07.08.2025
Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 24оС. Вітер західний помірно сильний.
В ніч на п’ятницю. Ясно. Температура: 14оС. Вітер південно-західний слабкий.
П’ятниця. Ясно. Температура: 25оС. Вітер південно-західний помірний.
В ніч на суботу.  Ясно. Температура: 15оС. Вітер південний слабкий.
Субота. Ясно. Температура: 25оС. Вітер південний помірний.
В ніч на неділю. Ясно. Температура: 16оС. Вітер південний слабкий.
Неділя. Мінлива хмарність. Температура: 260С. Вітер південно-західний помірний.
В ніч на понеділок. Ясно, під ранок – туман. Температура: 16оС. Вітер північний  слабкий.
Понеділок. Мінлива хмарність.  Температура: 25оС. Вітер західний помірний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 15оС. Вітер північний слабкий.
Вівторок. Мінлива хмарність.  Температура: 26оС. Вітер північно-західний помірний.   
В ніч на середу.  Мінлива хмарність.  Температура: 15оС. Вітер північний слабкий.
Середа. Мінлива хмарність. Температура: 25оС. Вітер північний помірний.

природа Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 24оС. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Ясно. Температура: 14оС. Вітер південно-західний слабкий.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 20
Читати далі
07.08.2025
Є у нашому місті категорія людей, яких називають старожилами Ковеля. До них, безперечно, можна зарахувати Миколу Євгеновича Мартинюка, головного інженера ремонтного житлово-комунального підприємства, або скорочено РЖКП №1.
І хоч народився у Рожищенському районі, середню спеціальну освіту здобував у Малині, починав трудову діяльність у Любомлі, Ковелю присвятив свої найкращі роки життя. 44 з них віддав роботі у галузі житлово-комунального господарства.
Для мене пан Микола – "обличчя" комуналки, яку не можу уявити без нього, а його – без неї. Така собі своєрідна любов на многії і благії літа. Скажу чесно: не кожен витримає випробування, які випадають на долю працівників цієї галузі. Це – величезна відповідальність перед людьми, недоспані ночі й недогуляні відпустки, вміння орієнтуватися у складних ситуаціях і знаходити вихід з них.
А ще, коли ти – керівник, відповідаєш не лише за себе, а й за своїх підлеглих, то труднощі подвоюються або потроюються, вимагають максимальної мобілізації сил, знань, досвіду. У зв'язку з цим Миколі Євгеновичу, мабуть, неабияк пощастило, що довелося  у різний час працювати з людьми, котрі вписали яскраві сторінки в книгу літопису ковельської "комуналки". В першу чергу, це – Антон Іванович Сарапін, котрий запросив на роботу в житлово-експлуатаційну контору №1, яку очолював. Спочатку – на посаду майстра, а з 1993 року – головного інженера. 
В Антона Івановича вчився професійному підходу до справи, вимогливості до підлеглих, людяності й щирості у спілкуванні, що було властивим цьому справжньому "зубру" житлово-комунального господарства міста. Гарні стосунки підтримував з колишніми очільниками "Ковельводоканалу" Степаном Павловичем Тищуком, "Добробуту" – Петром Григоровичем  Дубіком та іншими. Їх досвід, вміння розв'язувати найскладніші проблеми допомагали у повсякденній діяльності.
Деякий час – з 2006 по 2009 р. р. – довелось очолювати ЖЕК, застосовувати набуті знання на практиці, що було і нелегко, і непросто. Після об'єднання двох РЖКП в одне знову працює на посаді головного інженера. В його підпорядкуванні – весь інженерно-технічний персонал ремонтного житлово-комунального господарства №1, його виробнича діяльність. 
– Сьогодні обов'язків у нас побільшало, – каже пан Микола. – Це й зрозуміло. Адже одне підприємство – це не два, як було колись. Але нічого: справляємось. Багато значить злагоджена робота адміністрації, яку очолює Віктор Степанович Солов’янчук, тісна взаємодія з міською владою. 
У вирішенні виробничих питань нам повсякчас допомагають міський голова Ігор Чайка, його перший заступник Тарас Яковлев, начальник управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства Сергій Дудка. Відчувається їх надійне "плече". Так, завдяки співфінансуванню Програми підтримки житлового фонду з боку міської ради нам вдалося поліпшити стан справ у цій сфері. Стараємось вчасно реагувати на заяви і скарги ковельчан, розширювати види послуг, впроваджувати сучасні технології ремонту. 
– Ваше підприємство є одним з управителів частини міського житлового фонду. Що цікавого з'явилося тут останнім часом? 
– Завдяки впровадженню системи "Вайбер" маємо постійний зв'язок  з уповноваженими особами того чи іншого багатоквартирного будинку, володіємо оперативною інформацією про їх потреби і запити. Відтак – можемо своєчасно реагувати на них, в тому числі й із використанням робочої сили підприємства, необхідної техніки. 
Микола Євгенович – не тільки "ас" житлово-комунального господарства. Він – активний учасник громадсько-політичного життя Ковеля, був депутатом міської ради двох скликань. Добрим словом згадує міського голову Ярослава Шевчука, який багато зробив для розвитку "комуналки" у ті роки, глибоко вникав у проблеми галузі. У свою чергу, пан Микола відповідально ставився до виконання обов'язків депутата, намагався в міру своїх сил сприяти соціально-економічному розвитку рідного Ковеля.
У героя моєї розповіді – гарна сім’я. Дружина Галина Володимирівна  багато років працювала на "Ковельсільмаші", зараз перебуває на заслуженому відпочинку. Син Андрій у відповідальний і нелегкий час для країни несе службу в Збройних Силах. Невістка Оксана – педагог Ліцею №13. Там же навчається онука Влада. Мешкають окремо від батьків.
Не можу втриматися від запитання: 
– Все свідоме життя Ви присвятили роботі. Скільки пам'ятаю, Ви завжди у виробничих клопотах, як-то кажуть, трудовому неспокої. Але ж бувають і вільні хвилини. Яке маєте хобі?
Микола Євгенович усміхається: 
– "Тихе полювання" – гриби. Це моє улюблене заняття. Ще, правда, є "дача". Але там, в основному, господарює дружина, дай її, Боже, здоров'я!
l
Отакий він, Микола Мартинюк. Рухливий, неспокійний, енергійний. Навіть не віриться, що 9 серпня йому виповниться 70. Можливо, секрет його "зрілої" молодості у постійному русі, залюбленості в працю, яка визначила сенс життя. Як би там не було, але можу з повним правом назвати свого тезку почесним старожилом Ковеля, якому вірою і правдою служить майже пів століття. Думаю, владі варто по-належному оцінити його роль і значення в житті міської громади. Як? На те й влада, щоб думати і приймати рішення…
А я бажаю пану Миколі одного, як кажуть причетні до техніки: "До ста літ без капремонту!".
Микола ВЕЛЬМА.
НА СВІТЛИНІ: (зліва направо) головний інженер РЖКП №1 м. Ковеля Микола Мартинюк, начальник аварійної ремонтної служби Петро Коляда, майстер ремонтної служби Андрій Неридько.
Фото 
Аліни Романюк.

4e2e95ad466172c9e6f871df90d298ce Є у нашому місті категорія людей, яких називають старожилами Ковеля. До них, безперечно, можна зарахувати Миколу Євгеновича Мартинюка, головного інженера ремонтного житлово-комунального підприємства, або скорочено РЖКП №1.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 80
Читати далі
07.08.2025

01 Етнофестиваль «На гостини до Лесі», присвячений пам’яті геніальної Лесі Українки, її багатогранному таланту та видатній особистості, давно вже став гарною традицією Колодяжненської громади і направду важливою культурно-мистецькою подією, до якої готуються і на яку чекають цілий рік. Уже втретє захід проходить в умовах повномасштабної війни, тож об’єднує всіх іще однією важливою спільною метою – збором коштів на підтримку Збройних Сил України. Тож 3 серпня 2025 року відбувся VII благодійний Етнофестиваль «На гостини до Лесі».

На культурно-мистецький захід завітали: голова Колодяжненської громади Віталій Кашик, перший заступник голови Волинської обласної ради Юрій Поліщук, заступник голови Ковельської районної ради Андрій Броїло, керівник апарату Ковельської райдержадміністрації Степан Топольський, а також наші міжнародні партнери – президент Товариства друзів дітей Сілезького регіонального відділення Республіки Польща Ян Вєсьолек та волонтер Войцех Рихлік.
Зранку гостей зустрічали на центральній садибі громади – в Колодяжному. Біля Алеї пам’яті Героїв хвилиною мовчання вшанували загиблих через російське вороже вторгнення Захисників і Захисниць та поклали до стенда квіти. З нагоди 112-их роковин смерті Лесі Українки відбулося покладання квітів до її погруддя біля Центру культури, дозвілля та спорту і до пам’ятника на території музею-садиби Косачів.
Потому, у музею-садибі Косачів гості та учасники  етнофестивалю мали можливість відвідати виставку етнографічного проєкту «Зустріч у часі». 
Найбільш очікуваною та атмосферною частиною заходу було свято в урочищі “Нечимне”. На вході у заказник звучали народні мелодії, виконані на саксофоні Леонідом Бордеану. Для гостей була проведена оглядова екскурсія «Таємничий світ урочища “Нечимне», у рамках якої присутні мали нагоду побувати у музеї «Лісова пісня», побачити чарівний ліс, Лесин дуб, місце, де стояла хатинка дядька Лева і озеро, яке, на жаль, уже заросло різнотрав’ям, але колись поетеса побачила його таким, як описала у драмі-феєрії.
Згодом на лісовій сцені розпочалася благодійна літературно-мистецька композиція «До тебе, Україно, наша бездольная мати», у рамках якої – виступи запрошених колективів із різних куточків Волині та західного регіону , а також місцевих авторів й аматорів сцени.
На початку присутні хвилиною мовчання вшанували пам'ять полеглих на війні,  поіменно згадавши загиблих Героїв з Колодяжненської громади.
Гостей Етнофестивалю привітав сільський голова Віталій Кашик. Він, перщ за все, подякував Захисникам і Захисницям України, завдяки яким є можливість проводити цей захід. Висловив вдячність усім, хто завітав на захід, побажав змістовного спілкування та закликав підтримати благодійні збори на ЗСУ. Слово мав і Ян Вєсьолек, який розповів, що щиро радий бути сьогодні в Україні, у волинському лісі, і стати частиною натхненного культурно-мистецького дійства, присвяченого постаті Лесі Українки, яка, безперечно, ще за її життя проклала міцний місток до європейської культури. 
За всебічну підтримку та активну волонтерську діяльність, небайдужість, розуміння, особистий внесок в організацію оздоровлення та відпочинку учнівської молоді, за впевненість у збереженні дружніх відносин та подальшій плідній співпраці Яна Вєсьолека було нагороджено подякою голови Колодяжненської сільської ради, а Ян Вєсьолек своєю чергою відзначив голову Колодяжненської громади символічною нагородою – «товариш дітей» – за сприяння у відпочинку дітей на території Польщі і загалом за всебічну підтримки освіти, культури та дитячого спорту. 
Вітання від себе, начальника районної військової адміністрації Ольги Черен, голови районної ради В’ячеслава Шворака, виголосив Степан Топольський.
Колоритна і різноманітна програма виступів нікого не залишила байдужим. 
Захід тематично розпочався мотивами «Лісової пісні» – на сцені постали Мавка і Лукаш у виконанні юних талантів громади Анни Паврозник та Максима Гладищука,
Щиро і натхненно лунало авторське поетичне слово: свою поезію читали волинська поетеса, багаторічна організаторка  заходу «Лісова пісня» Ніна Горик, член Літературно-мистецького товариства «Творчий світ» Роман Марковський, поетеса, авторка гімну Колодяжненської громади Ніна Шугніло. Також прозвучали поетичні рядки від представників духовенства ПЦУ Анатолія Яцківа та Івана Оринчака, поеток  Олени Прадійчук, Валентини Клюнтер, декламації творів Лесі Українки від Олени Місюри, Ангеліни Кравчик, Соломії Узаревич, цікава історія про сім’ю Косачів від професорки Волинського національного університету Світлани Богдан. 
Талановитим виконанням та самобутніми народними обрядами вразили публіку запрошені колективи: «Перевесло» (с. Радехів Вишнівська ТГ); фольклорні народні аматорські колективи «Опалинка» (с. Гуща Рівненська ТГ); «Криниця» (с. Видерта Камінь-Каширська ТГ); «Нуйнівські співухи» (с. Нуйно Сошичненська ТГ); вокально-аматорський колектив «Калинонька» (с. Сераховичі Сереховичівська ТГ); зразковий аматорський фольклорний ансамбль «Веселики» (с. Рокитне Рокитнівська ТГ); народний аматорський родинний вокальний ансамбль «Рідня» Заболоттівського будинку культури; народний аматорський фольклорний ансамбль «Любисток» клубу с. Мульчиці Вараської міської ради, фольклорний гурт «Шавлаєчка» Тойкутського сільського будинку культури (Ковельска ТГ), а також вокалістки Олександра Жук (с. Буцинь Дубівської ТГ) та Ольга Лампіка  (с. Смідин Смідинської ТГ).
Нікого не лишили байдужими місцеві колективи – дитячий фольклорний гурт «Веретенце» (с. Уховецьк, керівник: Руслана Семотюк), аматорський колектив «Волошка» (с. Волошки, керівник: Руслана Дмитрук) та колектив працівників культури Колодяжненської сільської ради «Розмай» (керівник: Юлія Михайлова).
Цього дня неодноразово у своїх виступах, віршах, пісенних композиціях висловлювалася вдячність і шана нашим Захисникам і Захисницям, адже завдяки їм над нами – відносно мирне небо і гарантована можливість жити вільно на своїй українській землі.
По завершенню творчих виступів був проведений благодійний ярмарок «Разом до Перемоги», де всі охочі мали нагоду придбати різноманітні смаколики та сувеніри і цим самим підтримати Збройні Сили України.                
Є у Колодяжненській громаді ще одна традиція: кожен масовий захід завершується спільним виконання Гімну громади, тож і цей раз – не виняток. 
Віталій Кашик подякував організаторам – адміністрації сільської ради, управлінню гуманітарної сфери виконавчого комітету сільської ради, Центрові культури, дозвілля та спорту і всім його працівникам, залученим до підготовки ярмарку старостам, а також усім учасникам та гостям благодійного заходу і побажав зустрітися наступного року під мирним небом та з радістю від Перемоги.
У рамках VIІ благодійного Етнофестивалю «На гостини до Лесі» вдалося зібрати  для Збройних Сил України 76 470 гривень.
Маргарита Шаблевська.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 26
Читати далі
07.08.2025
22 липня – день народження Іллі Рєпіна, всесвітньовідомого художника, родом із м. Чугуїв, що на Харківщині. Доробок цього митця відомий українцям передусім знаковою картиною "Запорожці пишуть листа турецькому султану" ("Запорожці"). 
Початкову художню освіту Ілля Рєпін отримав серед іконописців (по-українськи "богомазів") у рідному Чугуєві.
Згодом як син російського солдата, маючи пільгу, вступив до Петербурзької Академії мистецтв, де навчався Тарас Шевченко. На той час Академія перебувала у творчих змаганнях з молодими художниками з Артілі Івана Крамського, відомого нам за портретом Тараса Шевченка. Великий вплив на Іллю Рєпіна мав земляк, студент Микола Мурашко, згодом засновник 1-ої художньої школи у Києві.
Серед найперших знакових робіт Іллі Рєпіна – полотно "Бурлаки на Волзі", яке купив на виставці "свєтлейший" князь Андрій. Той уздрів у цій ватазі пригнічених "руських богатирей".  
Картина дуже резонує з пізніше написаною роботою "Запорожці", яку викупила царська сім'я за  35000 рублів сріблом. Свідомо чи підсвідомо Ілля Рєпін яскраво порівняв два різні народи, Слава йому!
Знаковою з історії московії є картина "Іван Грозний убиває свого сина Івана". Це – своєрідний символ ненависті і жорстокості кацапів до життя навіть власних дітей. Картина має великий психологічний вимір. На виставках неодноразово її різали на шматки. Сьогодні вона зберігається за ґратами від… кацапів.
Особливістю магії творчості Іллі Рєпіна є те, що здебільшого портретовані ним знаменитості росії згодом помирали. Яскравий приклад: після створення портрета прем'єр-міністра Петра Столипіна його згодом розстріляли у театрі в Києві.
Сімейне життя І. Рєпіна було повне і успіхів, і прикрощів. Маючи трьох дочок і сина, художник прагнув бути добрим батьком. Син Юрій навіть здобув фах художника, але загубився у батьковій славі.
Все своє довге життя художника Іллі Рєпіна – це своєрідний звіт історії інтелектуала суспільству. Він був у тісних і творчих стосунках з Левом Толстим – динозавром ХІХ ст., академіком Дмитром Яворницьким – інтелектуальним явищем України ХХ ст. Усі його твори – це ілюстровані документи імперії у людських долях і подіях.
Пройшовши школу академізму Карла Брюлова, художник зумів залишити глибоку борозну "критичного реалізму" у світовому образотворчому мистецтві. Для України ім'я художника Іллі Рєпіна вагоме тим, що найкраща картина людських цінностей "вольниці" створена за фактами і правдою нашої історії. Це правдивий документ людського життя, а не притчі чи догми, що нам прагнуть нав'язати сповідники чужих і далеких цінностей.
Вічна слава і пам'ять художникові Іллі Юхимовичу Рєпіну, що пошанував у картині "Запорожці" славу та велич українського національного козацького духу.
Слава Україні!
Іван Сидорук, 
Заслужений працівник культури України.
На світлинах: репродукції картин "Запорожці пишуть листа турецькому султану" (1880-1891 р. р.); "Бурлаки на Волзі" (1872-1873 р. р.); "Іван Грозний і син його Іван 16 листопада 1581 року" (1883-1885 р. р.).
Ілюстрації з архіву автора.

2 22 липня – день народження Іллі Рєпіна, всесвітньовідомого художника, родом із м. Чугуїв, що на Харківщині. Доробок цього митця відомий українцям передусім знаковою картиною "Запорожці пишуть листа турецькому султану" ("Запорожці"). 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 16
Читати далі
07.08.2025
Відбулася звітно-виборна конференція міськрайорганізації Товариства Червоного Хреста України. В її роботі взяли участь представники міської та районної влади, соціальної служби, обласного осередку Товариства, представники ветеранських організацій.
Про роботу за звітний період розповіла голова ковельських "червонохрестівців" Людмила Стахорська, яка майже 20 років очолювала Товариство. Вона – знаюча, талановита, авторитетна, з щирим, добрим серцем людина. Вміло організовувала роботу у такий непростий час, як нині. Триває війна, котра несе із собою біль, смерть, кожен день множить горе.  Тому людське життя, як ніколи, потребує захисту, доброти, милосердя і допомоги. Ось чому в останні роки робота Товариства підпорядковувалась одній меті – допомагати  воїнам ЗСУ. Байдужих тут не було.
Для кращої організації роботи, як наголосила доповідач, працювали за чітко визначеними напрямками, і кожен волонтер трудився, не покладаючи рук. Не рахувались з часом, не відчували втоми.
Присутні мали можливість познайомитись з буднями "червонохрестівців" із світлин на стендах. Про нові напрацювання, урізноманітнені форми діяльності не раз розповідали "Вісті Ковельщини". Читачі могли об'єктивно оцінити досягнуті результати.
Про добрі справи членів Товариства говорив міський голова Ігор Чайка. Він, зокрема, зазначив, що ковельський осередок – це згуртована команда волонтерів, яка працює за багатьма напрямками. Мер високо оцінив роботу голови Людмили Стахорської, подякував їй за плідну співпрацю, внесок у розвиток благодійної діяльності, турботу про соціально незахищені верстви населення.
Ігор Чайка та його заступниця Наталія Маленицька за багаторічну сумлінну працю нагородили Людмилу Севастьянівну Почесною Грамотою.
Слова щирої вдячності виголосили перший заступник голови РДА Галина Коляда та заступник голови районної ради Андрій Броїло. Подумалось:  хіба можна коротко перелічити всі ті добрі справи, які повсякденно здійснюють працівники, волонтери Товариства? Тут панує атмосфера доброти і милосердя, любові і турботи, розуміння й допомоги. "Це немає одиниці виміру, – наголосила Галина Степанівна. – Ми дякуємо за співпрацю, за вміння розділити чужий біль, підтримати у важку хвилину".
Галина Коляда разом з Почесною Грамотою передала щирі слова вітання від голови РДА Ольги Черен.
Діяльність Людмили Стахорської, її команди багатогранна і особливо важлива. Нам всім відома емблема ТЧХУ – червоний хрест на білому фоні. Ми не завжди задумуємось, чому? Бо де б не трапилась біда, Червоний Хрест поспішає на допомогу. Цій найстарішій у світі міжнародній організації (більше 100 років) завжди притаманні доброта, милосердя, готовність робити добро всім, здатність відгукнутись на чужий біль.
За співпрацю, злагоджену роботу подякувала начальник управління соцзахисту міськвиконкому Софія Сагаль. Щирі, теплі слова подяки висловив генеральний директор МТМО Валентин Вітер.
За допомогу ветеранам, розуміння їх проблем, тісну співпрацю з ветеранською організацією району Людмила Севастьянівна нагороджена Подякою організації ветеранів України.
В роботі конференції взяла участь голова Волинської організації Товариства Червоного Хреста, віцепрезидент українського Червоного Хреста Гришко Валентина Степанівна, яка відзначила добру роботу ковельських "червонохрестівців", наголосивши на тому, що не мали б ковельчани такого успіху, такої злагодженої, творчої роботи, якби не дружний, знаючий колектив, натхненником якого є мудра, працьовита, з великим досвідом Людмила Стахорська. Саме вона зуміла налагодити тісну співпрацю з органами місцевої влади, громадськими організаціями, тому не дивно, що при оцінці діяльності голови одноголосно проголосували за "відмінно".
Коли справа дійшла до розгляду питання про вибори голови Товариства, Людмила Севастьянівна попросила конференцію звільнити її із займаної посади, мотивуючи це тим, що "молодим у нас дорога". Вона запропонувала кандидатуру на посаду голови – Анну Миколаївну Шуляр.
Жінка – людина не нова в Товаристві. На роботу прийшла волонтером, коли почалась російсько-українська війна, з доброї волі, знала, що потрібна безкорислива допомога. Вміла, знаюча, невтомна, швидко опанувала тонкощі роботи, встигала скрізь. Пізніше отримала посаду фахівця з розвитку організації волонтерства. З її ініціативи було реалізовано  ряд важливих проєктів. Робота Товариства стала більш ефективною. Про це теж писала наша газета. Та й самі жителі міста і району задоволені тими конкретними і такими необхідними формами діяльності Товариства.
Пані Анна щиро подякувала присутнім за довіру і запевнила, що буде все робити для того, аби організація не втратила свого іміджу, стала більш ефективною, відкритою до співпраці, особливо з молоддю, бізнесом і громадськими організаціями. Слід залучити нових партнерів і впроваджувати сучасні підходи в організації допомоги тим, хто цього потребує.
…Сьогодні дзвони б'ють на сполох: війна триває. Спільна біда об'єднує, закликає всіх нас до єдності, адже тільки милосердя робить нас справжніми людьми.
Тож залишилось побажати членам Ковельського осередку ТЧХУ, його штатним працівникам, волонтерам, Анні Миколаївні та Людмилі  Севастьянівні:
Хай душа буде світлою у Вас,
Й промениться завжди
 добротою.
Йдіть робити добро! В добрий
 час!
І живіть в цьому світі з красою.
Валентина СІЧКАР,
голова районної ветеранської організації, громадський кореспондент газети 
"Вісті Ковельщини".

IMG_8825 Відбулася звітно-виборна конференція міськрайорганізації Товариства Червоного Хреста України. В її роботі взяли участь представники міської та районної влади, соціальної служби, обласного осередку Товариства, представники ветеранських організацій.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 17
Читати далі
07.08.2025
ОВЕН. Початок тижня вдалий для вiдпочинку. Середа може виявитися днем високої працездатностi. У четвер отримаєте допомогу вiд колег i партнерiв у здiйсненнi планiв. В недiлю бажано бути збоку вiд бурхливого потоку подiй.
ТЕЛЕЦЬ. Успiшні запланованi поїздки. Хороший момент для ремонту квартири, облаштування дачi, покупки меблiв. Якщо незадоволенi ситуацією, то спробуйте щось змiнити в собi, iнше змiниться саме. У четвер можливi проблеми у дiлових справах, але прихильнiсть начальства дозволить легко їх усунути.
БЛИЗНЮКИ. Продуманiсть в дiях пiде на користь кар’єрi. Творчий пiдхiд допоможе досягти успiху. Сприятливий час для амбiтних планiв, укладання договорiв. З четверга можливi короткi поїздки i приємнi побачення. Заплануйте на вихiднi днi щось оригiнальне. 
РАК. Тиждень сприятливий у сферi професiйної дiяльностi i творчих дослiдженнях. Постарайтеся бути уважними, прислухатися до iнтуїцiї. Випаде нагода налагодити дiловi зв’язки i особистi контакти. Задумайтеся про майбутню вiдпустку. 
ЛЕВ. Зірки дадуть можливiсть проявити найкращi риси. Не варто починати конфронтацiю на роботі. Постарайтеся згладити кути, все вирішиться саме собою. Вихiднi проведiть на природi.
ДIВА. Доля може подарувати приємнi знайомства, якi якщо i не змiнять особисте життя, то допоможуть в справах. Будьте обережнi при ухваленнi рiшень. Сприятливий час для полiпшення стосунків з начальством або переходу на нову роботу.  
ТЕРЕЗИ. Не варто непокоїтися з приводу змiн, що насуваються, вони можуть виявитися до кращого. Будьте уважнi i дбайливi щодо до любимої людини, оскiльки їй бракує вашого душевного тепла. Бажано планувати зустрiчi i завдання на тиждень. 
СКОРПIОН. Слушний момент для оновлення в багатьох життєвих сферах. Зробiть важливий крок, i самопочуття i настрiй поліпшаться. Розвиток подiй багато в чому залежатиме вiд погляду на проблему, уникайте песимiзму.  У четвер i п`ятницю вдасться продемонструвати високий професiоналiзм, можете отримати премiю.
СТРIЛЕЦЬ. Щоб досягти успiху, слід визначитися, чого хочете i на яких умовах. Не варто впадати в крайнощi.  Не зациклюйтеся на дрiбницях, не соромтеся звертатися за допомогою. П’ятниця вдала для конструктивних пропозицiй, кориснi контакти з керiвництвом.
КОЗЕРIГ. Бажано поки не братися за важливi справи. Продумуйте слова i дiї. Можливi перепади настрою. Вiрогiдне надходження несподiваної iнформацiї. Четвер – хороший день для публiчних виступiв.
ВОДОЛIЙ. Зможете розгорнути бурхливу дiяльнiсть, проте дуже наполеглива праця загрожує пiдiрвати здоров`я, робiть те, що потрiбно особисто вам.У п’ятницю можлива зустрiч, яка допоможе змiнити погляд на ситуацiю.
РИБИ. Доведеться проявити гнучкiсть розуму i максимум кмiтливостi. Подивiться фiлософськи на ситуацiю, що склалася.  У вихiднi добре влаштувати пiкнiк на природі з рідними. Вдасться продемонструвати високий професiоналiзм.
Підготував
Степан ЗОРЕПАД.

