14 червня у парку культури і відпочинку імені Лесі Українки відкриється тематичний парк ілюмінацій та масштабних світлових інсталяцій, що вже підкорив серця багатьох українців. Кожна фігура сягає до семи метрів заввишки та переносить глядача у фантастичний світ, де живуть феї, ельфи, дракони та інші міфічні істоти.

Загалом відвідувачі парку зможуть побачити понад 30 ілюмінаційних локацій, серед яких: «Ліс казкових фей та ельфів», «Тунель закоханих», «Магічні коти», «Золотий дракон» та багато інших. Усі фігури створені вручну з 50 000 ліхтариків, натурального шовку та спеціальних LED-ламп.

За словами організаторів, мета виставки — занурити гостей у магічну атмосферу, де трапляються дива і збуваються мрії.

«Ми хочемо подарувати українцям яскраві емоції та щирі враження.

Ми вже побували в багатьох містах України й переконалися: цей простір справді допомагає людям хоча б на мить відволіктися від щоденних турбот і зарядитися позитивом», — каже організатор заходу, керівник компанії Unipark Денис Погорєлко.   

Окрім цього, на гостей чекатимуть зони відпочинку та безліч інтерактивних розваг. У кожен вікенд (з п’ятниці по неділю) та у святкові дні в парку проходитимуть вражаючі світлові та фаєр-шоу.

Варто підкреслити, що ліхтарики є енергоефективними та працюють у режимі енергозбереження. Придбати квитки можна на офіційному сайті  проекту або на касі Центрального міського парку. Подробиці Парк Ліхтарів Луцьк- в Instagram заходу. 

Вхід представникам УБД та людям з інвалідністю I-II групи безкоштовний. 

Дата: з 14 червня до 10 серпня

Адреса: парк культури і відпочинку імені Лесі Українки

Часи роботи: щодня з 20:00 до 22:30

Вартість квитка: будні дорослий-200 грн., дитячий-100 грн (від 3-12 років).

вікенд з п’ятниці по неділю 

а також в святкові дні (з розширеною шоу-програмою): дорослий-300 грн, дитячий-200 грн (від 3-12 років).

ФОТО ЗА ПОСИЛАННЯМ

https://drive.google.com/drive/folders/14dnAzY5ZeYKI7KGTEJYyzHJElXi0MX0H?hl=ru

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 34

Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 18оС. Вітер північно-західний сильний.

В ніч на п’ятницю: Ясно. Температура: 10оС. Вітер північно-західний помірний.

П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 16оС. Вітер північно-західний сильний.

В ніч на суботу. Ясно. Температура: 12оС. Вітер північно-західний слабкий.

Субота. Переважно ясно.  Температура: 20оС. Вітер північний помірно сильний.

В ніч на неділю. Ясно. Температура: 10оС. Вітер північно-західний слабкий.

Неділя. Переважно ясно. Температура: 220С. Вітер північно-західний помірно сильний.

В ніч на понеділок. Ясно. Температура: 14оС. Вітер  північно-західний  слабкий.

Понеділок. Мінлива хмарність.   Температура: 25оС. Вітер західний  помірний.

В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 17оС. Вітер північний слабкий.

Вівторок. Мінлива хмарність.  Температура: 24оС. Вітер північний слабкий.   

В ніч на середу. Мінлива хмарність.  Температура: 14оС. Вітер східний слабкий.

Середа. Мінлива хмарність. Температура: 25оС. Вітер східний помірний.

Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 18^оС. Вітер північно-західний сильний.

В ніч на п’ятницю: Ясно. Температура: 10^оС. Вітер північно-західний помірний.

П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 16^оС. Вітер північно-західний сильний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 25

6 червня в Україні традиційно відзначили День журналіста. І ніби спеціально ворог зробив бійцям інформаційного «фронту», на якому сьогодні  перебуває більшість вітчизняних ЗМІ, своєрідний «подарунок»: масовано вдарив ракетами і безпілотниками по мирних містах і селах нашої країни.

Значно постраждали й західні області держави, які знаходяться в умовному «тилу». В Луцьку і Тернополі зруйновані житлові будинки, об’єкти інфраструктури, є вбиті і поранені. Зрозуміло, що жахлива трагедія викликала шок у людей, ще раз нагадавши: рашисти не заспокояться, доки не знищать «братній» народ. В таких умовах, звичайно, журналістам було не до святкування, хоча з нагоди професійного свята вони почули багато добрих побажань і щирих вітань, що підтвердило істину: Слово – це теж зброя, наші читачі, глядачі, слухачі хочуть його слухати у важкий воєнний час.

Дякуємо всім, хто нас підтримує, шанує, хто не забув привітати з професійним святом. Журналісти і надалі продовжать нести свою трудову вахту, незважаючи на повітряні тривоги, обстріли, робитимуть звичну для них справу: писати, творити, доносити до людей важливу інформацію, гуртувати в потужну силу, яка може завдати путінським вбивцям нищівної поразки.

При всьому тому у працівників медіа є одне прохання до своїх шанувальників: підтримати їх передплатою на друге півріччя 2025-го року. Для них найкращий і найважливіший подарунок – передплачена або куплена уроздріб газета, в тому числі «Вісті Ковельщини».

Нагадаємо, що оформити передплату через «Укрпошту» можна до 25 червня ц. р. включно. Передплатна ціна разом з вартістю поштових послуг така:

1 місяць – 77 грн.;

3 місяці – 191 грн.;

6 місяців (до кінця року)  – 362 грн.

«Вісті Ковельщини» можна передплатити безпосередньо і в редакції (вул. Міцкевича, 3). Вартість місячної передплати – 55 гривень. Щоправда, газету в такому разі доведеться забирати  ОСОБИСТО.

Бажаючі можуть взяти участь у традиційній акції «Передплатіть і виграйте!». На переможців чекають оригінальні призи.         

6 червня в Україні традиційно відзначили День журналіста. І ніби спеціально ворог зробив бійцям інформаційного «фронту», на якому сьогодні  перебуває більшість вітчизняних ЗМІ, своєрідний «подарунок»: масовано вдарив ракетами і безпілотниками по мирних містах і селах нашої країни.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 30

Знову збір. Не хотілося його оголошувати. Не хочеться знову турбувати вас з проханнями. 

Але якщо фізично немає авто, що залишається робити? Мовчати? Робити вигляд, що вже досить? Багато здалися, багато вже не допомагають. Їх зрозуміти можна.

Але якщо захисники не здаються, якщо йдуть в бій, чи мають право на порятунок? На вчасно надану евакуацію та допомогу? Їх іноді треба витягувати з пекла. Немає чим! Попалили нашу техніку. Всю, до останньої машини. 

Але є багато надійних людей, на кого можна покластися прямо зараз. Правда? Відгукніться донатами. Ви – наші Герої, ви рятуєте солдат. Справді, це без перебільшення. Всіх пам’ятаємо, бачимо кожного і обов’язково віддячимо. 

Подякуємо тим, хто не збавляє темп, ми тримаємо лінію оборони, а ви допомагаєте зборами коштів. В цей нелегкий час, це також героїзм. 

Сьогодні той день, коли знову просимо допомогти. Це наша потреба фізичного виживання в умовах пекельної оборони під гарячими вибухами КАБів і тисячами куль.

Коли дощ не з води, а з свинцю та пороху, техніка не витримує. Чи витримає тіло людини? Часто, на жаль, ні. 

Але навіть в таких пекельних  умовах життя перемагає смерть, якщо є авто і вчасно можна евакуювати поранених. 

Задонатьте сюди: https://send. monobank.ua/jar/9LHRbmorjM

Лев БАГЛИК,

військовослужбовець ЗСУ.

l 

Знову збір. Не хотілося його оголошувати. Не хочеться знову турбувати вас з проханнями. 

Але якщо фізично немає авто, що залишається робити? Мовчати? Робити вигляд, що вже досить? Багато здалися, багато вже не допомагають. Їх зрозуміти можна.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 37

В третю неділю червня в Україні відзначають День батька. Тато – це  безмежна любов, сила, мудрість, підтримка та опора в житті дитини. У час війни – це приклад мужнього чоловіка, який захищає не лише свою сім’ю, а й велику українську родину.

В останні роки  у зв’язку з повномасштабним вторгненням росіян в Україну це свято  набуло особливого значення, адже багато батьків захищають рідну землю  від російських окупантів, знаходячись у гарячих точках на фронті, несуть важку службу, виявляючи мужність та відвагу, щомиті ризикуючи власним життям. І все – заради світлого майбутнього своїх дітей і майбутніх поколінь.

Через війну і вимушений виїзд за межі країни багато сімей досі залишаються розділеними. Тож, безперечно, нинішній День батька в нашій країні сприймається   по-особливому, з присмаком печалі й гордості за найдорожчих.

На світлині ви бачите Юрія ТЕСЛЮКА  із  донечкою Аріною та сином Павлом. Що таке бути в розлуці,  ця сім’я знає з власного досвіду. Адже  батька мобілізували в зону АТО у квітні 2014 року, коли дітям було 2 і 4 роки. На сім’ю чекали непрості часи випробувань. Чоловік перебував у зоні бойових дій і  влітку того ж року потрапив у ворожий полон. Тоді хвилювались і рідні, і друзі. Радості не було меж, коли побачили його в списках на обмін.

З перших днів  російсько-української війни  відразу пішов у військкомат. Його скерували у роту охорони. У складі окремого батальйону проходив навчання на полігонах Волині  та Житомирщини. Батальйон увійшов  до складу новоствореної 118-ої окремої  механізованої бригади, брав участь у боях  на  Оріхівському, Роботинському напрямках.

Сьогодні молодший сержант Юрій Теслюк продовжує як ветеран військової служби зміцнювати оборонну й економічну могутність Батьківщини, виховує дітей на власному прикладі і прикладі бойових побратимів-Героїв.    

 Текст і фото Аліни РОМАНЮК. 

В третю неділю червня в Україні відзначають День батька. Тато – це  безмежна любов, сила, мудрість, підтримка та опора в житті дитини. У час війни – це приклад мужнього чоловіка, який захищає не лише свою сім’ю, а й велику українську родину.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 70

18 червня свій ювілейний день народження відзначатиме очільниця відділу внутрішньої політики і зв’язків з громадськістю виконкому Ковельської міської ради Семерей  Руслана Віталіївна.

З цієї нагоди надсилаємо іменинниці найщиріші вітання. Ми вдячні Вам за багаторічну співпрацю, активну роботу із забезпечення гласності в діяльності органу місцевого самоврядування у Ковелі, допомогу у вирішенні питань, які турбують колектив підприємства. Цим Ви особисто і Ваші колеги, депутатський корпус ради допомагаєте великою мірою місцевій газеті вистояти у час важких випробувань, які випали на долю українського народу у зв’язку з нападом путінської росії в лютому 2022  року, утверджувати свободу слова  у нашому краї, широко інформувати мешканців громади про всі важливі події, які відбуваються у ній.

Журналісти цінують Вас як колегу, що активно працює на інформаційному полі, майстерно володіє пером, по-діловому відгукується на прохання газетярів, реагує на запити і пропозиції читачів, забезпечує виконання Програми висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування, які щороку затверджує Ковельська міська рада.

У цю сонячну літню пору бажаємо Вам, шановна Руслано Віталіївно, нових успіхів у праці, родинного благополуччя, Божої ласки на кожен прийдешній день. Найважливіше – щоб довгожданий переможний мир прийшов на українську землю, щоб повернулися додому живими з фронту наші мужні Герої, а в кожній сім’ї запанували спокій і благодать. В ім’я цього працюємо і будемо працювати разом з Вами й надалі.

З повагою – 

адміністрація,  трудовий колектив 

ТзОВ «Редакція газети 

«Вісті Ковельщини».

18 червня свій ювілейний день народження відзначатиме очільниця відділу внутрішньої політики і зв’язків з громадськістю виконкому Ковельської міської ради Семерей  Руслана Віталіївна.

З цієї нагоди надсилаємо іменинниці найщиріші вітання. Ми вдячні Вам за багаторічну співпрацю, активну роботу із забезпечення гласності в діяльності органу місцевого самоврядування у Ковелі, допомогу у вирішенні питань, які турбують колектив підприємства.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 16

Після школи все молоде птаство розлітається, шукаючи своєї долі. 

Ярослав закінчив у Києві політехніку з «відзнакою». Молодий, здоровий, повний сил та енергії. Як же хотілось послужити Україні, розбудовувати її!

Навідався додому. Розпач опанував хлопця. Бо все поприхватизовувалось спритними  ділками... Роботи не було за його фахом, а торгувати на базарі принизливо – не на те вчився. І при першій нагоді опинився в Америці. Там знайшов те, до чого міг прикласти руки і знання.

Але ностальгія за Україною не давала спокою. «Може, вже там добре, то й не вернуся назад», – не раз   думав, коли збирався додому навідати різних, друзів, мамину могилу. Але чим далі, тим все більше вростав корінням у чужу землю.

На цей раз зупинився у Києві в однокурсника. Ноги самі понесли спочатку до Дніпра, щоб привітатися з ним, зблизька глянути на його води, що течуть  віки, зачерпнути в жменю і притулити до чола, щоб змити втому з далекої дороги. І в душі зринула пісня:

До рідного краю несли

             мене крила,

Де сріблом іскриться

    Дніпра течія.

Моя Україно, ти матінко

   мила,

Ти радість і щастя, веселко

   моя!

Без захоплення не можна споглядати це диво природи. Широкий і вільний, символ чогось могутнього, сильного, всеперемагаючого – таким постав Дніпро перед Ярославом. Скільки пісень про нього складено, скільки легенд! І знову інша пісня заполонила душу:

Пам’ята народ, скільки

           сліз і горя

Знали в минулім твої

  береги,

Та ворожу кров ти носив

          до моря,

Велетню наш дорогий!

А далі “зустрічали” легендарні Кий, Щек, Хорив і сестра Либідь на ковчегу – пам’ятнику засновникам цього  історичного міста.

Щойно зачув хвилі Дніпра, залоскотало під грудьми: згадав рідну хату, калину біля неї, а там «пахне любисток і м’ята, мальви цвітуть край вікна» (ці слова із пісні, яку виконувала Раїса Кириченко, як молитва, врізались у пам’ять назавжди), і матусю, що вічно чекала і зустрічала зі сльозами радості. А біля криниці на лавчині стоїть відерце з водою, де завжди можна було напитися свіжої джерельної води, найсмачнішої в світі.

Згадується інший пейзаж – мамине царство квітів: чорнобривці, майори, айстри, настурції, петунія, кручені паничі, що забирались вище всіх на огорожу  і звисали звідти синіми гірляндами. А ввечері своїм ароматом матіола обзивалась і не пускала до хати. Це все буває літом, бо нині зима. Якась невидима сила покликала його з Америки у цю пору. Але нічого – зими тепер не дуже холодні, не змерзне.

Ці два місця: Київ і село – найрідніші. Тут учився, а там народився. І хоч яка Америка багата і приваблива своїми можливостями знайти себе, ностальгія за Україною не дає забути найдорожче, найсокровенніше – рідну землю, до якої завжди рветься душа.

На завтра Ярослав планував гайнути на малу батьківщину. Уклонитись святим могилам,  пройтися стежками-доріжками, якими бігав до школи, до друзів. Може, вдасться ще побачитись з однокласниками, пройтися біля «альма-матері», яка дала путівку в життя. Згадати вчителів, яким завдячує своїм досягненням у житті, бо вже нікого немає в живих, лише пам’ять. І знову в дорогу, бо звите сімейне гніздечко, там чекають діти, сучасне і майбутнє.

Умить знову став юним, яким рвонув колись до Києва по знання. Мимоволі на очі набігли сльози. З новою силою запекло почуття обов’язку перед рідною Україною. Ніяк не хотілося їхати назад. Цього разу спогади зламали душу, ніби пропустили через м’ясорубку…  

А в цей час у повітрі вже пахло грозою. 

…24 лютого 2022 року. Почалася кровопролитна боротьба з ворожою навалою. Зразу відчув,  як стогне, палає земля, кличе про порятунок. І Ярослав не в Америку подався, а з однокурсником в тероборону.

Згодом він налагодив зв’язок з діаспорою в Лос-Анджелесі. І звідти через деякий час прийшла велика допомога, в першу чергу — бронежилети і медикаменти. Їх привезли моя онучка Ірина, яка там уже давно живе, із напарником. Розвантажили все у Львові, бо вже в Бориспіль не можна було летіти. І не злякались війни, а завітали на Волинь у гості, щоб підтримати духом рідних.

…Це  був лише початок. Коли ж буде кінець?

Валентина Остапчук.

Після школи все молоде птаство розлітається, шукаючи своєї долі. 

Ярослав закінчив у Києві політехніку з «відзнакою». Молодий, здоровий, повний сил та енергії. Як же хотілось послужити Україні, розбудовувати її!

Навідався додому. Розпач опанував хлопця. Бо все поприхватизовувалось спритними  ділками... Роботи не було за його фахом, а торгувати на базарі принизливо – не на те вчився. І при першій нагоді опинився в Америці. Там знайшов те, до чого міг прикласти руки і знання.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 24

Публікацією працівниці Музею історії Луцького братства з обласного центру Зінаїди Воробей. «Читають про Голодомор в далекому Форлі» редакція газети «Вісті Ковельщини» за підтримки відомого волинського журналіста і письменника, громадського діяча, народного депутата України першого демократичного скликання Андрія Бондарчука розпочинає реалізацію проекту «Ковельчани вдома і за кордоном».

Ідею цього проекту запропонував згаданий вище Андрій Бондарчук, добре знаний на Волині та Ковельщині, в Україні і за її межами. Мета – надрукувати серію матеріалів про наших земляків (не обов’язково тільки з Ковеля, адже Ковельський район тепер великий і охоплює значну територію області), які в умовах жорстокої російсько-української війни четвертий рік поспіль роблять посильний внесок у перемогу над ворогом. Не зажди при цьому залишаючись у рідному краї, але не забуваючи про тих, хто зі зброєю в руках захищає українську землю, турбується про підтримку і поширення української національної ідеї в зарубіжжі. Словом правди завдати нищівної поразки московським прес служникам кривавого путінського режиму.

Багато таких людей на Ковельщині, які, не зважаючи на всі труднощі і негаразди, беруть активну участь у волонтерському русі, піклуються про сім’ї вимушених переселених осіб з окупованих територій, залучаючи їх до громадського життя. Не стоять осторонь важливої справи працівники культурно-освітніх установ, духовенство, студентська і учнівська молодь, керівники підприємств різних форм власності.

Сьогодні українці переконалися у тому, що вони сильні, коли єдині, коли любов до України живе у серці, конкретних справах, а не лише у політичній тріскотні і пустовонстві.

Будемо раді, коли Ви підтримаєте наш спільний з шанованим Андрієм Івановичем Бондарчуком проект і виявили бажання взяти  у ньому участь, надіславши цікаві матеріали на тему: «Ковельчани вдома і за кордоном».

Микола ВЕЛЬМА. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 62

Громадська організація «ВРИТМІ» в березні цього року оголосила грантовий конкурс проєктів. Два банки ініціатив сформулювали тематику грантів у 2025 р. таким чином:

команда FiveTeam – профорієнтація молоді: створення заходів і можливостей, які допоможуть зрозуміти, куди вступати, яка професія підходить, і як спробувати себе в ній;

команда Impulse – доступність: створення заходів,  що допоможуть молодим людям та молоді з особливими освітніми потребами брати участь у заходах разом зі своїми однолітками. 

Саме завдяки підтримці Національної мережі розвитку локальної філантропії та RobertBoschStiftung реалізація даних проєктів стала можливою. 

Команда «Освіта, повага і рівність для всіх», яка сформувалася із активних учнів Ліцею №1, спланувала облаштування простору, який надаватиме індивідуальну підтримку дітям з ООП, ВПО, АТО та дітям, батьки яких віддали життя за мир і свободу, виконуючи свій громадянський обов’язок – захист України від російського агресора. 

Така ідея отримала підтримку в ГО «ВРИТМІ».  В межах її реалізації   проводили  заходи, спрямовані на розвиток та пізнання особистості, навчання технік боротьби зі стресом, покращення дрібної моторики та психоемоційного відновлення, надання домедичної допомоги.

У дітей з особливими освітніми потребами дуже часто страждає загальна і дрібна моторика: рухи не чіткі, наявне недостатнє відчуття ритму, координації та рівноваги. Чим більша рухова активність дитини, тим краще розвивається її мозкова й мовленнєва функція, регулювання та контроль власного тіла, рівновага та пластичність.

Спеціалісти з ІРЦ «Ковельський інклюзивно-ресурсний центр» навчили нас надавати першу домедичну допомогу. В умовах сьогодення це необхідність, яка вимагає діяти виважено і швидко, адже дуже часто під загрозою стає життя людини.

Заняття із асистентом учителя інклюзивного навчання  Юлією Мороз щодо оформлення писанок різними техніками, а саме  «солона карамель» та аплікація крупою, покликані сприянню психоемоційному відновленню дітей, розслабленню та рефлексії, активації та мотивації пізнавальної активності. А робота з балансувальною дошкою Більгоу нагадувала кумедну гру, однак її призначення – допомога в розвитку пам’яті, координації, концентрації уваги.

Практичний психолог Ліцею Людмила Катерна проводила заняття з елементами арттерапії. Метою заняття з психосоматики є розвиток навиків подолання бар’єрів у спілкуванні, створення можливості для самовираження, формування вміння висловлювати власні почуття. А під час заняття «Гіперактивна дитина» ми навчилися допомагати один одному, знаходити сильні сторони особистості та відчувати свою успішність. 

Наталія Прокопів, учитель образотворчого мистецтва, під час проведення арттерапевтичного заняття з елементами майстер-класу з писанкарства  створила  казкову атмосферу Великоднього свята. Писанкарство, як прадавня традиція наших предків, допомогло висловити певні почуття та емоції через символи, які важко передати словами. Адже арттерапія допомагає відновити психоемоційний стан людини, налаштувати її на спокійний ритм, розвивати дрібну моторику, навчити концентруватися на деталях.  

За час реалізації проєкту ми всією ліцейною родиною вчилися допомагати та підтримувати дітей з особливими освітніми потребами, які часто знаходяться у складних життєвих обставинах, або ж стали свідками військових дій. Наше завдання було і є – допомогти їм адаптуватися в соціумі, зрозуміти, що КОЖНА ЛЮДИНА – УНІКАЛЬНА, АЛЕ ВСІ МИ РІВНІ У ПРАВАХ.

Я переконаний, що простір, який був створений командою «Освіта, повага та рівність для всіх!», стане улюбленим місцем спілкування та розвитку особливих діток.

Станіслав ШОСТАЦЬКИЙ, 

учень 6-А класу 

Ліцею №1.

P. S. Хочу висловити вдячність Аліні ДАНИЛЮК, Марії Дунай, засновницям ГО «ВРИТМІ», за підтримку та фінансування нашого проєкту, Оксані МЕЛЬНИК, директорці Ліцею №1 — за підтримку та організацію заходів у ліцеї; Ганні КУХТІ та Наталії СТРЕЧЕНЬ, заступникам директора Ліцею №1  — за ідейну підтримку та допомогу.

С. Ш. 

