Цьогорічний теплий жовтень порадував грибників щедрим урожаєм. Вірогідність назбирати багато хороших і «здорових»  грибів суттєво зростає восени. На жаль, на Ратнівщині не скрізь можна відвідувати ліси у зв’язку з воєнним станом. 

А тим мешканцям, що “повезло”, ліс дарував неймовірний букет емоцій: спокій, зосередженість, гармонію, азарт, задоволення тощо. Лісові дари можна було заготовити собі на зиму, а ще  їх закуповували заготівельники, тож мешканці  окремих населених пунктів мали можливість продати і отримати якусь копійчину. 

Як ніколи раніше, в цьому році заготівельники приймали шапки червоних мухоморів. Ціна на закупівлю коливалась, і максимальна досягала 50 гривень за кілограм. Незвично у лісі було зустріти людину з кошиком мухоморів. А ще заготівельники приймають білі гриби трьох сортів, «польські», лисички, зелениці, «кози», путики, боровики золотисті, моховики та інші. Ціна білих грибів першого сорту становить 90 гривень за кілограм. А “кози”, путики, зелениці закуповують  по 10 гривень. «Польські» гриби на даний час вартують 40 гривень за кілограм. Кажуть, що окремі сім’ї заробляють приблизно тисячу гривень у день.  

Синоптики обіцяють теплу погоду і надалі. Тож любителям тихого полювання є можливість  ходити до лісу в пошуках красенів на ніжках. Тоді забуваєш про час, поринаєш у суцільний спокій та насолоджуєшся миттю і одночасно поповнюєш свій сімейний бюджет.

Тож успішного вам тихого полювання, грибники!

Микола  ДЕНИСЮК.

Цьогорічний теплий жовтень порадував грибників щедрим урожаєм. Вірогідність назбирати багато хороших і «здорових»  грибів суттєво зростає восени. На жаль, на Ратнівщині не скрізь можна відвідувати ліси у зв’язку з воєнним станом. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 546

У багатодітній сім’ї Настя була найстаршою. Померла її мати. Насті уже 16. А молодших братів і сестер, як бобу: Іван, Кирило, Марія, Лєна, Василько. Це ще не всі. Всіх і не знаю. Повмирали маленькими. Відомо — без матері. А Настя — дівка. Мусить бути правою рукою батька. А діти? Тому — десять років, тому — шість, тій — 3, а найменшій Марійці — всього 10 місяців. Спробуй поживи. Несолодко. Важко. А жити треба. 

День то день. Хазяйство, діти. Не знаєш, за що братися. А ніч... Найважче було вночі. По черзі старші водили “в нічне” коні. Темно, холодно, страшно. Боса, ніг не чує дівчина. Тільки-но опорожниться худоба — Настя гріє там отерплі від холоду ноги. Хворіє уже. Кашляє. Що робити?

Треба втікати від батька. Бо тут — вірна смерть. Занедужала. “Якби вигрітися. Хоч крошечку”. Вилізла на піч, де сушилося зерно. Лежить, щоб ніхто не знав, що відпочиває. Заходить, човгаючи ногами, у хату батько:

— А, нима никого, добре...

Настя притихла. Стає старий батько на коліна біля широкої лави і знизу під нею на підбиту дощечку кладе гроші. Виходить з хати.

Гнат тримав копійку, був  ощадливим — сім’я ж. І спокусилася Настя на крадіжку. Забрала з-під лави усі зібрані батьком гроші. Ні про кого не подумала: ні про братів, ні про сестер, ні про батька. А що там судити? Рятувалася. Поїхала: порадили добрі люди, де є польський лікар, що за добру платню може вилікувати. Вісім із десяти запропонованих курсів вона пройшла. На десять грошей не вистачило — надто дорого.

l

Спохватився батько:

— Де та злодия?

Ох і перепаде вже їй за гроші. Поверталася. На вокзалі тітка Тоня зустріла її:

— Не йди додому, бо казав батько, що приб’є.

Довелося Насті ховатися. Жила перші часи у тітки Мотрунки, потім у тітки Тоні. Донеслося до Гната, де переховується Настя. І прийшла до неї сестра Уляна (батькова дочка від першого шлюбу).

— Іди, Насте, додому. Батько казали, що бити не будуть.

Отак і повернулася дівчина додому. Тільки вирішила все одно більше тут не жити. Написала тітці Христі листа. Приїхала Христя.

— Гнате, оддай мені Настю. У тебе і так тих дітей, як гороху.

