19.05.2015 Семенюк Анатолій Володимирович

концерт 010Коли душа співає…

Коли душа співає,
Стає далекою війна.
Тоді і горе, й болі забуваєш,
І погляд бачить, що навкруг —
весна.
І справді, звіт школи мистецтв — це не простий іспит учнів та педагогів перед слухачами. Це — завжди духовне свято пісні і музики.
На сцені Народного дому "Просвіта" у такий день виступають найкращі. Кожного року ти потрапляєш у творчі хвилі юних. Тебе огортають дивні звуки мелодій, і ти щасливієш, бо забуваєш про щоденні проблеми, які нависають над твоїм єством.
Звітний концерт розпочався вступним словом директора школи Людмили Кобченко. Вона привітала учнів, педагогів та батьків із визначною подією в житті школи — із святом музики і пісні.
Приємно було бачити на концерті міського голову Олега Кіндера та його заступника Ігоря Прокопіва. Олег Олексійович у своєму виступі відзначив вагомі досягнення школи мистецтв. І  в планах естетичному, і творчому школа впевнено наближається до європейського рівня.
— Багато сил доклали педагоги, батьки та самі учні, щоб осягнути вершини творчості. Не всі стануть музикантами чи співаками, але я впевнений, що посіяне тут зерно доброти зійде добрими сходами,  — зазначив мер міста.
Він вручив Людмилі Кобченко букет квітів, як знак подяки за плідну творчу діяльність та вагомий внесок в примноження культурної спадщини Ковельщини.
А затим полинула аж до неба духовна невмируща мелодія. "Аve Maria" Ф. Шуберта. Симфонічний оркестр під керівництвом Анатолія Літвінчука присвятив цей твір викладачу школи Тетяні Коцюбі, яка не так давно відійшла у Вічність. Лишилась тільки співуча скрипка і мелодія з-під її вправного смичка, що не раз плакала, співала і душу звеселяла…
Яке скороминуще тілесне життя і яка вічність у музиці, мелодії душі!
Перегортаючи програму, помічаю, що в школі створено багато оркестрів, ансамблів, хорових  колективів. Всі вони завдяки професійним зусиллям педагогів демонструють високий клас.
Засвідчимо персонально: це згадуваний симфонічний оркестр (кер. А. Літвінчук), унікальний хор хлопчиків (Олена Белецька та Еліна Міларт), квітучий, мов українське диво, ансамбль бандуристів (Ольга Середа), ансамбль скрипалів (Оксана Баласанян та Лілія Корнєва), голосистий і задиристий із підтанцівкою ансамбль народної музики "Веретено" (Віталій Зіньчук), квітучий, як сама весна, хор учнів молодших класів (Еліна Міларт). Гордістю школи є неповторний оркестр народних інструментів (Ніна Самусік).
А що вже казати про відомий всій Європі народний аматорський ансамбль народної музики "Награш" (Віталій Зіньчук)? Спрямований на творчий пошук, пан Віталій створив прекрасний ансамбль баяністів.
Порадував дзвінкоголосий хор учнів старших класів (Олена Белецька). А як би збідніла школа без чудового камерного оркестру "Квінта"!
Як вінець концерту — виступ духового оркестру (Анатолій Сролік). Бадьорі мелодії піднімають дух, і ти готовий крокувати на параді або вирушати в похід на захист своєї Батьківщини.
Отак, мов хвилі океану, накочуються на переповнений зал лазурові, срібні звуки, перетворюючись в акорди і чудо-мелодії.
А поміж тими колективними потужними спалахами мелодій, мов весняні  потічки, — сольні виступи юних музикантів. Яких тільки інструментів не опановують молоді аматори! Віртуозно грають акордеоністи, баяністи, бандуристи, саксофоністи, скрипалі, піаністи, трубачі та інші. Словом, майже всі народні та духові інструменти.
У школі — немало талантів вокального жанру. І це ще не все. Окремі об'єднуються в дуети, тріо, квартети, тим самим збагачуючи музичне надбання людства. Серед виконавців — лауреати обласних та всеукраїнських конкурсів.
Не маю змоги оприлюднити прізвища всіх виконавців, керівників, концертмейстерів, викладачів. Їх багато, і всі заслуговують подяки. А як оцінити той чи інший виступ? Кожен номер із захопленням сприймали слухачі, присутні в залі. Лунали бурхливі оплески і вигуки: "Браво!".
Був би нещирий,  якби сказав, що всі виступи були на найвищому рівні. Тим виступаючим, де оплески були менш голосними, необхідно зробити висновки. Хоч зіграти "на біс" той чи інший твір непросто — тут і хвилювання, і переживання.
Та й слухач до сприйняття окремих складних творів не завжди готовий. Це — до слова.
Колись я написав поетичні рядки: "Щасливий той, хто в серці має пісенні струни золоті. Щасливий той, у кого грає оркестр високих почуттів".
Будьте в музиці і в житті щасливі! Нових Вам творчих успіхів!
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКАХ: під час звітного концерту школи мистецтв.
Фото з архіву школи.