7b7c3ceb7b23218cc24daa15564f00db ОВЕН. Початок тижня вдалий для вiдпочинку. Середа може виявитися днем високої працездатностi. У четвер отримаєте допомогу вiд колег i партнерiв у здiйсненнi планiв. В недiлю бажано бути збоку вiд бурхливого потоку подiй.

ТЕЛЕЦЬ. Успiшні запланованi поїздки. Хороший момент для ремонту квартири, облаштування дачi, покупки меблiв. Якщо незадоволенi ситуацією, то спробуйте щось змiнити в собi, iнше змiниться саме. У четвер можливi проблеми у дiлових справах, але прихильнiсть начальства дозволить легко їх усунути.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 30
Читати далі
31.07.2025

517903358_23869421009379502_5713365189327236541_n

З 8 по 11 липня у Рівному проходив відкритий Кубок Рівненської області з БОЧА серед спортсменів з ураженнями опорно-рухового апарату.

Змагання були приурочені до Дня Української Державності й об’єднали 52 спортсменів з різних куточків України: Рівного, Києва, Ковеля (Волинська область), Мукачева (Закарпатська область), Золочева та Новояворівська (Львівська область), а також із Сарн (Рівненська область).

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 43
Читати далі
31.07.2025
Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 23оС. Вітер південно-західний помірно сильний.
В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: 15оС. Вітер західний слабкий.
П’ятниця. Мінлива хмарність, дощ, гроза. Температура: 23оС. Вітер західний помірний.
В ніч на суботу.  Ясно. Температура: 15оС. Вітер південно-західний слабкий.
Субота. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 25оС. Вітер західний помірний.
В ніч на неділю. Ясно. Температура: 16оС. Вітер південно-західний слабкий.
Неділя. Мінлива хмарність, по обіді – дощ, гроза. Температура: 260С. Вітер південно-західний помірний.
В ніч на понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 16оС. Вітер північно-західний  помірний.
Понеділок. Мінлива хмарність.  Температура: 25оС. Вітер південно-західний помірно сильний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 17оС. Вітер північно-західний слабкий.
Вівторок. Мінлива хмарність.  Температура: 25оС. Вітер північно-західний помірний.   
В ніч на середу.  Мінлива хмарність.  Температура: 17оС. Вітер східний слабкий.
Середа. Мінлива хмарність. Температура: 23оС. Вітер східний помірний.

гриб Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 23оС. Вітер південно-західний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: 15оС. Вітер західний слабкий.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 76
Читати далі
31.07.2025

Леся Біль єдиної зброї

Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє.
Леся Українка
Півні кричать у мегафони мальв –
аж деренчить полив'яний світанок…
Мій рідний краю,
зроду ти не мав
нейтральних барв, тих прісних пуританок.
Червоне й чорне кредо рукава.
Пшеничний принцип сонячного степу.
Такі густі смарагдові слова
жили в тобі і вибухали з тебе.
Слова росли із ґрунту, мов жита.
Добірним зерном колосилась мова.
Вона як хліб. Вона мені свята.
І кров'ю предків тяжко пурпурова.
А хтось по ній прокопував рови.
Топтав, ганьбив нам поле найдорожче.
І сниться сон: пасуться корови –
сім тучних, але більше тощих.
Скубуть озиме, нищать ярину,
ще й гидять, гудять, ратицями крешуть.
Трагічна мово! Вже тобі труну
не тільки вороги, а й діти власні тешуть.
Безсмертна мово! Ти смієшься гірко.
Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі.
Вони ж дурні, вони ж знімали мірку
з твоїх принижень – не з твоєї величі!
Твій дух не став приниженим і плюсклим,
хоч слала доля чорні килими
то од Вілюйська до Холуйська,
то з Києва до Колими.
З усіх трибун – аж дим над демагогом.
Усі беруть в основу ленінізм.
Адже ніхто так не клянеться богом,
як сам диявол – той же шовінізм.
Як ти зжилася з тугою чаїною!
Як часто лицемірив твій Парнас!..
Шматок землі,
ти звешся Україною.
Ти був до нас. Ти будеш після нас.
Мій предковічний,
мій умитий росами,
космічний,
вічний,
зоряний, барвінковий…
Коли ти навіть звався – Малоросія,
твоя поетеса була Українкою!
Ліна Костенко.

Слово, моя ти єдиная зброє,

Ми не повинні загинуть обоє.

Леся Українка

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 52
Читати далі
31.07.2025
Іван Карпович Кобець народився у 1912 році в селі Річиця Ратнівського району. На початку німецької окупації, у липні 1941-го, пішов на службу в допоміжну поліцію, і був призначений комендантом річицької дільниці. Але пізніше чимось не вгодив окупантам і був понижений до рядового. Влітку 1942 року річицьких поліцейських перевели на службу в ратнівський гарнізон. Відомо, що в цей час Іван Кобець брав участь у кількох сутичках із червоними партизанами та встановив зв'язок із ОУН. 
На початку квітня 1943-го він разом із кортелісцем Михайлом Горніком переконав більшість ратнівських поліцейських перейти в УПА. Вже в лісі товариші обрали його командиром сотні. Використовував псевда "Мазепа" та "Максим". Спочатку сотня “Мазепи” базувалася в його рідних місцях, біля сіл Річиця і Хотешово. Командир наполегливо проводив навчання бійців та поповнював сотню добровольцями. Впевненості в своїх силах та віри в командира додали воякам перші перемоги.  Один із цих боїв описаний   в нарисі "Месники" іншого відомого повстанця – “Верховинця”.
"До Хотишева приїхали німці. Вони ловили людей та забирали худобу. "Погосподарювавши" в селі два дні, німці наразі вдовольнились награбованим селянським майном та наловленими людьми, призначеними в німецьку каторгу. Тепер вони збиралися відправити свою здобич у район. Був понурий ранок 15 квітня 1943 р. До загону Української Повстанчої Армії, яким керував “Мазепа”, розвідка донесла, що німці з наловленими людьми, таборами і худобою ідуть до Ратна. Командир вирішив стати в обороні народу. Інакше і бути не могло. Зібравши загін, він повів його до хутора Шершень. В дорозі “Мазепа” роздумував над місцем, у якому було б найкраще зробити засідку. Вибір впав на гору, що є в лісі між селом Якушів і хутором Шершень. Прибувши на місце, командир розділив загін на дві частини. Першій частині повстанців наказав залягти вздовж гори, перетинаючи дорогу, а другу частину розташував на краю лісу поблизу поляни".
Чекати ворога довелося довго. Вже сонце повертало з півдня, а німці не надходили. Дехто з повстанців уже почав сумніватися, чи не поїхали вони на Поступель. Але, нарешті, з хутора прибіг спостерігач  і повідомив, що наближається обоз. Підігріті селянським самогоном, гітлерівці сиділи на возах та весело розмовляли. Чоло колони порівнялося з повстанчою лінією. 
"Вогонь! – скомандував у цю хвилину к-р “Мазепа”, натиснувши одночасно клапани  станкового кулемета. Кулемет сипнув олов'яним вогнем. У цей мент заговорила і вся зброя повстанців. Фіри, на яких їхали німці, змотались. З деяких навіть ніхто не вспів зіскочити. Вози, коні, німці змішались в одну масу. Лівобічне крило повстанчої засідки вдарило по поліцаях, які були в тиловому забезпеченні ворога. Деякі з них піднесли руки вгору. Тих, що ставили опір, скоро ліквідовано. На цьому відтинку бій затихав, і чути було тільки поодинокі вистріли. В центральній частині колони німцям удалося вскочити в окопи, що були біля дороги. Кулеметним та автоматним вогнем вони намагалися не допустити наших до фір. Німці-кіннотчики і четверо поліцаїв долучили до них. Бій затягався. Ворог за всяку ціну старався вдержати становище, сподіваючись помочі. Вона могла надійти кожної хвилини, бо до Ратна було не далеко". 
“Мазепа” дав наказ кільком воякам обійти ворога з тилу та закидати його гранатами з кущів. Завдяки цьому гітлерівців вдалося перебити, і бій закінчився. У повстанців втрат не було, але серед арештованих німцями селян були поранені дві жінки і один вбитий юнак. Повстанці здобули: один кулемет, по кільканадцять крісів, автоматів і пістолів. Вісім поліцаїв здалися в полон. Худобу і пограбоване майно повстанці передали селянам. 
Улітку 1943-го сотня Кобця увійшла до складу куреня "Назара" (Павла Климука) і почала діяти за вказівками оперативного штабу. В цей час на Полісся насувала з півночі навала червоних партизанів, які грабували селян і своїми диверсіями на залізницях провокували німців на каральні акції проти мирних жителів. Особливо небезпечним було партизанське з'єднання Олексія Федорова, яке прибуло на Волинь із Чернігівщини. Його командир дослужився пізніше до генерала і двічі героя Радянського Союзу. Центром базування "федоровці" обрали Любешівщину, але їх загони діяли в багатьох районах аж до Ковеля. 
Провідник ОУН Любешівського району 29 липня 1943 року доповідав: "По всьому терені розташовані "червоні". У деяких селах знаходяться стало, а в решті сіл переїжджають ділянку їх та ще дуже мстяться несвідомому населенню – забирають у ліс і дуже мордують, аж до смерті".
l
Командир партизанської роти Федір Ткаченко у щоденнику з лютою ненавистю описує бої свого загону з повстанцями. Одна із таких сутичок відбулася у вересні біля села Фаринки Камінь-Каширського району. 
"Бій тривав близько 3 годин. Націоналістів звідси вигнали, спалили Пнівне і Фаринки, де майже все населення було в націоналістах. Спалили їхні склади, вбили майже 30 чоловік…".
Боротися проти червоних було набагато складніше, ніж проти німців. Микола Гордієнко в книзі "З рейдів УПА" розповідає про бій біля села Березичі. “Мазепа” з двома стрільцями вирушив у розвідку. У сутінках вони втрьох підійшли до невеликих кущів, які були недалеко села. 
"Нараз із корчів заклацали замки кулемета, крісів і фінок. І пролунав голос:
– Стой, кто ідьот ?..
– Своі, отряд Дяді Пєті, – сказав “Мазепа”.
– Пароль?..
– Да чторастаку твою… українскіє націоналісти подготовляют переправу через реку Стоход, а ти спрашіваєш пароль!
“Мазепа” спокійно підходить до становищ. Перелякані стрільці ідуть за ним. Большевики повірили і вся застава – дев'ять осіб – вилізла з корчів. “Мазепа” підійшов, привітався і почав закурювати. Всі большевики стояли півколом. У “Мазепи” фінка (автомат ППД) на шиї, навіть замок відтягнутий. Він робить невеликий півоборот так, що цівка ППД сягає крайнього большевика. Залунала довга серія стрілів. Сім трупів на місці.  Двоє ранених починають втікати. “Мазепа” хапає большевицького кулемета і навздогін утікаючим посилає декілька серій. Обидва "червоні" загинули одразу… 
У большевицькому таборі паніка. Партизани в кальсонах тікають, хто куди може. Десятки розсідланих коней втікають у болота. Большевики не чинили жодного опору, а стараються вирватися чимскоріш із табору. Та ось розвинулась сотня і ураганом, разом із “Мазепою”, кинулась навздогін за ворогом. “Мазепа” забирає увесь трофей і вертається назад до командира куреня. Після цього випадку стрільці ще більше любили свого командира. Вони були готові віддати своє життя за “Мазепу".
Ще одну блискучу перемогу повстанці здобули в ніч з 19 на 20 серпня 1943 року під час нападу на Камінь-Каширський. Командир групи УПА "Турів" Рудий залучив до операції курінь "Назара" у повному складі та деякі менші підрозділи. Завдяки ретельно продуманому плану повстанці несподіваним ударом розгромили гарнізон міста й захопили багаті трофеї: сотні центнерів солі, борошна, цукру та велику кількість зброї і військової амуніції. Ворог втратив більше сотні вбитими, а з нашого боку було лише два легко ранених. Кількох полонених німців, які призналися, що брали участь у знищенні села Кортеліси, розстріляли.
l
Наприкінці вересня у ставці Головного командира УПА Клима Савура було розроблено план ліквідації партизанського з'єднання Олексія Федорова. Тисяча вояків групи "Турів" мала наступати на партизанський район із заходу та півдня. Зі сходу мав виступити з двома тисячами козаків командир групи "Заграва" Дубовий. 3-го жовтня зразу на кількох напрямках розгорнулися запеклі бої. Найбільш успішно діяла сотня Мазепи, яка першою увірвалася в містечко Любешів і розбила партизанський загін імені Котовського, який там оборонявся. Але на допомогу "котовцям" прийшли інші загони Федорова, і повстанцям довелося відступати. Мазепа безпосередньо керував боєм на лінії вогню і був поранений двома кулями. Майже півтора місяці лікувався у шпиталі. Тим часом "Рудий" перегрупував свої сили і 15 жовтня розпочав новий наступ. У триденних боях біля Червищ, Лишнівки і Любешова обидві сторони зазнали значних втрат, але вибити партизанів із українського Полісся не вдалося. Противник мав велику перевагу в чисельності та озброєнні. Перемогти такого ворога лише завдяки героїзму було неможливо.
14 січня 1944 року до сотні “Мазепи” приєднався станичний господарчий Хотешова Адам Антонюк (“Роман”). Його призначили у "почот" командира сотні. "Роман" згадує про засідку на "червоних" біля села Черче. Внаслідок успішного бою знищено 12 партизанів і захоплено три фіри з награбованим майном – продуктами й одягом і чимало зброї. 
У лютому 1944-го, в зв'язку з переходом фронту, тиск червоних посилився. Для кращого маскування сотня “Мазепи” була розділена на три групи – чоти. Наприкінці березня повстанська розвідка виявила, що в селі Гута Боровенська знаходиться партизанський склад із боєприпасами. Несподіваним нальотом "червоних" було розбито і захоплено частину амуніції. Тим часом, більшовики отримали допомогу і змусили повстанців відступати. Під час відступу від ворожих куль загинули командир сотні "Мазепа" і ройовий "Гонта". Це сталося 29 березня 1944 року біля села Малі Голоби Камінь-Каширського району.
Івана Кобця посмертно нагороджено найвищою відзнакою УПА – Золотим Хрестом Заслуги першого класу. Нині ця нагорода зберігається у Волинському краєзнавчому музеї.
Микола МИХАЛЕВИЧ, завідувач Кортеліського історичного музею.
На світлині: Золотий Хрест Бойової Заслуги УПА.

Золотий Хрест Бойової Заслуги УПА Іван Карпович Кобець народився у 1912 році в селі Річиця Ратнівського району. На початку німецької окупації, у липні 1941-го, пішов на службу в допоміжну поліцію, і був призначений комендантом річицької дільниці. Але пізніше чимось не вгодив окупантам і був понижений до рядового. Влітку 1942 року річицьких поліцейських перевели на службу в ратнівський гарнізон. Відомо, що в цей час Іван Кобець брав участь у кількох сутичках із червоними партизанами та встановив зв'язок із ОУН. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 43
Читати далі
31.07.2025
У минулі часи Ковель мав неабияке стратегічне значення, знаходячись майже на кордоні з Польщею. Невипадково радянська влада розташувала тут декілька військових частин, в тому числі артилерійську, танкову, ракетну, протиповітряної оборони.
У зв'язку з цим на базі Ковельського військового гарнізону командування Прикарпатського військового округу часто проводило навчання із залученням авіаційної, танкової та іншої техніки. Мешканці міста до цього звикли і не надто дивувалися, коли зранку до вечора лунали постріли, вибухи, артилерійські залпи, а в небі кружляли літаки, з яких іноді вистрибували парашутисти.
Наша сім'я в ті роки мешкала на вулиці Луговій, розташування якої повністю відповідало своїй назві. Відразу внизу за людськими городами несла свої води тихоплинна Турія, береги якої потопали в різнотрав'ї, пахучих квітах. Таке роздолля тішило око аж до самого села Вільки (так тоді називали Волю-Ковельську), оскільки "варшавської траси" ще не існувало.
Розлогі луки, теплі річкові води вабили не лише відпочивальників, а й… військових. Їм (точніше командуванню) було зручно проводити тут різного роду маневри, про що я вище сказав. Значимості цій місцевості додавав той факт, що у боях за Ковель в 1944-му році тут точилися жорстокі й кровопролитні бої між нацистами і "червоними" солдатами. Про них нагадували траншеї, зарослі бур'янами, де місцеві жителі після закінчення воєнних дій обладнували землянки, в яких жили. 
Будучи дитиною, я з цікавістю спостерігав за їх побутом, а після виїзду із землянок разом із сусідськими ровесниками бавилися там "у війну".
І ось одного дня розпочалися чергові навчання. На цей раз – з використанням авіації. Небо, здавалося, розколювалося від гуркоту реактивних літаків, спалахів  вибухів, що імітували залпи артилерії. Я був на подвір'ї будинку разом із батьками. Раптом, подивившись у небо і помітивши там літак, що різко знижувався, закричав: "Втікаймо! Літак падає на нас!".
Батьки не встигли й злякатися, бо винищувач на максимально низькій висоті промчав над нашою хатиною, і згодом десь недалеко пролунав оглушливий вибух. Отямившись від переляку, ми із сусідом Славком чимдуж помчали до місця падіння. Це сталося на лузі неподалік Вільки.
Доки ми бігли, місце оточили військові, які брали участь у навчаннях, і нікого близько не підпускали. Із розмов людей, які теж прийшли сюди, стало відомо, що впав військовий реактивний літак. Пілот загинув, бо катапультувався надто пізно. Згодом нам пояснили, що запізнення, мабуть, було пов'язане з тим, що льотчик до останніх хвилин тримався за штурвал, намагаючись відвести свою машину подалі від людських осель, в тому числі й нашої оселі.
Вже пізніше, коли охорону зняли, провівши необхідні експертні дослідження, ми часто з друзями відвідували те місце. Там утворилась величезна яма, наповнена водою, адже поблизу протікала Турія, котра широко розливалася весною. Довкола валялися шматки дюралюмінію – це все, що лишилося від літака. Тіло пілота, наскільки я пам'ятаю, так і не знайшли. Очевидно, крісло із ним  вгрузло так глибоко у землю, що його неможливо було відкопати.
Тепер на місці падіння винищувача – штучна водойма. Ніщо не нагадує про подвиг невідомого льотчика, який ціною свого життя врятував життя багатьох ковельчан. Можливо, і моє…
Микола ВЕЛЬМА.
P. S.  Подібна авіакатастрофа нещодавно сталася неподалік Луцька: тут впав український винищувач Mirage-2000 французького виробництва. Командування Повітряних сил ЗСУ повідомило, що під час польоту в літаку відмовило електронне обладнання. Пілоту теж вдалося спрямувати несправний винищувач у безпечне місце, а тому з людей ніхто не постраждав. Сам льотчик зумів вчасно катапультуватися.
Цікаво, що недавня авіакатастрофа повторилася через 70 років після тієї, про яку я розповів вище.
М. В.