— О, нє.  А хто буде робити? — категорично відповів Гнат. — Не оддам. 

Тітка сказала Насті:

 — Я завтра їду додому о 6 годині ранку поїздом. На вокзалі у Ковелі буду тебе ждати. А ти приїжджай шостим поїздом увечері. Далі поїдемо разом.

Так і домовились.

Вдосвіта тітка зібралась в дорогу і пішла на поїзд. А Гнат не спить. Заглянув на піч. Настя принишкла.

— Ни поїхала. От і добре, — подумав вголос батько. Тільки увечері ніхто якось і не помітив, що Насті десь немає.

Віддала тітка Христя Настю заміж за хорошого хлопця з доброї сім’ї — за Андрія.  Жили дружно. Але коли почалася війна, забрали його в армію. 

Мусила Настя зі свекрушиної хати повернутися до тітки Христі (дітей у неї ще не було).                                                                                              

Що довелося пережити Насті та Андрію за довгих 10 років,  переповідати не буду. Це тема окремої повісті. Скажу тільки, що 10-річна розлука змінила життя цієї сім’ї. Війна поламала долі не однієї родини. Це страшне випробування не оминуло і Насті:  покинув її Андрій.

l

Після розлуки не могла Настя не зустрітися з чоловіком. Дуже любила його. І вирішила поїхати, поговорити, побачитись. Скільки сліз пролито. “Нарешті зустрінемось”, — думала.                                          

На той час Андрій  розбагатів. Уже мав свою крамницю.

Настя не йшла до нього додому. Почула, що він тримає магазин, то й зразу направилася туди.

Ох, як тріпочеться серце! Горять щоки. І ноги ніби не свої. “Як же мені не згоріти від тої спопеляючої любові? Як я подивлюся в його очі?”.

Зірвався сильний вітер. Потемніло. Насувалася гроза. І небо, недавно таке погідне, грізно насупило брови. Тріснуло блискавкою.

Вже близько. Линуло непросвітним дощем. Це підігнало дівчину. І вона, хоч і прожогом, забувши про хвилювання, перелетіла через поріг крамниці, як сполохана пташка.

Андрій був там.

Настю палило хвилювання. Холодив змоклий одяг. Здавалося, від цих контрастів горить дівчина. І тільки невидима пара виривається з її молодого, стуженого за ласкою жіночого тіла. Ось і він. Ось її чоловік. “Ось мій Андрій”.

— Добрий день вам, — не своїм голосом промовила. — Хотіла б глянути он ту матерію. 

Андрій поклав на прилавок сувій доброго сукна:

— Дивіться.

Ой, не дивилася Настя на те сукно, а, не витримавши, вголос заплакала. Ні! Вона не ховала очей. Дивилася на нього крізь потоки сліз і промовляла найніжніші слова.

— Це ти, Насте?

— Я...

Про що говорили далі, нехай розкажуть їхні серця. Як милувалися в обіймах, нехай розкаже Сонце, що усміхнулося з неба, гойдаючись на райдузі. Бо виплакала вже злива свої сльози. Виплакала і Настя. Щастя з’єднало їх знову.

l

Насувався вечір. Повагом спускалося за обрій Сонце. Смеркає. І чомусь в унісон з природою закрадалася тривога у серце дівчини. Вона опам’яталася від обіймів. Андрій встав і схвильовано снував то туди, то сюди. Ходив, як звір, як заведений, як у клітці.

—  Насте, мила моя, дорога, єдина і неповторна!  Я не знаю, де беруться у мене такі слова. Послухай, рідна. Прости. Зрозумій. У мене вже є сім’я. Жінка. Троє дітей. Старший син тяжко хворіє — параліч. Прости мене.

— А я одна. Я нікого не мала.

—  Залишайся. Грошей вистачить. Я не покину тебе. І сім’ї покинути не можу. Але від тебе не відмовляюся. Люблю, люблю дуже...

— Ні, Андрію. Я — законна твоя дружина. А в тебе сім’я і діти. Не можу я бути коханкою законному чоловікові. Прощай.

Двері крамниці зачинилися. Зачинилося і серце Насті на довгі роки.

l

Прожила вона після того ще 50 років. Але більше ніколи не зустрічалася зі своїм чоловіком, хоча носила його прізвище.

І тільки перед смертю просила мене: “Розкажи про Андрія”. І я розказувала. Бо якось випадково зустрілася я із жінкою з того села. Розговорилися.

— А чи не знаєте ви Андрія А., 1920 року народження, його сім’ю? 