Коли душа співає,

Стає далекою війна.

Тоді і горе, й болі забуваєш,

І погляд бачить, що навкруг —весна.

І справді, звіт школи мистецтв — це не простий іспит учнів та педагогів перед слухачами. Це — завжди духовне свято пісні і музики.

Анатолій СЕМЕНЮК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1280
Читати далі
14.05.2015 Семенюк Анатолій Володимирович
Історія Вербського монастиря: домисли і правда

DSC_9327Історія Вербського монастиря: домисли і правда

Написати цей нарис мене спонукав виступ однієї ведучої літературного вечора, де вона без тіні сумніву розповідала, що Вербський Свято-Троїцький монастир заснував московіт Андрій Курбський у ХVI столітті.

Анатолій Семенюк.

Коментарів до новини: 4
Переглядів новини: 1684
Читати далі
07.05.2015 Семенюк Анатолій Володимирович
Тричі  народжений
Він  не  боявся  ані  німців,  ані  “совєтів”

DSC_1754

Тричі  народжений
Він  не  боявся  ані  німців,  ані  “совєтів”

 Спочатку пам'ять виколихує нас на героїчних подвигах минулого. Потім плин часу стирає все і  відправляє у забуття.  Тому так важливо своєчасно зафіксувати ті чи інші події на папері.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 944
Читати далі
07.05.2015 Семенюк Анатолій Володимирович