Громадська організація «ВРИТМІ» в березні цього року оголосила грантовий конкурс проєктів. Два банки ініціатив сформулювали тематику грантів у 2025 р. таким чином:

команда FiveTeam – профорієнтація молоді: створення заходів і можливостей, які допоможуть зрозуміти, куди вступати, яка професія підходить, і як спробувати себе в ній;

команда Impulse – доступність: створення заходів,  що допоможуть молодим людям та молоді з особливими освітніми потребами брати участь у заходах разом зі своїми однолітками. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 31

13 червня, п’ятниця

Схід Сонця – 05.05; захід – 21.37. 

Місяць – у Козерозі. 

Мц. Антоніни. Прп. Анни, Йоана.

14 червня, субота

Схід Сонця – 05.05; захід – 21.38.

Місяць – у Водолії. 

Всесвітній день донора крові.

Віддання П’ятд. Блгв. Мстислава Хороброго.

15 червня, неділя

Схід Сонця – 05.05; захід – 21.38.

Місяць – у Водолії. 

День батька (День тата).

Неділя 1 після П’ятд. Всіх святих. Свт. Михаїла Київського. 

Заговини на Петрів піст (Петрівку).

16 червня, понеділок

Схід Сонця – 05.05; захід – 21.39.

Місяць – у Рибах. 

Свт. Тихона Амафунтського. 

Початок Петрового посту.

17 червня, вівторок

Схід Сонця – 05.05; захід – 21.39.

Місяць – у Рибах. 

Всесвітній день боротьби з опустеленням і посухою. 

Мч. Мануїла.

18 червня, середа

Схід Сонця – 05.05; захід – 21.40.

Місяць – в Овні. 

День дільничного інспектора поліції України.

Прп. Леонтія Києво-Печер.

19 червня, четвер

Схід Сонця – 05.05; захід – 21.40.

Місяць – в Овні. 

День фермера в Україні.

Ап. Юди, брата Господнього. Прп. Йоана.

Місячні фази у червні

Спадаючий  Місяць – до 24 червня. 

Новий  Місяць – 25 червня.

Зростаючий Місяць – 26-30 червня.

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

Схід Сонця – 05.05; захід – 21.37. 

Місяць – у Козерозі. 

Мц. Антоніни. Прп. Анни, Йоана.

Схід Сонця – 05.05; захід – 21.38.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 31

ОВЕН. Варто частiше вiдпочивати i не працювати наднормово. У вихiднi корисний пасивний вiдпочинок, що не вимагає особливих енергетичних витрат. Ситуацiя, яка непокоїла вас, проясниться.

ТЕЛЕЦЬ. Вiтер змiн дутиме у ваш бік і може понести раптовим поривом, помiнявши i мiсце, i спосiб життя. У такі днi добре починати щось з чистого аркуша. Найбезпечнiшим рiшенням буде вiдпустка, подорож.

БЛИЗНЮКИ. У життi настає новий етап. Вiрогiднi цiкавi зустрiчi, романтичнi побачення i пристрасна любов. Без зусиль  отримаєте те, про що давно мрiяли. Не забувайте дякувати тим, хто допомагав. 

РАК. Варто подвоїти ентузiазм на роботi, начальство це оцiнить i пiдвищить вам зарплату. Не нехтуйте перспективами, що вiдкриваються. У п’ятницю можете отримати важливу iнформацiю, вiдповiдi на багато запитань. 

ЛЕВ. Можливi непередбаченi зустрiчi i перевiрки, причому вiдповiдати доведеться не тiльки i не стiльки за себе, як за справи iнших. Втiм, можливо, що така ситуацiя приведе до фiнансового успiху. Тиждень сприятливий для нових справ.

ДIВА. Не варто ухвалювати спонтанних рiшень, уникайте конфлiктiв на роботi i в сiм‘ї. Опирайтеся на перевiрених i надiйних людей та власнi напрацювання.  Бажано не афiшувати намiри, тодi вони швидше здiйсняться. 

ТЕРЕЗИ. Настає вiдповiдальний тиждень, який потребуватиме швидких рiшень. Зате потiм можна подумати про вiдпустку. Вiвторок i субота обiцяють бути вдалими в усiх аспектах. Дiти порадують досягненнями.

СКОРПIОН. Несподiванi звiстки можуть змiнити життя i плани. Не бiйтеся нового, давно пора знайти ліпшу роботу або переїхати в iнше мiсто. Проявiть себе досвiдченим дипломатом. Вас чекає успiх i пiдвищення по службi.

СТРIЛЕЦЬ. Незважаючи на активнiсть i працездатнiсть, може здолати нудьга. Варто понизити темп, зменшити обсяг роботи, вона нiкуди не подiнеться. Добре потішити себе чимось, що пiднiме настрiй. Стежте за мовою, щоб не образити довколишніх.

КОЗЕРIГ. Не соромтеся використовувати кориснi зв’язки, якщо такi є, у справах не зайве високе заступництво. У серединi тижня вдалими i приємними стануть зустрiчi iз старими друзями. Будете здатнi передбачати подiї. 

ВОДОЛIЙ. Робота не повинна займати весь час, не забувайте i про сiм’ю. Успішний та сприятливий час для укладення фiнансових договорiв i операцiй. 

РИБИ. Роботи буде багато, але не старайтеся виконати все i вiдразу. Можуть знадобитися творча iмпровiзацiя, пунктуальнiсть i зiбранiсть, що  гарантуватимуть успiх. 

Степан ЗОРЕПАД.

ОВЕН. Варто частiше вiдпочивати i не працювати наднормово. У вихiднi корисний пасивний вiдпочинок, що не вимагає особливих енергетичних витрат. Ситуацiя, яка непокоїла вас, проясниться.

ТЕЛЕЦЬ. Вiтер змiн дутиме у ваш бік і може понести раптовим поривом, помiнявши i мiсце, i спосiб життя. У такі днi добре починати щось з чистого аркуша. Найбезпечнiшим рiшенням буде вiдпустка, подорож.

БЛИЗНЮКИ. У життi настає новий етап. Вiрогiднi цiкавi зустрiчi, романтичнi побачення i пристрасна любов. Без зусиль  отримаєте те, про що давно мрiяли. Не забувайте дякувати тим, хто допомагав. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 60

Шановні читачі газети!

Якщо Ви передплатили “Вісті Ковельщини” лише на І півріччя 2025 року, НЕГАЙНО продовжіть передплату. Це можна зробити до 25 червня.

Передплатна ціна така:

1 місяць – 77  грн.;

3 місяці – 197 грн.;

6 місяців (до кінця року)  – 362 грн. 

На бажаючих чекає традиційна акція “Передплатіть і виграйте”.

Взявши у ній участь, зможете стати володарем оригінального приза.

Редакція. 

Шановні читачі газети!

Якщо Ви передплатили “Вісті Ковельщини” лише на І півріччя 2025 року, НЕГАЙНО продовжіть передплату. Це можна зробити до 25 червня.

Передплатна ціна така:

На бажаючих чекає традиційна акція “Передплатіть і виграйте”.

Взявши у ній участь, зможете стати володарем оригінального приза.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 45

Четвер. Ясно. Температура: 29оС. Вітер  західний  сильний.

В ніч на п’ятницю: Мінлива хмарність. Температура: 18оС. Вітер західний слабкий.

П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 27оС. Вітер західний помірний.

В ніч на суботу. Мінлива хмарність.  Температура: 18оС. Вітер південний слабкий.

Субота. Мінлива хмарність, часом дощ.   Температура: 28оС. Вітер південний помірно сильний.

В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: 19оС. Вітер південний слабкий.

Неділя. Переважно ясно.  Температура: 230С. Вітер південно-західний помірно сильний.

В ніч на понеділок. Мінлива хмарність, часом дощ.  Температура: 14оС. Вітер  північно-західний  помірний.

Понеділок. Мінлива хмарність, можливий дощ.   Температура: 18оС. Вітер західний сильний.

В ніч на вівторок. Мінлива хмарність.  Температура: 11оС. Вітер південно-західний  слабкий.

Вівторок. Мінлива хмарність.  Температура: 18оС. Вітер південно-західний помірно сильний.   

В ніч на середу. Хмарно, можливий дощ.  Температура: 12оС. Вітер південно-західний слабкий.

Середа. Мінлива хмарність, часом  дощ. Температура: 19оС. Вітер  західний   помірно сильний.

Четвер. Ясно. Температура: 29^оС. Вітер  західний  сильний.

В ніч на п’ятницю: Мінлива хмарність. Температура: 18^оС. Вітер західний слабкий.

П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 27^оС. Вітер західний помірний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 42

Завтра, 6 червня, в Україні, за традицією, відзначатимуть День журналіста. Чесно кажучи, не надто веселим буде свято. Російсько-українська війна триває, щодня на фронті гинуть люди, щоночі московити бомблять мирні міста і села.

Ситуація у галузі журналістики критична. Різко впали тиражі друкованих видань, багато редакцій припинили роботу, на окупованих територіях окупанти отруюють свідомість населення своїми брехливими газетками і такими ж радіо- і телепередачами. Держава практично самоусунулася від проблем медіа.

На щастя, журналісти належать до цієї категорії людей, які так просто не здаються, наполегливо продовжують нести українське Слово до читача, глядача, слухача. Багато з них зі зброєю в руках захищають рідну землю від ворога. Чимало подають інформацію безпосередньо з місця подій, знайомлять суспільство з тим, що реально відбувається.

Продовжує нести трудову вахту в умовах воєнного стану і колектив ТзОВ «Редакція газети «Вісті Ковельщини». Як не доводиться важко, вдається продовжувати випуск  «міськрайонки», знайомити мешканців краю з новинами життя в реаліях війни, розповідати про тих, хто наближає перемогу над рашистами і тим, хто допомагає Героям.

Сьогодні хочеться подякувати всім, хто допомагає журналістам вистояти, не впасти духом, продовжувати творити заради нашої спільної справи. В першу чергу – читачам, які передплачують видання або купують його вроздріб, працівникам поштового зв’язку, які організовують передплатні кампанії і доставляють пресу, тернопільським поліграфістам, які забезпечують своєчасний друк газети. 

Наша вдячність – діловим партнерам: рекламодавцям, спонсорам і благодійникам, завдяки яким «Вісті Ковельщини» безкоштовно отримують ветерани війни і праці, малозабезпечені категорії громадян. Шана і повага громадським дописувачам, завдяки яким газета постійно друкує цікаві матеріали на гострі й актуальні теми.

Напередодні свята найщиріші вітання і подяка за роки праці у редакції – ветеранам преси, які нині перебувають на заслуженому відпочинку. Честь Вам і слава! Вічна пам’ять журналістам, які пішли у засвіти.

З нагоди Дня журналіста – наш  традиційний  заклик: «Читайте і передплачуйте «Вісті Ковельщини» – газету для Вас і про Вас!». 

Завтра, 6 червня, в Україні, за традицією, відзначатимуть День журналіста. Чесно кажучи, не надто веселим буде свято. Російсько-українська війна триває, щодня на фронті гинуть люди, щоночі московити бомблять мирні міста і села.

Ситуація у галузі журналістики критична. Різко впали тиражі друкованих видань, багато редакцій припинили роботу, на окупованих територіях окупанти отруюють свідомість населення своїми брехливими газетками і такими ж радіо- і телепередачами. Держава практично самоусунулася від проблем медіа.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 36

Літо  –  це про дитинство, про безтурботну юність, про емоції, які залишають теплий спогад у серці на все життя. Це пора, коли природа квітне і виграє яскравими барвами, тішить першими стиглими плодами. Смак літа  – це соковиті ягоди і холодне морозиво. 

Ну і, звісно, літо  –  це канікули і відпустки, яких з нетерпінням чекають усі: і дорослі, і малі. Безперечно,  це – улюблена пора року дітвори, адже попереду незабутні пригоди, пізнавальні відпочинково-оздоровчі подорожі.

Радіють літечку і другокласниці, яких ви бачите на світлині (зліва навправо): Софія ВОРОБЕЙ, Анна РОМАНЮК, Валерія САГАЛЬ. Дівчатка старанні в навчанні, активні у позашкільному житті  – співають, танцюють, малюють у різних гуртках нашого міста. Успішно закінчивши навчальний рік, дітки найбільше очікують відпочинку з рідними на мальовничих берегах озер і річок Волинського краю.

Віримо, що так і станеться. Тож, попри тривоги, в яких наші дітки живуть і навчаються через клятого рашистського сусіда, даруймо найріднішим радість, позитивні емоції, організовуймо цікаве дозвілля. Адже дитинство таке ж швидкоплинне, як і тепле літечко.

Текст і  фото Аліни РОМАНЮК.

Літо  –  це про дитинство, про безтурботну юність, про емоції, які залишають теплий спогад у серці на все життя. Це пора, коли природа квітне і виграє яскравими барвами, тішить першими стиглими плодами. Смак літа  – це соковиті ягоди і холодне морозиво. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 33

“Людина, яка створила університет» — так  називається книга, яка нещодавно   вийшла з друку. Ще тепла, як теплий погляд проникливих, доброзичливих очей із лагідною посмішкою героя, що на портреті обкладинки, нашого земляка-голобчанина, випускника Голобської школи, ректора Луцького національного технічного університету, видатного науковця, освітянина, державного та громадського діяча. 

Та всіх звань і нагород, які він одержав за життя,   не перерахувати. Найголовніше, що є гордістю нашої школи, селища і всієї Волині та України. Це, мабуть, найбільше звання.

У книзі вміщено більше 130 відгуків, спогадів, біографічних  есе та світлин. Це людина-легенда, таких вдень з вогнем не знайти сьогодні, як пишуть про нього сучасники. 

У цьому році було б йому 80, але 10 років минуло, як він залишив цей світ у спогадах, справах, послідовниках його діяльності, дітях, онуках під прізвищем  Божидарнік.

Все здоров’я   поклав на вівтар науки. Автор семи навчальних підручників та  посібників, трьох монографій, понад 150 наукових праць, 45 запатентованих  винаходів. 38 років з часу заснування   очолював технічний університет.

«Є люди, як квіти – яскраві, ніжні, вишукані. Є люди, як ріки – повноводні, що течуть поміж берегами, або такі, що  стрімко летять з гір, щедро оббризкуючи прохолоду. Є люди, котрі немов з каменю викладені, — сильні, міцні, надійні. 

Є такі, як сонце, бо хочуть усіх зігріти. А є неначе зорі, які не згасають. А якщо і згасають, то залишається світлий слід на небі й в душах тих, хто їх ніколи не забуде. Є люди —  величні постаті, чий внесок в історію рідного краю вжився яскравими сторінками добрих справ. Таким був і є в наших спогадах і серцях Віктор Володимирович Божидарнік», — згадує про нього Петро Філюк, суддя Конституційного суду України. І продовжує: «Вслухайтеся лише у звучання цих слів: «Божий дар». І зразу стає зрозумілим, що ця людина уже покликана в світ, щоб зробити його кращим».

А Петро Бойчук, ректор Луцького педагогічного коледжу,  сказав про нього, що це — монументальна особистість, людина-титан, людина-епоха… «Віктор Володимирович пройшов усі етапи становлення і розвитку Луцького національного технічного університету – провідного закладу  України та гордості чарівної Волині», — згадує Іван Добрянський, професор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу.

«Він був передусім щирим патріотом України  і свого краю, нащадком давнього козацького роду. За його сприяння в очолюваному ним закладі був організований курінь Українського реєстрового Козацтва, розроблена програма духовного і патріотичного виховання молоді, основу якої складало повернення до духовних витоків українського народу», — згадує Петро Олешко, ректор Волинського інституту післядипломної освіти педагогів. 

Завдяки його невтомній праці у 1997 році  інститут отримав статус технічного університету. А спочатку був лише філіалом від Львівського. Дбайливий був господар, турботливий сім’янин. Його діти, Тарас і Зоряна,  пішли слідами батька і достойно продовжують його наукові традиції.

У нього слово ніколи не розходилось з ділом. Сказав – зробив. І  результат його  праці, його життя – перетворення, розбудова філії Львівського політехнічного інституту в Луцький національний технічний університет.  

«Думаю, що громадськість міста та області підтримала б пропозицію про присвоєння  ЛНТУ імені Віктора Божидарніка. Вірю, що це неодмінно буде», — наголошує Петро Семенюк, колишній директор Волинської філії КБ «ПриватБанк». Серед багатьох теплих слів про цю незвичайну людину є і спогади однокласниці Галини Шалапай, яка підкреслила,  що  він був мудрий  і мав щире та добре серце, аргументуючи думки прикладами із життя.

Кожен, хто поділився спогадами у цій книзі, підтримує пропозицію Петра Семенюка про присвоєння ЛНТУ імені Віктора Божидарніка. А я думаю, що він давно носить це звання, бо народ визнав.

– Де ти вчився?

– У  Божидарніка.

– Куди вступаєш?

– До Божидарніка.

– Де вчишся?

– У Божидарніка.

От вам і результат. Пригадую, хай мене вибачать читачі, коли  моя  учениця, що навчалась  в  Києві, привітала мене з Днем учителя через освітянську газету і назвала Заслуженою. Я,  коли  прочитала, злякалась, бо це ж неправда. Пишу в газету, щоб написали спростування, бо учениця не знала. І ось відповідь: «Шановна В. І. Остапчук, не хвилюйтесь, це ж  краще народне визнання, ніж на папері. І ми спростування не будемо давати».

Отож, раз народ визнав, залишається оформити лише  документально. 

Валентина ОСТАПЧУК.

P. S. Дякую нашій Голобській бібліотеці та бібліотекарям за те, що однією   із перших прочитала книгу. 

В. О. 

“Людина, яка створила університет» — так  називається книга, яка нещодавно   вийшла з друку. Ще тепла, як теплий погляд проникливих, доброзичливих очей із лагідною посмішкою героя, що на портреті обкладинки, нашого земляка-голобчанина, випускника Голобської школи, ректора Луцького національного технічного університету, видатного науковця, освітянина, державного та громадського діяча. 

Та всіх звань і нагород, які він одержав за життя,   не перерахувати. Найголовніше, що є гордістю нашої школи, селища і всієї Волині та України. Це, мабуть, найбільше звання.

У книзі вміщено більше 130 відгуків, спогадів, біографічних  есе та світлин. Це людина-легенда, таких вдень з вогнем не знайти сьогодні, як пишуть про нього сучасники. 

У цьому році було б йому 80, але 10 років минуло, як він залишив цей світ у спогадах, справах, послідовниках його діяльності, дітях, онуках під прізвищем  Божидарнік.

Все здоров’я   поклав на вівтар науки. Автор семи навчальних підручників та  посібників, трьох монографій, понад 150 наукових праць, 45 запатентованих  винаходів. 38 років з часу заснування   очолював технічний університет.

«Є люди, як квіти – яскраві, ніжні, вишукані. Є люди, як ріки – повноводні, що течуть поміж берегами, або такі, що  стрімко летять з гір, щедро оббризкуючи прохолоду. Є люди, котрі немов з каменю викладені, — сильні, міцні, надійні. 

Є такі, як сонце, бо хочуть усіх зігріти. А є неначе зорі, які не згасають. А якщо і згасають, то залишається світлий слід на небі й в душах тих, хто їх ніколи не забуде. Є люди —  величні постаті, чий внесок в історію рідного краю вжився яскравими сторінками добрих справ. Таким був і є в наших спогадах і серцях Віктор Володимирович Божидарнік», — згадує про нього Петро Філюк, суддя Конституційного суду України. І продовжує: «Вслухайтеся лише у звучання цих слів: «Божий дар». І зразу стає зрозумілим, що ця людина уже покликана в світ, щоб зробити його кращим».

А Петро Бойчук, ректор Луцького педагогічного коледжу,  сказав про нього, що це — монументальна особистість, людина-титан, людина-епоха… «Віктор Володимирович пройшов усі етапи становлення і розвитку Луцького національного технічного університету – провідного закладу  України та гордості чарівної Волині», — згадує Іван Добрянський, професор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу.

«Він був передусім щирим патріотом України  і свого краю, нащадком давнього козацького роду. За його сприяння в очолюваному ним закладі був організований курінь Українського реєстрового Козацтва, розроблена програма духовного і патріотичного виховання молоді, основу якої складало повернення до духовних витоків українського народу», — згадує Петро Олешко, ректор Волинського інституту післядипломної освіти педагогів. 

Завдяки його невтомній праці у 1997 році  інститут отримав статус технічного університету. А спочатку був лише філіалом від Львівського. Дбайливий був господар, турботливий сім’янин. Його діти, Тарас і Зоряна,  пішли слідами батька і достойно продовжують його наукові традиції.

У нього слово ніколи не розходилось з ділом. Сказав – зробив. І  результат його  праці, його життя – перетворення, розбудова філії Львівського політехнічного інституту в Луцький національний технічний університет.  

«Думаю, що громадськість міста та області підтримала б пропозицію про присвоєння  ЛНТУ імені Віктора Божидарніка. Вірю, що це неодмінно буде», — наголошує Петро Семенюк, колишній директор Волинської філії КБ «ПриватБанк». Серед багатьох теплих слів про цю незвичайну людину є і спогади однокласниці Галини Шалапай, яка підкреслила,  що  він був мудрий  і мав щире та добре серце, аргументуючи думки прикладами із життя.

Кожен, хто поділився спогадами у цій книзі, підтримує пропозицію Петра Семенюка про присвоєння ЛНТУ імені Віктора Божидарніка. А я думаю, що він давно носить це звання, бо народ визнав.

– Де ти вчився?

– У  Божидарніка.

– Куди вступаєш?

– До Божидарніка.

– Де вчишся?

– У Божидарніка.

От вам і результат. Пригадую, хай мене вибачать читачі, коли  моя  учениця, що навчалась  в  Києві, привітала мене з Днем учителя через освітянську газету і назвала Заслуженою. Я,  коли  прочитала, злякалась, бо це ж неправда. Пишу в газету, щоб написали спростування, бо учениця не знала. І ось відповідь: «Шановна В. І. Остапчук, не хвилюйтесь, це ж  краще народне визнання, ніж на папері. І ми спростування не будемо давати».

Отож, раз народ визнав, залишається оформити лише  документально. 

P. S. Дякую нашій Голобській бібліотеці та бібліотекарям за те, що однією   із перших прочитала книгу. 

В. О. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 43

Боївка Сидора Антонюка – «Кузьменка» діяла на території Ратнівського району в 1949-1950 роках. Це був час, коли повстанський рух вже пішов на спад і радянські каральні органи досить впевнено контролювали обстановку. Те, що за таких умов молоді поліщуки готові були жертвувати своїм життям тільки, щоб не підкорятися комуністичній владі, показує в першу чергу, наскільки жорстокою та несправедливою була ця влада. 

Сидір Антонюк народився у 1927 році в селі Старостине Прохідської сільради поблизу Ратного, закінчив 5 класів місцевої школи, допомагав батькові по господарству. Після війни працював у Ратнівській заготконторі та створив підпільну групу ОУН. Був арештований органами МГБ восени 1948-го, але зумів утекти з-під варти і через деякий час приєднався до повстанської боївки «Зоренка». Вже 19 березня 1949 року брав участь у пограбуванні кооперації в селі Прохід, де повстанці забрали товарів на суму 13 300 крб. 