міраж У минулі часи Ковель мав неабияке стратегічне значення, знаходячись майже на кордоні з Польщею. Невипадково радянська влада розташувала тут декілька військових частин, в тому числі артилерійську, танкову, ракетну, протиповітряної оборони.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 35
Читати далі
31.07.2025
З вежі свого многоліття вдивляюся в цей світ нерозгаданих, неоднозначних і неповторних таємниць.  Пресую час і привідкриваю ворота пам'яті. Звідти, мов малі пташата,  вилітають забуті визначні і незначні  події.
l
…Кінець 80-х років ХІХ століття. З Колодяжного до Ковеля котиться панська бричка. Час від часу коливається на вибоїнах. Петро Антонович Косач цих незручностей не відчуває і не переймається поточними справами голови з'їзду мирових посередників. Його думка сизокрилою чайкою витає біля найрідніших – Лариси, Михайла, Оленьки і дружини Ольги Петрівни, які через ліси скулинські їдуть  на гостини до дядька Лева в урочище "Нечимне".
"Як вони там? Чи все добре? Чи не дай, Боже,  щось сталося, адже дорога небезпечна, малопрохідна?". 
Ні, Петре Антоновичу, все у них добре. На три дні затримаються, смаколиків скулинських скуштують. З озером Нечимним та лісом древнім познайомляться. А скільки почують від дядька Лева всякої всячини про Мавку та Русалок, про мудрого Лісовика і Водяного, про Лукаша із сопілкою! Цікаво, і спати не хочеться. Слухають милі діти і складають почуте в комірку пам'яті. Горить кострище, і не згасає казка, щоб колись відродитися в новій іпостасі.
Ох, Петре Антоновичу, чи не закрадалася у голову Вам тоді думка, що із світлячка маленької гостини через якихось три десятиліття запромениться незбагненне сяйво драми-фейєрії "Лісової пісні", яка відкриє людству  неповторну красу та чарівність Волинського краю, цих мудрих, самобутніх, працьовитих людей, образи яких  втілились в містичних народних героїв? Звичайно, що ні.
Але  так вже влаштований цей світ. В ньому провидіння долі має свій план і своє призначення, яке веде кожного з нас до поставленої мети. Веде через колючі терни випробувань та  болю, щоб на порозі вічності цю естафету перейняв невмирущий дух і доніс те, "що не вмирає", нащадкам нашим. 
l
Час від часу мусимо повертати свій погляд у минуле, щоб осмислити суть теперішнього, пройнятись душею і оцінити значимість сотвореного.
Відомий український письменник, дослідник історії Віктор Лазарук у нарисі "Нечімле" зазначає: "Дві війни пронеслося над його чистими плесами, не одне дерево було зрубане жорстокою сокирою часу, натомість багато виросло". Та,  попри все, невмирущий дух "Лісової пісні" і Нечимного проникав у свідомість корифеїв культури і закликав до  дії.
Завідувачка меморіального музею "Лісової пісні" Ольга Бойко засвідчувала: "В середині травня 1963 року на Ковельщині відбувся семінар, приурочений до 50-річчя від часу смерті Лесі Українки. В урочище "Нечимне" польовим  та лісовим бездоріжжям через Скулин зійшлися сотні жителів сіл  не лише Ковельщини, щоб віддати шану і данину пам'яті славетній землячці. 
Тоді ж учасники семінару, серед яких були поет Максим Рильський, композитор Анатолій Кос-Анатольський, запропонували збудувати в "Нечимному"  музей. Запит часу почули, і будівництво музею розпочали  вже у 1964 році. Активну участь у будівництві брав поет, тодішній завідувач музею Лесі Українки, Йосип Струцюк. Звеселилось урочище "Нечимне". Воно, мов магніт, притягувало небайдужих. Відбувались різноманітні культурологічні заходи, семінари, конкурси читців поезій.
Та відомо ж бо, що поруч добрих намірів і вчинків блукає зло, яке чатує, щоб так чи інакше нашкодити людям. Пам'ять не загоїла опіки душ від пожарища будинку-музею. Зла сила святе місце перетворила на зону гульбищ та пиятики. Черстві, бездушні чиновники обнялися з сатаною, спопелили і будинок, і експонати. Стали заростати стежки-дороги. Обезлюдніла Лесина обитель на довгі роки. Прикро, що ця ганебна пожежа сталася у 1992 році, на другий рік проголошення  Незалежності України.
l
Як згадувалось  вище, не спить животворчий дух. Він щоразу постає із попелу  і запалює душі істинних українців. Відгукнувся він і в серці волинських поетів Василя Гея, Ніни Горик та їх однодумців.
Спочатку вирішили засвідчити себе на святому місці, щоб відчути його магію у 2001 році. Дорога від села малопрохідна – вибоїни, ями, а поруч стежина змійкою в'ється. Ідуть поважні гості з Києва, Луцька,  Ковеля. Їдуть, спотикаються об пеньки та коренища,   але вперто долають шлях до мети. Трісне гілка – злякано оглянуться і прямують далі. Туди й назад – декілька кілометрів. 
Та, як відомо, дорогу підкорює той, що йде. Радість охопила "паломників". Читали вірші, ділилися наболілим і одностайно вирішили: "Бити у дзвони, щоб спонукати владу до будівництва дороги  і нового музею "Лісової пісні". Підкреслювали значимість цього місця з по–гляду на древню історію і нагадували про звичаї та традиції Полісся, якими так  переймалася Олена Пчілка.
В драматичній поемі "На руїнах" Леся Українка малює трагічну картину зруйнованого Єрусалиму. Сум і безвихідь панують у  місті: "Подруги плетуть кошики, щоб носити землю на могили над трунами батьків…". На що пророчиця Тірца мудро говорить: "А ти будуй нову для себе хату, не про могилу, а про оселю дбай".
І проникся цією філософією буття тодішній голова Ковельської райдержадміністрації  Віталій Карпюк, активно взявся до роботи. Організував будівництво дороги, будинку музею і кладки до озера. Сьогодні гостей зустрічають Лукаш і Мавка. Мудро споглядає дядько Лев, таємниче усміхаються Водяник і Русалка. Скульптури майстерно виготовили  умільці колишнього  ПТУ-5, яке очолював Євген Кобченко. 
Біля віковічного крислатого Лесиного дуба – сцена для артистів-аматорів і глядацька зала під відкритим небом. Поруч літні будиночки – захисток від дощу і негоди.
Про події тих днів на своїй сторінці в мережі у Фейсбук писала  згадувана вище директорка Колодяжненського музею-садиби Лесі Українки Ольга Бойко, уродженка Скулина, батько якої Петро Рудень очолював сільську раду: “Організатором будівництва музею став Віталій Карпюк. Можна уявити скільки було виконано роботи, щоб звести приміщення музею, облаштувати територію, збудувати альтанки та сцену посеред лісу.
Крім голови сільської ради, на об’єкті працювали Ковельський держлісгосп та СЛАТ “Тур”. Серед тих, хто доклав максимум зусиль для зведення музею, був і лісничий Скулинського лісництва Леонід Лисюк. Роботи на території заказника продовжились встановленням інформаційних табличок, дерев’яних скульптур героїв “Лісова пісня”, прокладенням дороги від Скулина до музею”.
l
Свято тоді має сенс, коли його приймає народне серце. На празник у "Нечимному"  в 2004 році прибули письменники, поети і голови письменницьких організацій України, Заслужені артисти і аматори сцени з усіх куточків країни: Києва, Дніпра, Вінниці, Бреста, Любліна (Польща), Рівного, Львова, Ужгорода і сотні шанувальників з міст і сіл Волині. А ще  – діти, учасники конкурсу читців поезії.
Гей,  Петре Антоновичу! Із висоти Царства Небесного ти  бачиш і радієш, як із невеликої гостини від духу маленької, але сильної Косачівни розлився весняною повінню всеукраїнський фестиваль, і,  вийшовши  з берегів, став міжнародним. 
"Сьогодні центр культури з Києва перемістився в "Нечимне", – коментує хтось подію. Присутні щиро усміхаються, засвідчуючи цю правду. Після довготривалого затишшя та негараздів знову звеселилося "Нечимне". І нехай заросло озеро очеретом-осокою, дух українства, за який боролись Олена Пчілка та Леся Українка, відродився і набув нового патріотичного змісту.
Відомо, що добро всепереможне, бо на сторожі біля нього Леся поставила невмирущий животворний дух. З легкої руки Колодяжненської громади, а найперше стараннями її очільника Віталія Кашика знову людська повінь щороку у серпні переповнює "Нечимне". Дійство відродилось під статусом етнофестивалю, і стало ще більше масовим та народним. Газета "Вісті Ковельщини" від 15 серпня 2024 року свідчила: "Із року в рік, а нині вже вшосте,  етнофестиваль  "На гостини до Лесі" збирає на колодяжненській землі поціновувачів творчості Лесі Українки, її багатогранного таланту та видатної особистості.         
Уже другий захід проходить в умовах повномасштабної війни. Тож культурно-мистецька подія об'єднує всіх ще однією спільною метою – збором коштів на підтримку ЗСУ. Цьогоріч етнофестиваль – знову благодійний".
l
"І будуть приходити люди…" – пророчо писала колись  Леся, і була права. Бо культурна європейська нація потребує духовного еліксиру, щоб втамувати спрагу душі і  серця кожного із нас.
…Котиться по шосе бричка Петра Антоновича Косача. Ії обганяють "Мерседеси", "Форди", "Рено", адже технічний прогрес не зупинити.   Та навіть штучний інтелект не взмозі відмінити просту істину: незламний, животворчий дух окрилює нас в боротьбі за утвердження Незалежності,   становлення українства на нашій "оновленій землі".
Анатолій СЕМЕНЮК.
l
НА СВІТЛИНАХ: вгорі – Ніна Горик та Василь Гей разом із тодішніми головою районної ради Ігорем Верчуком, директоркою Колодяжненського музею-садиби Вірою Комзюк та учасниками літературно-мистецького свята “Лісова пісня”; в центрі – Василь Гей виступає на сцені в урочищі “Нечимне”; внизу – музей “Лісова пісня” і дерев’яні скульптури героїв драми- феєрії на лісовій галявині.
Архівні фото різних років.

izobrazhenie_271 З вежі свого многоліття вдивляюся в цей світ нерозгаданих, неоднозначних і неповторних таємниць.  Пресую час і привідкриваю ворота пам'яті. Звідти, мов малі пташата,  вилітають забуті визначні і незначні  події..

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 43
Читати далі
31.07.2025
"Краса вірності" – так називається тридцять сьома книжка Олени Іванівни Чабан,  добре знайомої  читачам газети. Шкода, що видання за тиражем невелике – всього 50 примірників, бо сьогодні ціни видавничі надзвичайно високі.
Але як би там не було, книга вийшла, і вона вже в мене. Тож з радістю прочитала все від першої до останньої сторінки – як-то кажуть,  не відриваючись.
Книга, як і попередні, – в блакитному і синьому кольорах. На фоні неба –  жовто-золотисті хмарки, наче провісниці віри й перемоги та  Ангел – символ спасіння.
Молимо Святого Бога, 
Щоб пропала вся "тривога",
Повернулися з війни.
Всіх нас, Боже, бережи,
Свою милість покажи.
Рядки, в яких тема війни, болю проходить через усю книгу, яка стала продовженням попереднього видання "На все, Господи, воля Твоя".
Олена Іванівна пам'ятає події Другої світової війни, тяжке повоєнне життя. До болю хвилює вірш "Мамі". Це – спогад, біль за пережитим. І як продовження спогадів про ті далекі, але незабутні часи – вірш "З вірою святою":
"…Виживали в трудах
Там, за хатнім порогом,
Вибирались на шлях".
Поезія Олени Чабан – це щира молитва, своєрідний аналіз прожитого і пережитого. Це – її душа, котра, як і колись, болить за рідну землю, людей. Знає ціну життя, миру, тому кожен вірш сприймається легко, бо написаний з душею, любов'ю. Поезія така близька, хвилююча, що читати без хвилювання неможливо, "бо сатанинським кривавим мечем, обірвалася синова доля, залилась материнським плачем"…
Але вірить поетеса:  "І зійде Перемоги зоря!  І кровопивцю втопити пора у його власні крові… І станеться диво – зійде зоря Перемоги”.
Авторка – щиро віруюча людина, і кожен вірш – це молитва за наше життя, за мир, за дітей, що гинуть, захищаючи Україну.
"Врятуй нас, Господи, від горя і біди,
Ми жити в мирі хочемо завжди".
Кожен вірш, прозові рядки неповторні, викликають повагу до самої авторки.  Приваблюють читачів багатою, але водночас простою мовою, доступно розкривають духовні скарби людського життя. Як у вірші "Просимо миру":
"Мій Боже милий, зупини війну,
Прости нам всі гріхи, усі провини
На всі віки, во славу України
Прощаємось з тими, хто загинув
Ридаємо, стаємо на коліна
І просимо, щоб Ти нас не покинув".
Здається, де в Олени Іванівни, людини, до якої постукала осінь у життя, таке глибоке розуміння сьогоднішніх подій. Давно хворіє жінка.  Хвороба забрала в неї зір, практично не бачить. Тож Олена Іванівна диктує свої вірші, а помічники їх записують. Має добру пам'ять, все через деякий час перевіряє. Практично так і з'явилась ця книга – книга любові і болю, книга віри і надії, книга вічної поваги до Бога.
"…бо війна нам юний цвіт вбиває, 
кров і сльози змішані зі злом. 
Рідну землю нашу поливають,
Сіють гради, біль і смерть кругом".
Але авторка багато прожила і пережила, вона вірить, що "Україна буде жити. Всі сили злі і ті, що на нас напали, – зникнуть. Чому я в цьому впевнена? Бо наші захисники віддають своє життя за свою країну, свою землю. У кожного з них – хрест на грудях з розіп'ятим Христом, який їх не залишає. Вони – захисники, і цим все сказано.
l
Ми побували в оселі Олени Іванівни Чабан на презентації книги. Із задоволенням читали вірші, ділились, обговорювали прочитане. Приємно, що вона має таку чудову пам'ять, адже багато віршів авторка просто декламувала.
Завдяки розмові ми ніби опинились в полоні її спогадів. Вона – вчитель, працювала довго в школі, а коли переїхала до Старої Вижівки,  працювала у редакції тодішньої районної газети "Сільські новини". Ось так стала журналістом. Довгий час писала  "для себе" – то якусь "невигадану історію", то життєву ситуацію на "літературний лад" опише, то вірш, і все – в папку. Якось тодішній редактор Віталій Павлов, узявши до рук написане, запропонував видати книжку. Дякуючи Тетяні Заболотній – тодішній директорці Ковельської друкарні, в 2001 році вийшла в світ перша книга Олени Чабан "Одкровення". Як кажуть в народі, – "з легкої руки", бо за 34 роки вийшло 37 книжок. Кожна з них надзвичайно цікава, і швидко знаходила своїх читачів, хоча тиражі їх були великими.
Олена Іванівна проживає одна, чоловік, з яким ділили і радість, і горе, давно покинув цей світ. Але в її домівці ніколи не буває одиноко. В жінки багато друзів, однодумців. В минулому Олена Іванівна – активна у ветеранському колі, учасниця ветеранського хору, його солістка (до речі, багато віршів поетеси покладені на музику і виконують їх не тільки в селищі). 
Та й нині на вечори зустрічі ветеранів Олену Іванівну не забувають запросити, бо знають, що сама поетеса не прийде, а підготує цікавий художній номер, пісню, вірш. Хоча вона про себе каже: "Я сама не буваю, бо завжди зі мною Бог. І все, що я роблю, то Його воля. І щиро вдячна, бо в житті, як на широкій ниві, всього було. Я завжди відчуваю Господню підтримку, і це допомагає долати труднощі й негаразди. І навіть в написанні поезії відчуваю, що хтось їх ніби підказує, заставляє думати".
Авторка – життєлюб. Не дивлячись на вік, з Оленою Іванівною цікаво спілкуватись. І я щиро вдячна долі, що на якомусь відрізку життєвого шляху перетнулись наші дороги, і моя домашня бібліотека поповнюється чудовими книгами.
Нове видання Олени Чабан – це ще одна – 37 сходинка у творчому житті вчителя, журналіста, поетеси. Книга дуже цікава, потрібна, бо це книга сьогоднішнього дня – війни, миру і Божого захисту.
Я вітаю Олену Іванівну з таким прекрасним творінням, бажаю довголіття і нових творчих задумів!
Як голова ветеранської організації району, щиро вдячна голові Старовижівської громади Василю Федоровичу Камінському за розуміння і таку потрібну допомогу своїм ветеранам! Розумію: сьогодні важко всім, але наше старше покоління страждає, опинившись за межею бідності. Підтримка, як ніколи, потрібна. Навіть належна робота із обслуговування соціальними працівниками одиноких – це також велика робота громади.
Валентина СІЧКАР.
На СВІТЛИНАХ: обкладинка нової книги “Краса вірності”; під час презентації.
Фото з архіву автора.

1000000557 "Краса вірності" – так називається тридцять сьома книжка Олени Іванівни Чабан,  добре знайомої  читачам газети. Шкода, що видання за тиражем невелике – всього 50 примірників, бо сьогодні ціни видавничі надзвичайно високі.

Але як би там не було, книга вийшла, і вона вже в мене. Тож з радістю прочитала все від першої до останньої сторінки – як-то кажуть,  не відриваючись.

Книга, як і попередні, – в блакитному і синьому кольорах. На фоні неба –  жовто-золотисті хмарки, наче провісниці віри й перемоги та  Ангел – символ спасіння.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 31
Читати далі
31.07.2025
Волинь моя
Активно я люблю відпочивати:
Пройтись стежками, де ще не 
була,
Люблю ходити, плавати, пірнати,
У гори, в ліс, у поле я б ішла.
Бо скрізь цікаво, хочеться пізнати
Усе навколо, що в природі є.
Дивин усіх не перерахувати,
І кожна щось для нас несе своє.
А кажуть море — це найбільше 
диво…
Не знаю, може… Та для мене — ні.
Бо на Волині — дуже вже красиво,
Тут рідне все і дороге мені.
Озера в нас найкращі в цілім світі,
Річки неквапно тут пливуть усі.
Ліси дощами щедро перемиті,
А на світанку — трави у росі…
А квітів стільки, що й не розказати!
В повітрі аромат від них пливе.
А небо синє — хочеться літати,
В куточку кожнім казочка живе…
Заходиш в ліс, а там повітря — 
диво!
У поле йдеш, а там усе в цвіту.
Краса, що й передати неможливо,
І жайворон співає на льоту.
Чудові просто є у нас місцини,
Не поскупилася природа на красу.
Усе тут є, що треба для людини.
Й до свого краю я любов несу
В своєму серці. І душа співає
Від того, що живу у цім краю.
А хто цього не бачив, той не знає,
Що на Волині нашій – як в раю.
Надія Красоткіна.

Пісочне Волинь моя

Активно я люблю відпочивати:

Пройтись стежками, де ще не була,

Люблю ходити, плавати, пірнати,

У гори, в ліс, у поле я б ішла.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 29
Читати далі
31.07.2025
ОВЕН. Якщо ви мрієте про нову роботу, то міняйте не колектив, а професію. Час робити те, що вам дійсно по душі. На цьому тижні вас чекає несподіваний фінансовий сюрприз. Він може значно покращити ваш бюджет.
ТЕЛЕЦЬ. Новий тиждень надихне на нові мрії. Не бійтеся іти вперед і міняти своє життя. Вас чекає щасливе майбутнє. Вірте у свою здатність досягти фінансової незалежності. Ваша внутрішня сила та наполегливість є головними активами.
БЛИЗНЮКИ. На цьому тижні обов'язково знайдіть час для улюблених занять, які приносять спокій і втіху. Вони допоможуть відновити вашу енергію та ментальне здоров'я. Новий тиждень покаже, наскільки вас цінують колеги. Вмійте вчасно розставляти особисті кордони.
РАК. Успіх приходить до тих, хто вірить в себе і діє. Не бійтеся мріяти про велике, адже візуалізація притягує здійснення всіх бажань. Уникайте надмірного споживання солодкого та жирного, адже це може вплинути на ваші енергію та настрій. 
ЛЕВ. На цьому тижні почніть заощаджувати заради великої інвестиції. Пам’ятайте, що навіть маленькі збереження коштів здатні з часом перетворитися на значну суму. Цей тиждень принесе чимало завдань, тому вчасно зупиняйтеся на відпочинок. 
ДIВА. Якщо у вас є мрія, візуалізуйте, що ви її отримали. Це стане вашим потужним мотиватором. Розбийте велику ціль на менші, досяжні етапи, щоб бачити прогрес і не втрачати натхнення.
Новий тиждень принесе нову сферу діяльності. Придивіться до цієї роботи — вона може здійснити ваші мрії.
ТЕРЕЗИ. На роботі буде все стабільно та спокійно. Вчасно лягайте спати, аби не запізнитися зранку і мати свіжий вигляд.  На цьому тижні зосередьтеся на регулярному відпочинку та достатньому сні. Фізична активність допоможе зняти стрес.
СКОРПIОН.  Новий тиждень буде насичений перспективними можливостями. Вірте в себе — і ваші мрії збудуться. Кар’єрний ріст — це реальність, яка у ваших руках.  На цьому тижні зверніть увагу на харчування та уникайте їжі, що викликає дискомфорт. Пийте більше свіжої чистої води. 
СТРIЛЕЦЬ.  Навчіться використовувати свої таланти на роботі. Вас високо оцінить керівництво і можливо запропонує підвищення. Кожна помилка у фінансових рішеннях дає цінний досвід. Для психологічного благополуччя важливо обмежувати інформаційний потік і знаходити час для тиші. 
КОЗЕРIГ.  Час подумати про власний бізнес. Ваше хобі — ключ до успіху та багатства. Сміливо дійте і не сумнівайтеся в собі. Новий тиждень — бездоганний час, аби прибрати на своєму робочому столі або ж у кабінеті. Викиньте все старе і поставте собі талісман на удачу. 
ВОДОЛIЙ. Роботи буде багато, але вам сподобається усе, що треба виконати. Цей тиждень буде натхненним та успішним. Активуйте свої фінансові портали. Приберіть вдома, вимийте дзеркала і пересадіть вазони.
РИБИ. Новий тиждень вдалий для витрат. Сміливо купуйте одяг, меблі, текстиль і подарунки. Розмови з друзями допоможуть впоратися з емоційним навантаженням.  Не бійтеся проявляти ініціативу – це принесе плоди.
Підготував
Степан ЗОРЕПАД.

7b7c3ceb7b23218cc24daa15564f00db ОВЕН. Якщо ви мрієте про нову роботу, то міняйте не колектив, а професію. Час робити те, що вам дійсно по душі. На цьому тижні вас чекає несподіваний фінансовий сюрприз. Він може значно покращити ваш бюджет.

ТЕЛЕЦЬ. Новий тиждень надихне на нові мрії. Не бійтеся іти вперед і міняти своє життя. Вас чекає щасливе майбутнє. Вірте у свою здатність досягти фінансової незалежності. Ваша внутрішня сила та наполегливість є головними активами.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 6987
Читати далі
24.07.2025
Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 26оС. Вітер західний помірно сильний.
В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: 17оС. Вітер західний слабкий.
П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 27оС. Вітер західний помірний.
В ніч на суботу.  Мінлива хмарність. Температура: 20оС. Вітер південний слабкий.
Субота. Мінлива хмарність, невеликий дощ. Температура: 25оС. Вітер східний помірний.
В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: 19оС. Вітер східний слабкий.
Неділя. Мінлива хмарність, по обіді дощ. Температура: 240С. Вітер східний помірний.
В ніч на понеділок. Хмарно, можливий дощ. Температура: 18оС. Вітер  східний  помірний.
Понеділок. Хмарно, можливий дощ із грозою.  Температура: 21оС. Вітер південний помірно сильний.
В ніч на вівторок. Хмарно, можливий дощ. Температура: 16оС. Вітер західний слабкий.
Вівторок. Мінлива хмарність, можливий дощ.  Температура: 22оС. Вітер західний помірно сильний.   
В ніч на середу.  Мінлива хмарність.  Температура: 15оС. Вітер західний слабкий.
Середа. Мінлива хмарність. Температура: 23оС. Вітер західний помірний.

літо Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 26оС. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: 17оС. Вітер західний слабкий.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 111
Читати далі
24.07.2025
Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну мільйони українців були змушені покинути рідні домівки й знайти новий дім. За статистичними оцінками UNHCR, у 2025 році близько 6,9 млн. українців перебувають за кордоном, з них понад 4,2 млн. українців мають тимчасовий захист у межах ЄС. 
Німеччина, Польща та Чехія лідирують серед країн, де зосереджена найбільша частина українських громадян в ЄС. Багато з них приїхали у стресі, без знання місцевої мови та законів. Але незалежно від обставин, життя в ЄС – це не тільки про нові можливості, але й нові правила. Навіть незначне порушення може мати серйозні наслідки – як мінімум штраф, як максимум втрата легального статусу. 
Тому в короткому огляді пропоную поради, які допоможуть уникнути типових помилок та дозволять перебувати в Європі спокійно і безпечно.
1. Легальний статус – основа всього
Перше, що варто пам’ятати, – це дозвіл на перебування. Тимчасовий захист, довгострокова віза, дозвіл на постійне проживання тощо – важливо знати права та обов’язки, які виникають відповідно до конкретного правового статусу. 
Також пам’ятайте, що українці можуть вільно перебувати у країнах ЄС в межах безвізового режиму до 90 днів, проте це перебування прирівнюється до туристичного і, наприклад, не дає права на роботу. 
2. Право 
на роботу та зарахування стажу
Офіційне працевлаштування – це не лише про правила, але і про впевненість у завтрашньому дні. Українці з тимчасовим захистом мають вільний доступ до ринку роботи в більшості країн ЄС. Проте варто працювати офіційно та мати трудовий договір. Контроль – на самій особі. 
Тому важливо перевіряти самостійно, чи роботодавець справді вас оформив та сплачує необхідні внески і податки, чи не обмежує ваші базові права як працівника, чи не застосовуються неправомірні штрафи. Все це повинно бути зазначено в робочому договорі. 
Захист є завжди, і у випадку потреби можна звернутися до відповідних інспекцій, які контролюють та фіксують правопорушення у сфері трудового права. Більше того, нещодавно Кабмін України повідомив про зарахування стажу, набутого за кордоном, українцям.
3. Незнання Закону 
не звільняє 
від відповідальності
Досить часто зустрічаються випадки, коли особа отримує штраф за правопорушення, не підозрюючи, що вона щось порушила. “Золоте правило” юриспруденції звучить так: "Незнання Закону не звільняє від відповідальності". І тренд на знання своїх прав та обов’язків набирає все більшої популярності, адже це не тільки про спокій, а й про "правову" репутацію. 
З найпоширеніших правопорушень – несвоєчасне повідомлення про зміни, зазначення неправдивої інформації, надання фіктивних документів. В Європі суворий нагляд та не менш суворі покарання. Інколи доходить до втрати дозволу на перебування та депортації. Тому, якщо ви маєте сумніви – запитайте і проконсультуйтеся, адже краще запобігти помилці, ніж її потім виправляти.
Життя в ЄС дає українцям нові перспективи, але вимагає відповідальності. Дотримання Закону – це не про складні незрозумілі речі. Це про безпеку, повагу до країни, яка вас прийняла, і добру репутацію нашої спільноти за кордоном. 
Кожен із нас – "обличчя" України, за яким дають оцінку державі в цілому. І те, як будуть відгукуватися про нас, залежить від нас самих. 
Оля Вельма,
юристка, випускниця юридичного факультету університету Масарика 
м. Брно (Чехія).

