасться на славу, а питимемо його тоді, коли вже святкуватимемо Перемогу.
Дай, Боже, щоб так сталося якнайшвидше!
Микола ВЕЛЬМА.

Нещодавно до мене звернувся ковельчанин, з яким знайомий давно.

– А чому б вам не написати в газеті про свої хобі, про які колись розповідали в інтерв'ю "Газеті "Волинь"? – мовив він.

– Що маєте на увазі?

– Ви казали, що захоплюєтеся городніми справами, вмієте робити добре вино…

– Так, казав. Від своїх слів не відмовляюсь. Над вашою пропозицією подумаю.

Подумавши, я вирішив: напишу. Не тільки ж політичними проблемами живе людина. Читачу цікаво знати й про інші "нюанси" нашого повсякденного буття. В умовах війни це має особливе значення. Кожному хочеться  поповнити запас харчів на зиму, потішити рідних якимись смаколиками, шоб відігнати погані думки, налаштуватися  на позитив

 

 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 204
Читати далі

Повідомлення в номер / Бабці в’яжуть бійцям капці

31.08.2023

Лідія Самуїлівна ГолубБабці в’яжуть бійцям капці

Старовижівчанки 91-річна Лідія Самуїлівна Голуб та 94-річна Марія Юхимівна Голуб – чи не найстаріші волонтерки на Волині. Для поранених українських бійців вони плетуть м’які та зручні капці і через капеланів передають свої вироби у військові шпиталі.

Замолоду вони жили у сусідніх селах: Лідія Самуїлівна – у Лісняках, а Марія Юхимівна – у Смідині, що на Старвижівщині. Їхні майбутні чоловіки-однофамільці разом служили в армії. А згодом доля ще й поріднила їх: Світлана, донька Марії Юхимівни, стала невісткою Лідії Самуїлівни, вийшовши заміж за її сина Миколу. Так і поєдналися, породичалися дві родини Голубів.

Обидві поважні жіночки не звикли сидіти без роботи. Скільки її перероблено за весь вік, можна тільки здогадуватися, дивлячись на спрацьовані руки Лідії Самуїлівни.

– Я була робочою у лісництві. Як підуть гриби, варила їх у великих бочках на своєму подвір’ї. Вдома тримали велике хазяйство: і корова, і кінь, і свині, й овечки, і кури, гуси, качки. А тим, хто не був у колгоспі, городу біля села не давали. То ми ходили за вісім кілометрів, у ліс, садили картоплю. А нині живу, як в раю, – пригадує вона прожиті роки і порівнює їх із теперішнім, коли дбають про неї син, невістка та онуки.

Здається, вже тепер можна було б відпочивати обом бабусям, але така вже споконвічна звичка українських селянок – не марнувати дні свого життя просто так, скільки б їх не відпустив Господь. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 216
Читати далі

Повідомлення в номер / Гороскоп з 4 по 10 вересня

31.08.2023

18f3e9e6f106765c01b7f9a103578468

Гороскоп з 4 по 10 вересня

 ОВЕН. Постарайтеся на нинішньому тижнi не пiддаватися на спокуси i провокацiї. Краще наперед намітити лінію поведiнки i дотримуватися.

ТЕЛЕЦЬ. Давнi проблеми вiдсунуться на заднiй план, а вашiнесподiванiрiшення принесуть прекрасний результат. Якщо ви поставите перед собою мету добитися кар`єрного зростання, постарайтеся не упустити дорогоцiнний час.

БЛИЗНЮКИ. Зараз ви повнi сил i енергiї, а ваша інтуїція пiдказує виключно вiрнi рiшення. Цей тиждень буде сприятливий для вирiшення професiйних, творчих i особистих завдань.

РАК. Тиждень, схоже, достатньо спокiйний i розмiрений. Розширте коло спiлкування, вiрогiднi дiловi i особисті зустрiчi, що відкривають цiкавi перспективи.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 295
Читати далі

Повідомлення в номер / З Днем Незалежності України!

24.08.2023

оЗ Днем Незалежності України!