DSC_0083Її золотий талант

Творча душа крилата. Вона парить над сірим буденним світом, мов з рогу достатку, розсипає звуки мелодій, магічні поетичні слова. Як у казці, людина добрішає, наповнюється любов'ю.
Духовне зерно сіяти непросто. У кожної людини — своя срібна струна, і щоб вона забриніла, заіскрилась золотом, потрібен неабиякий талант.
Золотий талант вчителя-методиста музики Жанни Будкової розцвів давно. І вона щедро передає його дітям і дорослим. Вслухайся у мудру філософію її поетичних рядків, замри біля дзвінкого неповторного голосу,  доторкнись душею до її скрипки, і ти відчуєш, як у віконце твого єства проникає сонячний промінчик, котрий наповнює животворним світлом.
Цими днями відбувся творчий вечір Жанни Будкової та створених нею дитячих хорових колективів в актовому залі спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 3 ім. Лесі Українки.
Бенефіс творчості — це завжди відповідально. Актовий зал переповнений шанувальниками пісні і поезії. Жанна Миколаївна переживає і хвилюється. Здавалося б, сотні разів і вона, і її підопічні виступали не тільки в школі, але й на головних сценах міста, області і навіть України, та сьогодні — найвідповідальніший день.
Хлопчики і дівчатка стараються не підвести свою улюблену наставницю. Співають напрочуд злагоджено, дзвінко, підкоряючи зал. Слухачі відповідають бурхливими оплесками.
У віночок хорових номерів гарно вплітаються сольні виступи самої "іменинниці". Духу піддає баяніст Володимир Ганжа. До хорових номерів доречно вписуються танцюристи із народного аматорського ансамблю "Барвінок" (кер. Любов Ризванюк). Радісні нотки звучать і у виступах вихованців Ольги Олексюк, вчителя музики молодших класів.
І найголовніше: слова і музика пісень, всі без винятку, написані Жанною Будковою та місцевими авторами. Словом — класно!
 l
Так буває, що мелодія, пісня викликають з пам'яті спогади минулого. Та, тепер вже далека, моя перша зустріч була наповнена розмовами, поезією та піснями тріо "Райдуга" у складі Оксани Мулярчук, Світлани Осокіної та нашої героїні нарису Жанни Будкової. Потому були мистецько-творчі вечори. Лунала пісня, поетичне слово. Це були цікаві змістовні зустрічі, які звечора продовжувались до опівночі.
Всіх, хто брав участь у цих вечорах, об'єднували патріотично-демократичні настрої та душевне українство. І тоді, і сьогодні є люди, які у негараздах побутового життя звинувачують Незалежність.
В інтерв'ю газеті "Вісті Ковельщини" Жанна Будкова з цього приводу сказала:
— Це примітивізм поглядів на життя. Бідність та життєві негаразди докучають. Не з добра втікають люди на чужину. Але я люблю Україну, Шевченка і рідну мову.
А ще Жанна Миколаївна любить свій хор дівчаток "Однокласниці", не менше — хор хлопчиків "Гармонія", а з ними  леліє гурт "Мальва".
Про своїх підопічних вона трепетно каже:
— Це неперевершено — творчі діти! Я для них музику пишу, співаю з ними і творчістю живу.
l
— Ви не про мене пишіть, а про діток, — застерігає Жанна Миколаївна.
Скромність — одна з яскравих рис її характеру. А ще вона вірна подруга, господиня вправна і вчителька хороша.
Жанна Будкова — "Відмінник освіти", і це багато про що говорить.
З філософським поглядом на життя, з чарівною усмішкою і відкритою душею вона промовляє:
Дарую для вас пісні.
Вони — мрії мої золоті.
А мелодія, дзвін джерела
На гостину мою прийшла.
І подарувала присутнім свято для душі.
І дякували, і квіти дарували, і слова хороші промовляли.
Від управління освіти вітання виголосив начальник Віктор Бичковський. Він вручив Почесну грамоту від імені міського голови. Є за що, адже внесок в скарбницю української культури справді вагомий. Депутат міськради Олена Євсюк прочитала душевні поетичні рядки, присвячені  винуватиці змістовного дійства. Гарним було вітання від подруги Тетяни Гнатюк — вони і пісню разом проспівали.
Зворушливі, щиросердечні слова лунали з вуст Галини Власюк, директора школи. Слів подяки заслуговує Вікторія Медведюк, заступник з виховної роботи, яка підготувала програму творчого вечора. Змістовно і натхненно вели концерт учні Владислав Мороз та Яна Кисіль. Словом, побільше б таких зустрічей.

Творча душа крилата. Вона парить над сірим буденним світом, мов з рогу достатку, розсипає звуки мелодій, магічні поетичні слова. Як у казці, людина добрішає, наповнюється любов'ю.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1259
Читати далі
24.04.2015 Семенюк Анатолій Володимирович

поетесаДля Вас і про Вас, жінки й дівчата

Кличе світлом доброта

Я тішуся тим, що у нас в Ковелі  розквітає літературно-мистецьке  товариство "Творчий світ". Радію, що більшає дописувачів до рідної газети "Вісті Ковельщини", зростає зацікавленість історією рідного краю.