Українці Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну мільйони українців були змушені покинути рідні домівки й знайти новий дім. За статистичними оцінками UNHCR, у 2025 році близько 6,9 млн. українців перебувають за кордоном, з них понад 4,2 млн. українців мають тимчасовий захист у межах ЄС. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 67
Читати далі
24.07.2025
Понад 60 років свого життя на варті здоров'я людей перебуває лікар-терапевт терапевтичного відділення центральної райлікарні Ковельського МТМО Юхим Коц. Юхим Павлович уже давно на заслуженому відпочинку, але його лікарська практика триває і нині.
Народився Юхим Коц у невеличкому селі Перекірка (згодом – с. Борова), яке розкинулося серед розкішних лісів колишнього Любомльського району. Змалку не цурався жодної роботи, допомагав батькам по господарству, а ще хлопчина любив вчитися, отримувати нові знання.  Перші три класи початкової школи закінчив у рідному селі, далі вчився у сусідньому. А от щоб здобути середню освіту, йому довелося щодня долати 5-6 кілометрів пішки через ліс до школи у селі Гуща Любомльського району. Всього в сім'ї було четверо синів, але лише наймолодший Юхим здобув вищу освіту. 
На той час для вступу у вищий навчальний заклад велике значення мав виробничий стаж. Тож після закінчення школи юнак разом із односельчанином вирушив за комсомольською путівкою на шахти Донбасу.  Спершу хлопці працювали на будівництві, а після досягнення 18-річного віку їх було допущено до підземних робіт. Згодом, закінчивши шестимісячні курси машиніста-механіка вугільного комбайна, ще певний час працювали за спеціальністю.
Повернувшись із Донбасу, Юхим  став студентом Івано-Франківського медичного інституту. Вчитися подобалося, медицина все більше і більше захоплювала його, охоче опановував тонкощі професії, якими ділилися видатні викладачі-професори. У 1964 році отримав омріяний диплом лікаря. 
Медичну діяльність Юхим Павлович розпочав у Ковелі, де працював викладачем у медичному училищі та паралельно трудився лікарем-терапевтом у центральній райлікарні. Він ніколи не переставав черпати нові знання, завжди є учасником різних медичних конференцій та курсів, вміло застосовував найсучасніші методи лікування. 
Відповідальне ставлення молодого лікаря до роботи, його організаторські здібності не залишилися поза увагою керівництва лікарні, тож Юхиму Коцу запропонували остаточно перейти працювати у терапевтичне відділення, яке згодом і очолив, попрацювавши завідуючим понад тридцять років. 
Юхим Павлович із вдячністю згадує керівників лікарні різних років – Генріха Адамовича Бєляка, Володимира Івановича Ісюка, Євгена Володимировича Рудя, Олега Максимовича Самчука, Олега Олеговича Самчука, які доклали багато зусиль для розвитку медицини в Ковелі. Нині Ковельське МТМО очолює  генеральний директор Валентин Степанович Вітер, ділові, професійні якості якого теж високо оцінює ветеран. 
– Медицина стрімко розвивається і удосконалюється. Зараз у Ковелі проводять пересадки серця, нирок! А я пам'ятаю, як на початку своєї лікарської кар'єри для встановлення точного діагнозу аналізи багатьох пацієнтів ми направляли в Київ. Я й сам неодноразово супроводжував хворих санітарним автомобілем в столицю. Впровадження нових технологій у діагностику, сучасне обладнання дозволяє швидко виявляти захворювання на ранніх стадіях, коли лікування є найбільш ефективним. Я дуже задоволений і втішений, що ковельська лікарня має такий високий поступ вперед і неабиякі досягнення.
Юхим Павлович є мудрим наставником для багатьох молодших колег. Його цінний досвід та приклад – дороговказ для наступних поколінь медиків. А ще він переконаний: "Вміння уважно вислухати, зрозуміти та підтримати людину – важлива складова професії лікаря і запорука успішного лікування".
Ветеран має чимало нагород місцевого і державного значення, зокрема, нагороджений орденом "Знак Пошани", нагрудним знаком "Відмінник охорони здоров'я". Дуже любить рідне місто, вболіває за його розвиток і процвітання,  обирався депутатом міської ради. 
– А що порекомендуєте нашим читачам з висоти власного лікарського досвіду, аби якомога довше зберегти міцне здоров'я?  
– Хворобу завжди легше попередити, ніж лікувати. Тож я усім раджу щорічно проходити профілактичні огляди, це дуже важливо, –  каже він. – Своєчасне виявлення недуги дає високі результати для її ефективного подолання.  Щодо підтримки організму – варто дотримуватися норм здорового способу життя. Це включає в себе збалансоване харчування, регулярну фізичну активність, відмову від шкідливих звичок, достатній сон та позитивне мислення. Звичайно, серйозний негативний відбиток на самопочуття людей накладає нинішня важка ситуація в країні, люди живуть в постійному стресі, тож, попри все, треба намагатися залишатися оптимістом, отримувати якнайбільше позитивних емоцій. 
– Про що Ви мрієте, Юхиме Павловичу?
– Головна мрія – щоб нарешті закінчилася війна, наші воїни якнайшвидше повернулися додому, настав мир і спокій. Щоб українці мали добре здоров'я і були щасливими! 
l
Ми ще довго спілкуємося з Юхимом Павловичем, адже він дуже цікавий співрозмовник, активно цікавиться політикою, аспектами соціально-економічного розвитку краю, завжди в курсі новин як Ковельщини, так і держави й світу. Любить читати художню літературу, шістдесят років передплачує газети "Вісті Ковельщини" та “Волинь”, інші періодичні видання. 
Розповідає про особисте, згадує прожите і пережите, тішиться трьома онуками і чотирма правнуками. Чоловік досі господарює на невеликій городній діляночці, цінує зустрічі та спілкування з друзями.
Світлана ЛЯШУК.
НА СВІТЛИНІ ВНИЗУ:  Юхим КОЦ (в центрі) разом із колегами під час урочистості з нагоди Дня медичного працівника в НД “Просвіта”.
Фото з архіву.

Коц Понад 60 років свого життя на варті здоров'я людей перебуває лікар-терапевт терапевтичного відділення центральної райлікарні Ковельського МТМО Юхим Коц. Юхим Павлович уже давно на заслуженому відпочинку, але його лікарська практика триває і нині.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 86
Читати далі
24.07.2025
Російсько-українська війна, яка триває четвертий рік поспіль, принесла багато горя на нашу землю.  Її відлуння  – чи не в кожній родині.
Щасливим і безхмарним було дитинство у Тасічки, як називали її батьки. Одиначка. Все було для донечки: і увага, і любов, і турбота. Дитячий садок, школа, інститут, як у всіх. З роботою теж "пощастило", бо жили вони поблизу міста, де робочих місць вистачало. Мешкала в батьків у селі.
Собою дівчина гарна, розумна, тож відбою від хлопців не було. Доля звела з місцевим Іваном. Юнак гарний, вища освіта, житло є. І тут – "пощастило". Невдовзі сім'я поповнилась синочком. У родинах щастю не було меж. Особливо в сім'ї Таїсії, бо Іван мав ще два брати. 
І все складалось добре, але тут в країні почалися бурхливі події. Спочатку – Майдан. Багато молоді поїхали до Києва відстоювати нашу незалежність. Не стояв осторонь й Іван. В числі перших впродовж всього періоду робив все, аби Україна вийшла на шлях свободи і справедливості.
Ще не закінчились події на Майдані, як Іван із побратимами поїхав на Схід, де почалася АТО. Правда, доля подарувала сім'ї ще одного синочка. Батько тішився ними. Іноді, коли запитували, як ростуть, то він з гордістю казав: "Мої сини – мої орли". 
Непомітно пройшло чотири роки.  Згодом дзвінки припинилися. Похоронка… Сьогодні молода дружина пам'ятає ті події. Квіти, плач, військові.
l
А життя тривало. Діти росли, вимагали уваги, турботи. Вже й Тарасика треба було збирати до школи. Боліло серце, коли прийшли 1 вересня на лінійку. Інші діти з батьками, а тато Тарасика – у квітах на стенді "Гордість нашої школи". Йому назавжди 30…
Якось на річницю пам'яті Івана заїхали його побратими. Тася запросила їх додому, щоб почути про чоловіка, його перебування на Сході. Хотілося якнайбільше знати, щоб розповісти потім дітям про батька.
Поїхали побратими її Івана. Але якимось неспокійним стало серце вдови. Боялася собі признатись, що дуже сподобався Микола. Гнала від себе ці думки, бо ж вдова, двох синів має. Якраз такий вік у них, що уваги і турботи потребують. Добре, що мама допомагає.
Не раз плакала ночами. Вдень у роботі так-сяк, а вночі у спомини приходив її Іван, все частіше думала про Миколу.  Щось спільне було в них. Миколині очі ніби пронизували її зболене серце. Можливо, з часом і забулись би ті погляди побратима її чоловіка, але один дзвінок від нього зворушив серце молодої вдови. Жінка ніби ожила. Включилась у волонтерський рух, у вільний час допомагала воїнам. Життя ніби розділилось навпіл: тут сім'я, діти, там – нові почуття.
l
Так тривало пів року. Якось увечері в двері її постукали. Відчинив старший син та вигукнув: "Тато прийшов". Таїсія, почувши ці слова, стояла і плакала. Микола ж обіймав хлопців, роздавав подарунки.
Ось так героїня моєї розповіді вийшла другий раз заміж. Музики не грали. Шлюб  зареєстрували в місцевій сільській раді, а вінчались на Рівненщині в рідному селі Миколи. Так розпорядився сам жених, бо часу було обмаль – відпустка всього 12 діб. Для Миколи теж це був другий шлюб, адже перша його дружина ще раніше знайшла заміну чоловіку, забравши з собою доньку. Миколі нічого не залишалось, як піти добровільно на війну. Думав заспокоїтись, забути все. Але, коли зустрів Таїсію, ніби ожив, до життя повернувся.
Швидко пролетіла відпустка Миколи. І ось вже Таїсія, молода дружина, із синами проводжала "тата Миколу" на Схід, бажаючи швидшого повернення додому. Жінка знову жила новинами зі Сходу, уважно дивилася телепередачі, інформацію  у смартфоні, і кожен дзвінок  був довгоочікуваний, тривожний і такий бажаний.
l
Але так тривало недовго. Раптово дзвінки припинились, а Таїсії повідомили, що її чоловік пропав безвісти. Скільки було сліз, звертань в різні інстанції, а результатів ніяких. Вдруге Таїсія стала вдовою, а хлопці тихо плакали за "татом Миколою", який дуже любив синів-соколів. 
Вони теж прив'язались до Миколи, цілими днями він проводив час з ними, перебуваючи у відпустці: то річка, то м'яч. Не раз Таїсія з дітьми їздила на Рівненщину до матері Миколи, котра тепло ставилася до другої дружини сина й дітей. Але загибель сина не змогла пережити. Час ішов, а вісточок від її кровинки не було. Через пів року померла, не дочекалась Миколи  додому.
"Микола був дуже добрим товаришем, – згадують його побратими. – Старший, з досвідом, він якось швидко налагодив дружні стосунки між нами".
"Коли їхній підрозділ вів нелегкий бій з рашистами, сили були не рівні. Багато було поранених наших хлопців, – згадує боєць Григорій. – Я бачив, як упав Микола. Коли підповз до його, він уже не дихав. Але бій важкий, мене поранили, втратив свідомість, а як опинився в госпіталі, не пам'ятаю. Наші дороги розійшлися…".
Єдине, що пам'ятає – смерть побратима. Проте йому самому довелося довго лікуватись в госпіталях, перенести багато операцій. Минуло більше, як пів року, але весь час йому хотілось поїхати до дружини Миколи, розповісти, яким був її чоловік, як любив синів.
І ось настав час, коли Григорій міг вже ходити. Він приїхав до Таїсії, де йому зраділи і показали повідомлення, що Микола пропав безвісти. Та, попри все, сім'я надіялась, що станеться диво, і прийде Микола з фронту. Григорій не сказав нічого. Нехай живе надія в цій родині.
Пройшов ще час, і за результатами ДНК розшукали тіло Миколи. Поховання відбулося на Рівненщині – такою була воля матері. Все говорила: “Якщо буде живий, то нічого по чужих хатах жити, треба у своїй бути. А коли, не дай, Боже, щось станеться, то нехай на своєму кладовищі упокоїться".
От і поїхала вдруге вдова хоронити чоловіка на Рівненщину. Але коли повідомили Григорію, що буде похорон, той зі Сходу приїхав, щоб попрощатися з побратимом.
l
Цих молодих людей, убитих горем, я зустріла у нас на вокзалі. Серце вдови знову крається від болю. Така її доля жіноча – важка, непередбачувана. Її заспокоював  Григорій: "Таю, я тебе не покину".
Їм дозволили шлюб зареєструвати на другий день. І розбите серце жінки знову ніби збиралось до купочки. Треба жити, ростити дітей.
Ось така невигадана історія про трагічне кохання, яку "написала" війна. І щиро хочеться, щоб все закінчилось швидше, і Таїсія та всі були щасливі.
Це – життя. Воно ставить свої перепони, створює труднощі. Але Бог дав людині розум, терпіння, аби їх долати і не нарікати на долю.
Валентина СІЧКАР.

o_1goqqu8gju7l19apu2b5h01blh35 Російсько-українська війна, яка триває четвертий рік поспіль, принесла багато горя на нашу землю.  Її відлуння  – чи не в кожній родині.

Щасливим і безхмарним було дитинство у Тасічки, як називали її батьки. Одиначка. Все було для донечки: і увага, і любов, і турбота. Дитячий садок, школа, інститут, як у всіх. З роботою теж "пощастило", бо жили вони поблизу міста, де робочих місць вистачало. Мешкала в батьків у селі.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 48
Читати далі
24.07.2025
Іван Васильович фіц – один з провідних спеціалістів Ковельського МТМО. За професіоналізм, відданість професії, уважність та чуйність до кожного його називають "лікарем від Бога".  Він – лікар-хірург хірургічного відділення, лікар-ендоскопіст діагностичного відділення, лікар-проктолог та онкохірург.
Про таких людей кажуть: "Де народився, там згодився", адже родом Іван Васильович із Сошичного, що на Камінь-Каширщині. "Лікувальну справу" освоював у Дніпропетровській державній медичній академії. А інтернатуру на базі Київського національного університету післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика проходив за спеціальністю "Хірургія". 
Раніше передбачалося трирічне відпрацювання після навчання. На Волині йому в цьому відмовили, тож поїхав у Черкаську область, в Тальнівську ЦРЛ, де працював лікарем-хірургом. Цей період Іван Васильович згадує з особливим теплом, адже тут відбулося його становлення як лікаря, якому довіряють, до порад якого прислухаються. 
А перемогою в онлайн-конкурсі "Кращий лікар МТМО-2019", в якому переміг Іван Фіц, завдячує як ковельчанам, так і тальнівчанам, які теж долучились до голосування, бо й до тепер підтримують зв'язок із "своїм" лікарем.
– Іване Васильовичу, що привело Вас в медицину? 
– Мабуть, так було задумано зверху. За промислом Божим я потрапляю у течію, яка веде мене певним шляхом, хоча спочатку я не завжди розумію його намір. Мрії з дитинства стати лікарем не було. Після 9-го класу була спроба вступити у  медколедж, але не вдалось. Тож після 11-го вступив у медичну академію в Дніпрі. Спочатку навчання давалося важко,  але до 4 курсу все змінилося. Організація навчального процесу вплинула на велике бажання бути лікарем.
– Як склалася Ваша подальша доля? 
– Після інтернатури одружився. До речі, "вилетівши" з дому, ніколи не думав, що своє кохання знайду в рідному селі. Дружина Тетяна теж медик, навчалася у Ковельському медколеджі на акушера. Тож спільним рішенням стало повернення на Волинь. 
Мене призначили лікарем-хірургом у Голобській районній лікарні. Я робив все, що міг в тих умовах. На місці почали оперувати пахові грижі, усі знання та вміння, що мав, старався використати для блага і здоров'я пацієнтів. За дев'ять місяців до мене потягнулося багато людей. А вже з 2015 року я – лікар у Ковельському МТМО.
– Як вдалось досягти високих результатів в роботі та отримати прихильність і любов пацієнтів?
– На моє професійне становлення вплинули і люди, з якими працював в медзакладах, і пацієнти. Та все ж першою, хто повірив у мене, навчив не боятися бути собою і до сьогодні підтримує у всьому, є дружина Танюшка. Це – надійна людина, яка розуміє моє покликання. Вона і окриляє, і "приземляє", коли потрібно. У нас дві донечки, тож мої дівчата мене й надихають. 
А взагалі я вважаю, що поштовхом працювати і розвиватися є сила людяності. Якось так склалося, що на моєму шляху зустрічаються тільки хороші люди, мудрі наставники. Серед таких – Сергій Мазурок, який понад 10 років очолює хірургічне відділення ЦРЛ Ковельського МТМО. Він вміє чути кожного, вміє організувати злагоджену роботу, дає можливість розвиватися, думаючи про благо і хірурга, і пацієнта. Якщо ти молодий і подаєш якусь ідею, варіанти її реалізації, що допоможуть пацієнту, він завжди це схвалить. Так виникає довіра, так виникає здорова конкуренція. Він – патріот свої роботи й лікарні, і бути відданими своїй справі вчить нас.
– Ковельське МТМО особливе місце відводить хірургії, що не поступається світовим стандартам. У цьому є і Ваша заслуга та вагомий професійний внесок. У чому секрет успіху?
– Перш за все, варто зауважити, що успіх закладу – це командна робота професіоналів, де панує довіра та розуміння. Ну, а в роботі хірурга важливими є і вчасний та правильний діагноз, вдало виконана операція та догляд за хворим. Новітнє обладнання, великий досвід роботи, постійне навчання – все це допомагає надавати якісну і вчасну допомогу нашим пацієнтам.
– Ви – лікар-хірург, лікар-ендоскопіст, лікар-проктолог та лікар онкохірург. Який напрямок для Вас особисто є пріоритетним? 
– Хірургія – це основа, база. Діагностика –  запорука правильного діагнозу, а значить і лікування. Лише освоївши всі напрямки, я зрозумів, як вони пов'язані між собою і наскільки важливими є для повноцінного життя людини. Якби прийшлось, я б не зумів обрати один напрямок. 
Цьому завдячую Олегу Самчуку, який націлював мене освоювати та розвивати вузькі напрямки медицини. До того ми вже працювали лапароскопічно. Проводили чимало проктологічних втручань і шукали шляхи надавати допомогу менш травматично. Згодом я подав різні ідеї по використанню лазера та інших мініінвазивних методик в хірургії та проктології.
Саме в цьому напрямку я й розпочав навчання. Хоча, відверто кажучи, це був розділ, який я найбільше не любив під час навчання. Та доля вирішила по-своєму. А коли переді мною ставлять завдання, я розумію, що це – зона моєї відповідальності й все, що я роблю, маю робити якісно. 
Після курсів розумів, наскільки ця спеціальність цікава і потрібна. Як легко, за 15 хвилин, можна покращити життя людини, яка мучилась 15 років із невеличкою патологією. Якщо раніше таких операцій було 5 на рік, то сьогодні – близько 5 на тиждень. Проктологія – це спеціальність співчуття. Половину роботи робимо руками, а інше – психологічний аспект (треба вміти і підбадьорити, і заспокоїти).
Пізніше Олег Самчук направив мене на ендоскопію. Знову ж таки, я не дуже хотів, бо й без того було чимало роботи. Але вже на курсах мені знову відкрилося нове, цікаве та важливе в плані ургентної ендоскопії (планової, діагностично-лікувальної). Для мене це було новим викликом і початком нового. 
Ми вийшли на новий рівень діагностики, підвищили якість обстеження. Почали із зупинок кровотеч ендоскопічно. Все частіше діставали камінці з жовчних протоків, видаляли поліпи, проводили ендоскопічні резекції.
А навички з проктології дали базу, щоб легко працювати в напрямку ендоскопії, зокрема колоноскопії. Це дало можливість самому виявляти, оперувати і спостерігати в післяопераційний період хворого. 60 колоноскопій було до мого приходу, потім збільшилось до 300, а ще згодом – 500.
Останнім моїм важливим надбанням стало навчання з онкохірургії (виключно для онкопроктологічних операцій). Це загальний внесок для універсальності лікаря та офіційна можливість робити мінімальну планову онкохірургію  в нашому закладі. До 40 операцій із раком кишечника за рік – це, вважаю, дуже хороший результат для районної лікарні.
Приємно, що нинішнє керівництво МТМО всіляко підтримує нас. Завдяки зусиллям генерального директора Валентина Вітра планується розширення ендоскопічної служби з метою покращення діагностики та збільшення обсягів високотехнологічних ендоскопічних втручань.
– Ви працюєте в таких прогресивних напрямках, що постійно розвиваються. Як ставитесь до нових підходів в роботі?
– Так, дійсно, для вдосконалення моя робота потребує постійного вивчення та нових знань. Та практика показує, що не все нове є ефективним. Коли відсоток одужання більший за старою методикою, то я буду удосконалювати саме її. Також враховуємо, щоб і ціна/якість були комфортними для пацієнта.
– У цьому році Ви стали депутатом Ковельської міської ради восьмого скликання від політичної сили "За майбутнє", є членом постійної комісії з питань планування, бюджету та фінансів. Як вдається все поєднувати?
– Треба розуміти,  що депутатство – це більше про громадянський обов'язок. Основну роботу проводять профільні комітети, що вивчають певне питання. Для мене це новий позитивний досвід, який розширює кругозір, тож поки що я вникаю в депутатську роботу. 
– Як відпочиваєте, яке хобі маєте?
– На жаль, абстрагуватися від роботи не вмію. Моя робота – моє хобі. А ще, – спілкування з близькими серцю і душі людьми. О так,  спілкуватись і дискутувати я люблю, особливо з питань медицини (посміхається – авт.).
– Дякую за розмову, відданість професії та важливу щоденну роботу для здоров'я людей! 
Розмову вела 
Аліна РОМАНЮК.
На світлинІ: Іван Фіц з медичною сестрою ендоскопічного кабінету Валентиною Стасюк та лікарем-ендоскопістом Віталієм Курцебою.
Фото з архіву МТМО.

3аb86f3ed-6017-42d4-88da-1c752612b52b Іван Васильович Фіц – один з провідних спеціалістів Ковельського МТМО. За професіоналізм, відданість професії, уважність та чуйність до кожного його називають "лікарем від Бога".  Він – лікар-хірург хірургічного відділення, лікар-ендоскопіст діагностичного відділення, лікар-проктолог та онкохірург.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 64
Читати далі
24.07.2025
«Вухо, горло, ніс» – часто чуємо, коли мова йде про отоларингологію. Це надзвичайно важливі органи людського організму, і порушення їх діяльності приносить не лише дискомфорт, а й сильний, часом нестерпний, біль. На варті здоров’я пацієнтів в цій галузі медицини у нашому місті стоїть команда професіоналів Центру отоларингології центральної районної лікарні Ковельського МТМО. 
Центром отоларингології надається в повному обсязі висококваліфікована планова та ургентна допомога пацієнтам із захворюваннями вуха, горла, носа. Відділення укомплектовано усім необхідним інструментарієм та апаратурою для надання сучасної та якісної ЛОР допомоги.
Широко впроваджено в практику ендоскопічні втручання при хронічних запальних та алергічних захворюваннях приносових пазух (поліпотомія), планові тонзилектомія та аденотомія, септопластика, лазерна вазотомія (при закладеності носа від постійного використання крапель), корекція ранніх травм ЛОР-органів (перелом кісток носа, перфорація барабанної перетинки). 
Також в Центрі виконується широкий спектр пластичних операцій з приводу вроджених та набутих дефектів зовнішнього носа та вушної раковини – ринопластика та отопластика. 
Пріоритетним напрямком діяльності Центру отоларингології є застосування малоінвазивного  втручання, високотехнологічних  методів терапії. Це дозволяє надавати пацієнтам весь необхідний спектр послуг для ефективного лікування з мінімальними хірургічними втручаннями.
l
Більше 10 років Центром завідує лікар-хірург, отоларинголог вищої категорії з 20-річним стажем Володимир Богачевський. Разом з висококваліфікованими спеціалістами, серед яких – Сергій Білоус, Андрій Григола, Людмила Костюк, та медичними сестрами центру вони роблять усе, аби їх пацієнти були і здоровими, і красивими. Їм не потрібна реклама. Кожен з них, завдяки досвіду та професіоналізму, завоював авторитет, довіру та прихильність людей, які знають точно – тут їм обов’язково допоможуть. 
Так, за даними медзакладу, у 2024 році в Центрі отоларингології проліковано більше 1100 хворих (з них понад 650 – діти). Виконано більше 1300 оперативних втручань (майже 500 прооперованих – маленькі пацієнти). Володимир Володимирович зазначає, що успіхи Центру та швидке одужання пацієнтів – це заслуга злагодженої роботи лікарів і всього персоналу відділення.
l
Напередодні професійного свята ми поспілкувались з Володимиром БОГАЧЕВСЬКИМ, тож далі пропонуємо невеличке інтерв’ю з лікарем, для якого робота стала справою всього життя.
– Володимире Володимировичу, Вас вважають провідним спеціалістом Ковельського МТМО. Колеги шанують як висококваліфікованого фахівця, а люди дякують за професіоналізм, «золоті» руки, мудрість, щиру душу та вважають найкращим у своїй галузі. Розкажіть, як знайшли своє покликання?
– Ще з дитинства бачив себе медиком. Пам’ятаю, що вже в сьомому класі знав, що стану хірургом. Підсвідомо, мабуть рівнявся на батьків, які теж є медиками. Тато Володимир Вікторович – загальний хірург, Заслужений лікар України, головний хірург м. Чернігова більше 20 років, а мама Ірина Євгенівна лікар-лаборант. 
Закінчив Національний медичний університет ім. О. Богомольця у Києві. Інтернатуру проходив у Львівському  національному медичному університеті імені Данила Галицького та у Луцькій обласній лікарні. Ну, а в Ковель вже доля привела, хоч родом із Чернігова. 
– Чи справдились Ваші очікування щодо обраної професії?
– Я завжди хотів бути лікарем, і ніколи про цей вибір не пошкодував. Пам’ятаю, що була можливість вступати в Харківську юридичну академію, але я радий, що обрав медицину.
Люблю свою роботу. Незважаючи ні на що, завжди намагаюся працювати совісно і відповідально, щоб не соромно було перед людьми.
– Успіх – це завжди розвиток, навчання. Як Вам вдається ефективно поєднувати практичну роботу із підвищенням професійної кваліфікації?
– Близько 10  років я працював у дитячій та дорослій поліклініках. Тож практичного досвіду маю чимало. Попри це, неодноразово свій фаховий рівень підвищував в провідних клініках Києва, Львова. Брав участь в міжнародних конференціях в Німеччині, Польщі. Проходив стажування-навчання в клініках Польщі.
До того ж, я є членом Всеукраїнської асоціації пластичних, реконструктивних і естетичних хірургів. Пройшов велику школу пластичної хірургії, навчаючись у визнаних українських і зарубіжних фахівців. І зараз проходжу навчання, які в майбутньому стануть потрібні для операцій естетичної хірургії. 
Вважаю, що операції – це, перш за все, вирішення проблем зі здоров’ям, тож лікування ЛОР-органів є пріоритетним у нашій професії.
Цікавим досвідом у роботі стало навчання інтернів. Приємно ділитись досвідом, особливо з тими, хто готовий вчитися.
– Розкажіть, а які ЛОР-захворювання загострюються влітку? З якими скаргами до Вас зараз звертаються найчастіше?
– Так, літом свої особливості, бо почалось морозиво і холодна водичка, кондиціонери, відпочинок у водоймах, багато інфекцій та природних алергенів. Тож, як наслідок, – гострі запальні хвороби горла та гортані, тонзилярні абсцеси, запальні захворювання вуха, гайморити, алергічні риніти.
І все ж порівняно з іншими сезонами літо для отоларингологів є певним  періодом затишшя. Багато людей у відпустках, на відпочинку, багато працюють в полі. Але кількість планових операцій не зменшується. Так, за тиждень їх може бути близько 20. 
– А які корективи внесла війна у роботу Центру отоларингології? 
– Зрозуміло, що збільшилось число військових серед пацієнтів, які звертаються за  спеціалізованою допомогою. Чимало проходять лікування після отриманих поранень, контузій, травм. Це дуже відповідальна справа, адже є специфіка і в спілкуванні, і в лікуванні. Проводиться велика  психологічна робота, але набутий особистий досвід допомагає робити все якнайкраще для наших захисників.
l
Володимир Богачевський про війну говорить неохоче, адже провів там 26 місяців свого життя як військовий лікар, є учасником АТО. Попри свій досвід, скромно замовчує про нагороди, які зберігає просто в шухляді. Володимир  Володимирович нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», відзнакою «За мужність та милосердя», Грамотою Міністерства охорони здоров’я України, має грамоти і подяки від військової бригади, обласної і районної рад.
– Хтось любить грамоти, ордени і медалі, а я люблю свою роботу, і найважливіше для мене, щоб пацієнт був здоровим, – каже на завершення Володимир Володимирович, для якого отоларингологія – не просто робота, а  спосіб життя.
Розмову вела 
Аліна РОМАНЮК.