Жінка все мені розповіла. 

А на  закінчення сказала: “Недавно помер”.

Про це і переповіла я Насті. А вона сумно так мовила: “Я знаю, коли він помер. Прощатися приходив. Ніколи не снився. А ото наснився. Тоді, мабуть, і помер”.

Після цього Настя стала згасати. Уже не трималася за життя. І все просила по декілька разів переповідати про одне і те ж: все, що розповіла односельчанка Андрія.

Любов ЄВТУШИК.

У багатодітній сім’ї Настя була найстаршою. Померла її мати. Насті уже 16. А молодших братів і сестер, як бобу: Іван, Кирило, Марія, Лєна, Василько. Це ще не всі. Всіх і не знаю. Повмирали маленькими. Відомо — без матері. А Настя — дівка. Мусить бути правою рукою батька. А діти? Тому — десять років, тому — шість, тій — 3, а найменшій Марійці — всього 10 місяців. Спробуй поживи. Несолодко. Важко. А жити треба. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 352

Нещодавно у соціальних мережах побачив результати опитування нашої молоді. Виявилося, що вони не знають майже нікого з тих, хто сьогодні демонструє зразки мужності і героїзму на полі бою  із рашистськими ворогами, хто віддав і віддає  життя за Україну, за її волю і народ.

Страшно, навіть жахливо. У той час, коли еліта нашої нації бореться за наше з вами майбутнє, ми сприймаємо це як щось буденне, не завжди варте нашої уваги. Ба більше:  продовжуємо розважатися, веселитися, відпочивати, наче нічого не сталося.

З цього приводу видатна українська акторка Ада Роговцева  сказала:

«Триває війна, а ми живемо, як ніби її немає. Ми всі повинні  себе обмежити у святах і салютах. Там, на війні, мерзнуть хлопці, недоїдають, смерті дивляться в очі. І гинуть. Ось ці дві реальності мене вражають. Адже начебто біля гробів танцюємо,  об’їдаємося. Це не означає, що життя повинно завмерти, але потрібно бути милосерднішими. Ця небезпека не тільки над тими хлопчиками – вона над нами…».

Важко щось заперечити цій мудрій жінці, яку знають і  люблять українці. Але чи дійдуть її проникливі слова до сердець і душ кожного з нас? Глибоко сумніваюся. Бо  хоч часто кажемо, що чужої біди немає, але насправді дехто у ці важкі і трагічні дні поводяться так, ніби війна його не стосується, а смерті захисників України —  то сюжет з пригодницького фільму, відірваний від реального безтурботного життя.

На жаль, це не сюжет і  не стрічка-фентезі. Це жах, який  триває більше 1,5 року і який щодня забирає життя молодих українців. Про це постійно  нагадують панахиди, які відбуваються і в Ковелі. А скільки таких по Україні? Дорогою ціною дається  нам відносний  спокій в західних областях  країни, бо ціна його – кров і  смерть людей, котрих ми справедливо називаємо Героями.  То чому ж дехто не соромиться вести себе нахабно і виклично, зневажаючи норми етики і моралі?

В інтерв’ю «Українській правді» командир добровольчого батальйону  «Свобода» Петро Кузик відверто поділився тим, що непокоїть його і бойових побратимів. Він, зокрема, зазначив:

«Війна для нас священна, бо ми боронимо Україну, український народ. А для когось це спосіб заробітку. І це розриває і  підриває. Я більше скажу: отут я точно знаю настрої хлопців в окопах: падлюка, яка робить зараз мерзенні речі (воно все фіксується), буде відповідати після завершення війни».

І далі продовжив:

«Мені не зрозуміти байдужість у квадраті  чи в кубі людей, які при владі. Вони в ТікТок  висміюють один одного, селфляться, б’ються між собою, гигикають.

Я розумію, що це вже банальність, але взяти і  зробити батальйон «Парламент» і на два тижні – під Бахмут, в поле. Повірте, всі, хто виживуть, будуть ідеальні управлінці для держави».

Так, падлюки, як їх назвав Петро Кузик, не перевелися у нашому суспільстві навіть   під час війни. Ось декілька фактів, про які останніми днями повідомляли ЗМІ.

n Протягом 9 місяців ц. р. за результатами  спільних перевірок  Департаменту боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Держмитслужби і Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України перевірено понад 9 тисяч фактів переміщення гуманітарної допомоги на адресу 200 військових частин. Встановлено  більше, аніж 3 тисячі випадків   непідтвердження її надходження до військових частин.

n За останніх 6 місяців цього року НАЗК знайшло у військкомів необґрунтовані активи на суму більше 255 мільйонів гривень. І це лише в осіб, чиї справи передані до відповідних органів.