Але найбільше зігріває душу творчість юних. Тому й хочу запросити тебе, шановний читачу, до творчої колиски юної поетеси Валерії Мозгової, учениці міської гімназії (на знімку).

Анатолій СЕМЕНЮК.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 694
Читати далі
09.04.2015 Семенюк Анатолій Володимирович
Загляньмо  в  омиті 
сльозами  серця  матерів

DSC_9103Загляньмо  в  омиті сльозами  серця  матерів

Воїни в АТО захищають і Волинь

Проникливі слова, які звучали під час зустрічі-реквієму, проведеній нещодавно в бібліотеці Ковельського промислово-економічного коледжу ЛНТУ, змушували співпереживати переповнений зал студентів і дорослих, а з ними – бійців АТО й викликали надію на кінець війни.

Анатолій Семенюк.

 

 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2547
Читати далі
09.04.2015 Семенюк Анатолій Володимирович
Бережіть природу, Україну і себе

екологБережіть природу, Україну і себе

Наша планета – це своєрідний космічний корабель, а ми – його екіпаж. З нього немає аварійного виходу. А чи думаємо про це? Горять ліси, замулюються криниці, ріки й озера, зникають з карти природи рослини і тварини.

Анатолій СЕМЕНЮК.

 

 

 

Коментарів до новини: 4
Переглядів новини: 8282
Читати далі
07.04.2015 Семенюк Анатолій Володимирович