475924269_965576025681864_703942812973118406_n «Вухо, горло, ніс» – часто чуємо, коли мова йде про отоларингологію. Це надзвичайно важливі органи людського організму, і порушення їх діяльності приносить не лише дискомфорт, а й сильний, часом нестерпний, біль. На варті здоров’я пацієнтів в цій галузі медицини у нашому місті стоїть команда професіоналів Центру отоларингології центральної районної лікарні Ковельського МТМО. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 62
Читати далі
24.07.2025
Вишневе варення 
з шоколадом
Любителям шоколаду варто спробувати рецепт вишневого варення з какао і, власне, самим шоколадом.
Інгредієнти:
вишня - 0,5 кг;
цукор - 0,3 кг;
чорний шоколад - 50 г;
какао-порошок - 50 г.
Приготування:
Ягоди перебрати, помити, почистити від кісточок. Пересипати цукром і залишити на 5-6 годин при кімнатній температурі, щоб вишні пустили сік.
Після закипання варити на слабкому вогні протягом 10 хвилин. Дати охолонути.
Коли охолоне – знову поставити на плиту, після закипання варити 10 хвилин на слабкому вогні. Знову вимкнути і дати охолонути.
Повторити попередній крок ще 2-3 рази. На останньому "колі" варіння додати: какао порошок і потертий на тертці шоколад. Добре перемішати.
Коли шоколад розтане – варимо ще 5 хвилин і вимикаємо. Вишневе варення з шоколадом готове, можна розлити його по стерилізованих банках і закрити на зиму.
Варення із смородини та вишні 
Інгредієнти:
вишня - 500 г;
цукор - 1 кг;
чорна, червона або біла смородина - 500 г.
Видаляємо з вишень кісточки і засипаємо ягоди 250 грамами цукру. Смородину з'єднуємо  із 250 г цукру і подрібнюємо ягоди блендером. Викладаємо смородинове пюре в каструлю, доводимо до кипіння на слабкому вогні. Додаємо вишню і варимо ще 10-15 хвилин. Закатати і поставити  в прохолодне місце. 
Варення із бананів
1. Готувати варення рекомендується в емальованій каструлі або термостійкій ємності з антипригарним покриттям. Посудину краще брати з товстим дном, це забезпечить рівномірне нагрівання. Помішувати заготівлю потрібно дерев'яною лопаткою.
2. Пропорції солодкого інгредієнта, зазначені в рецепті, знижувати не варто, бо ласощі можуть швидко зіпсуватися. Однак якщо в хід йдуть переспілі плоди, кількість цукру зменшується, адже такі банани більш солодкі.
3. Банки для варення промити з содою, потім простерилізувати в духовці, мультиварці або на паровій бані. Кришки п'ять-десять хвилин прокип'ятити або обшпарити окропом.
4. Гаряче варення розподіляється по банках і герметично закривається кришками.
Вам знадобиться:
очищені банани - 1 кг;
цукор - 2 склянки;
вода - 1 склянка;
2 щіпки лимонної кислоти або 3 ч. л. свіжого лимонного соку.
Приготування:
Банани, очищені від шкірки, розрізати на невеликі шматочки і гарненько пом'яти. Помістити отриману кашку в каструлю з цукровим сиропом. Варити банани протягом однієї години, а за 5 хвилин до готовності додати лимонну кислоту або свіжий сік лимона.  
Готове варення розкладіть в попередньо простерилізованих маленьких баночках і закатайте. Зберігайте в прохолодному місці.
Варення із винограду
Інгредієнти: 
1 кг темного винограду із кісточками;
0,5-1 кг цукру; 
0,5 склянки води.
Приготування:
Виноград перебираємо, видаляємо зіпсовані та м'які ягоди. Ті, що залишилися, відокремлюємо від гілочок, ретельно миємо під проточною водою і відкидаємо на друшляк.
Перекладаємо ягоди в каструлю і засипаємо цукром. Залишаємо на ніч (10-12 годин), щоб вони пустили сік. Доливаємо пів склянки води та доводимо до кипіння.
Після кипіння варення охолоджуємо і перетираємо через сито, кісточки та шкірку викидаємо. Виноградне пюре переливаємо назад у каструлю, ще раз доводимо до кипіння та варимо протягом 15 хвилин. Якщо утворюється пінка, видаляємо її шумівкою.
Після 15 хвилин варіння вимикаємо вогонь і залишаємо   на 5-7 годин, після чого знову кип'ятимо і варимо близько 10 хвилин. Залишаємо виноградне пюре до остигання. Якщо вас не влаштовує його густота, поваріть його до бажаної густоти на повільному вогні.
Готове варення після   розливаємо в банки та закручуємо. Банки та кришки при цьому мають бути стерилізованими. Перевертаємо їх догори дном і залишаємо до остигання. Зберігайте варення в  прохолодному місці.
апельсиновий джем з лимоном
Інгредієнти:
Лимони – 1 шт.
Апельсини – 6 шт.
Цукор – приблизно 500 г.
З цитрусів зняти шкірку і нарізати невеликими шматочками. Обов'язково видалити всі кісточки. Блендером подрібнити апельсини і лимони до однорідності. Зважити отриману суміш і взяти у два рази менше цукру. Якщо апельсини дуже солодкі, цукру можна взяти трохи менше. Перемішати суміш з цукром і всипати в посуд з антипригарним покриттям. Поставити на сильний вогонь на 40 хвилин, іноді помішуючи. Піну знімати не потрібно. Готовий джем розлити по банках. Джем буде ставати все рідшим під час варіння, але після охолодження загусне. 
Для того, щоб варення вийшло більш густим, збільшуємо час приготування до 30 хвилин. 
Джем-мармелад
Яблучний джем за цим рецептом виходить дуже густий і ніколи не пригорає, а все тому, що готують його в духовці.  
Інгредієнти:
2 кг яблук;
800 г цукру; 
3 ст. ложки оцту.
Яблука почистити, порізати дольками, пересипати цукром, додати оцту, залишити на ніч. Зранку поставити у добре розігріту духовку. Коли закиплять, пом'яти товкачем або блендером, зняти кришку і залишити мліти на 2 години при найменшій температурі. Розкласти у стерильні банки, закрутити. Виходить 1,5-1,7 л густого джему.
Повидло зі слив
Інгредієнти:
кілограм слив;
кілограм цукру;
пів склянки води.
Сливи промити теплою водою, розрізати навпіл, дістати кісточки, викласти фрукти в ємність. Приготувати сироп – у каструлі або сотейнику змішати воду і цукор, довести до кипіння, плавно помішуючи, кип'ятити 2-3 хвилини.
Залити сиропом сливи, залишити на 3-4 години (сливи мають пустити сік). Потім поставити на вогонь, довести до кипіння. Зняти з плити і залишити при кімнатній температурі на ніч (це необхідно, щоб сливи, як слід, просочилися цукровим сиропом).
Щоб було густим, вам потрібно спочатку поставити ємність із плодами на вогонь знову, довести до кипіння, варити 2-3 хвилини. Потім зняти з плити, остудити й повторити процедуру ще 2 рази, але востаннє варити масу потрібно 10-15 хвилин.

tripbreakfast09 Вишневе варення з шоколадом

Любителям шоколаду варто спробувати рецепт вишневого варення з какао і, власне, самим шоколадом.

Інгредієнти:

вишня - 0,5 кг;

цукор - 0,3 кг;

чорний шоколад - 50 г;

какао-порошок - 50 г.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 52
Читати далі
24.07.2025
ОВЕН. Ваша бурхлива енергiя може завести вас дуже далеко. У вiвторок не дозволяйте колегам втягнути себе в конфлiктну ситуацiю. В середу надійде iнформацiя, що цiкавить вас. 
ТЕЛЕЦЬ. Спробуйте дещо змiнити стиль спiлкування, вiдновiть прiоритети, розширте аудиторiю. Задумайтеся про те, що для того, щоб стати прекрасним спiвбесiдником, не конче потрiбно багато говорити, набагато важливішу вмiти слухати. 
БЛИЗНЮКИ. Час вiдпочинку i розслаблення. Отримаєте прибуток вiд проєктiв, якi завершили ранiше. Особливо успiшні творчi iдеї i починання. Виникнуть можливостi для рiшучого ривка в кар’єрi. Довколишні прихильно ставитимуться до ваших iдей. 
РАК. Варто звернути увагу на своє оточення. Можете одержати дiлову пораду i дiєву допомогу. Сприймайте дрiбницi, що вiдбуваються з вами, як сигнали, що вказують, в якому напрямi скорегувати свою поведiнку. Сприятливий час для вирiшення фiнансових питань.
ЛЕВ. Тримайте себе в руках, не демонструйте іншим роздратування або сумнiви. Варто укрiпити внутрiшнiй стержень. У п’ятницю виникне шанс нестандартного розв’язання старих проблем. Сприятливий час для пошуку шляхів i підбиття пiдсумкiв. 
ДIВА. Постарайтеся позбутися всього непотрiбного, дрiбного, що заважає як в професiйнiй дiяльностi, так i в особистому життi. Хороший час для пошуку нової роботи. Уникайте суєти i не соромтеся смiятися над собою. 
ТЕРЕЗИ. Не напускайте серйозний вигляд, розслабтеся, краще ставитися до того, що вiдбувається, з гумором. Подiї в особистому життi дозволять позбутися iлюзорних уявлень i iдеалiв, хоча процес протiкатиме не завжди так, як вам би хотiлося. 
СКОРПIОН. Робота не вимагатиме великої напруги, виникне можливiсть частiше бувати удома i бiльше вiдпочивати. У понедiлок плани можуть змiнитися пiд впливом зовнiшнiх обставин. В кiнцi тижня складеться сприятлива ситуацiя, щоб розв’язати старi проблеми i зробити кар’єру.
СТРIЛЕЦЬ. Вдалі поїздки i контакти. Зміцниться авторитет i пiдвищиться самооцiнка. Слiд розраховувати тiльки на себе i умiння спокійно домовлятися з опонентами. Подiї, що вiдбуваються, варто розглядати як знаки долi.
КОЗЕРIГ. Можете вiдчути прилив енергiї, є шанс багато чого досягти, але уникайте порожніх розмов i хвальби. Чекає успiх, якщо працюватимете в колективi однодумцiв. Робота може потребувати максимальної вiддачі. Швидкiсть реакцiї, злагодженiсть у дiях принесуть добрi результати.
ВОДОЛIЙ. Ви нi перед ким не зобов’язанi звiтувати. Якщо ж хтось думає, що володiє ситуацiєю краще за вас, не варто його переконувати, краще використовувати цю помилку в своїх iнтересах. У другiй половинi тижня зосередьтеся на реалiзацiї мети, до якої давно прагнули.
РИБИ. Ваш погляд спрямований вперед, до нових змiн, не озирайтеся, iнакше потрапите у тенета спогадiв про минулi помилки. Постарайтеся бути гранично розумними, знаходьте золоту середину мiж бажаннями i можливiстю. 
Підготував
Степан ЗОРЕПАД.

18f3e9e6f106765c01b7f9a103578468 ОВЕН. Ваша бурхлива енергiя може завести вас дуже далеко. У вiвторок не дозволяйте колегам втягнути себе в конфлiктну ситуацiю. В середу надійде iнформацiя, що цiкавить вас. 

ТЕЛЕЦЬ. Спробуйте дещо змiнити стиль спiлкування, вiдновiть прiоритети, розширте аудиторiю. Задумайтеся про те, що для того, щоб стати прекрасним спiвбесiдником, не конче потрiбно багато говорити, набагато важливішу вмiти слухати. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 84
Читати далі
17.07.2025
Четвер. Мінлива хмарність, дощ, гроза. Температура: 21оС. Вітер західний помірно сильний.
В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: 16оС. Вітер південно-західний помірний.
П’ятниця. Мінлива хмарність, по обіді дощ. Температура: 20оС. Вітер  південно-західний сильний.
В ніч на суботу.  Мінлива хмарність. Температура: 15оС. Вітер південний слабкий.
Субота. Мінлива хмарність, зранку – дощ.  Температура: 21оС. Вітер західний помірно сильний.
В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: 15оС. Вітер південно-західний слабкий.
Неділя. Мінлива хмарність, по обіді дощ. Температура: 220С. Вітер західний помірний.
В ніч на понеділок. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 16оС. Вітер  західний  слабкий.
Понеділок. Мінлива хмарність, дощ.  Температура: 23оС. Вітер південно-західний помірний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 17оС. Вітер південно-східний помірний.
Вівторок. Мінлива хмарність, можливий дощ.  Температура: 25оС. Вітер західний сильний.   
В ніч на середу.  Мінлива хмарність.  Температура: 16оС. Вітер південно-західний слабкий.
Середа. Мінлива хмарність. Температура: 24оС. Вітер західний помірно сильний.

Ромашки Четвер. Мінлива хмарність, дощ, гроза. Температура: 21оС. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: 16оС. Вітер південно-західний помірний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 67
Читати далі
17.07.2025
Схоже на те,  що московити остаточно з'їхали з глузду й твердо стали на шлях міжнародного тероризму. Про це свідчить їх зросла активність в обстрілах України, від яких потерпають, в першу чергу, мирні люди. Не зважаючи на будь-які норми права і моралі, путінські вбивці майже кожної ночі піддають "братній" народ атакам безпілотниками, ракетами, КАБами та іншими видами зброї.
При цьому кремлівські розбійники та бандити брешуть, викручуються, лицемірять, звинувачуючи у всьому Україну. Їх підлість і дворушництво розпізнав уже й президент США Дональд Трамп, який довгий час вірив обіцянкам біснуватого московського фюрера путіна. Він, ображений і зневажений терористами, врешті-решт пообіцяв і далі надавати допомогу ЗСУ, запровадити жорстокі санкції проти ерефії.
Все рішучішими і войовничішими стають наші західноєвропейські союзники, зрозумівши, що дипломатичними розмовами путінську агресію зупинити неможливо. Це підтвердила й недавня зустріч в Римі "коаліції рішучих", в якій участь взяв український Президент Володимир Зеленський.
Але чи достатньо цього, щоб зупинити міжнародних терористів? На жаль, ні. путін та його соратники розуміють тільки силу, адже самі вони таку силу мають в особі відвертих і замаскованих ворогів України (КНДР, Угорщина, Словаччина, Китай та ін.). І допоки цивілізований світ єдиним фронтом не виступить проти москви, включаючи військову допомогу нашій країні, терор триватиме. Щоправда, такого бажання у того світу немає.
Що ж робити нам? Мобілізуватися, єднатися й активно підтримувати армію – усім, чим можемо. ЗСУ – єдина реально сила, яка тримає на своїх "плечах"  оборону держави. Окрім того, самим вчитися жити і виживати в умовах терору, який не закінчиться ні завтра, ні післязавтра. Особливо важливо турбуватися про безпеку дітей та онуків як владі, так і батькам, педагогам, громадським організаціям.
Так, українцям сьогодні важко. Але ЗАВЖДИ ТАК НЕ БУДЕ. московія приречена на поразку, як і будь-який інший агресор.  Історія людства підтверджує цю істину. Тож віримо, і збудеться!

до Охріма Схоже на те,  що московити остаточно з'їхали з глузду й твердо стали на шлях міжнародного тероризму. Про це свідчить їх зросла активність в обстрілах України, від яких потерпають, в першу чергу, мирні люди. Не зважаючи на будь-які норми права і моралі, путінські вбивці майже кожної ночі піддають "братній" народ атакам безпілотниками, ракетами, КАБами та іншими видами зброї.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 46
Читати далі
17.07.2025
На Волині розпочалась жнивна кампанія. Через весняні приморозки її старт дещо змістився у часі, тож перші роботи стартували 7 липня. 
У перші дні жнив заступник голови облдержадміністрації Роман Романюк та директор Департаменту агропромислового розвитку Волинської ОДА Юрій Юрченко, в рамках робочої поїздки у Ковельський район, оглянули польові роботи на ланах фермерського господарства "Перлина Турії" (с. Задиби). Про це повідомила пресслужба адміністрації.
Керівник господарства Володимир Яренчук розповів, що жнива стартували пізніше, ніж зазвичай, а рясні дощі, які тривають, теж відтермінують збір озимого ріпаку та пшениці ще на 1-2 тижні. Хоча обмолот цих культур розпочинається відразу після озимого ячменю.
До слова, цьогоріч ФГ "Перлина Турії" збирає урожай із понад 300 гектарів озимого ячменю. Врожайність дещо нижча, ніж торік, утім стабільна – 5,2 т/га. Велику роль у якості збору відіграє сучасна техніка. Власне тому підприємство оновило технічну базу, придбавши три нових комбайни за державною програмою "Доступні кредити 5-7-9%".
"Ці машини дозволяють зібрати зерно з мінімальними втратами", – поділився спостереженнями Володимир Яренчук.
Крім рослинництва, "Перлина Турії" активно розвиває молочне скотарство. Підприємство – друге в області за кількістю утримуваного поголів'я ВРХ і планує збільшення молочного стада корів. Наразі тут триває будівництво нового тваринницького комплексу, який планують запустити вже до кінця 2025 року.
 Вл. інф.
НА СВІТЛИНАХ: на полях "Перлини Турії".
Фото з архіву ВОДА.

517429846_1038403928497614_7978916667266000905_n На Волині розпочалась жнивна кампанія. Через весняні приморозки її старт дещо змістився у часі, тож перші роботи стартували 7 липня. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 70
Читати далі
17.07.2025
“Вісті Ковельщини” постійно інформують своїх читачів про добрі справи учасників волонтерського руху, які з самого початку повномасштабного вторгнення росії в Україну надають постійну допомогу ЗСУ. Допомагали вони і воїнам АТО/ООС. За це наші захисники щиро вдячні волонтерам, які недавно провели зустріч, світлину з якої розмістив на своїй сторінці у мережі Фейсбук Анатолій Ясашний і з дозволу якого ми її друкуємо.
Під фото короткий, але промовистий текст: “Люди, які давно вже на грані, але які не перестають працювати заради нашого спільного майбутнього під мирним українським небом”.
Дякуємо Вам, мужні і відважні! Божої ласки на кожен день, невтомності та моральних і фізичних сил! Ви – приклад того, як потрібно любити Україну, вірити в неї, невтомно допомагати ЗСУ.

Волонтери “Вісті Ковельщини” постійно інформують своїх читачів про добрі справи учасників волонтерського руху, які з самого початку повномасштабного вторгнення росії в Україну надають постійну допомогу ЗСУ. Допомагали вони і воїнам АТО/ООС. За це наші захисники щиро вдячні волонтерам, які недавно провели зустріч, світлину з якої розмістив на своїй сторінці у мережі Фейсбук Анатолій Ясашний і з дозволу якого ми її друкуємо.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 54
Читати далі
17.07.2025

Учасники_Літньої_школи_лідерства_2024 З 30 липня по 1 серпня у Ковелі відбудеться Літня школа лідерства — триденна освітня програма для учнівства 9–11 класів, яка щороку відкриває нові можливості, знайомства і надихає на сміливі кроки у майбутнє. Вже вдесяте школу організовують Олена Абрамович — журналістка і кореспондентка українського телебачення в Брюсселі, Анна Лисюк — артменеджерка у Нью-Йорку, та Тамара Марценюк — доцентка кафедри соціології Києво-Могилянської академії.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 148
Читати далі
17.07.2025
Нещодавно прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан з почуттям неприхованої гордості і втіхи заявив, що ініційований ним так званий "референдум" щодо членства України в ЄС зупинив цей вступ нашій країні.
Далі він зазначив: "Членство України в ЄС означало б, що ми зруйнуємо самі себе. Ми миттєво втягнулися б у війну з росією і принесли б її на територію ЄС, а отже – й на територію Угорщини".
Якби Орбан мав клепку в голові й трохи оливи у ній, володів мистецтвом дипломатії, то не озвучував би свої потаємні бажання і мрії, хоча б вголос. Тим більше стосовно сусідки України, яка четвертий рік вмивається  кров'ю своїх захисників, котрі мужньо захищають рідну землю, віддаючи життя за неї.
Він би також розумів, що коли впаде Україна, путін не зупиниться на кордонах ЄС і нахабно їх порушить, зверхньо плюючи з кремлівської вежі і на Орбана, і на Фіца, і на всіх інших європейських колаборантів, які готові цілувати заднє місце кремлівському карлику, аби лиш він залишив їх у спокої.
Не вийде, панове! Бо скільки вовка не годуй, він все одно дивиться у ліс. Так само і московія: скільки їй не годи, рано чи пізно вона прийде по твою душу.
Але найбільша дурнЯ, яку ляпнув недоумкуватий Орбан, – у таких словах: "Ми навіть не знаємо, що таке Україна сьогодні, де проходять її кордони". І додав: "Україна залишається невизначеним утворенням".
Не знаю, в чому причина того, що Орбан свою дурість так відкрито демонструє на людях. Можливо,   через те, що народився всього лише у 1963 році, й до сих пір у нього молоко не висохло  на губах. Можливо, з причин недостатнього виховання у сім'ї, де дід був всього лише ветеринарним фельдшером і керівником тваринницької бригади, а батько спромігся здобути фах інженера сільського господарства. Можливо, винна мати, яка працювала  логопедом і, навчаючи і виховуючи інших, не зуміла навчити культурі ділового мовлення бідолашного сина.
Але ж і той ніби має вищу освіту: закінчив юридичний факультет Будапештського університету, 1989 року отримав стипендію Фонду Сороса і навіть стажувався в Оксфордському коледжі. Та не завжди вища освіти дає розум. Бо "забути", як це зараз робить Віктор, що Україна – це не "невизначене" утворення, а  незалежна, демократична держава, як, зрештою, Угорщина. 
До речі, його країна була в числі тих, хто першими визнали Україну як незалежну державу. Це сталося 3 грудня 1991 року після Польщі та Канади. І визнали її в межах кордонів станом на грудень 1991 року, які путін 24 лютого 2022 року віроломно порушив.
Думаю, Орбан не стільки дурень, як негідник, котрому не місце в цивілізованому міжнародному товаристві. Його відверте загравання з путіним настільки огидне, що це помітно навіть у самій Угорщині, де зростають протестні настрої. Маячня про "невизначеність" країни потрібна цьому ідіоту виключно для того, щоб тішити себе і своїх однодумців мрією про "велику Угорщину" і повернення приєднання до України земель.   Як кажуть, дурень думкою багатіє…
Охрім СВИТКА. 
P.S. Ще один "штрих" до огидного портрета пана Орбана. Так званий міністр закордонних справ росії лавров підтримав ідею угорського правителя про захист нацменшин (в тому числі угорців) в Україні, де їх права нібито "порушують". "Ми можемо об'єднати наші зусилля в цьому плані", – заявила кремлівська коняка.
У когось ще будуть сумніви щодо відповіді на запитання: "Орбан: дурень чи негідник?". Особисто мені давно це зрозуміло. Незрозуміло інше: чи усвідомлюють небезпеку у владних кабінетах Києва такої підступної політичної гри Будапешта? Якщо усвідомлюють, то чому мовчать і не б'ють на сполох?
З малої (поки що) іскри, як правило, буває велике полум'я.
О. С.

Орбан Нещодавно прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан з почуттям неприхованої гордості і втіхи заявив, що ініційований ним так званий "референдум" щодо членства України в ЄС зупинив цей вступ нашій країні.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 0
Читати далі
17.07.2025
 (Пісня)
Моя пісня завжди тобі
 лине,
Підставляло мені 
ти плече.
Найрідніше село
 Журавлине,
Твоя кров в моїх жилах
 тече.
Приспів:
Журавлине, Журавлине,
Наймиліша сторона!
Солов'я спів, цвіт 
калини —
Батьківщина тут одна.
Дружно роблять все — 
не поодинці,
Разом в горі та радості —
 теж.
Земляки мої всі
 журавлинці,
Доброта й щедрість ваші
 без меж.
Приспів:
У сумну чи веселу годину 
Будеш жити у серці моїм.
Не покину — до тебе
 прилину,
Бо тут стежка моя та мій
 дім.
Приспів:
Під опікою Божої Неньки 
Процвітай, найрідніше
 моє!
Хай тобі, Журавлине-
серденько,
Довгий вік ще зозуля кує.
Ігор ВИЖОВЕЦЬ.

 Zhuravlyne_Starovyzhivskyi_Volynska-World_War_II_memorial-general_view-1 (Пісня)

Моя пісня завжди тобі лине,

Підставляло мені ти плече.