«Кузьменко» більшість часу проводив окремо від боївки, поблизу сіл Гірники, Прохід і Комарове. Влітку 1949-го він подружився із жителем с. Гірники Лещуком Адамом Тимофійовичем, який пішов у ліс, щоб уникнути арешту. За свій маленький зріст та міцну статуру отримав псевдо «Горобчик», був озброєний німецькою гвинтівкою. «Кузьменко» і «Горобчик» мали хороші відносини з місцевими жителями, які їх годували та переховували у своїх приміщеннях. На прохання селян хлопці вбили лісничого Бориса Бухаріна, який не дозволяв рубати ліс.

Восени 1949 року боївка «Зоренка» активізує свої дії і на території сусідньої Берестейщини вбила двох радянських активістів. У селі Броди Ратнівського району спалили автомашину з обладнанням, яка належала Малоритському ліспромгоспу, на суму 56 000 крб. У цьому ж селі пограбували фінагента та лісників, які отримали гроші на збір жолудів. 

Ковельський окружний провід ОУН призначив Сидора Антонюка командиром окремої кущової боївки. Основним місцем її базування стає ліс між Кортелісами і Сільцями – Гірницькими, де було збудовано декілька схронів. У цей час повстанці налагоджують зв’язки із жителями багатостраждальних кортеліських хуторів, які були спалені під час німецької окупації. Житель хутора  Рябине Улян Павлючик пізніше розповів, що група «Кузьменка» відвідувала його разів 15-17. При цьому «Кузьменко» читав багато листівок націоналістичного змісту, де були заклики до місцевого населення і особливо до молоді не вступати в колгоспи, не йти на службу в радянську армію, протидіяти всім заходам радянської влади у селах. Павлючик настільки подружився із повстанцями, що допоміг їм скоїти  напад на машину Малоритської кооперації, що їхала з ратнівського базару. Всього товарів і грошей було забрано на суму понад 25 000 крб.

l

У січні 1950-го боївка «Кузьменка» жила в лісі, поблизу хутора Рябине. Були сильні морози і часто йшов сніг, тому повстанці з лісу нікуди не виходили, щоб не робити слідів. Тим часом Ратнівський райвідділ МГБ завів на цю боївку ОУН агентурну справу № 356 під кодовою назвою «Приречені». У чекістів вже було достатньо інформації про вояків, які входили до складу групи. Вони знали, що під командування «Кузьменка», крім «Горобчика», перейшли також «Стьопа» і «Старий» та про їхнє озброєння. 

«Стьопа» – Микола Ганіч, житель с. Видраниця Ратнівського району, заступник командира, у квітні 1949 року разом із ще одним «стрибком»  – Пилипом Романюком за завданням «Коса» убив дільничного уповноваженого міліції і перейшов на нелегальне становище, вік 20-22 роки, зріст середній, міцної статури, озброєний німецькою гвинтівкою і пістолетом «ТТ».  

«Старий» – Михайло Ятчук, псевдо отримав за поважний, як для повстанця, 30-річний вік, житель с. Броди, член ОУН з 1944-го, озброєний російським карабіном та пістолетом.

До боївки приєднався також житель хутора  Рябине Григорій Трофімук (отримав псевдо «Мирон»). 2 лютого він мав іти на службу в радянську армію, але замість цього перейшов на нелегальне становище. 

На початку квітня 1950-го в боївку «Кузьменка» вступив житель хутора  Засвяття Самарівської сільради Петро Тарасюк, який був круглим сиротою. «Кузьменко» розповів новобранцю про мету  та завдання ОУН і присвоїв йому псевдо «Тополя». Хлопці з кортеліського лісу пішли до хутора  Липово Гірниківської сільради. Недалеко від озера їх зустрів господар Данилюк Улян Антонович на псевдо «Розгром». Повстанці кілька днів перебували на острівці біля озера, а Улян приносив їм їсти. Два дні тривало «політичне навчання». «Кузьменко» вголос читав націоналістичні брошури та листівки, розповідав, що незабаром розпочнеться війна між США і СРСР. Американці швидко переможуть завдяки атомній зброї, а потім допоможуть створити самостійну Україну.

l

За два дні до Пасхи боївку вступив чоловік сестри «Кузьменка» – Осіюк Петро Оніпатійович, який жив на хуторі біля Гірник. Він вже давно допомагав повстанцям і змушений був до них приєднатися, щоб уникнути арешту. Петро був озброєний російським карабіном без мушки і отримав псевдо «Хоменко». Увечері в суботу перед Великоднем хлопці назбирали на хуторах у жителів яєць та інших продуктів, пішли в ліс під село Кортеліси, де переховувався «Старий», і три дні святкували. Весною в «Старого» загострився туберкульоз і йому було важко ходити, тому більшість часу перебував сам у лісовій схованці. 

У ніч на 30 квітня повстанці пішли на хутір до батька «Мирона». Але потрапили в засідку. «Горобчик», який заходив у будинок першим, був убитий, а іншим вдалося втекти. Після цього офіцер МГБ Русняк наказав ні в чому не винному батькові «Мирона»  Федору Трофімуку йти в бік лісу та розстріляв його в спину з автомата. 15 травня боївка «Кузьменка» знову потрапила в засідку. Ось як про це згадував Павло Тарасюк: 

«За вказівкою «Кузьменка», ми пішли в с. Старостине до Адама Литвинця, який нібито був сексотом МГБ, щоб його пограбувати, поговорити з ним, побити і, якщо він не відмовиться від роботи на органи МГБ, то його розстріляти… Не доходячи до будинку Литвинця метрів до 30 нас обстріляли і ми розбіглися. Потім ми в болоті наткнулись на «Стьопу», який був поранений у ліву ногу і не міг іти. Ми його донесли на хутір, а потім верхом на коні повезли далі. Під час нічного обстрілу був також убитий Осіюк Петро – «Хоменко». «Стьопу»  Улян – «Розгром» взяв на плечі, приніс до берега озера і човном перевіз на другий берег, де він переховувався в кущах». 

Серед надійних помічників повстанців були жителі с. Конище – Грицюк Григорій Іванович, псевдо «Залізняк», Харлампович Павло Семенович та його небіж  – Терещук Василь. Грицюк і Терещук були кваліфіковані в документах МГБ, як легальні бандити, оскільки мали зброю та брали участь в окремих повстанських акціях. Саме до них зумів втертися в довіру агент МГБ «Литвин». Цим агентом був комсомолець, житель с. Конище, який у квітні 1950 року демобілізувався із радянської армії. Він отримав завдання від органів держбезпеки використати проти повстанців нервово-паралітичний препарат «Нептун-47». Така можливість трапилася 29 травня, під час свята Трійці. 

Агент «Литвин» зустрів у будинку Павла Харламповича – «Кузьменка», «Мирона» і «Тополю». «Кузьменко» попросив його та Грицюка дістати десь самогону, щоб відзначити свято. Самогону дістали півтора літра.Коли Грицюк пішов додому, щоб взяти ще й хліба із салом, «Литвин» влив у його пляшку снодійне. Під час обіду поблизу садиби Павла Харламповича «Залізняк» першим почав розливати свою пляшку, а вже потім «Литвина». При цьому агент МГБ зробив помилку – випив до 200 г горілки, зокрема і 50 г з препаратом. Отрута справила сильний ефект,  і вже через 15 хвилин всі учасники застілля втратили притомність більше,  ніж на добу. «Литвин» залишився при свідомісті, але сильно захмелів,  і його не відпускали з двору господар із сусідом, які не пили. Лише на другу добу агенту вдалося через місцеву вчительку повідомити райвідділ про виконане завдання.

l

Оперативно-військова група прибула в Конище увечері 30 травня, але повстанців уже не застала. Виявилося, що першим прийшов до тями «Кузьменко» і відразу ж кинувся втікати. Через кілька годин проснувся «Мирон». Він забрав свої та «Кузьменкові» речі та зброю і також пішов у ліс. Оперативно-військова група негайно кинулася прочісувати прилегле урочище «Крушина» і затримала там наймолодшого повстанця «Тополю», який перебував у напівпритомному стані. Як розвивалися події далі, описано в документі МГБ:

Акт про знищення боївки «Кузьменка»

«31травня 1950 р.                                                                      м. Ратне.

…30 травня 1950 року в 20:00 в РО МГБ прийшло донесення про те, що в лісовому масиві під селом Конище Комарівської сільради знаходиться банда «Кузьменко» в кількості 3 чол. По цьому сигналу, до місця знаходження банди для її ліквідації був висланий військовий наряд в кількості 8 чол. на чолі з командиром взводу ст. лейтенантом Мєльніковим. Від РО МГБ виїхали офіцери Мінєєв, Блінов і Сімонов. Під час прочісування лісового масиву під с. Конище (урочище Крушино) оперативно-військовою групою був захоплений живим в 22:00 год. учасник банди «Кузьменко» бандит «Тополя» – Тарасюк П.О., який на допиті  повідомив, що 2 бандити – «Кузьменко» і «Мирон» пішли у невідомому напрямку, а два легальних бандити – Грицюк Григорій і Терещук Василь знаходяться в будинку бандпособника Харламповича Павла Семеновича… 

Також бандит «Тополя» повідомив, що в болоті за 200 м від х. Липово Гірниківської сільради переховується поранений бандит «Стьопа» – Ганіч Микола Іванович. На основі цих даних наша група вийшла до місцезнаходження пораненого бандита «Стьопа». В 10 год. ранку 31 травня 1950 р. оперативно-військовою групою було виявлено місцезнаходження «Стьопи». З ним разом виявився бандит «Мирон». На підході бандити обстріляли оперативно-військову групу і під час перестрілки обидва бандити «Стьопа» і «Мирон» були вбиті».

6 червня оперативна група виявила ще одного повстанця – «Старого», який відмовився здаватися і був убитий. У вбитих повстанців було вилучено зброю: три гвинтівки іноземного зразка, автомат, два пістолети, дві гранати і оунівські документи.

11 жовтня 1950 року, в с. Броди агент МГБ «Ільїн» застрелив Сидора Антонюка із пістолета, коли той прийшов до нього за продуктами.

Микола МИХАЛЕВИЧ, завідувач Кортеліського історичного музею.

На світлинах: Сидір Антонюк і Григорій Грицюк.

Фото з архіву автора. 

Боївка Сидора Антонюка – «Кузьменка» діяла на території Ратнівського району в 1949-1950 роках. Це був час, коли повстанський рух вже пішов на спад і радянські каральні органи досить впевнено контролювали обстановку. Те, що за таких умов молоді поліщуки готові були жертвувати своїм життям тільки, щоб не підкорятися комуністичній владі, показує в першу чергу, наскільки жорстокою та несправедливою була ця влада. 

Сидір Антонюк народився у 1927 році в селі Старостине Прохідської сільради поблизу Ратного, закінчив 5 класів місцевої школи, допомагав батькові по господарству. Після війни працював у Ратнівській заготконторі та створив підпільну групу ОУН. Був арештований органами МГБ восени 1948-го, але зумів утекти з-під варти і через деякий час приєднався до повстанської боївки «Зоренка». Вже 19 березня 1949 року брав участь у пограбуванні кооперації в селі Прохід, де повстанці забрали товарів на суму 13 300 крб. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 25

Інтернет-торгівля в Україні невпинно набирає обертів, а маркетплейси поступово стають ключовими платформами для здійснення покупок. Разом із зростанням популярності онлайн-шопінгу зростає і кількість кіберзагроз, серед яких особливо поширеними є шахрайські методи, спрямовані на викрадення особистих даних та фінансів користувачів. Найчастіше зловмисники застосовують фішингові посилання, які візуально повторюють оформлення відомих торговельних майданчиків.

Фішинг — це різновид шахрайства, коли зловмисники під виглядом справжніх сервісів намагаються виманити конфіденційні дані: логіни, паролі, реквізити банківських карток тощо. Вони створюють підроблені сайти, що імітують зовнішній вигляд відомих платформ. Користувач, нічого не підозрюючи, може перейти за таким посиланням і ввести особисту інформацію або навіть здійснити платіж, передавши дані шахраям.

Як розпізнати фішинг?

n Перевірте URL-адресу. Офіційні сайти маркетплейсів мають правильні та безпечні доменні імена (наприклад, "rozetka. ua" або "olx.ua"). Якщо ж у посиланні присутні сумнівні символи, додаткові цифри чи літери, або якщо адреса виглядає трохи зміненою, наприклад, "roz3tka.ua" або "olx.com.ua", це може бути ознакою фішингу.

n Перевірте дизайн сайту. Фальшиві сайти часто виглядають схоже на оригінальні, але зазвичай мають низьку якість графіки, помилки у тексті або незвичну структуру. Якщо ви помітили подібні недоліки, краще покинути сайт.

n Звертайте увагу на розсилки. Легітимні маркетплейси зазвичай не просять вводити особисту інформацію через електронну пошту або месенджери. Якщо ви отримали таку вимогу, будьте обережні.

 Остерігайтеся підозрілих повідомлень. Якщо ви отримали листи або повідомлення через соцмережі з посиланнями на "подарунки" чи "знижки", це може бути спробою заманити вас на фальшивий сайт. Часто такі повідомлення містять заклики терміново ввести дані або здійснити оплату.

l

Як захистити себе від фішингу? – розповідає оперуповноважена ВПК у Волинській області Департаменту кіберполіції НПУ, лейтенант поліції Ірина Цесар.

Використовуйте двофакторну автентифікацію. Більшість сучасних маркетплейсів пропонують додаткові засоби безпеки, такі як SMS-коди або підтвердження через додаток. Це знижує ризик несанкціонованого доступу до вашого акаунту.

Перевіряйте покупку через додаток чи офіційний сайт. Не вводьте платіжні дані на сторонніх сайтах. Завжди використовуйте лише перевірені ресурси.

Не довіряйте занадто гарним пропозиціям. Якщо якась пропозиція здається надто вигідною, щоб бути правдою, швидше за все, це пастка.

Нагадуємо про соціальний проєкт «БРАМА» (https://chatovi.online/), головною метою якого є очищення інформаційного простору від російської пропаганди та сервісів поширення дезінформації.

Повідомити про шахрайство: https://ticket. cyber police.gov.ua/

Інтернет-торгівля в Україні невпинно набирає обертів, а маркетплейси поступово стають ключовими платформами для здійснення покупок. Разом із зростанням популярності онлайн-шопінгу зростає і кількість кіберзагроз, серед яких особливо поширеними є шахрайські методи, спрямовані на викрадення особистих даних та фінансів користувачів. Найчастіше зловмисники застосовують фішингові посилання, які візуально повторюють оформлення відомих торговельних майданчиків.

Фішинг — це різновид шахрайства, коли зловмисники під виглядом справжніх сервісів намагаються виманити конфіденційні дані: логіни, паролі, реквізити банківських карток тощо. Вони створюють підроблені сайти, що імітують зовнішній вигляд відомих платформ. Користувач, нічого не підозрюючи, може перейти за таким посиланням і ввести особисту інформацію або навіть здійснити платіж, передавши дані шахраям.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 57

Присідання не врятує.

Міф: Якщо ви опинилися на вулиці під час грози, слід присісти, щоб знизити ризик удару.

Факт: Присідання не робить вас безпечнішими на відкритому повітрі. Єдиний порятунок – бігти до міцної будівлі або автомобіля. Якщо ви занадто далеко від укриття, у вас немає іншої хорошої альтернативи – ви НЕ в безпеці ніде на вулиці.

 Блискавка б’є двічі і більше.

Міф: Блискавка ніколи не б’є в одне й те саме місце двічі.

Факт: Блискавка часто б’є в одне й те саме місце неодноразово, особливо якщо це високий, загострений, ізольований об’єкт. У нью-йоркський Емпайр-стейт-білдинг блискавка б’є в середньому 23 рази на рік.

 “Грім серед ясного неба” - це реальна загроза.

Міф: Якщо немає дощу або хмар над головою, ви в безпеці від блискавки.

Факт: Блискавка часто б’є на відстані понад 5 км від центру  грози, далеко за межами дощової хмари. “Грім серед ясного неба” може вдарити на відстані 15-25 км від грози.

Постраждалим можна допомагати.

Міф: Жертва блискавки перебуває під напругою. Якщо ви доторкнетеся до неї, вас вдарить струмом.

Факт: Людське тіло не накопичує електрику. Цілком безпечно доторкатися до постраждалого від блискавки, щоб надати першу допомогу. Це найжахливіший міф про блискавку – люди можуть померти через те, що інші бояться робити їм штучне дихання.

 Ховатися під деревом в грозу – погана ідея.

Міф: Якщо на вулиці гроза, потрібно шукати укриття під деревом.

Факт: Перебування під деревом — друга за частотою причина нещасних випадків від блискавок, вже краще промокнути.

 Будинок – не гарантія безпеки на 100%.

Міф: Якщо ви в будинку, ви на 100% захищені від блискавки.

Факт: Будинок безпечний тільки якщо уникати всього, що проводить електрику: дротових телефонів, електроприладів, водопроводу, металевих дверей і вікон. Вікна небезпечні через можливість влучання скла та рідкісні випадки попадання блискавки через тріщини.

Метал не притягує блискавку.

Міф: Металеві предмети (прикраси, телефони, годинники) приваблюють блискавку.

Факт: Висота, загострена форма та ізоляція визначають, куди вдарить блискавка. Наявність металу абсолютно не впливає на це. Природні об’єкти без металу (дерева, гори) вражаються блискавкою багато разів на рік.

Лягати на землю, рятуючись від блискавки – смертельно небезпечно.

Міф: Якщо ви в пастці надворі перед ударом блискавки, слід лягти на землю.

Факт: Лежачи, ви підвищуєте ймовірність ураження потенційно смертельним струмом землі. Треба продовжувати рух до безпечного укриття.

За матеріалами

 інтернет-видань.

Міф: Якщо ви опинилися на вулиці під час грози, слід присісти, щоб знизити ризик удару.

Факт: Присідання не робить вас безпечнішими на відкритому повітрі. Єдиний порятунок – бігти до міцної будівлі або автомобіля. Якщо ви занадто далеко від укриття, у вас немає іншої хорошої альтернативи – ви НЕ в безпеці ніде на вулиці.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 36

6 червня, п’ятниця

Схід Сонця – 05.08; захід – 20.32. 

Місяць – у Терезах. 

День журналіста України.

Віддання Вознесіння. Прп. Іларіона Нового.

7 червня, субота

Схід Сонця – 05.07; захід – 20.33.

Місяць – у Скорпіоні. 

Троїцька поминальна субота. Мцц. Валерії, Марії.

8 червня, неділя

Схід Сонця – 05.07; захід – 21.34.

Місяць – у Скорпіоні. 

День працівників легкої промисловості України. 

Міжнародний день домогосподарки і домохазяїна.

Неділя 8 після Пасхи. ДЕНЬ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ. П’ЯТДЕСЯТНИЦЯ (Зелені свята, освята зілля). Вмч. Феодора Стратилата.

9 червня, понеділок

Схід Сонця – 05.06; захід – 21.35.

Місяць – у Стрільці. 

ДЕНЬ СВЯТОГО ДУХА. Свт. Кирила Олександрійського.

10 червня, вівторок

Схід Сонця – 05.06; захід – 21.35.

Місяць – у Стрільці. 

Всесвітній день морозива. 

Свт. Йоана Тобольського. Мчч. Олександра, Антоніни, діви.

11 червня, середа

Схід Сонця – 05.06; захід – 21.36.

Місяць – у Стрільці. 

Апп. Варфоломія і Варнави.  Свт. Луки Сімферопольського.

12 червня, четвер

Схід Сонця – 05.05; захід – 21.37.

Місяць – у Козерозі. 

День працівника фондового ринку України.

Всесвітній день боротьби з дитячою працею.

Прпп. Петра Афонського, Андрія.

Місячні фази у червні

Зростаючий Місяць – до 10 червня. 

Повний Місяць – 11 червня.

Спадаючий  Місяць –12-24 червня. 

Новий  Місяць – 25 червня.

Зростаючий Місяць – 26-30 червня.

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

Схід Сонця – 05.08; захід – 20.32. 

Місяць – у Терезах. 

День журналіста України.

Віддання Вознесіння. Прп. Іларіона Нового.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 34

ОВЕН. Вам варто плiдно попрацювати, не вiдволiкаючись на дрiбницi. У понедiлок плани почнуть реалiзовуватися вдало, але роботи буде багато. На четвер краще нiчого не планувати, живiть за вiльним графiком.

ТЕЛЕЦЬ. Можуть спантеличити новi цiлi i постiйнi переїзди з одного мiсця на iнше. Виявiть щиру i активну цiкавiсть до справ близьких людей. Вашi мрiї почнуть виконуватися.

БЛИЗНЮКИ.  Не виключено, що ваша активнiсть принесе плоди i солiдний дохiд. Не пливiть проти течiї, залишайтеся тимчасово на других ролях, i саме ця тактика приведе до якнайкращого результату. 

РАК. Тягар проблем, що залишилися з минулого тижня, зумiєте скинути вже до середи i будете готовi до нових завдань. Працездатнiсть збiльшить вашi доходи. У четвер не поспiшайте дiлитися своїми “генiальними” думками з колегами i начальством. 

ЛЕВ. Сприятливi контакти з керiвництвом – вам можуть запропонувати пiдвищення. Насолоджуйтеся активним життям, але не захоплюйтеся грошовими витратами. Пробачте іншим старi образи i розмiркуйте про новi перспективи. 

ДIВА. Постарайтеся не нервувати i не хвилюватися через дрібниці. Будьте простiшими, менше переймайтеся тим, хто i що може про вас сказати, настроюйтеся на позитивнi емоцiї. 

ТЕРЕЗИ. Бажано не робити дiй, якi були б  спрямовані на кардинальнi життєвi змiни, поки не вiдчуєте прилив сил, немов вiдкриється друге дихання. Скористайтеся цiєю можливiстю, i розв’яжете проблеми, що накопичилися.

СКОРПIОН. Тиждень бажано присвятити пiдбиттю певних пiдсумкiв i до суботи не затiвати нiчого нового. Зате зможете завершити справи i одержати солiдний прибуток. Конкурентiв у вас не залишиться. Начальство зрозумiє, що ви дуже цінний працівник.

СТРIЛЕЦЬ. Товариськiсть i чарiвнiсть допоможуть налагодити потрiбнi контакти, i знайти додатковi джерела доходу. Не всi iдеї зустрiнуть розумiння, але загалом i вас чекатиме успiх. 

КОЗЕРIГ. Настає сприятливий час для переосмислення поведiнки i досягнень. Новий погляд на речi дозволить сформулювати новi цiлi. У ваших силах змiнити в кращий бік стосунки з довколишніми.

ВОДОЛIЙ. Можна чекати пiдвищення по службi, але готуйтеся багато працювати. Наперед складений чiткий план дiй допоможе уникнути метушні. Матимете підтримку від впливових людей.

РИБИ. Перешкоди, якi так чи iнакше виникатимуть на шляху, будуть успiшно подоланi, якщо ви докладете зусилля. В середу зможете утiлити в життя новий перспективний проєкт, який оцiнять. 

Степан ЗОРЕПАД.

ОВЕН. Вам варто плiдно попрацювати, не вiдволiкаючись на дрiбницi. У понедiлок плани почнуть реалiзовуватися вдало, але роботи буде багато. На четвер краще нiчого не планувати, живiть за вiльним графiком.

ТЕЛЕЦЬ. Можуть спантеличити новi цiлi i постiйнi переїзди з одного мiсця на iнше. Виявiть щиру i активну цiкавiсть до справ близьких людей. Вашi мрiї почнуть виконуватися.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 81

Четвер. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 17оС. Вітер північно-західний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю: Мінлива хмарність. Температура: 11оС. Вітер західний слабкий.