Шановні жителі Ковельщини! Дорогі захисники 
і захисниці України!
Щиросердечно вітаємо Вас із головними національними святами українського народу – Днем Державного Прапора України та Днем Незалежності України! 
Незалежній Україні виповнюється 32 роки. Починаючи з 2014-го, наш народ зі зброєю в руках виборює територіальну цілісність, суверенітет власної держави в двобої з російським агресором, який намагається відібрати у нас не лише територію, а й право жити в незалежній державі, будувати щасливе майбутнє разом з цивілізованим світом. З 24 лютого 2022 року, відколи  злочинний режим путінської росії розпочав повномасштабний наступ на Україну, українці щодня з новою силою доводять незалежність своєї держави як найвищу цінність та головну умову реалізації власної свободи та права на самовизначення. 
Кожен із нас сьогодні, як ніколи,  усвідомлює, що від наших спільних зусиль, єдності та самовідданої боротьби залежить не лише сьогодення, а й саме існування українського народу, на знищення якого зазіхнув наш споконвічний ворог.
Україна живе, Україна б'ється, Україна захищає від зла, терору і страху Європу і світ. Впевнені: Україна переможе! Адже з нами – Бог, Правда і згуртована Україною світова спільнота, допомога якої подвоює нашу силу і міць в боротьбі за  Незалежність.
Доземний уклін і шана українським захисникам і захисницям – незламним воїнам добра і світла, які крок за кроком, впевнено, професійно й жертовно в кровопролитних боях на фронті  вибивають загарбників з нашої землі, повертають наш синьо-жовтий Державний Прапор у звільнені села і міста, захищають кордони нашої незалежної держави.
Вічна слава і шана гідним синам і донькам України, які в боротьбі за нашу Незалежність віддали  життя, здоров'я і праведну кров.
Честь і хвала усій громаді Ковельщини,  співвітчизникам, українцям в зарубіжжі, нашим міжнародним партнерам за значну  матеріальну, волонтерську і молитовну підтримку Збройних Сил України, за безкорисливу допомогу мирним громадянам, внутрішньо переміщеним особам і біженцям, які через війну зазнали втрат і страждань. Ваші подвижницька праця, милосердя і добро – запорука нашої спільної Перемоги.
Незалежній Україні – бути! Борімось разом,  аби назавжди звільнити наш рідний дім від поневолювачів, не шкодуймо сил, щоб відродити з руїн українські села й міста. Щоби навіки-віків розквітала під мирним небом наша ніким нескорена, вільна, незалежна Українська держава.
Нехай же Всевишній і наша безмежна любов до Вітчизни допоможуть нам у цій святій справі!
Слава Україні! Героям слава!

Шановні мешканці громади!

32 роки тому Україна здобула свою Незалежність. Здавалося б, можна працювати і розбудовувати країну, спокійно жити і виховувати дітей. Але вдруге своє головне свято ми зустрічаємо в умовах повномасштабної війни, війни, яка триває майже 10 років. 

Ми усвідомлюємо, що нині відстоюємо не лише території – нині йде  боротьба за існування Українського народу. І свою Незалежність ми доводимо щодня. Нам не треба чужого. Ми захищаємо своє. Те – що любимо, те – що рідне, дороге. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 229
Читати далі

Повідомлення в номер / Погода в Ковелі 24-30 серпня

24.08.2023

погодаПогода в Ковелі 24-30 серпня

Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 25оС. Вітер північно-західний помірно сильний.
В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність.  Температура: 18оС.  Вітер південний слабкий.
П’ятниця. Хмарно. Температура: 25оС. Вітер південний помірний.
В ніч на суботу. Мінлива хмарність. Температура: 17оС.  Вітер південно-східний слабкий.
Субота. Мінлива хмарність. Температура:  32оС. Вітер південний помірний.
В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: 21оС.  Вітер південний слабкий.
Неділя. Хмарно. Температура: 34оС. Вітер західний сильний.
В ніч на понеділок. Ясно.  Температура:  16оС. Вітер північний слабкий.
Понеділок. Хмарно. Температура: 27оС. Вітер східний помірний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність, можливий дощ.  Температура: 16оС.  Вітер східний помірний.
Вівторок. Хмарно, можливий дощ.  Температура: 16оС. Вітер північний помірний.
В ніч на середу. Хмарно, можливий дощ. Температура:  14оС.  Вітер північно-західний помірний.
Середа. Хмарно.  Температура: 22оС. Вітер північно-західний сильний.

Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 25оС. Вітер північно-західний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність.  Температура: 18оС.  Вітер південний слабкий.

П’ятниця. Хмарно. Температура: 25оС. Вітер південний помірний.

В ніч на суботу. Мінлива хмарність. Температура: 17оС.  Вітер південно-східний слабкий.

Субота. Мінлива хмарність. Температура:  32оС. Вітер південний помірний.