«Рекордсменом-2023» став начальник Одеського обласного Територіального центру комплектації Євген Борисов, який встиг «навійськкоматити» понад 188 мільйонів гривень та придбати… мамі віллу в Іспанії за майже 4 мільйони. Інші колеги Борисова були   трохи «скромніші», набравши хабарів на суму від 2-4-ох до 47-и мільйонів.

Перелік подібних  неподобств можна продовжити, бо, як кажуть, у народі: кому війна, а кому мати рідна вона. І ця приказка буде актуальною до тих пір, доки подібних «героїв» правоохоронні органи гладитимуть по голівці  й відпускатимуть  на волю за згодою сторін або завдяки внесенню грошових застав. Але що Борисову та іже з ним декілька мільйонів застави, коли вони їх мають   у десятки, якщо не сотні разів більше?

Згідно із законами воєнного часу крадіїв, хабарників, здирників потрібно було б розстрілювати на місці або давати  пожиттєвий строк. Але маємо те, що маємо: одні вмирають за Україну, інші наживаються на людській біді. Воістину має рацію цитований  вище комбат: доки влада не сформує із законодавців батальйон «Парламент» і не відправить його на «нуль», доти такі закони будуть, як, грубо кажучи, дишло (куди не повернеш, там і вийшло). 

Не завадило б такі батальйони сформувати і з деяких урядовців, правоохоронців та іншої керівної братії. Бо доки не зрозуміють ВСІ без винятку, що війна – це надовго і смертельно-небезпечно для кожного без винятку, доти ми матимемо подібну картину.

Маркіян ІВАЩИК.   

P. S. Написавши “ми”, я, звичайно, не стверджую, що поголовно всі українці поводяться ганебно. Ні. Значна частина їх волонтерить, донатить, опікується родинами загиблих на війні. Але є багато таких, котрі на війні наживаються, в той час, як наші захисники часто-густо не мають найнеобхіднішого. Це дико й незрозуміло, але так є. То, може, схаменемося?

М. І.

Нещодавно у соціальних мережах побачив результати опитування нашої молоді. Виявилося, що вони не знають майже нікого з тих, хто сьогодні демонструє зразки мужності і героїзму на полі бою  із рашистськими ворогами, хто віддав і віддає  життя за Україну, за її волю і народ.

Страшно, навіть жахливо. У той час, коли еліта нашої нації бореться за наше з вами майбутнє, ми сприймаємо це як щось буденне, не завжди варте нашої уваги. Ба більше:  продовжуємо розважатися, веселитися, відпочивати, наче нічого не сталося.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 325

Шановні 

мешканці краю!

Якщо Ви хочете знати, що відбувається на Ковельщині, Волині, Україні і в світі, прагнете отримати цікаву інформацію з усіх сфер життя, що особливо важливо нині, в період воєнного стану, читайте і передплачуйте «Вісті Ковельщини» – газету для Вас і про Вас!

Окрім “Укрпошти”,  Ви можете передплатити «міськрайонку» безпосередньо в редакції газети «Вісті Ковельщини», що розташована у Ковелі по вулиці Міцкевича, 3 (навпроти ресторану «Класік»).

Вартість такої передплати значно дешевша, аніж на пошті. Що потрібно для цього?

1.Невідкладно завітати до редакції (доки сприятлива осіння погода).

2. Оформити передплату на будь-який період з будь-якого місяця.

3. Щочетверга ОСОБИСТО забирати газету в редакції. Якщо Ви об’єднаєтеся у групу  не менше 10-ти чоловік  (за місцем проживання, роботи, навчання), «Вісті Ковельщини» доставлять Вам за вказаною адресою.

Окрім передплати, редакція готова надати Вам такі послуги (за окрему плату):

n Виготовлення копій документів (ксерокс).

n Допомоги у підготовці й розміщенні реклами, оголошення, повідомлення на шпальтах газети, на інтернет-сайті видання, на сторінці в мережі фейсбук. Вартість таких публікацій – одна з найнижчих в регіоні.

n Літературно опрацювати чи написати тексти вітань, співчуттів, розповідей про ваших рідних, друзів, знайомих у прозовій чи віршованій формі.

n Розмістити репортажі, кореспонденції, ілюстровані фотосвітлинами, про життя тих чи інших підприємств, установ, організацій, ветеранів війни і праці, людей, якими ви пишаєтеся і яких любите.