П’ятниця. Мінлива хмарність, часом невеликий дощ. Температура: 18оС. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на суботу. Мінлива хмарність.  Температура: 11оС. Вітер західний помірно сильний.

Субота. Мінлива хмарність.   Температура: 19оС. Вітер західний сильний.

В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: 11оС. Вітер північно-західний слабкий.

Неділя. Мінлива хмарність.  Температура: 210С. Вітер західний помірний.

В ніч на понеділок. Мінлива хмарність.  Температура: 11оС. Вітер  південно-східний  слабкий.

Понеділок. Мінлива хмарність.   Температура: 22оС. Вітер південний помірний.

В ніч на вівторок. Хмарно, можливий дощ. Температура: 13оС. Вітер південно-західний  слабкий.

Вівторок. Хмарно, можливий дощ.  Температура: 19оС. Вітер північно-західний помірно сильний.   

В ніч на середу. Мінлива хмарність.  Температура: 12оС. Вітер західний слабкий.

Середа. Мінлива хмарність, можливий дощ. Температура: 21оС. Вітер північно-західний  помірно сильний.

Четвер. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 17^оС. Вітер північно-західний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю: Мінлива хмарність. Температура: 11^оС. Вітер західний слабкий.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 52

В останню суботу травня, тобто післязавтра, в Україні відзначатимуть День працівників видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження. 

Це свято – гарна нагода привітати книговидавців, поліграфістів, працівників книжкової торгівлі, завдяки яким поширюється українське друковане Слово, зростає духовний рівень та інтелект нації.

Адміністрація, трудовий колектив ТзОВ «Редакція газети «Вісті Ковельщини» щиро вдячні за багаторічну співпрацю працівникам і керівництву поліграфічного видавництва «А-Прінт» ТзОВ «Дім» з Тернополя, завдяки яким «міськрайонка», незважаючи на складні і не завжди передбачувані умови воєнного стану, вчасно потрапляє до рук передплатників і читачів, тішить якісним друком і дбайливим поліграфічним виконанням. 

Щиро бажаємо Вам, наші дорогі й шановані ділові партнери, подальших успіхів у Вашій складній, але потрібній людям праці, нових творчих здобутків на ниві друкарства, миру, добра, благополуччя на кожен прийдешній день! І неодмінно – перемоги над ворогом, в ім’я якої ми працюємо разом з Вами.

Сердечні вітання адресуємо також волинським і ковельським поліграфістам, видавцям і книгорозповсюджувачам. Особливо теплі побажання адресуємо на адресу ветеранів праці колишньої Ковельської міської друкарні, з якими багато років поспіль творили наші рідні  «Вісті Ковельщини» – газету для людей і про людей. 

Нехай Господь дарує кожному із Вас активне довголіття, сімейний затишок, любов і повагу рідних! Ми Вас любимо, шануємо, гордимось, що Ковель мав таких визнаних майстрів друкарства.

         З повагою –

адміністрація, трудовий колектив 

ТзОВ «Редакція газети 

«Вісті Ковельщини».

В останню суботу травня, тобто післязавтра, в Україні відзначатимуть День працівників видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження. 

Це свято – гарна нагода привітати книговидавців, поліграфістів, працівників книжкової торгівлі, завдяки яким поширюється українське друковане Слово, зростає духовний рівень та інтелект нації.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 48

Ще порівняно недавно ми надто не замислювалися над глибинною суттю Міжнародного  дня захисту дітей, яке традиційно відзначали 1 червня кожного року.

Так, були масові заходи, концерти, розваги, конкурси  і фестивалі за участю хлопчиків і дівчаток, подарунки від дорослих, слова привітань і побажань. Але найголовніше, що все це відбувалося у мирній,  спокійній,  щасливій країні, в якій, здавалося, так буде завжди.

На жаль, лютий 2022 року перекреслив всі наші мрії, сподівання, надії на щасливу долю майбутніх поколінь: варвари-московити напали на мирну Україну і ось уже четвертий рік поспіль плюндрують, ґвалтують, нищать її.  І в першу чергу від окупантів страждають діти. 

Ось деякі цифри. Майже кожна четверта дитина у світі страждає безпосередньо від воєнних дій. Але найбільше – в нашій країні: 99 відсотків зазнали жахливих наслідків від бомбардувань, евакуації, втрати рідних тощо. Для майже половини хлопчиків і дівчаток загрозливими є ситуації, які виникають під час повітряних тривог, переховування в укриттях, перерв у навчанні   і  перебуванні у дитячих садочках.

Найстрашніше полягає  в тому, що сотні дітей від початку повномасштабного російського вторгнення загинули від рук окупантів, були поранені або примусово вивезені у росію. Найбільше постраждали діти на  Донеччині, Харківщині, Херсонщині, Київщині, у Запорізькій області.

На превеликий жаль, кінця війні, розв’язаній путінськими вбивцями, не видно. Кожного дня гинуть наші Герої, без батьків залишаються їх діти та онуки, горе і страждання не полишають українські сім’ї. майбутнє держави – під великою загрозою.

В цих умовах кожен із нас, дорослих, повинен відчувати свою ОСОБИСТУ відповідальність за долю підростаючого покоління. Так, у нас є чимало державних установ, благодійних фондів, громадських організацій, які працюють над вирішенням складних і відповідальних  завдань захисту  й порятунку дітей. Їм повинні всіляко допомагати педагогічна, батьківська громадськість, волонтери, духовенство, усі добрі люди. 

…Ми часто кажемо: «Діти – наше майбутнє!». У цей важкий час ці слова звучать особливо актуально. 

 

Ще порівняно недавно ми надто не замислювалися над глибинною суттю Міжнародного  дня захисту дітей, яке традиційно відзначали 1 червня кожного року.

Так, були масові заходи, концерти, розваги, конкурси  і фестивалі за участю хлопчиків і дівчаток, подарунки від дорослих, слова привітань і побажань. Але найголовніше, що все це відбувалося у мирній,  спокійній,  щасливій країні, в якій, здавалося, так буде завжди.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 57

Чистота і благоустрій міста – це результат взаємодії його мешканців та комунальників. Постійно «на варті» комфорту, добробуту та зручностей, до яких ми звикли, перебувають комунальні підприємства, серед яких – РЖКП №1. Ми неодноразово інформували про   злагоджену роботу підприємства в умовах воєнного стану, співпрацю з міською владою та реалізацію спільних проєктів на благо громади. 

Сьогодні  хотіли  б порушити дуже важливі теми – культура поводження на сміттєзбірних майданчиках та проблема велигобаритних відходів.

Це питання завжди актуальне, адже щодня  кожен з нас на роботі, вдома, на навчанні, в дорозі чи на відпочинку нагромаджує сміття. Ним переповнений світ, і ми не є винятком. Про це та можливі шляхи вирішення проблеми говорили нещодавно з начальником ремонтного житлово-комунального підприємства №1 Віктором Солов’янчуком та його заступником Ігорем Пінісом. 

l

До речі, РЖКП № 1 може служити іншим  прикладом високої культури виробництва, зразкового благоустрою, в чому можна переконатися, побувавши тут. Вже на вході в адміністративне приміщення вас зустріне барвистий квітник, чистота і привітність персоналу (на світлинАХ).

Віктор СОЛОВ’ЯНЧУК, який очолює колектив вже чимало років поспіль,  зазначив, що проблема  утилізації сміття стає дедалі гострішою: множаться стихійні сміттєзвалища, забруднюючи міські території, що веде до серйозних екологічних наслідків. Відповідальність за це – на кожному з нас, і розв’язати проблему хоча б частково можливо, лише дисциплінуючи себе, дотримуючись культури поводження з побутовими відходами.

Мова йде про сортування сміття. Прикладом у цьому є чимало країн, зокрема Ізраїль та Швеція, де 80% його йде на переробку. Це не лише допомагає покращити екологічну ситуацію, а й фінансово корисно для держави, яка отримує дохід від вироблених з вторинної сировини продуктів. 

– На законодавчому рівні у “Порядку поводження з побутовими відходами” вказано, що з кожним роком необхідно все більше сортувати сміття. На сьогодні це близько 10 % (а в 2027 – вже 20 %), але без усвідомлення громадянами важливості справи вийти на цей показник складно, – зазначає  Віктор Солов’янчук, наголошуючи, що за підтримки міської влади РЖКП №1 активно будує майданчики  для роздільного збирання сміття. – При цьому ми закликаємо розділяти його хоча б на найбільш поширені види: пластик, папір, скло, а не як, наприклад, в Японії, де громадяни зобов’язані сортувати відходи на 34 категорії.

Чи можна у Ковелі розв’язати цю проблему? Впевнений, що можна. 

Чистота і благоустрій міста – це результат взаємодії його мешканців та комунальників. Постійно «на варті» комфорту, добробуту та зручностей, до яких ми звикли, перебувають комунальні підприємства, серед яких – РЖКП №1. Ми неодноразово інформували про   злагоджену роботу підприємства в умовах воєнного стану, співпрацю з міською владою та реалізацію спільних проєктів на благо громади. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 71

Перші дні травня мають для українців, образно кажучи, сакральне значення. Як би вони не називалися (чи примирення, чи перемоги, чи пам’яті), зміст їх один:  ми сумуємо і плачемо  за полеглими у роки Другої світової війни, вшановуємо полеглих на полях кровопролитних битв, серед яких — мільйони українців, молимося за упокій їх душ. І як клятву,  проголошуємо  слова:  «Ніколи знову!».

Все це відчувалося під час масових заходів 8-9 травня в Україні, на Волині і Ковельщині. Окрім пам’яті й вдячності Героям Другої світової війни, нас об’єднувала тривога за майбутнє України. На превеликий жаль, навіть через 80 років після розгрому нацистської Німеччини і мілітаристської Японії, потвора-війна прийшла на українську землю. Прийшла підло, підступно, зненацька, триваючи ось уже четвертий рік поспіль.

Про це нагадав Президент України у своєму зверненні до народу 8 травня: «Сьогодні День пам’яті та перемоги над нацизмом. День, який ми відзначаємо разом з усім світом, з усіма, хто 80 років тому боровся за життя, аби зло програло, аби «ніколи знову». На жаль, три роки тому зло повторилося, і так само, як колись, над Києвом знову ревіла сирена повітряної тривоги,  зло знову пішло на нашу землю українську».

Так, зло не вдалося перемогти й донині. Воно виявилося живучішим, аніж добро. Це засвідчив і так званий «парад пабєди» у москві  9 травня. На ньому не були присутні ті, хто справді наближав перемогу над нацизмом – ні представники країн антигітлерівської коаліції, ні учасники героїчної боротьби з інших демократичних держав світу. Зате у всій красі «засвітилися»  прихильники і шанувальники кривавого режиму на чолі з китайським лідером Сі Цзіньпіном, слухняні васали  з так званого СНД, диктатори Азії, Африки і Близького  Сходу, гноблені народи якими жодного стосунку до розгрому нацизму не мають. 

Войовнича промова путіна,  мовчазна згода сателітів, хизування-парад  військової техніки  підтвердили: рашисти не хочуть ніякого «перемир’я». Вони прагнуть   і  далі йти на захід, вбивати, ґвалтувати і руйнувати з благословення російської православної церкви та її очільника кіріла – вірного служки бандитського режиму.

Разюче  відрізнялися від московського «пабєдобєсія» заходи із відзначення 80-ї річниці перемоги над нацизмом в Україні, європейських країнах та й у США. Їх лейтмотив: «Пам’ятаємо. Шануємо. Переможемо». Бо й справді: альтернативою перемозі над силами зла й агресії, уособленням яких є московія та її союзники, може бути тільки третя світова війна, якої в жодному разі не можна допустити. Це – головне завдання лідерів демократичних держав, окремі представники яких 10 травня прибули до Києва, щоб  підтримати героїчний український народ, його Збройні Сили в боротьбі проти найбільшого зла сучасності, страшнішого, ніж гітлерівський нацизм,  — рашизму.

І як би не біснувалися путіністи, як би не хотіли «приватизувати» міжнародну перемогу над нацизмом у 1945 році, у них нічого не вийде. Приклад спротиву України московитам, які переважають нас і територією, і населенням, і озброєнням, — яскраве тому підтвердження. Якби світова спільнота взяла цей досвід на озброєння, зло  назавжди зникло б із планети Земля. На превеликий жаль, цього поки що нема, і, напевно, не скоро буде. Це зайвий раз підтвердили  політичні ігрища путіна навколо так званої ініційованої ним же зустрічі росії і України в турецькому Стамбулі, підтриманої президентом США Дональдом Трампом. Така зустріч відбулася 15 травня.

І що ж? З великої хмари вийшов малий дощ, про що попереджали мудрі політологи заздалегідь. Московити прислали делегацію на чолі з вірним путінцем мединським, який ніколи нічого не вирішував і не вирішує, путін очікувано не приїхав. Володимир Зеленський, відгукнувшись на заклик Трампа, був готовий вести переговори, але не було з ким. Як висловився президент, група переговірників  виявилася абсолютно некваліфікованою і непрофесійною. 

Єдине, про що домовилися, — майбутній обмін полоненими за формулою 1000 на 1000, який цими днями, на щастя, відбувся.

l

Після Стамбула травневі подїі стали розгортатися ще активніше. Їх своєрідною кульмінацією стала телефонна розмова Дональда Трампа і путіна 19 травня, на яку світ чекав з тривогою і слабкою надією. Але все  виявилося, даремно: США фактично підтвердила свою відмову від військової підтримки України, заявивши вустами рудого Донні, що москва і Київ мають домовлятися самі, що це – не головна проблема для американської влади. Зате дуже важливо  розвивати економічну співпрацю з росією, де для бізнесу США – необмежене поле можливостей.

З цього приводу впливове  видання The New Times написало: «Трамп фактично дистанціювався від мирного процесу, хоча раніше обіцяв завершити війну за 24 години. Якщо не змінить свою позицію,  події понеділка 19 травня залишають путіну саме те, чого  він прагнув – припинення тиску та розкол НАТО  – між США та європейськими союзниками, які заявляють, що й надалі вводитимуть санкції».

Важко сказати, що саме вплинуло на рішення Дональда Трампа фактично відмовитися від допомоги Україні. Причини називають різні: і його непередбачувану поведінку, і старечу деменцію, і компромат на нього в архівах КГБ як на колишнього агента «Краснова», і особиста неприязнь до Володимира Зеленського тощо. 

Але факт залишається фактом: травень став для українців місяцем прикрих подій.  Вони означають одне: війна триватиме й надалі, про що свідчать варварські обстріли й бомбардування росіян в останні дні травня.

Чи ж вистоїмо? Важко сказати однозначно і категорично, бо найближчий час стане важким і для влади, і для армії, і для народу. Але вистояти мусимо, бо надто дорогою ціною заплатили за наш шлях до свободи. Багато залежатиме і від позиції Євросоюзу, і від зусиль українських дипломатів, і від рішень військово-політичного  керівництва, яке дедалі частіше критикують дописувачі в соціальних мережах.

Але Україна – це НАША країна, це НАША земля, це НАША історія, культура, традиції. Бог не пробачить жодному з нас, коли втратимо найдорожче, що здобули і захистили наші предки.

Хочеться вірити, що все буде Україна. Ось як нещодавно висловився письменник Дмитро «Калинчук» Вовнянко: «Взагалі, Трамп мені подобається все більше. Він таки примусить європейців прокинутись від сплячки, відкинути нафіг їхній гедонізм і самим   зайнятися своєю безпекою. Тобто і нашою – також.

Бо інакше – каюк Європі».

До слів письменника-патріота хочу додати кілька слів нашого земляка Лева Баглика, який з побратимами захищає нас зі зброєю в руках і час від часу розміщує пости у мережі Фейсбук. На  цей раз він був лаконічним:

«Чи всі живі-здорові? Ставимо  «плюсики» в коментарях і продовжуємо  тримати оборону.

У нас вийде здобути Перемогу!».

«Плюсики» поставили десятки ковельчан. Вони знають: допоки такі, як Лев Баглик та його побратими тримають оборону, віра  і надія на розгром ворога  житимуть у людських серцях.

Підтримуймо ЗСУ!

Микола ВЕЛЬМА.

НА СВІТЛИНІ: Великоднє вітання воїна ЗСУ, нашого земляка Лева Баглика в мережі Фейсбук.  

Перші дні травня мають для українців, образно кажучи, сакральне значення. Як би вони не називалися (чи примирення, чи перемоги, чи пам’яті), зміст їх один:  ми сумуємо і плачемо  за полеглими у роки Другої світової війни, вшановуємо полеглих на полях кровопролитних битв, серед яких — мільйони українців, молимося за упокій їх душ. І як клятву,  проголошуємо  слова:  «Ніколи знову!».

Все це відчувалося під час масових заходів 8-9 травня в Україні, на Волині і Ковельщині. Окрім пам’яті й вдячності Героям Другої світової війни, нас об’єднувала тривога за майбутнє України. На превеликий жаль, навіть через 80 років після розгрому нацистської Німеччини і мілітаристської Японії, потвора-війна прийшла на українську землю. Прийшла підло, підступно, зненацька, триваючи ось уже четвертий рік поспіль.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 47

Побутує мудрість, що за чотирма апостольськими Євангеліями є п’яте, яке пише кожен із нас своїм життям. Пише філософією свого  соціального  бачення, добрими і поганими вчинкам, здобутками і втратами, перемогами і поразками, радістю і горем та вірою в Бога й Україну.

Запропонований читачу нарис – це лиш абзац із цієї сповіді, який проливає світло на нашу українську дійсність через призму святого Воскресіння.

Великий день –

З Христом звіряєм кроки

І сад Божественних пісень,

Духовного життя уроки.

Моя душа – посудина без 

дна,

Я сиплю в неї доброго і 

злого,

Але як випаде хвилина 

провідна,

Шукаю в ній величного й 

святого.

Шепчу, що я не сам,

Що я і Бог – ми вдвох.

Такі хвилини я нікому не 

віддам,

Бо лиш тоді панує в мені 

Бог.

Тоді спокуси і гріхи, і горе

Зникають, і сяє 

життєдайний хрест,

І радість у мені говорить:

«Христос Воскрес –  

Воістину Воскрес!».

Гостина

Що не кажіть, а ми таки міняємося. Міняємося в єднанні навколо Духа святого, Ісуса Христа і єдиного Бога-Отця. Про єдність Віри, нації і суспільства чуємо щодня на різних площинах людського спілкування. 

Немало списів поламано і шабель пощерблено в гострих полемічних суперечках про сутність в Україні московської церкви та рашистської агресії. З погляду на загальний стан православ’я в Україні це виглядає, як тіло людини, в якого одна рука хвора з довготривалим хронічним запаленням.

Потреба в лікуванні беззаперечна. Чи рухається процес в бік оздоровлення? Щоб це зрозуміти,  важливо заглянути в єство вірян, продіагностувати причини хвороби, довіру до цілителя і визначити методи лікування.

На мою суб’єктивну думку, зміни в свідомості вірян відбуваються і рухаються в позитивному напрямку.

До такого висновку я дійшов, побувавши на гостинах у родичів в Любешові на святий Великдень. Так склалося, що за святковим столом зібралися віряни ПЦУ, католики, греко-католики та прихожани УПЦ. Одна родина, а погляди на сутність віри різні. Це спонукало до  розмови.

Тон  задала пані Марія, господиня дому і сім’ї: 

– Відчуваю, що хтось мені дорікне, що відвідую церкву, яку називають «московською». Так ось, я не бачу в цьому гріха. У нас священник розумний, молодий і сучасний. Молиться з нами за мир і Україну. Не забуває помолитися за упокій і Царство небесне загиблих воїнів. 

– А служба у вашій церкві на якій мові ведеться?  – коле гострою шпилькою Валя, родичка із Костополя. – Ця ваша старослов’янська незрозуміла для простих вірян.

– Це тільки спочатку незрозуміло, а згодом все стає ясним і доступним. Більше того, ми ж знаємо, що старослов’янської  в загальному вжитку на службі не більше 20 відсотків. Зауважу, що проповідь священник виголошує українською.

– А чому б не українізуватися і не бути з усіма «за одно», як навчав Ісус Христос? – приєднується до розмови ковельчанин  Андрій.

– Так склалося на зорі Незалежності. Приналежність до тієї чи іншої конфесії не впливає на мої переконання любити Україну, рід свій. Більше того, прихильники УПЦ героїчно, на рівні з іншими, воюють на передовій проти кремлівського агресора. Я вчителька, і ніхто мені не дорікне, адже  навчаю дітей бути істинними українцями, відстоювати нашу Незалежність, мову та віру.

Мить помовчавши, продовжила:

—Хоча, правду кажучи, не у всіх храмах УПЦ панують злагода і благодать. З болем у серці читаю про конфлікти між вірянами різних конфесій, відмову окремих священнослужителів відспівувати полеглих на війні наших земляків. Такого не повинно бути, якщо ми хочемо Україні добра.  Вірю, що колись у нас буде єдина українська Церква.

–  Михайле, а в католиків на якій мові служиться Божественна меса? – запитую я,  щоб полеміку про віру і конфесії спрямувати в спокійніше русло.

Михайло – католик і чоловік пані Марії. Він каже: 

– У нас парафія малочисельна, то ксьондз відправляє службу українською, а в Луцьку – польською і нашою рідною.  Буває, що деякі притчі з Євангелія я не розумію, хоч їх читають українською. 

–  А в греко-католиків як ведеться служба? – цікавиться Іван з Костополя, прихильник ПЦУ. 

– Так, як у всіх православних храмах – за східним обрядом. Служать високоосвічені, людяні ієромонахи. Вони справжні патріоти нашої православної віри. Мені подобається, що служба ведеться недовго – менше, аніж півтори години. Хор славний, професійний. Кожного разу після Божественної Літургії  співає «Молитву за Україну», причому з усіма вірянами – розказує пані Марія-2, ковельчанка (по батькові – католичка, по матері – православна).

l

Окремі політики часто-густо звинувачують вірян ПЦУ: мовляв, вони розхитують стовп єдиної віри, при цьому не ступивши і кроку до єднання. Забувають, що на початку 90-х втратили шанс на єдину помісну церкву в Україні.

Забувають, що єднання – це довготривалий процес. Забувають, що Христове вчення передбачає терпимість. Христову віру під один шаблон не втиснеш.

Згадую судження ієромонаха о. Євгена Задорожного, який зобразив узагальнену картину так: «Уявіть, що віра Христова – це гарний луг квітучий. Кожна квітка – це та чи інша Церква. Споглядає Ісус з Царства небесного і тішиться, як розквітає Його вчення. Бачить, що фундамент Його церкви міцно стоїть на основах Любові, Правди і Добра, вірно слугує людям! Переконаний, що саме на цій основі можливе благодатне майбутнє людства.

Всім хочеться знати, коли настане цей день і час та як він буде виглядати? Один чоловік захотів навчитись передбачати майбутнє. Навіть якісь задатки для цього мав. Тож звернувся до старійшини магів-оракулів. Той відповів: «Добре. Я навчу тебе цьому ремеслу, але ти маєш щодня молитися, щоб Бог цей дар забрав, а натомість дарував бачення гріхів своїх». 