Благов_2015009Благовіщенська святиня – центр духовності

"Збудували мене діти
Своїми руками.
Ніби матір, уквітчали
Гарно рушниками".
Вдумайся, шановний читачу, у ці душевні поетичні рядки парафіянки Тетяни Аврахової. Відчуй ту бездонну і всеперемагаючу криницю віри Христової.
510 літ несе на своїх "плечах" Свято-Благовіщенський храм УПЦ Київського патріархату у Ковелі місію духовності і патріотизму, добра і любові. Не мулиться і не міліє цілюще джерело!
l
Згадай, мій славний українцю, історію початку 20-их років ХХ століття. Морок національного гніту тиснув на людей.
І раптом храм, названий на честь Святого Благовіщення, вбрався в жовто-блакитні українські кольори і без страху заговорив та заспівав українською мовою. Це  Іван Губа, майбутній архієпископ, підняв прапор національного відродження у душах ковельчан. 
Не мирилась тодішня польська влада з таким викликом – у в'язницю запроторила. Той акт насилля над священнослужителями мав стати уроком покори для усіх патріотично налаштованих вірних.  Чиста і вірна душа християнина, позбавлена страху, не стала на коліна.
Коли повертався о. Іван до свого храму з казематів, парафіяни встелили стежку живими квітами і килимовими доріжками. А згодом і невеличкий будиночок для священика збудували.
Гордіться, ковельчани! Благовіщенська святиня (єдина, до речі, в Україні) удостоїлась почесної назви "Українська церква". Цю назву вона гордо пронесла і через антиукраїнські тридцяті, і жахливі  фашистсько-окупаційні, і жорстокі комуно-атеїстичні часи.
Тому з чистим серцем і світлою душею повернімося обличчям до храму, вклонімося Спасителю нашому Ісусу Христу і возславмо Господа.
l
Кажуть: якщо хтось частинку своїх статків пожертвує на храм, в ім'я духовності  і  укріплення віри Христової, того освітлюють промені світла самого Всевишнього. І ганьба тим, хто посягає на святе.
У 1961-1962 роках совєцька атеїстична влада зруйнувала будівлю церкви. Та не загасло полум'я віри.
Ходив по тих руїнах Максим Мартинюк. Душа кров'ю обливалася. Скільки ікон було понищено! Скільки історичних реліквій пропало! Правда, дещо передали до Свято-Воскресенського собору на зберігання. Тим не менше, горе і розпач стискали лещатами серце.
І раптом зрадів: перед ним, серед уламків лежав хрест із бані. Вночі забрав його додому, зберігав у таємниці. Коли помер, то хрест церковний на могилу поставили – такий заповіт був Максима.
У 2005 році сини хрест повернули до церкви. Беззаперечно, цей хрест – історична пам'ятка ХVІ століття. Є чим гордитися прихожанам церкви. Не менш цікавою і значимою знахідкою є фундамент вівтаря старої церкви, який сягає своєю історією ХІХ століття.
Відшукали його випадково. Для облаштування підлоги виносили  пісок, сміття, цеглу. При розкопках наштовхнулись на історичні рештки старої споруди. Постало питання: а що з цим робити? Настоятель церкви Василь Мичко прийняв виважене і мудре рішення – залишити рештки фундаменту під товстим склом.
Попрацювали завзято, чимало коштів затратили, але яке то диво тепер зустрічає кожного, хто входить у молитовний зал храму!
Тим, хто працює, творить і шукає, Бог обов'язково посилає свої дарунки. При ремонті підсобного приміщення будівельники віднайшли ікони старої церкви. На металевій основі діаметром 1,5 метра – писані лики святих євангелістів Луки, Марка та Івана. Звичайно, час поруйнував матеріальне тіло ікон, але святість апостолів залишилася. Ікони писані рукою іконописця А. Леванди у   1912 році.
Сьогодні історичні реліквії зайняли почесне місце на стінах при вході до молитовного залу.
l
Справжнім витвором мистецтва є іконостас. Виготовлений і вирізьблений з темного дуба (священного дерева українців), прихорошений позолотою, він зачаровує і дивує.