Найрідніше село Журавлине,

Твоя кров в моїх жилах тече.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 38
Читати далі
17.07.2025
На різні теми читала книги, а такої ще не приходилось. Олена Пшенична назвала її по-філософськи мудро: “Там,  де заходить сонце”. Тут йдеться про старість, самотність, безвихідь, родинні зв'язки, про останні миті життя кожної людини. 
І хоч не ми її герої, але можемо уявно почуватись ними, бо на все є початок і кінець. І сміх, бо навіть в такому стані люди залишаються оптимістами. Це – про будинок для літніх людей, яких покалічила або доля, або війна. 
Не можна спокійно читати рядки, де сивий чоловік не витримує болю і не просто плаче, а виє, звертаючись до присутніх: "Чи, може, ви всі тут розумієте, що таке стояти над труною своєї дитини і не могти на неї навіть поглянути, бо немає більше на що дивитись? Самі шматочки зібрані кимось, хто після того навіки збожеволів...". Так, війна – це страшно. Це смерть, це біль, це сльози, сирітство і каліцтво. Тож декому немає куди вертатись навіть. 
В іншого не склалось у житті, бо молодим не цінував його, тринькав гроші на всі сторони, залишив дружину і дитя до року. А на старість нікому не потрібний. Жодна любаска не взялася його доглядати, а дружина, може, і пробачила б, але померла. А от донька не пробачила, проте свій доччин обов'язок виконала хоч в такий спосіб. Приїхала з Канади, де жила, оформила батька в цей будинок і оплачувала за догляд. Слава Богу, він хоч тепер усвідомить свою провину. 
А в Ніни Михайлівни аж три сини, як золото (так вона їх характеризує і тримає спільне фото над ліжком), живуть добре. Бабуся не схотіла обтяжувати своєю присутністю і сама опинилась тут. Дуже весела і життєрадісна, завжди викликає сміх. І хоч сини її відвідують, це не рятує, бо синівського обов'язку не виконують.
Віру Петрівну син пожалів, аби мала захист від війни, бо тут всі умови є. А сам спочатку волонтерив, а потім на війні був поранений і перебував в комі, довго не телефонував матусі. А їй хотілось щодня чути його голосочок. І вона затужила. 
Серце щось відчувало, воно ніби дало тріщину і розривалось на шматки. А невістка за кордоном рятувалась від війни, але коли взнала про чоловіка, вернулась із дітьми, забрала свекруху і разом виходжували найріднішу людину. Відчувається її професійність на кожному кроці, бо вона вчителька української мови і літератури в минулому. І навіть в таких умовах, як колись в учнів, виправляла помилки при спілкуванні. 
Різні долі людей постають перед читачем. У будинку, де вони опинилися, в усіх надія – повернення додому. Літературознавець Ростислав Семків підсумовує: епізоди життя цих людей – щемкі, важливі та повчальні. Чи пам'ятатимуть рідні про тих, кому завдячують появою на цей світ? 
Ось такі реалії життя, присипані стражданнями ще й через кляту війну. Залишається лише сподіватись на краще. Досвід героїв книги повинен зробити нас добрішими та мудрішими!
Валентина ОСТАПЧУК,
ветеран педагогічної праці, громадський кореспондент “Вістей Ковельщини”.

вітальня На різні теми читала книги, а такої ще не приходилось. Олена Пшенична назвала її по-філософськи мудро: “Там,  де заходить сонце”. Тут йдеться про старість, самотність, безвихідь, родинні зв'язки, про останні миті життя кожної людини. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 32
Читати далі
17.07.2025
Холодний борщ 
із яйцем та зеленню 
Інгредієнти:
Кефір – 1 літр (жирний – 7%).
Сметана – 100 г.
Вода – 1 склянка (холодна кип'ячена).
Буряк – 400 г (варений).
Цибуля зелена – 100 г (пір'я).
Кріп – 50 г (свіжий).
Яйце – 2-3 штуки.
Огірок – 3 шт. (невеликі).
Сіль, сік лимонний – на смак.
Приготування:
Ставимо варити круто яйця – 8 хв. після закипання води, потім опускаємо їх у холодну воду. 
Подрібнюємо на великій тертці варені буряки та огірки (якщо вони не домашні, то шкірку краще зрізати).
Пір'я зеленої цибулі дрібно ріжемо, викладаємо в тарілку, додаємо дрібку солі й перетираємо виделкою.
Додаємо в каструлю цибулю та подрібнений кріп.
Додаємо в каструлю кефір, сметану (перемішану з водою), подрібнені яйця, перемішуємо і пробуємо на сіль-кислоту.
Солі виходить приблизно 1 столова ложка з невеликою гіркою.
Подавати холодний  борщ із гарячою, відвареною картоплею чи чорним хлібом.
Страви  з кабачків 
Немає нічого простішого, ніж готувати страви з кабачків. Пропонуємо перевірені смачні рецепти.
Оладки з кабачків і фаршу на сковороді
Для тіста:
Кабачки – 400 г.
Курячі яйця – 2 шт.
Сода харчова + оцет – 0,5 ч. л.
Борошно – 5 ст. л.
Сіль, перець – за смаком.
Для начинки:
Курячий фарш – 300 г.
Цибуля ріпчаста – 1 шт.
Сіль, перець – за смаком.
Вода – 50 мл.
Рослинна олія для смаження.
Кабачки натріть на крупній тертці. Посоліть потерті кабачки, перемішайте, почекайте 10 хвилин і відіжміть зайву рідину. Додати до кабачків яйця, перець і гашену оцтом соду, перемішайте. Додайте до кабачків борошно і перемішайте.
В окрему миску викладіть фарш, подрібнену цибулю додайте до фаршу. Посоліть й додайте чорного перцю на свій смак. Додайте у фарш води для соковитості й перемішайте.
Викладайте ложкою кабачкове тісто на розпечену олію, розрівнюйте, щоб оладки були плоскими і тонкими. На кабачкові оладки викладіть фарш, також розрівняйте. Зверху на фарш тонким шаром покладіть ще кабачкового тіста. Накрийте сковорідку кришкою, смажте до рум'яності й золотистості з двох сторін.
На замітку: страви з кабачків з фаршем виходять особливо смачними й ароматними, якщо в них додати часник.
Кабачки з куркою 
в духовці
Курячі ніжки – 7 шт.
Кабачки – 1 шт.
Сметана – 100 г.
Гірчиця – 1 ст. л.
Куркума – 1 ч. л.
Часник – 3 зубчики.
Сіль, спеції – за смаком.
У просторій чаші з'єднайте сметану і гірчицю. Додайте куркуму, сіль, спеції й подрібнений часник.
Сюди ж покладіть кабачки нарізані кубиками по 2-3 сантиметри, залийте маринадом. Додайте курку. Перемішайте й залиште на 1 годину маринуватися.
Викладіть овочі з м'ясом у форму для запікання, накрийте фольгою або кришкою. 
Запікайте при 180 градусах 45-60 хвилин. За 20 хвилин до закінчення, зніміть кришку, щоб кабачки та курка зарум'янилися.
Салат 
з баклажанами
Інгредієнти:
Баклажан – 1 шт.
Помідор – 2 шт.
Картопляний крохмаль – 2 ст. л.
Сіль, зелень, соус кисло-солодкий  – на смак.
Спосіб приготування:
Наріжте баклажани великими шматками, посоліть і дайте їм постояти 3 хвилини. Потім промокніть їх серветкою, обваляйте у крохмалі та обсмажте до утворення скоринки. Викладіть баклажани на серветку, щоб увібралася олія.
Наріжте помідори та зелень. Усі інгредієнти змішайте та додайте соус.
Зелений салат 
зі шпинатом
Інгредієнти:
Молодий шпинат – 2 великих пучки.
Зелений горошок – 100 г.
Гострий зелений перець – 1 шт.
Огірок – 1 шт.
Несолоні фісташки – 50 г.
Пармезан – 30 г.
Оливкова олія, лимонний сік, сіль, перець – до смаку.
Спосіб приготування:
Відваріть горошок у киплячій підсоленій воді 2-3 хвилин до готовності. Обдайте холодною водою і злийте рідину. Остудіть.
Шпинат, огірок і перець помийте та обсушіть. Перець наріжте кільцями, за бажанням видаліть насіння. Огірок наріжте кільцями.
Викладіть на тарілку листя шпинату, горошок, перець і огірок. Заправте сумішшю оливкової олії, свіжого лимонного соку. Посоліть і поперчіть. 
Посипте салат тертим пармезаном і колотими фісташками.
Підготувала 
Наталія РОМАНОВСЬКА.

обід Холодний борщ із яйцем та зеленню 

Інгредієнти:

Кефір – 1 літр (жирний – 7%).

Сметана – 100 г.

Вода – 1 склянка (холодна кип'ячена).

Буряк – 400 г (варений).

Цибуля зелена – 100 г (пір'я).

Кріп – 50 г (свіжий).

Яйце – 2-3 штуки.

Огірок – 3 шт. (невеликі).

Сіль, сік лимонний – на смак.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 40
Читати далі
17.07.2025
Літнього напів сонячного дня Микита із припорошеною сріблястою сивиною головою, сидів на лаві і перебирав, мов клавіші на піаніно, високотонні й низькотонні думки-акорди  свого життя-буття. 
Змістовної мелодії не виходило, а така собі серенада про долю і недолю. "В біографії кожної людини завжди є щось сокровенне, яке вона з тих чи інших причин не воліє оприлюднювати. А яку тайну ховаю я в комірках душі?" – мислив він.
Для Микити ще з дитячих років болючою і нерозгаданою загадкою було питання: хто і з якого роду-племені його батько? Він не міг зрозуміти, чому в інших хлопців однолітків батьки є, а він живе тільки з мамою. 
Але ця думка, немов блискавка грозова – сяйне на небі й зникне в хмарах. Питав-розпитував у мами, а та опускала винувато очі й мовчала. В глибини душі своєї не впускала.
Ох, Микито, доля твоя, доля – перекотиполе: війне вітер буйний в полі, наче сиротину, як билину – ні щастя, ні волі. 
Читав не раз Шевченкову "Катерину" і знав, що в споконвічних і звичаєвих законах українців народження дитини поза вінчальним шлюбом каралося осудом людським та ганьбою. Окремі рядки поеми перед очима ставали.
Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі – чужі люде,
Роблять лихо з вами.
Не слухала Катерина ні батька, ні неньки, до безтями закохалась і привела на світ Божий малого Іванка. Порушила закон роду, а він вищий за батьківське горе. Попри душевний пекучий біль та сльози, вигнали батьки доню-грішницю із рідного дому. Тепер будуть з неї люди кепкувати, покриткою звати, словом гірким каменувати. І вона мусить терпіти і спокутувати цей гріх до смерті. "Може, й моя мама заплуталась в тенетах спокус та гріха?" – копошилась, мов мураха в мурашнику, нав'язлива думка.
А лихий тут як тут – підливає в кострище сумнівів  горючу оливу. Із радіо почув, що під час Другої світової війни 100 тисяч українок мали  в тій чи іншій мірі стосунки із німецькими солдатами. Не йойкнуло серце, а багаттям спалахнуло:
"Невже в ряду цієї статистики міг опинитися і я?". Сумніви… Сумніви… Сумніви… І нова думка: "Он у 2022-му в Бучі рашистські бандити наших дівчат та жінок ґвалтували, але багато хто з них відмовилися оприлюднювати це ганебне насилля над собою".
Після тривалих роздумів все-таки вирішив дослідити корені свого батьківства. Як кажуть в народі, на мисливця і звір біжить. На зустріч із Микитою якось напросився  дослідник історії села пан Арсен. Це був дарунок небес. Він розказав, що в той час, коли був зачатий Микита, німецьких солдатів у селі не було. Він писав в одній статті: "У 1941-1942 роках німці ще навідувались в село і збирали податки. Але на початку весни 1943 року їх вже не було".
Як згадувалося, той мамин історичний поцілунок стався в такт мелодії солов'їної – у травні. Та попри Микитине тимчасове умиротворення, головна таємниця, хто його батько, залишалася нерозкритою. 
Згадалося, як на порозі повноліття він відкрив  Свідоцтво про народження і там не знайшов імені батька. Така прикрість!  Не вписали чиновники і позбавили Микиту батьківства – охрестили незаконнонародженим. 
Образився на весь світ і у відповідну графу своїм напівдитячим почерком, кострубато і нерівно вписав "Володимир". А впевненості в істинності імені додали бабця Манька і тітка Настя: "Твій батько – Володимир, брат колгоспного бригадира Петра. Все село знало про їхні зустрічі. Потайки, на хуторі зустрічалися – у вишневому садочку. Якби не війна, то й сватів заслали б, а так сталося, як не гадалося".
"Микито, хіба ти не відчував, що Петро ставився до тебе, як до рідного?", – доповнила цю історію тітка Настя.
Микита не заперечував. Він пам’ятає, з якою увагою і навіть любов’ю бригадир розмовляв із ним, завжди цікавився маминим здоров’ям, доручав роботу, яка була по силі хлопцю і не вимагала надмірних навантажень. А коли працював, то завжди мав у розпорядженні найкращу пару коней. Та й трудоднями не обділяв.
І все ж Микита не вгавав, розпитував… розпитував… Хотілося знати, де ж подівся Володимир-батько?
"З війни не повернувся. В сорок п'ятому було немало таких, які не доїхали до рідного дому. Он і дядько твій Ликсандир не повернувся. А ти походи по цвинтарю й пам'ятник знайдеш" – повідомила  ще один факт бабця Марія. 
Полетів, як на крилах. Таки знайшов. На меморіальній дошці простенького  сільського пам'ятника викарбувано "Батьку Гнату – від сина" і "Володимиру – від брата". Таким чином на могилі батька, задля увіковічення пам'яті про брата і з'явилося ім'я Микитиного батька. Хотів написати: "ймовірного біологічного батька", але сумніви народжують зневіру, а вони недоречні, бо над ними – світлий чистий образ Матері.
"Віра – це еліксир очищення душі. Нещодавно відзначали свято всіх святих української землі. Для мене рідна мама теж свята. До цієї святості долучився і батько. Можливо, в Царстві Небеснім вони й поєдналися і радіють за сина"  – тішився новими думками Микита.
…Серенада долі звучала піднесено, величаво і сизокрилою птахою полетіла, мов молитва, до небес.  
Любомир Фіалко.

батько Літнього напів сонячного дня Микита із припорошеною сріблястою сивиною головою, сидів на лаві і перебирав, мов клавіші на піаніно, високотонні й низькотонні думки-акорди  свого життя-буття. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 45
Читати далі
17.07.2025
ОВЕН. Настає сприятливий перiод для вiдпочинку i змiн в особистому життi. Зараз не варто пливти за течiєю – проявляйте активнiсть i iнiцiативу. Четвер принесе хорошi новини. В недiлю варто пожити в своє задоволення.
ТЕЛЕЦЬ. У нових проєктах отримаєте розумiння. Тиждень обiцяє бути продуктивним i спокiйним. Не бiйтеся перешкод, вони переборнi. В середу можуть порадувати вiстi здалеку. На дiлову пропозицiю важливо вчасно вiдреагувати i все прорахувати. 
БЛИЗНЮКИ. На роботi i в творчостi чекає успiх. Важливо правильно спланувати справи, щоб не перевитрачати сили. Вiдчуєте прилив енергiї. Вас чекає солiдний прибуток i визнання. Почнуть реалiзовуватися заповiтнi бажання. 
РАК. Виникнуть непоганi шанси досягти успiху в професiйнiй сферi. Для цього необхiдна сумлiннiсть i вiдповiдальний пiдхiд до роботи. Якщо встигнете за встановлений час виконати щось понад свої обов’язки, то премiя вам забезпечена. 
ЛЕВ. Понедiлок обiцяє стати днем несподiваних вiдкриттiв як в професiйнiй сфері, так i в особистому життi. До вас фортуна вельми прихильна. Вiрогiдні несподiваний успiх на службi, новi дiловi контакти i перспективи.
ДIВА. Удача, як нiколи, супроводжуватиме вас. Заряджаючись енергiєю у вiдпустцi, смiливо беріться за розв’язання проблем, що давно вiдкладаються. Прагнiть уникати перевантажень на роботi.
ТЕРЕЗИ. Якщо бачите мету, перешкоди не зупинять. Не виключенi проблеми, пов’язанi з браком часу. Проте не ухвалюйте поспiшних рiшень, щоб не жалкувати. Переговори з начальством можуть принести добрий результат.
СКОРПIОН. Можливi непростi ситуацiї, але все обернеться на вашу користь. Доведеться зробити вибiр. Будьте готовi вiдповiсти за свої слова i узятi зобов’язання. В середу ймовірна розмова з начальством, яка дасть шанс для реалiзацiї нових планiв. 
СТРIЛЕЦЬ. Прислухайтеся до iнтуїцiї, а не до чуток. Довiряйте близьким людям, а не стороннiм. I тодi ухвалюватимете рiшення, якi забезпечать успiх. На роботi вiрогiднi змiни на краще, але доведеться пiдлаштовуватись до нових вимог. Проявiть комунiкабельнiсть.
КОЗЕРIГ. Можливе пiдвищення по службi, якого чекали. У суботу вiдчуєте прилив сил, немов вiдкриється друге дихання. Скористайтеся цiєю можливiстю i розв’яжiть проблеми, що накопичилися. Не зловживайте добрим ставленням до вас близької людини.
ВОДОЛIЙ. Необхідно чiтко розпланувати тиждень i вирiшити, чого хочете досягти. Як зумiєте це зробити, робота горітиме у руках. До ваших iдей прислухатимуться,  ви здатнi пiдкорити не одне серце рiшучiстю, упевненiстю в собi i чарiвністю.
РИБИ. Вiрогiднi рiзноманiтнi зустрiчi, поїздки. Інтуїцiя дозволить налагодити кориснi зв`язки навiть серед випадкових людей, зробити серйозний професiйний вибiр. Зараз необхiдно вiдчути упевненiсть у власних силах i визначити цiлi на майбутнє.
Степан ЗОРЕПАД.

гороскоп ОВЕН. Настає сприятливий перiод для вiдпочинку i змiн в особистому життi. Зараз не варто пливти за течiєю – проявляйте активнiсть i iнiцiативу. Четвер принесе хорошi новини. В недiлю варто пожити в своє задоволення.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 37
Читати далі
10.07.2025
Четвер. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 19оС. Вітер південний помірно сильний.
В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 15оС. Вітер південний слабкий.
П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 20оС. Вітер  південний помірний.
В ніч на суботу.  Мінлива хмарність. Температура: 14оС. Вітер південний слабкий.
Субота. Мінлива хмарність.  Температура: 23оС. Вітер південний помірний.
В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: 15оС. Вітер західний слабкий.
Неділя. Мінлива хмарність, можливий дощ. Температура: 250С. Вітер західний помірний.
В ніч на понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 15оС. Вітер  південно-західний  слабкий.
Понеділок. Мінлива хмарність, можливі дощ, гроза.  Температура: 25оС. Вітер південно-західний сильний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність, можливий дощ. Температура: 18оС. Вітер західний помірний.
Вівторок. Мінлива хмарність.  Температура: 25оС. Вітер західний сильний.   
В ніч на середу.  Ясно.  Температура: 17оС. Вітер північно-західний помірний.
Середа. Мінлива хмарність. Температура: 27оС. Вітер північно-західний помірно сильний.

вишні Четвер. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 19оС. Вітер південний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 15оС. Вітер південний слабкий.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 209
Читати далі
10.07.2025
За бурхливими подіями сьогодення, викликаних кривавою війною з путінськими вбивцями, ми не завжди згадуємо про село.  А проте там – теж важлива ділянка нашої обороноздатності, від якої залежить і ефективність  української економіки, і рівень життя народу, і міць Збройних Сил України. Бо солдату, крім зброї, потрібен щодня хліб насущний.
Чи буде він цьогоріч? Хочеться на це сподіватися, хоча реалії життя насторожують і викликають багато запитань. За даними офіційних джерел, в 2025 році валовий збір озимих зернових культур в країні очікується на рівні 22 мільйонів тонн, що на 9 відсотків менше, аніж у 2024-му. Озимої пшениці мають зібрати близько 19 мільйонів тонн, ячменю – 2, жита – понад 220 тисяч тонн. Урожай озимого ріпаку прогнозується на рівні 3,3 мільйона тонн.
Щоправда, у лютому прогнози науковців були оптимістичнішими. Не останню роль у погіршенні цих прогнозів зіграла погода: засуха восени, недостатнє зволоження і морози навесні. Особливо постраждали посіви зернових на півдні України. Зокрема, ситуація на полях деокупованих регіонів Херсонщини критична, втрати урожаю можуть сягнути більш як на мільярд гривень в грошовому еквіваленті.
І все ж, попри всі труднощі і негаразди, експерти вважають, що прогнозовані обсяги виробництва зернових культур достатні, щоб забезпечити власні потреби й утримувати експортний потенціал на достатньому рівні. Велике значення тут матиме успішне проведення в Україні цьогорічних жнив, їх розпочали в південних областях України ще у червні. Першими зібрані площі під озимою пшеницею, ячменем, горохом та ріпаком. Лідирують аграрії Дніпропетровщини, Одещини, Миколаївщини.
На Волині жнива традиційно в минулі роки розпочиналися у липні. Однак цьогоріч примхи погоди внесли деякі корективи. Як зазначив Владислав Черчель, директор інституту зернових культур, поєднання посухи на півдні та сході з холодною весною на заході й півночі істотно вплинуло на ситуацію в аграрному секторі. Про це в розмові з кореспондентом нашої газети сказала і директор СТзОВ "Вежа",  діловий партнер "Вістей Ковельщини" Тетяна Зінчук. Вона повідомила, що найбільше постраждали від заморозків посіви озимої пшениці. 
І все ж будемо сподіватися, що жнивна пора, врешті-решт, прийде й на Ковельщину. Бажаємо хліборобам стабілізації погоди і щедрого ужинку! 

Війна За бурхливими подіями сьогодення, викликаних кривавою війною з путінськими вбивцями, ми не завжди згадуємо про село.  А проте там – теж важлива ділянка нашої обороноздатності, від якої залежить і ефективність  української економіки, і рівень життя народу, і міць Збройних Сил України. Бо солдату, крім зброї, потрібен щодня хліб насущний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 45
Читати далі
10.07.2025
Жінка, яку Ви бачите на світлині, – корінна ковельчанка, яка в ранньому дитинстві разом із мамою і двома сестричками пережила жахіття концтабору в місті Бреслау (тепер Вроцлав). Це – Раїса Лук'янівна Хом'як (дівоче прізвище Малашевська).  Про ветеранку праці, багаторічну читачку "Вістей Ковельщини" – розповідь на 3-й сторінці сьогоднішнього номера газети.
Незважаючи на свій поважний вік, пані Раїса почувається бадьоро, налаштована позитивно й оптимістично, вірить у Перемогу України. "Сил і впевненості мені додає "міськрайонка", яку передплачую стільки, скільки живу на світі", – каже вона.
Подібної думки і наш дописувач Аркадій Чабанчук із Нового Мосира. Він нещодавно надіслав до редакції вірша, якого назвав: "Газета для всіх і для кожного". Пропонуємо його Вашій увазі.
Газета для всіх 
і для кожного
Газета у Ковелі є!
І Сонце раніше встає –
Читачі з нетерпінням чекають.
І радо, уважно читають.
Читачу! Просто мені повір,
Що скоро настане мир.
Хай буде всім добро і спокій
І буде хай сон глибокий!
І буде хай мир на планеті –
Про це все читайте в газеті.
Редакторка добре знає, 
Що в світ випускає.
Газета миленька,
Наче мати рідненька.
І редакторка мила –
Ростуть в читачів крила.
І директор є в газети –
В цьому всі її секрети.
А газета довговічна, непересічна,
Скажу без прикрас:
Пишаюсь, що є “Вісті Ковельщини” у нас!
l
Користуючись нагодою, повідомляємо, що передплата газети "Вісті Ковельщини" НЕ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ НІКОЛИ. Передплатна ціна не змінилась і разом з послугами зв'язку становить:
1 місяць – 77 грн.; 
5 місяців (до кінця року) – 305 грн. 
Передплату можна оформити і безпосередньо в редакції. 
Вартість її – 55 гривень на місяць.
Читайте і передплачуйте "Вісті Ковельщини" – газету для нас і про Вас!
Фото Аліни Романюк.