Справді, якби ми бачили гріхи свої, усвідомлювали їх і каялися, то й без оракулів знали б, що буде з нами через 100 літ. Бо ж війна, корупція, бідність, хаос – це наслідки наших сьогоденних гріховних діянь.

– Помолімось! – запропонував Андрій. – Благослови, Господи, дім цей, родину, цю гостину і Україну…

–  Ми пережили цей незламний рік у тривогах під знаком війни. Мій син на передовій, захищає нашу землю від агресора. Немало його побратимів покоїться під прапорами України. Пригубимо ці келихи за наших воїнів, за мир і свято Воскресіння! – виголосив своє і всіх наболіле першим тостом Іван.

l

«Зустріч  вдалася. Попри всі дискусії, сумніви, судження, ми об’єднані і перев’язані перевеслом віри Христової, родини і України», – думав я, повертаючись додому.

Кривава весна

Весняна купіль – цвітуть 

анемони,

Берізка прибралась в 

зелену корону.

Оживає Природа – птахів 

перегони,

Мелодії лісу, навколо спів, 

гомін

– Цвінь-цінь-цінь... – 

співає пташина,

– Ку-ку, ку-ку – гітарить 

зозуля казку,

– Тьох-тьох-тьох – ллється трель солов’їна…

Українська весна, – від 

Господа ласка.

Надіється і тішиться 

Земля:

Витязь Миру її природу 

сватає.

Чекає люд на пишні весілля,

Мирний день українців возрадує.

Анатолій СЕМЕНЮК.

 Побутує мудрість, що за чотирма апостольськими Євангеліями є п’яте, яке пише кожен із нас своїм життям. Пише філософією свого  соціального  бачення, добрими і поганими вчинкам, здобутками і втратами, перемогами і поразками, радістю і горем та вірою в Бога й Україну.

Запропонований читачу нарис – це лиш абзац із цієї сповіді, який проливає світло на нашу українську дійсність через призму святого Воскресіння.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 57

30 травня, п’ятниця

Схід Сонця – 05.40 захід – 20.57. 

Місяць – у Леві. 

Всесвітній день боротьби проти астми і алергії.

Прп. Ісаакія, спов.

31 травня, субота

Схід Сонця – 05.38; захід – 20.58.

Місяць – у Леві. 

День працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження України. 

Всесвітній день без тютюну.

Всесвітній день блондинок.

Ап. від 70-ти Єрма.

1 червня, неділя

Схід Сонця – 05.36; захід – 21.00.

Місяць – у Леві. 

Початок календарного літа.

День захисту дітей. 

Всесвітній день батьків.

День працівників водного господарства України.

Неділя 7 після Пасхи. Прп. Агапіта Києво-Печер. Собор новомучеників холмських і підляських.

2 червня, понеділок

Схід Сонця – 05.35; захід – 21.01.

Місяць – у Діві. 

Вмч. Йоана Нового.

3 червня, вівторок

Схід Сонця – 05.33; захід – 21.03.

Місяць – у Діві. 

Мчч. Павла, Діонисія.

4 червня, середа

Схід Сонця – 05.32; захід – 21.04.

Місяць – у Терезах. 

Міжнародний дeнь безневинних дітей-жертв агресії. 

День господарських судів. 

День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Свт. Митрофана Константинопольського.

5 червня, четвер

Схід Сонця – 05.30; захід – 21.06.

Місяць – у Терезах. 

Всесвітній день охорони довкілля.

Блгв. Ігоря Чернігівського. Свт. Константина Київського.

Місячні фази у травні-червні

Зростаючий Місяць – до 31 травня, 1-10 червня. 

Повний Місяць – 11 червня.

Спадаючий  Місяць –12-24 червня. 

Новий  Місяць – 25 червня.

Зростаючий Місяць – 26-30 червня.

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

Схід Сонця – 05.40 захід – 20.57. 

Місяць – у Леві. 

Всесвітній день боротьби проти астми і алергії.

Прп. Ісаакія, спов.

Схід Сонця – 05.38; захід – 20.58.

Місяць – у Леві. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 39

ОВЕН. Активізуйте свою працездатнiсть, сумлiннiсть i пунктуальнiсть, i ви зможете досяги успiху. Будьте вiдкритi i доброзичливi. Постарайтеся не розкривати плани. Конкуренти не дрiмають. 

ТЕЛЕЦЬ. Вам необхiдно зрiвноважити свої i суспiльнi iнтереси. Розширте коло спiлкування, тодi дiловi зустрiчi дозволять збiльшити сферу впливу, вiдкриються новi перспективи. На роботi стануть в нагодi такi риси, як дипломатичнiсть i врівноваженість.

БЛИЗНЮКИ. Вас чекають рiзноманiтнi приємнi подiї, побачення i зустрiчi з друзями. Вашi iнтереси враховуватимуть, з вашою думкою почнуть рахуватися. Проявивши розсудливiсть, ви досягнете бажаного результату.

РАК. В середу не потрiбно доводити свою незамiннiсть, краще зайняти вичiкувальну позицiю. Четвер – один з найвдалiших днiв, багато що встигнете вирiшити, можуть вiдкритися новi можливостi, якими варто скористатися. 

ЛЕВ. Виникне можливiсть завершити давнiй проєкт i навiть одержати вiд цього не тiльки моральне, але i матерiальне задоволення. Понедiлок може виявитися втомливим i сумбурним, але це не перешкодить продовжити роботу. 

ДIВА. Ви повнi сил i знаходитеся на пiку своєї вдалої форми. Проте не варто зазнаватися. У серединi тижня вiрогiднi конструктивнi i багатообiцяючi дiловi зустрiчi. Вони, якщо пощастить, вiдкриють новi привабливі перспективи. 

ТЕРЕЗИ. Виникнуть новi плани i iдеї, які варто реалiзувати. Домашнi справи у вихiднi загрожують забрати весь вiльний час, але дратiвливiсть i сварки справi не допоможуть. Прагнiть зберiгати спокiй i доброзичливiсть.

СКОРПIОН. Доведеться терпляче i наполегливо просуватися вперед, потрiбно немало зусиль i час, щоб розв’язати численнi дрiбнi проблеми. Ближче до вихiдних несподiвано може прокинутися бажання давати кориснi поради, вчити  інших жити. 

СТРIЛЕЦЬ. Доведеться розбиратися з невiдкладними справами, що накопичилися. На вiвторок не варто планувати нi побачення, нi дiловi зустрiчi, оскiльки можуть перешкодити обставини. Вирiшення спiрного питання краще вiдкласти до наступного тижня. 

КОЗЕРIГ. Довiртеся iнтуїцiї i йдiть до своєї мети. Справи зможете завершити вчасно, якщо не пiдпускатимете близько до себе лiнь. В особисте життя буквально увірвуться новi знайомi.

ВОДОЛIЙ. Обережнiше з екстравагантними iдеями i пропозицiями. Краще дотримуватися золотої середини. В середу не виключенi труднощі у кар’єрi i  стосунках з начальством. 

РИБИ.  Поспiшайте реалiзовувати сокровеннi мрiї, саме зараз перед вами вiдкриваються блискучi перспективи. Зустрiчi i знайомства виявляться корисними. На цьому тижнi вам варто закласти фундамент для майбутнього успiху. 

Підготував

Степан ЗОРЕПАД.

ОВЕН. Активізуйте свою працездатнiсть, сумлiннiсть i пунктуальнiсть, i ви зможете досяги успiху. Будьте вiдкритi i доброзичливi. Постарайтеся не розкривати плани. Конкуренти не дрiмають. 

ТЕЛЕЦЬ. Вам необхiдно зрiвноважити свої i суспiльнi iнтереси. Розширте коло спiлкування, тодi дiловi зустрiчi дозволять збiльшити сферу впливу, вiдкриються новi перспективи. На роботi стануть в нагодi такi риси, як дипломатичнiсть i врівноваженість.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 112

Четвер. Мінлива хмарність, невеликий дощ. Температура: 22оС.  Вітер південний помірно  сильний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: 14оС. Вітер східний слабкий.

П’ятниця. Мінлива хмарність, дощ, гроза. Температура: 13оС. Вітер південний сильний.  

В ніч на суботу. Хмарно, дощ.  Температура: 9оС. Вітер північний помірний.

Субота. Хмарно, дощ. Температура: 12оС. Вітер північний сильний.

В ніч на неділю. Мінлива хмарність.  Температура: 7оС. Вітер східний  слабкий.

Неділя. Мінлива хмарність. Температура: 170С. Вітер східний  помірний.

В ніч на понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 9оС. Вітер слабкий.

Понеділок. Мінлива  хмарність, часом дощ. Температура: 19оС. Вітер східний помірний.

В ніч на вівторок. Мінлива хмарність, можливий дощ.  Температура: 12оС. Вітер північно-східний  слабкий.  

Вівторок. Хмарно, можливий дощ. Температура: 18оС. Вітер північний  помірний.   

В ніч на середу. Хмарно, можливий дощ.  Температура: 12оС. Вітер північний слабкий.

Середа. Мінлива хмарність. Температура: 20оС. Вітер східний помірний.

Четвер. Мінлива хмарність, невеликий дощ. Температура: 22^оС.  Вітер південний помірно  сильний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: 14^оС. Вітер східний слабкий.

П’ятниця. Мінлива хмарність, дощ, гроза. Температура: 13^оС. Вітер південний сильний.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 58

Шановні читачі!

Поспішаємо повідомити Вам чудову   новину: передплата на друге півріччя 2025 року триває!

Про це нагадує “Укрпошта”:

“АТ «Укрпошта» інформує, що продовжується  передплатна кампанія на II півріччя 2025 року, із доставкою з липня, в усіх об’єктах поштового зв’язку:

з 1 травня 2025 року – за електронною версією передплатних каталогів на автоматизованих відділеннях;

з 5 травня 2025 року  – за друкованими каталогами на автоматизованих відділеннях та пересувних відділеннях через пристрій 3 в 1 Ве Роst.

Термін проведення передплати на загальнодержавні та місцеві медіа – до 25 червня 2025 року”.

Отож, любі друзі, всім, хто передплатив “Вісті Ковельщини” лише на 6 місяців 2025 року, час подумати про продовження підписки на 2-е півріччя.

Передплатна ціна така:

1 місяць – 77 грн.;  

3 місяці – 191 грн.;

6 місяців (до кінця року) – 362 грн.

Хочемо також повідомити, що серед передплатників, які надішлють або принесуть підписні квитанції до редакції, будуть розіграні оригінальні призи.

Заодно нагадуємо, що триває акція “Подаруйте газету воїну!”. Участь у ній вже взяли небайдужі громадяни, які пожертвували кошти на передплату “Вістей Ковельщини” воїнам ЗСУ, які перебувають на лікуванні  або проходять курс лікування в медичних закладах.

Запрошуємо приєднатися до акції!

Читайте і передплачуйте “Вісті Ковельщини” – газету для Вас і про Вас!

Редакція.

Шановні читачі!

Поспішаємо повідомити Вам чудову   новину: передплата на друге півріччя 2025 року триває!

Про це нагадує “Укрпошта”:

“АТ «Укрпошта» інформує, що продовжується  передплатна кампанія на II півріччя 2025 року, із доставкою з липня, в усіх об’єктах поштового зв’язку:

   

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 59

16 травня 2017 року відбулася перша сесія новоутвореної Колодяжненської територіальної громади, і саме ця дата була визначена як День громади. Тож 16 травня 2025 року ми відзначили 8-му річницю. 

Ці 8 років промайнули, мов 8 днів. Та якщо пригадати, як все починалося, як ми працювали, розвивалися, зростали територіально, зміцнювалися фінансово, а згодом переживали нелегкі часи, проходили через різні випробування, – то  це направду тривалий і наповнений подіями період. 

Від самого початку ми напрацювали стратегію розвитку, мали багато планів. Частину із них вдалося реалізувати, а потім життя внесло свої корективи: 2019-ий рік – початок пандемії коронавірусу, 2022-ий –повномасштабне російське вторгнення. Відбулася переоцінка цінностей на рівні всього українського суспільства: ми  навчилися цінувати головне. 

Зокрема, ми живемо на українській, прекрасній, Богом даній землі, на мальовничій Волині, спокійній, але перспективній Ковельщині. Попри все, живемо під відносно мирним небом, живемо вільно, під синьо-жовтим стягом України, маємо хліб і до хліба. Це – найважливіше, і за це уклінно й безмежно дякую нашим Захисникам і Захисницям! Ви прикриваєте Україну і свою малу батьківщину, мов щитом. Ви — наша гордість і надія! 

Вічна пам’ять і незгасима слава усім Героям, які полягли, захищаючи нас з Вами.

Безперечно, найбільшою цінністю кожної території є її люди. Жителі Колодяжненської громади – неймовірні. Багато з них стали на захист України, багато займається волонтерською діяльністю. Кожен трудиться на своєму місці і робить посильний вклад у розвиток малої батьківщини та перемогу України над загарбником. Ми цінуємо кожного і дякуємо усім! 

Якщо підбивати підсумки останнього року, то він був нелегким. Колодяжненська сільська рада працювала над наповненням місцевого бюджету і забезпеченням фінансової стабільності та загалом життєдіяльності громади.  Підтримували Збройні Сили як з місцевого бюджету, так і благодійними внесками. Дякую усім, хто долучався! Окремо дякую нашим друзям і міжнародним партнерам, зокрема польським благодійникам із Товариства друзів дітей.

Шановні мешканці населених пунктів Колодяжненської сільської ради та всі, кому не байдужа наша земля! Щиро вітаю Вас із восьмим днем народження громади і зичу спокою, благополуччя і достатку, розквіту і процвітання.

Гордий бути жителем славного Лесиного краю і пишаюся земляками! Найголовніше побажання – миру і Перемоги! 

Слава Україні!

Віталій КАШИК,

Колодяжненський сільський голова.

l

НА СВІТЛИНІ ВГОРІ: депутати Колодяжненської сільської ради на чолі з головою Віталієм Кашиком, представники старостинських округів та працівники  апарату  виконавчого комітету  ради. 

16 травня 2017 року відбулася перша сесія новоутвореної Колодяжненської територіальної громади, і саме ця дата була визначена як День громади. Тож 16 травня 2025 року ми відзначили 8-му річницю. 

Ці 8 років промайнули, мов 8 днів. Та якщо пригадати, як все починалося, як ми працювали, розвивалися, зростали територіально, зміцнювалися фінансово, а згодом переживали нелегкі часи, проходили через різні випробування, – то  це направду тривалий і наповнений подіями період. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 54

11 травня ц. р в Базиліці святого Хреста у Варшаві відбулася церемонія вручення ордена святого Станіслава, під час якої відзначені найбільш шановані і авторитетні представники різних галузей і професій у Республіці Польща.

Серед нагороджених був і мешканець Холма, власний кореспондент газети «Вісті Ковельщини» професор Анджей Вавринюк, який багато зусиль доклав і докладає для зміцнення співпраці між Республікою Польща та Україною, Люблінщиною і Волинню. У свій час був ініціатором проведення так званих «Надбужанських дебатів» під патронатом Холмського повітового старости Казімєжа Стоцького і голови Ковельської райдержадміністрації Віталія Карпюка.

У  дебатах, в ході яких регулярно зустрічалися волинські і польські журналісти, відбувався обмін думками з різноманітних питань тогочасного життя Прикордоння.

До речі, професор Анджей Вавринюк став 927 кавалером згаданого ордена в Польщі. Урочистості проходили за участю духовенства познанської дієцезії. Орден святого Станіслава засновано 7 травня  1765 року королем Станіславом Августом Понятовським. Перше вручення відбулося власне в Базиліці святого Хреста, що стало початком багатовікової традиції.

Як зазначив професор Анджей Вавринюк, для нього велика честь бути в товаристві нагороджених орденом. Приємно, що під час урочистої церемонії високо оцінено його заслуги в галузі розвитку польської і української науки та освіти. Особливо відзначено активну участь в організації допомоги для українських переселенців з Волині після початку російсько-української війни в лютому 2022 року. Під час вшанування лауреата  присутніми були дружина, діти й онуки пана Анджея.

– Для мене це було виняткове свято, – зазначив пан Анджей. – Тим більше, що того дня як єдиний мешканець Холма я брав участь у вшануванні еліти кавалерів ордена святого Станіслава.

Нагадаємо, що доктор габілітований  Анджей Вавринюк – Doctor Honoris Causa. Впродовж багатьох років працював в Державній академії практичних наук в Холмі, а також у волинському Національному університеті в м. Луцьку. Є автором близько 300 наукових праць, в тому числі 36 публікацій у пресі. Працював у закладах середньої і вищої освіти більш як пів століття. Від 2023 року – на заслуженому відпочинку, хоча науково-дослідницької і журналістської роботи не полишає. 

Щиро вітаємо, пане Професоре! Гордимося, що маємо таку шановану людину в якості власного кореспондента газети «Вісті Ковельщини» у Республіці Польща!

Микола Вельма.

На світлинах: під час урочистої академії у Варшаві. 

11 травня ц. р в Базиліці святого Хреста у Варшаві відбулася церемонія вручення ордена святого Станіслава, під час якої відзначені найбільш шановані і авторитетні представники різних галузей і професій у Республіці Польща.

Серед нагороджених був і мешканець Холма, власний кореспондент газети «Вісті Ковельщини» професор Анджей Вавринюк, який багато зусиль доклав і докладає для зміцнення співпраці між Республікою Польща та Україною, Люблінщиною і Волинню. У свій час був ініціатором проведення так званих «Надбужанських дебатів» під патронатом Холмського повітового старости Казімєжа Стоцького і голови Ковельської райдержадміністрації Віталія Карпюка.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 56

День матері… Свято, яке в кожного із нас викликає теплі почуття, адже образ матері найдорожчий і найсвітліший. Матері, які дали життя нашим Героям-захисникам заслуговують особливої уваги і шани. 

Тож  9 травня ц. р., напередодні Дня матері, у центральній садибі Колодяжненської громади відбувся захід для матерів полеглих та зниклих безвісти Захисників.

Звучали тематичні віршовані і пісенні композиції у виконанні талановитих дітей та аматорів сцени, щемливі і теплі виступи.

Зі словами вдячності, шани та подяки за те, що виховали Героїв, справжніх патріотів України звернувся до жінок сільський голова Віталій Кашик. До слова, 9 травня уже втретє в Україні відзначається День Європи, тож сільський голова зауважив, що близькі усім європейцям цінності свободи і демократії  для України відстоювали, в тому числі, воїни з нашої громади – сини присутніх на заході матерів.  

– День матері завжди був особливим святом для кожного із нас, але, на жаль, для українців нині він обпалений війною. Велике випробування відправляти свого сина чи доньку на війну, чекати повернення живим та здоровим, і найстрашніше – зустріти  свою дитину Героєм, але  «на щиті», або очікувати хоч якої звісточки про свою кровинку, – продовжив сільський голова. Нехай Господь полегшить Ваш душевний біль, а  матері, які живуть у невіданні, отримають лише добрі звістки. Імена Ваших синів будуть навіки викарбувані в історії країни, в нашій пам’яті й наших серцях. І в усіх нас зараз єдине бажання: аби якнайшвидше вдалося здобути переможний мир. 

Слава Україні! Героям Слава!

Наостанок для жінок був проведений майстер-клас із виготовлення ляльки-мотанки. Під час цього захопливого процесу на вустах матерів, нарешті, з’явилася посмішка. Хочеться, аби усі матері громади і нашої рідної неньки-України частіше посміхалися. Навіть у той час, коли плачуть їхні серця…  

l

З нагоди Дня матері  працівники Колодяжненської сільської ради  відвідали та привітали Жанну Борисівну Радзивилюк із Волошок. 

Сім’я Радзивилюків взяла на виховання троє прийомних дітей та має двоє власних.

Жінці щиро подякували за милосердя, доброту, любляче материнське серце, побажали миру і добра!

День матері… Свято, яке в кожного із нас викликає теплі почуття, адже образ матері найдорожчий і найсвітліший. Матері, які дали життя нашим Героям-захисникам заслуговують особливої уваги і шани. 

Тож  9 травня ц. р., напередодні Дня матері, у центральній садибі Колодяжненської громади відбувся захід для матерів полеглих та зниклих безвісти Захисників.

Звучали тематичні віршовані і пісенні композиції у виконанні талановитих дітей та аматорів сцени, щемливі і теплі виступи.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 57

В кінці шістдесятих років у Ковелі було розпочато будівництво заводу сільськогосподарських машин. Його спорудження велося швидкими темпами  й отримало почесне на той  час найменування: «Ударна  комсомольська будова всесоюзного значення».

А вже у 1970 році завод видав першу продукцію – транспортери ТВК-80 А. Одночасно  в дію вводилися об’єкти соціального призначення – житло, заклади торгівлі і громадського харчування, діяли садочки, професійно-технічне училище. Згодом відкрили вечірній машинобудівний технікум.

В різні роки підприємство очолювали різні керівники. Першим директорське крісло обійняв учасник Другої світової війни Михайло Михайлович Шабанов. В числі очільників одного з найбільших машинобудівних підприємств Волині та України були Іван Квочин, Мирон Ткачук, Анатолій Понікарчук та інші. З розпадом радянського союзу у 1991 році на базі «Ковельсільмашу» створили Відкрите акціонерне товариство з однойменною назвою, трудовий колектив якого налічував понад 6 тисяч працівників.

В числі тих, хто одним з перших прийшов на завод, був Микола  Михайлович Заікін. Ось як про нього  пише історик-краєзнавець Дмитро  Корнелюк (на жаль, покійний) у книзі «Вогонь дерзання»:

«Народився герой нашої розповіді  22 травня 1955 року. Батько Михайло Тимофійович трудився головним інженером на одному з підприємств, мама Анна Павлівна – швачка на швейній фабриці.  В сім’ї, окрім Миколи, зростали ще брат  Василь і сестра Надія.

З ранніх років хлопець захоплювався конструюванням, радіотехнікою. Окрім того, всіляко допомагав батькам по господарству, а щоб підсобити їм коштами, на літніх канікулах працював на місцевому м’ясокомбінаті.

В Ковелі Микола Заікін закінчив середню школу №1. Під час навчання був активним у громадському житті: староста класу, учасник художньої самодіяльності, захоплювався спортом. Але улюбленим заняттям були радіотехніка, якій віддавав дуже багато  часу.

— Міг не їсти, не спати, аби щось паяти, — напівжартома – напівсерйозно згадує керівник радіотехнічного гуртка, вчитель школи Валентин Наріжний.

Після здобуття середньої освіти Микола Михайлович розпочав свій самостійний трудовий шлях на заводі сільськогосподарських машин».

l

Про те, як склалася  його доля, читаємо в короткій біографічній довідці-характеристиці:

«У 1973-1975 р.р. перебував на армійській службі, після закінчення  якої повернувся на «Ковельсільмаш». Працюючи на підприємстві, здобув  вищу освіту у Львівському політехнічному інституті, який закінчив в 1981 році, отримавши кваліфікацію інженера-механіка (спеціальність «Технологія машинобудування, металоріжучі верстати та інструменти»). За час своєї трудової діяльності впродовж 53-ох років пройшов шлях від слюсаря першого розряду цеху №4 до Президента ТОВ «ВО «Ковельсільмаш». Нині працює на посаді директора ТОВ  «Компресорна  техніка».