Конструкція іконостасу теж унікальна. Верхня частина, на якій розміщена спускна ікона, виступає на крок вперед до віруючих. Нижня із гарно оздобленими царськими вратами, "відступаючи" вглиб вівтаря, створює додатковий простір для дій священика та прикладання вірних до ікони Божої Матері. Вражає величина конструкції – 65 квадратних метрів (!). На іконостасі розміщено 56 ікон святих й апостолів.
Виготовили диво-іконостас майстри із Червонограда Роман Яблонський та Ігор Кузеляк. Освячений іконостас митрополитом Волинським та Луцьким Михаїлом у 2014 році.
До тієї неповторної краси гарно вписалися  великі ікони Божої Матері та Ісуса Христа із старої церкви і зображення Голгофи.
На іконі Богородиці є дорогоцінна обручка – це дарунок за зцілення від якоїсь хвороби. На жаль, прізвище оздоровлена не залишила.
Хворі не раз відчувають полегшення, коли прикладаються до чудотворної ікони. Це ще раз підтверджує істину: зцілення і святість бувають там, де є глибока віра, ота маленька зернинка, про яку говорив Ісус.
l
За Мойсеєм (так само, як і за Ісусом Христом) йшли ті, що вірили, бо знали, що є один Господь, з яким – правда, перемога і життя.
Коли у 1992 році війнув свіжий вітер відродження святині, Бог послав на парафію Петра Левочка. З церковною громадою будував, майстрував, молився. День і ніч вів вірних за собою із простим заповітом: "Нехай там що, а церкву відбудуємо".
Засяяли срібні бані із хрестами над храмом. Задзвонили дзвони. І раптом – фатальна випадковість: загинув священик. Полетіла душа о. Петра на небеса. Сумував весь Ковель.
З Божого благословення естафету становлення храму перейняв о. Василь Мичко. Ми вже згадували, скільки зроблено  за останнє десятиліття для розбудови собору. Та є ще інший бік "медалі" – це волонтерська діяльність. Він – один із перших священиків, який "полетів" на Київський Майдан на підтримку студентів. Був у вирі трагічних подій лютого 2014 року. Організовує гуманітарну допомогу воїнам АТО та "майданівцям". 
Священик ревно ставиться до історії храму. Сам особисто не один день працював в архівах.
З його ініціативи і сприяння вийшла історико-краєзнавча книга "Благовіщенська святиня: історична пам'ятка архітектури та духовності". 
Всім би таке розуміння важливості нашої історії!
А ще отець Василь – член штабу Національного спротиву Ковельщини, депутат районної ради. Він несе в собі не тільки духовний хрест, але й не менш відповідальний – національно-патріотичний.
Храм розправив свої орлині крила. Ідуть вірні до святині: моляться до Бога і за Україну, збирають кошти, продукти, одяг, плетуть  маскувальну сітку воїнам АТО.
l
І славно, що в цім строю впевнено крокують сподвижники о. Василя і церковної громади священики о. Ігор Циб та о. Михайло Левочко, син о. Петра.
Тільки  один штрих до портрета о. Ігоря. Він 19-20 лютого 2014 року з-під снайперських куль виносив поранених і вбитих. Одних відспівував, інших благословляв на здоров'я. Гідна громадянська позиція священнослужителя! А духовна естафета від батька до сина о. Михайла! Ось чим сильна Україна!
Мав би згадати старост, хористів, будівничих та парафіян- активістів, але місця в газеті мало. Знаємо, що Бог бачить людські діяння в ім'я добра, миру і духовності, віддячує сторицею всім.
...510 історичних літ. На свято Благовіщення помоляться вірні за мертвих і живих, заспівають духовний Гімн України і тим підтвердять, що віра Христова й Україна вічні.
НА ЗНІМКАХ: вгорі – Свято-Благовіщенський храм сьогодні (ліворуч) і на початку ХХ століття (праворуч); священнослужителі храму у різні часи (зліва направо) – архієпископ Ігор (Губа); о. Петро ЛЕВОЧКО; о. Василь МИЧКО; о. Ігор ЦИБ; о. Михайло Левочко; в центрі – останній настоятель храму до його зройнування прот. Євгеній ГРИЗЕНТОВИЧ з прихожанами; внизу ліворуч – духовенство церкви на архієрейському Богослужінні разом із Митрополитом УПЦ КП Михаїлом; внизу праворуч – хрест з купола старої церкви.
Фото з архіву Свято-Благовіщенського храму.