Пам’ятайте: ТзОВ «Редакція газети «Вісті Ковельщини» – незалежне, самостійне, демократичне приватне підприємство, яке у своїй діяльності користується винятково вимогами діючого законодавства України, керується інтересами громадян, а не владних структур.

В редакції Вас зрозуміють, підтримають, допоможуть будь-якій людині, що сюди звернеться!

Адміністрація 

ТзОВ «Редакція 

газети «Вісті Ковельщини».    

Якщо Ви хочете знати, що відбувається на Ковельщині, Волині, Україні і в світі, прагнете отримати цікаву інформацію з усіх сфер життя, що особливо важливо нині, в період воєнного стану, читайте і передплачуйте «Вісті Ковельщини» – газету для Вас і про Вас!

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 234

Сучасна російсько-українська війна – технологічна. Останнім часом її навіть називають «війною дронів». Дрони потрібні всім: піхоті, розвідці, арті – вони на фронті, як повітря. Тож  збільшення кількості БПЛА – одне з питань, над яким останнім часом потужно працюють не лише Сили оборони України. 

Українські реалії нині такі, що діти не менше за дорослих переймаються проблемами, які треба вирішувати нагально. І саме діти сьогодні разом з військовими наближають нашу Перемогу. І це не просто слова: шість дронів подвійного призначення придбали діти за кошти, виручені під час проведення осінніх ярмарків у закладах загальної середньої освіти Дубівської громади. До речі, заклади освіти Дубівської громади першими серед ЗЗСО і громад Ковельщини  підтримали ініціативу Ковельської районної військової адміністрації і організували осінні ярмарки та зібрали кошти для придбання дронів.

Днями  у стінах Дубівської сільської ради  за участю  керівництва Ковельського району, місцевої влади, керівників закладів освіти та представників батьківської спільноти учні Дубівського ліцею, ліцею села Вербки та Облапського ліцею урочисто передали 6 дронів представникам нашого Ковельського 54-го  батальйону 100-ої  окремої бригади територіальної оборони. 

Дякуємо здобувачам освіти, педагогам та батькам за небайдужість і суттєву підтримку наших військових!

Віримо в Збройні Сили України!

Наближаймо Перемогу разом!

Олена Олексюк.

Сучасна російсько-українська війна – технологічна. Останнім часом її навіть називають «війною дронів». Дрони потрібні всім: піхоті, розвідці, арті – вони на фронті, як повітря. Тож  збільшення кількості БПЛА – одне з питань, над яким останнім часом потужно працюють не лише Сили оборони України. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 287

Альтернативний “енергетик”

Ми всі знаємо, що молоді часто потрібні енергетичні напої, щоб упоратися з величезним навантаженням у школі чи вишах – це кілька років без здорового сну та постійна втома. Але якщо почитати склад цих напоїв, то можна злякатися –  скільки цукру в них!

Звичайно, що ви втомлюєтеся і хочете отримати заряд енергії, але це шкідливо на 100%, і гастрит забезпечений.   Пропонуємо  альтернативу!

Нагрійте літр молока у каструлі. Потім додайте паличку кориці, чайну ложку какао і трохи мускатного горіха. Приготуйте бананове пюре (розчавіть  банан вилкою) і додайте його в молоко. Коли бананове молоко почне майже кипіти, зніміть каструльку з вогню. Не забудьте витягти паличку кориці.

Зберігайте напій у холодильнику і перед вживанням просто трохи збовтуйте. Пийте його замість звичайних енергетичних напоїв.

“Пір'я” 

у горлі

Відчуття, що сухий кашель роздирає горло, ніби там застрягло пір'я і воно невпинно рухається, може бути вкрай неприємним.

Але існує чудовий рецепт, який завдяки своїй  ефективності став народним.

Для початку візьміть невелику каструлю і налийте в неї літр жирного молока, доведіть до кипіння. Розріжте невелику цибулину на чотири частини і додайте її в молоко, яка починає кипіти.

Продовжуйте варити на повільному вогні 5 хвилин. Після цього заберіть з плити і дайте трохи охолонути. У тепле молоко додайте столову ложку натурального вершкового масла, а також столову ложку меду, дрібку харчової соди і половину чарки якісного коньяку.

Приймайте цей засіб невеликими ковтками протягом кількох годин перед сном. Вже наступного ранку ви відчуєте, що напади кашлю стали турбувати вас рідше чи зовсім зникли!