За значний особистий внесок у забезпечення розвитку вітчизняного машинобудування, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди Дня машинобудівника відзначений Подякою Прем’єр-міністра України (2009 р.), Почесною грамотою Міністерства промислової політики України (2013 р.). У 2016 р. здобув звання «Меценат року у м. Ковелі». 

Щорічно отримує нагороди від Волинської обласної ради, Волинської обласної державної адміністрації,   Ковельської міської влади за вагомий внесок у розвиток Волині. За успіхи у виробничій, технічній та громадській діяльності неодноразово відзначений грамотами та подяками керівництва підприємства, преміями та авторськими винагородами.

Указом Президента України від 23 вересня 2016 року, № 407 Миколі Заікіну присвоєно почесне звання «Заслужений машинобудівник України» за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного машинобудування, впровадження передових технологій   у виробництво сучасної продукції, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм.

У 2018 році Микола Заікін був удостоєний ордена і звання «Лицар Вітчизни» III ступеня. Нагорода – відзнака за багаторічну сумлінну працю, допомогу Збройним Силам України, участь у підтримці воїнів, які беруть участь в антитерористичній операції на Сході країни. Микола Михайлович – один з тих господарських керівників Волині, які вважають підтримку армії своїм першочерговим патріотичним обов’язком.

Вручення ордена з відповідним посвідченням, нагрудним знаком, іменним дипломом та лицарською шаблею відбулося в урочистій обстановці у державній резиденції Президента України – малому Маріїнському палаці.

У  2006-2019  р.р.  – член  виконавчого  комітету  Ковельської міської ради.

l

Дещо «сухуваті» рядки службової характеристики не можуть передати настрій, почуття,  емоції ювіляра.  А їх у нього за 70 років життя було чимало. Це тільки на папері все ніби гладко і безтурботно, а насправді довелося пережити чимало тривожних моментів, переживань за долю колективу, різноманітних реформ і реформацій. Однак труднощі долав з вірою у власні сили, відчуваючи підтримку колег, друзів та однодумців. Іноді докучали проблеми із здоров’ям, але він не опускав руки, йшов вперед і перемагав.

Микола Михайлович, в міру своїх сил та можливостей, займається благодійністю, допомагає школам, навчальним закладам, а особливо – «підшефному» Ковельському промислово-економічному фаховому коледжу, який багато років поспіль очолює Тетяна Василівна Селівончик, його вірна соратниця в боротьбі за престиж професії машинобудівника, честь і славу «Ковельсільмашу», підготовку висококваліфікованих спеціалістів для галузі. 

Вірна дружба впродовж багатьох років єднає пана Миколу  з Почесним громадянином міста Ковеля Володимиром  Бойком, ветераном державної служби і правоохоронних органів Сергієм Матяшуком та іншими добрими людьми.  На жаль, передчасно пішов у Вічність Петро Петрович Смаль, людина відкритої душі і щирого серця. Його справу продовжує син Олександр Смаль. Вдячні Миколі Заікіну, його команді і журналісти «Вістей Ковельщини» за ділову співпрацю, взаєморозуміння, підтримку.

— Ціную Миколу Михайловича за діловитість, готовність у будь-яку хвилину допомогти, прийти на поміч. Ось і на цей рік сприяв у передплаті  ветеранам праці, сім’ям воїнів ЗСУ. Вдячна йому за підтримку церковна громада Свято-Володимирського храму ПЦУ,   з якою   поєднують роки спільної турботи про становлення Української Церкви, — каже директор ТзОВ «Редакція газети  «Вісті Ковельщини» Микола Вельма. – Бажаю йому головного – міцного здоров’я, родинного і сімейного благополуччя, Божого благословення на кожен прийдешній день!

l

Наша розповідь про ювіляра була б далеко не повною, якби ми не згадали про його надійний «тил» — сім’ю. Ось що з цього приводу розповів син Василь Миколайович:

— Наші батьки Микола Михайлович і Валентина Несторівна йдуть по життю, як-то кажуть, пліч-о-пліч, рука-в-руку.  У 2024 році відсвяткували 45-ліття шлюбу. Виростили трьох дітей, мають 8 онуків та одну правнучку.

Старша донька Анна разом з чоловіком Віктором Голечком займаються бізнесом, виховують двох дітей.  Донька Ангеліна, яка працює бухгалтером на «Ковельсільмаші», незабаром виходить заміж, син Влад, який теж трудиться на підприємстві, одружений і має доньку Емілію.

Син Михайло Заікін – директор заводу «Ковельсільмаш»,  дружина Оксана – завідувач сектора «Трудовий архів». Мають трьох дітей: син Назар закінчує навчання в Ковельському промислово-економічному фаховому коледжі за спеціальністю «Комп’ютерні науки», донька Ольга навчається в 9 класі ліцею №11, син Микола – в 3 класі ліцею №11.

Я – головний інженер ПТМ «Ковельтепло», дружина Оксана – медпрацівник Ковельського МТМО. Маємо трьох дітей: донька Ольга навчається на 1-му курсі в Ковельському промислово-економічному фаховому коледжі за спеціальністю «Транспортні технології», донька Вікторія – учениця 7-ого класу ліцею №11, донька Анна має 3 роки.

Батько – це опора для усієї родини, її захисник та найважливіший для нас чоловік. У цей особливий день хочеться сказати, як сильно ми його любимо і цінуємо. Ми вдячні за все, що   зробив для нашого щасливого життя, за опіку і ласку, за дисципліну і розуміння. Тато є найкращим прикладом для усіх поколінь  сім’ї.

Хочемо побажати міцного здоров’я  та довгих років життя, сповнених світлих моментів. Будь оточений любов’ю рідних  та повагою друзів. Нехай у всіх починаннях супроводжує удача й успіх, більше позитивних й приємних емоцій, сил, щастя і радості тобі!

l

У народі кажуть: «Тільки  праця і Бог творять людину, формують її характер і вдачу». На прикладі життєпису Миколи Михайловича можемо переконатися в цьому. Йому є чим пишатися, адже династія Заікіних впевнено продовжує традиції попередніх поколінь родини, всі свої знання, досвід, уміння віддає  праці на благо рідної України  в ім’я її зміцнення   перемоги над ворогом. 

Тож нехай і надалі Господь не полишає Миколу Михайловича у добрих справах на благо людей, сприяє реалізації найсміливіших планів і задумів.

Многих і благих йому  літ  життя! 

Володимир ПЕТРУК.

НА СВІТЛИНАХ: миті життя Миколи Заікіна та його рідних.

Фото з сімейного і редакційного архівів.  

В кінці шістдесятих років у Ковелі було розпочато будівництво заводу сільськогосподарських машин. Його спорудження велося швидкими темпами  й отримало почесне на той  час найменування: «Ударна  комсомольська будова всесоюзного значення».

А вже у 1970 році завод видав першу продукцію – транспортери ТВК-80 А. Одночасно  в дію вводилися об’єкти соціального призначення – житло, заклади торгівлі і громадського харчування, діяли садочки, професійно-технічне училище. Згодом відкрили вечірній машинобудівний технікум.

 

Коментарів до новини: 4
Переглядів новини: 954

Травень – пора цвітіння бузку. Його люди вирощують близько 500 років. Протягом цього часу вони встигли культивувати цілих 2300 сортів різної форми, забарвлення і аромату. Позмагатися з ним можуть хіба що троянди.

Бузок: 

Може бути без запаху. Угорський бузок не пахне. Зовсім.

Живе довше за людину. Якщо ви посадили у саду кущ бузку, вам скажуть «спасибі» не лише ваші діти, а й онуки і, мабуть, правнуки. Відзначити столітній ювілей для цієї рослини — звичайна річ.

Коштує дорожче за золото. Видобування бузкової олії — трудомістка справа. Саме тому ефірна олія бузку коштує дорожче за золото — ціна за кілограм може досягати 100 тисяч доларів.

Отруйний. Полюбляєте аромат бузку і довго ним насолоджуєтеся? Даремно! Ці квіти містять токсичні речовини, які можуть викликати головний біль.

Використовується у медицині. Попри те, що бузок отруйний, його активно використовують у медицині. Мазь із квіток бузку допомагає за наявності ревматизму, листя має загоюючі властивості, а квітки знімають больові відчуття.

Приносить удачу. 

Ми з дитинства знаємо цю прикмету: знайшов квітку з п’ятьма пелюстками — обов’язково загадай бажання і з’їж її. Мрія обов’язково здійсниться. Виявляється, ще потрібно шукати квітки з трьома пелюстками, щоб позбутися їх. Адже вони приносять нещастя.

Ознака розставання.

Хочете натякнути комусь про те, що почуття згасли? Надішліть бузок: на Сході це символізує розставання. А в Англії такий букет вручався нареченому на знак відмови у заручинах.

Квіти можна і потрібно зривати.

Засуджуєте тих, хто ламає гілки бузку заради гарних букетів? Насправді, це йде на користь рослині: наступного року буде більше квітконосів.

Підготувала

Аліна романюк. 

Травень – пора цвітіння бузку. Його люди вирощують близько 500 років. Протягом цього часу вони встигли культивувати цілих 2300 сортів різної форми, забарвлення і аромату. Позмагатися з ним можуть хіба що троянди.

Бузок: 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 40

23 травня, п’ятниця

Схід Сонця – 05.20 захід – 21.17. 

Місяць – в Овні. 

День Героїв України. 

День морської піхоти України.

Прмч. Михаїла. Прп. Євфросинії Полоцької.

24 травня, субота

Схід Сонця – 05.18; захід – 21.18.

Місяць – у Тельці. 

Європейський день парків. 

День слов’янської писемності і культури.

Мчч. Стефана, Йоана.

25 травня, неділя

Схід Сонця – 05.17; захід – 21.19.

Місяць – у Тельці. 

День Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України.

Неділя 6 після Пасхи, про сліпого. Свт. Інокентія Херсонського.

26 травня, понеділок

Схід Сонця – 05.16; захід – 21.20.

Місяць – у Близнюках. 

Мц. Єлени. Прп. Йоана Психаїта.

27 травня, вівторок

Схід Сонця – 05.15; захід – 21.22.

Місяць – у Близнюках. 

Прав. Йоана Русина.

28 травня, середа

Схід Сонця – 05.14; захід – 21.23.

Місяць – у Раці. 

Міжнародний день здоров’я жінок. 

Віддання Пасхи. Передсвято Вознесіння Господнього. Прп. Микити Халкидонського.

29 травня, четвер

Схід Сонця – 05.13; захід – 21.24.

Місяць – у Раці. 

Міжнародний день миротворців ООН. 

ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЄ. Мц. Феодосії (Богдани).  

Місячні фази у травні

Спадаючий  Місяць – до 26 травня. 

Новий  Місяць – 27 травня.

Зростаючий Місяць – 28-31 травня.

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

Схід Сонця – 05.20 захід – 21.17. 

Місяць – в Овні. 

День Героїв України. 

День морської піхоти України.

Прмч. Михаїла. Прп. Євфросинії Полоцької.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 46

ОВЕН. Знадобиться вся ваша природна кмiтливiсть, умiння бути легким на пiдйом. Важливо швидко ухвалювати рiшення, а не  розмірковувати довго i наполегливо. Добре б до кiнця тижня закiнчити всi незавершенi справи.

ТЕЛЕЦЬ. В професiйнiй сферi чекає стабiльнiсть i благополуччя. Цей час  підходящий для втiлення довгожданих проєктiв i планiв. Можуть надійти вигiднi дiловi пропозицiї, якi порадують. 

БЛИЗНЮКИ. Без проблем реалiзуєте намiчене на тиждень i навiть встигнете бiльше. У вас вiдкриється друге дихання, виникне немало креативних iдей. Поступово зростає авторитет i заробiток, за цю сферу хвилюватися не варто. 

РАК. Доля може пiдкидати загадки, які потребуватимуть iнтуїцiї i аналiзу. Будьте обережнi, адже в гонитвi за вигодою можна пропустити перспективний контракт. Порадують хороші новини. 

ЛЕВ. Зосередьтеся на роботi. Не варто спiзнюватися i затягувати з виконанням завдань. Прагніть перебувати в центрі подій. Нові знайомства вам не зашкодять. 

ДIВА. Не зважаючи на привабливість пропозицiй,  приймати їх поки не варто, краще вiдкласти до кращого моменту. Тим часом, розвивайте всi види спiвпрацi i укрiплюйте взаємодiю з новими партнерами.  

ТЕРЕЗИ. Варто бути обачнішими i не говорити зайвого. Зiрки радять уникати контактiв з малознайомими людьми, особливо в дiловiй сферi – не виключенi махiнацiї i обмани. З середини тижня виявитеся своєрiдним генератором iдей i планiв.

СКОРПIОН. Можна чекати приємних звісток i привабливих професiйних пропозицiй. Вашi фiнансовi справи рiзко пiдуть в гору. Гармонiя у стосунках з довколишніми, взаєморозумiння зроблять процес прийняття спільних рiшень ефективним. 

СТРIЛЕЦЬ.  Чекайте вдалого розв’язання проблем, виконання завдань, що  потребують довгого узгодження. Спiлкуватиметеся з колегами i начальством бiльше звичного. 

КОЗЕРIГ. Вашi бажання можуть здійснитися швидше, ніж ви того очікуєте. Смiливо можете розраховувати на допомогу друзiв, їх поради будуть кориснi i своєчаснi. У вихiднi зможете розкрити приховані таланти.

ВОДОЛIЙ. Тиждень може бути вдалим  у роботі i фiнансах, проте не варто розслаблятися i втрачати контроль над ситуацiєю. Не тягнiть ковдру на себе i не смикайте начальство – подiї розгорнуться без зайвої квапливостi. 

РИБИ. Творчi пошуки i починання увiнчаються успiхом. Багато домашнiх клопотів залишаться позаду, зiтхнете з полегшенням. Якщо буде можливiсть, проявiть себе в новiй справi.

Степан ЗОРЕПАД.

ОВЕН. Знадобиться вся ваша природна кмiтливiсть, умiння бути легким на пiдйом. Важливо швидко ухвалювати рiшення, а не  розмірковувати довго i наполегливо. Добре б до кiнця тижня закiнчити всi незавершенi справи.

ТЕЛЕЦЬ. В професiйнiй сферi чекає стабiльнiсть i благополуччя. Цей час  підходящий для втiлення довгожданих проєктiв i планiв. Можуть надійти вигiднi дiловi пропозицiї, якi порадують. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 110

Четвер. Хмарно, дощ. Температура: 8оС.  Вітер північно-західний сильний.

В ніч на п’ятницю. Хмарно, дощ. Температура: 4оС. Вітер північно-західний слабкий.

П’ятниця. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 10оС. Вітер західний помірний.

В ніч на суботу. Мінлива хмарність.  Температура: 5оС. Вітер південно-східний слабкий.

Субота. Мінлива хмарність,   дощ.   Температура: 12оС. Вітер південно-східний помірний.

В ніч на неділю. Мінлива хмарність.  Температура: 7оС. Вітер північний слабкий.

Неділя. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 140С. Вітер північно-західний  помірний.

В ніч на понеділок. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 7оС. Вітер західний слабкий.

Понеділок. Мінлива  хмарність, дощ. Температура: 14оС. Вітер північно західний помірно сильний.

В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 7оС. Вітер північний  слабкий.  

Вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 16оС. Вітер північно-західний  помірно сильний.   

В ніч на середу. Мінлива хмарність, можливий дощ.  Температура: 8оС. Вітер західний слабкий.

Середа. Мінлива хмарність, можливий дощ. Температура: 17оС. Вітер північний помірний.

Четвер. Хмарно, дощ. Температура: 8^оС.  Вітер північно-західний сильний.

В ніч на п’ятницю. Хмарно, дощ. Температура: 4^оС. Вітер північно-західний слабкий.

П’ятниця. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 10^оС. Вітер західний помірний.

В ніч на суботу. Мінлива хмарність.  Температура: 5^оС. Вітер південно-східний слабкий.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 55

За  гарячими суперечками, дискусіями і спорами на політичні теми ми якось «забули» про те, що всьому голова – хліб і що сьогодні найважливіша проблема і для фронту, і для умовного тилу – вчасно засіяти ниву. 

Ниву, яка сплюндрована війною, страждає від посухи та бездощів’я, відчуває нестачу органічних та мінеральних добрив, а найбільше – відсутність робочих рук через мобілізацію, що триває.

Яка ж ситуація на хлібному «фронті», від якого великою мірою залежить успіх на фронті воєнному? Міністерство аграрної політики і продовольства повідомило, що на початок травня в Україні засіяно яровими зерновими та зернобобовими культурами 3,25 мільйона гектарів, що на 6,1 відсотка менше, ніж торік. За темпами робіт лідирують Полтавщина, Кіровоградщина, Київщина, Сумщина, Черкащина.

Як бачимо, бракує даних про хід польових робіт на Херсонщині, Дніпропетровщині, Харківщині, Одещині, Миколаївщині, де тривають особливо важкі бої з ворогом, хоча саме там завжди найщедріше родила хлібна нива. Загалом цьогоріч заплановано посіяти понад 5,7 мільйона гектарів зернових і зернобобових культур, що відповідає рівню 2024 року. При цьому площу під яровою пшеницею заплановано збільшити на 28 відсотків, що викликано  стабільним попитом на цю культуру з боку переробних підприємств та  експортерів.

А що ж на Волині? Тут, як повідомила обласна  військова адміністрація, на початок травня засіяно 96 тисяч гектарів ярих зернових, зернобобових та технічних культур, що становить 81 відсоток до намічених планів. Повністю завершено посів ярої пшениці, ячменю, гороху, вівса, цукрових буряків, соняшника. З настанням тепла сіятимуть гречку і просо. Продовжується сівба кукурудзи на зерно і сої.

Тривають весняно-польові роботи й на Ковельщині. Однак серйозних труднощів і клопотів додали хліборобам травневі заморозки, а також відсутність опадів, не кажучи вже про інші проблеми, яких у сільгоспвиробників завжди вистачає. І все ж сподіваємося, що ці проблеми з Божою поміччю вдасться розв’язати, й Україна буде з хлібом, хоча майбутній коровай виглядатиме, можливо, скромніше, аніж зазвичай.

За  гарячими суперечками, дискусіями і спорами на політичні теми ми якось «забули» про те, що всьому голова – хліб і що сьогодні найважливіша проблема і для фронту, і для умовного тилу – вчасно засіяти ниву. 

Ниву, яка сплюндрована війною, страждає від посухи та бездощів’я, відчуває нестачу органічних та мінеральних добрив, а найбільше – відсутність робочих рук через мобілізацію, що триває.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 52

Про Ларису Філіпчук  наша газета писала не раз. А вперше вона стала героїнею   газетної публікації у 2001 році, коли виборола титул «Пані Пошта України» на місцевому та обласному етапах всеукраїнського конкурсу професійної майстерності серед працівників поштового зв’язку. Завтра, 16 травня, пані Лариса відзначатиме «золотий» ювілей.

Народилася Лариса Філіпчук у Камінь-Каширському районі. Пізніше сім’я переїхала у село Воля-Ковельська на Ковельщині. Батьки Василь Іванович та  Ганна Василівна виховували у своїх трьох доньок любов до праці, повагу до людей, навчали їх бути чесними, порядними, добросовісними, завжди дотримуватись даного слова.

 Професійний шлях пані Лариси – це 30 років роботи у сфері поштового зв’язку. 

«Вибирала я свою трудову стежину у житті за дороговказом мого тата, який тривалий час працював водієм у Ковельському районному вузлі зв’язку, – розповідає Лариса Василівна. – Він порадив спробувати свої сили у цій сфері. І вважаю, що не помилилася».

Тож після закінчення Львівського технічного училища зв’язку вона 18-річною юнкою прийшла на ковельську пошту. Сходинка за сходинкою наполегливо опановувала тонкощі та секрети обраної професії, вчилася, слухала поради старших колег. Відзначалася активністю, сумлінним ставленням до покладених обов’язків. Робота подобалася, тож згодом здобула вищу освіту в Одеській національній академії зв’язку. 

Ділові якості, організаторські здібності, комунікабельність були належно оцінені, Ларисі Василівні доручали керівні посади – була заступником начальника, а потім майже десять років очолювала в Ковелі Центр поштового зв’язку № 4. Сьогодні Лариса Філіпчук – начальник групи територіального управління мережею відділень (точка базування м. Камінь-Каширський) АТ “Укрпошта”. 

За час роботи чимало клопотів і турбот лягало на її тендітні жіночі плечі. В останні роки в галузі поштового зв’язку відбулося багато змін та реформ. Пані Лариса завжди тримає руку на пульсі часу, разом з колегами рухається вперед, невпинно примножуючи славні традиції колективу волинських поштовиків. 

– Якщо любити свою професію, віддаватися їй сповна, то й високий результат не забариться, – не раз говорить при зустрічах. 

Люди її характеру не можуть залишатися байдужими до проблем інших, пасивно спостерігати за подіями навколо, тож неодноразово була депутатом Зеленської сільської ради, бере активну участь в громадському житті Ковельщини. 

Ритм сучасного життя дуже напружений, однак Лариса Філіпчук з тих жінок, які вміло поєднують робочий графік та турботу про сім’ю. Саме родина є найбільшою цінністю в її житті. Яким би насиченим не був трудовий день, увечері обов’язково розпитає онука-другокласника Тимофія про успіхи в школі, тішиться дитячими виробами молодшого онука Іллі, які він поспішає показати бабусі, – тоді і душа радіє, і втома відступає. А яке щастя провести час з рідними на лоні рідної волинської природи, милуючись її  красою! Кілька років тому захопилась вишивкою бісером, тож вільний час присвячує улюбленому хобі.

Мені імпонує в цій жінці вміння швидко й зі знанням справи вирішувати виробничі питання. Вона уважна до проблем підлеглих, готова прийти на поміч у разі потреби. Приваблює її відкритість, доброта, щирість і надзвичайний оптимізм, який додає впевненості й позитиву всім, з ким спілкується. 

Я дякую долі, що подарувала мені у житті знайомство з такою, без перебільшення, видатною особистістю, як Лариса Філіпчук. З нею легко й приємно спілкуватися, розв’язувати проблеми, що стояли і стоять перед поштовиками та  журналістами. За співпрацю вдячні і мої колеги, яких ювілярка шанує, розуміє і підтримує.

З ювілеєм Вас, Ларисо Василівно! Нехай Господь дарує Вам довгі роки цікавого й активного життя, міцне здоров’я, родинний затишок та невичерпну енергію. Нехай завжди супроводжує Вас щаслива зоря удачі, Боже благословення, повага рідних і друзів та любов найдорожчих людей! 

Світлана ЛЯШУК.

НА СВІТЛИНІ:  Лариса ФІЛІПЧУК (крайня праворуч)  під час одного із спільних заходів з редакцією “Вістей Ковельщини”.

Фото з архіву редакції. 

Про Ларису Філіпчук  наша газета писала не раз. А вперше вона стала героїнею   газетної публікації у 2001 році, коли виборола титул «Пані Пошта України» на місцевому та обласному етапах всеукраїнського конкурсу професійної майстерності серед працівників поштового зв’язку. Завтра, 16 травня, пані Лариса відзначатиме «золотий» ювілей.

Народилася Лариса Філіпчук у Камінь-Каширському районі.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 185

«Вісті Ковельщини» — одна з небагатьох громадсько-політичних газет  Волині, де регулярно публікують свої творчі доробки шанувальники українського поетичного Слова.