"Збудували мене діти

Своїми руками.

Ніби матір, уквітчали

Гарно рушниками".

Анатолій СЕМЕНЮК.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1029
Читати далі
02.04.2015 Семенюк Анатолій Володимирович

DSC_8982Чужих  дітей не буває

Якщо війна – це дух, то волонтерство – душа. Головна зброя волонтерства – творення добра, милосердя, благодійності.
І не тільки. У загальній місії волонтерства сапфірами виблискують грані виховного процесу в дусі патріотизму серед дітей та учнів.
Про важливість волонтерства у формуванні нового суспільства йшлося на засіданні "круглого столу", організованого в ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 під назвою: "Волонтерство як джерело формування громадянської освіти та практичних життєвих орієнтирів".
Розпочався "круглий стіл" із душевної благодійної акції. Мамі учня школи Романа Бученка  було вручено грошову допомогу у сумі 5 тисяч гривень на реабілітацію сина після операції. Від Волинського обласного відділення Дитячого фонду України кошти Наталії Олександрівні вручила голова відділення Олена Грінченко, яку шанують люди за щиру душу і гаряче материнське серце.
За долю і здоров'я хворого Романа переживали вся школа, друзі і просто знайомі. І хоч цих коштів недостатньо для повноцінного відновлення здоров'я, вони дарують надію на одужання, і є чи не найкращими ліками. Отож, не зачерствіла душа наша! Серед мороку війни, смертей і горя вона, як спротив злу, розквітає і вселяє віру в мир, життя і здоров'я.
У своєму виступі Оксана Мельник, заступник директора ЗОШ І-ІІІ ст. № 1, поінформувала присутніх про волонтерські програми, які діють у школі. Учні зустрічалися з воїнами АТО, збирали для них гуманітарну допомогу, виготовляли обереги. Було проведено фестиваль  вареників, акцію "Діти Заходу – дітям Сходу". Надсилали на передову листи, "валентинки", малюнки і багато чого іншого.
– День в школі – це частинка життя кожного учня. І якщо він спрямований в русло творення добра і моральних чеснот, – у нас є майбутнє.
Я буду найщасливішою мамою, коли у нашій країні настане мир, – підсумувала свій звіт пані Оксана.
Про шкільні благодійні проекти в НВК "ЗОШ І-ІІІ ст. № 11 – ліцей” розказала Алла Сметюх, заступник директора школи. Тут і опікунство над будинком, у якому перебувають люди похилого віку, і організація благодійних ярмарків та концертів, і виготовлення сувенірів для воїнів АТО, і збір коштів для важко хворих та інші акції.
– Здається, що зло непереможне. Та кожного разу, коли ми діємо, воно відступає! – сказала на закінчення виступаюча.
– Допоки хоч одна дитина плаче, ти зобов'язаний жити і допомагати їй, – проголосила важливу тезу гостя з Луцька Олена Грінченко.
Сьогодні особливої уваги потребують діти-сироти. Не менш важливою є допомога дітям із сімей воїнів АТО. Фонд також приділяє велику увагу оздоровленню дітей. Телерадіомарафон, різноманітні благочинні акції та заходи – все це роблять “дитфондівці” на благо дітей, з метою виховання майбутнього покоління патріотів. Велику увагу приділяють обдарованим дітям із малозабезпечених сімей. У співпраці із владою  шести дітям-сиротам виділено житло.
Не секрет: якщо душа “надламлена”, то з неї важко сформувати доброчинну особистість. Мусимо пам'ятати, що чужих дітей не буває.
Олена Миколаївна подякувала управлінню освіти міста, школам Ковеля за плідну співпрацю з обласним відділенням Дитячого фонду України.
Засідання "круглого столу" супроводжувалося літературно-мистецьким дійством під назвою "Блаженні милостиві, бо помилувані  вони будуть". Слід тільки подякувати організаторам та учням школи за змістовно прочитані вірші та проспівані пісні, наповнені  патріотичним духом і любов'ю до України.
Про нові благодійні проекти та благочинні волонтерські акції розповіли присутні на засіданні "круглого столу" Галина Голубович, голова обласного благодійного фонду "Майбутнє Волині", Жанна Гончаренко, представниця фінансового Центру соціальних програм із Києва, Галина Лисковець, координатор центру Товариства допомоги дітям-сиротам в Україні, вчитель ЗОШ І-ІІІ ст. № 1.
Великих зусиль для того, щоб "круглий стіл" був ефективним і результативним,  доклали Жанна Колеснікова, методист міського управління освіти, Тетяна Донюш, директор загальноосвітньої школи №1 і, як ми вже згадували, Оксана Мельник, заступник директора школи із своїми вихованцями та співведучим заходу Павлом Грициком.
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА  ЗНІМКАХ:  під час заходу.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Якщо війна – це дух, то волонтерство – душа. Головна зброя волонтерства – творення добра, милосердя, благодійності.

Анатолій СЕМЕНЮК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1089
Читати далі
31.03.2015 Семенюк Анатолій Володимирович

index Чи вигідно опалювати дровами?

Державна політика у сфері житлово-комунального господарства спрямована на заміщення природного газу іншими видами палива. ПТМ "Ковельтепло" провело відповідні роботи з реконструкції кількох котелень із заміною газових котлів на твердопаливні.
Але чи вигідно підприємству виробляти теплову енергію з використанням дров? І чи будуть у зв'язку з цим змінюватися тарифи?
Про це розповідає директор ПТМ "Ковельтепло", депутат міської ради Володимир БОЙКО.

Розмову вів Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 1236
Читати далі