20250701_100429 Жінка, яку Ви бачите на світлині, – корінна ковельчанка, яка в ранньому дитинстві разом із мамою і двома сестричками пережила жахіття концтабору в місті Бреслау (тепер Вроцлав). Це – Раїса Лук'янівна Хом'як (дівоче прізвище Малашевська).  Про ветеранку праці, багаторічну читачку "Вістей Ковельщини" – розповідь на 3-й сторінці сьогоднішнього номера газети.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 51
Читати далі
10.07.2025
"Я люблю Голоби". Красується такий стенд при в'їзді в селище. Ці слова говорять багато про що. Приваблюють, запрошують. Але ті, що люблять Голоби, – "маловартісні". До їх думки і потреб мало дослухаються у владних кабінетах, вигадуючи все нові й нові "вдосконалення". Війна, горе, сльози. Але, "що сльози там, де навіть крові мало!", – писала невмируща Леся Українка.
Щомиті, ризикуючи життям, Герої боронять нас. І життя продовжується. Та без болю і сліз не можна читати у "Вістях Ковельщини" лист із фронту: "Сьогодні той день, коли знову просять допомогти. Це наша потреба фізичного виживання в умовах пекельної оборони… Коли дощ не з води, а зі свинцю та пороху, техніка не витримує… Жодної автівки не залишилося. Немає на чому виконувати бойові задачі".
І майже одночасно – стаття в газеті "Бідні, багаті чи які?". Допомогти ближньому у скруті – одна з найголовніших заповідей Христа. Але ось читаю: "В Україні за 2024 рік кількість офіційних мільйонерів зросла на 63%. Понад 17 тисяч осіб задекларували свої доходи більше мільйона гривень. Як вдалося їм за три з лишком років фантастично розбагатіти в той час, коли решта населення волонтерить, донатить, допомагає з останніх сил мужнім воїнам ЗСУ?", – пише Охрім Свитка.
Раніше в Польщі стояли у магазинах корзини збору допомоги Україні. Тепер їх нема, бо поляки побачили, як одні – мільйонери-українці їздять на елітних машинах, купують дорогі речі, квартири, покинули свою скривджену Батьківщину. Для інших життя за кордоном – вимушена евакуація. Сумне життя на чужині. Настрої болю і втрати не покидають їх. Новий уряд Польщі прийняв жорстокий закон, що навіть українські діти з інвалідністю, які не відвідують польську школу, позбавлені матеріальної допомоги. 
Життя триває, і люди хочуть, щоб про них дбали, полегшували побут. А як "полюбили" Голоби ті, що хотіли невідомо чому то поміняти листонош, то закривати аптеку, то "вдосконалюють" роботу лікарні, то підкинули нову проблему – ліквідували двохвилинну зупинку поїзда "Київ-Ковель"? Люди обурені. Довелося звертатися до, як завжди, небайдужого до людських проблем, який дійсно любить Голоби не на словах, а на ділі, – директора ТзОВ "Ідея", депутата Волинської обласної ради, активіста у всьому Віктора Козака.
Він не відмовив допомогти. Написали звернення до дирекції "Укрзалізниці", адже зупинка поїзда необхідна не тільки для голобчан, а й для жителів навколишніх сіл. Альтернативи цьому потягу немає. Виходить, що все не для людей, а від людей. Оці "новації" перетворюють Голоби у забитий хутір чи колонію. В умовах війни складно і непросто вирішувати назрілі проблеми. Залізниця стала збитковою, бо ж скільки безкоштовно здійснено перевезень евакуйованих людей. Але 2 хвилини зупинки поїзда збитку не додадуть, а засвідчать турботу про людей. У Ківерцях цей поїзд стояв і тепер буде стояти 30 хвилин. Чому так?
Радісною подією не тільки для Голоб стало повернення з полону Володимира Голубова. Він ще не в обіймах згорьованої матері, бо проходить реабілітацію в Києві. Лікують, виявили осколки в голові. Одного вийняли, а другого не можна, бо близько сонна артерія. 
Коли мати запитала, чи дуже мучили в полоні, – опустив очі. Очі, які сказали більше, ніж слова. Потім мовив, що знущання не припинялися навіть у дорозі. У москві поставили під стіну і не дозволяли обпертися на щось.
Побратими безсило звалилися на холодний цемент. Він же силою волі змусив себе стояти, щоб не додати ще до виснаженого організму якогось запалення. Полон забрав 25 кг ваги тіла. Сил вистояти додавала любов до рідної землі, до України-матері, яка радо зустріла полонених. Видали одяг, взуття, мобільні телефони, обстежили. 
Щиро бажаємо окріпнути фізично і морально всім поверненим із російського пекла, а нам дочекатися звільнення з полону тих, хто не зрадив, а мужньо вистояв! Василь Симоненко писав: 
"…Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його волячих жилах
Козацька кров пульсує  і гуде!".
Лідія Гарлінська, 
ветеранка педагогічної праці.

голоби "Я люблю Голоби". Красується такий стенд при в'їзді в селище. Ці слова говорять багато про що. Приваблюють, запрошують. Але ті, що люблять Голоби, – "маловартісні". До їх думки і потреб мало дослухаються у владних кабінетах, вигадуючи все нові й нові "вдосконалення". Війна, горе, сльози. Але, "що сльози там, де навіть крові мало!", – писала невмируща Леся Українка.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 52
Читати далі
10.07.2025
Деякий час тому до редакції завітала жіночка з приємною усмішкою на вустах і газетою "Вісті Ковельщини" в руках. Привітавшись, сказала:
– Прочитала замітку "Ветеранам – шана й повага влади". Все добре, але є одне уточнення.
– Яке саме?
– Тут написано, що у Ковелі мешкає двоє людей, які у дитячому віці пережили жахіття нацистських таборів. Хочу зауважити, що таких осіб не двоє, а троє.
– І хто ж третій?
– Я.
З цікавістю подивився на відвідувачку. І раптом зрозумів: я її добре знаю!
– Ви сестра Валентини Лук'янівни Малашевської?
– Так. Раїса Лук'янівна Хом'як, народжена 10 вересня 1944 року у німецькому місті Бреслау, де розташовувався концтабір.
Пані Раїса показала мені документи, які підтверджують сказане нею. Розговорилися. Я знову згадав сестру Валентину Лук'янівну, з сім'єю  якої жили колись по сусідству. На жаль, вона вже померла декілька років тому. Її сини Костянтин та Юрій дружили з моїми хлопцями. А працювала жінка в будівельній організації, яка називалася скорочено "Міжколгоспбуд" і яка займалася спорудженням об'єктів господарського призначення та соціально-культурного призначення, в тому числі й житла, на Волині та Ковельщині. Виконували щороку величезний обсяг будівельно-монтажних робіт.
У свій час її очолювали Василь Фесюк, Микола Потапчук, Олександр Кравченко. Про них не раз писав у газеті, був знайомий особисто, цінував за відповідальне ставлення до праці, турботу про людей, розуміння важливості завдань, які доводилося виконувати. На жаль, все це – у далекому минулому…
Але повернемося до зустрічі з Раїсою Лук'янівною. Цікавлюся:
– А як ви опинилися в концтаборі?
– Наша сім'я  мешкала у Ковелі. Коли почалася радянсько-німецька війна, ми переїхали до Любитова, а звідти нас вивезли до Польщі. Тут сім'ю, як-то кажуть, "розформували". Батька Лук'яна Тимофійовича забрали у табір в Австрії, а маму Зінаїду Михайлівну і нас трьох сестер – мене, Валю, Ніну завезли в Бреслау (нині Вроцлав).
Нагадаю читачам газети, що Бреслау (Вроцлав) – місто з великою, багатою і складною історією. Певний період (з 1871 по 1945 рік) він був частиною Німеччини, а після Другої світової війни став польським. Місто відоме як "бомбосховище гітлерівського рейху". Довелося побувати у Вроцлаві і мені, коли з ковельською делегацією їхали у Бжег Дольни для підписання угоди про співпрацю. 
В місті нацисти створили концтабір в 1940 році, який діяв до закінчення Другої світової війни. Площа табору, де перебувала сім'я Малашевських, становила 15 гектарів. У ньому утримували в'язнів різних національностей, в тому числі українців. Всього їх налічувалося до 12 тисяч. Умови перебування, звичайно ж, були жахливі, як і в усіх нацистських концтаборах. 
Але слухаємо пані Раїсу далі:
– Нас звільнили в 1945 році, а батька у 1946-му, – каже зі смутком і сльозами на очах. – Зупинилися в Ковелі. Оскільки наша хата згоріла, то прихистили знайомі сусіди. Згодом почали будуватися на вулиці Волі, 19. Неподалік – обійстя Микуличів.
Поступово обживалися: вчилися, працювали, займалися господарством. Нині батьків і сестри Валентини вже немає в живих. Я мешкаю із сином у квартирі по вулиці Вербицького. Доглядаю за ним, бо хворіє. Чоловік у 2021 році помер. Доводиться і нелегко, і непросто.
Знаючи, що Раїса Лук'янівна багато років життя віддала роботі в організації, яка називалася "Ресторан станції Ковель", запитую:
– Який же Ваш трудовий стаж?
– На посаді старшого товарознавця відпрацювала 55 років і 6 місяців. Трудилася сумлінно й відповідально, мала подяки і нагороди від керівництва, міської влади.  
І тут я знову трохи відволічуся і нагадаю читачам про те, що ж то за такий "Ресторан станції Ковель". Це був не просто заклад громадського харчування, як дехто може подумати, хоча мав, безперечно, і свій "фірмовий" зал і вважався одним з кращих у місті залізничників разом із ресторанами "Турія", "Зустріч", "Вогник". Але головне завдання трудового колективу, який багато років очолював Павло Іванович Дудік, – це надання послуг пасажирам потягів далекого слідування. В кожному з них функціонували так звані вагон-ресторани, де можна було в дорозі поснідати, пообідати, повечеряти,  посидіти з друзями, випити чарчину-другу. Надавалися й інші послуги – зокрема, торгівля у привокзальних кіосках, кафе продуктами харчування, напоями тощо. Тепер про подібне можна лишень згадувати.
В колективі, який славився висококваліфікованими кухарями, кондитерами, фахівцями торговельного сервісу, працювало досить багато людей. Вони не тільки відзначалися працелюбністю, сумлінням, але й брали активну участь у житті міської громади. Так, надзвичайно талановитою, Богом обдарованою співачкою, чарівною жінкою була Аліна Луцкевич, яку любив і шанував, здається, весь Ковель. Велику громадську роботу вела енергійна і невтомна Раїса Негей. Не була байдужою до справ колективу Раїса Хом'як (Малашевська).
Цікавлюсь у неї:
– Ви тримаєте в руках нашу газету. Давно читаєте її? 
– Скільки живу в Ковелі, стільки й передплачую, – ясніє усмішкою пані Раїса. – Не уявляю свого життя без газети. Вона і порадниця, і помічниця, і співбесідниця. Додає мені сил і натхнення жити, знати про все, що відбувається в країні, на рідній Ковельщині.
На закінчення прошу Раїсу Лук'янівну переглянути домашній фотоархів і принести декілька фотосвітлин, які зацікавлять читачів газети. Ну й, звичайно сфотографуватися на пам’ять.
Микола ВЕЛЬМА.
НА СВІТЛИНАХ: мама Зінаїда Михайлівна з доньками Раїсою і Валентиною. Шкільні роки (в саду школи № 6, де навчалася Раїса Лук'янівна і директором якої був Ігнатій Федорович Ротченков). Раїса Хом'як в молоді роки. З колегами по роботі (крайня ліворуч – Раїса Негей). Подруги (в центрі – Аліна Луцкевич). З автором статті Миколою Вельмою.
Фото 
з домашнього архіву.

Ф2 Деякий час тому до редакції завітала жіночка з приємною усмішкою на вустах і газетою "Вісті Ковельщини" в руках. Привітавшись, сказала:

– Прочитала замітку "Ветеранам – шана й повага влади". Все добре, але є одне уточнення.

– Яке саме?

– Тут написано, що у Ковелі мешкає двоє людей, які у дитячому віці пережили жахіття нацистських таборів. Хочу зауважити, що таких осіб не двоє, а троє.

– І хто ж третій?

– Я.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 63
Читати далі
10.07.2025
Старовижівчанин Петро Сачук – яскравий приклад плідного творчого довголіття. У доробку автора – вірші, пісні, гуморески, картини. Про емоційну наснагу його творів, любов до поетичного слова та мелодійного акорду йшлося на творчому вечорі "Помолюся до тебе піснею", що відбувся у Центрі культури і дозвілля Старовижівської селищної ради. 
"Щоб не вмерти 
з голоду, їли хліб 
з березою"
Він належить до покоління дітей Другої світової війни. Народився 1942-го року в селі Нова Руда на Маневиччині. У березні 1944-го батька забрали воювати з нацистами. Він так і не повернувся з війни: Петро залишився сиротою разом із двома братами та сестрою. 
– Жили дуже бідно, – пригадує Петро Іванович своє дитинство. – Щоб матері, солдатській вдові, було легше прогодувати нас, мене забрав у свою сім'ю дядько. Добре знаю, що таке голод. У 1947-му ми з двоюрідним братом пиляли березові гілки, збирали дрібну тирсу, яку тітка потім підмішувала у тісто. Ось такий був хліб із березою. А білу булку я вперше скуштував, коли мав 12 років.
Його творча вдача проявилася ще у шкільні роки. По закінченні Троянівської середньої школи спробував вступити до Одеського художнього училища, але не вдалося. Рік учителював – викладав малювання, співи, працю, самотужки навчився грати на гармошці, що й підштовхнуло йти навчатися у Луцьке музично-педагогічне училище. Після першого курсу забрали в армію. Там теж не розлучався з творчістю: мама вислала йому баян, який і скрашував солдатські будні.
Одна любов 
на все життя
У 1968-му році після армійської служби продовжив навчання в училищі й одружився. Його судженою стала та, яку знав з раннього дитинства. Як каже Петро Іванович, разом корів пасли, сиділи за однією партою і на грудки бігали. У часі розлуки хлопець і дівчина листувалися, а в селі до красуні Софії ніхто не смів підбивати клинці, бо знали, що вона – Петрова.
– Софія Іванівна уже була директоркою школи, – розповідає Петро Іванович. – Вона весь час повторювала мені: "Учись, учись". Підтримала і тоді, коли я зібрався на стаціонарне навчання до Львівського університету на факультет журналістики. У нас уже був син, тож дружині було нелегко справлятися і на роботі, і вдома.
Журналістська професія привела Петра Сачука на Рівненщину: тут він працював у районній газеті Володимирця, упродовж 25 років пройшов посади від кореспондента до редактора.  А справжній творчий вибух стався на Старовижівщині, де мешкає з 1990 року. Як зізнається сам, на пісенну і поетичну хвилю його налаштувала тутешня природа, а першим слухачем і критиком його творів стала дружина Софія Іванівна. 
Подолав мікроінфаркт 
і став на ноги
– Я пережив мікроінфаркт, а потім у мене відняло ноги, – ділиться пережитим Петро Іванович. – Але піднявся, почав писати гуморески, вірші, пісні. Найкращий час для творчості – ранок. Можуть довго крутитися в голові думки, а вранці відразу лягають на папір. 
Особливо плідними стали роки, відколи вийшов на заслужений відпочинок. За цей час видав збірки "Торкну струну душі", "Є квас і для вас", "Спалахи серця", "Мистецький акорд", "Дзвени, моя пісне", написав понад 60 картин, більш як 160 пісень, серед яких особливо популярна про Старовижівщину на слова місцевого краєзнавця Миколи Шаясюка, що стала своєрідним гімном краю.
Його активному творчому довголіттю можна лише по-доброму позаздрити. Петро Сачук провів п'ять творчих вечорів із місцевими поетами, упродовж багатьох років є активним учасником хору "Надвечір'я", для якого пише пісні, двічі ставав лауреатом Всеукраїнського конкурсу "Українська мова – мова єднання". Понад те, сам склав посібник, як каже "для чайників", як опанувати ноутбук і користуватися інтернетом. Упродовж життя збирав словники – їх має більш як 30. А ще, незважаючи на те, що ходити йому доводиться з ціпком, заготовляє лікарські трави, з яких потім разом із дружиною готують цілющі чаї.
Про різнобічні здібності 83-річного старовижівчанина (а саме таким тепер вважає себе Петро Іванович) говорили на публічному заході учасники хору "Надвечір'я" Валентина Боть, Зоя Маркусь, Олександр Забедюк, Валентина Мороз, Микола Шаясюк та керівник хору В'ячеслав Нідзельський, член літературно-мистецького об'єднання Ковельщини "Творчий світ" Микола Курилюк. Також привітали його членкиня Національної Спілки письменників Світлана Сащук, вірші якої він поклав на музику, та сімейна лікарка Віра Васильєва. Від селищної влади вшанувала автора Антоніна Кулик – директорка-завідувачка відділення соцдопомоги вдома Центру надання соціальних послуг.
А зворушливу емоційну палітру заходу створили пісні, які виконав хор "Надвечір'я", вірші Петра Сачука, які читали учасники заходу, гуморески у виконанні автора та Любові Барановської. Присутні змогли на екрані переглянути його картини, на яких зобразив чудові пейзажі Полісся. 
Насамкінець щире захоплення батьковими здібностями  висловив син Олександр. Промовці бажали Петру Івановичу натхнення для нових творів – сповнених любові до України, рідного краю, волинської природи. І немає сумніву, що вони народяться з-під його пера і пензля, адже він щедро передає свої почуття через пісні, вірші, картини.
Мар'яна ВЕРБІВСЬКА.
На Світлинах: Петро Сачук; учасники хору "Надвечір'я"; подружжя Сачуків із сином Олександром та невісткою Наталією; разом із керівником хору В'ячеславом Нідзельським.   

2 Старовижівчанин Петро Сачук – яскравий приклад плідного творчого довголіття. У доробку автора – вірші, пісні, гуморески, картини. Про емоційну наснагу його творів, любов до поетичного слова та мелодійного акорду йшлося на творчому вечорі "Помолюся до тебе піснею", що відбувся у Центрі культури і дозвілля Старовижівської селищної ради. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 106
Читати далі
10.07.2025
Ім'я Федора Савлука добре знайоме читачам "Вістей Ковельщини". З "міськрайонкою" його єднають роки творчої співпраці, і газета не один раз  друкувала його поетичні твори.
Однак далеко не всі знають, що пан Федір не тільки поет, а й талановитий художник, автор багатьох картин, церковного розпису,  мозаїчних композицій у православних храмах.
Народився він 22 липня 1957 року  у селі Соколище на Волині. З раннього дитинства й донині мешкає у селі Вербка Дубівської територіальної громади. Свою поетичну творчість,  у якій майстерно відтворено людське життя  у всіх його вимірах, розпочав ще в юнацькі літа.
Значна частина поезій Федора Савлука покладена на музику, а пісні виконують відомі українські співаки. З 2013 року він – член літературно-мистецького товариства "Творчий світ" у Ковелі. 
Отож, приємною несподіванкою для шанувальників творчості пана Федора, його друзів і колег став недавній вихід у світ першої збірки нашого земляка під промовистим заголовком "Обіймаючи небо" (поезія та проза). Книга видана у Харкові за сприяння Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожодуба.
У "Слові  до читача" Андрій Дубнюк, Заслужений працівник освіти України, кандидат технічних наук, доцент Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожодуба написав: "Волинь, де народився, виріс, трудиться Федір Савлук, – особливе місце. Це край лісів, річок, озер, які називають синіми  очима краю. Недарма в одному із розділів автор поетично називає себе пагоном дерева "Волині…".
І ще:
"Федір Савлук – багатогранна людина. Він відомий на Волині як художник-іконописець, що часто звертається до релігії, "бо істина належить Богу, а він  все звершить до пуття" ("Не хочу знати, що й до чого")… 
 Успіх автора у тому, що він співіснує зі Всевишнім”.
Що ж, важко не погодитися з паном Андрієм. Напевно, сам Господь благословив нашого земляка на багатогранну і різножанрову творчість, яка дарує людям велику естетичну насолоду, віру, надію і любов. На мою думку, не завадило б провести у Ковелі публічну презентацію книги Федора Савлука "Обіймаючи небо", бо, на жаль, нині в час війни такі приємні події як вихід книги  з друку та  ще й нашого земляка дуже рідкісні.
Оскільки з поетичними творами пана Федора газета час від часу знайомить своїх читачів, то сьогодні пропонуємо їх увазі декілька прозових творів, які увійшли до збірки.
ЖОРНА ЧАСУ
У жорнах часу перемелюється плоть Усесвіту, тріщать кості матерії творимої, вихор вічної спіралеверті розносить куряву Космосу по дорогах старого, як світ, світу, запорошуючи очі короткозорих політиків, що впевнено крокують до прірви прогресу, звершуючи величні справи епохи в палатах особистих маєтків під охороною самостворених законів, при підтримці й супротиві зомбованого демократією народу.
Історія не повторюється. Життя не вчить нічому. Наукою нічого не доведено. Потенціал накопиченої зброї значно перевищив потенціал Любові.
Самообман щасливого майбутнього, разом із секретом довголіття, ховається у реальних реформаціях по збільшенню пенсійного віку безсмертних жінок. Лінія життя на долоні Землі закінчується в океані братовбивства.
Пасивно-активні спостерігачі спостерігають, остерігаючись, аби самим не потрапити під колеса конфлікту.
А тим часом у заплавах Турії на тонкій стеблині вітер перемін гойдає колиску з дітьми очеретянки під пильним наглядом Всевишнього, без волі Якого і найменша пір'їнка не випаде з їхнього гніздечка.
КУДИ Ж ВИ, МАМО?
Бентежна постать літньої жінки, котра йде дорогою вечоровою, що тягнеться до обрію. Йде поволі, неквапливо переставляючи ноги по висохлій землі, рукою правою тримаючись за палицю, аби полегшити ходу ногам натрудженим.
Куди іде вона? Хто жінка ця? Невідомо. Чому ж надвечір іде від дому? У степ безлюдний, туди, де сонечко заходить? Яким було її життя? Хто знає... Одна вона лиш відає про все.
Нелегкою була її дорога, на яку ногами стала через рік після народження свого.
Найяскравіші дні дитинства промайнули на хуторі, посеред трав, барвистих квітів, у гудінні бджіл і співів птахів. І сонечка ласкавого цілунки голівку пестили біляву, і теплий дощик сміявся дзвінко разом з вітерцем ласкавим, стежиною йдучи із нею поряд.
А потім почалось життя тружденне – з промінчиками радощів крізь сірі хмари буденності й нужди.
І немічна уже допрацювалась до вечора ось цього, коли взяла свій посох подорожній, замкнула двері за собою й пішла урочисто, крок за кроком долаючи дорогу, туди, де сонця західного коло червонясте вже землі торкалось краєм нижнім і руки сутінків обіймами ховали тужливий спокій старенької людини, ходу якої вже не зупинити.
Куди ж ви, мамо?
Федір САВЛУК.

Обложка Ім'я Федора Савлука добре знайоме читачам "Вістей Ковельщини". З "міськрайонкою" його єднають роки творчої співпраці, і газета не один раз  друкувала його поетичні твори.

Однак далеко не всі знають, що пан Федір не тільки поет, а й талановитий художник, автор багатьох картин, церковного розпису,  мозаїчних композицій у православних храмах.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 37
Читати далі
10.07.2025
Що ж, більшість українських господинь сезон консервації вже, напевно, відкрили, адже позаду – духмяні полуниці й соковиті черешні, далі – цілюща малина й червонощокі вишні… Але саме в розпалі пора огірків та кабачків, чорниць. А попереду – томати, перець, баклажани, сливи, алича, яблука, груші, ожина, кизил, гриби, капуста… 
Гострий 
вишневий соус
Яскравий, привабливий колір, чудовий аромат, натуральна кислинка – все це зробить соус ідеальним доповненням до люля-кебабу, шашлику, буженини, смакуватиме він із запеченою качкою або гускою.
Інгредієнти: 1,5 кг вишень, 6-10 ст. л. цукру, 0,5 ч. л. солі, 0,5 ч. л. чорного меленого перцю, 0,5 ч. л. меленого перцю чилі, 2-3 ст. л. бальзамічного оцту, 5 зернят коріандру, 5 горошин духмяного перцю, 1 маленький стручок перцю чилі, 1 лавровий листок, 1 ч. л. меленої кориці, дрібка мускатного горіха, невеличка гілочка розмарину.
Приготування. Вишні промити в проточній воді, видалити кісточки. Міксером перебити ягоди на однорідну масу. Влити пюре в каструлю, поставити на сильний вогонь і довести до кипіння, потому зменшити вогонь до мінімуму, додати лавровий листок, коріандр, духмяний перець та порізаний чилі. Постійно помішуючи, довести майбутній соус до бажаної густоти. 
Коли вишнева маса матиме потрібну консистенцію, додати до неї сіль, цукор, чорний і червоний мелений перець, розмарин, мелену корицю, подрібнений мускатний горіх, все ретельно вимішати і варити ще кілька хвилин. Звісно, краще спробувати соус на смак, додаючи певні інгредієнти за власним уподобанням (іноді вишні бувають кисліші чи солодші, тому варто підкорегувати кількість цукру). 
Далі влити бальзамічний оцет, перемішати, ще хвилинку прокип'ятити, розлити в стерильні баночки і закрити стерильними кришками. Перевернути слоїчки догори дном, а коли вистигнуть, винести в комору чи підвал. Для цього соусу зручно використовувати 250-грамові банки.
Помідори, консервовані 
зі сливами
Урізноманітнити домашні закрутки, щоб вийшло смачно й незвично, зовсім не складно. Знадобляться томати-"сливочки", можна чері, а сливи – тверді, не зовсім стиглі, кислуваті.
Інгредієнти: 250 г помідорів, 250 г слив, 1 лавровий лист, по 3 горошини запашного і чорного перцю, 3 гвоздики, 900 мл води, 0,5 ст. л. солі, 2 ст. л. цукру, 50 мл оцту.
Приготування. На дно банки покласти лавровий лист, заповнити її сливами і томатами. Залити окропом, залишити на 10 хвилин. Злити рідину в каструлю, долити 100 мл води. Всипати сіль, цукор, прокип'ятити 5 хвилин. У слоїк вкинути спеції, влити оцет, залити гарячим маринадом, закатати стерильними кришками.
Баклажани "Пікантні"
Любите гостреньке – тоді цей рецепт саме для вас.
Інгредієнти: 2 кг баклажанів, 100 г часнику, пучок петрушки, 100 мл води, 100 мл оцту, 100 г цукру, 100 мл олії, 1 ст. л. солі.
Приготування. Баклажани помити, порізати великими кубиками, зсипати в каструлю чи миску. З води, оцту, цукру, олії та солі приготувати маринад і залити ним баклажани, проварити 10 хвилин, тоді вимкнути, додати розтертий або пропущений через прес часник та дрібно посічену петрушку, перемішати (рідини не буде, баклажани все вберуть), розкласти в півлітрові банки, накрити кришками і стерилізувати 30 хвилин, після чого закатати, охолодити і винести в комору.
На замітку
Щоб закрутки не бродили і не зривало кришок, використовуйте тільки кам'яну сіль – йодована може зумовити псування консервації.
Коли чистите гіркий перець, працюйте в щільних гумових рукавичках, щоб запобігти опікам рук.
Банки та кришки мають бути чисті й сухі, добре простерилізовані. Обробіть їх парою чи окропом, прожарте в духовці або мікрохвильовці.
Томати у власному соку
Цей рецепт дає змогу отримати відразу дві страви в одній: самі помідорчики, що чудово підійдуть до різних гарнірів і м'ясних наїдків, а також смачний томатний сік, який можна випити або ж використати для приготування борщів чи соусів.
Інгредієнти: 2 кг дрібних помідорів, 2 кг великих соковитих помідорів, по 2 горошинки чорного перцю на банку, 2 ст. ложки цукру, 3 ст. ложки солі.
Приготування. Дрібні помідори наколоти у кількох місцях зубочисткою, щоб при консервації вони не потріскалися, і щільно укласти в підготовлені стерилізовані банки. 
Великі томати, призначені для соку, порізати, скласти в емальовану каструлю, довести до кипіння, але не кип'ятити. Коли трохи схолонуть, протерти через сито, щоб відокремити шкірку і насіння. Додати у томатний сік цукор і сіль, поставити на вогонь, довести до кипіння, трохи проварити і залити ним дрібні помідори в банках. 
Покласти в кожну банку по 2 горошинки чорного перцю. Стерилізувати 20 хвилин, закатати, накрити ковдрою і залишити до охолодження. Зберігати у прохолодному місці.
Помідорчики "Пікантні"
Гостренькі й ароматні томати за оригінальним рецептом нікого не залишать байдужим.
Інгредієнти: помідори, зубочки часнику (за кількістю томатів), селера і петрушка – за смаком, перець болгарський – за бажанням, 1 стручок перцю гіркого. Для маринаду – на 1 л води: 1 ст. л. солі (з гіркою), 4 ст. л. цукру (з гіркою), 1 ч. л. оцтової есенції (або 8 ч. л. оцту 9%).
Приготування. У помідорів акуратно вирізаємо плодоніжки і вставляємо по зубчику часнику. Укладаємо томати в банку, прошаровуючи листочками селери, петрушки, скибочками болгарського перцю. Зверху кладемо невеличкий стручок гіркого перцю, заливаємо окропом на 20 хвилин. 
Потому воду зливаємо, додаємо сіль, цукор, оцет, доводимо до кипіння, заливаємо гарячим маринадом помідори в банках і закручуємо.