Дехто з наших читачів запитує: «Чому ви так часто друкуєте вірші? В інших виданнях їх майже не зустрінеш. Краще б якусь невигадану історію опублікували чи кулінарний рецепт».

Що ж, друкує «міськрайонка» і невигадані історії, і  «смачні рецепти», і поради садоводам та городникам, і кримінальну хроніку. Але при тому всьому, дійсно, постійно надає  слово місцевим поетам. Хтось із них володіє пером вправніше, хтось слабше, але загалом завдяки їм жанрова палітра видання стає різноманітнішою і барвистішою.

l

Бо, як скажімо, відмовити людині в друкові  вірша, коли вона виносила-виплекала його   в душі і серці, недоспала ночей, вклала у твір і свій біль, і свою радість,  і свою надію? Ось, приміром, цими днями завітала до редакції ковельчанка Надія Микилюк.  Завітала не з порожніми руками, а з віршем. Назвала його жінка зворушливо і щиро – “Лелеча молитва”.

Лелеча молитва

Величний птах,  лелека білий

Так стомлено склада крило:

“Ну, здрастуй, Україно мила,

Ми так не бачились давно!

З чужих країв на дужих крилах

Я ніс кохання, ніс любов.

Чому ж сумна ти, Україно мила, 

Чому ж сльозами вмилася ізнов?

В дворі моїм – чужії люди,

Нема надії і нема тепла.

І звук  сирени діток будить;

Нема Марії і нема Павла.

Плине кача кривавою рікою,

Жіночий плач нам душу

  роздира.

І юна мати над труною –

За що ж нам, Господи, війна? 

Безмовний птах – не вмію я

  ридати,

Але я Господа молю 

Для діток ваших і для лелеченяти

Солодку пісню, пісню без жалю.

Де кіт тихесенько у  хаті

Колише діточок малих.

Хай сплять щасливі немовлята –

Земний цей рай лишень для

  них!”.  

l

Незважаючи на свій поважний вік (86-й рік!), не завжди добрий стан здоров’я, регулярно заходить до редакції ветеран педагогічної праці, активіст громадсько-політичного життя, член Асоціації українських письменників іменні Павла Чубинського Яків Лавренко. У його творах звучать іноді ностальгічні мотиви, в яких поєднується і сум  за прожитими літами, і скорбота за Героями, що віддали життя за Україну, і тверда  віра у перемогу над ворогом.

Знову ж таки,  як не підтримати Якова  Яковича, не надати йому слово у газеті?

Ось його два нових вірші.

Нічого не зробиш

Хочеться, люди, щось добре

  зробити,

Та сили, повірте, уже не ті.

Так і не знаю, де їх купити,

Це, видно, важче, ніж випікати

  млинці.

Роздати немає  чого – хіба

            зболену душу:

З нічого нічого не зробиш.

Вірша подарую учням й онукам –

Може, колись стане в нагоді,

Згадають, як слід шанувати

  слово,

Плекати його на одвічне добро,

Щоб стало в душі світанково.

Непевне буття

Сковують роки тугими ланцями,

Ні руки, ні ноги не хочуть

  служити,

Спина прагне скластися вдвоє,

І ніде здоров’я купити.

Життя промайнуло перелітним

  птахом:

Щось удалось, щось

         прикрилося прахом.

Оглянутись часом маю на що –

Звичайна життєва дорога

Від атеїзму радянських часів

До віри в великого Бога.

Час краде моменти життя,

І ніколи й нікому не повертає.

А передбачити своє майбуття

Тривожне буття заважає.

l

Завжди цікаво спілкуватися з Аркадієм Цикуном із  Облап. В минулому культпрацівник, активіст громадсько-політичного життя, він і тепер не байдужий до подій, що відбуваються на Ковельщині, в Україні. Свої думки, почуття, переживання довіряє паперу, на якому творить поетичні рядки. Не цурається він і сатири та гумору, про що свідчить бувальщина «Слово —  також зброя».

Слово – також зброя

Біля озера, що в лісі,

Після вдалої охоти

Зібралися три мисливці,

Що втекли з роботи.

Та робота – це не вовк,

І в ліс не втікає,

Шашлики – це добра справа,

Про те кожен знає.

До них пристав подорожній

(А четвертий зайвий).

Як же його позбутися

Без образ і лайки?

От і каже один з них:

«Ти тут п’єш, а того не знаєш:

Твоя жінка із сусідом

Зраджує, гуляє».

Той, що був з них не мисливець,

Не стерпів — вже б’ється.

А той, що набрехав,

Із них вже сміється.

Побиття були «вагомі»:

Сусід у – лікарні. 

А ревнивця поліція 

Миттю – в буцегарню.

х  х  х

Пам’ятайте, друзі  милі:

Слово – також зброя,

Є у нього сила  –

Може вбить без бою.

l

Не буває такого тижня, щоб до редакції не завітав (і не один раз!) неспокійний та енергійний Іван Ярошик, за спеціальністю – стоматолог. Це людина широкого кругозору, неабиякої ерудиції, який не має ні свят, ні вихідних у творчості.

А нещодавно передав до ознайомлення міні-фотоальбом автографів, які отримав від відомих людей, переважно – спортсменів  і митців. З усього видно, що в молоді роки вів активний спосіб життя, захоплювався спортом (особливо футболом), мав цікаві зустрічі з українськими акторами, композиторами, поетами.

Свої автографи у цьому своєрідному фотолітописі залишили багаторічний наставник Київського «Динамо» Валерій Лобановський, Заслужений майстер спорту, тренер Тбіліського «Динамо» Гіві Чохелі, легендарний футболіст Олег Блохін, відомі Йозеф Сабо, Володимир Мунтян, Заслужений тренер України Віталій Кварцяний та багато, багато інших «зірок» футболу. А славетний український співак (на жаль, покійний) Назарій  Яремчук написав: «Привіт із гір  Карпат!», Заслужений журналіст України Михайло Юхта зазначив: «Українське радіо завжди з Вами! Із новинами – у кожен дім! 24 травня 2012 року».

Переглядаючи міні-фотоальбом автографів Івана Ярошика, не можеш не дивуватися обширу його інтересів, зустрічей з цікавими людьми, мандрівок Україною в молоді роки. А найдорожчими місцями, судячи з усього, для  пана Івана є Ковельщина, Волинь, Львівщина. То чи варто дивуватися його постійному бажанню писати, ділитися з людьми своїми почуттями й емоціями?

Один з останніх віршів пан Іван присвятив пам’яті святих Кирила і Мефодія, які поклали початок слов’янській писемності:

Писемність – у вірі й любові

  святій, 

У келіях з молитовного світу. 

Міць серцю додасть у житті, 

У коханні розрадить привітно. 

Писемність у кроках до Істини

  йде, 

Йде з вектором мислі угору. 

Кладку наземну з тепла покладе 

У гронах-любистках  узору. 

Рух виважить кожен: у тьмі не

  прямуй 

У літописах шпальт піднебесних. 

Зоряниці свій допис зроблять

  «вживу» 

У митях сторіч, у ризах досвітніх. 

Зміст вишиванки у солов’їному

  світі 

У зливках Сонця Херувими

 мітять.

Писемності правічні перевали –

У вихорі Господніх молитов. 

Слов’янської «глаголиці»

           скрижалі –

У радостях й печалях, наче

  знов... 

Вік 21-й... мовні лабіринти, 

Мефодію й Кириле, щось не так. 

«мір руський» зневажає спів

  сопілки 

І точить злобу «под язик» гармат. 

О, розцвітай, Писемності осново 

З козацьким духом солов’їних

  рим. 

Калини гроно-світ плекає слово 

З любов’ю сили лебединих крил. 

Витвору нації, Гімн Перемоги 

Долає у святості миру дорогу!

l

Серед поетів, які тісно співпрацюють з редакцією нашої  газети не можу не відзначити члена Національних спілок журналістів і краєзнавців України, Почесного громадянина міста Ковеля, поета-пісняра Анатолія Семенюка та педагога, члена літературно-мистецького товариства  «Творчий світ» Ігоря Вижовця. Їх твори часто з’являються на шпальтах «Вістей Ковельщини», за що їм щиро вдячні.

l

Сьогодні, на жаль, реалії життя, які захмарені війною, не завжди викликають бажання насолоджуватися поезією багатьох із нас. І все ж пам’ятаймо: « Поезія – це завше неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі». Так сказала геніальна Ліна Костенко, і не погодитися з нею неможливо.

Михайло КУЗЬМУК. 

 «Вісті Ковельщини» — одна з небагатьох громадсько-політичних газет  Волині, де регулярно публікують свої творчі доробки шанувальники українського поетичного Слова.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 60

16 травня, п’ятниця

Схід Сонця – 05.29 захід – 21.07. 

Місяць – у Козерозі. 

Прп. Феодора Освяченого. Свт. Олександра Єрусалимського.

17 травня, субота

Схід Сонця – 05.27; захід – 21.08.

Місяць – у Козерозі. 

Всесвітній день телекомунікацій та інформаційного суспільства. 

День науки в Україні.

День пульмонолога.

Свт. Стефана Константинопольського.

18 травня, неділя

Схід Сонця – 05.26; захід – 21.10.

Місяць – у Водолії. 

День пам’ятi жертв політичних репресій. 

День боротьби за права кримсько-татарського народу.

Міжнародний день музеїв.

Неділя 5 після Пасхи, про самарянку. Мчч. Петра, Андрія, Павла, Христини, Олександри, Юлії.

19 травня, понеділок

Схід Сонця – 05.25; захід – 21.11.

Місяць – у Водолії. 

Мч. Парфенія Жовківського.

20 травня, вівторок

Схід Сонця – 05.23; захід – 21.13.

Місяць – у Рибах. 

День банківських працівників України.

Всесвітній день травматолога.

Мч. Олександра. Свт. Олексія Київського.

21 травня, середа

Схід Сонця – 05.22; захід – 21.14.

Місяць – у Рибах. 

День міжнаціональної злагоди і культурного розмаїття в Україні.

Рівноапп. Константина і Єлени.

22 травня, четвер

Схід Сонця – 05.20; захід – 21.15.

Місяць – в Овні.

Міжнародний день біологічної різноманітності. 

Мч. Йоана-Володимира Сербського.

Місячні фази у травні

Спадаючий  Місяць – до 26 травня. 

Новий  Місяць – 27 травня.

Зростаючий Місяць – 28-31 травня.

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

Схід Сонця – 05.29 захід – 21.07. 

Місяць – у Козерозі. 

Прп. Феодора Освяченого. Свт. Олександра Єрусалимського.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 34

ОВЕН. Будете цiлком здатнi ухвалити важливе i вiдповiдальне рiшення, втiлення якого в життя допоможе здiйснити таємний союзник. Не виключено, що надасте комусь велику послугу. На роботi  вдасться довести свою надiйнiсть i незамiннiсть. 

ТЕЛЕЦЬ. Можуть порадувати дiловi пропозицiї. Проте у цьому є i негативний бік – на радощах можете взяти на себе непосильну ношу i швидко втомитися. Тримайте в таємницi намiри, трохи менше говоріть про те, що збираєтеся робити. 

БЛИЗНЮКИ. Можна розраховувати на швидкий успiх в професiйнiй i творчiй дiяльностi. Позитивний результат може принести спiлкування i обмiн думками.  Не бiйтеся мрiяти i будувати грандiознi плани.

РАК. Панi Фортуна може бути прихильна у сферi кар’єри. Не дозволяйте себе експлуатувати, але i не приховуйте здiбностi. Менше вiрте в обiцянки i об’єктивно розраховуйте сили та можливостi. На початку тижня зможете помiтити i виправити помилки. 

ЛЕВ. Успiх може виявитися на вашому боцi, але ви повиннi докласти зусиль. Проявiть iнiцiативу i заповзятливiсть в чомусь новому, хоча це схвалять не всi. У вихiднi займiться плануванням на найближче майбутнє.

ДIВА. Може виникнути вiдчуття ностальгiї, постарайтеся не засмучуватися. Буде можливiсть помiняти роботу на високооплачуванішу. Станьте  смiливiшими в спiлкуваннi – пора вiдмовитися вiд сумнiвiв i смiливо йти вперед до мети. 

ТЕРЕЗИ. Не варто побоюватися змiн, для них вiдповiдний час. Може сприятливо  вирішитися кар’єрне питання, але про успiхи краще поки не розповідати. В середу iнiцiативу заохотить начальство. 

СКОРПIОН. Тиждень   вiдкриє блискучi кар’єрнi перспективи, варто тiльки бути уважним i не лiнуватися. У справах шукайте для себе користь, але не забувайте враховувати iнтереси партнерiв. Девiз тижня – “Рух вперед!”. Чим бiльше докладете зусиль, тим кращим буде результат. 

СТРIЛЕЦЬ. Слiд якомога менше прислухатися до порад інших, а бiльше довiряти власнiй iнтуїцiї. Доведеться проявити завидне терпiння, iнакше дiловi партнери можуть скористатися вашою нерiшучiстю. Доречними будуть старі зв’язки.

КОЗЕРIГ. Вчiться цiнувати час, дорожити ним. Сприятлива пора для пiдвищення професiоналiзму. Необхiдно бути уважним, щоб не  допускати помилок. У п’ятницю не ганяйтеся за “журавлем в небi”.

ВОДОЛIЙ. Сприятливий час для спiвбесiди при пошуку роботи. В особистому життi необхiдно зiбратися з силами i ухвалити важливе рiшення, яке вплине на подальшу долю. 

РИБИ. Ситуацiя на роботi складатиметься вдало.  Отримаєте шанс бути побаченими i почутими. Професiйнi справи завершаться легко, а будь-якi проблеми вiдійдуть на заднiй план. У вихiднi заради вашого гарного настрою близькi будуть готовi “на подвиг”.

Степан ЗОРЕПАД.

ОВЕН. Будете цiлком здатнi ухвалити важливе i вiдповiдальне рiшення, втiлення якого в життя допоможе здiйснити таємний союзник. Не виключено, що надасте комусь велику послугу. На роботi  вдасться довести свою надiйнiсть i незамiннiсть. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 102

Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 12оС.  Вітер північно-східний помірний

В ніч на п’ятницю. Хмарно. Температура: 4оС. Вітер північно-східний слабкий.

П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 12оС. Вітер північно-східний помірний.

В ніч на суботу. Мінлива хмарність, дощ.  Температура: 4оС. Вітер північний слабкий.

Субота. Мінлива хмарність,   дощ.   Температура: 11оС. Вітер східний помірний.

В ніч на неділю. Мінлива хмарність, дощ.  Температура: 5оС. Вітер північний слабкий.

Неділя. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 100С. Вітер північний помірно сильний.

В ніч на понеділок. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 5оС. Вітер північно-західний слабкий.

Понеділок. Мінлива  хмарність, дощ. Температура: 12оС. Вітер північно-східний помірно сильний.

В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 5оС. Вітер північно-західний  слабкий.  

Вівторок. Мінлива хмарність, можливий дощ. Температура: 14оС. Вітер північно-західний  помірно сильний.   

В ніч на середу. Мінлива хмарність.  Температура: 5оС. Вітер західний слабкий.

Середа. Мінлива хмарність. Температура: 15оС. Вітер західний сильний.

Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 12^оС.  Вітер північно-східний помірний

В ніч на п’ятницю. Хмарно. Температура: 4^оС. Вітер північно-східний слабкий.

П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 12^оС. Вітер північно-східний помірний.

В ніч на суботу. Мінлива хмарність, дощ.  Температура: 4^оС. Вітер північний слабкий.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 79

Шановні читачі!

Поспішаємо повідомити Вам приємну новину: передплата на друге півріччя 2025 року розпочата!

Ось яке повідомлення ми щойно отримали:

“Шановні партнери!

АТ «Укрпошта» інформує, що розпочалася передплатна кампанія на II півріччя 2025 року, із доставкою з липня, в усіх об’єктах поштового зв’язку:

з 1 травня 2025 року – за електронною версією передплатних каталогів на автоматизованих відділеннях;

з 5 травня 2025 року  – за друкованими каталогами на автоматизованих відділеннях та пересувних відділеннях через пристрій 3 в 1 Ве Роst.

Термін проведення передплати на загальнодержавні та місцеві медіа – до 25 червня 2025 року”.

Отож, любі друзі, всім, хто передплатив “Вісті Ковельщини” лише на 6 місяців 2025 року, час подумати про продовження підписки на 2-е півріччя.

Передплатна ціна така:

1 місяць – 77 грн.;  

3 місяці – 191 грн.;

6 місяців (до кінця року) – 362 грн.

Хочемо також повідомити, що серед передплатників, які надішлють або принесуть підписні квитанції до редакції, будуть розіграні оригінальні призи.

Заодно нагадуємо, що триває акція “Подаруйте газету воїну!”. Участь у ній вже взяли небайдужі громадяни, які пожертвували кошти на передплату “Вістей Ковельщини” воїнам ЗСУ, які перебувають на лікуванні  або проходять курс лікування в медичних закладах.

Запрошуємо приєднатися до акції!

Читайте і передплачуйте “Вісті Ковельщини” – газету для Вас і про Вас!

Редакція.

Шановні читачі!

Поспішаємо повідомити Вам приємну новину: передплата на друге півріччя 2025 року розпочата!

Ось яке повідомлення ми щойно отримали:

“Шановні партнери!

АТ «Укрпошта» інформує, що розпочалася передплатна кампанія на II півріччя 2025 року, із доставкою з липня, в усіх об’єктах поштового зв’язку:

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 96

Так склалося, що початок травня цьогоріч особливий. І найбільша його особливість у тому, що українці в ці дні відзначають два величних свята, які можна назвати спорідненими: 4  травня – День жінок-мироносиць, 11 травня – День матері.  У проміжку між ними – Тиждень жінок-мироносиць.

Чому ці свята великі або навіть  величні? З їх нагоди ми вшановуємо її величність Жінку, яка дала життя кожному з нас, виховала й благословила в  самостійне життя. Її любов, тепло душі і серця ми відчуваємо впродовж всього земного буття, аж доки наші мами не полинуть у засвіти, хоча і звідти вони покривають нас омофором любові.

 На  жаль, сьогодні, в умовах жорстокої російсько-української війни нерідко не діти оплакують маму, земний шлях якої зупинився у визначений Богом час, а матері у розпачі і сльозах проводжають в останню дорогу синів, чоловіків, братів, а іноді й самі гинуть, захищаючи другу матір – Україну.

Боляче  і невимовно важко сприймати цю жахливу реальність, спричинену безумством російського правителя путіна та його соратників-бандитів, підтримувану більшістю зомбованого бидлонаселення московії. Але від тої реальності не втечеш і не сховаєшся. Єдине, що нас рятує,  — віра у Господа Ісуса Христа, Який воскрес із мертвих і воскресіння Якого першими засвідчили жінки мироносиці.

То, очевидно, і ми маємо вірити у воскресіння України, перемогу добра над злом. І прикладом у цьому нам слугують і жінки-мироносиці, і матері, які споконвіку боролися за щасливу долю майбутніх поколінь, перемагали найбільші біди і лихоліття, а навіть гинули зі ідеали правди, свободи,  справедливості. Про деяких із них хочу написати, хоча розумію, що уславити подвиг усіх жінок за роки становлення української державності  – це сізіфова праця, бо славних імен в нашій  історії сила-силенна.  

Приклад їх життя і діяльності – це своєрідний смолоскип, який освітлює нам шлях до Перемоги над одвічним ворогом – проклятою  Богом росією петра першого і катерини другої, владіміра лєніна і йосипа сталіна, а тепер путіна та його прихильників.

l

Жіночий героїзм в історії людства не менш, а, може, й більш значимий, аніж героїзм чоловічий. Про це свідчить подвиг жінок-мироносиць, які не злякалися гонінь з боку влади, першими прийшли до Гробу Господнього, побачили Янгола і першими повідомили світові, що Ісус Воістину Воскрес. Їх імена живуть у пам’яті багатьох народів. У Святому письмі згадується сім жінок: Марія Магдалина, Іоанна, Сусанна,  Марія   Клеопова, Соломія, Марфа і Марія.

Під час розп’яття  Христа всі учні Його, крім Іоана Богослова, розбіглися у страху. Але жінки-мироносиці виявилися сильнішими духом за апостолів-чоловіків, і залишилися поруч зі своїм Учителем до самої Його смерті на Хресті. Після Вознесіння Спасителя Його учениці так само, як і учні – чоловіки, розійшлися усім світом з проповіддю Євангелія. 

І в наступні сторіччя  жінки-християнки не раз виявляли більші мужність і стійкість, ніж деякі чоловіки.  Згадаймо  хоча б часи радянських гонінь на Церкву Христову. У ті роки, образно кажучи, повторилася євангелійська історія: чоловіки, боячись переслідувань і глузувань, майже перестали відвідувати храми (за винятком окремих). А віруючі жінки продовжували ходити на служби, таємно від чоловіків хрестили своїх дітей і намагалися їх виховати у вірі, самовіддано супроводжували своїх духовних пастирів у далеких засланнях, самі безстрашно йшли у в’язниці і табори за відмову зректися віри. Великою мірою саме  завдяки енергії, активності, самопожертві жінок в Україні відродилося церковне життя, відбулося становлення Православної Церкви України  – результат зусиль сучасних  жінок-мироносиць.

З цього приводу можна було б згадати імена багатьох ковельчанок та й мешканок району, як і Волині, хоча перелічити всіх просто нереально. Тому не буду цього робити, щоб когось не забути  і не образити. Можу лишень сказати: жінки – це потужна сила, яку треба шанувати і з якою слід рахуватися.

Прекрасна  стать завжди була поруч з чоловіками і в роки національно-визвольних змагань, і в роки боротьби з нацизмом і більшовизмом. Вони й сьогодні – в лавах захисників України, які ведуть боротьбу з російськими окупантами четвертий рік поспіль.

Лиш боротись – значить жить

8 червня ц. р. мине 170 літ від дня народження однієї з найславетніших жінок України – Наталії Кобринської, письменниці, публіцистки, видатної і громадської діячки, засновниці жіночого руху в Галичині. Як засвідчує «Вікіпедія», Наталія Кобринська стояла біля витоків українського жіночого руху, визначивши метою свого життя завдання – возвеличити жінку, залучити її до боротьби за свої права через літературні твори.

1863 року пані Наталія написала оповідання «Пані Шумінська», а через рік –  повість «Задля кусня  хліба». 1864 року в Станіславові (тепер Івано-Франківськ) спільно з Оленою Бажанською заснували першу українську  жіночу  організацію «Товариство руських жінок». Згодом у червні 1887 року разом з Оленою  Пчілкою підготували й видали альманах «Перший вінок» — антологію жіночої творчості.

До створення альманаху долучилися найталановитіші жінки Наддніпрянщини та Заходу України: Олена Пчілка, Леся Українка, Дніпрова Чайка, Людмила Старицька, Уляна Кравченко, Алла Павлик, Олеся Бажанська. Можна собі уявити, яке величезне значення для піднесення жіночого, а, отже, й загальноукраїнського національно-демократичного руху мало це унікальне видання, яке Іван Франко назвав одним  з  найкращих і найбагатших змістом  видань десятиліття.

Свою громадську і літературно-журналістську діяльність Наталія Кобринська продовжувала впродовж всього свого життя. Померла вона 22 січня 1920 року в Болехові, де згодом зусиллями  Богдани  Левинської та  Єлизавети Антонович було утворено філію «Союзу Українок».