В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: 21оС.  Вітер південний слабкий.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 200
Читати далі
24.08.2023

фестиваль3Благодійний фестиваль на підтримку ЗСУ

Ранок суботи 12 серпня на набережній водосховища розпочався досить активно: вже з 6.00 год почали з'їжджатися як професіонали, так і просто любителі спортивної риболовлі, пізніше долучилися спортсмени з інших видів спорту.
О 10.00 год відбулось урочисте відкриття фестивалю. Усі учасники виконали Державний Гімн України та вшанували пам'ять полеглих Героїв хвилиною мовчання.
Роман Лис, заступник начальника Управління культури, молоді, спорту та туризму Ковеля  привітав учасників фестивалю. Ігор Семенюк, головний спеціаліст відділу у справах молоді, фізичної культури та спорту провів короткий інструктаж, після чого, учасники розійшлися по своїх локаціях та почали готуватися до стартів.
Відбулися змагання з таких видів: спортивна риболовля; парковий волейбол, перетягування линви; дартс; боча; шашки; гирьовий спорт.
На кожному майданчику точилася запекла боротьба та вирували неабиякі емоції. У кожному виді визначені переможці та призери змагань, які були нагороджені грамотами та медалями Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради.
У рамках фестивалю тривав відбір у збірну команду міської територіальної громади для участі у другому етапі обласного фестивалю, який відбудеться 10 вересня у м. Володимирі.
Вл. інф.
НА СВІТЛИНАХ: під час відкритого фестивалю фізичної культури та спорту в Ковелі.

Ранок суботи 12 серпня на набережній водосховища розпочався досить активно: вже з 6.00 год почали з'їжджатися як професіонали, так і просто любителі спортивної риболовлі, пізніше долучилися спортсмени з інших видів спорту.

О 10.00 год відбулось урочисте відкриття фестивалю. Усі учасники виконали Державний Гімн України та вшанували пам'ять полеглих Героїв хвилиною мовчання.

Роман Лис, заступник начальника Управління культури, молоді, спорту та туризму Ковеля  привітав учасників фестивалю. Ігор Семенюк, головний спеціаліст відділу у справах молоді, фізичної культури та спорту провів короткий інструктаж, після чого, учасники розійшлися по своїх локаціях та почали готуватися до стартів.

Відбулися змагання з таких видів: спортивна риболовля; парковий волейбол, перетягування линви; дартс; боча; шашки; гирьовий спорт.

На кожному майданчику точилася запекла боротьба та вирували неабиякі емоції. У кожному виді визначені переможці та призери змагань, які були нагороджені грамотами та медалями Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 205
Читати далі

Повідомлення в номер / Кохання сильніше війни

24.08.2023

весілля2Кохання сильніше війни

Війна – це надривний драматизм… Війна – це втрати… Війна – це біль…
Проте саме на війні емоції – найщиріші, а дружба – найміцніша. І саме на війні приходить усвідомлення беззаперечної цінності Життя. А ще у вирі війни може трапитися справжнє диво – народитися Його Величність Кохання…
Саме таке диво трапилося у Ковельському батальйоні Волинської бригади тероборони між двома молодими офіцерами – Максимом і Марією.
Хлопець та дівчина зростали у сусідніх дворах рідного Ковеля, вчилися в одній школі – і при цьому навіть не були знайомі. А потім війна, мобілізація – і знайомство в батальйоні…
Максим і Марія одержали кілька днів відпустки і справили весілля з рідними та друзями на Волині. 
На схід України повернулися, звісно, з весільними короваєм… А побратими та посестри невідомо де замовили і презентували молодятам справжній весільно-армійський торт!
Молодятам – даруємо “Журавлину пісню” Ігоря Вижовця.

Війна – це надривний драматизм… Війна – це втрати… Війна – це біль…

Проте саме на війні емоції – найщиріші, а дружба – найміцніша. І саме на війні приходить усвідомлення беззаперечної цінності Життя. А ще у вирі війни може трапитися справжнє диво – народитися Його Величність Кохання…

Саме таке диво трапилося у Ковельському батальйоні Волинської бригади тероборони між двома молодими офіцерами – Максимом і Марією.

Хлопець та дівчина зростали у сусідніх дворах рідного Ковеля, вчилися в одній школі – і при цьому навіть не були знайомі. А потім війна, мобілізація – і знайомство в батальйоні…

Максим і Марія одержали кілька днів відпустки і справили весілля з рідними та друзями на Волині. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 263
Читати далі