косервація Що ж, більшість українських господинь сезон консервації вже, напевно, відкрили, адже позаду – духмяні полуниці й соковиті черешні, далі – цілюща малина й червонощокі вишні… Але саме в розпалі пора огірків та кабачків, чорниць. А попереду – томати, перець, баклажани, сливи, алича, яблука, груші, ожина, кизил, гриби, капуста… 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 736
Читати далі
10.07.2025
ОВЕН. Найкраща тактика – вичiкувальна. Зберiгайте спокiй i душевну рiвновагу. Може зрушитися з місця вирішення багатьох питань. Необхiдно зважено побудувати план дiй, який сприятиме просуванню кар’єрними сходами i полiпшенню матерiального стану.
ТЕЛЕЦЬ. Перш нiж прийняти нову прибливу пропозицiю, стримайте свої емоцiї, дайте зелену вулицю логiцi. Потрiбно проаналiзувати ситуацiю. Ваша працездатнiсть може творити дива, буднi будуть наповненi бурхливою дiяльнiстю. 
БЛИЗНЮКИ. Честолюбнi плани починають реалiзовуватися, варто тiльки повiрити в свої сили. Виникнуть новi, неординарнi шляхи в особистому життi. Вiдпустка дозволить вiдпочити вiд проблем. 
РАК. Заради досягнення мети доведеться пожертвувати вiльним часом i планами. Має тішити те, що все, що робите, може обернутися благополуччям. Продемонструйте  свої таланти, це дозволить просунутися кар’єрними сходами. 
ЛЕВ. Вдалий перiод. Виникнуть новi можливостi, розширятся горизонти, вiдбудеться зростання в професiйнiй сферi. Але ухвалення важливого рiшення вiдкладіть на наступний тиждень. Стримуйте свої емоцiї.
ДIВА. Вам не завадить набути нових професiйних знань i сповна проявити здiбності до творчостi, щоб не ніяковіти через власну некомпетентнiсть в певних питаннях. Не поспiшайте з висновками, ситуацiя i люди можуть розвернутися в протилежну сторону i здивувати вас. 
ТЕРЕЗИ. Виникне можливiсть реалiзувати свої плани, навiть найсміливіші. Тому дiйте, не бiйтеся ризикувати, якщо це необхiдно. Успiхи в роботi порадують, але ще бiльше окрилять змiни в особистому життi. Оригiнальнiсть, жвавiсть дозволять справитися з багатьма проблемами.
СКОРПIОН. Тиждень пiдходящий для вiдпочинку, отож за можливостi вирушайте у вiдпустку. Початок тижня оптимiстичний, хоча деякi з планiв можуть руйнуватися, але це не привід для засмучення. Бiльше часу придiляйте близьким. 
СТРIЛЕЦЬ. Практичнiсть i стриманість – ось риси, якi приведуть до успiху. Можете познайомитися з людиною, яка зiграє важливу роль у кар’єрi. Не переймайтеся з приводу дрiбних неприємностей на роботi, вони скоро минуть. Схильнiсть все робити швидко похвальна, проте на цьому тижнi не варто поспiшати.
КОЗЕРIГ. Втома, що накопичилася, може позначатися на сприйняттi свiту. Трішки потерпiть, вiдпустка майже почалася. Час зайнятися органiзацiйними справами. Плiдна iндивiдуальна творча робота за вiльним графiком. 
ВОДОЛIЙ. Не вiдмовляйтеся вiд допомоги друзiв, але постарайтеся розв’язати проблеми самi. Не варто форсувати подiї. Бажано не пiддавати себе невиправданому ризику, вирiшивши подолати висоту. 
РИБИ. Інформацiя на початку тижня може бути спотвореною, тому будьте уважнiші. Не варто вдаватися до поспiшних або ризикованих дiй. В середу вiд активностi i творчостi залежатиме успiх в справах, вдалі поїздки i вiдрядження. 
Підготував
Степан ЗОРЕПАД.

18f3e9e6f106765c01b7f9a103578468 ОВЕН. Найкраща тактика – вичiкувальна. Зберiгайте спокiй i душевну рiвновагу. Може зрушитися з місця вирішення багатьох питань. Необхiдно зважено побудувати план дiй, який сприятиме просуванню кар’єрними сходами i полiпшенню матерiального стану.

Підготував

Степан ЗОРЕПАД.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 91
Читати далі
03.07.2025
Четвер. Ясно. Температура: 32оС. Вітер північно-західний помірно сильний.
В ніч на п’ятницю. Ясно. Температура: 20оС. Вітер північний  помірний.
П’ятниця. Мінлива хмарність, по обіді –  дощ. Температура: 28оС. Вітер  північний сильний.
В ніч на суботу.  Мінлива хмарність. Температура: 15оС. Вітер північний слабкий.
Субота. Мінлива хмарність.  Температура: 22оС. Вітер північний помірний.
В ніч на неділю. Ясно. Температура: 15оС. Вітер східний слабкий.
Неділя. Мінлива хмарність. Температура: 250С. Вітер східний помірний.
В ніч на понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 17оС. Вітер  південно-східний  слабкий.
Понеділок. Мінлива хмарність.  Температура: 27оС. Вітер південний сильний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 16оС. Вітер західний помірний.
Вівторок. Мінлива хмарність.  Температура: 24оС. Вітер західний сильний.   
В ніч на середу.  Мінлива хмарність.  Температура: 17оС. Вітер західний помірний.
Середа. Мінлива хмарність, можливий дощ. Температура: 21оС. Вітер західний помірно сильний.

чорниця Четвер. Ясно. Температура: 32оС. Вітер північно-західний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Ясно. Температура: 20оС. Вітер північний  помірний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 50
Читати далі
03.07.2025
Шановні читачі!
Дякуємо всім, хто поновив передплату нашої газети на ІІ півріччя 2025 року. Завдяки Вам “Вісті Ковельщини” продовжать свій вихід, тримаючи “вахту” на інформаційному фронті.
Хочемо нагадати тим, хто з якихось причин не зміг чи не встиг оформити підписку: ПЕРЕДПЛАТА ТРИВАЄ. Правда, тепер уже на 5 місяців ц. р., тобто з 1 серпня по 31 грудня.
Передплатна ціна не змінилася і становить: 
1 місяць – 77 грн.  
5 місяців – 305 грн. 
Передплату можна оформити і безпосердньо в редакції. Вартість її – 55 грн. на місяць.
Читайте і передплачуйте “Вісті Ковельщини” – газету для Вас і про Вас!
Редакція.  

газета Шановні читачі!

Дякуємо всім, хто поновив передплату нашої газети на ІІ півріччя 2025 року. Завдяки Вам “Вісті Ковельщини” продовжать свій вихід, тримаючи “вахту” на інформаційному фронті.

Хочемо нагадати тим, хто з якихось причин не зміг чи не встиг оформити підписку: ПЕРЕДПЛАТА ТРИВАЄ. Правда, тепер уже на 5 місяців ц. р., тобто з 1 серпня по 31 грудня.

Редакція.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 45
Читати далі
03.07.2025
На фронті важко. Пекельно важко. І не тільки тому, що докучає літня спека. Вогнем від бомб, куль, снарядів палає весь «нуль», де наші Герої обороняють державу від озвірілого ворога. Про складну ситуацію інформують щоденні ранкові повідомлення Генштабу.
Ось одне з них. Протягом минулої доби (29 червня) на фронті відбулося 137 зіткнень з російськими військовими. Найгарячішою точкою залишився Покровський напрямок, – там українські захисники відбили 37 (!) атак противника. На Північно-Слобожанському і Курському напрямках відбито 16 атак загарбників. Також ворог завдав 11 авіаційних ударів, застосувавши при цьому 29 КАБів, здійснив 352 обстріли, вісім з  яких – із реактивних систем залпового вогню. 
Складно на Південно-Слобожанському, Куп’янському, Лиманському, Сіверському, Краматорському, Торецькому,    Новопавлівському, Гуляйпільському, Оріхівському, Придніпровському напрямках.
Нам, людям, що перебувають в умовному «тилу», навіть важко уявити те страхіття, яке коїться на фронті, що простягнувся на сотні кілометрів. І кожна його ділянка щоденно піддається обстрілам, бомбардуванням.
Нашим хлопцям – батькам, синам, братам, онукам дуже непросто тримати оборону. Тим більше, що не завжди і не скрізь вистачає озброєння, потрібної техніки, боєприпасів. Соціальні мережі переповнені проханнями воїнів, волонтерів до всіх небайдужих українців. Вони просять одного – донатів. Ситуація вимагає допомоги не завтра чи післязавтра, а негайно – сьогодні, в цю ж мить.
Чи завжди ми чуємо голоси з «нуля»? Чи завжди розуміємо важливість пожертви у 10, 50, 100 або більше гривень? На жаль, не завжди. І це в той час, коли в боях гинуть, зазнаючи важких поранень, Герої, завдяки яким маємо можливість працювати, навчатися, відпочивати, а декому навіть не думати про війну.
Схаменімось! Ворог хай повільно, але неухильно  наступає. Ніхто  не знає, коли і де він зупиниться. Тож пам’ятаймо про майбутнє своєї сім’ї, родини, допомагаймо ЗСУ. Не будьмо байдужими! 
Сьогодні це ще можна зробити. Завтра може бути пізно.  

donat На фронті важко. Пекельно важко. І не тільки тому, що докучає літня спека. Вогнем від бомб, куль, снарядів палає весь «нуль», де наші Герої обороняють державу від озвірілого ворога. Про складну ситуацію інформують щоденні ранкові повідомлення Генштабу.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 40
Читати далі
03.07.2025
На фронті готують борщі, ліплять голубці, печуть сирники, смажать рибу. Бійці 100-ої окремої механізованої бригади 54-го батальйону варять їжу не лише для себе, а й для чотирилапих «гостей» – собак, лисиць, їжаків і навіть ласок. 
   Війна – це не лише бої, вибухи й окопи. Це ще й повсякденне життя, яке триває навіть на фронті. Одним із таких аспектів є приготування їжі. І хоч звучить буденно, насправді в польових умовах кожна страва – це результат винахідливості та злагодженої роботи кухарів. Більшість військових готують на «квартирах», польових кухнях або просто неба. Іноді щось купують, щось привозять волонтери, а дещо «позичають» у покинутих будівлях. 
Раціон наших захисників – це не тільки консерви та сухпайки. Вони стараються приготувати справжню домашню їжу. «Ліпили голубці – спершу величезні, бо не мали досвіду, згодом навчились скручувати майстерніше. А ще – ліпили пельмені, смажили чебуреки. В сезон сушили гриби та спійману рибу. Завжди мав бути суп або борщ, але найбільше любили зелений», – розповідає військовий ЗСУ Володимир з Турійщини. 
«Навіть на передовій намагалися готувати. Брали плиту з невеликим газовим балоном, аби щось зготувати нашвидкуруч. Часто в меню була каша консервована з м’ясом», – додає він.
Свята на війні – теж свята. На Різдво – кутя, на Великдень – фарбовані яйця, а на день народження – справжній торт. «Їжі, яку привозили волонтери, іноді бувало забагато, особливо в святкові дні. Тоді возили стільки продуктів, що ми й не встигали все з’їдати», – зізнається чоловік.
Особливе місце в житті наших воїнів займають тварини, тож і готують там  не лише для себе. Володимир розповів, що часто підгодовували собак, їжаків, лисиць, білок, які навідувались до них.  Курйозний випадок трапився з ласкою – вона крала ковбасу в наших військових. А ще якось, окрім підгодівлі, взялись лікувати голуба.
Після зарплати всі у підрозділі складалися грішми в спільну «касу». За ці кошти купували необхідне. Так формувався не лише запас продуктів, а й дух підтримки та єдності.
Звісно, були й важкі моменти. Інколи доводилося їсти, що трапиться під руками. У Торецьку, наприклад, з побратимами жували сухий, згорілий виноград, бо хотілося їсти, а нічого було.
Все це не просто спогади про кухню. Їжа на фронті – це більше, ніж їжа. Це спогади про затишок дому і щирі розмови на кухні з рідними. Це – підтримка, турбота, згуртованість. Це – про людей, які в найважчих умовах не втратили людяності, гумору і здатності триматися разом.
Дарина Хільчук,
студентка Львівського національного університету 
імені Івана Франка.

IMG_4918 На фронті готують борщі, ліплять голубці, печуть сирники, смажать рибу. Бійці 100-ої окремої механізованої бригади 54-го батальйону варять їжу не лише для себе, а й для чотирилапих «гостей» – собак, лисиць, їжаків і навіть ласок. 

Дарина Хільчук,

студентка Львівського національного університету імені Івана Франка.

 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 47
Читати далі
03.07.2025
Сьогодні боляче і страшно дивитися у передачах всеукраїнських та волинських телеканалів «Аверс», «Конкурент»,  читати у місцевих газетах про те, як нищівно вирізають наші ліси. 
За останні пів століття, особливо двадцятиліття, таким згубним акціям немає ніякого спротиву. Пилорами ростуть, як гриби. Спритники вирізають столітні дуби та сосни, підробляють документи, щоб прикрити самовільну рубку лісових угідь. На жаль, більшості горе-лісорубам усе сходить з рук: хто більше вирізав і вкрав, той отримав більшу вигоду або й вищу посаду.
Пригадую, як у серпні 1969 року я вперше їхав у село Рудню тодішнього Старовижівського району вчителювати після закінчення Луцького педагогічного інституту. Дорогою із села Сьомаки до Рудні по обидва боки дороги росли столітні, а, може, й старші, дуби. Неповторна краса величних цих красенів, а також струнких сосен, вільх, осин зачаровувала душу. Вона також панувала у лісах між Руднею, Новою Вижвою, Галиною Волею, Лісняками, особливо в урочищі Циганка. 
Пройшло небагато часу,  і все це багатство, яке виплекали наші діді і прадіди сто і більше років тому, пустили під сокиру та пилку під надуманим приводом, що дерева нібито хворі, а деревину продали за кордон. Тим, у кого душа, як трухлявий пеньок, байдуже, що нищиться довкілля, руйнується екологічний баланс Полісся, яке поетично називали зеленою перлиною України. 
Але якщо нині їм ще такі злочини проти природи сходять з рук, то настане час,  і кара впаде на їхню долю. Бо природа і Господь Бог не прощають глуму над собою. 

ліс Сьогодні боляче і страшно дивитися у передачах всеукраїнських та волинських телеканалів «Аверс», «Конкурент»,  читати у місцевих газетах про те, як нищівно вирізають наші ліси. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 253
Читати далі
03.07.2025 Семенюк Анатолій Володимирович
Переконався на власному досвіді: чим більше тобі літ, тим більше цікавишся медициною, роботою медзакладів. 
Із тієї цікавості роблю висновок, що Ковельське МТМО – це «Титанік» в океані охорони здоров’я нашого краю, а, може, й усієї України. 
Він  впевнено йде визначеним курсом крізь тумани морські, долає буруни і хвилі сучасних реформ і по праву несе естафету лідера. На «капітанському містку» – досвідчений управлінець Валентин Вітер із командою професіоналів. Вони міцно тримають штурвал корабля медицини. Курс незмінний: лікувальний, діагностичний і профілактичний процеси мають відповідати кращим зразкам передових країн Європи.
В силу різних причин останнім часом мені довелося декілька разів звертатися за допомогою до ковельських цілителів в білих халатах. Скажу відверто: тішить око естетика, дизайн палат та діагностичних кабінетів, які відповідають європейському  рівню. Приємно вражає розмаїття найсучаснішої апаратури, що забезпечує  можливість якісно лікувати та діагностувати всі види хворостей. Більше того, сучасна апаратура дозволяє робити пересадку серця, про що не раз писала наша газета. І найголовніше – медперсонал, цей «золотий» фонд нації і «Титаніка» проходить лікарську практику в кращих клініках Європи. У цих процесах набуває досвіду молоде, творче покоління. 
Не є секретом, що здорова людина згадує лікарів, коли в боку щось заколе і серце заболить. Ось тут і бачиш внутрішній світ лікаря, його людяність, відповідальність. Так сталося, що моїй дружині, яка за свій вік нажила кілька хворостей і відпрацювала в рентгенкабінеті лікарні більше десяти років, довелося звернутися за невідкладною лікарською допомогою у вихідний день. Супроводжуючи хвору, я разом із тим побачив чітку роботу приймального відділення. На мою суб’єктивну думку, тут все продумано і зручно для хворих пацієнтів.
Поруч із реєстратурою розташована палата для обстеження на кілька ліжок. У той день за допомогою звернулося четверо хворих. Приємно було бачити, як біля кожного пацієнта «ворожить» лікар, асистенти та медсестри. Все без затримки, з увагою і повагою. 
У кожного пацієнта – своя проблема. Тому для більш якісного обстеження запрошується лікар з того чи іншого профільного відділення. Через  відносно недовгий період часу біля дружини з’явився невропатолог, а потому – хірург. Тестуючий лікар оперативно вник в історію хвороби, порадив, як діяти  в перші хвилини і години кризи та призначив відповідні ліки. Разом із тим медсестрички взяли на аналіз кров, відправили до лабораторії. 
Через одну-дві години прийняли рішення по кожному пацієнту. Сусіда по ліжку із явними симптомами інсульту направили до реанімаційного відділення, незважаючи на його прохання відпустити додому, щоб… дополоти буряки на власному городі. Дружині дозволили повертатися додому, попередньо полегшивши стан уколом і настановами з підтримки здоров’я в домашніх умовах. Заодно виписали рецепт на придбання необхідних ліків в аптеках, що поруч. Ми щиросердечно подякували за уважність і людяність медперсоналу лікарні.
В автівці згадався  телесеріал «Медики Чикаго». Порівнявши те, що показують у кіно і те, що бачу в МТМО, констатую, що в нас багато спільного з американцями. І це не тільки оснащення лікувального процесу (в нас багато найсучаснішої апаратури), а те, що відрізняє лікаря від представників інших професій: любов до фаху, любов і повага до пацієнта, відповідальність за життя іншої людини.
Ковельська медицина за останні роки зробила вагомий крок вперед. Згадалося, коли у свій час постало питання створення на базі Ковельської міської лікарні МТМО. Тоді, будучи міським головою, попри заперечення окремих чиновників, я рішуче відстоював цю реформу. Практика показала правильність прийнятого тоді рішення.
Час невпинно летить в майбуття. І не треба бути пророком, щоб сказати, що на його крилах будуть і віруси, і пандемії, і різноликі хворості. Беззаперечно одне: добро, милосердя і здоров’я перемагатимуть. 
Чим більше літ, тим більше подорожей  до лікаря, – зазначив я. І скільки б не зверталися до медперсоналу, відчували доброзичливість та увагу до наших болючих проблем. Тож ми з дружиною висловлюємо щиросердечну подяку нашим цілителям і найперше  – очільнику МТМО Валентину Вітру з побажаннями миру, добра, благословення Божого. Прямуйте і далі визначеним курсом в ім’я здоров’я людини!
Анатолій СЕМЕНЮК,
Почесний громадянин 
міста Ковеля, колишній 
міський голова. 

МТМО Переконався на власному досвіді: чим більше тобі літ, тим більше цікавишся медициною, роботою медзакладів. 

Із тієї цікавості роблю висновок, що Ковельське МТМО – це корабель-Титан в океані охорони здоров’я нашого краю, а, може, й усієї України. 

Анатолій СЕМЕНЮК,

Почесний громадянин міста Ковеля, колишній міський голова. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 46
Читати далі
03.07.2025
ОВЕН. Старання на роботi починають приносити плоди, настав час отримання нагороди. Авторитет на високому рiвнi, до вас прислухатимуться, але не зазнавайтеся. Бажано рацiонально витрачати сили i дозувати навантаження. 
ТЕЛЕЦЬ. Варто проявити активнiсть, але не розкривати всi плани i не слухати порад. Власна думка може виявитися кориснiшою. Зiрки нагадують, що близькi чекають вiд вас уваги i теплоти. П’ятниця може стати днем реалiзацiї i втiлення iдей.
БЛИЗНЮКИ. Можете досягти багато  чого, якщо визначите черговiсть справ за їх значимістю для вас. Можливi цiкавi дiловi пропозицiї, на якi варто звернути особливу увагу. 
РАК. Очікуйте багато контактiв, зв’язкiв, спiлкування iз знайомими i новими людьми. Необхiдно обговорити з начальством всi питання, які непокоять. Можливi позитивнi змiни на роботi i кар’єрне зростання. Суперечок краще уникати.
ЛЕВ. Бажано на початку тижня не намагатися щось змiнювати, а оцiнити ситуацію, що склалася. У четвер знадобляться рiшучiсть, упевненiсть у власних силах. Дiловi стосунки з партнерами багато в чому залежатимуть вiд витримки i дипломатичностi. 
ДIВА. Якщо на початку тижня щось не вдаватиметься, не розчаровуйтеся, займiться iншим. Не ухиляйтеся вiд роботи, але i не берiть на себе багато зобов’язань. Майже всi завдання зможете виконати вчасно.
ТЕРЕЗИ. Вас чекатиме багато справ, що вимагають посиленої уваги. В середу ваше везіння може викликати у когось роздратування, але не бiйтеся заздрiсникiв, вони не зможуть перешкодити. Ближче до вихiдних варто завершити всi справи. 
СКОРПIОН. Зможете легко справитися зi всiма справами i одержати солiдний прибуток. Виникне можливiсть переглянути свiй статус i ще раз обговорити це з потрiбними людьми. Можливi цiкавi фiнансовi пропозицiї.
СТРIЛЕЦЬ. Ситуацiя на роботi змiниться до ліпшого, тiльки не перестарайтеся з оригiнальнiстю. Наведiть, нарештi, лад i позбавте будинок вiд непотребу. У вiвторок вдалi поїздки, початок подорожей. В середу краще не планувати нiчого серйозного.
КОЗЕРIГ. Постарайтеся виправити помилки в особистому життi, буде така можливiсть. Успiх на роботi залежатиме вiд вашої активностi i iнiцiативи. Важливо зберiгати внутрiшню рiвновагу i контролювати емоцiї. 
ВОДОЛIЙ. На початку тижня вiрогiднi труднощi в спiлкуваннi з родичами або сусiдами, вас не почують. Просто уникніть конфлiкту.  Грошовi питання можуть опинитися в центрi уваги. Діти потішать досягненнями.
РИБИ. Зустрiч iз старими друзями в першiй половинi тижня вiдкриє новi перспективи. У четвер i п`ятницю краще не робити кардинальних крокiв, все важливе починайте з суботи. Вихідні присвятіть близьким людям.
Степан ЗОРЕПАД.
 

гороскоп ОВЕН. Старання на роботi починають приносити плоди, настав час отримання нагороди. Авторитет на високому рiвнi, до вас прислухатимуться, але не зазнавайтеся. Бажано рацiонально витрачати сили i дозувати навантаження. 

Степан ЗОРЕПАД.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 84
Читати далі