Ягоди калини

Калина – скарбниця корисних речовин. Не тільки вітаміни та мінерали, а й поліфенольні сполуки, що мають потужні антиоксидантні властивості, роблять цю ягоду незамінною для підтримки здоров'я серця  і судин.

Простий та ефективний спосіб використовувати калину як профілактику хронічних захворювань – приготувати освіжаючий та корисний коктейль.

Для цього візьміть жменю свіжих ягід калини, подрібніть їх та розведіть отриманий сік у 100 мл води. Додайте стільки ж чайного гриба та чайну ложку натурального меду. Помістіть суміш у холодильник на 12 годин.

Вживайте цей коктейль зранку натще. Перед вживанням підігрійте.

Шість порад для чистки печінки

1. Пийте чисту воду, додаючи в склянку сік половини лимона. Лимонний сік стимулює печінку на викид токсинів, а вода виводить ці шлаки.

2. Їжте часник та цибулю. Це може не сподобатися вашим рідним і близьким, а ось для печінки це буде саме те. Цибуля та часник містять такі рослинні поживні речовини, які розщеплюють жир з відкладень в організмі, а також сприяють виведенню бактерій та грибків із організму.

3. Пийте чай з розторопші плямистої або додайте у воду екстракт з цієї рослини. Розторопша містить силімарин, який не тільки захищає клітини печінки від отрут, а й запобігає руйнуванню глютатіону (антиоксиданту, що забезпечує виведення токсинів з печінки).

4. Їжте овочі та фрукти, багаті на вітамін С – броколі, болгарський перець, полуниця, спаржа, цвітна капуста, лимони, капуста, шпинат, зелений горошок, апельсини, грейпфрути, помідори, малина, селера, м'ята, петрушка (ще краще – все в сирому вигляді).

5. Їжте листя кульбаби в будь-якому вигляді (чай, салат, сік, суп тощо). Звичайно, не варто зривати їх у найближчому міському парку, але якщо ви у себе на дачі або на екологічно чистому лузі, то не зібрати цілюще листя – просто гріх.

6. Навчіться готувати індійські страви  не тільки тому, що вони дуже смачні, але й тому, що одним із основних інгредієнтів в індійській кухні є куркума. Куркума уповільнює запальні процеси в організмі та захищає печінку від пошкоджень вільними радикалами.

Підготувала 

Ольга СТЕБЛЕВЕЦЬ. 

Ми всі знаємо, що молоді часто потрібні енергетичні напої, щоб упоратися з величезним навантаженням у школі чи вишах – це кілька років без здорового сну та постійна втома. Але якщо почитати склад цих напоїв, то можна злякатися –  скільки цукру в них!

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 245

Блискавкою поширилась світом новина про смерть рашистського диктатора путіна. 

У ніч з четверга на п’ятницю минулого тижня її повідомив професор Валерій Соловей, котрого одні називають брехуном і шарлатаном, пов’язаним із ФСБ, а інші серйозним аналітиком і провидцем, який користується достовірними джерелами інформації із силових структур.

Не знаю. Знаю інше: інформація Солов’я миттєво облетіла світ. І хоча скептики, як завжди, сказали: «Не вірю!», все одно з величезним інтересом слідкували за повідомленнями з кремля, де очікувано «нічого не сталось». 

Зате сталося у нашого професора і пов’язаного з ним телеграм-каналом  «Генерал СВР»: кількість переглядів у ютубі скочили  до астрономічних величин. Що це означає, думаю, користувачам соцмереж пояснювати не потрібно.

І хоча Валерій Соловей докладно описує  ситуацію з путіним після смерті, «розбірки» у вищих ешелонах влади московії, стверджуючи, що роль кремлівського карлика надалі виконуватиме один з його двійників, чіткої відповіді на питання: «Живий чи мертвий?» ми не отримали до цих пір.

То що ж це було? Ясно, що  не НЛО. А що? Провокація? Містифікація? Дезінформація? І головне – ким організована і з якою метою? Запитань багато, а відповідей нема.

Схиляюсь до версії деяких експертів-політологів, що майже містична історія зі смертю путіна комусь в росії і світі дуже потрібна й свідчить про те, що назрівають якісь події «планетарного» масштабу. Не знаю, правда, зі знаком «плюс» чи «мінус».

Охрім СВИТКА.

 Блискавкою поширилась світом новина про смерть рашистського диктатора путіна. 