За Бога, правду 

і народ

Історія створення «Союзу Українок», про який згадано вище, надзвичайно цікава. Вона свідчить про високий національний дух, відвагу і вірність українській національній ідеї тогочасного жіноцтва. Згадаймо ж деякі факти  на підтвердження цієї тези.

Як інформує  «Вікіпедія», 21 лютого 1917 року з ініціативи так званого «Кружка  (осередку – авт.) імені Ганни Барвінок» відбувся з’їзд львівських жінок, на якому було створено «Союз Українок» з центром у Львові. Його організаційним ядром стали 14 філій та 11 гуртків «Жіночої громади», яка активно працювала в ті роки. На початку серпня 1919 року  з ініціативи Бланки Баран, Іванни Одриної  та Марії Струтинської жінки Наддніпрянщини та Галичини зустрілися у Кам’янці-Подільському і проголосили  створення загальноукраїнського «Союзу Українок». А вже 1921 року у Львові відбувся установчий з’їзд за участю 312 делегаток від різних жіночих організацій Галичини, Волині, Буковини.  З’їзд схвалив Статут новоствореної організації.

Зайве нагадувати, яким складним був той період історії України. Значна частина українських земель знаходилася під іноземною владою. І все ж, не дивлячись на всі труднощі і перепони,  «Союз Українок» почав свою роботу, спрямовану на виховання  нового типу української громадянки, активізацію політичної і громадської діяльності членкинь  Союзу, які у  травні 1933 року не побоялися у спеціально прийнятій резолюції засудити Голодомор  в радянському союзі, де найбільше потерпіла Україна.

1938 року польська влада заборонила діяльність «Союзу Українок» на декілька місяців, а  вже повністю організація була заборонена і ліквідована з приходом в Західну Україну «перших совєтів» у 1939 році. І лише в 1991 році, з проголошенням державної Незалежності України,  утворена Всеукраїнська громадська організація «Союзу Українок», філії якої стали функціонувати на Волині, в тому числі – у Ковелі.

Щоправда, ще раніше у 1989 році «Союз Українок» відновив свою діяльність у Львові. Серед тих, хто в умовах тоталітарної системи не боявся, як-то кажуть йти на барикади, були Катерина Стеценко, Олена Суслова, Галина Дацюк, Надія Самуляк, Надія Харчук, Олена Замостян   та  інші. З 1991 по 2001 р. р. спілку очолювала Атена Пашко, дружина В’ячеслава Чорновола. 

Цікавою, хоч і трагічною  є життєпис  ковельської філії «Союзу Українок». Створена вона була 1928 року,  про що детально розповідала наша газета у серії матеріалів, підготовлених до друку активісткою громадсько-політичного життя Аллою Поляковою  (на жаль, покійною). Вона ж очолила філію, відроджену з ініціативи цієї невгамовної й патріотичної жінки 2000 року за підтримки багаточисельних соратниць. 

Тим, кому цікаво ознайомитися із статтями  пані Алли, рекомендую звернутися до архіву газети «Вісті Ковельщини», які є в мережі інтернет. До речі, пам’ять  Алли Полякової увічнено меморіальною дошкою, яка встановлена на приміщенні культурно-просвітницького центру в Ковелі. 

Нагадаю лишень, що установчі збори громадської організації «Ковельська міська філія «Союзу Українок», відбулися 26 вересня 2000 року. «Першопрохідцями» стали Єлизавета Бондюк, Галина Гнатюк,  Алла Полякова, Муза Філічкіна, Валентина Шепшелей, Інна Шворак, Марія Хотинська, Олена Юрченкович, Ніна Байчук, Олександра Кузьмич, Оксана Мулярчук, Марія Юзефович, Анна Мадараш, Галина Микулич, Мирослава Гудим, Ніна Сомська, Іраїда Чорна, Мирослава Пришляк, Галина Омельчук, Євгенія Ковальчук.

«Союзянки» постійно перебували і перебувають в епіцентрі важливих подій в житті держави. Помаранчева революція, революція Гідності та волонтерський рух стали частиною життя Галини Лічман, Олександри Кузьмич, Світлани Рудь, Антоніни Гладун, Катерини Бородюк, Раїси Хвещук. Багато корисних справ – на рахунку Ніни Горик,   Галини Голубович, Ніни Габрилевич. Частина жінок, неспокійних душею і серцем, відійшли у засвіти. Вічна їм пам’ять!

Нині ковельську філію «Союзу Українок» очолює Лілія Єгорова. В мережі Фейсбук є сторінка «Союзу Українок» Ковельщини” (група профілю Валентини Клюнтер). Група є загальнодоступною і налічує понад 40 учасників. Можна лишень подякувати організаторці пані Валентині Клюнтер, відомій волинській поетесі, членкині Національної спілки краєзнавців України, великій патріотці рідного краю за активну участь і в соціальних мережах, і в творчому житті, і в громадсько-політичній діяльності. Нових Вам успіхів і звершень,  пані Валентино!

Мамина  доля: трагічна і прекрасна 

Пишучи про «Союз Українок», діяльність в Україні, на Волині і в Ковелі, відчуваю почуття гордості за мою маму Людмилу Павлівну, яка теж була членкинею  цієї спільноти, за що пізніше радянська влада жорстоко її покарала, виславши вагітною у далекий Казахстан.

Про життя і поневіряння мами я уже якось писав, а тут хочу лише нагадати окремі епізоди з її біографії. Вона з однодумцями-«союзянками» в чомусь повторила подвиг жінок-мироносиць, не злякавшись переслідувань властей – спочатку польських, а потім  совєтських.

Отож,  пропоную уривки зі «Слова про маму», надрукованого 26 вересня 2013 року у «Вістях Ковельщиини»: 

 «В цьому році 27 вересня моїй  мамі Людмилі Павлівні виповнилося б 100 років. Розумію, що дожити до цього дня їй, людині, котра витримала депортацію у далекий і холодний Казахстан разом із старшим моїм братом Васильком (тоді крихітним малятком, бо народився у тамбурі вагона 16 квітня 1940 року), зазнала шантажу і переслідувань від спецслужб, заробляла на хліб у голодні повоєнні роки важкою учительською працею, їй у будь-якому випадку не судилося. 

Пішла вона від нас у Вічність занадто рано –  через місяць після дня свого народження у 1990-му році. Недоживши до проголошення Незалежності України, боротьбі за яку  разом із братом і чоловіком віддала стільки сил й молодечої енергії. На жаль, брата і чоловіка розстріляли більшовики в ковельській в’язниці у червні 1941 року, коли мама була у засланні і навіть не знала, що з її рідними. 

Іноді кажуть: “Доля розпоряджається людиною”. В цьому переконалася й мама. Адже в 1935 році у неї був реальний шанс виїхати із родиною подруги Ольги в Канаду. Тоді багато українців подалися за океан на заробітки і там залишилися. Але не судилося: подруга поїхала, а мама залишилася, щоб пройти довгу дорогу на Голгофу.

Сім’я Ольги Юсипчук-П’ясецької нормально облаштувалася в Канаді, працею, хоч і нелегкою, зуміла здобути достаток і благополуччя. А найголовніше – не зазнала жахіть сталінського терору. У 1980-их роках пані Ольга приїжджала в Україну (вона могла дозволити собі таку розкіш декілька разів), а її подруга, отримуючи мізерну пенсію, була змушена приймати від неї скромні подарунки, які були далеко не зайвими для батьків.

Нещодавно з матеріалів, з якими мене  ознайомила голова Ковельської філії “Союзу Українок” Алла Полякова, я дізнався, що мама (тоді Людмила Морозович) разом з подругою Ольгою Юсипчук (тоді – П’ясецькою) були членкинями турійської філії “СУ”, створеної 1929 року.  Очолила її Ольга Козловська. “Союзянок” у Турійську  налічувалося близько двадцяти, і серед них перебувала й мама.

Довідався я й про те, що “Союз Українок”  не була політичною, а культурно-освітньою організацією. Його членкинями організовувалися курси крою і шиття для дівчат, готувалися до постановки п’єси і концерти. І хоч діяльність “Союзу Українок” перебувала під постійним наглядом поліції, польські власті  його не забороняли. 

Так склалося, що початок травня цьогоріч особливий. І найбільша його особливість у тому, що українці в ці дні відзначають два величних свята, які можна назвати спорідненими: 4  травня – День жінок-мироносиць, 11 травня – День матері.  У проміжку між ними – Тиждень жінок-мироносиць.

Чому ці свята великі або навіть  величні? З їх нагоди ми вшановуємо її величність Жінку, яка дала життя кожному з нас, виховала й благословила в  самостійне життя. Її любов, тепло душі і серця ми відчуваємо впродовж всього земного буття, аж доки наші мами не полинуть у засвіти, хоча і звідти вони покривають нас омофором любові.

  

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 121

45 років тому за скеруванням адміністрації  культурно-освітнього училища в Луцьку прийшла на роботу до Голобського будинку культури Людмила Федорівна Клинова (Климчук тоді). І завирувала робота.

Заспівали хористи не тільки в будинку культури. Були створені хори в трудових колективах. Жодна урочистість в селищі не обходилася без духового оркестру, троїстих музик. А ще – танців. І досі дивно, як вдалося на той час молодому керівнику об’єднати хлопців і дівчат в красивий український танець. 

Переді мною – наша «районка» тих років зі світлинами. Журналістка Світлана Мельянчук писала про один із концертів:  «Не можна було не заслухатись піснею «Осінь», яка виконана на професійному рівні учасниками художньої самодіяльності будинку культури у складі Людмили Клімчук, Зіни Хомчук, Наталії Щур. Вони наче намалювали трепетну акварель золотистої осінньої пори». А танець – це була новинка не тільки для селища.

Звичайно, протягом усіх років пісенний репертуар змінювався. Одні артисти відходили, приходили інші. Але кожна пісня – це наше життя:

Все у думках ожива – і

  луги у зелених отавах,

І гніздо ластовинне під

  дахом старого хлівця.

І дуплиста верба, що

 вдовою схилилась над

           ставом – 

Все, що у спадок

 лишилось  назавжди від

        мами й отця. 

Коли говорити про керівника художнього колективу нині, то треба підбирати спеціальні слова, бо в цій жінці поєдналися найкращі риси людини – доброта, краса, людяність, талант, господарність, вміння впевнено йти по життю. Так, були розчарування, коли починала роботу. Будинок культури знаходився у пристосованому старому приміщенні. 

Зал тісний, сцена мала, кабінетів для гурткової роботи не було. Але прагнення працювати завжди увінчувалося успіхами, бо трудилася з великою відповідальністю, високою майстерністю, знаннями, умінням, знаходила шлях до людських сердець. Високими організаторськими здібностями, красива, талановита жінка, залюблена у все прекрасне, зуміла об’єднати людей.

Збігали роки, настали часи, коли на «культуру» почали звертати більше увагу. А, може, просто побачили активну роботу закладу культури?

«Нам пощастило. З приходом Віталія Карпюка на посаду голови райдержадміністрації, – згадує нині Людмила Федорівна, – нас переселили в чудове приміщення кінотеатру. Але з часом тут необхідно було провести ремонтні роботи. У короткі строки  замінили покрівлю (провели реконструкцію), встановили індивідуальне опалення, зробили капітальний ремонт кабінетів, сцени, глядацького залу, фойє. Звичайно, пізніше  щось змінювали, але основні роботи провели завдяки Віталію Володимировичу». 

Хоча в нашій країні нині нелегкі часи, бо війна, але ми живемо подіями фронту, допомагаємо нашим воїнам і віримо в неминучу Перемогу. Тому беремо участь у всіх благодійних концертах, щоб людям підняти дух, вселити у серця віру, хоч трохи втамувати біль. 

l

Перегортаючи в уяві  сторінки творчої діяльності «Чарівниць», до дрібниць пам’ятаю їх злети і невдачі, всі ті добрі справи, які вони  творили. Я би сказала, що цей творчий колектив є візитною карткою селища, бо користується заслуженим авторитетом, є улюбленцем голобчан. До речі, довгий час колектив був просто «тріо». Саме слухачі і дали їм таку назву, бо завжди лунало із залу на концертах: «Наші «чарівниці!». Ось і прийшла до тріо така назва.

Люблю цей співучий, талановитий колектив – від них віє спокоєм, теплом. Зачаровують завжди своїм неповторним співом. З ними пройшли і пережили багато. В пам’яті – концерти, вечори, поїздки, переживання, успіхи. Де б не були – овації, море аплодисментів і колись, і тепер.

Дякую Андрію Мигулі, бо з приходом його на роботу  у відділ культури зробив все для  того, щоб тріо “Чарівниці” отримало  звання Народного аматорського колективу.

Здається, недавно було, а вже літа до осені добігають. У спогадах Людмили Федорівни оживають  щемливі миті  дитинства в Скулині у дуже співучій родині. Мама мала чудовий голос, співала на святах в сільському і церковному хорах. Свій талант передала донькам, бо в родині співали всі три сестри. Свої виступи Людмила Федорівна починала ще в шкільному хорі. Був випадок, коли проводили огляд художньої самодіяльності шкіл. Вона заспівала пісню «Степом, степом». Завдяки їй школа в огляді зайняла  перше місце. Звичайно, впродовж свого творчого життя отримала багато подяк, грамот,  але ту, першу, не забула до цих пір.

І Зіна Володимирівна Хомчук, і Наталія Сергіївна Щур завдячують долі, що колись їх Людмила Федорівна зуміла об’єднати в такий чудовий колектив. У них – гарні голоси, вони вміло  «вплітаються» в гаму пісенних звуків, створюючи прекрасний, задушевний спів.

Наталія Щур:  “Згадую, яка співуча родина була в мами у Радошині. Важко було, робота в колгоспі, домашнє господарство вимагало часу, але, де б не були, співали. В селах у ті часи лунали пісні вечорами. Люди збирались то в одному кутку  села, то в іншому, а пісні звучали скрізь” (до речі, пані Наталія – з першого дня в колективі, їздила з концертами в села).

“Моє життя, – продовжує вона, – тісно пов’язане з піснею. Співаю я в «Чарівниці» , вже багато років керую ветеранським хором «Червона калина», який також носить звання Народного аматорського колективу. Співаю в церковному хорі Свято-Георгіївського храму. Співати у ньому – це благодать, яку не можна передати словами, а тільки відчувати серцем”.

Розмову продовжує Зінаїда Хомчук: 

“Ми не просто колектив – ми сім’я. Живемо турботами одна одної. В Наталії син в ЗСУ – хвилюємось всі. У мене дуже гарно співала мама Євгенія, яка часто брала на репетиції до сільського будинку культури. Ми часто їздили виступати в сусідні села, цікаво було, от і привчилась, призвичаїлась до пісні. Люблю різні пісні, але душа лежить до наших українських. Маю сина священника, тож дорогий і церковний спів”. 

Зінаїда Володимирівна «багата» бабуся – 9 онуків(!).

Вдячні долі жінки за те, що колись їхні життєві дороги перетнулися, а їх талант співати відкрила пані Людмила, яка згуртувала, об’єднала і протягом десятиліть збагачувала репертуар, вселяла надію на успіх. А найголовніше полягає в тому, що в їхньому колективі постійна щемлива мамина пісня – як пам’ять, як дар Божий: 

Мамо моя, мамо моя,

       голубко сива,

Скільки біди, скільки

  тривог ти пережила,

Мамо моя, рідна ненько,

Дай, я тобі поклонюся

     сьогодні низенько.

Своє жіноче щастя Людмила Федорівна знайшла теж в селищі. У вихорі народного танцю кружляли вони з майбутнім чоловіком Василем. Обоє гарні, талановиті. Ось і поніс їх танець у вир спільного життя. Господь подарував двох прекрасних донечок. Людмила Федорівна уміла свій побут і роботу будувати так, що встигала скрізь. Вона – чудова мама, любляча дружина, надзвичайно турботлива бабуся. В родині підростають четверо онуків. А яка гарна господиня, жінка – все у неї і росте, і цвіте, і родить.

У ті часи робота закладу культури була «на висоті», хоча й вимоги високі. Три дні на тиждень – танці до пів ночі. Для жінки то нелегко. Правда, вдома був надійний «тил». До всіх урочистих подій, свят, дат готували концерти, тематичні вечори, організовували поїздки в села. Та й графік роботи закладу культури був таким, щоб люди після роботи, у вихідні могли відвідати клуб, бібліотеку.

Більше 10 років Людмила Клинова віддала районному будинку культури, який діяв на базі селищного. Та й нині всі троє є солістами хору «Сузір’я» Будинку мистецтв, церковних хорів.

І ще хотілося б відзначити, що майстрині співу часто допомагали ветеранському хору, та й це роблять і нині. А скільки провели вечорів вшанування ветеранів війни, праці! І все цікаво, творчо. 

– Пісня – то моя доля, – часто мовить Людмила Федорівна. – Це й відпочинок, і насолода, і духовність, і радість. Вдячна долі, що впродовж всього життя разом зі мною – друзі, добрі, чуйні, розуміючі, а з ними – пісня.

l

Не статтю треба готувати про цей чудовий колектив, а книгу писати, ілюстровану світлинами. Бо доки творила  ці рядки, пам’ять відновила «калейдоскоп» наших спільних поїздок – в Ратне, Луцьк, Ковель, Холм, Кобрин. А скільки було зустрічей, вечорів! Таке не забувається.

І впродовж усіх років музичний супровід забезпечує безвідмовний, талановитий Микола Щесюк. Без нього, можливо, не було б такого  успіху.

У кожної з героїнь моєї розповіді своє життя, а пісня – спільна. Нехай вона і надалі чарує вдячних слухачів.

Добра вам, милі «чарівниці»! Нехай Господь посилає своє благословення, наділяє здоров’ям, щастям, родинним теплом!

Хочу висловити сердечне побажання словами Людмили Клинової, які вона багато років дарує своїм слухачам:

Хай світить Сонце у Ваше

 віконце,

І посилає багато любові й

 тепла,

Хай Ваша доля не знає

 горя, 

А у Вашому серці –

       завжди доброта!

Валентина Січкар, 

громадський кореспондент газети «Вісті Ковельщини».

45 років тому за скеруванням адміністрації  культурно-освітнього училища в Луцьку прийшла на роботу до Голобського будинку культури Людмила Федорівна Клинова (Климчук тоді). І завирувала робота.

Заспівали хористи не тільки в будинку культури. Були створені хори в трудових колективах. Жодна урочистість в селищі не обходилася без духового оркестру, троїстих музик. А ще – танців. І досі дивно, як вдалося на той час молодому керівнику об’єднати хлопців і дівчат в красивий український танець. 

Переді мною – наша «районка» тих років зі світлинами. Журналістка Світлана Мельянчук писала про один із концертів:  «Не можна було не заслухатись піснею «Осінь», яка виконана на професійному рівні учасниками художньої самодіяльності будинку культури у складі Людмили Клімчук, Зіни Хомчук, Наталії Щур. Вони наче намалювали трепетну акварель золотистої осінньої пори». А танець – це була новинка не тільки для селища.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 93

В останній день квітня у рамках профорієнтаційної роботи ДНЗ «Ковельський центр професійно-технічної освіти» провів урочистий День відкритих дверей. 

До цієї події ретельно готувався педагогічний і учнівський колектив. Були організовані різноманітні локації, які відображали кожну професію. 

На захід завітали представники міської влади Віктор Жигаревич, Юрій Дідковський, учні та батьки  шкіл міста і Ковельського району.

Свято розпочалося з виконання Державного Гімну України. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять Героїв, які загинули за незалежність  і суверенітет України у російсько-українській війні. Ведучі дійства Юрій Гузар і Аліна Колеснікова ознайомили з професіями, за якими навчаються у закладі. У своєму виступі директор центру Сергій Антонюк розповів про престижність робітничих професій і  перевагами навчання.

Щоб гості цікаво та корисно провели час, були організовані екскурсії навчальним закладом, майстер-класи, де учні шкіл  мали змогу не лише спостерігати за процесом, а й брати активну участь.

Сподіваємось, що наші зусилля були недаремними, і кожен, хто завітав до нас на День відкритих дверей, зробить свій вибір – навчатись у Ковельському центрі ПТО.

Дорогі абітурієнти! Запрошуємо вас на навчання у наш центр і пропонуємо такі професії: 

на базі базової загальної середньої освіти  (9 класів) з отриманням повної загальної середньої освіти

u Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування;

u Токар; слюсар з ремонту колісних транспортних засобів;

u Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів; електрозварник ручного зварювання;

u Кравець; вишивальник;

u Штукатур, лицювальник-плиточник;

uВерстатник деревообробних верстатів, столяр будівельний;

u Монтажник санітарно-технічних систем і устаткування; електрозварник ручного зварювання.

Термін навчання – 3 роки.

На базі повної загальної середньої освіти (11 класів)

u Електрогазозварник 

Термін навчання – 10 місяців.

Дякуємо всім, хто завітав до нас на свято!

Людмила Рихлюк,

   завідувачка бібліотеки Ковельського центру ПТО.

В останній день квітня у рамках профорієнтаційної роботи ДНЗ «Ковельський центр професійно-технічної освіти» провів урочистий День відкритих дверей. 

До цієї події ретельно готувався педагогічний і учнівський колектив. Були організовані різноманітні локації, які відображали кожну професію. 

На захід завітали представники міської влади Віктор Жигаревич, Юрій Дідковський, учні та батьки  шкіл міста і Ковельського району.

Свято розпочалося з виконання Державного Гімну України.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 86

9 травня, п’ятниця

Схід Сонця – 05.40 захід – 20.57. 

Місяць – у Терезах. 

День Європи в Україні.

Свт. Миколая Чудотв. 

10 травня, субота

Схід Сонця – 05.38; захід – 20.58.

Місяць – у Скорпіоні. 

Ап. Симона Зилота. Блж. Таїсії.

11 травня, неділя

Схід Сонця – 05.36; захід – 21.00.

Місяць – у Скорпіоні. 

День матері в Україні.

Неділя 4 після Пасхи, про паралізованого. Рівноапп. Кирила та Мефодія.

12 травня, понеділок

Схід Сонця – 05.35; захід – 21.01.

Місяць – у Скорпіоні. 

Міжнародний день медичної сестри. 

Свт. Епіфанія Кіпрського. Прп. Амфілохія Почаївського.

13 травня, вівторок

Схід Сонця – 05.33; захід – 21.03.

Місяць – у Стрільці. 

Прмч. Макарія Канівського. Мч. Олександра Римського.

14 травня, середа

Схід Сонця – 05.32; захід – 21.04.

Місяць – у Стрільці. 

Переполовення П’ятд. Прп. Микити Києво-Печер. Мч. Максима.

15 травня, четвер

Схід Сонця – 05.30; захід – 21.06.

Місяць – у Козерозі. 

Всесвітній день вишиванки. 

Міжнародний день сім’ї. 

Міжнародний день захисту клімату.

Прп. Пахомія Великого.

Місячні фази у травні

Зростаючий Місяць – до 11 травня. 

Повний Місяць – 12 травня.

Спадаючий  Місяць –13-26 травня. 

Новий  Місяць – 27 травня.

Зростаючий Місяць – 28-31 травня.

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

Схід Сонця – 05.40 захід – 20.57. 

Місяць – у Терезах. 

День Європи в Україні.

Свт. Миколая Чудотв. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 75