У ніч з четверга на п’ятницю минулого тижня її повідомив професор Валерій Соловей, котрого одні називають брехуном і шарлатаном, пов’язаним із ФСБ, а інші серйозним аналітиком і провидцем, який користується достовірними джерелами інформації із силових структур.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 254

Сполучені Штати стоять на перехресті, переживаючи кризи, які охоплюють усі аспекти життя: соціальний, економічний, моральний, політичний і кліматичний.

n Ви хочете знати правду про те, що чекає на Америку і світ у найближчому майбутньому? 

n Ви хочете дізнатися, як захистити себе і свою сім’ю від невідворотних катаклізмів, які вже почалися і будуть тільки наростати? 

n Ви хочете дізнатися, що стоїть за кліматичними катаклізмами і катастрофічними подіями, які загрожують нашій планеті? 

    Якщо ви відповіли «так» на будь-яке з цих запитань, то вам потрібно подивитися національну онлайн-конференцію «Глобальна криза. Америка на перехресті-2024». 

У прямому ефірі волонтери проєкту «Благотворче суспільство» запрошують вас  на конференцію «Глобальна криза. Америка на перехресті-2024».

Наша мета — пролити світло на істину, запропонувавши вам три різні шляхи, які лежать перед нами. Жодних теорій змови, лише достовірні дослідження і незаперечні факти.

На цій конференції ви дізнаєтеся:

n У чому полягає реальна і невідворотна загроза, що стоїть перед Америкою і всіма живими істотами на Землі?

n Які руйнівні і неминучі катаклізми відбудуться в найближчі 5–7 років  і як вони вплинуть на всі аспекти нашого життя і життя наших близьких?

n Які 2 варіанти виходу з цієї ситуації.

n Які кроки необхідно зробити, щоб забезпечити свою безпеку і виживання у майбутньому?

Приєднуйтесь до перегляду онлайн-конференції «Глобальна криза. Америка на перехресті-2024», яка відбулася 7 жовтня о 20:00 год.  за Києвом, на сайті creativesociety.com 

Сполучені Штати стоять на перехресті, переживаючи кризи, які охоплюють усі аспекти життя: соціальний, економічний, моральний, політичний і кліматичний.

• Ви хочете знати правду про те, що чекає на Америку і світ у найближчому майбутньому? 
•  Ви хочете дізнатися, як захистити себе і свою сім’ю від невідворотних катаклізмів, які вже почалися і будуть тільки наростати? 
•  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 293

Нещодавно відбулася зміна священнослужителів в греко-католицькій обителі в ім’я блаженного Миколая Чарнецького.  Ігуменом Ковельської святині призначено  ієромонаха Романа Халуса (на світлині – праворуч).

Він народився на Івано-Франківщині в багатодітній греко-католицькій сім’ї. Вісім років навчався в Львівській духовній семінарії. Рік працював у Львові. З 2017 року служив у Чернігові, потому – у Мені. На Чернігівщині пройшов бойовий шлях не тільки священництва, але й волонтерства  та капеланства. 

4 листопада  у отця Романа – день народження. За час (відносно короткий) священнослужіння в Ковелі парафіяни полюбили свого духовного наставника і щиросердечно вітають його із особистим святом.

Дослухаймося до їхнього зичення і вітання.

Анатолій СЕМЕНЮК.

l

«Благословенний Богом той, хто досяг гармонії у просторі  духовного і суспільно-соціального буття, хто у виділений  відрізок часу вклав без остатку свій розум, енергію і творчий потенціал для творення добра.

Шановний отче! За час свого священництва Ви не тільки досконало несли в душі вірних істини Господні, а й переживали «хрещення» жорстокою війною (на Чернігівщині), сумлінно виконували доброчинну місію волонтерства, були дотичні до капеланства. В умовах воєнного стану зарекомендували  себе досвідченим духовним наставником, зцілювачем зранених  війною душ, продемонстрували істинний патріотизм.

Гордиться своїм сином родина, а разом із нею — вся Івано-Франківщина.

Ковельчанам випала честь пізнати Вас духовно. Ви відчинили двері своєї душі й довірливо  впустили в цей світлий храм кожного із нас з буденними клопотами і негараздами, гріхами й горем, болем та радощами. За цей відносно короткий термін стали для них близьким та рідним.

Дякуємо Богу, що Ви в нас є і що несете в наші серця силу і благодать живої віри Христової!

Отче Романе! В квітучому місті Ковелі, де ріка Турія зорі небесні  купає, де святий Миколай Чарнецький молиться за нас, висловлюємо Вам щире пошанування та вдячність.

Зичимо із любов’ю нести хрест долі,  і в доброму здоров’ї засівати духовне  поле добірним христовим зерном”.

Свята обитель

Чарнецького обитель –

  вона  нам  Богом дана,

Тут вірні промовляють

  молитовне слово.

Вам, отче, місія, як

  естафета, передана –

Нести і  сіяти Господні

      істини в  Любові.

Благослови, Господь, цю

     місію святу –

Лунає в храмі  пісня

  величальна.

І пізнають парафіяни суть

     земну просту,

Що Бог і Віра в людській

  долі визначальні.

Світлішають обличчя

    словом сказаним,

Земне й  духовне  —

  нероздільні паралелі.

Осінені хрестом й пахучим 

 ладаном,

Ідуть із храму вірні мов з

          цілющої купелі.

Чарнецького святиня:

            історія і доля –

Вона в душі і серці, немов

  свята молитва.

Ми всі в Христовім

  благодатнім полі

Єднаємось, щоб наша

  українська віра квітла.

Отче, вітає Ковель Вас і всі

     парафіяни!

Хтось мовив: «Це

 майбутній наш Владика!».

Хай збудуться  пророцтва

  для обраних і званих.

З небес лунає: «Мир Вам,

  на многії, благії лІта!».

З повагою – 

парафіяни храму. 

Нещодавно відбулася зміна священнослужителів в греко-католицькій обителі в ім’я блаженного Миколая Чарнецького.  Ігуменом Ковельської святині призначено  ієромонаха Романа Халуса (на світлині – праворуч).

Він народився на Івано-Франківщині в багатодітній греко-католицькій сім’ї. Вісім років навчався в Львівській духовній семінарії. Рік працював у Львові. З 2017 року служив у Чернігові, потому – у Мені. На Чернігівщині пройшов бойовий шлях не тільки священництва, але й волонтерства  та капеланства. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 222

Вперше в Україні унікальний випадок трансплантації серця після перебування реципієнта понад місяць на VA-ЕКМО провели у Ковельському МТМО.  

59-річний чоловік дочекався пересадки серця, перебуваючи на системі штучного кровообігу, що є унікальним для хворих з дилатаційною кардіоміопатією. З важким діагнозом пацієнт потрапив до Ковельського МТМО ще у серпні цього року. І з того часу не полишав стін лікарні. 

Операція пройшла успішно! Це чергова перемога наших лікарів-професіоналів!

Щаслива історія однієї родини є наслідком фатальної для іншої. Донором стала 44-річна жінка, яка померла через масивний крововилив у мозку. Три роки тому, рятуючись від війни, вона переїхала на Волинь з Попасної (Луганської обл.). Світла пам’ять жінці та щира вдячність сину померлої за надання згоди на посмертне донорство! 

Прийняти таке рішення 23-річному юнакові було непросто. Уже чотири роки він захищає Україну на передовій і знає ціну життя. Втрата рідної домівки, а тепер і найближчої людини – це важке випробування. Низький уклін воїну, який на фронті рятує життя тисячам українців, і своїм рішенням дав шанс на життя ще кільком людям! 

Дякуємо колегам з Національного Інституту хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова, у співпраці з якими виконувався мультиорганний забір донорських органів. Дві вилучені нирки (за розподілом системи ЄДІСТ) забрали до Києва, де їх трансплантують двом пацієнтам. 

За титанічну працю щиро дякую великій команді наших фахівців, які всю ніч працювали в операційних!

Це – Володимир Танський, Іван Петрук, Анатолій Бондарчук, Тарас Окунь, Юрій Лукашук, Олег Кубай, Ольга Танська, Андрій Мельник, Мирослава Цьопух, Андрій Літковець. 

Вдячність – середньому та молодшому медичному персоналу, усім, хто забезпечував успішну роботу трансплантологів. 

Ця унікальна операція – важливий крок до подальшого розвитку трансплантології в Україні. Життя переможе! 

Валентин Вітер, 

генеральний директор Ковельського МТМО.

Вперше в Україні унікальний випадок трансплантації серця після перебування реципієнта понад місяць на VA-ЕКМО провели у Ковельському МТМО.  

59-річний чоловік дочекався пересадки серця, перебуваючи на системі штучного кровообігу, що є унікальним для хворих з дилатаційною кардіоміопатією. З важким діагнозом пацієнт потрапив до Ковельського МТМО ще у серпні цього року. І з того часу не полишав стін лікарні. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 285